Інформації про стан ринку та його учасників; необмежена кількість учасників ринку; широкий асортимент І диверсифікація банківських продуктів
Скачати 251.59 Kb.
|
Зміст Головними аргументами на користьГеографічні ознаки Демографічні ознаки Психографічні ознаки Соціально-економічні ознаки Культурні фактори Лізингові банківські послуги |
|
|
Ринок банківських послуг в Україні
Становлення та розвиток ринкових відносин визначає ряд першочергових стратегічних завдань діяльності банків, оскільки ефективно діюча банківська система є рушійною силою економічних перетворень, зі створенням та розвитком якої пов'язане і формування ринку банківських послуг. Сутність ринку банківських послуг полягає в організації законодавчо обумовленої системи взаємовідносин між його суб'єктами, які складаються в процесі купівлі-продажу послуг специфічного характеру, спрямуванні фінансових ресурсів від власників до позичальників. Ринок банківських послуг – це специфічна сфера економічних відносин, функцією яких є балансування попиту і пропозиції на банківські продукти. Банківські послуги можуть бути визначені як сукупність різноманітних форм мобілізації й використання фондів фінансових ресурсів для здійснення кредитних, інвестиційних, вкладних та інших операцій, для фінансового забезпечення процесу виробництва, виконання робіт і надання послуг, які здійснюються на платній основі та мають відмінні риси свого функціонування. Функціонування ринку банківських послуг має свої особливості, серед яких можуть бути виділені:
Інфраструктура ринку банківських послуг - це сукупність організаційно-правових форм, які обслуговують формування попиту і пропозиції, купівлю-продаж банківських послуг через кредитно-фінансові інститути. Основними складовими елементами інфраструктури ринку банківських послуг є центральні і комерційні банки, небанківські кредитно-фінансові інститути, консалтингові компанії, офшорні зони тощо, а також інформаційні технології і засоби зв'язку. Говорячи про будь-який ринок, неможливо оминути увагою такий маркетинговий показник як місткість ринку. Місткість ринку – це обсяги продажу товарів або надання послуг на конкретному ринку (наприклад, конкретній групі споживачів даного регіону) протягом певного проміжку часу в одному й тому самому ринковому середовищі в межах здійснення конкретної маркетингової програми. Саме через це місткість ринку – це не фіксована величина, а функція декількох змінних: конкретної маркетингової програми банку, чинників навколишнього бізнес-середовища (наприклад, гостроти конкуренції, правових обмежень), а також певного періоду часу, протягом якого вона вимірюється. Реальна місткість ринку являє собою обсяги надання послуг за певний відрізок часу (місяць, квартал, рік) на конкретному ринку. Потенційна місткість ринку (ринковий потенціал) – це максимально можливі обсяги надання банківських послуг за конкретний період часу, які можуть бути досягнуті завдяки реалізації відповідних маркетингових програм. Визначити потенційну місткість ринку (Qp) можна за формулою:  де п - кількість споживачів кваліфіковано доступного ринку; q - середня кількість придбань банківського продукту одним клієнтом; р - середня ціна продукту; i - група споживачів. Проаналізуємо розвиток ринку банківських послуг на кожному з етапів становлення банківської системи України (табл. 1). Еволюція розвитку ринку традиційних банківських послуг України
Сучасні тенденції розвитку національної економіки відображають процес переходу від екстенсивного до інтенсивного розвитку банківської системи, зокрема, усе більше розширення сфер діяльності банків, опанування ними нових сегментів ринку та впровадження нових видів послуг. Це пов'язано зі зростаючим рівнем конкурентної боротьби між банками, а також посиленням ролі небанківських посередників фінансового ринку. Пошук нових джерел залучення ресурсів і сфер застосування капіталів визначає об'єктивну необхідність активного становлення і розвитку такого важливого сегменту фінансового ринку, як ринок банківських послуг. В Україні найбільш розвинений ринок банківських послуг. Небанківський фінансовий сектор все ще значно відстає від банківського як за загальним обсягом активів, так і за темпами їх зростання. Як свідчать статистичні дані за I квартал 2011 року, загальний обсяг активів банківського сектору становить 995,038 млрд.грн. (93,76%), а небанківського - лише 46,5 млрд. грн. (6,24%). Лідируючі позиції у небанківському фінансовому секторі посідає страховий ринок, обсяг активів якого становить 35,6 млрд. грн. (76,56%). Вивчення стану та аналіз тенденцій розвитку банківського ринку дають підстави стверджувати, що вона в основному сформована і відповідає вимогам нинішнього періоду, в тому числі рекомендаціям Базельського Комітету з питань банківського нагляду. Однією з визначальних тенденцій на сучасному етапі розвитку ринку фінансових послуг є конвергенція - процес зближення різних його секторів та сегментів. Це дає можливість забезпечити зростання секторів фінансового ринку або зниження витрат внаслідок сильної конкуренції. І банківський, і страховий ринок в Україні стає все більш конкурентним, тому надзвичайне важливе позиціонування нових послуг. Крім того, довіра до банківського ринку у вітчизняних суб'єктів вища, і вони більше схильні до того, щоб купити страховий продукт саме в банку. Поєднання банківських і страхових продуктів є також одним із способів збереження відносин з клієнтами, оскільки наявність широкого спектру продуктів може утримати клієнта від переходу в іншу організацію, що надає фінансові послуги. Ринок банківських послуг є однією із важливих і невід'ємних складових сучасної ринкової економки. Тому сьогодні зростає інтерес до різних аспектів діяльності банків та методів управління ними. Банківський ринок України є досить розконцентрованим: найбільшому за розміром активів Приватбанку належить 11% активів системи. Подібна ситуація спостерігається і тоді, коли поділити всі банки за національною приналежністю їх інвесторів. Домінування певної країни на ринку - так як це сталося в Естонії, де понад 80% банківських активів контролюється шведськими холдингами, не спостерігається. Таку диверсифікацію власників можна вважати позитивною рисою української банківської системи, оскільки вона менш залежна від економіко-політичних умов якоїсь однієї держави. Проте структура банківського ринку є досить мобільною і процеси злиття та поглинань можуть з часом суттєво змінювати картину власності. Найдинамічнішим сегментом розвитку системи банківських установ в Україні є банки з іноземним капіталом. Незважаючи на ряд обмежень щодо іноземних банків, регламентованих Національним банком України, їхні позиції в нашій країні зміцнюється. Якщо у 2004р. у банківській системі України налічувалося 19 банків з іноземним капіталом (у т. ч. 7 зі 100% іноземними активами), то станом на 01.01.2011р. в Україні функціонувало 55 банків з іноземним капіталом, що становить 31 % від їх загальної кількості. При цьому 20 з цих банків мають 100% іноземні активи. Варто зазначити, що банківські активи, які контролюються іноземними резидентами станом на 1.01.2011 р мають наступну структуру (рисунок1).  Рисунок 1 – Розподіл банківських активних операцій України, що контролюються нерезидентами на 01.01.2011 р., %
Сегментація ринку – це процес розподілу споживачів на однорідні групи (ринкові сегменти) на підставі різниці у їх потребах, важливих характеристиках або поведінці, тобто вони можуть вимагати різних продуктів і до них необхідно застосовувати різні маркетингові зусилля (заходи). ^ проведення сегментації є наступні позиції:
Першим кроком при сегментації є вибір критеріїв. Різні сфери виробництва – різні критерії. Наприклад ринки споживчих товарів можуть сегментуватися за наступними критеріями:
Відповідно до видів ставлення можна виділити наступні види сегментації: 1 Сегментація за обставинами придбання – поділ ринку на групи відповідно до обставин, приводів виникнення ідеї, здійснення покупки чи використання продукту. 2 Сегментація на основі вигод – поділ ринку на групи в залежності від вигод, корисності, що хоче отримати (шукає) клієнт. 3 Статус клієнта – характеризує ступінь регулярності використання певного продукту його користувачами, які можуть бути поділені на тих, які не користуються послугами банку, колишні користувачі (клієнти), потенційні клієнти, клієнти-новачки, регулярні користувачі (постійні клієнти). 4 Інтенсивність користування – показник, на основі якого ринки сегментуються на групи слабких, помірних та активних користувачів певних продуктів. 5 Ступінь лояльності – характеризує рівень прив’язаності до певного виду банківського продукту (зазвичай вимірюється кількістю повторних покупок банківських продуктів). 6 Стадія підготовленості покупця – характеристика, відповідно до якої клієнти класифікуються на ознайомлених і не ознайомлених з банківським продуктом; на зацікавлених в ньому, бажаючих купити і не бажаючих його купувати. З точки зору продуктової структури ринок банківських послуг являє собою сукупність пропонованих для продажу банківських послуг. Це обумовлює виділення у його структурі певних сегментів, що відповідають окремим групам банківських продуктів:
Сегментація також може здійснюватися при послідовному застосуванні декількох критеріїв. Важливо щоб сегменти не виявилися значно мало чисельними, тобто невигідними для комерційного освоєння. Говорячи про сегментацію ринку, неможливо оминути увагою рівні сегментування:
Визначимо базові методи сегментації: 1 Кластерний аналіз клієнтів (таксономія) Кластери клієнтів формуються шляхом об’єднання в групу тих, хто дає схожі відповіді на поставлені питання (наприклад, щодо віку, доходу, звичок та ін.). Виходом алгоритмів кластеризації можуть бути ієрархічні дерева чи об’єднання клієнтів в групи. Сегментація споживачів на основі кластерного аналізу є «класичним» методом. 2 Сегментація на основі на основі так званої «продуктової сегментації» чи сегментація ринку за параметрами продукції. Вона має особливе значення при випуску нового продукту, тим більше при визначенні можливостей його довгострокової перспективи. Процес розробки нового продукту, завершення великих масштабних програм вимагає достатньо довгого періоду і правильність результатів при цьому особливо важлива. 3 Метод складання функціональних карт – проведення своєрідної подвійної сегментації – за продуктом і споживачем. Функціональні карти можуть бути однофакторними (сегментація здійснюється за одним певним фактором і для однієї групи товарів) та багатофакторними (визначення того для яких споживачів призначена конкретна модель продукту чи які конкретно параметри найбільш важливі для просування продуктів на ринку). При допомозі складених функціональних карт можна визначити на який сегмент ринку розрахований даний банківський продукт, які з його функцій відповідають тим чи іншим запитам клієнтів. При розробці нового продукту дана методика передбачає, що повинні враховуватися всі фактори, які відображають систему споживчих переваг і водночас технологічні параметри нового продукту, за допомогою яких можна задовольнити запити споживачів. Для цього, в першу чергу, визначаються групи споживачів, кожна з яких зі своїм набором запитів і переваг; всі вибрані фактори ранжуються за рівнем значимості для кожної групи споживачів. Такий підхід вже на стадії розробки дозволяє визначити які параметри продукту банку потребують суттєвих доопрацювань чи визначити існує достатньо вагомий ринок для продукту чи ні. Аналізуючи ринок банківських послуг в Україні в регіональному аспекті, варто звернути увагу на неоднорідність та диспропорційність його розвитку. Найбільш динамічно зростають ринки банківських послуг у м. Києві та Київській області, Донецькій і Харківській областях, високими є темпи зростання банківського сектору в Одеській області, що пов’язано з обслуговуванням морських перевезень. За даними Національного банку України, станом на 01.01.2011р. у м. Києві та Київській області було зосереджено 62,0% від загальної кількості банківських установ, тимчасом як у чотирьох інших регіонах – 25,0% (Дніпропетровська й Одеська області відповідно 7,6% і 5,4%, Донецька та Харківська – по 6,0). При цьому в 8-ми регіонах не було зареєстровано жодної банківської установи. Найнижчий рівень розвитку банківського сектору спостерігається у Кіровоградській, Волинській, Тернопільській, Чернівецькій областях, що пояснюється незначним рухом грошових потоків у цих регіонах. При цьому найбільше діючих філій сконцентровано у м. Києві та Київській області (131 філія, що становить 9,8 від їх загальної кількості) та в Донецькій області (121 філія, або 9,3% від їх загальної кількості), а найменше – у Волинській, Рівненській та Чернівецькій областях – приблизно по 2% від їх загальної кількості.  Рисунок 2 – Кількість банківських установ в окремих регіонах України станом на 01.01.2011 р Процес формування ринкових відносин в економіці України супроводжується зростанням попиту на банківські послуги як з боку суб’єктів підприємницької діяльності, так і з боку фізичних осіб. Особливості організації сучасного бізнесу загострюють потреби підприємств не стільки у традиційному кредитно-розрахунковому банківському обслуговуванні, скільки у широкому спектрі різноманітних банківських послуг, спроможних забезпечити оптимальні умови для ефективного господарювання. Йдеться про позиціонування сучасних банків не лише як кредитних та розрахунково-платіжних інститутів, а як універсальних, багатофункціональних кредитно-фінансових комплексів, що поєднують депозитно-кредитні, інвестиційні, консультаційні, лізингові, факторингові, фондові послуги, послуги з проектного фінансування, системи «клієнт – банк», грошові перекази у режимі реального часу, пластикові технології, телефонний та Інтернет - банкінг тощо. Проте, незважаючи на прискорений розвиток ринку банківських послуг в Україні, надання інноваційних та нетрадиційних для вітчизняної банківської діяльності послуг залишається у нашій країні ще на досить низькому рівні. Переважну частку доходів вітчизняні банківські установи отримують від надання традиційних депозитних та кредитних послуг. Розглянемо продуктову сегментацію ринку банківських послуг України (див. табл. 1) Таблиця 1 − Динаміка та структура ринку банківських послуг за період 1.01. 2009 р. по 1.01.2011 р.
За даними таблиці можна зробити наступні висновки: у структурі ринку банківських послуг найбільшу частку (більше 50 %) займають кредитні послуги. Сектор депозитних послуг за період дослідження збільшився до 34,46 %. Розрахунково-касові та інвестиційні послуги становлять незначну питому вагу, так частка інвестиційних послуг за період, що аналізується зросла на 5,15 % та станом на 01.01.2011 року склала 6,69 %. Питома вага РКО залишалася відносно стабільною і становила 1.2 %. Продуктова сегментація ринку банківських послуг України на останню звітну дату представлена нами на слайді у вигляді діаграми.  Рисунок 3 – Продуктова сегментація ринку банківських послуг України станом на 01.01.2011 р. Основними гравцями на ринку кредитних та депозитних послуг є банки-лідери, які входять до 1 групи: Приват, Укрексім, Ощад, Райфайзен, Укрсиб, Промінвест. Проаналізувавши надання банками лідерами депозитних послуг нами було виявлено, що лише в депозитному портфелі Укрексімбанку переважають кошти юридичних осіб. На ринку інвестиційних послуг основними діячами є Ощад, Укрексім, Райффайзен, Уксиб, Укрсоц. Аналіз надання цих послуг українськими банками протягом 2008-2010рр. відображає, що випереджаючими темпами розвитку порівняно зі зростанням ВВП характеризуються депозитні послуги банків, що ж стосується кредитних операцій, то темп їхнього зростання був меншим порівняно з ВВП країни. Так, середньорічні темпи зростання обсягів кредитів, наданих комерційними банками, за цей термін становлять 103,34%, депозитів-125,69% при середньорічному зростанні номінального ВВП 118,89%. Таблиця 2 – Динаміка ВВП, кредитних та депозитних послуг, наданих українськими банками за період 2008-2010 рр.
Частка банківських кредитів у ВВП країни збільшилась у 2008р. порівняно з 2004р. на 55,42 в. п., а депозитів у ВВП на 51,41 в. п., при цьому абсолютні значення зазначених часток є близькими (83,6% та 85,0% відповідно). При цьому у 2010 р. частка кредитів, виданих фізичним особам, становила 34%, кредитів, наданих торгівельним підприємствам, - 24%, кредитів, наданих підприємствам переробної промисловості, - 15%, кредитів підприємствам, які займаються операціями з нерухомим майном та будівництвом, - відповідно 11% та 6%. Водночас сільськогосподарські підприємства у 2009 р. отримали лише 4% від загального обсягу кредитних ресурсів. ^ . Законом України «Про банки та банківську діяльність» визначено, що банки можуть самостійно здійснювати лізингові операції на підставі ліцензії НБУ. На сьогодні банк може бути невід'ємним суб'єктом лізингових відносин, виступаючи в ролі лізингодавця, лізингоодержувача, засновника, кредитора або ж фінансового агента лізингових компаній. Даний вид послуги є перспективним в подальшому, оскільки ринок банківських послуг в розрізі розвитку лізингової діяльності є не досить розвинутим. Як видно з рис. 2. ринок фінансового лізингу в Україні за останні роки починає відновлюватися після наслідків світової фінансової кризи.  Рис. 2. Динаміка укладених договорів фінансового лізингу в Україні поквартально 2007 - 2011 рр. [] Отже, при входженні на ринок фінансового лізингу, банк може отримати наступні переваги:
Факторингові банківські послуги. У Законі України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що «факторинг – придбання банком права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг)» []. Протягом останніх років спостерігається тенденція щодо більш швидкого зростання обсягів надання факторингових послуг (рис. 3), оскільки поряд з високою ризикованістю банк може отримати більшу суму доходу в порівнянні з традиційним кредитом. Поряд з цим існують і інші відмінності (табл. 2), які обумовлюють пріоритети у виборі споживача.  Слід зазначити, що факторинг надає додаткові конкурентні переваги його користувачам, пов’язані із управлінням дебіторською заборгованістю та контролем грошових потоків суб’єкта господарювання. Сучасний стан ринку банківських послуг характеризується наявністю деяких проблем зростання, серед яких найбільш рельєфними є загострення конкурентної боротьби в наслідок об'єктивного уповільнення темпів експансії в зовнішнє середовище, зниження ефективності діяльності та системи управління, відголосу процесу глобалізації, зростання дії позаекономічних факторів, зокрема впливу політичного істеблішменту, правового нігілізму, тощо. У таких умовах необхідно виділити пріоритети, які можуть забезпечити сталий розвиток банківського ринку та економіки в цілому та сформувати заходи щодо їх досягнення. Такими пріоритетами повинні стати:
Основними напрямами розвитку ринку банківських послуг України з подолання проблем його розвитку є:
Банківські установи працюють на ринку банківських послуг із різною ефективністю. Але простежується така закономірність: далеко позаду залишають конкурентів ті банки, які бездоганно обслуговують клієнтів і роблять це з мінімальними витратами. Оцінюючи ефективність діяльності банку, надзвичайно важливо звіряти її з вимогами ринку. Кваліфіковано зроблений економічний аналіз та прогноз діяльності банків є джерелом цінної інформації для самих банків, юридичних та фізичних осіб (як наявних, так і потенційних клієнтів банку), Національного банку України. Підвищення довіри до банків - це актуальне завдання загальнодержавної ваги. Зволікання з її вирішенням може найближчим часом відчутно загальмувати розвиток ринку банківських послуг країни. Тому необхідно невідкладно вживати заходів:
Таким чином, істотне підвищення ефективності діяльності ринку банківських послуг - ключове питання для українських банків. Розширення сфери банківських послуг дозволить залучити більшу кількість клієнтів і «просувати» нові банківські, страхові й інвестиційні продукти. Водночас приплив нових клієнтів зумовлює збільшення навантаження на існуючу філіальну мережу, вимагає оптимізації бізнес-процесів та підтримки високих стандартів обслуговування. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Схожі:
 | Стан та перпективи розвитку регіонального фондового ринку теоретичні аспекти формування та розвитку регіонального фондового ринку Забезпечуючи взаємодію позичальників і реципієнтів капіталу, фінансові ринки виступають високоефективним механізмом перерозподілу... | | Тема Розвиток ринку банківських електронних послуг Система банківських електронних послуг, їх суть та різновиди. Етапи розвитку ринку банківських електронних послуг. Автоматизація... |
| Business Insights Загальна інформація: Business Insights Кожна доповідь Business Insights ґрунтується на унікальних дослідженнях ринку і дає докладний аналіз основних його галузей. При розгляді... | | Конспект лекцій з курсу „діяльність підприємств на фондовому ринку зміст вступ. Тема Сутність ринку цінних паперів, інфраструктура ринку Тема Фондовий ринок як складова частина ринку цінних паперів, суб`єкти фондового ринку та види їх діяльності |
| Тема економічні та правові основи банківської діяльності Україні. Організація діяльності банківських установ. Загальна характеристика банківських операцій. Операції банку по формуванню капіталу... | | Інформація про ІІ етап заочної олімпіади з математики у 2009/2010 н р У ньому прийняли участь 19 учасників 7 – 11 класів. З них: 4 учасники – 7-го класу, 1 учасник – 8-го класу, 11 учасників – 9-го класу,... |
| Тема Міжнародний фінансовий ринок Об’єктивна необхідність та економічна сутність міжнародного фінансового ринку. Загальна характеристика та особливості формування... | | Розвиток банківського сектору Беззаперечно, великої ролі тут відіграють структурні зміни, що відбуваються в ньому, питання кількості та якості регуляторів на ринку... |
| Розвиток банківського сектору Беззаперечно, великої ролі тут відіграють структурні зміни, що відбуваються в ньому, питання кількості та якості регуляторів на ринку... | | Удк 331. 25 О. М. Юркевич к е. н., доцент кафедри банківських інвестицій двнз «кнеу імені Вадима Гетьмана» України. Систематизовано підходи до складу інституційних інвесторів, висвітлено їх значення та роль, як важливого елементу інфраструктури... |