Навчальний посібник 3-тє видання, перероблене і доповнене icon

Навчальний посібник 3-тє видання, перероблене і доповнене




НазваНавчальний посібник 3-тє видання, перероблене і доповнене
Сторінка1/13
Дата14.05.2013
Розмір2.29 Mb.
ТипНавчальний посібник
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

В.Д. Лагутін

КРЕДИТУВАННЯ

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА

Навчальний посібник

3-тє видання, перероблене і доповнене


Рецензенти:

Н.І. Костіна, професор кафедри фінансів, грошового обігу і кредиту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор економічних наук;

БЛ. Луців, завідувач кафедри грошового обігу і кредиту Тернопільської академії народного господарства, кандидат економічних наук, доцент Лагутін В.Д.

Кредитування: теорія і практика: Навч. посіб. — 3-тє вид., перероб. і доп. — К.: Т-во "Знання", КОО, 2002. — 215 с. — (Вища освіта XXI століття). 966-620-113-5

У посібнику розкриваються зміст, форми й економічна роль кре­диту, викладено основи банківського кредитування. Значну увагу приділено проблемі вдосконалення технології кредитного процесу; представлена сучасна організація кредитної справи у вітчизняній еко­номіці. Теорію і зміст кредитування викладено у безпосередньому зв'язку з чинним законодавством і нормативними документами України. Це видання практично є продовженням навчального по­сібника "Гроші та грошовий обіг" (В.Д. Лагутин, К.: Т-во "Знання", КОО, 2001). Разом ці книги у повному обсязі розкривають норма­тивний курс "Гроші та кредит", що читається студентам економіч­них спеціальностей вищих навчальних закладів. Третє видання по­сібника перероблено і доповнено.

Для студентів вузів, аспірантів, викладачів економічних дисциплін, працівників банків, широкого кола ділових людей.


ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА 3

Розділ 1 СУТНІСТЬ КРЕДИТУ ТА ЙОГО ФУНКЦІЇ 4

1.1. Кредитні відносини і кредит 4

1.2. Функції кредиту 6

1.3. Роль кредиту в розвитку національної економіки 8

Частина перша ФОРМИ КРЕДИТУ 9

Розділ 2 КОМЕРЦІЙНИЙ КРЕДИТ 9

2.1. Економічна роль комерційного кредиту 10

2.2. Механізм комерційного кредиту 11

2.3. Порядок проведення операцій з векселями в Україні 13

2.4. Народногосподарська роль комерційного кредиту 15

Розділ З БАНКІВСЬКИЙ КРЕДИТ 17

3.1. Сутність і особливості банківського кредиту 17

3.2. Принципи банківського кредитування 19

3.3. Види банківського кредиту 21

3.4. Міжбанківський кредит 24

3.5. Кредитні відносини між НБУ та комерційними банками 25

Розділ 4 ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ 27

4.1. Сутність і особливості державного кредиту 28

4.2. Види державного кредиту 29

4.3. Державні цінні папери 31

4.4. Державний кредит в Україні 32

Розділ 5 СПОЖИВЧИЙ КРЕДИТ 35

5.1. Сутність споживчого кредиту 35

5.2. Товарний споживчий кредит 36

5.3. Грошовий споживчий кредит 38

5.4. Нові види грошових споживчих позик 40

5.5. Специфіка банківської роботи зі споживчим кредитом 42

Розділ 6 ІПОТЕЧНИЙ КРЕДИТ 43

6.1. Сутність та особливості іпотечного кредиту 43

6.2. Механізм іпотечного кредитування 45

6.3. Іпотечне кредитування житлового будівництва 47

6.4. Перспективи розвитку іпотечного кредиту в Україні 48

Розділ 7 ЛІЗИНГ 49

7.1. Економічна природа лізингового кредиту 49

7.2. Народногосподарське значення лізингу 52

7.3. Механізм лізингового кредитування 53

7.4. Лізинговий кредит в Україні 55

Розділ 8 МІЖНАРОДНИЙ КРЕДИТ 56

8.1. Кредит у міжнародних економічних відносинах 56

8.2. Механізм міжнародних кредитних операцій 59

8.3. Іноземні кредити в економіці України 60

Частина друга ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ 62

^ РОЗДІЛ 9 БАНК ЯК ПОЗИЧАЛЬНИК: ФОРМУВАННЯ КРЕДИТНИХ РЕСУРСІВ 62

9.1. Сутність та джерела формування кредитних ресурсів банку 63

9.2. Класифікація депозитів 64

9.3. Механізм здійснення депозитних операцій 66

9.4. Відкриття і ведення депозитних рахунків 68

9.5. Відсотки за депозитами 70

9.6. Управління і контроль за депозитними операціями у комерційному банку 73

Розділ 10 СУТНІСТЬ ТА ОРГАНІЗА­ЦІЯ КРЕДИТНОГО ПРО­ЦЕСУ В КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ 75

10.1. Стадії кредитного процесу 75

10.2. Кредитний договір як юридична основа кредитного процесу 76

10.3. Відсоткова ставка та фактори її диференціації 79

10.4. Порядок нарахування, сплати та стягнення відсотків 81

Розділ 11 ТЕХНОЛОГІЯ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ 82

11.1. Розгляд заявки на кредитування 82

11.2. Вивчення фінансового стану і кредитоспроможності позичальника 84

11.3. Підготовка до укладення кредитного договору 86

11.4. Форми забезпечення повернення кредиту 89

11.5. Способи надання кредиту 91

11.6. Способи погашення кредиту 93

11.7. Моніторинг кредиту: контроль за виконанням умов кредитної операції 95



ПЕРЕДМОВА


Кредит і кредитні відносини є невід'ємною складовою еко­номічної системи України. Сфера кредитування безпосеред­ньо пов'язана з потребами розвитку національного виробниц­тва. Знаходячись у центрі сучасного грошово-фінансового господарства, обслуговуючи інтереси господарських суб'єктів, кредит опосередковує зв'язки між державою, банком, товаро­виробниками і населенням. Нині завдання відновлення ви­робничого призначення кредиту стає одним із першочерго­вих. Кредитні відносини мають сприяти подоланню еконо­мічної кризи в Україні і забезпечувати прогресивний розви­ток вітчизняного товарного виробництва.

Ринкова трансформація національної економіки відкри­ла новий етап у розвитку кредитної справи. У зв'язку з цим гостро постала проблема наукового осмислення нових явищ у сфері кредитування, розуміння їх змісту, природи і сутності, розробки ефективних схем і технологій кредитного процесу та їх використання на практиці. Вивчення теоретичних основ і змісту кредитування, виходячи з нових ринкових реалій діяльності вітчизняних суб'єктів господарювання, є акту­альним і з точки зору підготовки висококваліфікованих фа­хівців — майбутніх економістів: бакалаврів, спеціалістів і магістрів. Ідеться не тільки про підготовку фахівця з банків­ської справи. Будь-який економіст (а особливо фінансист, бухгалтер, аудитор) у процесі своєї практичної діяльності стикається з питаннями кредиту і кредитування. Тому він повинен знати проблеми теорії і практики кредиту та кре­дитної справи.

У цьому посібнику викладено матеріал, який за своїм змістом відповідає другій частині навчальної дисципліни "Гроші і кредит" (у першій частині розглядаються проблеми грошей і грошового обігу). Значне місце відведено висвітленню сутності основних понять кредитної діяльності, економіч­ної оцінки кредитного процесу. Автор намагався реалізувати в цій книзі комплексний (в єдності теорії і практики) підхід до розгляду проблем кредитування.

Особливістю посібника є широке цілісне розуміння змісту кредиту і кредитування. Як правило, в навчально-методичній літературі кредит розглядається лише як складова банківської справи. Автором зроблена спроба відійти від традицій­ної логіки аналізу процесу кредитування: вихідним пунктом виступає не банк і його операції (пасивні та активні), а сам кредит і кредитні відносини, функціонування і розвиток яких об'єктивно формують такі кредитні інститути, як комерційні банки. Відповідне інституціональне середовище виникає як результат розвитку об'єктивних кредитних відносин між кредиторами і позичальниками.

Побудова навчального матеріалу в посібнику в методичному плані розрахована на пошуково-творчу перспективну спрямованість його вивчення студентами. Фахівець, який не бачить перспектив розвитку, сліпо довіряючи будь-якій інструкції, як правило, зазнає невдачі у використанні свого професійного потенціалу. Професіоналу необхідні як відповідні знання, так і творчий алгоритм їх здобуття. Прагнення до постійного вдосконалення і поліпшення справи має бути невід'ємною рисою економіста з вищою освітою.

Творчий характер мають контрольні запитання, які наводяться в кінці кожного розділу. Вони спонукатимуть студентів до активного засвоєння навчального матеріалу, розуміння глибинної сутності проблем, що вивчаються, бачення перспектив розвитку і подальшої ринкової трансформації сфери кредитування.

Структура і зміст посібника (11 розділів) підпорядковані меті послідовного розкриття предмета вивчення — кредитних відносин у сучасній перехідній економіці України.


Розділ 1 СУТНІСТЬ КРЕДИТУ ТА ЙОГО ФУНКЦІЇ


Кредит є важливою категорією ринкової економіки, що відображає реальні зв'язки і відносини економічного життя суспільства. Кредит завжди був і залишається важливим важелем у стимулюванні розвитку виробництва. За його допомогою прискорюється процес обігу капіталу як на мак-ро-, так і на мікроекономічному рівні. Опосередковуючи всі стадії відтворювального процесу, кредит сприяє досягненню вищої рентабельності виробництва і прибутковості капіталу.

Кредит виник з практичних потреб розвитку виробництва, його пристосування до умов постійного дефіциту капіталу — грошових і матеріальних ресурсів.


1.1. Кредитні відносини і кредит


Кредитні відносини функціонують у системі економічних відносин. В основі їх лежить рух особливого виду капіталу — позичкового капіталу. Кредитні відносини — це відособлена частина економічних відносин, пов'язана з наданням вартості (коштів) у позику і поверненням її разом із певним відсотком.

У сучасному господарстві значно розширюються межі кредитних відносин. Кредит обслуговує все більшу частку товарних потоків, замінюючи традиційні товарно-грошові зв'язки обміну. Кредит необхідний як важливий засіб забезпечення фінансово-господарської діяльності економічних суб'єктів.

Кредитні відносини поєднують у собі дві підсистеми:

  1. кредитно-грошові відносини;

  2. кредитно-товарні відносини.

У позичку може надаватися вартість як у грошовій, так і в товарній формі.

Роль і місце кредитних відносин у національній економіці залежить від стану самої економіки. Сучасний кредит і кредитні відносини в Україні носять перехідний характер, вони відображають кризовий стан вітчизняної економічної системи.

Слід розрізняти грошові відносини, фінансові відносини і кредитні відносини. ^ Грошові відносини є найбільш широким утворенням; вони пов'язані, насамперед, із виміром вартості (ціни) різноманітних товарів і послуг, а також із здійсненням оплати за товари і послуги в безготівковій і готівковій формах. У ринковому господарстві гроші опосередковують рух всієї системи економічних відносин, оборот всіх видів капіталу, процес відтворення національного продукту.

^ Фінансові відносини — це частина грошових відносин, яка пов'язана із формуванням, розподілом і використанням грошових коштів з метою забезпечення потреб держави, підприємств (фірм) і громадян (домогосподарств). У відтворювальному процесі фінансові відносини виражають насамперед відносини розподілу. Характер і зміст фінансових відносин в основних рисах завжди визначається характером грошових відносин.

Кредитні відносини мають поворотний і відплатний характер. Розподільчі й перерозподільчі процеси в економіці відбуваються не тільки через фінанси, а й шляхом використання кредиту. Кредитні відносини пов'язані з відтворенням позичкового капіталу.

Взаємозв'язок і взаємозалежність між грошовими, фінансовими і кредитними відносинами надзвичайно складні й суперечливі. В економіці колишнього СРСР, по суті, не було чіткого розмежування процесів фінансування і кредитування. В умовах, коли обсяг кредитних ресурсів визначався обсягами кредитних вкладень, необхідних народному господарству (це встановлювалось у централізованому державному плані), не було контролю за дотриманням ліквідності балансу банків, пе­ріодично здійснювалося списання заборгованості підприємств (особливо колгоспів) за позиками, кредит перетворювався у різновидність державних фінансів. Лише в ринковій економіці кредитні ресурси стають повноцінним об'єктом купівлі-продажу, відособлюючись від фінансових ресурсів.

Кредитні відносини виникають і діють між двома суб'єктами: кредитором, який надає позику, і позичальником, який отри­мує позику. Рушійним мотивом надання позики у тимчасове користування є одержання доходу у формі позичкового відсотка. Метою кредитора є одержання прибутку (відсотка); метою позичальника — задоволення тимчасової потреби у додатко­вих грошових ресурсах. З боку кредитора позика є актом комерційного продажу на певний термін грошових коштів.

До групи кредиторів відносять, насамперед, кредитні уста­нови, серед яких головне місце посідають банки. Але крім банків у кредитні відносини вступають і небанківські кре­дитні установи — кредитні кооперативи і спілки, ломбарди, каси взаємодопомоги, пункти прокату тощо.

Кредит — це форма прояву кредитних відносин, форма руху позичкового капіталу. Кредит виражає економічні відно­сини між кредитором і позичальником, які виникають під час одержання позики, користування нею та її повернення. Кредитори надають, а позичальники одержують вартість (ка­пітал) у позику, повертаючи її потім з відсотком. Кредит як форма руху позичкового капіталу об'єднує в собі два процеси: 1) акумуляцію тимчасово вільних грошових коштів; 2) вкла­дення, або розміщення, цих коштів. В умовах розвинутого ринкового господарства кредит є обов'язковим атрибутом механізму господарювання для всіх економічних суб'єктів.

Історично першою формою кредиту було лихварство. Особ­ливість лихварства — невиробничий характер надання по­зики під високі відсотки річних.

Згадки про перші відособлені кредитні операції відносять­ся до VI ст. до н.е. У стародавньому Вавилоні практикувала­ся вкладна операція: приймання вкладів і сплата за ними відсотків. Такі ж операції здійснювалися й у Стародавній Греції у IV ст. до н. є. Ці перші кредитні операції виконува­ли, як правило, стародавні храми.

Кредитні операції у сучасному розумінні змісту кредиту вперше почали здійснюватися в деяких італійських містах (Венеції, Генуї тощо) в XIV і XV ст.

^ Необхідність кредитних відносин пов'язана з об'єктив­ною розбіжністю у часі руху матеріальних і грошових потоків, що виникає в процесі відтворення суспільного продукту: в одних сферах господарства здійснюється вивільнення коштів, в інших — виникає потреба в них. Зняти таку розбіжність (суперечність) і дозволяє кредит.

Потреба в кредиті виникає через різницю у величині і тер­мінах повернення капіталу, авансованого у виробництво, а також у зв'язку із необхідністю одночасної інвестиції вели­ких грошових коштів для розширення виробничого проце­су. Традиційно виникнення потреби в кредиті пов'язують із сезонністю виробництва. У цьому плані, наприклад, сільське господарство не може не спиратися на використання кредитів.

Поряд з необхідністю кредитних відносин, внаслідок утво­рення тимчасово вільних капіталів та їх руху формується й можливість кредиту. Розвинуті кредитні відносини пов'язані зі створенням відповідного інституціонального середовища — мережі спеціальних кредитних інституцій, які спеціалізу­ються на здійсненні кредитних операцій. Кредитні установи організовують й обслуговують рух позичкового капіталу, за­безпечують його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери народного господарства, де виникає дефіцит коштів.

Кредитування — це кредитний процес, що включає су­купність механізмів реалізації кредитних відносин. Юридич­ною основою системи кредитування є кредитний договір. Усі питання щодо кредитування вирішуються безпосередньо між двома сторонами: кредитором і позичальником. Кредитний договір передбачає виникнення певних обов'язків кожної із сторін. Одночасно суб'єкти кредитних відносин володіють й певними правами та відповідають за дотримання і виконан­ня договірних умов.

Об'єктом кредитних відносин є вартість, яка надається в позику з метою отримання прибутку. Ще з часів команд­ної економіки виділяються два об'єкти і відповідно методи кредитування: 1) за оборотом; 2) за залишком. У процесі кредитування за оборотом позичка надається для оплати матеріальних цінностей, які надходять до покупця, і витрат, які ним проводяться. При кредитуванні за залишком по­зички надаються на покриття тимчасових залишків матері­альних цінностей і невідшкодованих витрат. У першому ви­падку об'єктом кредитних відносин є обіг вартості (матері­альних цінностей і витрат, які кредитуються), у другому — залишок вартості на певну дату.

В економічній науці розглядаються дві основні теорії кре­диту. Натуралістична теорія трактує кредит як спосіб перерозподілу наявних капіталів. Найвідомішими представ­никами цієї теорії були А. Сміт (1723—1790), Д. Рікардо (1772—1823), К. Маркс (1818—1883). Ці видатні економісти виводили сутність кредиту з особливостей процесу виробниц­тва. Об'єктом кредитування при цьому вважалися засоби виробництва і засоби існування робітників. Капіталотворча теорія виходить з того, що кредит створює капітал і є дви­гуном розширеного відтворення капіталу. Основоположни­ком цієї теорії вважається англійський економіст Дж. Ло (1671—1729). Ідея його фінансової системи полягала в тому, щоб за допомогою кредиту підтримувати постійне процвітан­ня в економіці. Розширюючи обсяги кредитування і випус­каючи гроші, банки створюють капітал і тим самим збільшу­ють багатство і зайнятість. Обсяги кредитування визначають­ся при цьому капіталотворчими можливостями банків.


1.2. Функції кредиту


Сутність кредиту як економічної категорії виявляється в його функціях, розкриття яких.дозволяє встановити зв'язок даної категорії з системою економічних відносин. Втрата кредитом своїх функцій фактично означатиме зникнення самої цієї економічної категорії.

У розвинутому ринковому господарстві кредит виконує такі основні функції: 1) перерозподільчу; 2) заміщення грошей в обігу; 3) стимулювальну; 4) контрольну. Ці функції кредиту тісно зв'язані між собою, визначаючи в своїй сукупності пев­ну економічну роль кредитних відносин.

^ Економічна роль кредиту полягає у перерозподілі вартості на засадах платності, строковості, забезпечення і повернення. Особливістю кредитного перерозподілу є його тимчасовий характер. Перерозподіл вартості здійснюється тут у межах розриву часу між віддаванням товарів (грошей) у позичку і зворотнім їх надходженням до кредитора. За рахунок тим­часово вільних коштів одних господарських суб'єктів задо­вольняються тимчасові потреби в коштах інших суб'єктів.

Функції кредиту розвиваються у зв'язку із розширенням масштабів ринкової економіки і посиленням кредитної при­роди грошей.

^ Перерозподільча функція кредиту випливає із самої сут­ності і ролі кредитних відносин. Внаслідок кредитного перероз­поділу прискорюється залучення нових грошових коштів у сферу господарювання. При реалізації цієї функції кредиту перерозподіляються як грошові кошти, так і товарні ресурси.

Швидкість та інтенсивність перерозподілу вартості за до­помогою кредиту багато в чому визначаються його доступ­ністю і, насамперед, рівнем позичкового відсотка. Високі відсоткові ставки за кредитами гальмують перерозподільчі процеси. В цілому, масштаби розширення кредиту і відповідно процесів кредитного перерозподілу обмежені загрозою поси­лення інфляційних процесів.

Функція заміщення грошей кредитними інструментами пов'язана з антиципаційною властивістю кредиту, тобто його здатністю випереджати в часі процес нагромадження в товарній і грошовій формах. Кредитні ресурси формуються до настання терміну їх фактичного використання у відтворювальному процесі. По суті, кредит створює гроші для безготівкового грошового обігу. Інструменти кредиту — переказні векселі, чеки, кредитні картки тощо — починають заміняти реальні гроші в сфері обігу

Кредит сприяє економії витрат обігу шляхом заміщення частини грошового обороту кредитними засобами обігу. Змі­нюючи обсяги кредитних операцій, банки (банківська систе­ма) можуть впливати на динаміку загальної маси грошей в обігу. При цьому використовуються два можливих методи: кредитна експансія (розширення кредиту) і кредитна ре­стрикція (звуження кредиту).

Антиципаційну властивість кредиту не слід розглядати як автоматично діючий інфляційний чинник. Якщо на основі кредитування досягається реальний внесок у розвиток вироб­ництва, ефективно здійснюються інвестиції, раціонально ви­користовуються створені виробничі потужності, рівень інфля­ції не збільшується.

Важливе значення в умовах ринкової економіки має стимулювальна функція кредиту. За своєю економічною сут­ністю процес кредитування не може не стимулювати ефектив­не використання позики з боку позичальника. Сам зміст кредитування, що виражається у формулі: "Купуй зараз (то­вар, гроші), плати потім" спонукає до ефективного викорис­тання одержаної позики, щоб на зароблені кошти не просто повернути кредит, але й одержати прибуток.

Позичальники використовують кредит настільки повно, наскільки це їм дійсно необхідно для реалізації власних економічних інтересів.

Кредитні відносини — це насамперед майнові відносини; за використання і повернення кредиту позичальник відпо­відає майном і цінностями, що є у нього. Безсумнівно, що май­нові відносини створюють достатньо потужні стимули до раціонального використання позичених коштів.

З боку кредитора стимулювальним чинником є позичко­вий відсоток. Кожний кредитор намагається постійно забез­печувати зростання своїх кредитних ресурсів.

Контрольна функція кредиту полягає в тому, що в про­цесі кредитування здійснюється взаємний контроль (як кредитора, так і позичальника) за використанням і повер­ненням позики. В економічній літературі контрольна функ­ція кредиту часто розглядається лише як контрольна діяльність кредитора (банку), що, на наш погляд, не зовсім пра­вильно.

Контроль є складовою загального механізму управління процесом кредитування. Сьогодні будь-який господарський суб'єкт не може дозволити собі нехтувати контролем за кре­дитом. Успішне управління кредитом вимагає поєднання зусиль кредитного контролю із спрямованістю суб'єктів гос­подарювання на отримання прибутку від надання (одержан­ня) позики.

Існує суттєва відмінність у виконанні контрольної функції кредиту з боку кредитора і з боку позичальника. Кредитор має можливість здійснювати контроль як за об'єктом креди­ту (позиченою вартістю), так і за діяльністю позичальника. Позичальник не має можливості контролювати діяльність кредитора, він здійснює контроль лише за рухом позиченої вартості (тобто контролює лише об'єкт кредитних відносин).

Завдяки реалізації своїх функцій, кредитні відносини актив­но впливають на процеси відтворення і нагромадження капі­талу як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях.

Проблема функцій кредиту є однією з найскладніших у теорії кредитних відносин. Дискусії точаться, насамперед, з питань щодо кількості та змісту функцій, що випливає з різних підходів до сутності кредиту.

Усі функції кредиту взаємопов'язані; їх взаємодія забез­печує якісну стійкість кредитних відносин. Звичайно, при бажанні можна виділити й більш широкий набір функцій кредиту: акумуляції тимчасово вільних коштів; регулюван­ня грошового обороту; економії витрат обігу; опосередкуван­ня кругообороту капіталу тощо. Але саме чотири виділені вище функції є головними; вони утворюють конститутивні ознаки кредиту.


1.3. Роль кредиту в розвитку національної економіки


Кредитні відносини і ринок кредитних ресурсів є органіч­ною складовою ринкової економіки. Ринок забезпечує умови для цілеспрямованого руху кредитів у ті сфери національної економіки, де вони можуть бути використані найефективні­ше. В командній економіці колишнього СРСР через банки здійснювався розподіл виділених державою кредитів на основі централізованого плану. В ринковій економіці кредитні від­носини реалізуються шляхом діяльності незалежних конку­руючих між собою комерційних кредитних установ, саме існу­вання яких (прибутковість і ліквідність) прямо залежить від кредитоспроможності їхніх клієнтів.

Важливим стимулом для банків є конкурентна боротьба за залучення кредитних коштів на ринку кредитних ресурсів. Комерційні банки є самостійними і незалежними в проведенні кредитної політики. Слід зазначити, що на відміну від гро­шового обороту (безготівкового і готівкового) в сфері креди­тування відсутні детальні, централізовано розроблені Націо­нальним банком України (НБУ) інструкції.

Купуючи ресурси на вільному ринку кредитних ресурсів і продаючи їх підприємствам (фірмам), комерційні банки здій­снюють прямий вплив на розвиток національної економіки. За рахунок кредитів на підприємствах забезпечується орга­нізація як поточного господарського обороту, так і розширене відтворення основного капіталу (основних фондів), створен­ня додаткових виробничих потужностей і цілих промисло­вих об'єктів.

Обсяги кредитування народного господарства, з одного боку, не повинні перевищувати певну критичну межу, за якою починається посилення інфляційних процесів, а з другого боку, мають забезпечувати стимулювання розвитку національного виробництва.

Ефективність проведення кредитної політики визначається правильним вибором параметрів кредитних відносин, серед яких найважливішими є: величина позичкового відсотка; умови доступності позики для вітчизняних господарських суб'єктів; рівень кредитного ризику; термін надання позики тощо. Параметри кредитування мають будуватися таким чином, щоб стимулювати кінцеві результати господарської діяльності товаровиробників.

В Україні в сучасних умовах актуальною є проблема ре­формування системи кредитування суб'єктів господарської діяльності. Йдеться, насамперед, про орієнтацію банківсько­го сектора на першочергове кредитування пріоритетних у народногосподарському плані виробництв. Для виходу україн­ської економіки з кризи кредитні відносини мають бути під­порядковані пожвавленню інвестиційної та інноваційної діяль­ності, фінансовому забезпеченню структурних перетворень та економічному зростанню.

Поки що вітчизняна кредитно-банківська система не ви­конує ролі прискорювача розвитку національної економіки. Недостатніми є власні кошти банків, а отже, й обсяги креди­тування народного господарства. Негативний вплив на кре­дитну сферу здійснюють платіжна криза, дефіцит бюджету, різке зниження кредитоспроможності підприємств (фірм). По суті, відсутня практика надання кредитів під виробничі про­грами довгострокового характеру. Банки майже не залуча­ють ресурсів на довгостроковій основі.

Більшість проблем у діяльності вітчизняних комерційних банків у сучасних умовах пов'язано з проведенням ризико­ваної кредитної політики.

Для поліпшення стану справ у сфері кредитування необ­хідне досягнення в Україні фінансової і макроекономічної стабільності, проведення раціональної промислової і подат­кової політики, що дозволило б банкам здійснювати вироб­ничі інвестиції, а позичальникам — відновити свою креди­тоспроможність.

Кредит має створювати сприятливі умови для розвитку всіх сфер і галузей національної економіки України. Він є важ­ливим джерелом капітальних вкладень, тому традиційно виділяється його вагома роль у реструктуризації економіки та інвестиційній діяльності. В Україні сьогодні необхідним є розширення застосування кредитних відносин в інвести­ційній сфері.

У теорії кредиту проблема впливу кредитних відносин на розвиток економіки розглядається у взаємозв'язку з еконо­мічними межами кредитування.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

Схожі:

Навчальний посібник 3-тє видання, перероблене і доповнене iconНавчальний посібник 3-тє видання, перероблене і доповнене
Н.І. Костіна, професор кафедри фінансів, грошового обігу і кредиту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор...
Навчальний посібник 3-тє видання, перероблене і доповнене iconНавчальний посібник для студентів географічних спеціальностей педагогічних університетів та інститутів
Топографія. Геодезія. Аерокосмічні методи дослідження Землі. Картографія: Словник-довідник. Видання друге, доповнене / Укладач М....
Навчальний посібник 3-тє видання, перероблене і доповнене iconТехніко-економічний аналіз діяльності підприємств міського господарства
Для викладання дисциплін «Економічний аналіз», «Аналіз господарської діяльності», «Фінансово-економічний аналіз» для студентів економічних...
Навчальний посібник 3-тє видання, перероблене і доповнене iconНавчальний посібник “Бухгалтерський облік та аудит для менеджерів”
Навчальний посібник для самостійної роботи рекомендовано до видання науково-методичною радою нук (протокол № від 2007 р.)
Навчальний посібник 3-тє видання, перероблене і доповнене iconІсаєва Г. Т. Basic English: підручник / Ісаєва Г. Т., Комар Р.І., Веселівська В. М., Сологуб Л. В., Шумська О. А. Львів : паіс, 2004 (1-е вид.), 2005 (2-ге вид., перероблене І доповнене), 350 с., 2007 (3-тє вид
Г. Т. Basic English: підручник / Ісаєва Г. Т., Комар Р.І., Веселівська В. М., Сологуб Л. В., Шумська О. А. – Львів : паіс, 2004 (1-е...
Навчальний посібник 3-тє видання, перероблене і доповнене iconХарківська національна академія міського господарства в. О. Кодін, П. В. Панов архітектура та містобудування первісного суспільства, стародавнього І середньовічного сходу
В. О. Кодін, П. В. Панов. Архітектура та містобудування первісного суспільства, стародавнього І середньовічного Сходу. Видання друге,...
Навчальний посібник 3-тє видання, перероблене і доповнене iconНавчально-методичний посібник для самостійної роботи з дисципліни " Фінанси" 2005 удк 336 (075. 8) Навчальний посібник рекомендовано до видання науково-методичною Радою нук ( протокол №2 від 29 березня 2005 р.)
Навчальний посібник рекомендовано до видання науково-методичною Радою нук ( протокол №2 від 29 березня 2005 р.)
Навчальний посібник 3-тє видання, перероблене і доповнене iconВ. Т. Доля, Ю.І. Мізік «економічний аналіз» методичні вказівки з самостійного вивчення дисципліни, практичних занять І виконання контрольних робіт
«Економіка підприємства», 030509 050100 «Облік І аудит». Вид. 3-тє, перероблене І доповнене. – Харків: хнамг, 2009 – 55 с
Навчальний посібник 3-тє видання, перероблене і доповнене iconКового ступеня (Методичні поради) 3-є видання, виправлене І доповнене Редакція 'Бюлетеня Вищої атестаційної комісії України Видавництво «Толока» Київ • 2007
Методичні поради. 3-тє видання, виправлене І доповнене/ Автор-упорядник Л. А. Пономаренко, доктор технічних наук, професор. — К.:...
Навчальний посібник 3-тє видання, перероблене і доповнене iconНавчальний посібник
Навчальне видання розроблено на основі діючого в Україні законодавства та рекомендовано студентам за спеціальністю 050201 „Менеджмент...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи