Скачати 4.46 Mb.
|
Довгалюк В.І., Єрмоленко Ю.Ю. Податкова система: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 360 с. ISBN : 966-364-366-8 СУТНІСТЬ ТА ВИДИ ПОДАТКІВ 1.1. Історія становлення системи оподаткування .....................………………………..3 1.2. Соціально-економічна сутність податків ……………………………………………..4 1.3. Функції податків …………………………………………………………………………..4 1.4. Класифікація податків …………………………………………………………………...5 1.5. Характеристика елементів податку……………………………………………………6 ^ 2.1. Поняття податкової політики і основні критерії її проведення …………………...7 2.2. Наукові основи побудови оптимальної податкової системи ……………………..9 ^ 3.1. Універсальний акциз як форма непрямого оподаткування ……………………..13 3.2. ПДВ. Суть, призначення, ставки ……………………………………………………..14 3.3. Платники ПДВ як суб'єкти оподаткування…………………………………………. 15 3.4. Об'єкт оподаткування і податкова база …………………………………………….21 3.5. Пільги при справлянні ПДВ …………………………………………………………...22 3.6. Первинний облік податку у суб'єктів оподаткування і податкова документація з ПДВ …………………………………………………………………………26 3.7. Особливості нарахування ПДВ по окремих видах діяльності …………………..33 3.8. Контроль податкових органів і відповідальність платників податку …………...35 ^ 4.1. Суть і призначення акцизного збору ……………………………………………….44 4.2. Платники та об'єкт оподаткування ………………………………………………….44 4.3. Порядок нарахування акцизного збору …………………………………………….45 4.4. Перелік підакцизних товарів і ставки акцизного збору………………………….. 46 4.5. Пільги щодо акцизного збору ………………………………………………………...50 4.6. Порядок сплати та подання розрахунків …………………………………………...51 4.8. Облік податку, контроль ДПІ та відповідальність платників …………………….53 МИТО 5.1. Соціально-економічна сутність мита і основи митної справи …………………..57 5.2. Платники та об'єкт оподаткування мита ……………………………………………58 5.4. Порядок обчислення, сплати та перерахування до бюджету …………………..58 ^ 6.1. Основи прибуткового оподаткування. ……………………………………………....60 6.2. Платники і ставки податку …………………………………………………………….61 6.3. Валові доходи і валові витрати. Об'єкти оподаткування ………………………...61 6.4. Оподаткування операцій особливого виду та окремих видів діяльності ……...64 6.5. Податковий облік амортизаційних відрахувань …………………………………..71 6.6. Податковий облік у платника та облік надходжень у ДПІ ………………………..73 6.7. Порядок нарахування та строки сплати податку ………………………………….74 6.8. Контроль ДПІ та відповідальність платників ……………………………………….75 ^ 7.1. Платники фіксованого сільськогосподарського податку …………………………79 7.2. Об'єкти оподаткування та ставки податку ………………………………………….80 7.3. Порядок обчислення, подання звітності та сплати податку ……………………..81 7.4. Відповідальність платників та контроль ДПІ (ДПА) ……………………………….83 ^ 8.1. Необхідність справляння податку з доходів фізичних осіб (ПДФО), його роль і принципи організації …………………………………………………………..86 8.2. Платники і об'єкти оподаткування …………………………………………………...87 8.3. Податкові соціальні пільги та податковий кредит …………………………………88 8.4. Механізм та особливості нарахування ПДФО, ставки податку. Особи, відповідальні за нарахування та утримання податку.Порядок його сплати і подання звітності …………………………………………………………………………………....….92 8.5. Оподаткування доходів фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності ……………………………………………………..92 8.6. Обов'язки і відповідальність фізичних та юридичних осіб. Контроль органів податкової служби …………………………………………………………………………...94 ^ 9.1. Особливості запровадження спрощеної системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва для юридичних та фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності ………………………………………………………………96 9.2. Платники єдиного податку, об'єкти оподаткування та ставки ………………..100 9.3. Порядок обчислення та сплати єдиного податку ……………………………….101 ^ 10.1. Плата за землю ……………………………………………………………………..102 10.2. Лісовий дохід як плата за використання лісових ресурсів …………………..104 10.3. Плата за використання прісних водних ресурсів (за воду) ………………….107 10.4. Платежі за користування надрами ………………………………………………108 10.5. Суть і призначення державного мита. Порядок його стягнення і перерахування в бюджет …………………………………………………………………109 10.6. Єдиний збір, який справляється в пунктах пропуску через державний кордон України ……………………………………………………………………………………….110 10.7. Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету……………………………………………………………………………………..110 10.8. Рентна плата за нафту, природний газ, газовий конденсат, що видобуваються в Україні………………………………………………………………….111 10.8. Рентна плата за нафту, природний газ, газовий конденсат, що видобуваються в Україні………………………………………………………………….112 ^ 11.1. Податок на промисел: призначення, платники, порядок визначення суми податку та її сплати до бюджету…………………………………………………………113 11.2. Податок з власників транспортних засобів: платники, об'єкт оподаткування, ставки та порядок і строки сплати ……………………………………………………… 113 11.3. Місцеві податки: комунальний і податок з реклами ……………………………114 ^ 12.1. Структура податкової служби та її функції……………………………………… 120 12.2. Звання та ранги працівників ДПА. Призначення та функції податкової міліціі …………………………………………………………………………..121 ^ 13.1. Сутність, об'єкт, суб'єкт та мета податкового менеджменту………………….123 13.2. Функції податкового менеджменту………………………………………………...123 13.3. Поняття податкової роботи………………………………………………………... 124 13.4. Контрольна робота органів ДПА щодо розрахунків платників податків з державою …………………………………………………………………………………... 126 ^ 141. Економічна сутність ухилення від сплати податків ……………………………..127 14.2. Форми та способи ухилення від сплати податків ……………………………... 127 14.3. Міжнародне податкове планування……………………………………………… 128 ^ 15.1. Процедура перекладання податків ………………………………………………131 15.2. Проблеми подвійного оподаткування іноземних доходів в Україні………….132 ^ 16.1. Недоліки податкової системи та їх вплив на розвиток економіки……………134 16.2. Податкова політика як елемент державного регулювання економіки………134 16.3. Напрями податкової політики України в перехідний період ………………….136 ^ 1.1. Історія становлення системи оподаткування З давніх часів існував контроль за наповненням казни у будь-якій державі. Так, у Стародавньому Римі основними податками, які справлялися у натуральній формі, були поземельний податок, податки на живий інвентар, фруктові дерева, виноградники та нерухомість. При обчисленні податку на живий інвентар враховувалися худоба, якою володів землевласник, а також раби. Серед перших грошових податків, які існували в податковій системі Риму в II ст. н. є, слід відзначити «трибут», який встановлювався для всіх вільних громадян. Причиною його введення вважається розширення товарних відносин та наявність надлишків сільськогосподарської продукції. До прийняття християнства в Київській Русі (до IX ст.) основним податком була данина, яка сплачувалася натуральній формі і мала назву «полюддя» (від словосполучення «ходіння по людях»), її збирали князь та його дружина, щороку об'їжджаючи двори. Причому розмір данини не регламентувався і залежав від милості князя. За таких обставин після вбивства князя Ігоря княгиня Ольга запроваджує «погости» (центральні адміністративні місця для громад, де збирали данину), «уроки» та «устави» — розміри та зміст зборів. Це була перша реформа податкової системи, завдяки якій вдалося впорядкувати надходження данини. Після запровадження онуком княгині Ольги — князем Володимиром Святославовичем християнства (IX—XIII ст.) данина почала сплачуватися у грошовій формі (у вигляді гривні). При цьому селяни платили ще й натуральний оброк. Іншим видом податку тих часів було «поплужне», тобто податок з кожного плуга. Поплужне спрямовувалося на військові витрати, утримання князівського двору. У період Литовської доби (XIV—XV ст.) суттєвих змін у системі податків не відбулося. Селяни повинні були сплачувати натуральний оброк, данину у натуральній формі, з'явилися відробітки на панщині та інші податки. Після 1569 року (після унії Литви з Польщею) на українських землях запроваджується польська податкова система, при якій селяни («холопи»), які зобов'язані були платити своїм панам (шляхті) панщину, натуральну данину, грошові податі та відбувати трудові повинності (відробітки на панщині), які складали від трьох до шести днів на тиждень. Після приєднання українських земель до Росії основним податком стає «подимне», або подвірний податок, який сплачувався кожним селянським двором. Ним обкладалися однаковою мірою двору, де проживало, наприклад, 20 і більше душ, і двори, що складалися з двох—трьох осіб. Це викликало невдоволення населення і навіть повстання. Тому за правління Петра І в Російській імперії замість подвірної системи оподаткування було введене подушне, коли обкладалися податтю не двір, а душі. Тому цей податок отримав назву «поголовщина», або подушна подать. Ставка податку в розмірі 70 копійок з людини була незмінною і справлялася впродовж 70 років. В Україні цей податок проіснував до 1887 року. Після жовтневої революції 1917 року основними податками стають контрибуції на заможні верстви населення на місцевому рівні, надзвичайні податки у вигляді революційного податку (якщо зарплата або пенсія перевищували 1500—3000 рублів) та фіскальна монополія. У період Непу (1921—1924 рр.) податки стають не тільки засобом тиску на заможні верстви суспільства, а й основним джерелом фінансування радянської системи. Замість контрибуцій та надзвичайних податків вводяться: акцизи на вина, сірники, спирт, тютюнові вироби, сіль, цукор, горілчані вироби та інші товари підвищеного попиту; промисловий податок, який сплачували підприємства всіх форм власності; прибутково-майновий податок з городян (з доходом більше 75 крб. на місяць) та єдиний сільськогосподарський податок у грошовій формі з селян. Проте централізація коштів і відсутність будь-якої самостійності позбавляли підприємства ініціативи і поступово втягували країну у фінансову кризу. 1.2. Соціально-економічна сутність податків Податки — це система обов'язкових платежів, які сплачуються юридичними та фізичними особами до централізованого фонду фінансових ресурсів держави. З точки зору економічної теорії— це частина фінансових відносин, пов'язана з процесом перерозподілу частини вартості ВВП, і формування фонду грошових коштів держави, необхідних для утримання державних структур і фінансування суспільних благ. Умови виникнення податків: 1) утворення держави; 2) суспільний поділ праці та формування товарно-грошових відносин. Існує 3 види обов'язкових платежів: 1) плата; 2) відрахування; 3) податки. Основною особливістю плати як обов'язкового платежу є наявність конкретного еквівалентного обміну (плата за воду). Справляння її обумовлено існуванням державної власності на ресурси чи послуги. Відрахування— передбачає цільове призначення коштів, що надходять до централізованих фондів грошових ресурсів держави. Податки характеризуються такими ознаками: 1) відсутністю конкретного еквівалентного обміну; 2) відсутністю цільового призначення; 3) є тільки атрибутом держави. Податки мають не тільки економічний, а й соціальний характер. Вони є своєрідною ціною за суспільні блага і трансфертні платежі, які отримують громадяни країни (ціни по Ліндалю). 1.3. Функції податків Функції тієї чи іншої категорії показують прояв сутності даного поняття в динаміці та русі. Податки виконують два основні функції: фіскальну та розподільно-регулювальну. Фіскальна — забезпечує мобілізацію коштів у розпорядження держави, формування централізованих фінансових ресурсів як фінансової основи виконання державою покладених на неї функцій. З боку фіскальної достатності до податків висуваються такі вимоги: а) обов'язковість сплати незалежно від форми власності (якщо не передбачені пільги); б) рівномірність надходження за територіями; в) рівнонапруженість та стабільність надходження до бюджету. Існування розподільно-регулювальної функції пов'язано з тим, що податки безпосередньо впливають на вартісний розподіл пропорцій ВВП. Вона реалізується через вплив податків на різні сторони діяльності суб'єктів господарювання. Тому необхідно оптимально поєднувати інтереси платників податків та держави. Виконання податками регулюючої функції є достатньо складним процесом, який залежить від правильного вирішення таких питань. 1. ^ Згідно з чинним законодавством оподатковується прибуток, вартість майна, сума заробітної плати, вартість товарної продукції, обсяг реалізації та ін. 2. ^ Такими джерелами можуть бути: прибуток (при сплаті податків на землю, транспортні засоби, прибуток та майно); собівартість (відрахування до цільових державних фондів, сплата місцевих податків і зборів); частина виручки від реалізації продукції (сплата A3, ПДВ, мита). 3. ^ Податкові ставки можуть бути універсальними і диференційованими. Вони можуть встановлюватися в грошовому вираженні на одиницю оподаткування, а також у відсотках до об'єкта оподаткування. Відсоткові ставки можуть бути пропорційними (не залежать від розміру об'єкта оподаткування), прогресивними (зростають зі збільшенням об'єкта оподаткування), регресивними (знижуються зі збільшенням об'єкта оподаткування). 4. Встановлення термінів сплати податків. Для різних податків вони різні і залежать від об'єкта оподаткування, розміру податків і джерел сплати. 5. Надання податкових пільг. ^ Штрафні санкції застосовуються за таких порушень: неподання або несвоєчасне подання необхідних документів, форм звітності до органів податкової адміністрації; несплата в установлений термін податків та інших обов'язкових платежів державі; приховування об'єктів від оподаткування, умисне заниження суми податку. 1.4. Класифікація податків Хоча в державі існує певна кількість податків, всі їх можна об'єднати у групи. а) За економічним змістом на: 1)доходи; 2) споживання; 3) майно. Податки на доходи — це група податків, податковою базою яких є наявність доходу чи прибутку. Ця група забезпечує оподаткування доходів в процесі їх отримання (податок з прибутку, податок з доходів фізичних осіб). Податки на споживання — це група обов'язкових платежів, що безпосередньо оподатковують процеси споживання. Розмір їх закладений в ціну товару (ПДВ). Податки на майно передбачають справляння обов'язкових платежів, податковою базою яких є майно і майновий стан платника податку (податки на землю, нерухомість, капітал, з власників транспортних засобів). б) За формою взаємовідносин платника податків та держави: 1) прямі; 2) непрямі. Прямі податки, сплата яких безпосередньо пов'язана з податкоплатником і податковою базою, причому платник та його носій співпадають (податок з прибутку). Непрямі податки, сплата яких пов'язана з ціноутворюючими механізмами і платник податку не завжди є його носієм (A3, ПДВ, мито). в) За рівнем запровадження: 1) загальнодержавні; 2) місцеві. Загальнодержавні податки — це обов'язкові платежі, які затверджуються і запроваджуються найвищими органами влади і їх справляння є обов'язковим на всій території країни. Місцеві податки — це такі обов'язкові платежі, які приймаються і запроваджуються місцевими органами влади базового рівня і обов'язковість яких характерна для певної території. У фіскальній практиці можливі три варіанти запровадження місцевих податків: 1) згідно з переліком, який встановлюється найвищими органами влади в державі; 2) як надбавка до загальнодержавних податків і зборів; 3) відповідно до повної автономії рішень місцевих органів влади. г) За способом зарахування: 1) регулюючі; 2) закріплені. Регулюючі податки— це обов'язкові платежі, які надходять до декількох рівнів бюджетної системи. Закріплені податки — це обов'язкові платежі, які надходять тільки до одного рівня бюджетної системи (всі місцеві податки). д) За методом нарахування: 1) розкладні; 2) окладні (квотарні). Розкладні податки — це група обов'язкових платежів, які накладаються на платників в абсолютних розмірах залежно від певної суми податкових надходжень (тут немає податкової бази). Окладні податки передбачають справляння обов'язкових платежів за певними ставками — квотами, залежно від наявності податкової бази. 1.5. Характеристика елементів податку Вияснення суті податків нерозривно пов'язане з характеристикою понять, які відносять до податкової термінології: 1) об'єкт податку (податкова база); 2) суб'єкт податку (платник і носій); 3) джерело сплати; 4) ставка податку; 5) одиниця оподаткування; 6) податкові пільги; 7) норма оподаткування; 8) інші. ^ — це явище чи процес, наявність якого зобов'язує сплачувати обов'язкові платежі до централізованого фонду грошових коштів держави. В основу розрахунку належної до сплати суми податку покладено величину об'єкту оподаткування чи його розмір. ^ — це та особа, на яку покладено податкове зобов'язання перед державою і яка несе на собі тягар по сплаті податку. До суб'єктів відносять платників і носіїв. Платник — особа, яка перераховує суму податкових зобов'язань до бюджету держави, носій — особа, на яку покладається тягар по сплаті податку в результаті процесу перекладання податків. ^ — фонд чи дохід, з якого податок сплачується і проводяться розрахунки з бюджетом. 4. Ставка податку — офіційно встановлений розмір податку, що забезпечує обчислення належної до сплати суми податку. Існує три методи побудови податкових ставок: 1) інтуїтивний— органи державної влади, які запроваджують податок, встановлюють ставку на власний розсуд (інтуїтивно); 2) емпірично-аналітичний — законодавець запроваджує ставки на основі аналізу за попередній період і певних емпіричних висновків; 3) економіко-математичного моделювання — забезпечує встановлення ставок на основі побудови моделей і врахування впливу основних факторів (інтереси держави, платників, суспільства). ^ — своєрідний масштаб вимірювання податкової бази, що закладається в основу розрахунку належної до сплати суми податку. Вона виражається в грошовому і абсолютному виразі. ^ — це використання законних форм зменшення податкових зобов'язань перед державою. Існує чотири їх види: 1) повне звільнення платників від оподаткування; 2) повне або часткове звільнення об'єкта оподаткування чи податкової бази та використання неоподаткованого мінімуму; 3) зниження податкових ставок і використання нульової ставки; 4) зменшення належної до сплати суми нарахованого податку. ^ — встановлення певного співвідношення між сумою податкових надходжень за певний період і податковою базою або іншим показником. ^ 2.1. Поняття податкової політики і основні критерії її проведення Податкова система і податкова політика, що залежить від суб'єктивних намірів державних структур, відносяться до понять надбудови. Податкова політика — це діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації стягнення податків і платежів. Вона реалізується через систему податків, податкових ставок і пільг. Метою податкової політики є формування державного бюджету за одночасного стимулювання ділової активності підприємців. Податки в руках одних є засобом стабілізації та економічного прогресу, в інших— процесом саморуйнування. Ось чому, проводячи податкову політику, враховують п'ять основних критеріїв, які забезпечують оптимальний вплив податкової політики на інтереси платників податків і держави: — фіскальної достатності; — економічної ефективності; — соціальної справедливості; — стабільності; — гнучкості. Критерії фіскальної достатності зводяться до того, що, проводячи податкову політику, необхідно забезпечити таку величину податкових надходжень, яка є бажаною для інтересів держави, що виходять з її соціально-економічної доктрини. 1. Досліджується пропорційна залежність між величиною податкових надходжень і рівнем оподаткування: у = А1 * Т у — величина податкових надходжень; А1 — коефіцієнт залежності; Т— норма оподаткування. Графік залежності норми оподаткування і величини податкових надходжень ![]() 2. Залежність економічної ефективності діяльності суб'єктів господарювання від рівня оподаткування досліджується через прямий вплив податків на величину чистого доходу, прибутку даного суб'єкта. Ця залежність виглядає так: ![]() де Уп — величина чистого прибутку; А2 — коефіцієнт залежності прибутку від продажу. Графічно це можна зобразити так: ![]() ![]() 3. Суть критерію справедливості доцільно розглядати у двох аспектах: 1) скорочення реальних доходів громадян— платників податків внаслідок сплати податків; 2) повернення частки номінальних доходів, що перерозподіляються за допомогою податків через бюджет у вигляді фінансованих державою суспільних благ і трансфертних платежів (національна безпека, правопорядок, охорона здоров'я і освіта). Перший аспект відображається так: ![]() РД = НД-А3*То РД — реальні доходи; НД — номінальні доходи; Аз — коефіцієнт залежності обсягу реальних доходів платників податків від рівня оподаткування; То — рівень оподаткування. Як бачимо, рівень оподаткування має обернений вплив на величину реальних доходів: чим вищий рівень оподаткування у державі, тим нижчі реальні доходи громадян. Другий аспект відображається так: ![]() ![]() СБ — суспільні блага; Т — норма оподаткування; Ан — рівень залежності обсягу суспільних благ від норми оподаткування. Між величиною рівня оподаткування і розміром СБ існує певна параболічна залежність: із збільшенням рівня оподаткування збільшується розмір фінансованих державою суспільних благ і трансфертних платежів. Але збільшення це не прямолінійне, адже темпи росту СБ відстають від темпів росту норми оподаткування. В реальному економічному житті необхідним є оптимальне поєднання всіх перерахованих критеріїв. Це досягається за допомогою розв'язання системи рівнянь: ![]() Розв'язком даної системи рівнянь буде графік: ![]() ПН — податкові надходження; Т1, Т2 — норма оподаткування залежно від вибору критерію. Для окремих держав можливі різні варіанти поєднання перших трьох критеріїв. Все залежить від обраних коефіцієнтів залежності Аі (і = 1... 4), основою для встановлення яких є соціально-економічна доктрина держави. Важливе місце в проведенні податкової політики відводиться критерію стабільності, який передбачає незмінність правового регламентування справляння податків протягом певного податкового періоду. При існуванні цього критерію досягаються два позитивні аспекти: 1) суб'єкти господарювання мають можливість правильно врахувати вплив податків на результати кінцевої діяльності; 2) покращується робота як податкоплатників, так і органів державної податкової адміністрації. Постійно догматичною податкова політика не може бути. Відбуваються зміни в економічних процесах, тому вона повинна своєчасно реагувати на них. У цьому полягає зміст критерію гнучкості. Але зміни мають відбуватися на зламі податкових періодів (один рік закінчується — інший починається). Єдність критеріїв забезпечує оптимальну дієвість податкової політики. 2.2. Наукові основи побудови оптимальної податкової системи За економічним змістом податкова система є сукупністю встановлених у державі податків і платежів, що надходять до централізованих фондів грошових ресурсів держави. Ширше трактується система оподаткування. Це сукупність податків і платежів, а також принципів, методів та засобів справляння і контролю за їх надходженням до централізованих фондів. Незважаючи на різноманітність податкових систем у різних країнах світу, існують принципи, які забезпечують загальнонау-кові основи побудови податкової системи: 1) принцип вигоди та адміністративної зручності; 2) принцип платоспроможності; 3) принцип визначальної бази. ^ полягає у тому, що втрати внаслідок сплати податків мають бути сумірними з тими вигодами, які платники отримують за рахунок фінансованих із податкових надходжень потреб і суспільних благ. Суть адміністративної зручності у тому, що податкова система має бути максимально зручною для податкоплатників і держави з точки зору організації податкової роботи. З принципу вигоди випливає, що державна діяльність у формі забезпечення державою суспільних благ має певну ціну, яка набуває форми податків. Ці податкові ціни отримали назву ціни по Ліндалю. Рівновага при обміні «податки—блага» виникає у разі, якщо податкові затрати на одиницю фінансованих державою суспільних благ здійснюються з граничною корисністю для кожного податкоплатника. Оптимальною є система, яка забезпечує не менше 80 % граничної корисності. Принцип платоспроможності декларує, що податковий тягар (величина податкових зобов'язань) має бути чітко визначений відповідно до платоспроможності податкоплатника (розміру доходів, обсягів споживання, майнового стану). З цим принципом пов'язані горизонтальні на вертикальні рівності в оподаткуванні. Горизонтальна рівність передбачає, що платники податків з однаковою платоспроможністю та податковою базою за доходом чи майном сплачують однакові суми протягом певного періоду. Вертикальна рівність досягається у разі, якщо платники податків з різною платоспроможністю сплачують різні за обсягом суми, що диференціюються згідно з певними етичними принципами соціальної справедливості. Ця рівність можлива за умови використання прогресивних ставок в оподаткуванні. Даний принцип вимірюється та оцінюється за допомогою діаграми Лоренца та коефіцієнта Джіні. Діаграма Лоренца дозволяє провести своєрідну паралель між податковими надходженнями до бюджету держави та сумарною кількістю платників податків. Ідеально бажаною є ситуація, коли певна кількість платників (наприклад 20 %), сплачують до бюджету відповідно двадцятивідсотковий обсяг податкових надходжень (на рисунку це пряма лінія). Дійсний розподіл доходів і податкових зобов'язань, який існує на даний час у тій чи іншій державі, відображає крива лінія. ![]() ПН — податкові надходження; ПП — платники податків. Коефіцієнт Джіні визначає ступінь нерівномірності розподілу доходів і податкових зобов'язань шляхом вирахування відношення між кривою Лоренца, яка відображає дійсний розподіл доходів і податкових зобов'язань, та ідеально рівномірним бажаним розподілом: ![]() де КД — коефіцієнт Джіні; SA — площа A; SB — площа В. Очевидно, що чим більше крива Лоренца нахиляється донизу, тобто чим більше вона ввігнута, тим значнішою є нерівномірність розподілу доходів і податкових зобов'язань, одним із факторів якого є оподаткування. Принцип зизначальної бази означає, що податкова система в країні повинна формуватися не хаотично, а згідно з певною соціально-економічною доктриною. Кількісним виміром є прогнозна величина видатків бюджету. У бюджетному плануванні, і зокрема плануванні податкових надходжень, повинна бути чітка послідовність: Пр. Б → Пл. Д → Пл. В, де Пр. Б — прогнозований обсяг зведеного бюджету; Пл. Д — запланований обсяг доходів; Пл. В — плановий обсяг видатків. Слід визнати, що не завжди підвищення норми оподаткування у країні приводить до збільшення обсягу податкових надходжень до державної казни. Для аналізу оптимальної норми оподаткування вченими часто використовується теорія відомого американського економіста Лаффера. За допомогою кривої Лаффера, що є основою цієї теорії, доведено: якщо висота податкових ставок сягає певного критичного рівня (То), подальше підвищення норми оподаткування спричиняє не збільшення, а навпаки — зменшення податкових надходжень. ![]() ПН — податкові надходження; ^ — ставка податку, або норма оподаткування; То — оптимальна норма оподаткування. Зв'язок між нормою оподаткування та податковими надходженнями залежить від податкової бази, тобто об'єкта оподаткування. Тому Лаффер досліджував цей зв'язок за допомогою показника еластичності податкової бази, який вимірюється як відношення процентної зміни величини об'єкта оподаткування до процентної зміни норми оподаткування, тобто податкових ставок, що застосовуються щодо даного об'єкта (бази) податку: ![]() де ^ — еластичність податкової бази; В — вартісний вимір податкової бази (об'єкта оподаткування); Т— норма оподаткування; ΔВ— приріст або процент збільшення податкової бази; ΔT— приріст або процент збільшення норми оподаткування. 2.3. Характеристика системи оподаткування в Україні. Права та відповідальність платників податків У 1997 році в Україні був прийнятий Закон «Про внесення змін до закону України «Про систему оподаткування». Згідно з законом, в Україні справляється 24 загальнодержавних і 14 місцевих податків і зборів (2 + 12). До загальнодержавних податків належать: 1. Податок на додану вартість (ПДВ). 2. Податок на прибуток підприємств. 3. Податок на доходи фізичних осіб. 4. Акцизний збір. 5. Мито. 6. Державне мито. 7. Податок на нерухоме майно. 8. Плата за землю. 9. Рентні платежі. 10. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. 11. Податок на промисел. 12. Збір на геологорозвідувальні роботи (за рахунок держави). 13. Збір на спеціальне використання природних ресурсів. 14. Збір за забруднення навколишнього природного середовища. 15. Збір на обов'язкове соціальне страхування. 16. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. 17. Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності. 18. Фіксований сільськогосподарський податок. 19. Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. 20. Єдиний збір, що справляється в пунктах пропуску через державний кордон України. 21. Збір за використання радіочастотного ресурсу України. 22. Збори до фонду гарантування вкладів фізичних осіб. 23. Збір у вигляді надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію. 24. Збір за проведення гастрольних заходів. Місцеві податки і збори: 1. Комунальний податок. 2. Податок з реклами. 3. Збір за припаркування автотранспорту. 4. Ринковий збір, 5. Збір на видачу ордера на квартиру. 6. Збір з власників собак. 7. Курортний збір. 8. Збір за участь у бігах на іподромі. 9. Збір за виграш у бігах на іподромі. 10. Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі. 11. Збір за право на використання місцевої символіки. 12. Збір за право на проведення кіно і телезйомок. 13. Збір за право на проведення місцевих аукціонів, конкурентного розпродажу і лотерей. 14. Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг. Принципи системи оподаткування: 1) стимулювання підприємницької діяльності; 2) обов'язковість; 3) рівнозначність і пропорційність; 4) рівність; 5) соціальна справедливість; 6) стабільність; 7) економічна обґрунтованість; 8) рівномірність сплати; 9) компетенція; 10) єдиний підхід; 11) доступність. Реалізація цих принципів виражається двома ознаками: 1) вигідність (через структуру державних видатків); 2) можливість сплати. Права платників податків: а) право на пред'явлення документів на пільги; б) право на ознайомлення з актами перевірки чи рішеннями ДПЇ; в) право на оскарження дій службової особи ДПІ. Відповідальність платників податків: а) за несплату податків (за умови наявності недоїмки по них) застосовуються штрафи, передбачені ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-111 [11]; б) 10 НМДГ— санкція за несвоєчасне надання податкової звітності; в) недоплата суми податку — нараховується ДПІ в автоматичному режимі пеня в картках особових рахунків платника за видами податків та платежів. Призначення системи оподаткування (функції): 1) акумуляція грошових коштів в ланках бюджетної системи; 2) регулювання господарсько-фінансової діяльності платника; 3) визначення форм і методів взаємовідносин платників та держави. До закономірностей встановлення і розвитку системи оподаткування відносять: скорочення сум податків, що сплачуються за майно; модернізація та розширення непрямих податків і розширення прибуткового оподаткування (в першу чергу із заробітної плати). ^ 3.1. Універсальний акциз як форма непрямого оподаткування Непрямі податки (податки на споживання) існують у формі: специфічних та універсальних акцизів. Якщо специфічні акцизи застосовуються до окремих груп товарів (лікеро-горілчані та тютюнові вироби, паливно-мастильні матеріали тощо), то універсальний акциз нараховується на товари, які є об'єктом купівлі-продажу. Одночасно універсальний акциз також має особливості порівняно зі специфічними акцизами, а саме: • широка база оподаткування; • можливість використовувати універсальні ставки (незалежно від виду товарів); • податковою базою є валовий оборот у грошовому вираженні. Універсальний акциз має три види: податок з продажу, податок з обороту та податку на додану вартість. Систематизуємо особливості, переваги та недоліки універсального акцизу у вигляді (табл. 1—3). Таблиця 1 |
![]() | «затверджую» Ректор С. В. Савченко 2012 р. Програма Загальні принципи встановлення податків І зборів. Види податків та зборів. Загальнодержавні податки та збори в Податковому кодексі... | ![]() | 1. Сутність та види податків Тема Податкова система І податкова політика держави Ці фінансові відносини впливають як кінцеві результати діяльності суб’єктів господарювання та їх інтереси у суспільному виробництві,... |
![]() | 1. Сутність та види податків Тема Податкова система І податкова політика держави Ці фінансові відносини впливають як кінцеві результати діяльності суб’єктів господарювання на їх інтереси у суспільному виробництві,... | ![]() | Програма фахових вступних випробувань за освітньо-кваліфікаційним рівнем „магістр” зі спеціальності „Фінанси” Загальні принципи встановлення податків І зборів. Види податків та зборів. Загальнодержавні податки та збори в Податковому кодексі... |
![]() | Затверджую Ректор О. Л. Голубенко 2012 р. Пояснювальна записка Державні доходи. Податки та податкова система. Принципи організації податкової системи та її функції. Види податків. Державний кредит... | ![]() | Рефератів з дисципліни «Конкуренція у міжнародному бізнесі». Сутність та види економічної конкуренції. Ринок як спільнота конкуруючих компаній Сутність та співвідношення понять “ринкові чинники успіху”, “ключові компетенції”, “конкурентні переваги” |
![]() | Пояснювальна записка щодо проведення фахового вступного випробування для осіб, які вступають на навчання за освітньо-професійними програмами підготовки спеціалістів або магістрів зі спеціальності «Фінанси І кредит» Державні доходи. Податки та податкова система. Принципи організації податкової системи та її функції. Види податків. Державний кредит... | ![]() | Питання до іспиту з дисципліни “податкова система” Економічна сутність податків, їх роль в забезпеченні держави фінансовими ресурсами та в системі фінансового регулювання |
![]() | Tема 10. Міжнародні розрахунки сутність, види та форми міжнародних розрахунків та їх порівняльна характеристика Ема 10. Міжнародні розрахунки сутність, види та форми міжнародних розрахунків та їх порівняльна характеристика | ![]() | Tема 10. Міжнародні розрахунки сутність, види та форми міжнародних розрахунків та їх порівняльна характеристика Ема 10. Міжнародні розрахунки сутність, види та форми міжнародних розрахунків та їх порівняльна характеристика |