Сутність та види податків icon

Сутність та види податків




НазваСутність та види податків
Сторінка1/22
Дата22.05.2013
Розмір4.46 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22

Довгалюк В.І., Єрмоленко Ю.Ю. Податкова система: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 360 с.

ISBN : 966-364-366-8


СУТНІСТЬ ТА ВИДИ ПОДАТКІВ

1.1. Історія становлення системи оподаткування .....................………………………..3

1.2. Соціально-економічна сутність податків ……………………………………………..4

1.3. Функції податків …………………………………………………………………………..4

1.4. Класифікація податків …………………………………………………………………...5

1.5. Характеристика елементів податку……………………………………………………6

^ ПОДАТКОВА СИСТЕМА ТА ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ

2.1. Поняття податкової політики і основні критерії її проведення …………………...7

2.2. Наукові основи побудови оптимальної податкової системи ……………………..9

^ ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ (ПДВ)

3.1. Універсальний акциз як форма непрямого оподаткування ……………………..13

3.2. ПДВ. Суть, призначення, ставки ……………………………………………………..14

3.3. Платники ПДВ як суб'єкти оподаткування…………………………………………. 15

3.4. Об'єкт оподаткування і податкова база …………………………………………….21

3.5. Пільги при справлянні ПДВ …………………………………………………………...22

3.6. Первинний облік податку у суб'єктів оподаткування і податкова

документація з ПДВ …………………………………………………………………………26

3.7. Особливості нарахування ПДВ по окремих видах діяльності …………………..33

3.8. Контроль податкових органів і відповідальність платників податку …………...35

^ АКЦИЗНИЙ ЗБІР

4.1. Суть і призначення акцизного збору ……………………………………………….44

4.2. Платники та об'єкт оподаткування ………………………………………………….44

4.3. Порядок нарахування акцизного збору …………………………………………….45

4.4. Перелік підакцизних товарів і ставки акцизного збору………………………….. 46

4.5. Пільги щодо акцизного збору ………………………………………………………...50

4.6. Порядок сплати та подання розрахунків …………………………………………...51

4.8. Облік податку, контроль ДПІ та відповідальність платників …………………….53

МИТО

5.1. Соціально-економічна сутність мита і основи митної справи …………………..57

5.2. Платники та об'єкт оподаткування мита ……………………………………………58

5.4. Порядок обчислення, сплати та перерахування до бюджету …………………..58

^ ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ

6.1. Основи прибуткового оподаткування. ……………………………………………....60

6.2. Платники і ставки податку …………………………………………………………….61

6.3. Валові доходи і валові витрати. Об'єкти оподаткування ………………………...61

6.4. Оподаткування операцій особливого виду та окремих видів діяльності ……...64

6.5. Податковий облік амортизаційних відрахувань …………………………………..71

6.6. Податковий облік у платника та облік надходжень у ДПІ ………………………..73

6.7. Порядок нарахування та строки сплати податку ………………………………….74

6.8. Контроль ДПІ та відповідальність платників ……………………………………….75

^ ФІКСОВАНИЙ СІЛЬСЬКО­ГОСПОДАРСЬКИЙ ПОДАТОК

7.1. Платники фіксованого сільськогосподарського податку …………………………79

7.2. Об'єкти оподаткування та ставки податку ………………………………………….80

7.3. Порядок обчислення, подання звітності та сплати податку ……………………..81

7.4. Відповідальність платників та контроль ДПІ (ДПА) ……………………………….83

^ ПОДАТОК З ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

8.1. Необхідність справляння податку з доходів фізич­них осіб (ПДФО),

його роль і принципи організації …………………………………………………………..86

8.2. Платники і об'єкти оподаткування …………………………………………………...87

8.3. Податкові соціальні пільги та податковий кредит …………………………………88

8.4. Механізм та особливості нарахування ПДФО, ставки податку. Особи, відповідальні за нарахування та утримання податку.Порядок його сплати і подання звітності …………………………………………………………………………………....….92

8.5. Оподаткування доходів фізичних осіб —

суб'єктів підприємницької діяльності ……………………………………………………..92

8.6. Обов'язки і відповідальність фізичних та юридичних осіб. Контроль органів податкової служби …………………………………………………………………………...94

^ СПРОЩЕНА СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ СУБ'ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

9.1. Особливості запровадження спрощеної системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва для юридичних та фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності ………………………………………………………………96

9.2. Платники єдиного податку, об'єкти оподаткування та ставки ………………..100

9.3. Порядок обчислення та сплати єдиного податку ……………………………….101

^ ПЛАТА ЗА РЕСУРСИ ТА ПОСЛУГИ

10.1. Плата за землю ……………………………………………………………………..102

10.2. Лісовий дохід як плата за використання лісових ресурсів …………………..104

10.3. Плата за використання прісних водних ресурсів (за воду) ………………….107

10.4. Платежі за користування надрами ………………………………………………108

10.5. Суть і призначення державного мита. Порядок його стягнення і перерахування в бюджет …………………………………………………………………109

10.6. Єдиний збір, який справляється в пунктах пропуску через державний кордон України ……………………………………………………………………………………….110

10.7. Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету……………………………………………………………………………………..110

10.8. Рентна плата за нафту, природний газ, газовий конденсат, що видобуваються в Україні………………………………………………………………….111

10.8. Рентна плата за нафту, природний газ, газовий конденсат, що видобуваються в Україні………………………………………………………………….112

^ ІНШІ ПОДАТКИ

11.1. Податок на промисел: призначення, платники, порядок визначення суми податку та її сплати до бюджету…………………………………………………………113

11.2. Податок з власників транспортних засобів: платники, об'єкт оподаткування, ставки та порядок і строки сплати ……………………………………………………… 113

11.3. Місцеві податки: комунальний і податок з реклами ……………………………114

^ ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

12.1. Структура податкової служби та її функції……………………………………… 120

12.2. Звання та ранги працівників ДПА. Призначення та функції

податкової міліціі …………………………………………………………………………..121

^ ПОДАТКОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

13.1. Сутність, об'єкт, суб'єкт та мета податкового менеджменту………………….123

13.2. Функції податкового менеджменту………………………………………………...123

13.3. Поняття податкової роботи………………………………………………………... 124

13.4. Контрольна робота органів ДПА щодо розрахунків платників податків з державою …………………………………………………………………………………... 126

^ УХИЛЕННЯ ВІД СПЛАТИ ПОДАТКІВ

141. Економічна сутність ухилення від сплати податків ……………………………..127

14.2. Форми та способи ухилення від сплати податків ……………………………... 127

14.3. Міжнародне податкове планування……………………………………………… 128

^ ПЕРЕКЛАДАННЯ ПОДАТКІВ

15.1. Процедура перекладання податків ………………………………………………131

15.2. Проблеми подвійного оподаткування іноземних доходів в Україні………….132

^ ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ

16.1. Недоліки податкової системи та їх вплив на розвиток економіки……………134

16.2. Податкова політика як елемент державного регулювання економіки………134

16.3. Напрями податкової політики України в перехідний період ………………….136


^ СУТНІСТЬ ТА ВИДИ ПОДАТКІВ

1.1. Історія становлення системи оподаткування

З давніх часів існував контроль за наповненням казни у будь-якій державі. Так, у Стародавньому Римі основними податками, які справлялися у натуральній формі, були поземельний податок, податки на живий інвентар, фруктові дерева, виноградники та нерухомість. При обчисленні податку на живий інвентар врахо­вувалися худоба, якою володів землевласник, а також раби. Се­ред перших грошових податків, які існували в податковій системі Риму в II ст. н. є, слід відзначити «трибут», який встановлювався для всіх вільних громадян. Причиною його введення вважається розширення товарних відносин та наявність надлишків сільсько­господарської продукції.

До прийняття християнства в Київській Русі (до IX ст.) основ­ним податком була данина, яка сплачувалася натуральній формі і мала назву «полюддя» (від словосполучення «ходіння по лю­дях»), її збирали князь та його дружина, щороку об'їжджаючи двори. Причому розмір данини не регламентувався і залежав від милості князя. За таких обставин після вбивства князя Ігоря кня­гиня Ольга запроваджує «погости» (центральні адміністративні місця для громад, де збирали данину), «уроки» та «устави» — розміри та зміст зборів. Це була перша реформа податкової сис­теми, завдяки якій вдалося впорядкувати надходження данини. Після запровадження онуком княгині Ольги — князем Володи­миром Святославовичем християнства (IX—XIII ст.) данина по­чала сплачуватися у грошовій формі (у вигляді гривні). При цьо­му селяни платили ще й натуральний оброк. Іншим видом податку тих часів було «поплужне», тобто податок з кожного плуга. Поплужне спрямовувалося на військові витрати, утриман­ня князівського двору.

У період Литовської доби (XIV—XV ст.) суттєвих змін у сис­темі податків не відбулося. Селяни повинні були сплачувати натуральний оброк, данину у натуральній формі, з'явилися відробітки на панщині та інші податки. Після 1569 року (після унії Лит­ви з Польщею) на українських землях запроваджується польська податкова система, при якій селяни («холопи»), які зобов'язані були платити своїм панам (шляхті) панщину, натуральну данину, грошові податі та відбувати трудові повинності (відробітки на панщині), які складали від трьох до шести днів на тиждень.

Після приєднання українських земель до Росії основним пода­тком стає «подимне», або подвірний податок, який сплачувався кожним селянським двором. Ним обкладалися однаковою мірою двору, де проживало, наприклад, 20 і більше душ, і двори, що складалися з двох—трьох осіб. Це викликало невдоволення насе­лення і навіть повстання. Тому за правління Петра І в Російській імперії замість подвірної системи оподаткування було введене подушне, коли обкладалися податтю не двір, а душі. Тому цей податок отримав назву «поголовщина», або подушна подать. Ставка податку в розмірі 70 копійок з людини була незмінною і справлялася впродовж 70 років. В Україні цей податок проісну­вав до 1887 року.

Після жовтневої революції 1917 року основними податками стають контрибуції на заможні верстви населення на місцевому рівні, надзвичайні податки у вигляді революційного податку (як­що зарплата або пенсія перевищували 1500—3000 рублів) та фіс­кальна монополія. У період Непу (1921—1924 рр.) податки ста­ють не тільки засобом тиску на заможні верстви суспільства, а й основним джерелом фінансування радянської системи. Замість контрибуцій та надзвичайних податків вводяться: акцизи на вина, сірники, спирт, тютюнові вироби, сіль, цукор, горілчані вироби та інші товари підвищеного попиту; промисловий податок, який сплачували підприємства всіх форм власності; прибутково-майновий податок з городян (з доходом більше 75 крб. на місяць) та єдиний сільськогосподарський податок у грошовій формі з се­лян. Проте централізація коштів і відсутність будь-якої самостій­ності позбавляли підприємства ініціативи і поступово втягували країну у фінансову кризу.


1.2. Соціально-економічна сутність податків


Податки — це система обов'язкових платежів, які сплачують­ся юридичними та фізичними особами до централізованого фон­ду фінансових ресурсів держави. З точки зору економічної теорії— це частина фінансових відносин, пов'язана з процесом пе­рерозподілу частини вартості ВВП, і формування фонду грошо­вих коштів держави, необхідних для утримання державних стру­ктур і фінансування суспільних благ.

Умови виникнення податків: 1) утворення держави; 2) суспіль­ний поділ праці та формування товарно-грошових відносин.

Існує 3 види обов'язкових платежів: 1) плата; 2) відрахування; 3) податки.

Основною особливістю плати як обов'язкового платежу є на­явність конкретного еквівалентного обміну (плата за воду). Справляння її обумовлено існуванням державної власності на ре­сурси чи послуги.

Відрахування— передбачає цільове призначення коштів, що надходять до централізованих фондів грошових ресурсів держави.

Податки характеризуються такими ознаками:

1) відсутністю конкретного еквівалентного обміну;

2) відсутністю цільового призначення;

3) є тільки атрибутом держави.

Податки мають не тільки економічний, а й соціальний харак­тер. Вони є своєрідною ціною за суспільні блага і трансфертні платежі, які отримують громадяни країни (ціни по Ліндалю).

1.3. Функції податків

Функції тієї чи іншої категорії показують прояв сутності дано­го поняття в динаміці та русі. Податки виконують два основні функції: фіскальну та розподільно-регулювальну.

Фіскальна — забезпечує мобілізацію коштів у розпорядження держави, формування централізованих фінансових ресурсів як фінансової основи виконання державою покладених на неї функ­цій. З боку фіскальної достатності до податків висуваються такі вимоги:

а) обов'язковість сплати незалежно від форми власності (якщо не передбачені пільги);

б) рівномірність надходження за територіями;

в) рівнонапруженість та стабільність надходження до бюджету. Існування розподільно-регулювальної функції пов'язано з

тим, що податки безпосередньо впливають на вартісний розподіл пропорцій ВВП. Вона реалізується через вплив податків на різні сторони діяльності суб'єктів господарювання. Тому необхідно оптимально поєднувати інтереси платників податків та держави.

Виконання податками регулюючої функції є достатньо склад­ним процесом, який залежить від правильного вирішення таких питань.

1. ^ Визначення об'єкта оподаткування. Згідно з чинним за­конодавством оподатковується прибуток, вартість майна, сума заробітної плати, вартість товарної продукції, обсяг реалізації та ін.

2. ^ Визначення джерел сплати податків. Такими джерелами можуть бути: прибуток (при сплаті податків на землю, транспор­тні засоби, прибуток та майно); собівартість (відрахування до ці­льових державних фондів, сплата місцевих податків і зборів); ча­стина виручки від реалізації продукції (сплата A3, ПДВ, мита).

3. ^ Встановлення розміру ставок податків та методики їх розрахунку. Податкові ставки можуть бути універсальними і диференційованими. Вони можуть встановлюватися в грошовому вираженні на одиницю оподаткування, а також у відсотках до об'єкта оподаткування. Відсоткові ставки можуть бути пропор­ційними (не залежать від розміру об'єкта оподаткування), про­гресивними (зростають зі збільшенням об'єкта оподаткування), регресивними (знижуються зі збільшенням об'єкта оподаткування).

4. Встановлення термінів сплати податків. Для різних пода­тків вони різні і залежать від об'єкта оподаткування, розміру по­датків і джерел сплати.

5. Надання податкових пільг.

^ 6. Застосування штрафних санкцій за порушення податко­вого законодавства суб'єктами господарювання. Штрафні са­нкції застосовуються за таких порушень: неподання або несвоє­часне подання необхідних документів, форм звітності до органів податкової адміністрації; несплата в установлений термін подат­ків та інших обов'язкових платежів державі; приховування об'єктів від оподаткування, умисне заниження суми податку.

1.4. Класифікація податків


Хоча в державі існує певна кількість податків, всі їх можна об'єднати у групи.

а) За економічним змістом на:

1)доходи;

2) споживання;

3) майно.

Податки на доходи — це група податків, податковою базою яких є наявність доходу чи прибутку. Ця група забезпечує оподаткування доходів в процесі їх отримання (податок з прибутку, податок з доходів фізичних осіб).

Податки на споживання — це група обов'язкових платежів, що безпосередньо оподатковують процеси споживання. Розмір їх закладений в ціну товару (ПДВ).

Податки на майно передбачають справляння обов'язкових платежів, податковою базою яких є майно і майновий стан плат­ника податку (податки на землю, нерухомість, капітал, з власни­ків транспортних засобів).

б) За формою взаємовідносин платника податків та дер­жави:

1) прямі;

2) непрямі.

Прямі податки, сплата яких безпосередньо пов'язана з податкоплатником і податковою базою, причому платник та його носій співпадають (податок з прибутку).

Непрямі податки, сплата яких пов'язана з ціноутворюючими механізмами і платник податку не завжди є його носієм (A3, ПДВ, мито).

в) За рівнем запровадження:

1) загальнодержавні;

2) місцеві.

Загальнодержавні податки — це обов'язкові платежі, які за­тверджуються і запроваджуються найвищими органами влади і їх справляння є обов'язковим на всій території країни.

Місцеві податки — це такі обов'язкові платежі, які прийма­ються і запроваджуються місцевими органами влади базового рі­вня і обов'язковість яких характерна для певної території.

У фіскальній практиці можливі три варіанти запрова­дження місцевих податків:

1) згідно з переліком, який встановлюється найвищими орга­нами влади в державі;

2) як надбавка до загальнодержавних податків і зборів;

3) відповідно до повної автономії рішень місцевих органів влади.

г) За способом зарахування:

1) регулюючі;

2) закріплені.

Регулюючі податки— це обов'язкові платежі, які надходять до декількох рівнів бюджетної системи.

Закріплені податки — це обов'язкові платежі, які надходять тільки до одного рівня бюджетної системи (всі місцеві податки).

д) За методом нарахування:

1) розкладні;

2) окладні (квотарні).

Розкладні податки — це група обов'язкових платежів, які на­кладаються на платників в абсолютних розмірах залежно від пе­вної суми податкових надходжень (тут немає податкової бази).

Окладні податки передбачають справляння обов'язкових пла­тежів за певними ставками — квотами, залежно від наявності по­даткової бази.


1.5. Характеристика елементів податку


Вияснення суті податків нерозривно пов'язане з характерис­тикою понять, які відносять до податкової термінології:

1) об'єкт податку (податкова база);

2) суб'єкт податку (платник і носій);

3) джерело сплати;

4) ставка податку;

5) одиниця оподаткування;

6) податкові пільги;

7) норма оподаткування;

8) інші.

^ 1. Об'єкт податку — це явище чи процес, наявність якого зо­бов'язує сплачувати обов'язкові платежі до централізованого фо­нду грошових коштів держави. В основу розрахунку належної до сплати суми податку покладено величину об'єкту оподаткування чи його розмір.

^ 2. Суб'єкт податку — це та особа, на яку покладено податко­ве зобов'язання перед державою і яка несе на собі тягар по сплаті податку. До суб'єктів відносять платників і носіїв. Платник — особа, яка перераховує суму податкових зобов'язань до бюджету держави, носій — особа, на яку покладається тягар по сплаті по­датку в результаті процесу перекладання податків.

^ 3. Джерело податку — фонд чи дохід, з якого податок спла­чується і проводяться розрахунки з бюджетом.

4. Ставка податку — офіційно встановлений розмір податку, що забезпечує обчислення належної до сплати суми податку. Іс­нує три методи побудови податкових ставок:

1) інтуїтивний— органи державної влади, які запроваджу­ють податок, встановлюють ставку на власний розсуд (інтуї­тивно);

2) емпірично-аналітичний — законодавець запроваджує став­ки на основі аналізу за попередній період і певних емпіричних висновків;

3) економіко-математичного моделювання — забезпечує встановлення ставок на основі побудови моделей і врахування впливу основних факторів (інтереси держави, платників, суспіль­ства).

^ 5. Одиниця оподаткування — своєрідний масштаб вимірю­вання податкової бази, що закладається в основу розрахунку на­лежної до сплати суми податку. Вона виражається в грошовому і абсолютному виразі.

^ 6. Податкові пільги — це використання законних форм зме­ншення податкових зобов'язань перед державою. Існує чотири їх види:

1) повне звільнення платників від оподаткування;

2) повне або часткове звільнення об'єкта оподаткування чи податкової бази та використання неоподаткованого мінімуму;

3) зниження податкових ставок і використання нульової ставки;

4) зменшення належної до сплати суми нарахованого податку.

^ 7. Норма оподаткування — встановлення певного співвід­ношення між сумою податкових надходжень за певний період і податковою базою або іншим показником.

^ ПОДАТКОВА СИСТЕМА ТА ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ


2.1. Поняття податкової політики і основні критерії її проведення


Податкова система і податкова політика, що залежить від суб'єктивних намірів державних структур, відносяться до понять надбудови.

Податкова політика — це діяльність держави у сфері встанов­лення, правового регламентування та організації стягнення пода­тків і платежів. Вона реалізується через систему податків, подат­кових ставок і пільг. Метою податкової політики є формування державного бюджету за одночасного стимулювання ділової акти­вності підприємців.

Податки в руках одних є засобом стабілізації та економічного прогресу, в інших— процесом саморуйнування. Ось чому, про­водячи податкову політику, враховують п'ять основних критері­їв, які забезпечують оптимальний вплив податкової політики на інтереси платників податків і держави:

— фіскальної достатності;

— економічної ефективності;

— соціальної справедливості;

— стабільності;

— гнучкості.

Критерії фіскальної достатності зводяться до того, що, прово­дячи податкову політику, необхідно забезпечити таку величину податкових надходжень, яка є бажаною для інтересів держави, що виходять з її соціально-економічної доктрини.

1. Досліджується пропорційна залежність між величиною по­даткових надходжень і рівнем оподаткування:

у = А1 * Т

у — величина податкових надходжень; А1 — коефіцієнт залежності; Т— норма оподаткування.

Графік залежності норми оподаткування і величини податко­вих надходжень



2. Залежність економічної ефективності діяльності суб'єктів господарювання від рівня оподаткування досліджується через прямий вплив податків на величину чистого доходу, прибутку даного суб'єкта. Ця залежність виглядає так:



де Уп — величина чистого прибутку;

А2 — коефіцієнт залежності прибутку від продажу.

Графічно це можна зобразити так:






3. Суть критерію справедливості доцільно розглядати у двох аспектах:

1) скорочення реальних доходів громадян— платників подат­ків внаслідок сплати податків;

2) повернення частки номінальних доходів, що перерозподі­ляються за допомогою податків через бюджет у вигляді фінансо­ваних державою суспільних благ і трансфертних платежів (наці­ональна безпека, правопорядок, охорона здоров'я і освіта).

Перший аспект відображається так:



РД = НД-А3*То

РД — реальні доходи;

НД — номінальні доходи;

Аз — коефіцієнт залежності обсягу реальних доходів платни­ків податків від рівня оподаткування;

То — рівень оподаткування.

Як бачимо, рівень оподаткування має обернений вплив на ве­личину реальних доходів: чим вищий рівень оподаткування у дер­жаві, тим нижчі реальні доходи громадян.

Другий аспект відображається так:






СБ — суспільні блага; Т — норма оподаткування;

Ан — рівень залежності обсягу суспільних благ від норми оподаткування.

Між величиною рівня оподаткування і розміром СБ існує пев­на параболічна залежність: із збільшенням рівня оподаткування збільшується розмір фінансованих державою суспільних благ і трансфертних платежів. Але збільшення це не прямолінійне, адже темпи росту СБ відстають від темпів росту норми оподат­кування.

В реальному економічному житті необхідним є оптимальне поєднання всіх перерахованих критеріїв. Це досягається за допо­могою розв'язання системи рівнянь:




Розв'язком даної системи рівнянь буде графік:



ПН — податкові надходження;

Т1, Т2 — норма оподаткування залежно від вибору критерію.

Для окремих держав можливі різні варіанти поєднання пер­ших трьох критеріїв. Все залежить від обраних коефіцієнтів за­лежності Аі (і = 1... 4), основою для встановлення яких є соціаль­но-економічна доктрина держави.

Важливе місце в проведенні податкової політики відводиться критерію стабільності, який передбачає незмінність правового регламентування справляння податків протягом певного подат­кового періоду. При існуванні цього критерію досягаються два позитивні аспекти:

1) суб'єкти господарювання мають можливість правильно врахувати вплив податків на результати кінцевої діяльності;

2) покращується робота як податкоплатників, так і органів державної податкової адміністрації. Постійно догматичною по­даткова політика не може бути. Відбуваються зміни в економіч­них процесах, тому вона повинна своєчасно реагувати на них. У цьому полягає зміст критерію гнучкості. Але зміни мають від­буватися на зламі податкових періодів (один рік закінчується — інший починається). Єдність критеріїв забезпечує оптимальну ді­євість податкової політики.


2.2. Наукові основи побудови оптимальної податкової системи


За економічним змістом податкова система є сукупністю встановлених у державі податків і платежів, що надходять до централізованих фондів грошових ресурсів держави. Ширше тра­ктується система оподаткування. Це сукупність податків і пла­тежів, а також принципів, методів та засобів справляння і конт­ролю за їх надходженням до централізованих фондів.

Незважаючи на різноманітність податкових систем у різних країнах світу, існують принципи, які забезпечують загальнонау-кові основи побудови податкової системи:

1) принцип вигоди та адміністративної зручності;

2) принцип платоспроможності;

3) принцип визначальної бази.

^ Принцип вигоди та адміністративної зручності полягає у тому, що втрати внаслідок сплати податків мають бути сумірни­ми з тими вигодами, які платники отримують за рахунок фінан­сованих із податкових надходжень потреб і суспільних благ. Суть адміністративної зручності у тому, що податкова система має бути максимально зручною для податкоплатників і держави з точки зору організації податкової роботи.

З принципу вигоди випливає, що державна діяльність у формі забезпечення державою суспільних благ має певну ціну, яка на­буває форми податків. Ці податкові ціни отримали назву ціни по Ліндалю. Рівновага при обміні «податки—блага» виникає у разі, якщо податкові затрати на одиницю фінансованих державою су­спільних благ здійснюються з граничною корисністю для кожно­го податкоплатника. Оптимальною є система, яка забезпечує не менше 80 % граничної корисності.

Принцип платоспроможності декларує, що податковий тягар (величина податкових зобов'язань) має бути чітко визначений

відповідно до платоспроможності податкоплатника (розміру до­ходів, обсягів споживання, майнового стану). З цим принципом пов'язані горизонтальні на вертикальні рівності в оподаткуванні. Горизонтальна рівність передбачає, що платники податків з однаковою платоспроможністю та податковою базою за доходом чи майном сплачують однакові суми протягом певного періоду. Вертикальна рівність досягається у разі, якщо платники подат­ків з різною платоспроможністю сплачують різні за обсягом су­ми, що диференціюються згідно з певними етичними принципа­ми соціальної справедливості.

Ця рівність можлива за умови використання прогресивних ставок в оподаткуванні. Даний принцип вимірюється та оціню­ється за допомогою діаграми Лоренца та коефіцієнта Джіні. Діаг­рама Лоренца дозволяє провести своєрідну паралель між подат­ковими надходженнями до бюджету держави та сумарною кількістю платників податків. Ідеально бажаною є ситуація, коли певна кількість платників (наприклад 20 %), сплачують до бю­джету відповідно двадцятивідсотковий обсяг податкових надхо­джень (на рисунку це пряма лінія). Дійсний розподіл доходів і податкових зобов'язань, який існує на даний час у тій чи іншій державі, відображає крива лінія.



ПН — податкові надходження;

ПП — платники податків.

Коефіцієнт Джіні визначає ступінь нерівномірності розпо­ділу доходів і податкових зобов'язань шляхом вирахування відношення між кривою Лоренца, яка відображає дійсний розподіл доходів і податкових зобов'язань, та ідеально рівномір­ним бажаним розподілом:




де КД — коефіцієнт Джіні; SA — площа A; SB — площа В.

Очевидно, що чим більше крива Лоренца нахиляється донизу, тобто чим більше вона ввігнута, тим значнішою є нерівномір­ність розподілу доходів і податкових зобов'язань, одним із фак­торів якого є оподаткування.

Принцип зизначальної бази означає, що податкова система в країні повинна формуватися не хаотично, а згідно з певною соці­ально-економічною доктриною. Кількісним виміром є прогнозна величина видатків бюджету. У бюджетному плануванні, і зокре­ма плануванні податкових надходжень, повинна бути чітка по­слідовність:

Пр. Б → Пл. Д → Пл. В,

де Пр. Б — прогнозований обсяг зведеного бюджету; Пл. Д — запланований обсяг доходів; Пл. В — плановий обсяг видатків.

Слід визнати, що не завжди підвищення норми оподаткування у країні приводить до збільшення обсягу податкових надходжень до державної казни. Для аналізу оптимальної норми оподатку­вання вченими часто використовується теорія відомого амери­канського економіста Лаффера. За допомогою кривої Лаффера, що є основою цієї теорії, доведено: якщо висота податкових ста­вок сягає певного критичного рівня (То), подальше підвищення норми оподаткування спричиняє не збільшення, а навпаки — зменшення податкових надходжень.



ПН — податкові надходження; ^ Т— ставка податку, або норма оподаткування; То — оптимальна норма оподаткування.

Зв'язок між нормою оподаткування та податковими надхо­дженнями залежить від податкової бази, тобто об'єкта оподатку­вання. Тому Лаффер досліджував цей зв'язок за допомогою пока­зника еластичності податкової бази, який вимірюється як відношення процентної зміни величини об'єкта оподаткування до процентної зміни норми оподаткування, тобто податкових ста­вок, що застосовуються щодо даного об'єкта (бази) податку:




де ^ Е — еластичність податкової бази; В — вартісний вимір пода­ткової бази (об'єкта оподаткування); Т— норма оподаткування; ΔВ— приріст або процент збільшення податкової бази; ΔT— приріст або процент збільшення норми оподаткування.


2.3. Характеристика системи оподаткування в Україні. Права та відповідальність платників податків


У 1997 році в Україні був прийнятий Закон «Про внесення змін до закону України «Про систему оподаткування». Згідно з законом, в Україні справляється 24 загальнодержавних і 14 міс­цевих податків і зборів (2 + 12).

До загальнодержавних податків належать:

1. Податок на додану вартість (ПДВ).

2. Податок на прибуток підприємств.

3. Податок на доходи фізичних осіб.

4. Акцизний збір.

5. Мито.

6. Державне мито.

7. Податок на нерухоме майно.

8. Плата за землю.

9. Рентні платежі.

10. Податок з власників транспортних засобів та інших само­хідних машин і механізмів.

11. Податок на промисел.

12. Збір на геологорозвідувальні роботи (за рахунок держави).

13. Збір на спеціальне використання природних ресурсів.

14. Збір за забруднення навколишнього природного середо­вища.

15. Збір на обов'язкове соціальне страхування.

16. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

17. Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

18. Фіксований сільськогосподарський податок.

19. Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

20. Єдиний збір, що справляється в пунктах пропуску через державний кордон України.

21. Збір за використання радіочастотного ресурсу України.

22. Збори до фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

23. Збір у вигляді надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію.

24. Збір за проведення гастрольних заходів. Місцеві податки і збори:

1. Комунальний податок.

2. Податок з реклами.

3. Збір за припаркування автотранспорту.

4. Ринковий збір,

5. Збір на видачу ордера на квартиру.

6. Збір з власників собак.

7. Курортний збір.

8. Збір за участь у бігах на іподромі.

9. Збір за виграш у бігах на іподромі.

10. Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі.

11. Збір за право на використання місцевої символіки.

12. Збір за право на проведення кіно і телезйомок.

13. Збір за право на проведення місцевих аукціонів, конкурен­тного розпродажу і лотерей.

14. Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.

Принципи системи оподаткування:

1) стимулювання підприємницької діяльності;

2) обов'язковість;

3) рівнозначність і пропорційність;

4) рівність;

5) соціальна справедливість;

6) стабільність;

7) економічна обґрунтованість;

8) рівномірність сплати;

9) компетенція;

10) єдиний підхід;

11) доступність.

Реалізація цих принципів виражається двома ознаками: 1) вигід­ність (через структуру державних видатків); 2) можливість сплати.

Права платників податків: а) право на пред'явлення докумен­тів на пільги;

б) право на ознайомлення з актами перевірки чи рішеннями ДПЇ; в) право на оскарження дій службової особи ДПІ.

Відповідальність платників податків: а) за несплату податків (за умови наявності недоїмки по них) застосовуються штрафи, передбачені ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-111 [11]; б) 10 НМДГ— санкція за несвоєчасне надання податкової звітності; в) недоплата суми податку — нараховується ДПІ в ав­томатичному режимі пеня в картках особових рахунків платника за видами податків та платежів.

Призначення системи оподаткування (функції):

1) акумуляція грошових коштів в ланках бюджетної системи;

2) регулювання господарсько-фінансової діяльності платника;

3) визначення форм і методів взаємовідносин платників та держави.

До закономірностей встановлення і розвитку системи оподат­кування відносять: скорочення сум податків, що сплачуються за майно; модернізація та розширення непрямих податків і розши­рення прибуткового оподаткування (в першу чергу із заробітної плати).

^ ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ (ПДВ)


3.1. Універсальний акциз як форма непрямого оподаткування


Непрямі податки (податки на споживання) існують у формі: специфічних та універсальних акцизів. Якщо специфічні акцизи застосовуються до окремих груп товарів (лікеро-горілчані та тю­тюнові вироби, паливно-мастильні матеріали тощо), то універса­льний акциз нараховується на товари, які є об'єктом купівлі-продажу. Одночасно універсальний акциз також має особливості порівняно зі специфічними акцизами, а саме:

• широка база оподаткування;

• можливість використовувати універсальні ставки (незалеж­но від виду товарів);

• податковою базою є валовий оборот у грошовому вираженні.

Універсальний акциз має три види: податок з продажу, пода­ток з обороту та податку на додану вартість. Систематизуємо особливості, переваги та недоліки універсального акцизу у ви­гляді (табл. 1—3).

Таблиця 1
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22

Схожі:

Сутність та види податків icon«затверджую» Ректор С. В. Савченко 2012 р. Програма
Загальні принципи встановлення податків І зборів. Види податків та зборів. Загальнодержавні податки та збори в Податковому кодексі...
Сутність та види податків icon1. Сутність та види податків Тема Податкова система І податкова політика держави
Ці фінансові відносини впливають як кінцеві результати діяльності суб’єктів господарювання та їх інтереси у суспільному виробництві,...
Сутність та види податків icon1. Сутність та види податків Тема Податкова система І податкова політика держави
Ці фінансові відносини впливають як кінцеві результати діяльності суб’єктів господарювання на їх інтереси у суспільному виробництві,...
Сутність та види податків iconПрограма фахових вступних випробувань за освітньо-кваліфікаційним рівнем „магістр” зі спеціальності „Фінанси”
Загальні принципи встановлення податків І зборів. Види податків та зборів. Загальнодержавні податки та збори в Податковому кодексі...
Сутність та види податків iconЗатверджую Ректор О. Л. Голубенко 2012 р. Пояснювальна записка
Державні доходи. Податки та податкова система. Принципи організації податкової системи та її функції. Види податків. Державний кредит...
Сутність та види податків iconРефератів з дисципліни «Конкуренція у міжнародному бізнесі». Сутність та види економічної конкуренції. Ринок як спільнота конкуруючих компаній
Сутність та співвідношення понять “ринкові чинники успіху”, “ключові компетенції”, “конкурентні переваги”
Сутність та види податків iconПояснювальна записка щодо проведення фахового вступного випробування для осіб, які вступають на навчання за освітньо-професійними програмами підготовки спеціалістів або магістрів зі спеціальності «Фінанси І кредит»
Державні доходи. Податки та податкова система. Принципи організації податкової системи та її функції. Види податків. Державний кредит...
Сутність та види податків iconПитання до іспиту з дисципліни “податкова система”
Економічна сутність податків, їх роль в забезпеченні держави фінансовими ресурсами та в системі фінансового регулювання
Сутність та види податків iconTема 10. Міжнародні розрахунки сутність, види та форми міжнародних розрахунків та їх порівняльна характеристика
Ема 10. Міжнародні розрахунки сутність, види та форми міжнародних розрахунків та їх порівняльна характеристика
Сутність та види податків iconTема 10. Міжнародні розрахунки сутність, види та форми міжнародних розрахунків та їх порівняльна характеристика
Ема 10. Міжнародні розрахунки сутність, види та форми міжнародних розрахунків та їх порівняльна характеристика
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи