Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича icon

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича




НазваМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Сторінка3/5
Дата24.09.2012
Розмір0.49 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4   5

МОРФОЛОГІЯ



Морфологія - розділ граматики, який вивчає явища, що характеризують слово як граматичну одиницю мови. Це наука про будову і розряди слів (частин мови), граматичні категорії і системи їх словозміни.

Об'єктом вивчення морфології є слово як носій ряду граматичних значень, категорій, властивих лексико-граматичним розрядам слів. Відповідно граматичному значенню слово може видозмінюватися, утворюючи систему форм.

Система форм, співвідносних з відповідною системою синтаксичних граматичних значень, називається його парадигмою.

Своєрідність видозміни слів, що відносяться до іменних частин мови, на відміну від дієслова, відбита у відмінюванні. Слова, що не виражають граматичних видозмін, існують в одній словоформі. Це так звані незмінні частини мови. Об'єктом морфології є також словоформа, у якій виражаються граматичні характеристики слова незалежно від його синтаксичних властивостей (наприклад, форми ступенів порівняння прикметників і прислівників).

У 1 частині морфології вивчається теорія частин мови і принципи їх виділення, а також такі частини мови: іменник, прикметник, займенник, числівник.

В другій частині морфології вивчаються дієслово, прислівник, категорія стану, а також службові частини мови. У російській мові дієслово - одна з найголовніших частин мови. Багато наукових праць присвячено опису лексико-семантичних груп дієслів, семантиці виду і часу, аспектуальній семантиці дієслів руху. Статус дієслівного стану серед інших дієслівних категорій визначається як складна і багатопланова категорія; принципи і методи побудови таксономічних моделей, що існують сьогодні, починають більше орієнтуватися не на мовну систему, а на функціонування.

Останнім часом у лінгвістиці з'явився новий предмет мовознавства - граматична семасіологія. Саме в ній найбільш повно проявилася необхідність дослідження мовних одиниць у єдності форми і функції - значення. Результатом такого підходу в дослідженні мовних одиниць є розробка принципів опису семантики прийменників і часток (Ю. Апресян,1995; Н.Кравченко, 1996).


Вимоги до знань та умінь:

Студент повинен знати:

  • предмет, об’єкт та завдання морфології;

  • основні положення праць мовознавців, які розробляли теоретичне підгрунтя морфології;

  • методи та методику дослідження морфологічних явищ;

  • базові поняття морфології, що складають її концептуальну основу (граматична форма, граматичне значення, парадигма, граматична категорія тощо);

  • загальний зміст та принципи викладу теоретичного матеріалу в академічних граматиках сучасної російської мови та “Граматичному словнику російської мови” А.Залізняка;

  • систему частин мови у її традиційному та сучасному описі; принципи, за якими формуються частини мови, а також члени опозиції “самостійні слова – службові слова”; слова поза частиною мови;

  • ознаки кожної частини мови як певного лексико-граматичного класу, що базується на відповідній системі граматичних категорій;

  • теоретичні питання дискусійного характеру щодо місця слів категорії стану та модальних слів у сучасній російській мові та ін.;

  • поняття синтаксичної та аналітичної будови мови та їх співвідношення у граматиці сучасної російської мови;

  • основні тенденції розвитку морфологічної системи сучасної російської мови.


Студент повинен уміти:

  • вільно користуватися системою знань з морфології;

  • систематизувати і пояснювати факти морфології російської мови;

  • оцінювати здобутки вчених-славістів у розробці конкретних проблем морфології;

  • застосовувати різні методи лінгвістичного дослідження при аналізі самостійних та службових частин мови, вигуків, окремих словоформ;

  • зіставляти фрагменти морфологічних систем російської та української мов;

  • ілюструвати різні морфологічні явища прикладами з художньої літератури, публіцистики чи конструювати їх самостійно;

  • виділяти граматичні форми слова, визначати засоби вираження граматичного значення у певній граматичній формі; будувати морфологічну парадигму та визначати її різновид; виділяти елементи значень словоформи;

  • користуватись “Граматичним словником російської мови” А.Залізняка;

  • накладати принципи виділення частин мови для розмежування відповідного лексико-граматичного розряду; класифікувати лексеми за традиційною та сучасною морфологічними типологіями;

  • фіксувати і аналізувати граматичні явища переходу лексеми з однієї частини мови в іншу;

  • проводити повний морфологічний аналіз словоформ;

  • характеризувати конкретні елементи синтетичної та аналітичної будови сучасної російської мови;

  • пояснювати і зіставляти положення вузівської та шкільної програм з морфології.



^

СИНТАКСИС. ПУНКТУАЦІЯ



Курс знайомить студентів із синтаксичною системою сучасної російської мови і описує форму, значення та функції синтаксичних одиниць. Студенти оволодівають сучасними науковими методами дослідження синтаксичних структур у зіставленні з традиційними методами дослідження синтаксису; оволодівають навичками самостійної роботи над курсом. Розглядаються також проблемні питання синтаксичної науки.

Програма складається з двох частин і, будучи продовженням курсу, розпочатого в попередньому семестрі («Синтаксис словосполучення і простого речення»), висвітлює питання, пов'язані із синтаксичними одиницями перехідного типу – від монопредикативних до поліпредикативних (однорідність, відокремлення, вставні конструкції та ін.).У ході подальшого вивчення розділу «Синтаксис» аналізуються складні речення сполучникового і безсполучникового типів. Акцентується увага на різновидах синтаксичного зв’язку елементів сполучникового складного речення, вивчаються одиниці розчленованої та нерозчленованої структури. Вивчаються складні одиниці (як сполучникові, так і безсполучникові) перехідного типу. Встановлюється типологія складних речень, розглядається складна синтаксична конструкція. Дається характеристика періоду, вивчається текст. Формуються навички всебічного глибокого аналізу синтаксичної структури тексту. Чуже мовлення, його види. Історичне становлення пунктуаційної системи російської мови та її принципи; корпус знаків пунктуації, їх функції. Тенденції розвитку синтаксичної системи сучасної російської літературної мови.


Вимоги до знань та умінь:

Студент повинен знати:

  • предмет, об’єкт та завдання синтаксису і пунктуації;

  • основні етапи формування синтаксичної науки;

  • мовознавців, які розробляли теоретичні основи синтаксису, та їхні основні праці;

  • методи і методику дослідження синтаксичних явищ;

  • базові поняття синтаксису, що складають його концептуальну основу;

  • існуючі погляди на основні синтаксичні одиниці, їх кількісний і змістовий склад; суперечливі погляди щодо викладу теоретичних проблем;

  • будову синтаксичної одиниці;

  • відмінності між формальним, семантичним і комунікативним аспектами у вивченні синтаксичних одиниць;

  • особливості функціонування у мовленні синтаксичних одиниць, передусім тих чи інших типів речень;

  • зміст шкільного курсу синтаксису з розумінням його проблемних питань, суперечностей і слабких місць;

  • основні тенденції розвитку синтаксичної системи сучасної російської мови.


Студент повинен уміти:

  • вільно користуватися системою знань про синтаксичні явища;

  • систематизувати і пояснювати факти синтаксичної системи російської мови;

  • оцінювати здобутки вчених-славістів у розробці конкретних проблем синтаксису;

  • застосовувати різні методи лінгвістичного дослідження при аналізі синтаксичних одиниць;

  • зіставляти фрагменти синтаксичних систем російської та української мов;

  • кваліфіковано аналізувати основні синтаксичні одиниці;

  • ілюструвати різні синтаксичні явища прикладами з художньої літератури, публіцистики чи сконструйованими самостійно;

  • вільно користуватися синтаксичними ресурсами у власній мовленнєвій діяльності;

  • пояснювати положення наукового синтаксису, котрі у шкільній граматиці мають неадекватне тлумачення;

  • професійно аналізувати помилки, які мають місце при синтаксичному розборі.


^ ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ

  1. Место русского языка в кругу родственных славянских языков.

  2. Литературный язык, его книжная и разговорная формы .

  3. Русский литературный язык – нормированная и обработанная форма общенародного языка.

  4. Современный русский язык как предмет научного изучения. Границы понятия «современный».

  5. Лексика русского языка с точки зрения происхождения.

  6. Лексика русского языка с точки зрения употребления и стилистической принадлежности.

  7. Значение слова. Типы лексических значений слова. Изучение слова и его значения в средней школе.

  8. Лексическая омонимия в русском языке. Типы омонимов. Словари омонимов.

  9. Лексическая синонимия как выражение смысловой эквивалентности в русском языке. Типы синонимов. Словари синонимов.

  10. Многозначность слова. Типы переносных значений слов в русском языке.

  11. Прямое и переносное значение слова. Понятие внутренней формы слова. А.Потебня о внутренней форме слова. Этимологические словари.

  12. Антонимы в русском языке как выражение смысловой противоположности слов. Типы антонимов. Словари антонимов.

  13. Система функциональных стилей современного русского литературного языка.

  14. Вопрос о художественном стиле в системе функциональных стилей.

  15. Типы лингвистических словарей. Толковые словари.

  16. Фразеология русского языка. Типы фразеологических оборотов по степени слитности компонентов. Фразеологические словари.

  17. Правильность русской речи как основное коммуникативное качество речи.

  18. Понятие фонемы. Фонологические школы.

  19. Русские гласные и их артикуляционная характеристика.

  20. Русские согласные и их классификация.

  21. Основные принципы транскрипции. Фонетическая и фонематическая транскрипции.

  22. Позиции фонем. Позиционные чередования фонем. Понятие о нейтрализации фонем.

  23. Позиционные чередования гласных звуков в современном русском языке.

  24. Позиционные чередования согласных звуков в современном русском языке.

  25. Фонетическое членение речи. Фраза, речевой такт, слог, фонетическое слово. Слогораздел и правила переноса слов.

  26. Ударение в русском языке. Типы ударений.

  27. Интонация русской речи. Типы интонационных конструкций.

  28. Орфография. Особенности произношения грамматических форм слова.

  29. Орфограммы регулируемые историческим (традиционным) принципом орфографии.

  30. Орфограммы, регулируемые морфонематическим принципом орфографии.

  31. Орфограммы, регулируемые фонетическим принципом орфографии.

  32. Функции букв Ъ и Ь. Правописание Ъ и Ь.

  33. Орфоэпия. Особенности произношения иноязычных слов.

  34. Русская графика. Слоговой принцип русской графики. Соотношение букв А-Я, Э-Е, О-Ё, У-Ю, И-Ы.

  35. Основной принцип русской орфографии и отступления от этого принципа. Изучение орфографии в средней школе.

  36. Принципы русской пунктуации.

  37. Пунктуация в бессоюзном сложном предложении. Вопросы об авторской пунктуации.

  38. Понятие морфа и морфемы. Виды морфем русского языка.

  39. Производная, непроизводная и производящая основы. Формально-смысловые отношения между производной и производящей основами.

  40. Способы словообразования в русском языке.

  41. Понятие производности и членимости.

  42. Комплексные единицы словообразования.

  43. Морфонематические изменения в основе слова.

  44. Исторические изменения в основе слова.

  45. Валентность морфем.

  46. Словообразовательный и морфемный анализ слова.

  47. Словообразовательный тип и словообразовательное значение.

  48. Части речи как основные лексико-грамматические разряды слов. Знаменательные и служебные части речи.

  49. Грамматические категории и лексико-грамматические разряды имени существительного.

  50. Система падежей в современном русском языке. Значение падежей.

  51. Типы склонения имён существительных. Разносклоняемые существительные .

  52. Имя прилагательное и его грамматические категории.

  53. Лексико-грамматические разряды имён прилагательных.

  54. Степени сравнения прилагательных, их образование и значения.

  55. Вопрос о местоимении как о группе слов, выделяемых в отдельную часть речи.

  56. Классификации местоимений.

  57. Имя числительное, типы по значению. Особенности склонения количественных числительных.

  58. Глагол. Основные грамматические категории глагола.

  59. Категория вида глагола.

  60. Категория лица русского глагола.

  61. Категория наклонения глагола.

  62. Залог русского глагола.

  63. Спрягаемые и неспрягаемые формы глагола.

  64. Спряжение глагола. Разноспрягаемые глаголы. Правописание личных окончаний глаголов.

  65. Неспрягаемые глаголы и их изучение в школе.

  66. Образование видовых форм глагола. Двувидовые и одновидовые глаголы.

  67. Две основы глагола. Словообразование глаголов.

  68. Наречие. Разряды и способы образования наречий. Изучение наречий в средней школе.

  69. Вопрос о категории состояния как особой части речи.

  70. Предлог. Семантические разряды и грамматические функции.

  71. Союз. Семантические разряды и грамматические функции.

  72. Частицы. Семантические разряды и грамматические функции. Правописание частиц.

  73. Статус междометия в русском языке.

  74. Специфика синтаксического уровня языковой системы.

  75. Словосочетание как синтаксическая единица. Различные подходы к трактовке словосочетаний.

  76. Синтаксические отношения и синтаксические связи.

77. Синтаксические связи на уровне словосочетания.

  1. Виды синтаксической связи.

  2. Вопрос о классификации словосочетаний. Изучение словосочетаний в средней школе.

  3. Типы словосочетаний по морфологической природе стержневого слова. Типы словосочетаний по структуре. Вопрос о комбинированных словосочетаниях.

  4. Синтаксические связи на уровне простого предложения.

  5. Сказуемое как главный член двусоставного предложения. Классификация сказуемых.

  6. Подлежащее как главный член двусоставного предложения и способы его выражения.

  7. Предложение как синтаксическая единица, грамматические признаки предложения.

  8. Традиционное учение о второстепенных членах предложения.

  9. Принципы разграничения определений, дополнений и обстоятельств.

  10. Дополнение как присловный второстепенный член предложения. Типы дополнений.

  11. Обособление дополнений. Пунктуация при обособлении дополнений.

  12. Определение как присловный второстепенный член предложения и его типы.

  13. Обстоятельство как второстепенный член предложения. Виды обстоятельств.

  14. Обособление обстоятельств. Пунктуация при обособлении обстоятельств.

  15. Понятие об обособлении. Обособление определений. Пунктуация при обособлении определений.

  16. Понятие об однородности как способе осложнения простого предложения. Однородные и неоднородные определения.

  17. Осложнённые предложения, их место среди других коммуникативных единиц.

  18. Вопрос о неприсловных второстепенных членах предложения. Понятие детерминанта.

  19. Вопрос о полноте–неполноте предложения в синтаксической науке.

  20. Вопрос об обобщённо-личных и инфинитивных предложениях в современной синтаксической науке.

  21. Специфика односоставных предложений и принципы их классификации.

  22. Учение о сложном предложении в синтаксической науке.

  23. Структурная, семантическая и коммуникативная организация сложного предложения.

  24. Вопрос о классификации сложных предложений в синтаксической науке.

  25. Специфика сложносочинённых предложений и их структурно-семантическая классификация.

  26. Специфика сложноподчинённых предложений, их структурно-семантические отличия от сложносочинённых предложений.

  27. Вводные слова и предложения. Вставные конструкции. Пунктуация в предложении с вводными и вставными конструкциями.

  28. Сложноподчиненные предложения расчленённой структуры и их типы.

  29. Сложноподчиненные предложения нерасчленённой структуры и их типы.

  30. Многочленные сложноподчинённые предложения

  31. Специфика бессоюзных сложных предложений.

  32. Специфика эллиптических предложений.

  33. Сложное синтаксическое целое как единица текста.

  34. Отличие периодической речи от обычной. Период, его особенности: интонационные, структурные, стилевые.

  35. Происхождение старославянской письменности.

  36. Первое полногласие в древнерусском языке.

  37. А.С.Пушкин – основоположник современного русского литературного языка.



Література

  1. Аванесов Р.И. Русское литературное произношение. – Москва, 1984.

  2. Бабайцева В.М., Максимов Л.Д. Современный русский язык. В 3-х ч. – Москва, 1981.

  3. Бунина М.С., И.А. Василенко, И.А. Кудрявцева, М.В. Панов. Современный русский язык: Сб. упражнений. – Москва, 1982.

  4. Валгина Н.С. Синтаксис современного русского языка. – Москва, 1973.

  5. Виноградов В.В. Русский язык / Грамматическое учение о слове. – Москва, 1986.

  6. Голубева Н.П., Громова Н.М., Тарасюк О.Н., Успенский М.Б. Современный русский язык. Сборник упражнений. – Москва,1975.

  7. Дащенко О.И. Современный русский язык. Морфология (Методические указания к проведению лабораторных работ). – Черновцы, 1997.

  8. Дащенко О.И., Будик Л.А. Современный русский язык. Фонетика и фонология: Учебное пособие. – Черновцы: ЧНУ, 1998.

  9. Дащенко О.И., Будик Л.А.Современный русский язык. Орфоэпия. Графика. Орфография: Учебное пособие.

  10. Зализняк А., Шмелев А. Введение в русскую аспектологию. – Москва, 2000.

  11. Земская Е.А. Современный русский язык. Словообразование. – Москва, 1986, 1973.

  12. Золотова Г.А., Онипенко Н.К., Сидорова М.Ю. Коммуникативная грамматика русского языка. – Москва, 1997.

  13. Кобозева И.М. Лингвистическая семантика: Учебное пособие. – Москва, 2000.

  14. Ковалев В.П., Горяной В.Д. Современный русский язык. Практикум. – Киев, 1987.

  15. Ковтунова И.Н. Современный русский язык: Порядок слов и актуальное членение предложение. – Москва, 1976.

  16. Крючков С.Б., Максимов Л.Д. Современный русский язык: Синтаксис сложного предложения. – Москва, 1977.

  17. Кузнецова А.И., Ефремова Т.Ф. Словарь морфем русского языка. – Москва, 1986.

  18. Немченко В.Н. Современный русский язык. Словообразование. – Москва, 1984.

  19. Никитин М.В. Курс лингвистической семантики: Учебное пособие. – С.-Пб, 1996.

  20. Опришко А.Я. Практикум по современному русскому языку: Фонетика. Орфоэпия. Фонология. Графика. Орфография. – Харьков, 1988.

  21. Опришко А.Я. Современный русский язык. Орфография. – Харьков, 1974.

  22. Панов М.В. Современный русский язык. – Москва, 1979.

  23. Плунгян В.А. Общая морфология. Введение в проблематику. – Москва, 2000.

  24. Русская грамматика . В 2-х т. // под ред. Н.Ю. Шведовой. – Москва, 1980.

  25. Русский язык. Энциклопедия // под ред. Филина П.П. – Москва, 1979.

  26. Сборник упражнений по современному русскому языку: Учебное пособие // под ред. Р.Н. Попова. – Москва, 1984.

  27. Сборник упражнений по современному русскому языку: Учебное пособие // под ред. Н.М. Шанского. – Ленинград, 1982.

  28. Сборник упражнений по современному русскому языку: Учебное пособие // под ред. Н.М. Шанского. – Ленинград,1989.

  29. Сиротинина О.Б. Лекции по синтаксису русского языка. – Москва, 1980.

  30. Скобликова Е.С. Современный русский язык. Синтаксис простого предложения. – Москва, 1979.

  31. Современный русский язык // под ред. В.А. Белошапковой. – Москва, 1981, 1989.

  32. Современный русский язык // под ред. П.А. Леканта. – Москва, 2000.

  33. Современный русский язык: Сборник упражнений // под ред. В.А. Белошапковой. – Москва, 1990.

  34. Современный русский язык: Теория. Анализ языковых единиц // под ред. Е.И. Дибровой. – Москва, 2001.

  35. Тихонов А.Н. Словообразовательный словарь русского языка. В 2-х т. – Москва, 1985.

  36. Фомина М.И. Современный русский язык. Лексикология. – Москва, 1990.

  37. Черновцы, 2001.

  38. Шанский Н.М. Лексикология современного русского языка. – Москва, 1964, 1972.

  39. Шмелев Д.Н. Современный русский язык. Лексика. – Москва, 1977.



Історія російської літератури

^ УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Традиційний аспект вивчення російського фольклору на філологічних факультетах у Росії й Україні передбачає ознайомлення студентів з духовними скарбами й естетикою давнього, сільського фольклору, що зникає в наш час катастрофічно швидко. Ґрунтується це ще і на тому, що класична російська література виникала в основному з цього джерела; тому ознайомлення з фольклорними текстами служить часто «ключем» до розуміння архетипів російської ментальності. На жаль, російська вузівська фольклористика в цілому зосередилася саме на цьому прошаркові фольклору, практично ігноруючи міський, сучасний фольклор. У курсі, що читається нами, збережена переважно традиційна увага до архаїчного фольклору; разом з тим, тут починається спроба познайомити студентів з основними рисами міської усної народної творчості сучасності. Програма грунтується на жанрово - стилістичному аспекті вивчення фольклорних явищ.

Предмет та завдання курсу. Фольклор як духовна культура народу. Пізнавальна та естетична цінність фольклору. Фольклористика як наука про усну народну творчість. Етапи розвитку фольклористики у ХVІІІ-ХХ ст. Система жанрів російського фольклору та її історична еволюція. Способи класифікації фольклорного матеріалу. Специфіка російського пісенного епосу. Ідейно-художня своєрідність жанру билин. Жанри ліро-епіки. Основні сюжети та тематична класифікація історичних пісень. Теми та сюжети баладних пісень. Спільні та відмінні риси українських і російських балад. Духовні вірші, художня специфіка та характер їх побутування. Прозовий епос. Жанрові різновиди російської народної казки; тематичні групи казок (чарівні, побутові, казки про тварин). Казка фольклорна та літературна. Жанрові особливості легенд, переказів, бувальщин. Обрядовий фольклор. Жанри календарної та сімейно-побутової обрядової поезії. Замовляння, їх магічний характер, види замовлянь. Необрядова лірика: ліричні пісні, “жорстокі романси”, частівки. Тематичні різновиди необрядової ліричної пісні. Специфіка “малих” жанрів російського фольклору (загадки, приказки, прислів’я). Російська народна драма та театр. Специфіка побутування народних драматичних творів. Обсяг поняття “дитячий фольклор”. Основні жанри, їх виникнення та еволюція. Література і фольклор: процеси взаємодії та взаємовпливу.

^ Вимоги до знань та умінь:

Студент повинен знати:

  • історичні умови розвитку російського фольклору в ІХ – середині ХІХ ст. і його загальну характеристику;

  • способи та принципи класифікації фольклорного матеріалу;




  • особливості еволюції фольклорних жанрів;

  • способи циклізації та особливості сюжетів російського пісенного епосу (билини, історичні пісні); тематика і поетика духовних віршів;

  • специфіку ліро-епічних жанрів, характер їх побутування;

  • основні тематичні групи російських народних казок, особливості їх поетики;

  • жанрові різновиди неказкової прози (легенда, переказ, билина; бувальщина);

  • характер народної обрядовості та циклізацію календарних обрядів; специфіку сімейної обрядової поезії; види замовлянь;

  • особливості еволюції та тематичні різновиди необрядової лірики;

  • характерні риси “малих” жанрів усної народної творчості;

  • сюжетні особливості народних драматичних творів;

  • специфіку жанрів дитячого фольклору;

  • основні видання текстів російської усної народної поезії;

  • положення з дослідницьких праць, у яких висвітлюються особливості фольклорних жанрів.


Студент повинен уміти:

  • вільно користуватися системою знань з російської усної народної творчості;

  • аналізувати жанрові особливості творів усної народної поетичної творчості з урахуванням їх художньої специфіки;

  • виділяти спільні та відмінні риси фольклорних жанрів;

  • виявляти проблематику творів та співвідносити її характер з періодом становлення того чи іншого жанру;

  • характеризувати та порівнювати образи героїв кількох творів;

  • визначати ідейно-художню роль елементів сюжету, композиції, системи образів та виражально-зображальних засобів мови у народнопоетичних текстах;

  • виявляти світоглядні особливості народу-творця на основі фольклорних текстів;

  • співвідносити художні особливості творів літератури та фольклору, виявляти процеси взаємодії та взаємовпливу;

  • характеризувати основні періоди розвитку та становлення фольклорних жанрів;

  • виявляти характерні жанрові засоби формування образності у фольклорних текстах;

  • застосувати у шкільній практиці знання про фольклор російського народу.



^ ІСТОРІЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Предмет та завдання курсу. Історія вивчення літератури середньовіччя. Література Київської та Московської Русі як література раннього та пізнього середньовіччя, східнослов’янського етносу та руської народності. Специфічні особливості розвитку літератури давніх часів. Література Київської Русі, її історичні корені. “Повість минулих літ”. “Слово про Ігорів похід”. Початковий період формування середньовічних літератур (давньої української, білоруської та російської) у ХІІІ ст. Розвиток жанру воїнської повісті (“Повесть о разорении Батыем Рязани”). “Моление” Даниїла Заточника. Доля духовного надбання ранньосередньовічної літератури Давньої Русі в національних літературах східних слов’ян. Російська література пізнього середньовіччя (кінця ХІV-середини ХVІІ ст.). Пам’ятки Куликовського циклу. Регіональні літератури ХV ст. Розквіт публіцистики у ХVІ ст. Перехідний характер літератури ХVІІ ст. Твори Аввакума. Сміхова культура та демократична сатира. Духовний досвід літератури Давньої Русі та його значення для розвитку літератури нового часу.


Вимоги до знань та умінь:

Студент повинен знати:

  • основні етапи формування давньоруської і російської літератури ХVІІ-ХVІІ ст., їх жанрово-стильову систему;

  • особливості впливу літератури Київської Русі на становлення та розвиток літератури власне російської;

  • специфіку співвідношення літератури з фольклором, іншими видами мистецтва, історією, релігією;

  • особливості відображення історичних подій у творах давньоруської і російської літератури ХVІІ-ХVІІ ст.;

  • періодизацію давньоруської літератури;

  • головних представників цього етапу розвитку літератури та їх твори;

  • особливості, що характеризують літературу Московії.


Студент повинен уміти:

  • читати твори мовою оригіналу (давньоруською);

  • аналізувати твори давньої літератури з урахуванням їх специфічних естетичних та стильових особливостей;

  • порівнювати різні літературні явища, стилі, манери;

  • зіставляти твори різних авторів;

  • фахово аналізувати складні філософсько-естетичні та релігійні проблеми, пов’язані з літературою російського середньовіччя;

  • виявляти загальні закономірності розвитку мистецтва в епоху середньовіччя;

  • давати чітку послідовну характеристику етапам розвитку давньоруської літератури;

  • аналізувати твори;

  • визначати специфіку релігійної літератури цього періоду.


^ ІСТОРІЯ РОСІЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ XVIII СТ.


Нові риси російської літератури ХVІІІ ст. у порівнянні з літературою давньоруською. Формування естетики класицизму. Літературна діяльність А.Кантемира, В.Тредіаковського, М.Ломоносова, О.Сумарокова. Література 1760-1780-х років і розквіт журнальної сатири. Багатогранність творчого доробку Д.Фонвізіна. Творчість Я.Княжніна, М.Хераскова, В.Майкова, І.Богдановича. Традиції та новаторство у творчості Г.Державіна. Розвиток літератури 1780-1790-х років і становлення системи сентименталізму (О.Радищев, М.Карамзін). Творчість І.Крилова. Нормативний характер поетики літератури ХVІІІ ст.

Вимоги до знань та умінь:

Студент повинен знати:

  • основні етапи становлення літератури ХVІІІ ст.;

  • історію розвитку драматичних, ліричних та епічних жанрів;

  • специфіку творчих методів класицизму та сентименталізму;

  • зміст теоретичних праць, у яких викладено основні положення поетики класицизму;

  • закономірності змін художніх напрямів та течій;

  • проблематику, сюжетні особливості та образи персонажів художніх творів.

Студент повинен уміти:

  • зіставляти твори російських письменників ХVІІІ ст. з творами української та зарубіжної літератур цього ж періоду;

  • аналізувати естетичні та ідейні цінності літератури ХVІІІ ст.;

  • виділяти загальні закономірності розвитку літератури; порівнювати різні літературні явища.
1   2   3   4   5

Схожі:

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича «Затверджую»

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни чернівецький національний університет імені юрія федьковича «затверджую»
move to 0-202017
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни чернівецький національний університет імені юрія федьковича «затверджую»
move to 0-6326307
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни чернівецький національний університет імені юрія федьковича «затверджую»
move to 0-202016
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича Географічний факультет
Кафедра соціальної географії та рекреаційного природокористуванння
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича iconМіністерство освіти І науки, молоді І спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Для вступників з обмеженими фізичними можливостями на освітньо-кваліфікаційний рівень
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича iconМіністерство освіти І науки, молоді І спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича „затверджую”
Методи поліпшення завадостійкості радіоелектронних пристроїв на інтегральних мікросхемах
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича iconМіністерство освіти І науки, молоді І спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Проаналізуйте процес конституційної реформи в Україні та перспективи його розвитку
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича iconМіністерство освіти І науки, молоді І спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича „затверджую”
Методи поліпшення завадостійкості радіоелектронних пристроїв на інтегральних мікросхемах
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи