І.І. Будико І О. О. Григор’єв основою зонування земної поверхні вважають такі показники: річний радіаційний баланс та опади, а точніше величину їх відношення радіаційний індекс сухості. Це дало можливість встано icon

І.І. Будико І О. О. Григор’єв основою зонування земної поверхні вважають такі показники: річний радіаційний баланс та опади, а точніше величину їх відношення радіаційний індекс сухості. Це дало можливість встано




Скачати 104.41 Kb.
НазваІ.І. Будико І О. О. Григор’єв основою зонування земної поверхні вважають такі показники: річний радіаційний баланс та опади, а точніше величину їх відношення радіаційний індекс сухості. Це дало можливість встано
Дата18.09.2012
Розмір104.41 Kb.
ТипДокументи
1. /Тюленева_Лесные_экосистемы1.doc
2. /Тюленева_Лесные_экосистемы2.doc
3. /Тюленева_Лесные_экосистемы3.doc
4. /Тюленева_Лесные_экосистемы4.doc
5. /Тюленева_Лесные_экосистемы_risunok.doc
6. /титул.doc
Вступ
2. Термічний режим
І.І. Будико І О. О. Григор’єв основою зонування земної поверхні вважають такі показники: річний радіаційний баланс та опади, а точніше величину їх відношення радіаційний індекс сухості. Це дало можливість встано
То він вивільняє 13,2 т О
Рисунок Розміщення шести основних біомів за середньорічними температурами І середньорічною кількістю опадів
Методичні вказівки з курсу " Лісові екосистеми " для студентів V курсу спеціальності 70801

Певним фітоценозам часто відповідають конкретні зооценози. Наприклад, хвойні фітоценози з домішкою берези й осики та рясними заростями ягідних чагарників є домівкою популяцій рябчика й тетерука. Горіхо-плодоносні фітоценози (горіха грецького, ліщини, кедрової сосни, дуба, бука) заселяють популяції дикого кабана, білки, бурундука, сойок, мишей. Лось, олені та козулі надають перевагу листяним лісам і хащам ялинників з їх багатими кормовими ресурсами – листям, молодими гілочками, травою. Бобри живуть у прибережних лісах з пануванням вільхи, осики й берези.

Надзвичайно важливу роль у біоценозі відіграють ґрунтові зооценози або зооедафон. У ґрунті виявляються такі безхребетні: найпростіші бактерії, нематоди, кліщі, нижчі комахи, членистоногі, коловертки, епхитреїди, дощові черв’яки.

Мікробна маса відновлюється впродовж року 15-20 разів, а тому сумарна продукція живої речовини сягає кількох десятків тонн на 1 га.

1.3.2. Горизонтальна структура лісових екосистем

Практично вся Земля огорнута рослинним покривом. Увесь цей покрів представлений екосистемами, уявити які можна як взаємозв’язаний блок речовинно-енергетичних та інформаційно-екологічних компонентів (енергії, води, газів, субстратів з їх фізико-хімічними властивостями організмів – продуцентів, консументів і редуцентів, а також інформації). Екосистема разом із сусідніми біогеоценозами створює біогеоценотичні комплекси.

І.І. Будико і О.О. Григор’єв основою зонування земної поверхні вважають такі показники: річний радіаційний баланс та опади, а точніше величину їх відношення – радіаційний індекс сухості. Це дало можливість встановити закон географічної зональності: зі зміною фізико-географічних поясів Землі аналогічні ландшафтні зони і їх деякі загальні властивості періодично повторюються.



Рисунок 4. Ярусність у середньоєвропейському

листопадному лісі:

І — підстеляюча порода; ІІ — ґрунт: 1 — лялечка комахи; 2 — гриби; 3бактеріофаги; 4 — бактерії; 5 — нематода; 6 — амеби; 7 — дощовий черв'як; 8багатоніжка; IIIповерхня ґрунту: Аподушка моху з ногохвістками; Влистовий відпад із стоногами; IVтрав'яний ярус, козуля; Vчагарниковий ярус, Lytta vesicatoria; VIярус дерев (на рівні стовбура): агусінь; bкоридори короїдів; с — Certhia familiaris; dпавук; VIIкрона дерева: епугач; fбілка; gсокіл

За М.Ф. Реймерсом, вищий рівень поділу біосфери – це біогеографічне царство, потім йде – біогеографічна область, області розпадаються на природні пояси, у свою чергу, пояси поділяються на зони, в рамках яких формуються біоми.

Біом – це сукупність біоценозів, видів рослин і тварин однієї природної зони, яка характеризується певним типом структури угруповання, що є відбитком комплексу адаптації виду до умов середовища. Схожі біоми об’єднуються в типи (тайга, лісостеп і т.д.). Біому відповідає геоботанічна формація. Наприклад, лісостепова зона України представлена формаціями дубових, вільхових, березових і частково (Західний лісостеп) букових лісів. Як правило, назва формації відбиває середовищні умови поширення біомів. Коли ми говоримо: чорновільхові ліси лісостепу, то одразу уявляємо собі прируслові, часто заболочені ґрунти. Діброви асоціюються з родючими лісовими ґрунтами та багатою трав’яною рослинністю і фауною. Якщо територія утворена з однорідних екосистем, то її називають екологічною групою асоціацій або в лісовій типології їй відповідає «тип лісу», який об’єднує лісові ділянки, зайняті одним корінним і усіма похідними від нього типами деревостанів, згарища, які утворилися на місці вирубаного лісу і підлягають лісовідновленню. Таким чином, тип лісу – це об’єднання ділянок з майже однаковими едафічними і кліматичними умовами, яке являє собою відношення корінної асоціації до всіх її похідних.

Сьогодні практично вся лісова рослинність планети поділяється на три типи рослинності:

а) північна позатропічна рослинність: підгольцеві чагарники, приокеанічні березняки і рідколісся (Камчатка та Аляска); тайгові ліси (темнохвойні, модринові, соснові, березові); хвойно-широколистяні і березово-осикові притайгові ліси; широколистяні (дубові, букові, кленові) ліси; гірські хвойно-широколистяні і хвойні ліси; субтропічні хвойні і широколистяні ліси та чагарники; субтропічні гірські хвойно-листяні і хвойні ліси; ксерофільні рідколісся і чагарники; субальпійські чагарники і рідколісся;

б) тропічна рослинність: вологі вічнозелені тропічні ліси; мангрові ліси, змінно-вологі листопадні тропічні ліси, тропічні ксерофільні рідколісся і чагарники; тропічні саванові ліси;

в) південна позатропічна рослинність: вологі підтропічні (араукарієві та евкаліптові ліси та ін.); жорстколистяні ліси і рідколісся; широколистяні (антарктичний бук та ін.) ліси.

Поданий перелік основних лісових екосистем має горизонтальний характер. Але у горах існує аналогічна вертикальна зональність або поясність, що зумовлена зменшенням температури повітря з висотою. Як правило, тут основні угруповання розташовані у вигляді неправильних поясів, часто з дуже вузьким екотопом. Наприклад, Карпатська гірська зона розпочинається з відносно континентальних дібров у підніжжі і переходить у дубово-буковий пояс на висоті 200-400 м над рівнем моря (скельний дуб, бук лісовий), пояс бука в основному простягається до 600 м висоти. За ним пролягає зона хвойних лісів (ялицевих з домішкою бука, бузини червоної, клена-явора, сірої вільхи). На висоті близько 700-1100 м розташований пояс природних смеречин, за яким здіймається криволісся і пояс альпійських лук.

1.3.3. Лісова підстилка

Лісова підстилка – це надґрунтове утворення, яке сформувалося під пологом лісу з продуктів опаду наземних ярусів лісового біоценозу. Лісова підстилка утворює на поверхні ґрунту повстиноподібний шар, який є місцем існування багатьох тварин. Вона пронизана коренями рослин. Органічні рештки, які складають підстилку, знаходяться на різних стадіях і гуміфікації. Запас, товща та склад лісової підстилки залежать від видового складу лісоутворюючих порід, віку лісу, зімкнутості лісових дерев, ярусності, розвитку живого надґрунтового покриву, водного режиму ґрунту, активності копаючо-гризучої фауни та інше. У спілих листяних лісах маса лісової підстилки рідко сягає 3000 кг/га, у сухих хвойних насадженнях вона коливається від 3000 до 5000 кг/га, у свіжих та сирих – її накопичується до 25000 кг/га.

У розвинутій лісовій підстилці розрізняють декілька шарів. Верхній шар – свіжий опад, який майже не зіпсований процесами гуміфікації. У ньому добре видно рослинні залишки жовто-бурого кольору. Середній шар складається напіврозкладеними залишками, які частково зберегли морфологічні ознаки рослин або їх частин. У вологих та сирих зімкнутих лісах цей шар пронизаний міцелієм грибів, колір шару від бурого до шоколадного (в залежності від складу опаду та вологості ґрунту). Його часто називають шаром ферментації лісового опаду. Нижній шар – аморфна гуміфікована маса органічної речовини темно-сірого, бурого або майже чорного кольору. При активній роботі риючої фауни він може бути значно перемішаним із мінеральними часточками нижчезалягаючого ґрунту.

Лісова підстилка має велике значення у ґрунтоутворюючому процесі лісу. Вона регулює хімічний склад і агресивність розчину, який поступає в грунт, тепловий режим та фізичні властивості лісового ґрунту. У процесі розкладання рослинних залишків виділяються дуже важливі біогенні елементи, які підтримують ґрунтову родючість. Органічний опад – природне добриво лісового ґрунту, видалення його з лісу неприпустиме, тому що повне перетворення органічного опаду в неорганічну речовину проходить з виділенням енергії, яка в свій час була поглинута майбутнім опадом.

Лісова підстилка відрізняється у різних лісах не тільки видом опаду (листя, гілочки або голочки хвої, шишки і т.д.), але й тваринним населенням. Наприклад, під густим смеречником підстилка заселена, головним чином, кліщами, павуками, черевоногими молюсками і багатоніжками. У підстілці невеликих прогалин переважають павуки, крім того, трапляються черевоногі молюски, кліщі, дротянки і дощові черв’яки. У листяних лісах у підстилці переважають дощові черв’яки, кліщі, павуки, багатоніжки, дротянки.

1.3.4. Основні показники екосистеми

Усі живі організми утворюють біомасу. Біомаса – виражена в одиницях маси або енергії кількість живої речовини організмів, які припадають на одиницю площі або об’єму. Для зіставлення параметрів біомаси її виражають в одиницях сухої речовини.

За різницею показників біомаси живої речовини, які визначені за два терміни, можна визначити величину річної маси, тобто продуктивності, головним чином за рік.

Біологічна продуктивність – це приріст усіх живих організмів за будь-який термін в т/ га за рік, г/м2 за рік; іноді продуктивність виміряють в одиницях енергії (Дж/м2 за рік, ккал/га за рік, кал/м2 за рік). Розрізняють первинну та вторинну біологічну продуктивність. Первинна характеризується утворенням біомаси внаслідок процесу фотосинтезу зеленими рослинами. Продукція консументів характеризує вторинну біологічну продуктивність.

Первинна продуктивність залежить від інтенсивності фотосинтезу рослин і тривалості його періоду, фотосинтезуючої поверхні дерев, характером розміщення листя, кількості сонячної радіації, умов зволоження та мінерального живлення. Кульмінація первинної продукції лісу припадає на вік 20-40 років.

Біомасу живих рослин усіх лісів Землі оцінюють в 1700·109 т (90 % від біомаси усіх рослин суходолу). Нижче наводиться таблиця біомаси та річної продуктивності лісу різних природних зон (таблиця 1). На частку підземних органів лісу припадає ≈ 20-35 % загальної маси.

Таблиця 1. Біомаса та річна продуктивність лісу різних природних зон


Група формацій лісу

Біомаса, т/га

Річна продуктивність,

т/га за рік

Лісотундра

Лісова зона:

Північна тайга

Середня тайга

Мішані ліси

Лісостепові ліси

Ліси субтропіків з оптимальним зволоженням

Дощові ліси тропіків та екватора

до 100


100-150

150-250

200-350

250-400


350-400

600-900

до 5


5-7

7-10

12-18

10-15


6-15

20-35


Біомаса тварин у лісах різних природних зон коливається від 25-50 до 800-1000 кг/га, з яких 70-80 % припадає на частку безхребетних, які містяться в ґрунті та лісовій підстилці. Біомаса фітофагів у лісах становить від 1 до 30 кг/га, в окремі роки при масовому розмноженні шкідників підвищується до 60-80 кг/га.

Біомаса сапрофітів у лісах коливається від 2 до 30 т/га. Річна продукція їх повинна у декілька разів перевищувати біомасу.

Вивчення первинної продуктивності лісу відкриває великі можливості для створювання насаджень оптимальної структури, щільності та змішування порід. Вивчення біологічної продуктивності – один з найважливіших розділів екології, тому дослідження останніх років довели, що лісу належить головна роль в стабілізації процесів у біосфері, в накопиченні на землі відновлюваних джерел енергії і формуванні навколишнього середовища.

1.4. Біохімічні кругообіги в лісових екосистемах

Важливу роль при перенесенні матерії в екосистемі відіграють постійні цикли елементів. Здійснюючи кругообіги в екосистемі, кожний хімічний елемент рухається чітко визначеним шляхом, раз у раз переходячи із органічної форми в неорганічну і навпаки.

Якщо обмін біогенних елементів між живими організмами і неорганічним середовищем є збалансованим, то екосистему називають стаціонарною. Приблизно замкнуті шляхи руху речовин в стаціонарних екосистемах називають біохімічними кругообігами.

Усі елементи, які необхідні живим організмам, створюють біохімічні кругообіги, з яких найважливішими є вуглець, азот, гідроген, оксиген, фосфор і сірка.

Перехід мінеральних речовин із неорганічного блока в органічний здійснюється завдяки фотосинтезу і створенню продукції. На цьому етапі кругообігу є головними: вуглець, оксиген, азот, фосфор і сірка. Але для життєдіяльності організму потрібні й інші елементи, такі, як натрій, калій та кальцій. Їх вони забирають з води, яку одержують корінці. У процесі опаду та відмирання продукції, а також розкладу їх у лісовій підстілці всі ці елементи переходять знову в мінеральні речовини, а за допомогою води знову потрапляють у рослини.

На рис. 5 показано кругообіг речовин у лісі. З деревиною із лісу вивозиться відносно невелика частка головних поживних елементів – азоту, фосфору, калію та кальцію. Більша частина їх входить до поточного кругообігу і щорічно повертається у грунт.

Найбільше поживних речовин поглинають з ґрунту чисті молодняки і жердняки. Наприклад, сосняки віком до 20-25 років утримують у своїх органах приблизно стільки і навіть більше азоту, ніж повертають у грунт. Починаючи з 40-45-річного віку, співвідношення змінюється, і з опадом хвої, гілочок, стовбурів у грунт повертається більша частина взятих з нього елементів. У 96-річному віці сосняк І бонітету свіжого субору повертає азоту в 5 разів, фосфору - в 4 рази, калію - в 2 рази, магнію та кальцію - в 6-7 разів, сірки - в 3,5 раза більше порівняно з кількістю, яка утримується в стовбурах, гілках і корені дерев.

У різних за породами лісах спостерігається відмінність у перевазі повертання елементів у грунт над їх накопиченням у деревах. Наприклад, в смеречняку повернення у грунт азоту, кальцію і магнію починається з 50-річного віку, в осичняку – після 30 років. У дубняках до 45-річного віку відбувається затримка лише азоту і кальцію. Щодо фосфору, калію і магнію, то віддача їх переважає над затримкою, починаючи з моменту зімкнення дубового молодняку. Особливе місце займає липняк, в якого зовсім немає фази переважного винесення речовини з ґрунту: навіть, молодняк повертає в грунт більшу частину усіх елементів порівняно з їх затримкою.

Знання кругообігу елементів показує, що суттєвого поліпшення лісорослинних властивостей ґрунтів можна досягнути, чергуючи хвойні породи із листяними.

1.4.1. Кругообіг вуглецю

Єдиним джерелом вуглецю для синтезу органічної речовини є вуглекислий газ, який входить до складу атмосфери або перебуває розчинений у воді.

У лісових екосистемах, які розміщені в улоговинах, а також у молодих і загущених посадках, що отримують недостатньо кисню, концентрація СО2 значно вища, ніж у насадженнях старшого віку, зріджених і добре освітлених із багатим трав’янистим ярусом. Меншою концентрацією СО2 характеризуються мішані ліси з перевагою хвойних.

Порівняно більше вуглекислого газу виділяє у процесі дихання береза, менше дуб, бук, найменше – модрина, сосна, ялиця.

У більшості листяних екосистем фотосинтез найбільш інтенсивний в період з 8 до 10 години, ослаблюється опівдні, потім знову зростає протягом 14-16-ї години. У хвойних цей процес рівномірний протягом усього дня.

У хвойних фотосинтез відбувається цілорічно. Найбільш інтенсивний у травні, липні, серпні і вересні, помітний спад відбувається в червні, листопаді, січні, лютому і березні.

Найвища інтенсивність фотосинтезу спостерігається у сонячні дні при слабкому вітрі 0,5-2 м/с і температурі повітря 10-20 ºС та освітленості 30000-35000 люкс.




Схожі:

І.І. Будико І О. О. Григор’єв основою зонування земної поверхні вважають такі показники: річний радіаційний баланс та опади, а точніше величину їх відношення радіаційний індекс сухості. Це дало можливість встано iconРозділ Складний теплообмін. Теплова ізоляція
Як зазначалось, теплообмін – самовільний необоротний процес перенесення теплоти в просторі з неоднорідним розподілом температури....
І.І. Будико І О. О. Григор’єв основою зонування земної поверхні вважають такі показники: річний радіаційний баланс та опади, а точніше величину їх відношення радіаційний індекс сухості. Це дало можливість встано iconВид заняття Ауд
...
І.І. Будико І О. О. Григор’єв основою зонування земної поверхні вважають такі показники: річний радіаційний баланс та опади, а точніше величину їх відношення радіаційний індекс сухості. Це дало можливість встано iconГригорьєва Маргарита Василівна
Григор'єва, М. В. Німецька мова = Deutsch für Pharmaziefächer: підруч для студ вищ навч закладів / М. В. Григор'єва, В. І. Жаренков,...
І.І. Будико І О. О. Григор’єв основою зонування земної поверхні вважають такі показники: річний радіаційний баланс та опади, а точніше величину їх відношення радіаційний індекс сухості. Це дало можливість встано iconДерій М. В., аспірант Тернопільський національний економічний університет ідентифікація інформаційних систем в обліку грошово-розрахункових операцій житлового будівництва
Звідси, як облік, так і інформаційні системи основою власного функціонування вважають саме інформацію
І.І. Будико І О. О. Григор’єв основою зонування земної поверхні вважають такі показники: річний радіаційний баланс та опади, а точніше величину їх відношення радіаційний індекс сухості. Це дало можливість встано iconКонтрольная работа по економическому анализу бухгалтерский баланс, его сущность и порядок отражения в нем хозяйственных операций Бухгалтерский баланс
Бухгалтерский баланс – это способ обобщенного отражения к стоимостной оценке состояния активов предприятия и источников их образования...
І.І. Будико І О. О. Григор’єв основою зонування земної поверхні вважають такі показники: річний радіаційний баланс та опади, а точніше величину їх відношення радіаційний індекс сухості. Це дало можливість встано iconНазва модуля Інженерна геодезія (загальний курс)
Землю та системи координат, методи зображення земної поверхні на площині, орієнтування лінії місцевості; способи вимірювання горизонтальних...
І.І. Будико І О. О. Григор’єв основою зонування земної поверхні вважають такі показники: річний радіаційний баланс та опади, а точніше величину їх відношення радіаційний індекс сухості. Це дало можливість встано iconКафедра світової літератури Міжвузівський цикл лекцій “Нобелівські лауреати з літератури”
Лекція 64. Лауреат Нобелівської премії з літератури 1984 року Ярослав Сайферт (Чехія) – «за поезію, позначену свіжістю, чуттєвістю...
І.І. Будико І О. О. Григор’єв основою зонування земної поверхні вважають такі показники: річний радіаційний баланс та опади, а точніше величину їх відношення радіаційний індекс сухості. Це дало можливість встано iconРозділ інженерна підготовка територій в особливих умовах інженерна підготовка заболочених територій
Болотами називають перебільшено зволожені ділянки земної поверхні, на яких більшу частину року застоюється вода. Залишки рослинності...
І.І. Будико І О. О. Григор’єв основою зонування земної поверхні вважають такі показники: річний радіаційний баланс та опади, а точніше величину їх відношення радіаційний індекс сухості. Це дало можливість встано iconПрограма предмет "Фізика поверхневих явищ"
Чистота реальної поверхні. Фізичні і хімічні неоднорідності. Методи перевірки чистоти поверхні. Методи отримання атомарно однорідних...
І.І. Будико І О. О. Григор’єв основою зонування земної поверхні вважають такі показники: річний радіаційний баланс та опади, а точніше величину їх відношення радіаційний індекс сухості. Це дало можливість встано iconТема 11. Платіжний баланс і макроекономічна рівновага Платіжний баланс, його структура і методологія складання

І.І. Будико І О. О. Григор’єв основою зонування земної поверхні вважають такі показники: річний радіаційний баланс та опади, а точніше величину їх відношення радіаційний індекс сухості. Це дало можливість встано iconТема 11. Платіжний баланс і макроекономічна рівновага Платіжний баланс, його структура і методологія складання

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи