Розділ IV. Фізика атомів І молекул атом водню І його спектр випромінювання. Постулати Бора icon

Розділ IV. Фізика атомів І молекул атом водню І його спектр випромінювання. Постулати Бора




НазваРозділ IV. Фізика атомів І молекул атом водню І його спектр випромінювання. Постулати Бора
Сторінка5/9
Дата15.09.2012
Розмір0.78 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4   5   6   7   8   9
^

4.2. Лабораторна робота № 8




ВИЗНАЧЕННЯ РЕЗОНАНСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ збудження атомів гелію методом Франка і Герца



Мета роботи

Визначити резонансний потенціал та частоту резонансного випромінювання атомів гелію, розрахувати величину поперечного перерізу електронно – атомних зіткнень


^ Для виконання лабораторної роботи студенту попередньо необхідно: знати серіальні закономірності у формуванні спектра випромінювання атома водню та вміти їх пояснити за теорією Бора (§4.1), бути ознайомленим з методикою, яку використовували Д.Франк і Г. Герц для ввизначення резонансного потенціалу збудження атомів (§4.2)


^ Прилади і обладнання

Трьохелектродна лампа, яка заповнена інертним газом – гелієм, джерело живлення типу ПСИП-500 анодної та сіткової ділянок кіл установки, автотрансформатор, випрямляч струму типу ВСА-6А, амперметр катодного кола, мікроамперметр анодного кола, вольтметри


^ Теоретичні відомості та опис установки

Різниця потенціалів, пройшовши яку електрон зазнає непружного зіткнення з атомом газу, внаслідок чого атом переходить основного стану в перший збуджений стан, називають резонансним потенціалом. Потенціал, при якому атом переходить з основного стану в другий збуджений стан називають другим, і т.д.

Атоми, які отримують при непружному ударі з електроном енергію , переходять у збуджений стан і, повертаючись в основний, випромінюють світловий квант з частотою

, (1)

де – стала Планка.

В даній лабораторній роботі визначають резонансний потенціал для атомів гелію. Для цього використовується установка, яка відповідає досліду Д. Франка і Г. Герца. Схематично така установка зображена на рис.1.





Рис. 1


Основною складовою експериментальної установки є трьохелектродна лампа, яка складається з скляного балона, всередині якого розміщені анод А, катод К і керуюча сітка С. Лампа заповнена хімічно чистим гелієм при тиску р~.

Розжарювання катода лампи – джерела електронів здійснюється за допомогою автотрансформатора ^ Ат, увімкненого в мережу 220 В (рис. 1). Сила катодного струму вимірюється амперметром . Анод А лампи відносно сітки С знаходиться під невеликою від’ємною напругою Ua, яка створює слабке гальмівне електричне поле. На сітку відносно катода подається прискорююча напруга – Uc , яка контролюється вольтметром V. Анодний струм вимірюють мікроамперметром μА. В коло катод–сітка включено опір R для обмеження струму у випадку виникнення газового розряду в лампі.

Для визначення резонансного потенціалу атомів гелію, експериментально отримують вольт–амперну характеристику лампи , тобто залежність анодного струму Іа від сіткової напруги при постійній анодній напрузі . Оскільки кількість електронів, які досягають анода, визначає величину електричного струму, що протікає в анодному колі лампи, то, очевидно, за зміною анодного струму можна судити про значення першого та інших потенціалів збудження і характер зіткнень електронів з атомами гелію. Таким потенціалам будуть відповідати максимуми на графіку .

Для розрахунку поперечного перерізу електронно−атомних зіткнень можна використати експериментальну залежність величини анодного струму від затримуючої напруги () при =const (рис.2). З рис.2 визначають значення та , де початковий анодний струм (при Ua=0), а – величина, яка визначається числом електронів, які зазнали непружного зіткнення з атомами гелію в об’ємі V між сіткою та анодом.

Теорія зіткнень для визначення значення дає співвідношення:

, (2)

де е–- заряд електрона; – концентрація атомів газу; п – концентрація електронів; – швидкість електрона на ділянці лампи сітка–анод; – поперечний переріз непружного зіткнення електрона з атомом; V – об’єм між сіткою і анодом.

, (3)

де S – площа сітки; d =5·10 –3 м – відстань між сіткою та анодом.

З деяким наближенням потік електронів можна оцінити таким чином:

. (4)

Співвідношення, що визначає величину поперечного перерізу непружного удару електрона з атомом гелію одержано з (2), (3) та (4):

. (5)

Концентрацію атомів газу можна знайти з рівняння:

,

де k – стала Больцмана (); Т – температура катода (~ 2000 K); р – тиск гелію в лампі.

Таким чином, кінцева формула для визначення поперечного перерізу непружного удару електрона з атомом гелію

. (6)

Загальний вигляд установки наведено на рис. 3




Рис. 3

1  джерело живлення анодної та сіткової ділянок електричних кіл (ПСИП-50);

2  вимірювальний блок, до складу якого входять амперметр катодного кола, вольтметр анодного кола, вольтметр кола сітки; 3  лампа, яка наповнена гелієм, в захисному кожусі; 4  випрямляч струму типу ВСА-6А; 5  автотрансформатор; 6  мікроамперметр анодного кола


^ Послідовність виконання роботи

  1. Ознайомитися з приладами, які входять до складу лабораторної установки.

  2. Встановити регулятор напруги на автотрансформаторі 5 в нульове положення і увімкнути його в мережу 220 ^ В. УВАГА! Без дозволу викладача не вмикати.

  3. Перевести ручки потенціометрів П1 і П2 на джерелі живлення ПСИП-500 в крайнє ліве положення.

  4. Увімкнути ПСИП-500 в мережу 220 В.

  5. Регулятором напруги на автотрансформаторі установити в колі катода лампи силу струму, вказану на робочому місці. УВАГА! Під час експерименту стежити, щоб сила струму в катодному колі залишалася сталою.

  6. Прогрівши лампу протягом 2–3 хв, встановити потенціометром П1 анодну напругу , яка вказана на робочому місці, і вимірювати величину анодного струму , змінюючи потенціометром П2 напругу на сітці лампи від 0 до 20 В з кроком 0,5 В. Результати вимірювань записати в таблицю 1.
Таблиця 1

№ п/п

Uc , В

Іа ,мкА

Ік, А

Ua, В

Резонансний потенціал Uр, В

1

0













2

0,5




3

1,0




...






40

20







  1. Побудувати графік залежності . З графіка визначити значення резонансного потенціалу атома гелію.

  2. За формулою (1) обчислити довжину хвилі фотонів, що випромінюються атомом гелію. Отримане значення довжини хвилі випромінювання записати в таблицю 2.

  3. Встановити потенціометром П2 постійну напругу на сітці, вказану на робочому місці, та вимірювати величини анодного струму , змінюючи потенціометром П1 анодну напругу від 0 до 11 В з кроком 1 В. Результати вимірювань записати в таблицю 2.



Таблиця 2


№ п/п

Ік

Uc

Ua

Іа , мкА

, нм

,%

1







0










2

1




3

2




...

...




12

11






  1. Побудувати графік залежності і з цього ж графіка визначити значення та . За формулою (6) розрахувати величину поперечного перерізу непружного зіткнення електрона з атомом гелію.

  2. Проаналізувати одержані результати та зробити висновки.


Контрольні запитання

  1. В чому полягає фізичну суть пружних і непружних ударів електронів з атомами газів?

  2. Який фізичний факт підтверджує дослід Франка і Герца?

  3. Поясніть характер зміни вольт-амперної характеристики в досліді Франка і Герца.

  4. Яким чином, знаючи енергію переходу атома з основного рівня на резонансний, можна визначити – частоту резонансного випромінювання.

  5. Вивести робочу формулу для визначення поперечного перерізу непружного удару електрона з атомами газів.

  6. Як пояснюється свічення газів в електричному розряді?



^

4.3. Лабораторна робота № 17




Експериментальна перевірка співВідношення невизначенОСТей Гейзенберга для фотонів



Мета роботи

Експериментально перевірити співвідношення невизначеностей Гейзенберга для координати і відповідної їй проекції імпульсу фотонів


^ Для виконання лабораторної роботи студенту попередньо необхідно: знати фізичну суть співвідношень невизначеностей Гейзенберга для мікрочастинок (§4.3)


^ Прилади і обладнання

Гелій−неоновий лазер типу ЛГ–56, щілина з мікрометричним гвинтом, екран з міліметровою шкалою


Теоретичні відомості та опис установки

В даній лабораторній роботі пропонується перевірити експериментально співвідношення невизначеностей Гейзенберга для координати і відповідної проекції імпульсу фотонів, зокрема:

. (1)

З врахуванням теоретичних викладок (див. §4.3) та згідно рис. 1, для малих кутів дифракції світла невизначеність проекції імпульсу фотонів на координату ОX можна записати наступним чином:

, (2)

де D – півширина центрального дифракційного максимуму, − відстань від щілини до екрана, − довжина хвилі монохроматичного випромінювання.

Підставивши (2) у формулу (1), отримаємо вираз:

. (3)

Цей вираз є робочою формулою для перевірки співвідношення невизначеності Гейзенберга для координати х і проекції імпульсу фотонів.
Схематично лабораторна установка зображена на рис. 1.





Рис.1

1 – He–Ne лазер типу ЛГ-56; 2 – розсувна щілина; 3 – екран; 4  блок живлення лазера.


Лазер 1 встановлюють на краю оптичної лави. На протилежному кінці лави розташовують два рейтери: один з тримачем для щілини 2, другий – з тримачем для екрана 3. При освітленні лазерним променем щілини 2 на екрані 3 формується дифракційна картина.

При виконанні роботи слід виміряти ширину щілини, яка характеризує невизначеність координати фотона , а також півширину D центрального дифракційного максимуму, яка характеризує невизначеність імпульсу фотонів .


Послідовність виконання роботи

  1. Зібрати установку згідно рис. 1. При цьому щілину 2 розмістити на відстані ~ 0,2 м від лазера 1. Екран 3 встановити на протилежному кінці оптичної лави. Відстань між щілиною та екраном встановити =1,5–2,0 м.

  2. Увімкнути блок живлення лазера в мережу 220 В. Після ~ 5 хв натиснути на блоці живлення кнопку “Випромінювання”. При цьому появиться лазерний промінь. УВАГА! Із-за використання високої напруги в лазері (до 5000 В) слід бути гранично уважним при виконанні роботи: така напруга небезпечна для життя.

  3. Отримати чітку дифракційну картину на екрані 3.

  4. За допомогою мікрометричного гвинта поступово змінювати ширину щілини від 0,03 мм до 0,42 мм з кроком 0,03 мм. Для кожного значення виміряти ширину 2D головного максимуму. УВАГА! Слід дуже обережно працювати при показах барабана поблизу нуля і ні в якому разі не зводити його до нуля  це веде до виходу з ладу щілини.

  5. Обчислити вирази та для відповідних значень , , та .

  6. Результати вимірювань та обчислень записати в таблицю 1.


Таблиця 1


№ п/п

L ,

м

λ,

нм

,

мм

2D,

мм

D,

мм

·10-9,

м2

·10 -9

м2

1





632,8
















2













...













14















  1. Побудувати графік залежності D= f().

  2. Зменшити відстань L між щілиною та екраном наближено в два рази. Переконатися, що для нових значень D виконується співвідношення (3).

  3. Проаналізувати отримані результати та зробити висновки.


Контрольні запитання

  1. Як слід розуміти поняття корпускулярно-хвильовий дуалізм для мікрочастинок?

  2. В чому полягає фізичний зміст співвідношення невизначеностей Гейзенберга?

  3. Поясніть співвідношення невизначеностей Гейзенберга на прикладі руху фотонів крізь щілину.

  4. Наведіть приклади фізичних явищ, які знаходять своє пояснення на основі співвідношення невизначеностей Гейзенберга.

  5. Де використовуються хвильові властивості потоків мікрочастинок?

  6. Чому для виконання даної роботи доцільно використати лазер?


^

4.4. Лабораторна робота № 46




дослідження МОЛЕКУЛЯРНИХ СПЕКТРІВ ПОГЛИНАННЯ І Визначення сталої Планка



Мета роботи

Ознайомитись із структурою молекулярних спектрів поглинання водних розчинів , CuSO4, KMnO4 і визначити сталу Планка за молекулярним спектром поглинання водного розчину біхромату калію


^ Для виконання лабораторної роботи студенту попередньо необхідно: знати серіальні закономірності формування спектра випромінювання атома водню (§4.1), вміти описати складові повної енергії молекул та особливості формування молекулярних спектрів поглинання (§4.4)


Прилади і обладнання

Монохроматор УМ – 2, неонова лампочка, кювети з водними розчинами , CuSO4, KMnO4, конденсорна лінза


Теоретичні відомості та опис установки

Для визначення сталої Планка в даній лабораторній роботі вивчають спектр поглинання водного розчину біхромату калію . Відомо, що кванти світла, які поглинаються цим розчином, викликають розпад іонів згідно рівняння

+. (1)

Найбільша довжина хвилі , яка здатна викликати розпад іона , відповідає початку поглинання в спектрі розчину і задовольняє умові

, (2)

де  стала Планка; – швидкість світла у вакуумі; – енергія, яку необхідно затратити для реакції розпаду іона .

Ця енергія дорівнює

, (3)

де  тепловий ефект реакції (для реакції (1) ),  число Авогадро.

Із співвідношень (2) і (3) отримуємо робочу формулу для знаходження сталої Планка

. (4)

Лабораторна установка для вивчення спектрів поглинання водних розчинів зібрана на базі монохроматора УМ-2, який використовується як спектроскоп. Оптична схема установки наведена на рис. 1, а її загальний вигляд – на рис. 2. На рис. 1 схематично виділені оптичні елементи, що входять до складу монохроматора.

Як видно з рис.1, сфокусоване конденсорною лінзою 3 світло проходить через досліджуваний розчин 4 і потрапляє на вхідну щілину 6 монохроматора. Далі, пройшовши дисперсійну призму 8, світловий промінь через об’єктив зорової труби 9 досягає окуляр 11.





Рис. 1

1 – джерело світла; 2 – захисний кожух джерела світла; 3 – конденсорна лінза; 4 – кювета з досліджуваним розчином; ^ 5 – збиральна лінза; 6 – вхідна щілина; 7 – об’єктив коліматора;

8 – дисперсійна призма; 9 – об’єктив зорової труби; 10 – візир; 11 – окуляр.





Рис. 2

1 – джерело світла (лампочка розжарювання) в захисному кожусі;

2 – конденсорна лінза; 3 – неонова лампочка в захисному кожусі; 4 – кювета з досліджуваним розчином; 5 – монохроматор УМ–2; 6 – окуляр; 7; 8  регулювальні гвинти; 9 – барабан довжин хвиль; 10 – блок живлення установки.


^ Послідовність виконання роботи

ЗАВДАННЯ 1. Градуювання монохроматора

Для цього потрібно (див. рис. 2):

  1. Розмістити на оптичній лаві перед вхідною щілиною монохроматора конденсорну лінзу 2, а за нею – неонову лампочку 3 в захисному кожусі.

  2. Встановити ширину вхідної щілини монохроматора ~ 0,22 мм.

  3. Увімкнути неонову лампочку в мережу 220 В.

  4. Сфокусувати за допомогою конденсорної лінзи 2 випромінювання неонової лампочки на вхідну щілину монохроматора.

  5. Одержати чітке зображення спектральних ліній випромінювання неонової лампочки в окулярі 6 монохроматора 5 за допомогою регулювальних гвинтів 7 і 8, а оптимальну ширину ліній – незначним регулюванням ширини вхідної щілини монохроматора.

  6. Обертаючи барабан 9 довжин хвиль монохроматора, почергово встановлювати спектральні лінії неону, які зображені на робочому місці і одночасно видимі в окулярі 6, навпроти візира монохроматора і робити відліки положень спектральних ліній за шкалою барабана. Результати вимірювань записати в таблицю 1.

  7. Побудувати графік градуювання монохроматора. Для цього по осі абсцис необхідно відкласти значення довжин хвиль спектра випромінювання неону, а по осі ординат – відповідні їм значення відліків (у відносних кутових одиницях) за шкалою барабана 9 довжин хвиль монохроматора.


Таблиця 1

, Ǻ

























, відн.од.


























ЗАВДАННЯ 2. Вивчити спектри поглинання водних розчинів: мідного купоросу CuSO4,

біхромату калію K2Cr2O7, марганцевокислого калію KMnO4 та визначити

сталу Планка

Щоб охарактеризувати положення даної смуги або області поглинання в спектрі, вказують довжини хвиль початку і кінця поглинання, а також те місце в спектрі, де спостерігається найбільш сильне поглинання. Якщо смуга поглинання знаходиться не тільки у видимій області, але захоплює ультрафіолетову або інфрачервону області, то потрібно вказати лише початок або кінець області поглинання.

Для отримання спектрів поглинання водних розчинів: мідного купоросу CuSO4, біхромату калію K2Cr2O7, марганцевокислого калію KMnO4 необхідно (див. рис. 2):

  1. Розмістити на оптичній лаві конденсорну лінзу 3 і джерело світла 1.

  2. Між вхідною щілиною монохроматора і конденсорною лінзою 2 розмістити предметний столик.

  3. Увімкнути пульт живлення 10 монохроматора в мережу 220 В. Спостерігати випромінювання з джерела світла 1.

  4. Пересуваючи лінзу 3 по оптичній лаві, домогтися чіткого зображення нитки лампочки розжарення джерела світла на вхідній щілині монохроматора. При цьому, спостерігати спектр випромінювання лампочки в окулярі 6 монохроматора.

  5. Розмістити на предметному столику кювету 4 з досліджуваним розчином.

  6. Збільшуючи або зменшуючи ширину вхідної щілини монохроматора, домогтися найкращого зображення смуг поглинання.

  7. Зробити відліки за шкалою барабана довжин хвиль 9 у відносних кутових одиницях положень початку і кінця смуг поглинання (країв темних смуг поглинання на світлому фоні суцільного спектра), а також місце в спектрі, де спостерігається максимум поглинання. Результати вимірювань записати в таблицю 2.

  8. За кривою градуювання монохроматора, одержаною в ЗАВДАННІ 1, визначити значення довжин хвиль, які відповідають початку, кінцю і максимуму поглинання. Знайдені значення записати в таблицю 2.

  9. За знайденим значенням довжини хвилі початку поглинання біхромату калію за формулою (3) обчислити сталу Планка.


Таблиця 2

Назва

речови-ни

Спектральні смуги поглинання

1034,

Дж·с

Початок поглинання

Максимум поглинання

Кінець поглинання

, відн.од.

, Å

, відн.од.

, Å

, відн.од.

, Å




K2 CrO7



















CuSO4



















KMnO4




















Контрольні запитання

  1. Що називається спектром випромінювання і поглинання атомів і молекул?

  2. Які складові включає повна енергія молекули, що визначає її спектр?

  3. Назвіть типи молекулярних спектрів. Запишіть формулу, що визначає частоту фотона, який випромінюється молекулою, при зміні всіх видів енергії молекули.

  4. Поясніть методику визначення сталої Планка, що застосовується в даній лабораторній роботі.

4.5. Лабораторна робота № 66


Визначення енергії дисоціації молекул йоду


Мета роботи

Вивчити спектр поглинання парів йоду і визначити енергію дисоціації молекул йоду J2.


^ Для виконання лабораторної роботи студенту попередньо необхідно: вміти описати складові повної енергії молекули та особливості формування молекулярних спектрів

поглинання (§4.4)


^ Прилади й обладнання

Монохроматор УМ – 2, неонова лампочка, кювета з кристалічним йодом, спиртівка


Теоретичні відомості та опис установки

Спектр поглинання парів йоду J2 складається із ряду серій електронно–коливальних смуг, які мають з однієї сторони різкий край (кант), що є згущенням ліній, з яких складається смуга. Смуги I–ої серії спектру поглинання молекули J2 лежать в межах λ=5000 – 6000Ǻ. При λ=5434Ǻ смуга має з короткохвильової сторони супутник λ=5432Ǻ, з якого починається друга серія смуг. Реперною точкою є кант з λ=5480Ǻ, для якого коливне квантове число рівне =25.

Енергію дисоціації молекули J2 можна визначити графічно, будуючи залежність різниці між кантами смуг від , і екстраполюючи пряму до перетину з осями координат (рис. 1). Площа, обмежена прямою і осями координат, визначає енергію дисоціації молекули J2.

Лабораторна установка для вивчення спектрів поглинання розчинів йоду зібрана на базі монохроматора УМ–2, який використовується як спектроскоп. Оптична схема установки наведена на рис. 2, а її загальний вигляд – на рис. 3. На рис. 3 виділені оптичні елементи, що входять до складу монохроматора.

Як видно з рис. 2, сфокусоване конденсорною лінзою 3 світло проходить через досліджуваний розчин 4 і потрапляє на вхідну щілину 6 монохроматора. Далі, пройшовши дисперсійну призму 8, світловий промінь через об’єктив зорової труби 9 досягає окуляр 11.





Рис. 2

1 – джерело світла; 2 – захисний кожух джерела світла; 3 – конденсорна лінза; 4 – кювета з досліджуваним розчином; ^ 5 – збиральна лінза; 6 – вхідна щілина; 7 – об’єктив коліматора;

8 – дисперсійна призма; 9 – об’єктив зорової труби; 10 – візир; 11 – окуляр.



Рис. 3

1 – джерело світла (лампочка розжарювання) в захисному кожусі;

2 – конденсорна лінза; 3 – неонова лампочка в захисному кожусі; 4 – кювета з досліджуваним розчином; ^ 5 – монохроматор УМ–2; 6 – окуляр; 7; 8  регулювальні гвинти; 9 – барабан довжин хвиль; 10 – блок живлення установки.


Послідовність виконання роботи

ЗАВДАННЯ 1. Градуювання монохроматора

Для цього потрібно (див. рис. 3):

  1. Розмістити на оптичну лаву перед вхідною щілиною монохроматора конденсорну лінзу 2, а за нею – неонову лампочку 3 в захисному кожусі.

  2. Встановити ширину вхідної щілини монохроматора ~ 0,22 мм.

  3. Увімкнути неонову лампочку в мережу 220 В.

  4. Сфокусувати за допомогою конденсорної лінзи 2 випромінювання неонової лампочки на вхідну щілину монохроматора.

  5. Досягнути чітке зображення спектральних ліній випромінювання неонової лампочки в окулярі монохроматора 6 за допомогою регулювальних гвинтів 7 і 8, а оптимальну ширину ліній – незначним регулюванням ширини вхідної щілини монохроматора.

  6. Обертаючи барабан 9 довжин хвиль монохроматора, почергово встановлювати спектральні лінії неону, які зображені на робочому місці і одночасно видимі в окулярі 6, навпроти візира монохроматора і робити відліки положень спектральних ліній за шкалою барабана. Результати вимірювань записати в таблицю 1.

  7. Побудувати графік градуювання монохроматора. Для цього по осі абсцис необхідно відкласти значення довжин хвиль спектра випромінювання неону, а по осі ординат – відповідні їм значення відліків (у відносних кутових одиницях) за шкалою барабана 9 довжин хвиль монохроматора.

Таблиця 1

λ, Ǻ

























, відн.од.
























1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

Розділ IV. Фізика атомів І молекул атом водню І його спектр випромінювання. Постулати Бора iconПитання для підготовки до модульного контролю з фізики в гр. Сі-11-1 2-го курсу іеесу
Постулати Бора. Воднеподібні атоми і їхні енергетичні рівні на основі боровської теорії. Перший боровський радіус. Діаграма рівнів...
Розділ IV. Фізика атомів І молекул атом водню І його спектр випромінювання. Постулати Бора iconЛабораторна робота №44 Вивчення серіальних закономірностей в спектрі випромінювання водню І визначення сталої Планка Мета роботи
...
Розділ IV. Фізика атомів І молекул атом водню І його спектр випромінювання. Постулати Бора iconViii. Атомна фізика 26. Теорія Бора для атома водню
Енергія фотона, що випромінюється атомом водню при переході з одного стаціонарного стану в інший
Розділ IV. Фізика атомів І молекул атом водню І його спектр випромінювання. Постулати Бора iconЗвіт з лабораторної роботи №20 Дослідження видимого спектру атому водню 1 студента групи дата
Експериментально переконатися у тому, що спектр випромінювання атомарного водню є дискретним
Розділ IV. Фізика атомів І молекул атом водню І його спектр випромінювання. Постулати Бора iconНазва модуля: Фізика. Ч код модуля: кзф 6003 с тип модуля
Зміст навчального модуля: Інтерференція, дифрація та поляризація світла, взаємодія світла з речовиною, квантова природа випромінювання,...
Розділ IV. Фізика атомів І молекул атом водню І його спектр випромінювання. Постулати Бора iconРозділ ІІІ. Квантова природа випромінювання теплове випромінювання. Абсолютно чорне тіло. Закон Кірхгофа
Наприклад, тверді тіла нагріті до досить високої температури набувають здатності світитися, випромінюючи біле світло, яке має суцільний...
Розділ IV. Фізика атомів І молекул атом водню І його спектр випромінювання. Постулати Бора iconРозділ VI. Елементи фізики твердого тіла енергетичні зони в кристалах. Розподіл електронів по енергетичних зонах
Так, при зближенні ізольованих атомів І утворення з них кристалу, що складається з n атомів, кожний окремий атом взаємодіє з своїми...
Розділ IV. Фізика атомів І молекул атом водню І його спектр випромінювання. Постулати Бора iconСтатистична фізика І термодинаміка усі тіла складаються з найдрібніших частинок – атомів, молекул, до складу яких входять ще дрібніші елементарні частинки
Усі тіла складаються з найдрібніших частинок атомів, молекул, до складу яких входять ще дрібніші елементарні частинки
Розділ IV. Фізика атомів І молекул атом водню І його спектр випромінювання. Постулати Бора iconЛабораторна робота №66 Визначення енергії дисоціації молекул йоду Мета роботи
Вивчити спектр поглинання парів йоду І визначити енергію дисоціації молекул йоду J2
Розділ IV. Фізика атомів І молекул атом водню І його спектр випромінювання. Постулати Бора iconЛабораторна робота №8 визначення резонансного потенціалу збудження атомів гелію методом Франка І Герца
Визначити резонансний потенціал та частоту резонансного випромінювання атомів гелію, розрахувати величину поперечного перерізу електронно...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи