Методичні вказівки до лабораторної роботи «дилатометричний метод дослідження властивостей металів» icon

Методичні вказівки до лабораторної роботи «дилатометричний метод дослідження властивостей металів»




Скачати 231.16 Kb.
НазваМетодичні вказівки до лабораторної роботи «дилатометричний метод дослідження властивостей металів»
Дата26.05.2013
Розмір231.16 Kb.
ТипМетодичні вказівки


Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет


2897

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ

«ДИЛАТОМЕТРИЧНИЙ МЕТОД

ДОСЛІДЖЕННЯ ВЛАСТИВОСТЕЙ МЕТАЛІВ»

З КУРСУ «ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ І

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ МАТЕРІАЛІВ»


для студентів напряму підготовки 6.050403

«Прикладне матеріалознавство»

усіх форм навчання


Суми

Видавництво СумДУ

2010


Методичні вказівки до виконання лабораторної роботи «Дилатометричний метод дослідження властивостей металів» з курсу «Фізичні властивості і методи дослідження матеріалів» / Укладачі Т.П. Говорун, В.О. Пчелінцев. – Суми: Вид-во СумДУ, 2010 – 22 с.


Кафедра «Прикладне матеріалознавство і ТКМ

1. ^ МЕТА РОБОТИ

1. Вивчити особливості дилатометричного методу.

2. Вивчити методику проведення дилатометричного аналізу.

3. Визначити критичні точки в сталі.

4. Дослідити фазові перетворення при відпуску сталі.

5. Визначити дійсний коефіцієнт лінійного розширення сталі.


^ 2. УСТАТКУВАННЯ І МАТЕРІАЛИ

1. Індикаторний дилатометр.

2. Зразки сталей.


3. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Дилатометричний метод полягає у вимірюванні зміни лінійних величин металів і сплавів. Безпосереднє спостереження за зміною довжини зразка при різних температурах є прямим методом дилатометричних вимірювань. При правильному проведенні експериментів і використанні спеціальних прецизійних вимірювальних мікроскопів або мікрометричних телескопів цей метод може забезпечити досить високу точність.

З методичної точки зору важливо вибрати такі мітки на зразку або такі його точки, спостерігаючи за якими можна було б вимірювати довжину зразка. Іноді для цього використовують дуже тонкі дроти (0,025 мм), які закріплені на зразку і звисають з його кінців вертикально вниз через отвори в печі. Зразок повинен мати кінці циліндричної форми із радіусом кривизни, що дорівнює половині довжини зразка, тому невеликий перекіс зразка не впливає на положення дротів. Можна виконати дослід і без дротів, але в цьому випадку кінці зразка зашліфовують так, щоб утворилися кінцеві вістря. На цих вістрях і фокусують мікрометричні телескопи для вимірювання. Для високої точності вимірювання телескопічні пристрої встановлюються на інваровій оптичній лаві, а спостереження зразка проводять тіньовим методом з використанням освітлювальних ламп, що дають розсіяне світло.

Чутливість оптичного методу можна підвищити, якщо використовувати спеціальну техніку, пов’язану із застосуванням зразків особливої форми в поєднанні з відповідним еталоном.

Ґрунтується цей метод на використанні квадратичної залежності величини прогинання ланцюгової лінії від її довжини. Математично ця залежність описана П. Чебишевим:

, (1)

де l = L/2 (L — довжина по прямій, яка стягує ланцюгову лінію); λ — величина прогинання ланцюгової лінії.

Для визначення відносної зміни довжини формулу (1) можна переписати у вигляді

. (2)

Звідси бачимо, що достатньо малі зміни довжини ланцюгової лінії дадуть помітну стрілу прогинання. У загальному випадку вимірювання проводять вже із заданим початковим прогином, тоді формула записується як

(3)

Якщо визначити чутливість методу як величину зміни Δl ланцюгової лінії при зміні λ на 1 мкм, то з формули (3) бачимо, що чутливість дуже залежить від величини початкового прогину, і при його збільшенні чутливість зменшується. Описуваний метод найбільш доцільно застосовувати для вимірювання невеликих змін довжини. Можна використовувати його і для визначення невеликих змін об'єму, коли

. (4)

Для практичного здійснення методу використовують еталон у вигляді прямокутного бруска з досліджуваного матеріалу, що повинен бути з добре обробленими бічними гранями. На одній з граней точковою зваркою закріплюють досліджуваний зразок з фольги завтовшки 0,2—0,3 мм або дріт діаметром 0,5—2 мм. Еталон із зразками встановлюють у печі з отворами для спостереження. Стрілу прогину λ вимірюють за допомогою довгофокусного мікроскопа з окулярним мікрометром. Чутливість методу дозволяє без особливих труднощів визначати відносні зміни об'єму, рівні 10-5 – 10-6. Проте слід мати на увазі, що форма прогину зразка може помітно відрізнятися від ланцюгової лінії, у зв'язку з чим обчислення ефектів за формулами (3), (4) дають занижені на відміну від дійсних результати, що необхідно враховувати при абсолютних вимірюваннях.


^ 3.1. Дилатометричні матеріали

Для нормальної роботи дилатометра, де зміни довжини зразка механічно передаються до вимірювального приладу, дуже важливо правильно вибрати матеріал утримувача, в який поміщають зразок під час експерименту. Матеріали, використані для виготовлення утримувачів дилатометрів, називають дилатометричними. Як правило, зразок для дилатометричних вимірювань, що має довжину від 2 до 10 см, поміщають у трубку, закриту на одному кінці. Рухомий стрижень-штовхач з того самого матеріалу, що і трубка, упирається одним кінцем у торець зразка, і таким чином подовження зразка передається до вимірювального приладу, жорстко з'єднаного з трубкою. Матеріал трубки і штовхача повинен бути достатньо жаростійким і мати по можливості низький коефіцієнт розширення. Остання вимога дуже важлива, оскільки вимірюваною величиною розширення є фактично різниця розширення зразка і рівної за довжиною ділянки трубки — утримувача.

Найбільш відповідним дилатометричним матеріалом є плавлений кварц. Для дилатометрів, використовуваних при температурах вище 1100оС, застосовують трубки із спеченого окислу алюмінію або стрижні зі сапфірових монокристалів, а у відновних атмосферах — графіт, молібден, тантал, вольфрам. Основною перевагою плавленого кварцу є низький і постійний коефіцієнт розширення, що становить (0,55—0,56) 10-6 оС-1 в інтервалі температур 0 - 1100°С. При використовуванні плавленого кварцу в цьому інтервалі температур теплове розширення цілком обернене. Нагрівання вище 1100°С заборонене. (Хоча точка плавлення кварцу - 1300°С, але при 1150 °С відбувається перетворення в кристаболіт.

Після такого перетворення кварц стає непридатним для використання як дилатометричний матеріал, оскільки при 200°С кристаболіт змінює коефіцієнт розширення з 0,55∙10-6 °С 1 до 7∙10-6 °С -1, що абсолютно неприпустимо для дилатометричної речовини. Застосування плавленого кварцу дозволяє одержати достатньо високу точність вимірювань. Крім того, кварцові утримувачі стійкі до дуже різких теплових ударів, тобто зразок, поміщений у таку трубку, може бути швидко нагрітий у ванні або швидко охолоджений, і трубка при цьому не розтріскується.

Кварцові трубки кріплять до підставки дилатометра за допомогою перехідних муфт або фланців.

Трубка з фланцем може з’єднуватись за допомогою цементу такого складу: 50 г рідкого скла; 60 г каоліну; 2 г СаС03; 0,5 г рослинної олії.

Для прискорення затвердіння суміш після нанесення нагрівають до 100—150°С Для видалення цементу застосовують гарячу воду.

Трубки і штовхачі з окислу алюмінію використовують виключно для високотемпературних вимірювань, оскільки коефіцієнт розширення цього матеріалу дуже великий (8∙10-6 °С-1) для того, щоб з цим можна було миритися в умовах, коли вимога вищої, ніж у кварцу, жаростійкості не є вирішальною.


^ 3.2. Характеристика методу

Дилатометричний аналіз полягає у визначенні змін довжини зразків при нагріванні та охолоджуванні або при ізотермічній витримці. Зміна довжини зразка, як правило, характеризує об'ємні зміни сплаву. Виняток становлять монокристалічні зразки, що мають сильно виражену анізотропію коефіцієнта теплового розширення, наприклад, метали з гексагональною решіткою: магній, цинк, кадмій.

Важливою перевагою дилатометричного аналізу є незалежність об'ємного ефекту, а отже, і точності аналізу від швидкості охолоджування. Крім того, прилади для визначення лінійних змін зразків - дилатометри відрізняються дуже малою інерційністю.

Крім пристрою для спостереження або запису лінійних змін у дилатометрі, повинен бути передбачений і температурний контроль, оскільки при металознавчому дослідженні важливо визначити не тільки величину об'ємних змін, але і температуру, при якій відбуваються ці зміни.

Дилатометричний аналіз застосовують для визначення коефіцієнта теплового розширення і вивчення фазових перетворень у сплавах. Наприклад, за допомогою дилатометричного аналізу вивчають процеси гартування і відпуску сталі, графітизацію чавуну і процеси старіння деяких сплавів. Вимірювання довжини (або об'єму) в часі в ізотермічних умовах дозволяє визначити кінетику перетворень, оскільки ступінь цих перетворень в часі пропорційний змінам довжини.

Якщо в металах або сплавах при зміні температури не відбувається фазових перетворень, то їх довжина (об'єм) змінюється плавно. Проте якщо відбувається фазове перетворення, то довжина (або об'єм) збільшується (або зменшується) стрибкоподібно. Так, наприклад, перехід
α-заліза в γ-залізо або перліту в аустеніт супроводжується помітним скороченням об'єму (і довжини зразка), оскільки γ-залізо і твердий розчин вуглецю на його основі (аустеніт) мають найменший питомий об'єм. Зворотний перебіг цих перетворень при охолодженні і особливо перехід аустеніту в мартенсит супроводжуються значним збільшенням об'єму зразка (його подовженням), оскільки мартенсит має найбільший питомий об'єм. Об’ємні характеристики для різних фаз сталі наведено в таблиці 1.


3.2.1. Визначення коефіцієнта лінійного розширення

Знання абсолютних значень коефіцієнта лінійного розширення сплавів часто необхідне для виготовлення деталей машин і приладів високої точності, а також деталей, що працюють при нагріванні.

Середній коефіцієнт лінійного розширення для даного інтервалу температур може бути обчислений за формулою

. (5)


де l1, l2 (мм) – довжина зразка при температурі Т1 і Т2 (К).

Таблиця 1 - Об'ємні характеристики різних фаз сталі

Назва фази

Вміст вуглецю, %

Середнє число атомів в елементарній комірці



Параметр

гратки



Пито-мий об’єм,

см3·г-1

Середній коефіцієнт розши-

рення,

°С-1 ∙106

Лінійний

Об'єм-ний

Фе-рит



2,000

2,861

0,12708

14,5

43,5

Аус-теніт

0

0,2

0,4

0,6

0,8

1,0

1,4

4,000

4,037

4,089

4,156

4,224

4,291

4,427

3,5586

3,5650

3,5714

3,5778

3,5842

3,5906

3,6034

0,12227

0,12270

0,12313

0,12356

0,12399

0,12442

0,12528

23,0

70

Мар-тен-сит


0,0

0,2

0,4

0,6

0,8

1,0

1,4


2,000

2,018

2,036

2,056

2,075

2,094

2,132

а

с


0,12708

0,12761

0,12812

0,12863

0,12915

0,12965

0,13061

9 – 11,5

27 – 35

2,861

2,858

2,856

2,852

2,849

2,846

2,840

2,861

2,885

2,908

2,932

2,955

2,979

3,026

Це-мен-тит

6,67

4

а = 4,5144

b = 5,0767

с = 6,7297

0,13023

12,5

37,5

Гра-фіт



100



а = 2,4564

с = 6,6906

с/а = 2,73

0,4350

7,5 – 8,5

22,5 – 25,5

Середній температурний коефіцієнт лінійного розширення металів для інтервалу температур від 0 до 100°С наведений в таблиці 2.


Таблиця 2 - Середній коефіцієнт лінійного розширення


Метал

α∙106, К-1

Метал

α∙106, К-1

Метал

α∙106, К-1

Li

58,00

Co

12,50

α-Sn

46,60

Be

10,97

Ni

13,30

β-Sn

22,20

Mg

27,30

Cu

17,00

Ta

6,57

Al

23,80

Zn

38,70

W

4,40

Si

6,95

Ca

18,30

Re

12,45

K

84,00

Nb

7,20

Os

5,70

Ca

22,00

Mo

4,90

Pt

8,90

Ti

7,14

Ag

18,70

Au

14,00

Cr

6,70

Cd

31,00

Pb

28,30

α-Fe

11,50

In

77,00

Bi

12,10



Проте коефіцієнт розширення неоднаковий при різних температурах, тому у ряді випадків вимагається визначати дійсний коефіцієнт розширення металу при даній температурі.

Дійсний коефіцієнт лінійного розширення

. (6)


Для знаходження dl/dT будують графік зміни довжини зразка залежно від температури, відповідно до рисунка 1. На цьому графіку для визначення αдійсн, наприклад при T1, проводять дотичну до точки 1 відповідно до цієї температури, і тангенс кута φ дотичної з віссю абсцис дорівнює dl/dT. Для обчислення αдійсн треба dl/dT розділити на l1.



Рисунок 1 - Визначення дійсного коефіцієнта лінійного розширення


Чисельне значення дійсного коефіцієнта лінійного розширення сталей при різних температурах нижчих за критичну точку наведено в таблиці 3.


Таблиця 3 - Дійсний коефіцієнт лінійного розширення сталі, α·106-1


Вміст

вуглецю

Температура, °С

0

100

200

300

400

500

600

700

0,05

10,8

12,8

14,4

14,8

14,1

15,0

14,7

14,7

0,5

11,7

12,4

13,2

14,1

15,0

15,7

16,0

15,0


3.2.2 Визначення критичних точок

Критичні точки і області перетворень визначають за кривими, що показують зміни довжини зразка, який досліджується, при нагріванні або при охолодженні. Побудова кривої за координатами подовження зразка – температура, наприклад при нагріванні, дозволяє визначити температури, за яких спостерігаються порушення рівномірного подовження зразка. Різкі перегини на кривих свідчать про внутрішні зміни, що відбулися у сплаві. Якщо перетворення відбувається в інтервалі температур, то перша точка перегину на кривій відповідає температурі початку перетворення, друга – температурі кінця перетворення. Поява перегину на кривій нагріву сталі пояснюється таким чином. Під час нагрівання до нижньої критичної точки сталь розширюється рівномірно:

l1 = αΔT, (7)

де l1 - зміна довжини зразка;

α - коефіцієнт лінійного розширення;

ΔT - зміна температури.

У точці Ас1 перліт перетворюється на аустеніт, а при подальшому нагріванні в інтервалі температур Ас1-Ас3 (для доевтектоїдної сталі) ферит перетворюється на аустеніт, що має менший питомий об'єм; кількість аустеніту зростає в ході цього перетворення до 100%. Кожна одиниця довжини зразка при цьому зменшується на величину l2 за рахунок стиснення в процесі перетворення і збільшується на величину l1 внаслідок теплового розширення. У результаті поки не завершиться перехід всього фериту в аустеніт, довжина зразка змінюється на величину l3=l1-l2.

Під час нагрівання вищі точки Ас3, коли фазове перетворення закінчиться, зразок, що нагрівається, подовжується з іншим коефіцієнтом розширення (α1), відповідним коефіцієнту розширення γ-заліза або аустеніту

l4 = α1ΔT. (8)

У результаті на кривій розширення при температурах, що відповідають переходу від l1 до l3 і від l3 до l4, спостерігаються перегини, як показано на рисунку 2. Критичні точки можуть бути визначені безпосередньо за дилатометричною кривою, без додаткових побудов.



Рисунок 2 - Дилатометрична крива нагрівання і охолодження доевтектоїдної сталі


Порівняння критичних точок при нагріванні і охолодженні показує їх помітну відмінність, тобто температурний гістерезис.


^ 3.3. Вивчення фазових перетворень

Кількісний аналіз об'ємних ефектів фазових перетворень звичайно проводиться за дилатограмами загартованих сталей, показаних на рисунку 3. Для цього проводять дотичні в точках початку і закінчення фазових перетворень, методом половинного відрізка визначають величину зміни лінійного розміру зразка (Δl) з урахуванням масштабу і обчислюють значення об'ємного ефекту за формулою

, (9)

де l - початкова довжина зразка.



Рисунок 3 – Дилатограми загартованої сталі


Дилатометричні дослідження процесів, що проходять при відпуску загартованої вуглецевої сталі, виявляють три температурні інтервали зміни довжини зразків: зменшення при 70-150 °С, збільшення при
150-300 °С і знову зменшення довжини при 300-400 °С. Відповідні перетворення при відпуску називаються першим, другим і третім перетвореннями. Оскільки початковою є структура, що складається з мартенситу і аустеніту, а питомий об'єм мартенситу вищий, ніж у аустеніту, то при перетворенні мартенситу об'єм зменшуватиметься (стиснення зразка). Таким чином перше і третє перетворення пов'язані зі змінами стану мартенситу, а друге – зі зміною стану аустеніту.

Перша стадія розпаду при відпуску сталі полягає у виділенні вуглецю з мартенситу, при цьому разом з твердим розчином початкової концентрації з вуглецю, в якому не відбулося виділення карбідів, з'являється мартенсит, що містить значно менше вуглецю. У процесі першого перетворення при відпуску загартованої сталі утворюється ε-карбід з гексагональною щільноупакованою граткою.

На другій стадії відпуску основним процесом є розпад залишкового аустеніту. Продуктом розпаду залишкового аустеніту є гетерогенна суміш, що складається з пересиченого α-твердого розчину і фази карбіду.

При третьому перетворенні відбувається повний дорозпад мартенситу і збільшення цементитних пластин.


^ 3.4. Прилади для дилатометричного аналізу

Для реєстрації змін довжини застосовують різні методи і прилади - дилатометри - механічні, оптичні і електричні і т.д. В першому випадку, з них лінійне переміщення фіксується за допомогою індикатора або самописця на діаграмному папері, що знаходиться на барабані, який обертається, в другому чи третьому – за допомогою безпосередньо різних компараторів, катетометрів або мікроскопів, або з використанням оптичного важеля, коли поступальна хода від розширення зразка перетвориться в обертальне переміщення, що фіксується за рухом світлового відблиску на шкалі.

Існує декілька конструкцій дилатометрів, коли лінійне переміщення перетвориться в електричний сигнал, наприклад, за допомогою фотоелектричних або електронних лампових пристроїв, а також різних датчиків - тензометричних, індуктивних або ємнісних. На основі таких перетворювачів створені автоматичні дилатометри з програмним управлінням і дилатометри для фіксації швидкоплинних процесів при швидкісному нагріванні або охолоджуванні.

Дилатометри забезпечені засобами контролю температури зразків, а іноді і пристроями, які задають певну програму нагрівання (охолодження) або ізотермічної витримки. Для визначення температур в дилатометрах використовують термопари, а в багатьох конструкціях - дилатометричні пірометри, тобто зразки-еталони, що характеризуються плавною зміною коефіцієнта розширення при нагріванні або охолодженні. За величиною розширення (стиснення) еталона можна точно визначити їх температуру. Перевагою таких дилатометричних пірометрів є безінерційність і точніша оцінка температури зразка, що нагрівається в тих самих умовах, що й еталон, оскільки він фіксує температуру не в якій-небудь одній точці, а середню по всій довжині зразка. Дилатометричні пірометри (або еталони) є невід'ємною частиною так званих диференційних дилатометрів, у яких одночасно фіксується розширення еталона і різниця розширень еталона і досліджуваного зразка.


^ 3.5. Індикаторні дилатометри

Простим приладом для вимірювань термічного розширення є індикаторний дилатометр. Прилад складається з головки (власне дилатометра), зображеного на рисунку 4, і реєструвального апарата. У головці запаяна з одного кінця кварцова трубка 1, міцно закріплена в металевій втулці 2. У трубці поміщається зразок 3, що має форму циліндричного стрижня діаметром 4 мм і завдовжки 30 мм. Зразок упирається в запаяний кінець кварцової трубки і кварцовий стрижень 4, переміщення якого передається на індикатор годинникового типу 5 і еластичну пластину 6, з наклеєними на неї тензодатчиками 7. Переміщення зразка викликає зміну електричного сигналу, показання якого знімається з тензодатчиків. Температура зразка змінюється за допомогою нагрівальної печі 8 і реєструється термопарою 9, що знаходиться в безпосередній близькості до зразка.





Рисунок 4 – Головка дилатометра:

1 – кварцова трубка;

2 – втулка;

3 – зразок;

4 – кварцовий стрижень;

5 – індикатор годин-никового типу;

6 - еластична пластина;

7 – тензодатчики;

8 – нагрівальна піч;

9 – термопара



Дилатометр працює за простою схемою. Блок-схема дилатометра показана на рисунку 5. Нагрівання зразка здійснюється електричною піччю, швидкість нагрівання може змінюватися. Сигнал з тензодатчиків, які реєструють величину переміщення зразка, передається через підсилюючий пристрій на вертикальну координату самописця. Температура нагрівання зразка реєструється по горизонтальній координаті самописця. Таким чином, двокоординатний самописець здійснює запис кривої в координатах розширення зразка – температура. Температура вимірюється термопарою хромель-алюмель (ХА), користуючись відповідною градуювальною таблицею.




Рисунок 5 - Блок-схема дилатометра:

1 – зразок;

2 – нагрівальний пристрій;

3 – блок живлення нагрівального пристрою;

4 – блок управління тепловим режимом;

5 – пристрій для вимірювання температури;

6 – пристрій для вимірювання переміщення;

7 – блок живлення тензодатчиків;

8 – підсилювач електричного сигналу;

9 – двокоординатний самописець


При використанні індикатора з ціною поділки 0,01 мм збільшення дилатометра становить 100.

Чутливість індикаторного дилатометра може бути значно збільшена, якщо на осі індикатора закріпити невелике дзеркало і забезпечити прилад круглою шкалою і освітлювачем. У цьому випадку збільшення дилатометра , де ^ R – радіус шкали, мм. Оскільки повний оберт, дзеркала () відповідає подовженню зразка на
1 мм, а оберт дзеркала на π/2 призводить до переміщення світлового відблиску на πR мм за шкалою. Навіть при помірних розмірах шкали може бути одержане дуже велике збільшення, наприклад при R = 500 мм К = 6280.

На жаль, індикаторний дилатометр має велику варіацію результатів вимірювання, обумовлену порівняно складною механічною конструкцією індикатора.


^ 4. ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ


1. Підготувати прилад для проведення випробування.

2. Провести випробування на сталевих зразках з різним вмістом вуглецю, у відпаленому і загартованому стані.

3. Визначити середній коефіцієнт лінійного розширення в інтервалі температур.

4. Визначити дійсний коефіцієнт лінійного розширення.

5. Визначити температуру критичних точок при нагріванні і охолодженні сталі.

6. Визначити величину фазових перетворень при відпуску сталі.

7. Результати занести до таблиці 4


Таблиця 4


№ пор.

Температура нагрівання

Результати

вимірювань

Результати

розрахунків














8. Порівняти одержані результати з табличними значеннями.

9. Оцінити похибку.

  1. Визначити матеріал зразка за табличними даними (довідник сталей і сплавів Сорокіна).

  2. Зробити висновки.


^ 5. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ


  1. В чому полягає суть дилатометричний методу?

  2. На яких положеннях ґрунтується метод з використання квадратичної залежності величини прогинання ланцюгової лінії від її довжини?

  3. Запишіть формулу для визначення відносної зміни довжини.

  4. Який вираз використовується для визначення невеликих змін об'єму?

  5. Що таке дилатометр?

  6. Назвіть матеріали, які відносяться до дилатометричних.

  7. В чому полягає дилатометричний аналіз?

  8. Для чого використовується дилатометричний аналіз?

  9. Запишіть формулу для визначення середнього коефіцієнта лінійного розширення.

  10. Що таке дійсний коефіцієнт лінійного розширення?

  11. Яким чином визначають дійсний коефіцієнт лінійного розширення?

  12. Що таке дилатометрична крива та для чого її використовують?

  13. Про що свідчать різкі перегини на дилатометричних кривих?

  14. Яка з фаз має менший питомий об'єм - ферит чи аустеніт?

  15. Які температурні інтервали зміни довжини зразків виявляють при відпуску загартованої вуглецевої сталі?

  16. Питомий об'єм мартенситу менший чи більший, ніж у аустеніту?

  17. Який прилад називається дилатометром і для чого він використовується?

  18. Назвіть основні види дилатометрів.

  19. З яких основних деталей складається дилатометр.

  20. Зобразити схему індикаторного дилатометра.

  21. Чим реєструється температура зразка у дилатометрі?


^ 6. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ


1. Лившиц Б.Г. Физические свойства металлов и сплавов / Б.Г. Лившиц, В.С. Крапошин, Я.Л. Линецкий.- М.: Металлургия, 1980.- 320 с.

2. Геллер Ю.А. Материаловедение. Методы анализа, лабораторные работы и задачи / Ю.А. Геллер, А.Г. Рахштадт.- М.: Металлургия, 1983.- 384 с.

3. Белоус М.В. Превращения при отпуске стали / М.В. Белоус, В.Т. Черепин, М.А. Васильєв.- М.: Металлургия, 1973.- 232 с.

4. Черепин В.Т. Экспериментальная техника в филическом металловедении / В.Т. Черепин.- Киев: Изд-во «Технiка», 1968.- 196 с.

5. Сорокин В. Г. Марочник сталей и сплавов / В.Г. Сорокин.М.: Машиностроение, 1989.- 640 с.

Навчальне видання


Методичні вказівки

до лабораторної роботи

«Дилатометричний метод

дослідження властивостей металів»

з курсу «фізичні властивості і

методи дослідження матеріалів»

стану матеріалів»

для студентів спеціальності 6.050403

«Прикладне матеріалознавство»

усіх форм навчання


Відповідальний за випуск А.Ф. Будник

Редактор Н.В. Лисогуб

Комп’ютерне верстання Т.П. Говорун


Підписано до друку 23.6.10, поз.

Формат 60х84/16. Ум. друк. арк. . Обл.-вид.арк. . Тираж 50 пр. Зам. №

Собівартість видання грн к.


Видавець і виготовлювач

Сумський державний університет,

вул. Римського-Корсакова, 2, Суми, 40007

С


відоцтво суб'єкта видавничої справи ДК № 3062 від 17.12.2007.



Схожі:

Методичні вказівки до лабораторної роботи «дилатометричний метод дослідження властивостей металів» iconМетодичні вказівки щодо виконання лабораторної роботи з навчальної дисципліни " фізика " "вивчення магнітних властивостей феромагнетиків"
Методичні вказівки щодо виконання лабораторної роботи з навчальної дисципліни “Фізика” “Вивчення магнітних властивостей феромагнетиків”...
Методичні вказівки до лабораторної роботи «дилатометричний метод дослідження властивостей металів» iconМетодичні вказівки щодо виконання лабораторної роботи з навчальної дисципліни " фізика " "вивчення електричних властивостей сегнетоелектриків"
Методичні вказівки щодо виконання лабораторної роботи з навчальної дисципліни “Фізика” “Вивчення електричних властивостей сегнетоелектриків...
Методичні вказівки до лабораторної роботи «дилатометричний метод дослідження властивостей металів» iconМетодичні вказівки до виконання лабораторної роботи «дослідження процесу хонінгування отворів»
Методичні вказівки до виконання лабораторної роботи «Дослідження процесу хонінгування отворів» / Укладачі: В.І. Савчук, А. В. Євтухов....
Методичні вказівки до лабораторної роботи «дилатометричний метод дослідження властивостей металів» iconМетодичні вказівки до лабораторної роботи "Дослідження штучного виробничого освітлення" з курсу "Охорона праці" для студентів економічних спеціальностей
Методичні вказівки до лабораторної роботи “Дослідження штучного виробничого освітлення” з курсу "Охорона праці" / Укладач А. Ф. Денисенко....
Методичні вказівки до лабораторної роботи «дилатометричний метод дослідження властивостей металів» icon2732 Методичні вказівки до лабораторної роботи на тему «Виконання вимірів концентрації важких металів у пробах об’єктів нс на спектрофотометрі с-115. М»
Методичні вказівки до лабораторної роботи на тему «Виконання вимірів концентрації важких металів у пробах об’єктів нс на спектрофотометрі...
Методичні вказівки до лабораторної роботи «дилатометричний метод дослідження властивостей металів» iconМетодичні вказівки до лабораторної роботи «дослідження температури різання при точінні» з курсу «Теорія різання» для студентів спеціальностей
Методичні вказівки до лабораторної роботи «Дослідження температури різання при точінні» з курсу «Теорія різання» /Укладачі: В. О....
Методичні вказівки до лабораторної роботи «дилатометричний метод дослідження властивостей металів» iconМетодичні вказівки до виконання лабораторної роботи «дослідження надійності робототехнічного комплексу для дорнування отворів»
Методичні вказівки до виконання лабораторної роботи «Дослідження надійності робототехнічного комплексу для дорнування отворів» /...
Методичні вказівки до лабораторної роботи «дилатометричний метод дослідження властивостей металів» iconМетодичні вказівки щодо виконання лабораторної роботи з навчальної дисципліни " фізика " "дослідження електростатичних полів методом зонда"
Методичні вказівки щодо виконання лабораторної роботи з навчальної дисципліни “Фізика” “Дослідження електростатичних полів методом...
Методичні вказівки до лабораторної роботи «дилатометричний метод дослідження властивостей металів» iconМетодичні вказівки щодо виконання лабораторної роботи з навчальної дисципліни " фізика " " дослідження дифракції світла на вузькій щілині "
Методичні вказівки щодо виконання лабораторної роботи з навчальної дисципліни “Фізика” “Дослідження дифракції світла на вузькій щілині”...
Методичні вказівки до лабораторної роботи «дилатометричний метод дослідження властивостей металів» icon2727 методичні вказівки
Методичні вказівки до лабораторної роботи “Дослідження штучного виробничого освітлення” з курсу "Охорона праці" / Укладач А. Ф. Денисенко....
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи