Вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» черкас наталія ігорівна
Скачати 413.52 Kb.
|
1 2
|
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД « КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА» ЧЕРКАС НАТАЛІЯ ІГОРІВНА УДК 33(477):339.564+658.272 НЕСИРОВИННИЙ ЕКСПОРТ УКРАЇНИ І ЙОГО МАКРОЕКОНОМІЧНЕ СТИМУЛЮВАННЯ Спеціальність 08.00.02 – Світове господарство і міжнародні економічні відносини Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук Київ – 2008 Дисертацією є рукопис. Р обота виконана на кафедрі міжнародних економічних відносин Львівської комерційної академії, Укоопспілка, м. Львів Науковий керівник: доктор економічних наук, професор ^ , Львівська комерційна академія, завідувач кафедри міжнародних економічних відносин Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор ^ ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», завідувач кафедри міжнародної торгівлі кандидат економічних наук, старший науковий співробітник ^ Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, провідний науковий співробітник відділу міжнародних валютно- фінансових відносин Захист дисертації відбудеться “27” січня 2009 року о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.006.02 ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49-г, ауд. 601. Автореферат розісланий “25” грудня 2008 р. Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор економічних наук, професор Л.Л. Антонюк ^ Домінуючою тенденцією реалізації зовнішньоторговельних стратегій розвинутих країн світу упродовж останніх тридцяти років є нарощення в їхній експортній структурі несировинної частки з високим ступенем доданої вартості, що забезпечує стійкі конкурентні позиції на світових ринках. Така ситуація стимулює держави до розроблення та впровадження інноваційних стратегій з метою виробництва високотехнологічної продукції та зростання її експорту, що дає можливість адекватно реагувати на зовнішньоекономічні шоки в умовах різкого підвищення конкуренції на світових ринках, особливо під час глобального спаду попиту. Сировинна структура експорту, як правило, свідчить про технічну відсталість країни, високу енергоємність виробництва та низьку міжнародну конкурентоспроможність національної економіки. Окрім нестабільності економічного зростання, тривале функціонування експортоорієнтованої сировинної моделі загрожує також низкою прихованих небезпек стратегічного характеру, таких як довгострокове зниження попиту на кваліфіковану робочу силу, зменшення інвестицій у несировинний сектор економіки, послаблення зовнішніх і внутрішніх стимулів до інноваційної діяльності, зростання монополізації сировинних ресурсів. Ця модель характерна для країн з індустріально-аграрним типом економіки, у макроекономічній політиці яких переважають експансійна монетарна та фіскальна політики, значне заниження обмінного курсу національної валюти, несприятливий інвестиційний клімат та інші інструменти, що унеможливлюють реалізацію інвестиційно-інноваційної моделі економічного зростання. З-поміж фундаментальних досліджень з проблематики розвитку експортоорієнтованого несировинного сектору загалом і технологічних видів діяльності зокрема на увагу заслуговують праці Б.Баласси, Г.Вагнера, О.Гаврилишина, С.Колінґтона, В.Мускателлі, М.Ноланда, П.Хансона, Ю.Вюрц, С.Джанкова, І.Кастеллі, Х.Креспо, Д.Сакса, Дж.Ріделя, В.Тайлера, Б.Хокмана та інших. Різноманітні аспекти стимулювання несировинного експорту в Україні предметно опрацьовано В.Александровою, Л.Антонюк, Ю.Бажалом, Ю.Василенком, З.Варналієм, Д.Лук’яненком, Ю.Макогоном, А.Мокієм, А.Рубаном, Є.Савельєвим, О.Сльозко, А.Сухоруковим, Т.Циганковою, В.Чужиковим, О.Швиданенком, Т.Вахненко, А.Гальчинським, В.Гейцем, А.Поручником, Л.Федуловою, А.Філіпенком, В.Шевчуком та іншими. Попри значні напрацювання у дослідженні принципових питань актуального стану експортного сектору та шляхів його трансформації в напрямі розширення несировинного компоненту, залишається нерозв’язаним для конкретних умов української економіки ряд принципових проблем: формування макроекономічного середовища, яке сприяло б структурним змінам на користь несировинного сектора; реалізація структурних заходів щодо підтримки інвестиційно-інноваційного вектора економічного розвитку; необхідність географічної диверсифікації зовнішньоторговельних потоків та умов нарощення регіональної конкурентоспроможності несировинного експорту, що вимагає нових теоретико-методологічних підходів до вивчення проблеми та обґрунтування практичних рекомендацій. Таким чином, комплексне дослідження чинників підвищення міжнародної конкурентоспроможності експортних товарів несировинного сектору є важливим як у теоретичному, так і практичному плані, що обумовило вибір теми дисертації, її мету, завдання та логіку дослідження. ^ Дисертаційна робота виконана в рамках науково-дослідної теми “Рівновага платіжного балансу під час реалізації моделі інноваційно-інвестиційного розвитку” (державний реєстраційний номер 0108U000444) Львівської комерційної академії, де автором підготовлено розділ “Стимулювання несировинного експорту”. Крім цього, автор брав участь у виконанні наукового проекту “Стратегія соціально-економічного розвитку України” (державний реєстраційний номер 0107U002509) Національного інституту стратегічних досліджень, у якому розроблено рекомендації щодо механізмів та інструментів стимулювання технологічного експорту в Україні. ^ . Метою дисертації є наукове обґрунтування системи макроекономічних важелів та інструментів стимулювання несировинного експорту України за умов структурної трансформації національної економіки та посилення глобальної конкуренції. Виходячи з мети дослідження, у роботі поставлено такі конкретні завдання:
^ є закономірності розвитку зовнішньоторговельної сфери України. Предметом дослідження є умови, чинники та механізми макроекономічного стимулювання українського несировинного експорту. ^ Методологічною та теоретичною базою дослідження є праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань політики стимулювання експорту та інвестиційно-інноваційної стратегії економічного розвитку. Для реалізації поставлених завдань у роботі застосовано методи аналізу і синтезу (для обґрунтування впливу макроекономічної політики на структуру експорту: п. 1.1, 2.1); системного узагальнення (для визначення основних функціональних зв’язків несировинного експорту: п. 1.1, 1.2, 2.2); порівняльного аналізу (для визначення параметрів формування експортоорієнтованої політики різних економічних систем: п. 1.3); трендовий, регресійний та кореляційний статистичний аналізи довго- та короткострокових залежностей (метод двокрокових найменших квадратів – 2SLS, фільтр Кальмана і векторна авторегресія – VAR: п. 2.3, 3.2); статистичний та графічний методи (під час обробки та узагальнення статистичних даних: п.1.1 – 3.3). Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти, матеріали Державного комітету статистики України, Національного банку України, Світового банку, Міжнародного валютного фонду, Всесвітнього економічного форуму, Організації економічного співробітництва та розвитку, результати наукових розробок Національного інституту стратегічних досліджень, інформаційні матеріали низки міжнародних асоціацій та рейтингових агентств. ^ . Наукова новизна дисертації полягає у тому, що на основі комплексного аналізу теоретичних підходів до оптимізації структури національного експорту розроблено підходи до формування макроекономічного середовища, необхідного для зростання виробництва у високотехнологічних галузях економіки, та обґрунтовано пріоритетні напрями реалізації політики стимулювання несировинного експорту в Україні. Основні наукові положення, які виносяться на захист, полягають у наступному: вперше:
удосконалено:
отримали подальший розвиток:
^ полягає у тому, що вони можуть слугувати науковою основою для розроблення загальнодержавної програми стимулювання несировинного експорту в межах стратегії економічного зростання України. Одержані автором результати використано під час розробки аналітичних матеріалів Регіональним філіалом Національного інституту стратегічних досліджень у м. Львові (довідка № 2/249-69 від 15.10.2007 р.), підготовки аналітичної записки Національного інституту стратегічних досліджень до Секретаріату Президента України (довідка № 293/455 від 12.06.2008 р.) та під час формування рекомендацій для низки міжнародних конференцій. Основні теоретичні положення та висновки дисертації використовуються у навчальному процесі кафедри міжнародних економічних відносин Львівської комерційної академії під час викладання дисциплін “Міжнародні економічні відносини”, “Світові фінанси” та “Грошово-кредитна політика у відкритій економіці” (довідка № 82/22 від 19.05.2008 р.). ^ . Наукові дослідження, розробки та висновки, викладені у роботі, одержані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використані лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи здобувача. ^ . Теоретичні положення, висновки і практичні рекомендації дисертації доповідалися та обговорювалися на 15-ти міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: ХІ Міжнародному науково-практичному семінарі “Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків та залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект” (м. Донецьк, 25-28 січня 2006 р.); громадському слуханні “Стратегія підвищення конкурентоспроможності регіону” (м. Львів, 20 березня 2006 р.); ХV Міжнародній науково-практичній конференції “Стратегічний розвиток регіону – економічне зростання та інтеграція” (м. Чернівці, 11-12 травня 2006 р.); ІІ конференції молодих вчених журналу “Міжнародна економічна політика” (м. Київ, 18 травня 2006 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво” (м. Луцьк, 19 травня 2006 р.); регіональному семінарі підвищення якості викладання Інституту відкритого суспільства (HESP) „Соціально-економічні наслідки корупції, порушення авторських прав та ухилення від сплати податків у країнах СНД: міждисциплінарний підхід у дослідженнях та викладанні” (м. Одеса, 24 липня – 4 серпня 2006 р.; 22 липня – 3 серпня 2007 р.; 28 липня – 8 серпня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи співробітництва між країнами Південно-Східної Європи в рамках Чорноморського економічного співробітництва та ГУАМ” (26-28 вересня, 2006 р.); круглому столі “Фінансові ресурси геоекономічного розвитку” (м. Київ, 26 квітня 2007); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Інтеграція України в європейський та світовий фінансовий простір”, (м. Львів, 31 травня – 1 червня 2007 р.), ІV Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми розвитку прикордонних територій та їх участі в інтеграційних процесах” (м. Луцьк, 11-12 жовтня 2007 р.); ХV міжнародній науково-практичній конференції “Економіка України в системі глобального поділу праці” (м. Київ, 15-16 листопада 2007 р.); Міжнародній конференції “Суспільно-економічна єдність та модернізація транскордонних регіонів” (Республіка Польща, м. Жешув, 21-23 листопада 2007 р.); Міжнародному науково-практичному семінарі “Проблеми конкурентоспроможності економіки в умовах євроінтеграції: регіональні аспекти” (м. Запоріжжя, 23-24 травня 2008 р.). Публікації. Основні положення та результати дисертаційної роботи опубліковано автором у 16 наукових працях (загальним обсягом 10,18 д.а.), у тому числі 9 статей у наукових фахових виданнях, з них 3 у співавторстві, та 7 публікаціях у інших виданнях та збірниках матеріалів і тез доповідей міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференцій. Загальний обсяг опублікованих матеріалів, що належить особисто дисертантові, становить 7,44 д.а. ^ . Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 186 сторінок комп’ютерного тексту. У тексті дисертації розміщено 34 рисунки на 15 сторінках, 13 таблиць на 6 сторінках та 17 додатків на 67 сторінках, список використаних джерел становить 350 найменувань на 32 сторінках. ^ У вступі обґрунтовано актуальність теми, викладені мета, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, подано дані щодо апробації, структури роботи та публікацій. У розділі 1 “Теоретичні засади політики стимулювання несировинного експорту” проаналізовано характер впливу макроекономічної політики на структурні зрушення в експортному секторі в контексті стимулювання економічного зростання, розглянуто теоретичні інструменти оптимізації структури експорту та проведено компаративний аналіз міжнародного досвіду використання інструментів збільшення несировинного експорту. Вихідним пунктом дослідження є гіпотеза, що структура експорту визначає динаміку довгострокового економічного зростання. Рушійною силою збільшення несировинного експорту визначено макроекономічну політику держави, що має стимулювати структурні зрушення в економіці на користь високотехнологічних галузей промисловості. Автором показано, що макроекономічна політика визначає цінові та нецінові стимули для нарощення обсягів експорту та поліпшення його якісної структури, при цьому значну роль відіграють цінова та грошова стабільність, залучення іноземних інвестицій, трансфер технологій. Географічна орієнтація експорту може або посилювати, або послаблювати амплітуду обраної макроекономічної політики та структурних заходів. Проблеми реалізації інноваційно-інвестиційної моделі в Україні розглянуто у контексті вибору рівноважної траєкторії обмінного курсу, оптимізації фіскальної політики, використання ринкових механізмів державного стимулювання експорту, географічної диверсифікації зовнішньоторговельних потоків, формування міжнародної конкурентоспроможності та визначення переваг і недоліків лібералізації зовнішньої торгівлі. Найбільш важливим чинниками макроекономічного стимулювання несировинного експорту автором визначено обмінний курс національної валюти, обмеження видатків бюджету, іноземні інвестиції у експортоорієнтовані галузі, імпорт сировини та обладнання для технологічного сектору. Зміцнення грошової одиниці (для української економіки це відбувається в контексті підвищення реального обмінного курсу (РОК) до певного рівноважного рівня), яке підтримане профіцитом бюджету, дозволяє знизити очікування інфляції і, таким чином, посилити виробництво технологічної продукції через збільшення реальної грошової маси. Локалізація капіталу у високотехнологічних сферах, розвиток ринку інтелектуальної власності є головними факторами підвищення продуктивності праці. ПІІ забезпечують трансфер технологій для модернізації технологічних та організаційних можливостей. Для конкретних українських умов порівняно незначними можна вважати фактори заробітної плати (вона значно нижча за рівноважне значення) і протекціонізму (відкритість de facto забезпечується “прозорістю” кордонів та поширенням корупції). Макроекономічні механізми стимулювання експорту розглянуто у розрізі цінового, монетарного та абсорбційного підходів до вирівнювання платіжного балансу (рис. 1).             Рис. 1. Підходи до стимулювання експорту в теоріях вирівнювання платіжного балансу Примітки: М – пропозиція грошової маси, Е – номінальний обмінний курс, G видатки бюджету, T – надходження до бюджету, ↓ – зменшення відповідного показника, ↑ – зростання відповідного показника. Інструменти макроекономічного підходу відповідають припущенням відомих теорій універсалізму, структуралізму та секуляризму. Ціновий підхід рекомендує повзучу девальвацію або підтримання заниженого обмінного курсу для збільшення обсягів експорту. У монетарному підході збільшення пропозиції грошової маси дозволяє підтримувати занижений обмінний курс, але на віддаленішу перспективу прискорення інфляції знівелює цю перевагу. Теорія універсалізму пропонує дотримуватись грошової стабільності та обмежувати залежність від імпорту. Залучення іноземних інвестицій у теорії структуралізму вважається необхідним для розбудови відповідної інфраструктури та зниження безробіття. Абсорбційний підхід розглядає структуру видатків чинником перерозподілу інвестиційних ресурсів із сировинних галузей у технологічні. Відповідно до моделі “залежної економіки”, обмеження абсорбції, зміцнення грошової одиниці та рестрикційна фіскальна політика стимулюють зростання несировинного експорту. Аналіз досвіду нарощування несировинного експорту країн Південно-Східної Азії дає можливість сформулювати основні пріоритети державної політики: підтримання цінової та грошової стабільності (не виключено – на заниженому рівні обмінного курсу); забезпечення значної ролі держави у формуванні структурних пріоритетів, за умови стримування інфляційних процесів; залучення ПІІ у технологічні сектори та субсидування імпортного обладнання; створення преференційних зон для несировинного експорту, технологічних парків; преференційне кредитування, пільги при фінансуванні та оподаткуванні високотехнологічного сектору; підвищення рівня заробітної плати та збільшення різниці між високо- та низькокваліфікованими працівниками, включно зі субсидіями для компаній, що проводять навчання працівників. Показано, що в країнах Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) позитивний вплив на структуру експорту здійснювали: збільшення фінансування фундаментальної науки, стимулювання розвитку малого інноваційного підприємництва, прискорена амортизація, удосконалення податкового законодавства та широка державна підтримка реалізації програм регіонального інноваційного розвитку. У розділі 2 “Макроекономічне середовище формування несировинного експорту” проведено емпіричне тестування функціональних зв’язків основних чинників несировинного експорту та проаналізовано причини формування сировинної орієнтації експорту в Україні. Відповідно до мети та завдань роботи для практичного дослідження нами запропоновано поділ структури експорту на сировинний та несировинний, що дає змогу простежити товарний дисбаланс зовнішньої торгівлі України (рис. 2). До несировинного експорту було віднесено продукцію машинобудування та обладнання, транспортні засоби та іншу кінцеву продукцію з високою часткою доданої вартості. Сировинний експорт включає галузі з низьким рівнем обробки, у тому числі металопродукцію. Експортні товарні групи за належністю до певного сектору нами класифіковано за наступною методикою: а) сировинні (І – ІІІ, V – VI, ІХ – Х, ХІІІ товарні групи митної статистики України); б) металопродукція (ХV); в) несировинні низькотехнологічні (IV, VIІ – VIІІ, ХІ – ХІІ, ХІV, ХІХ – ХХІ); г) несировинні технологічні (ХVІ – ХVІІІ); д) несировинні високотехнологічні (85, 88, 90 позиція ХVІ, ХVІІ та ХVІІІ груп відповідно). Рис. 2. Обсяг та структура експорту України, 1999–2007 рр. Аналіз товарної структури української зовнішньої торгівлі засвідчує, що зростання експорту відбувається переважно за рахунок сировинних галузей. Левова частка експорту належить сировинному сектору (70,9 % у 2007 р.), який на 59,5 % складається з металопродукції. Незмінно висока частка сировини містить загрозу вичерпання експортної динаміки, гальмування розвитку нових конкурентоспроможних експортних секторів та зменшення стимулів для інвестицій у технологічні галузі. Сировинний експорт є дуже вразливим до коливань світових цін, що передбачає значні макроекономічні шоки з високою довгостроковою амплітудою, як це трапилося восени 2008 р., коли стрімко впали ціни і попит на металопродукцію, хімічну сировину та інші сировинні позиції українського експорту. Враховуючи вагомі підстави для зниження надходжень від експорту сировини (посилення конкурентних позицій виробників металопродукції з Китаю та Індії, зниження рівня відносних цін на метал, падіння попиту в країнах, що розвиваються, підвищення витрат українських виробників через застарілу виробничу базу тощо), посилюється аргументація, що для збереження динаміки економічного зростання необхідна переорієнтація структури виробництва загалом та експорту зокрема, на користь технологічного компоненту. Інструментальні чинники стимулювання несировинного експорту розглянуто в теоретичній площині моделі “залежної” економіки, яка адекватно враховує структурні та макроекономічні характеристики української економіки, а також слугує переконливим теоретичним обґрунтуванням переваг несировинного експорту із значною часткою доданої вартості. Характер впливу несировинного експорту на економічне зростання пояснено за допомогою структурно-секторальної моделі (1):  (1) , де Yt – промислове виробництво (дохід), Nt,N – сектор товарів внутрішньої торгівлі, Nt,R та Nt,I – сировинний та несировинний експорт відповідно, K – валові внутрішні інвестиції. , та – вагові частки секторів внутрішньої торгівлі, сировинних та несировинних товарів зовнішньої торгівлі відповідно ( + + =1). Модель передбачає, що в економіці функціонують три сектори: NN, NR та NI. Товари NR і NI становлять сектор зовнішньої торгівлі, який відрізняється від сектору NN умовами реалізації на зовнішньому ринку. Важливою умовою є переважання сектору товарів внутрішньої торгівлі над двома іншими в загальній структурі виробництва ( ). Доведено, що гранична продуктивність у секторі товарів внутрішньої торгівлі є найвищою. Відповідно, вирішальне значення для економічного зростання має стимулювання попиту на внутрішньому ринку, що відповідає стандартним припущенням моделі ”залежної” економіки. Для стабільного збільшення внутрішнього попиту необхідне зростання рівня заробітної плати, яке в свою чергу неможливе без нарощування виробництва у секторі з високою доданою вартістю – NI. Як наслідок, дохід стає вищим унаслідок стимулювання саме несировинного експорту, який характеризується вищою часткою доданої вартості. Функціональні залежності несировинного експорту досліджено за допомогою статистичної моделі, що враховувала: 1) характер довго- і короткочасного впливу експорту-імпорту на динаміку промислового виробництва; 2) можливий ефект заміщення між сировинним і несировинним секторами; 3) залежність обох секторів – сировинного і несировинного – від технологічного імпорту. З метою підвищення достовірності отриманих результатів використано відразу декілька методів оцінювання: 1) двокрокових найменших квадратів з інструментальними змінними (2SLS); 2) авторегресійної моделі (VAR / VEC); 3) структурної авторегресії (SVAR); 4) фільтр Кальмана. У роботі розроблено наступну базову модель несировинного експорту (2 – 3):  (2)  (3) де Xt – окремі групи експорту (млн. дол.); indt – промислове виробництво в Україні (індекс, 1994=100); indworldt – промислове виробництво країн – торговельних партнерів (індекс, 2000=100) ; et – номінальний обмінний курс (грн. за долар); bdt – сальдо бюджету (% від ВВП); cpit – індекс споживчих цін в Україні (1994 = 100); fdit – ПІІ (млн. дол.); rt – облікова ставка НБУ (%); mt – пропозиція грошової маси (млрд. грн.); tech_impt – технологічний імпорт (млн. дол.); metalt – індекс світових цін на метал (1994 = 100); Аt – частка експорту з України в різні регіони світу (промислові країни, країни, що розвиваються, країни Східної Європи, Росію та країни СНД), а0…а12, b0…b8 – коефіцієнти для відповідних залежних змінних. Для емпіричного аналізу використано квартальні показники за період 1998–2007 рр., які скореговано на сезонність та прологарифмовано (окрім сальдо бюджету). Результати регресійного аналізу представлені у табл. 1. Таблиця 1 Чинники окремих груп експорту, імпорту та промислового виробництва
Примітка. В дужках вказано статистичну достовірність (* - 1%, ** - 5%, *** - 10%) Оцінки довгострокових залежностей експорту продукції машинобудування (технологічний компонент несировинного сектору), експорту металопродукції (сировинний сектор), імпорту машинобудування і промислового виробництва методом найменших квадратів та VEC дозволило встановити, що: 1) знецінення грошової одиниці не сприяє стимулюванню експорту готової продукції (машинобудування) та технологічного імпорту; 2) технологічний експорт є вагомим рушієм економічного зростання в Україні у довготерміновій перспективі, на відміну від експорту сировини; у той же час обсяги технологічного експорту значно залежать від імпорту обладнання, що можна пояснити модернізацією та підвищенням ефективності виробництва; 3) експорт сировини обмежує технологічний експорт; 4) покращення сальдо бюджету сприяє розвитку технологічного експортного сектору і обмежує можливості експортерів сировини. Таким чином, підтверджено недоцільність державних пільг для підтримки металургії чи інших сировинних галузей. Альтернативою має стати підтримка інноваційної діяльності малих та середніх підприємств. Емпіричні оцінки проведені за допомогою фільтру Кальмана (рис. 3) відповідають попереднім статистичним моделям. За допомогою емпіричного дослідження автором доведено, що сприятливим для збільшення несировинного експорту є зміцнення грошової одиниці, поліпшення сальдо бюджету, зростання імпорту обладнання, комплектуючих та ПІІ для технологічних експортних галузей, зниження облікової ставки та інфляції, обмеження темпів зростання пропозиції грошової маси. Рис. 3. Чинники несировинного експорту в Україні, 2000-2007 рр. Аналіз даних на регіональному рівні засвідчив, що позитивний вплив технологічного експорту на темпи зростання ВВП є найвищим для центральних областей, натомість у східних регіонах України, де зосереджено сировинні галузі, – вплив незначний. Недостатність очікуваного збільшення несировинного експорту, як це передбачалося моделлю інвестиційно-інноваційного розвитку, пояснюється кількома причинами: 1) несприятливим макроекономічним середовищем (занижений обмінний курс гривні, дефіцит бюджету, надмірна пропозиція грошової маси), що сприяє розвитку сировинного сектору; 2) відсутністю належних механізмів залучення ПІІ у несировинні галузі; 3) неефективним функціонуванням та обмеженою орієнтацією українських ВЕЗ на виготовлення технологічної продукції на експорт. У розділі 3 “Напрями розвитку несировинного експорту та механізми його макроекономічного стимулювання” подано пропозиції щодо координації інструментів економічної політики стимулювання несировинного експорту, проведено аналіз географічного чинника у формуванні ефективної експортної політики та окреслено шляхи підвищення регіональної конкурентоспроможності несировинного експорту. Збільшення несировинного експорту як наслідок успішної переорієнтації до інноваційно-інвестиційного економічного розвитку має ґрунтуватися, в першу чергу, на створенні ефективного макроекономічного середовища за допомогою низькодефіцитного, а ще краще – збалансованого чи профіцитного бюджету, зваженої монетарної політики та зміцнення грошової одиниці. Необхідною передумовою для такої економічної політики повинно стати законодавчо закріплене розмежування влади від приватного бізнесу, зв’язки між якими в Україні набули гіпертрофованого вигляду. Лише продумана макроекономічна політика, що сприяє зростанню інвестиційної привабливості технологічного сектору економіки здатна створити надійну основу, на якій можна реалізовувати обмежене державне втручання з метою заохочення інноваційної діяльності та підтримки несировинного експорту. Успішна реалізація комплексу заходів зі стимулювання несировинного експорту передбачає створення закордоном агенцій зі сприяння експорту та інвестиціям, а також відсутність дискримінаційного підходу до зарубіжних та вітчизняних інвесторів. У дисертації проілюстровано механізми обмеження технологічного сектора за допомогою адміністративної переорієнтації видатків бюджету, яке посилюється під час збільшення дефіциту бюджету (рис. 4). Вагому роль відіграє тиск у бік девальвації гривні, який забезпечується надмірно експансійною монетарною політикою, включно з недостатньою стерилізацією додатного сальдо платіжного балансу. Очікування девальвації гривні полегшує підтримку заниженого обмінного курсу, але коштом обмеження інвестиційного імпорту. Об’єктивно перешкоди для інвестиційно-інноваційної діяльності створюються інфляцією та низьким рівнем заробітної плати – обидва чинники можна вважати наслідками підтримки заниженого обмінного курсу. Знецінення грошової одиниці як засіб стимулювання експорту машинобудівної продукції та технологічного імпорту є неефективним. У довгостроковому періоді для нарощування технологічного експорту слід скерувати зусилля на збільшення продуктивності праці та зменшення собівартості продукції. Негативний вплив дефіциту бюджету простежується за такими напрямами: 1) провокування очікувань девальвації гривні; 2) відволікання кредитних ресурсів на фінансування урядових боргових зобов’язань; 3) штучна консервація домінування сировинного сектору в економіці; 4) посилення політичних позицій представників сировинноорієнтованих фінансово-промислових груп, зацікавлених у сприятливому перерозподілі бюджетних ресурсів. Радикальну зміну ситуації може принести перехід до поміркованого профіциту бюджету на рівні 1-2% від ВВП, за рахунок раціонального обмеження державних видатків. Супутнє обмеження внутрішньої абсорбції призводить до зниження інфляції та зміцнення грошової одиниці, а це, зі свого боку, посилює інвестиційну привабливість несировинного сектору. Основний висновок полягає у тому, що без коригування існуючого макроекономічного середовища не варто розраховувати на радикальні зміни щодо поліпшення структури експорту. Високий рівень протекціонізму та можливості впливу промисловців на політичну ситуацію в Україні не лише сприяють отриманню експортерами сировини високих прибутків, але також дозволяють їм брати безпосередню участь у розподілі бюджету завдяки корпоративній поведінці та використанню популізму. В той же час, наявність потужних олігархічних угрупувань може перешкоджати розвитку регіональних проектів шляхом блокування видатків на інфраструктуру та лобіювання протекціонізму. У роботі обґрунтовано важливу роль географічної переорієнтації національної торгівлі як чинника стимулювання несировинного експорту загалом і технологічного компоненту зокрема. Найбільш ефективною для розвитку технологічного сектору економіки України є орієнтація на ринки ЦСЄ, що створює можливості для поступового переходу від сировинної спеціалізації до технологічного експорту. Попри інтуїтивну привабливість географічної орієнтації експорту на ринки збуту промислових країн, поки що українська економіка не готова для цього, передусім з міркувань високої конкуренції на світовому ринку високотехнологічних товарів. Експортна орієнтація на ринки Росії та країн СНД забезпечує стабільний попит на продукцію, яку можна класифікувати як технологічну, але потрібно врахувати, що йдеться про низькотехнологічну продукцію, а відповідно ― відсутність мотивації для модернізації виробничих потужностей на сучасній технологічній основі. Відповідні висновки додатково підтверджуються на регіональному рівні. Це свідчить на користь посилення економічної дипломатії у країнах – перспективних партнерах. У практичному аспекті “економізації” дипломатичної діяльності набуває важливості активізація діяльності торговельних місій у країнах ЦСЄ, а також у країнах, що розвиваються. Регіональний вимір політики стимулювання несировинного експорту передбачає розроблення та впровадження програм інноваційного регіонального розвитку та концентрацію експортного технологічного потенціалу. Виходячи з відомого агломераційного ефекту (акумуляція капіталу позитивно впливає на динаміку економічного зростання), можна стверджувати про потенційні переваги Донецької, Дніпропетровської та Луганської областей у створенні високотехнологічних виробництв. Однак велика частка сировинного експорту, яка в зазначених регіонах підтримується регіональним політичним лобі, не дає змоги здійснити відповідну переорієнтацію. Кращі перспективи стимулювання несировинного експорту в столичному регіоні, де сировинні галузі не відіграють помітного значення, однак подальша концентрація діяльності у центральному регіоні, де на сьогодні виробляється понад 20 % вітчизняного ВВП, недоцільна. На перший погляд, для збільшення технологічного експорту ідеально підходять прикордонні області зі значним промисловим і науковим потенціалом та перспективою розвитку технологій у ВЕЗ. Однак порівняльні переваги можуть послаблюватися міграційною активністю населення і виникненням “пастки депресивності” (надходження від працючих за кордоном підвищують вартість робочої сили). Реальним виходом із зазначеної “пастки” може бути лише залучення потужних інвесторів світового рівня у технологічні галузі, а відповідно ― створення нових високооплачуваних робочих місць, що збільшить попит на кваліфіковану робочу силу і сприятиме зростанню технологічного експорту. | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
1 2
Схожі:
 | Державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Половінкіна Ганна Ігорівна Робота виконана на кафедрі менеджменту Кримського економічного інституту двнз «Київський національний економічний університет імені... | | Державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» стукало наталія вадимівна Робота виконана на кафедрі міжнародних фінансів двнз «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства... |
| Державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» Супрун Наталія Анатоліївна Робота виконана на кафедрі історії економічних вчень та економічної історії двнз «Київський національний економічний університет... | | Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) м. Київ 20 р. Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», в особі ректора Павленка... |
| Державний вищий навчальний заклад „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Робота виконана на кафедрі фінансів підприємств двнз „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Міністерства... | | Державний вищий навчальний заклад „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Робота виконана на кафедрі фінансів підприємств двнз „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Міністерства... |
| Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» Вченою радою двнз «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» | | Державний вищий навчальний заклад „київський національний економічний університет імені вадима гетьмана Робота виконана на кафедрі страхування двнз „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Міністерства освіти... |
| Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Робота виконана на кафедрі міжнародної торгівлі двнз «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства... | | Державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» Робота виконана на кафедрі міжнародних фінансів двнз “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Міністерства... |