Методичні вказівки до практичної роботи \"Вибір засобів вимірювання та його обґрунтування\" icon

Методичні вказівки до практичної роботи "Вибір засобів вимірювання та його обґрунтування"




Скачати 198.69 Kb.
НазваМетодичні вказівки до практичної роботи "Вибір засобів вимірювання та його обґрунтування"
Дата25.05.2013
Розмір198.69 Kb.
ТипМетодичні вказівки

Міністерство освіти і науки України


Сумський державний університет


Методичні вказівки

до практичної роботи

“Вибір засобів вимірювання та його обґрунтування”

з дисципліни

“Основи конструювання контрольно-вимірювальних пристроїв”

для студентів спеціальності

7.090202 та 8.090202 “Технологія машинобудування”

денної та заочної форм навчання


Суми

Вид-во СумДУ

2008

Методичні вказівки до практичної роботи “Вибір засобів вимірювання та його обґрунтування” з дисципліни “Основи конструювання контрольно-вимірювальних пристроїв” для студентів спеціальності 7.090202 та 8.090202 “Технологія машинобудування” денної та заочної форм навчання / Укладач В.Г. Євтухов. – Суми: Вид-во СумДУ, 2008. - 20 с.


Кафедра технології машинобудування, верстатів та інструментів

1 Мета роботи


Метою даного практичного заняття є освоєння методики вибору та обґрунтування контрольно-вимірювальних засобів.


^ 2 Алгоритм вибору контрольно-вимірювальних засобів


Одним з найважливіших етапів проектування контрольно-вимірювальних пристроїв (КВП) є вибір та обґрунтування вживання вимірювальних засобів.

Вимірювальні засоби, як правило, доводиться вибирати з декількох варіантів, відмінних за точністю, продуктивністю і вартістю. Із всіх можливих варіантів найдоцільнішим є той, який забезпечує якнайменшу собівартість контролю при заданій точності і надійності.

Для реалізації поставленої мети необхідно, використовуючи інформацію попередніх практичних занять, визначити припустиму похибку вимірювання, що є основою для розрахунку метрологічних характеристик вимірювальних засобів. На основі цих даних вже можна здійснити вибір декількох (двох-трьох) варіантів вимірювальних приладів. При цьому слід пам'ятати, що вибір засобів вимірювання повинен враховувати, окрім вищезазначеного, функціональне призначення виробу, схему і метод вимірювання, базування та інші особливості контролю.

Далі здійснюється аналіз вибраних засобів вимірювання з урахуванням різних вимог, зокрема, метрологічних, експлуатаційних, економічних та інших, і вибирається найпридатний варіант. По закінченні викреслюється ескіз засобу вимірювання з проставлянням габаритних і приєднувальних розмірів, зазначенням марки, державного стандарту, заводу-виробника, опису принципу роботи та інших конструктивних особливостей.

Під час виконання цієї роботи необхідно керуватися таким алгоритмом вибору та обґрунтування контрольно-вимірювальних засобів:

1-й крок - визначення припустимої похибки вимірювання;


2-й крок - визначення впливу похибок вимірювання на результати контролю;

3-й крок - визначення метрологічних характеристик контрольно-вимірювальних засобів;

4-й крок - вибір засобів вимірювання;

5-й крок - економічне обґрунтування доцільності вибору вимірювальних засобів.

^

3 Визначення припустимої похибки вимірювання



При виборі вимірювальних засобів необхідно враховувати припустимі похибки вимірювання. Остання залежить від багатьох чинників і в першу чергу від відповідальності механізму, до якого входить контрольована деталь, ступеня важливості даного контрольованого розміру (його впливу на надійність механізму), впливу похибок вимірювання на викривлення результатів контролю (2-й крок дійсного алгоритму) та від обліку конструктором при визначенні допусків можливих похибок вимірювань. Зрештою припустимі похибки вимірювання залежать від допуску на виготовлення виробу Твир, тобто квалітету IT або ступеня точності.

У виборі вимірювальних засобів, окрім технолога і метролога, повинен брати участь і конструктор.

Саме конструктор встановлює допуск на виготовлення деталі за відповідним стандартом, керуючись умовами роботи деталі (передаваним навантаженням або припустимим відносним зсувом деталі). У виконуваній роботі ці умови необхідно взяти такими самими, як на першому занятті, за наслідками виконання якого уточнюється мета контрольної операції і визначаються точнісні параметри контрольованої поверхні.

Для розмірів до 500 мм, див. табл. 1, встановлені ряди припустимих похибок вимірювань для 2 - 17-го квалітетів [1]. У разі незбігу допусків на виготовлення із зазначеними у таблиці 1 припустимі похибки вимірювання слід вибирати за найближчим меншим значенням IT.


Таблиця 1 - Рекомендовані припустимі похибки вимірювання для номінальних розмірів 1-500 мм

Квалітет ISO

Клас точності

Похибка вимірювання, у відсотках від допуску (А)

Діапазон контрольованих допусків,

мкм

Діапазон припустимих похибок,

мкм (±)

для отворів

для валів

1-5

Допуски кінцевих мір та калібрів

35

0,8 - 27

0,25 - 10

6-7

1, 2

2, 2а

30

6 - 63

2 - 19

8-9

2а, 3

3

25

14 - 155

3,5 - 39

10-16

За - 9

За - 9

20

40 - 4000

8 - 800


Для визначення сумарної припустимої похибки вимірювання [Δвим ] з достатнім ступенем точності можна скористатися [2, табл. 1], в якій наведені відносні похибки вимірювання А, що рекомендуються для даного класу точності. Тоді припустима похибка вимірювання розраховується за формулою


вим ] = А  Твир.


Для грубих квалітетів припустимі похибки вимірювання становлять близько 20%, а для точних - близько 35% від допуску на виготовлення.

Встановлені стандартом похибки вимірювання є найбільшими, які можна допускати при вимірюванні. Вони включають як випадкові, так і невраховані систематичні похибки вимірювання (похибки вимірювальних засобів, настановчих мір, базування, температурних деформацій і т.д.). Значення розмірів, отриманих при вимірюванні з похибкою, яка не перевищує встановлену стандартом, беруть за дійсні.

Сумарні припустимі похибки вимірювання нормуються незалежно від способу вимірювання при приймальному контролі.


^ 4 Визначення впливу похибок вимірювання на результати контролю


Похибки вимірювання не повинні порушувати взаємозамінності виробів і погіршувати їх якість. Разом з тим похибки засобів вимірювання призводять до того, що результат вимірювання не відповідає істинному значенню контрольованого параметра деталі. У результаті частина виміряних деталей m буде віднесена до придатних, хоча істинні значення їх розмірів знаходяться за межами поля допуску (неправильно прийняті), а частина деталей n, що мають розміри в межах поля допуску, будуть віднесені до бракованих (неправильно забраковані), як показано на схемі розсортування деталей, див. рисунок 1. Має значення також параметр, що характеризує ймовірнісну граничну величину С виходу розміру за межі поля допуску у неправильно прийнятих деталей. При цьому для вирішення про точнісний вибір засобів вимірювання повинні бути відомі закони розподілу похибок вимірювання і закони розсіювання відхилень контрольованих параметрів деталей. Як правило вважається , що розсіювання розмірів і похибок вимірювань характеризується нормальним законом розподілу, а розсіювання похибок форми і розміщення - законом істотно позитивних величин.

Для оцінки впливу похибок вимірювання на результати контролю необхідно встановити залежності між похибками вимірювання Δвим, ймовірністю неправильного прийняття бракованих деталей m і бракування придатних деталей n, ймовірнісною величиною граничного виходу розміру за межу поля допуску С у неправильно прийнятих деталей і коефіцієнтом точності методу вимірювання:


A = Δвим / Твир,


а також відношенням Твир / σтех; σтех - середньоквадратичне відхилення області технологічного розсіювання відхилень всіх деталей, що виготовляються Δтех; Δтех = 6 σтех.





Рисунок 1 – Схема розсортування деталей

Ці залежності не однакові для різних законів розподілу відхилень розмірів контрольованих параметрів деталей і вимагають трудомістких обчислень. Для практичного використовування складають графіки [1, 2, 3, 4], що враховують взаємозв'язок зазначених параметрів.

Якщо характеристика технологічного процесу наперед невідома, то можна скористатися таблицею 2, що дає граничні кількості неправильно розбракованих деталей та величин виходу за межу поля допуску.


Таблиця 2 - Ймовірнісні граничні кількості неправильно розбракованих деталей та величин виходу за межі поля допуску

Похибка вимірювання

Величина виходу розміру за межі поля допуску, С

При контролі розмірів деталей кількість неправильно

При контролі коливань розмірів деталей кількість неправильно

прийнятих

m

забракованих n

прийнятих m

забрако-ваних

n

Від допуску, %

Від кількості перевірених деталей, %

10

2-3

1.0

1,3

0,7

1,0

15

5

1,5

2,0

1,2

1,5

20

8

2,0

2,8

1,6

2,0

25

10

2,5

3,5

2,0

2,5

30

15

3,0

4,5

2,5

3,0

40

20

4,0

6,0

3,3

4,2

50

26

4,0

7,0

3,6

4,7


Визначивши значення С і m, конструктор оцінює можливі наслідки вимірювання деталі з рекомендованою похибкою.

Якщо рекомендована похибка вимірювання визнається допустимою, то вважають, що величина виходу розмірів за поле допуску ( С ) настільки незначна у порівнянні з допуском на виготовлення, що не може позначитися на експлуатаційних якостях виробів. У результаті конструктор залишає взятий спочатку допуск, але насправді буде узаконено деяке розширення заданих стандартом полів допусків виробу.

Інакше встановлюється допуск більш високого квалітету точності, тобто вважають, що нормовані стандартами допуски повинні гарантуватися і включати повністю похибку методу вимірювання. Тоді виробництво повинне вестися за так званими приймальними або виробничими допусками, тобто з полем допуску виробу, що зменшений на подвоєну величину відповідної похибки методу вимірювання, або на величину .

Недоліком системи "приймальний допуск" є організаційні труднощі, що пов'язані з введенням у виробництво подвійної документації - конструкторської, яка містить стандартний допуск, і технологічної - із зміненим за рахунок похибок вимірювання допуском. Крім того, це призводить і до подорожчання виробництва через посилювання (зменшення) приймальних допусків. Тому на виробництвах масового виготовлення економічно доцільно йти на зниження вартості виробів за рахунок спрощення технологічного процесу і системи контролю, не зважаючи на те, що частина продукції надалі повинна додатково оброблятися або остаточно бракуватися після повернення зі складання або від споживача. З іншого боку, на виробництвах, що випускають особливо відповідальну продукцію, від якості якої залежить життя або безпека людини, не допускають навіть незначну кількість дефектних деталей і необхідно вводити приймальний допуск [ 3 ].

У будь-якому випадку відносна похибка вибраних засобів вимірювання не повинна перевищувати зазначеної в таблиці 1 для заданого в кресленні класу точності.


^ 5 Визначення метрологічних характеристик контрольно-вимірювальних засобів


При виборі конкретних вимірювальних засобів і оцінці очікуваної похибки вимірювання необхідно керуватися двома принциповими положеннями [ 4 ]:

- вимірювальним засобом одного типу можна виконувати вимірювання з різною похибкою залежно від методу та умов проведення вимірювань;

- для вирішення питання про вибір конкретних вимірювальних засобів та умов проведення вимірювань необхідно оцінювати можливі похибки вимірювання.

У загальному випадку після визначення сумарної припустимої похибки вимірювання [Δвим] необхідно встановити співвідношення між похибками самого вимірювального засобу (приладу) [Δпр] і рештою похибок.

Похибка засобу вимірювання визначається багатьма показниками, серед яких головна роль відводиться інструментальним похибкам самого приладу, порушенню компараторного принципу (принципу Аббе), похибкам установчої міри і похибкам відліку.

Інструментальні похибки обумовлені похибками виготовлення і юстирування приладу, недосконалістю його принципової схеми (помилки схеми механізму). Наприклад, неточності виготовлення зубчастих передач не дозволяють підвищувати точність вимірювання індикаторами годинникового типу понад 0,01 мм. Тому у вимірювальних головках типу МКМ, ІГМ, МІГ використовуються важільно-зубчасті передачі, а в ІГП, ІПМ та інших за чутливий елемент використовується скручена пружинна стрічка.

Основний принцип конструювання вимірювальних приладів (принцип Аббе) полягає в тому, що еталонна міра і та, що перевіряється, повинні розміщуватися послідовно або лінія вимірювання повинна бути продовженням лінії шкали. Річ у тому, що при послідовному розміщенні мір перекіс, непрямолінійність та інші первинні помилки викликають помилки другого порядку, якими практично можна знехтувати, тоді як при паралельному розміщенні мір первинні похибки викликають помилки першого порядку, якими нехтувати вже не можна.

Вимірювальні прилади настроюються по плоскопаралельних кінцевих мірах довжини, зразкових виробах (еталонах) або зразкових штрихових мірах. Тому необхідно враховувати і похибку настановчої міри. При цьому слід розрізняти похибку виготовлення кінцевих мір (за класом), похибки атестації (за розрядом) і похибки від притирання.

Похибка відліку пов'язана з конструктивними особливостями відлікового пристрою приладу (ширини і довжини штрихів шкали, їх взаємного розміщення і т.п.), похибкою паралаксу, похибкою наведення, або похибкою візування, похибкою, пов'язаною з часом на заспокоєння стрілки приладу, освітленості шкали і ряду інших чинників.

До других (інших) похибок вимірювання слід віднести похибки, що пов'язані з порушенням нормального температурного режиму, похибки від наявності вимірювального зусилля, що приводять до різниці деформацій зім’яття нерівностей поверхонь вимірюваного виробу і еталонної міри та до різниці деформацій стійок або скоб при установленні (перевірці) і при вимірюванні. Крім того, необхідно враховувати похибки установки (базування і закріплення) та похибки функціональних вузлів всього контрольно-вимірювального пристосування, що пов'язані з недосконалістю схем і точністю виготовлення механічних передавальних пристроїв КВП.

Вибір засобів вимірювання рекомендується починати з кількісного визначення їх припустимих метрологічних, експлуатаційних, надійнісних та економічних характеристик.


5.1 Припустима інструментальна похибка береться залежно від сумарної припустимої похибки вимірювання:


пр] = (0,6 – 0,8) [Δвим].


5.2 Припустимі похибки вимірювального засобу є початковою інформацією для визначення ціни його поділки:


[С] = (0,5 – 2) [Δпр].


При виборі вимірювальних засобів необхідно враховувати й інші їх метрологічні характеристики.


5.3 Інтервал розподілу шкали [а] необхідно підбирати так, щоб можна було проводити відлік "на око" десятих часток інтервалу, що залежить від дозволяльної сили ока (гостроти зору). На практиці беруть


[а] = 0,9 – 2,5 мм.


Найпоширенішою величиною інтервалу є 1 мм.


5.4 Значення вимірюваної величини, що належать всій шкалі приладу, називається межею вимірювання за шкалою приладу [А]. Усередині цієї межі показання приладу підпорядковуються встановленим нормам точності.

Навіть при найменшій ціні поділки виникає необхідність у збільшенні меж вимірювань за шкалою, наприклад, при вимірюванні виробу з великим допуском і малими відхиленнями від геометричної форми. Проте можливість збільшення меж вимірювань за шкалою приладів обмежується їх кінематичною похибкою (похибкою схеми), що виникає головним чином від непропорційності лінійного переміщення вимірювального стрижня кутовому переміщенню покажчика. Створювати шкалу з нерівномірними розподілами недоцільно, оскільки це завдаватиме клопоту при відліку та знижуватиме його точність.

На шкалах деяких приладів є нормована ділянка шкали, тобто така частина шкали, на яку передбачені спеціальні норми точності.

Як правило, вважають достатнім, якщо


[А] ≥ 2 Твир.


5.5 З межею вимірювання за шкалою не слід змішувати межі вимірювання приладу [Б], якими називаються найбільша і найменша величини, що можуть бути виміряні приладом. Вони визначаються розмірами стійки, штатива або станини. Наприклад, для вертикального оптиметра з нормальною стійкою цими величинами будуть «0» і «180» мм. Тому вибір межі вимірювання визначається, крім всього іншого, і габаритними розмірами контрольованої деталі.


5.6 Найменша зміна значення вимірюваної величини, що здатна викликати якнайменшу помітну зміну показань приладу, називається порогом чутливості, або дозвільною здатністю приладу [S]. Поріг чутливості приладу є вирішальним чинником при виборі вимірювальних засобів для безперервних вимірювань малих значень величин, що перевіряються, наприклад, при контролі биття і т.д.


5.7 При багаторазовому вимірюванні одного розміру внаслідок недосконалості механізму приладу, зокрема, наявності в ньому зазорів, тертя і деформацій, повторні показання приладу можуть не збігатися. Найбільша різниця між показаннями приладу при багаторазовому вимірюванні тієї самої величини за незмінних зовнішніх умов називається варіацією показань [W].


5.8 Великого значення при вимірюваннях набуває розрахунок вимірювального зусилля [Рзус] - сили дії вимірювального наконечника на вимірювану деталь в зоні контакту (докладніше про вимірювальне зусилля і його розрахунок див. методичні вказівки до практичного заняття "Пошук і обґрунтування методів вимірювання").


5.9 Вимірювальне зусилля необхідне для забезпечення стійкого замикання вимірювального ланцюга. Тому найважливішою характеристикою вимірювального зусилля є його перепад, тобто різниця вимірювального зусилля при двох положеннях стрілки (покажчика) в межах діапазону показників [ΔР].


5.10 Точністю відліку називається точність, що досягається при відліку за шкалою приладу і яка залежить від якості штрихів шкали, товщини стрілки (покажчика), відстані між шкалою і стрілкою, освітленості шкали і кваліфікації контролера. Найсприятливіша для точного відліку ширина штрихів шкали, яка дорівнює 0,1 інтервалу розподілу.


5.11 Встановлюється необхідний ресурс (показник експлуатаційної надійності) вимірювального засобу, що визначається кількістю вимірювальних циклів [К] і ймовірністю безвідмовної роботи вимірювального засобу [q] (%).

Наприклад, ресурс (95%) головок 1МКМ дорівнює 165000 умовних вимірювань [2].


5.12 По закінченні, виходячи з фінансових можливостей, визначається [7] орієнтовна вартість засобу вимірювання [Ц].


^ 6 Вибір засобів вимірювання


Вимірювальні засоби, які застосовуються в металообробці, можна розділити на три основні групи: міри, калібри та універсальні інструменти і прилади [2].

За допомогою мір здійснюють відтворення одного або декількох відомих значень даної величини. Калібри служать для перевірки правильності розмірів, форми і взаємного розміщення частин виробів. Універсальні інструменти і прилади визначають значення вимірюваної величини. Вони розрізняються за конструктивними ознаками, цільовим призначенням, ступенем механізації, межами вимірювання, ціною розподілу та іншими показниками.

Технолог здійснює вибір конкретних вимірювальних засобів на стадії підготовки виробництва, керуючись припустимою похибкою і похибками застосовуваних, наприклад, на підприємстві, вимірювальних засобів, їх метрологічними характеристиками. При цьому слід дотримуватися умов:


Δпр ≤ Δпр]; С ≤ [С];


а ≥ [а]; А ≥ [А];


Б ≥ [Б]; S ≤ [S];


W ≤ [W]; Рзус ≤ [Рзус];


ΔР ≤ [ΔР]; К ≥ [К];


q ≥ [q]; Ц ≤ [Ц].


Вибираючи технологічний процес, що забезпечує необхідну точність виробництва, технолог повинен оцінити економічність процесу, враховуючи втрати за рахунок неправильно забракованих деталей n (див. таблицю 2). Якщо втрати неприпустимо великі, технолог ухвалює рішення про поліпшення технологічного процесу або зменшення похибок вимірювання.

Вибір вимірювальних засобів часто обмежується конструктивними особливостями деталі та її функціональним призначенням. Тому при виборі вимірювальних засобів необхідно зважати на матеріал контрольованої деталі, її жорсткість, чистоту поверхні, розміри і конфігурацію. Очевидно, що тонкостінні, маложорсткі деталі з легких сплавів доцільніше контролювати безконтактними, наприклад, електрифікованими приладами або приладами з незначним вимірювальним зусиллям.

У виборі вимірювальних засобів разом з технологами беруть участь метрологи. Вони розробляють заводські інструкції технологам для вибору вимірювальних засобів і рекомендації з оснащення підприємства вимірювальними засобами.

Для вибору 2 - 3 варіантів вимірювальних засобів, які повинні відповідати усім вищезазначеним вимогам пропонованого алгоритму, можна скористатися літературою [1, 2, 4, 5, 6, 7], а також будь-якими іншими джерелами, що містять паспортні відомості про вимірювальні прилади.


^ 7 Економічне обґрунтування доцільності вибору вимірювальних засобів


Вибір засобів вимірювання, окрім забезпечення необхідної точності вимірювання, повинен забезпечувати зниження собівартості контрольної операції, що, як правило, досягається шляхом вибору з відібраних раніше 2 – 3 варіантів вимірювальних засобів найпродуктивнішого і найдешевшого приладу.

Економічна ефективність від впровадження засобів вимірювань може бути одержана за рахунок підвищення продуктивності, точності і надійності засобів вимірювань, економії електроенергії, вивільнення площ. Розрахунок економічної ефективності обчислюється за формулою [7]


Е = (З1 + Ен К11 – (З2 + Ен К2 2,


де З1, З2 - поточні витрати, що пов'язані з використанням засобів вимірювань до і після впровадження;

Ен - галузевий нормативний коефіцієнт (Ен = 0,15 - 0,2);

К1, К2 - вартість засобів вимірювань до і після впровадження;

В1, В2 - кількість вимірювальних засобів, що необхідні для вимірювань до і після впровадження засобу вимірювання.

Економічний ефект від підвищення продуктивності праці контролерів пов'язаний із зменшенням їх кількості, скороченням кількості засобів вимірювання, а отже із зменшенням площ і споживання електроенергії. Поточні витрати, пов'язані з оплатою праці контролерів,


З1 = S1Ф / N,


де S1 - тарифна ставка контролера;

Ф - річний фонд часу;

N - норма обслуговування засобів.

Кількість вимірювальних засобів дорівнює


В = Т / (См П),


де Т - кількість вимірювань, що передбачені програмою за одиницю часу;

П - продуктивність засобів вимірювань за ту саму одиницю часу;

См - змінність роботи засобів вимірювань.

Економічний ефект від підвищення надійності засобів вимірювань пов'язаний зі скороченням або кількістю приладів, що забезпечують виробничу програму, або ремонтних робіт.

Економічний ефект від зменшення вартості ремонту


З2 = Т2 Sp / tн,


де Т2 - кількість вимірювань, виконаних приладом за рік;

Sp - вартість одного ремонту;

tн - гарантійне напрацювання до першої відмови.

Підвищення точності вимірювань дозволяє одержати економічний ефект: від підвищення точності технологічного процесу, що приводить до економії сировини і додаткового випуску продукції; збільшення допуску на виготовлення, що здешевлює технологічний процес; підвищення експлуатаційних властивостей виробів за рахунок точнішого розбракування деталей; зменшення відсотка неправильно забракованих і неправильно прийнятих деталей, що еквівалентне додатковому випуску продукції.

Економічний ефект від скорочення відсотка неправильно забракованих деталей n:


Е = 0,01 ТД  SД(n2 – n1)


і скорочення відсотка неправильно прийнятих деталей m:


Е = 0,01 ТВ  SВ(m2 – m1),


де ТД , ТВ - відповідно кількість проконтрольованих деталей і виготовлених вузлів за даний проміжок часу;

SД, SВ - відповідно вартість однієї деталі і вузла, куди входять деталі (у тому випадку, якщо вузол, куди входить деталь, розбірний, під SВ розуміють вартість розбирання і повторного складання вузла).

^
Запитання для самоперевірки




  1. Алгоритм вибору вимірювальних засобів.

  2. Як визначається сумарна припустима похибка вимірювання?

  3. Що таке міра, вимірювальний інструмент і вимірювальний прилад?

  4. Як похибка вимірювання впливає на результати контролю?

  5. Які ви знаєте метрологічні характеристики вимірювальних засобів?

  6. Як визначається припустима похибка приладу (засобу вимірювання)?

  7. Які чинники визначають похибки вимірювальних засобів?

  8. Класифікація вимірювальних засобів за конструктивними ознаками.

  9. Економічне обґрунтування доцільності вибору вимірювальних засобів.

  10. Як визначається ціна поділки засобів вимірювання?

  11. Як визначається інтервал розподілу шкали засобів вимірювання?

  12. Основні критерії вибору вимірювальних засобів.



^
Список літератури




  1. Справочник контролера машиностроительного завода: Допуски, посадки, линейные измерения /А.И. Виноградов и др.; Под ред. А.И. Якушева. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Машиностроение, 1980. - 527 с.

  2. Городецкий Ю.Г. Конструкции, расчет и эксплуатация измерительных инструментов и приборов. - М.: Машино-строение, 1971. - 376 с.

  3. Коротков В.П., Тайц Б.А. Основы метрологии и точности механизмов приборов. – М.: Машгиз, 1961. - 400 с.

  4. Марков H.H., Ганевский Г.М. Конструкция, расчет и эксплуатация измерительных инструментов и приборов. - М.: Машиностроение, 1981. - 367 с.

  5. Иванов А.Г. и др. Измерительные приборы в машиностроении. - М.: Машиностроение, 1964. - 524 с.

  6. Сорочкин Б.М. и др. Средства для линейных измерений. -Л.: Машиностроение, 1978. - 264 с.

  7. Точность и производственный контроль в машиностроении: Справочник / И.И. Балонкина и др.; Под ред. А.К. Кутая, Б.М. Сорочкина. - Л.: Машиностроение, 1983. -368 с.



Навчальне видання


Методичні вказівки

до практичної роботи

“Вибір засобів вимірювання і його обґрунтування”

з дисципліни

“Основи конструювання контрольно-вимірювальних пристроїв”

для студентів спеціальності

7.090202 та 8.090202 “Технологія машинобудування”

денної та заочної форм навчання


Відповідальний за випуск В.О. Залога

Редактор М.Я. Сагун

Комп’ютерне верстання В.Г. Євтухова


Підп. до друку 2008, поз. .

Формат 6084/16. Папір офс. Гарнітура Times New Roman Cyr. Друк офс.

Ум. друк. арк. 1,16.Обл.-вид. арк. 0,83.

Тираж 150 пр. Собівартість вид.

Зам. №


Видавництво СумДУ при Сумському державному університеті

40007, м. Суми, вул. Р.-Корсакова, 2

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру ДК №3062 від 17.12.2007.

Надруковано у друкарні СумДУ

40007, м. Суми, вул. Р.-Корсакова, 2.


Схожі:

Методичні вказівки до практичної роботи \"Вибір засобів вимірювання та його обґрунтування\" iconМетодичні вказівки до виконання контрольної роботи та завдання на неї з курсу «економічний ризик та методи його вимірювання»
Методичні вказівки до виконання контрольної роботи та завдання на неї з курсу “Економічний ризик та методи його вимірювання” (для...
Методичні вказівки до практичної роботи \"Вибір засобів вимірювання та його обґрунтування\" iconНаціональна академія міського господарства методичні вказівки
Методичні вказівки до виконання курсового проекту „Вибір І обґрунтування колективних засобів захисту від виробничого шуму” з дисципліни...
Методичні вказівки до практичної роботи \"Вибір засобів вимірювання та його обґрунтування\" iconМетодичні вказівки до виконання завдань та контрольної роботи з курсів "Економічний ризик І методи його вимірювання"
Економічний ризик І методи його вимірювання” для студентів спеціальностей 050106 “Економіка підприємства”, 050200 “Менеджмент організацій”...
Методичні вказівки до практичної роботи \"Вибір засобів вимірювання та його обґрунтування\" iconМетодичні вказівки щодо самостійної роботи з навчальної дисципліни " економічний ризик та методи його вимірювання" для студентів денної та заочної форм навчання
Методичні вказівки щодо самостійної роботи з навчальної дисципліни "Економічний ризик та методи його вимірювання" для студентів денної...
Методичні вказівки до практичної роботи \"Вибір засобів вимірювання та його обґрунтування\" iconМетодичні вказівки до проведення практичних занять та виконання
Методичні вказівки до проведення практичних занять та виконання самостійної роботи з дисципліни “Економічний ризик та методи його...
Методичні вказівки до практичної роботи \"Вибір засобів вимірювання та його обґрунтування\" iconМетодичні вказівки до виконання практичної роботи та індивідуального завдання
«Взаємозамінність, стандартизація та технічні вимірювання» для студентів професійно-кваліфікаційного рівня «бакалавр» за напрямами...
Методичні вказівки до практичної роботи \"Вибір засобів вимірювання та його обґрунтування\" iconМіністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства о. Б. Трояновська методичні вказівки до практичної роботи з курсу «стратегія підприємства»
Методичні вказівки до практичної роботи з курсу “Стратегії підприємства” для студентів денної І заочної форми навчання напряму підготовки...
Методичні вказівки до практичної роботи \"Вибір засобів вимірювання та його обґрунтування\" iconМетодичні вказівки до індивідуальної роботи «Визначення і обґрунтування енергоощадних рішень при проектуванні освітлювальної системи»
Методичні вказівки до індивідуальної роботи «Визначення і обґрунтування енергоощадних рішень при проектуванні освітлювальної системи»...
Методичні вказівки до практичної роботи \"Вибір засобів вимірювання та його обґрунтування\" iconМіністерство освити І науки україни
Методичні вказівки до практичної частини та виконання контрольних завдань з дисципліни «Технологічні вимірювання І контроль в системах...
Методичні вказівки до практичної роботи \"Вибір засобів вимірювання та його обґрунтування\" iconВ. О. Хесін, Р. В. Амельченко, Д. В. Бабкіна методичні вказівки до практичної роботи з дисципліни «теоретичні та методичні основи архітектурного проектування»
Методичні вказівки до практичної роботи з навчальної дисципліни «Теоретичні та методичні основи архітектурного проектування. Модуль...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи