Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня icon

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня




Скачати 407.85 Kb.
НазваАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Сторінка2/3
Дата25.02.2014
Розмір407.85 Kb.
ТипАвтореферат
1   2   3

Стан та динаміка рівня інноватизації економіки України

Коефіцієнт інноватизації економіки України KInn(t')

2004

2005

2006

2007

2008

0,602

0,600

0,573

0,517

0,463

Індекс інноватизації економіки України IInn(t)

2005/2004

2006/2005

2007/2006

2008/2007

-0,640

-0,902

-0,335

-21,169

Складено і розраховано автором на основі даних Міністерства статистики України

Згасаючою інноваційною активністю відзначаються підприємства добувної і переробної промисловості (крім машинобудування), сільського господарства, мисливства і лісового господарства, транспорту, зв’язку, будівництва, торгівлі і ремонту, а також заклади освіти, охорони здоров’я і надання соціальної допомоги. Спадною динамікою відзначається інноваційна позиція таких сфер економіки як: легка, харчова, хімічна, добувна промисловість, виробництво коксу та продуктів нафтопереробки, обробка деревини й створення виробів з деревини, виробництво і розподілення електроенергії, газу та води.

Окреслено вітчизняну «карту» інтелектуалізації праці, яка виглядає наступним чином. Відносним лідером є Луганська область. Позитивними зрушеннями в бік інтелектуалізації праці відзначаються Київська, Івано-Франківська, Вінницька, Чернігівська, Харківська, Запорізька, Львівська, Миколаївська, Полтавська, Закарпатська, Рівненська, Волинська, Черкаська, Донецька області й м. Київ. Песимістичним становищем характеризуються Автономна Республіка Крим, Чернівецька, Хмельницька, Одеська, Кіровоградська, Житомирська, Дніпропетровська, Сумська, Херсонська, Тернопільська області й м. Севастополь. Це зумовлено такими чинниками як: недосконалість законодавства, брак здорового конкурентного середовища, недостатнє інформаційне і фінансове забезпечення, відсутність науково-технічної підтримки з боку держави та інших організацій, низькокваліфікований персонал, неспроможність керівників оцінити нові технології, інноваційний ризик, тривалий період очікування віддачі від нововведень.

Визначено структуру нововведень за джерелом походження: 50-60% – нововведення, які є результатом власної діяльності, 10-15% – запозичені із передового досвіду, 10-15% – придбані, 1-5% – замовлені у науково-дослідних інституціях і креейтерських аґенціях, решта – інше джерело походження.

Обчислено рівень віддачі ресурсно-техніко-технологічних Krtt(t'), товарно-продуктових Kgp(t') й організаційно-збутових нововведень Kmm(t'). В середньому, Krtt(t'), Kgp(t') і Kmm(t') валового доходу складають 0,03-0,10 або 3-10%, Krtt(t'), Kgp(t') і Kmm(t') чистого прибутку – 0,05-0,12 або 5-12%, а Krtt(t'), Kgp(t') і Kmm(t') фонду оплати праці – 0,03-0,10 або 3-10%.

Встановлено, що не зважаючи на позитивні тенденції у фінансуванні інтелектуалізації праці (табл. 2), його рівень не досяг показників 1990 року, а наука проявляє себе, в основному, як витратна сфера.

^ Таблиця 2

Рівень фінансового і кадрового забезпечення інтелектуалізації праці

Назва показника

2005

2007

2008

Коефіцієнт / індекс фінансового забезпечення «освіти протягом життя» KEd(t') / IEd(t)

0,0607

0,0615

0,0641

-

+0,063

+0,059

Коефіцієнт / індекс фінансового забезпечення творчо-пошукових, науково-технічних, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт KS-C(t') / IS-C(t)

0,0117

0,0085

0,0084

-

+0,003

+0,008

Коефіцієнт / індекс кадрового забезпечення інтелектуалізації праці Kpil(t') / Ipil(t)

0,008

0,008

0,008

-

-0,001

-0,055

Складено і розраховано автором на основі даних Міністерства статистики України

З’ясовано, що кадрове забезпечення із кожним роком втрачає свої позиції (табл. 2). Відтік фахівців спостерігається в цілому по економіці України. Особливо по таких сферах як: сільське господарство, мисливство, лісове господарство, добувна та обробна промисловість, будівництво, транспорт і зв’язок, охорона здоров’я, культура і спорт. Усе це призвело до скорочення науково-дослідних інституцій, а функціонування існуючих, в умовах жорсткої ринкової конкуренції, сприяло їх укріпленню та нарощуванню обсягів діяльності власними силами.

Аналіз інституційного забезпечення інтелектуалізації праці дозволив розкрити такі проблеми як: розбіжності між економічним та інноваційним районуванням України; численні реорганізаційні процеси із Державним інноваційним фондом; відсутність у нормативно-правових актах положень, які б уреґульовували взаємовідносини між креейтерами, провайдерами та імітаторами в реалізації ланцюга «ідея-винахід-впровадження-серійний випуск», механізму страхування інноваційних ризиків та розподілу інновативної ренти.

У розділі 3 «Шляхи поглиблення інтелектуалізації праці у стратегії реалізації інноваційного вектору розвитку національної економіки» внесено пропозиції, які б сприяли поглибленню інтелектуалізації праці.

Розроблено систему заходів, яка повинна ґрунтуватись на єдності національної, реґіональної та галузевої політики поглиблення інтелектуалізації праці шляхом визначення пріоритетних, стосовно високого рівня інновативності, сфер економічної діяльності. Ця система передбачає: а) державну фінансову підтримку пріоритетних та інформаційну усіх сфер економічної діяльності; б) інноваційну кластеризацію та кооперацію, створення технопарків і бізнес-інкубаторів, поширення зовнішнього та внутрішнього венчуру із урахуванням положень «ромбу Портера»; в) формування здорового конкурентного середовища; г) спрямування кредитної, податкової, внутрішньо- та зовнішньоекономічної політики в русло поглиблення інтелектуалізації праці; ґ) розширення інструментарію та операцій ринку цінних паперів і страхового ринку; д) створення інноваційного фонду; е) стимулювання працівників покращувати й більш ефективно використовувати свої вміння і навички.

Запропоновано шляхи реалізації стратегії інноваційного розвитку України.

Перший – застосування різних моделей інноваційного розвитку в залежності від специфіки сфери економічної діяльності. Модель науково-технічного лідерства повинна застосовуватись по відношенню до таких пріоритетних сфер як: генна інженерія, виробництво біопалива, створення нанотехнологій, біотехнологій, енергозберігаючих технологій, прикладні розробки лазерної і криогенної техніки тощо. Модель динамічного надолуження до таких сфер як: металургія, добувна промисловість, важке і точне машинобудування, сільське господарство, виробництво і розподілення електроенергії, газу та води, окремі види хімічної галузі. Модель впровадження новинок в міру їхнього природного розповсюдження повинна охоплювати окремі види хімічної та деревообробної сфер економіки, автомобілебудування й виробництво побутової техніки, легку і харчову промисловість тощо.

Другий – галузева інноватизація, тобто практичне впровадження стратегічно важливих досягнень науки і техніки у господарську діяльність.

Третій – внутрішня інноваційна кооперація та кластеризація, яка повинна в першу чергу охопити суб’єктів пріоритетних сфер в межах областей, а відтак – у межах економічного району. Безпосередніми виконавцями даного процесу повинні бути Державне аґентство України з інвестицій та інновацій, Київський та реґіональні центри інноваційного розвитку.

Четвертий – визначення інтеґраційних векторів України у руслі поглиблення інтелектуалізації праці має здійснюватись за економіко-проблемними, економіко-перспективними, економіко-екологічними критеріями. Економіко-проблемниий напрям дозволить вирішити проблему нафтогазової залежності, створити імунітет проти газових, нафтових та інших ресурсних криз, здешевити продукцію, зупинити вимушені застої та руйнацію вітчизняної хімічної, металургійної, машинобудівної промисловості й сільського господарства, пришвидшити оновлення і випуск товарів, екологізувати продукцію і навколишнє середовище, покращити якість шляхового господарства. Економіко-перспективниий – сприятиме створенню гірничодобувного картелю по рідкісноземельних і поліметалевих рудах та їхній похідній наукомісткій продукції на кшталт ОПЕКу. Економіко-екологічний – підтримуватиме реконструкцію, екологізацію і максимальне використання рекреаційного потенціалу, а також формування великого міжнародного торгівельного шляху.

П’ятий – стимулювання малого, середнього і великого бізнесу щодо поглиблення інтелектуалізації праці через реґресивну ставку оподаткування в залежності від рівня інноваційності валового доходу і прибутку підприємства, зміцнення фізичної безпеки для підприємництва, встановлення порогових значень показників інтелектуалізації праці для великого бізнесу.

Визначено умови поглиблення інтелектуалізації праці в Україні, які повинні здійснюватись за наступними напрямами.

Перший – покращення системи освіти, охорони здоров’я, охорони навколишнього середовища, духовного і фізичного розвитку. Потрібно збільшити обсяг вивчення та синхронізувати викладання базових шкільних предметів, підкореґувавши їхню тематичну насиченість. Необхідно поглибити і прикріпити до практичної діяльності викладення предметів у вищих навчальних закладах. Слід підвищити рівень заробітної плати й покращити умови праці працівників соціально-культурної сфери. Потрібно збільшити попит на інтелектуальну еліту й контролювати процеси інтелектуальної еміґрації та інтелектуального відтоку.

Другий – забезпечення шляхів і джерел комерціалізації новинок шляхом появи, функціонування та взаємодії нових господарських одиниць – креейтерів, провайдерів, імітаторів й ринків новинок, товарів і послуг у ракурсі ринково-комунікаційної моделі інноваційного розвитку. Фінансове, кадрове й інституційне забезпечення повинно здійснюватись державним, недержавним і зарубіжним секторами. Монопольну інновативну ренту слід розподіляти між креейтером та провайдером, а диференціальну – між провайдером та імітаторами. В основу розподілу повинен бути закладений ступінь інноваційного ризику, величина якого визначатиме частку ренти. Необхідно запровадити механізм прямого й опосередкованого страхування та хеджування інноваційних ризиків. Пряме повинно здійснюватись за участю страхових компаній і ринку похідних цінних паперів, а опосередковане – за посередництвом держави, недержавного нефінансового сектору, зарубіжного сектору, банків, небанківських фінансово-кредитних установ, ринку акцій та корпоративних обліґацій. Слід запобігати надмірному розповсюдженню та закріпленню «технологічних пасток».

Третій – створення Національного (або ж Міжнаціонального) Банку розвитку, Венчурного та Лізинґового фонду; витрачання бюджетних коштів за жорстким програмно-цільовим підходом; одержання національних та міжнародних ґрантів на конкурсній основі за принципом пріоритетності.


ВИСНОВКИ


У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у з’ясуванні сутнісної характеристики інтелектуалізації праці та її впливу на інноваційний розвиток. Загальні висновки, одержані в результаті дослідження, полягають у такому:

1. З’ясовано, що інтелектуалізація праці – це породжені феноменом людського розуму й досвіду якісні та кількісні зміни у витратах трудових зусиль, предметів і засобів праці в процесі економічної діяльності, що характеризуються домінуванням переважно інтелектуальної, творчої, складної компоненти змісту праці над переважно фізичною, рутинною, простою і підвищенням загальноосвітнього, професійно-кваліфікаційного і культурного рівня працівників. Будучи органічною триєдністю – чинником, процесом і результатом економічної діяльності – інтелектуалізація праці виступає як інтенсифікатор виробничих факторів. Це підвищує ефективність виробництва шляхом появи новинок, їх практичного використання і забезпечує стійкий інноваційний розвиток. В умовах загострення конкурентної боротьби інноваційний розвиток стає потребою дня, а інтелектуалізація праці – єдиним способом його забезпечення. Підтвердженням сказаного є поява та розширення діяльності суб’єктів-інноваторів – креейтерів, провайдерів та імітаторів, які не зважаючи на існування інноваційного ризику забезпечують життєвий цикл новинки з метою одержання інновативної ренти, зміцнення інтелектуальної безпеки й антикризового імунітету.

2. На основі критерію органічної єдності інтелектуалізації праці як чинника, процесу і результату економічної діяльності обґрунтовано систему індикаторів її кількісного вимірювання. Обчислення даних показників дає можливість визначити рівень і структуру фінансового й кадрового забезпечення інтелектуалізації праці, ступінь інноватизації, інтелектуально-міґраційної диспропорціі, інтелектуального відтоку, інноваційної озброєності, екологізації, віддачу та структуру нововведень. Кожен із показників характеризує конкретні форми прояву інтелектуалізації праці.

3. Доведено, що безперервна інтелектуалізація праці дозволяє зменшити середні валові та граничні витрати, скоротити інноваційний лаг і розрив, підвищити продуктивність праці та якість продукції, а відтак – одержати значні конкурентні переваги, максимізувати інновативну ренту, зміцнити інтелектуальну безпеку й антикризовий імунітет, розширити діяльність і закріпити інноваційний вектор економічного розвитку.

4. Порівняльний аналіз індексів глобальної конкурентоспроможності, глобального інноваційного індексу та людського розвитку України з іншими постсоціалістичними країнами дозволив з’ясувати наступне – у більшості країн СНД (в тому числі й України), окремих республік колишньої Югославії та Монголії рівень інтелектуалізації праці нижчий, ніж в Росії та інших постсоціалістичних країнах Центральної і Східної Європи.

5. Аналіз стану і динаміки інтелектуалізації праці в Україні на основі розроблених індикаторів та власного соціологічного дослідження дозволив окреслити певні тенденції. Попри незначні позитивні зрушення рівень інтелектуалізації праці в Україні є низьким. Цим і пояснюється здебільшого згасаючий характер інноваційної активності господарюючих суб’єктів, а відтак сфер економічної діяльності, реґіонів та економіки країни в цілому. До неґативних тенденцій варто віднести зменшення показників інноватизації, нарощування обсягів інтелектуальної еміґрації та інтелектуального відтоку, що призводить до скорочення науково-дослідних інституцій, креейтерських аґенцій, погіршення кількісних та якісних параметрів інтелектуальних новинок і нововведень, а до позитивних – збільшення параметрів інноваційної позиції окремих реґіонів і сфер економічної діяльності та позитивну віддачу ресурсно-техніко-технологічних, товарно-продуктових й організаційно-збутових нововведень. Розкрито низку зовнішніх та внутрішніх гальмівних чинників інтелектуалізації праці в Україні. Серед зовнішніх варто виділити: а) недосконалість законодавства; б) затяжні бюрократичні процедури; в) низький попит на продукцію; г) відсутність здорового конкурентного середовища; ґ) недостатнє інформаційне забезпечення; д) відсутність державної підтримки та науково-технічної підтримки з боку інших організацій; е) розбіжності між економічним й інноваційним районуванням. До внутрішніх слід віднести: а) низькокваліфікований персонал; б) неспроможність керівників різного рівня оцінити нові технології; в) інноваційний ризик; г) низький рівень фінансового забезпечення; ґ) тривалий період очікування віддачі від нововведень; д) основний акцент підприємств спрямований на товарно-продуктові, а не на ресурсно-техніко-технологічні нововведення.

6. Встановлено рівень фінансового, кадрового та інституційного забезпечення інтелектуалізації праці. Структура фінансового забезпечення інтелектуалізації праці та структура нововведень за джерелом походження суперечать передовій світовій практиці, що перешкоджає співробітництву між господарюючими суб’єктами, науково-дослідними інституціями і креейтерськими аґенціями у руслі поглиблення інтелектуалізації праці та гальмує розширення мережі діяльності креейтерів. Хоча спостерігається зростання показників фінансового забезпечення інтелектуалізації праці, проте, обсяг фінансування не досяг рівня 1990-го року. Крім того, кошти у формі фінансової віддачі нововведень, в основному, спрямовуються на інші потреби господарської діяльності замість поглиблення інтелектуалізації праці. Це зумовлює скорочення показників кадрового та інституційного забезпечення інтелектуалізації праці.

7. Розроблено заходи поглиблення інтелектуалізації праці в Україні, які повинні ґрунтуватись на органічній єдності та спорідненості національної, реґіональної, галузевої та мікроекономічної політики. До них слід віднести такі як: а) визначення пріоритетних сфер економіки і надання державної фінансової підтримки пріоритетним та інформаційної усім сферам; в) сприяння інноваційній кластеризації та кооперації; г) забезпечення здорового конкурентного середовища і спрощення бюрократичних процедур стосовно підприємницької діяльності; ґ) запровадження мінімально необхідного рівня апробації результатів НДДКР і підвищення рівня та значимості людського капіталу й потенціалу; д) проведення стимулюючої кредитної, податкової і зовнішньоекономічної політики та розширення діяльності страхового ринку і ринку цінних паперів; е) стабілізація політичної ситуації в країні.

8. Запропоновано шляхи реалізація стратегії інноваційного розвитку України: перший – застосування різних моделей інноваційного розвитку в залежності від специфіки галузі; другий – галузева інноватизація, тобто практична імплементація стратегічно важливих досягнень науки у господарську діяльність; третій – внутрішня інноваційна кооперація та кластеризація; четвертий – визначення інтеґраційних векторів України у сфері поглиблення інтелектуалізації праці має відбуватись за економіко-проблемними, економіко-перспективними, економіко-екологічними критеріями; п’ятий – стимулювання малого, середнього і великого бізнесу щодо поглиблення інтелектуалізації праці.

9. Визначено умови поглиблення інтелектуалізації праці: побудова ринково-комунікаційної моделі й розробка механізму страхування і хеджування інноваційних ризиків за участю креейтерів, провайдерів, імітаторів, держави, недержавного та зарубіжного фінансового та нефінансового секторів; контроль за обсягами інтелектуальної еміґрації та інтелектуального відтоку; підвищення рівня людського капіталу і формування спонукальних мотивів для його ефективного викристання; створення Національного (або ж Міжнаціонального) Банку розвитку, Венчурного і Лізинґового фонду; надання ґрантів пріоритетним сферам.


^ СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ


У наукових фахових виданнях:

1. Сем’янчук П. М. Механізми ринку цінних паперів у страхуванні ризиків інноваційної діяльності вітчизняних фірм / Р. М. Березюк, П. М. Сем’янчук // Вісник Тернопільського національного економічного університету. – 2008. – Випуск 5. – С. 328-339. (0,97 д. а., особисто автору – 0,47 д. а. Автором дано визначення категорії «інноваційний ризик» та запропоновано модель прямого й опосередкованого хеджування інноваційних ризиків)

2. Сем’янчук П. М. Конкурентоспроможна експортна спеціалізація України у контексті становлення нового світового економічного порядку / Р. М. Березюк, П. М. Сем’янчук // Вісник Тернопільського національного економічного університету. – 2009. – Випуск 5 – С. 342-351. (0,81 д. а., особисто автору – 0,40 д. а. Автором запропоновано й обґрунтовано засади побудови національної моделі конкурентоспроможної експортної спеціалізації України)

3. Сем’янчук П. М. Бюджетний дефіцит як джерело інвестицій в людський капітал / П. М. Сем’янчук // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. – 2006. – Випуск 11. – С. 192-201. (0,52 д. а.)

4. Сем’янчук П. М. Інтелектуалізація праці в контексті розв’язку проблем сучасного етапу ринковотрансформаційного періоду / П. М. Сем’янчук // Вісник Тернопільського національного економічного університету. – 2006.– Випуск 5-1. – С. 241-247. (0,43 д. а.)

5. Сем’янчук П. М. Інтелектуалізація праці у стратеґії реґулювання та запобігання фінансовим кризам у постсоціалістичних країнах / П. М. Сем’янчук // Вісник Тернопільського національного економічного університету. – 2007.– Випуск 5. – С. 366-370. (0,45 д. а.)

6. Сем’янчук П. М. Інтелектуалізація праці у стратеґії зростаючої економії від масштабу виробництва / П. М. Сем’янчук // Світ фінансів. – Вересень 2008. – Випуск 3 (16). – С. 37-46. (0,86 д. а.)

7. Сем’янчук П. М. Ґенеза інтелектуалізації праці: об’єктивно-економічний і теоретико-пізнавальний аспекти / П. М. Сем’янчук // Галицький економічний вісник. – 2008. – №6 (12). – С. 18-33. (1,66 д. а.)

8. Сем’янчук П. М. Теоретичне обґрунтування переваг інноваційноорієнтованого розвитку / П. М. Сем’янчук // Інноваційна економіка. – 2009. – №1 (11).– С. 9-18. (0,71 д. а.)

9. Сем’янчук П. М. Інновативна рента як форма економічного ґешефту в умовах сучасної ери знань / П. М. Сем’янчук // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – №4 (94).– С. 3-14. (0,72 д. а.)

В інших виданнях:

10. Сем’янчук П. М. Проблеми інтелектуалізації праці в Україні та шляхи їх вирішення / П. М. Сем’янчук // Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України. – 2008. – Випуск 18.4. – С. 215-225. (0,77 д. а.)

11. Сем’янчук П. М. Младоринкові економіки: причини диференціації і специфіка господарювання / П. М. Сем’янчук // Вісник Черкаського університету: серія «Економічні науки» – Випуск 151 – С. 33-39. (0,40 д. а.)

12. Сем’янчук П. М. Інтелектуалізація праці: вітчизняні реалії та постсоціалістичний досвід / П. М. Сем’янчук // Економічний і соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації: зб. тез доп. ІV Міжнар. наук.-практ. конф. молодих вчених. Ч. 2 / відп. за вип. Г. Л. Монастирський. – Тернопіль: Екон. думка, 2007. – С. 451-453. (0,14 д. а.).

13. Сем’янчук П. М. Інтелектуалізація праці у стратеґії запобігання фінансовим кризам й посилення міжнародної конкурентоспроможності младоринкових економік / П. М. Сем’янчук // Економічний і соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації: зб. тез доп. V Ювілей. міжнар. наук.-практ. конф. молодих вчених. Ч. 1. / відп. за вип. Г. Л. Монастирський. – Тернопіль: Екон. думка, 2008. – С. 90-92. (0,10 д. а.).

14. Сем’янчук П. М. Інтелектуалізація праці як визначальна умова інноваційного характеру економічного зростання економіки України / П. М. Сем’янчук // Інноваційні процеси економічного і соціально-культурного розвитку: вітчизняний та зарубіжний досвід: тези доповідей Міжнар. конф. молодих учених і студентів / ред. кол.: Л. В. Гаврилюк-Єнсен, І. А. Федорова [та ін.]. – Тернопіль: ТНЕУ, 2008. – С. 96-98. (0,08 д. а.).

15. Сем’янчук П. М. Інтелектуалізація праці у стратеґії забезпечення постійнозростаючої економії від масштабу виробництва підприємств / П. М. Сем’янчук // Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть:зб. тез і текстів виступів VI Міжнар. наук.-теор. конф. студентів, аспірантів і молодих вчених, (Тернопіль, 16 квітня 2008 р.). Ч. 1 / відп. за вип. З. В. Гуцайлюк. – Тернопіль, 2008. – С. 403-405. (0,08 д. а.).

16. Сем’янчук П. М. Інтелектуальна безпека: теоретичні засади й методика оцінювання / П. М. Сем’янчук // Макроекономічне реґулювання інвестиційних процесів та впровадження стратеґії інновативно-інноваційного розвитку в Україні: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., (Київ, 23-24 жовтня 2008 р.). Ч. 3 / ред. кол.: Б. М. Данилишин, М. А. Хвесик [та ін.]. – К.: РВПС України НАН України, 2008. – С. 377-381. (0,26 д. а.)

17. Сем’янчук П. М. Моделі утворення інновативної ренти / П. М. Сем’янчук // Міжнародний бізнес та менеджмент: проблеми та перспективи в умовах глобалізації (до 20-річчя факультету міжнародного бізнесу та менеджменту): матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., (Тернопіль, 22-24 жовтня 2008 р.). / відп. за вип. А. М. Тибінь. – Тернопіль: Екон. думка, 2008. – С. 395-397. (0,08 д. а.).

18. Сем’янчук П. М. Теоретико-концептуальні підвалини інноваційно-революційного розвитку України в контексті побудови «нової економіки» / П. М. Сем’янчук // Проблеми сталого розвитку: економічне зростання та соціалізація: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., (Донецьк, 30-31 жовтня 2008 р.). / ред. кол.: О. О. Шубін, М. Г. Чумаченко [та ін.]. – Донецьк, 2008. – С. 111-114. (0,19 д. а.).

19. Сем’янчук П. М. Антикризовий імунітет як ґарант економічної безпеки країни / П. М. Сем’янчук // Актуальні проблеми забезпечення економічної безпеки України: зб. тез. доп. ІІ Наук.-практ. семінару з міжнар. участю. / відп. за вип. В. П. Мартинюк. – Тернопіль, 2008. – С. 203-205. (0,16 д. а.).

20. Сем’янчук П. М. Форми інновативної ренти в умовах «нової» економіки / П. М. Сем’янчук // Економічний і соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації: зб. тез доп. VI Міжнар. наук.-практ. конф. молодих вчених. Ч. 2. / відп. за вип. Г. Л. Монастирський. – Тернопіль: Екон. думка, 2009. – С. 339-342. (0,13 д. а.).

21. Сем’янчук П. М. Теоретичний аналіз відмінностей у розвитку младоринкових економік / П. М. Сем’янчук // Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть: зб. тез і текстів виступів VІI Міжнар. наук.-теор. конф. студентів, аспірантів і молодих вчених, (Тернопіль, 8 квітня 2009 р.). / відп. за вип. З. В. Гуцайлюк. – Тернопіль, 2009. – С. 193-194 (0,13 д. а.).

22. Сем’янчук П. М. Причини диференціації і специфіка господарювання младоринкової економіки / П. М. Сем’янчук // Соціально-економічні наслідки ринкових перетворень у постсоціалістичних країнах: зб. матеріалів IV Міжнар. наук. конф., (Черкаси, 23-25 вересня 2009 р.). Т. 2 / відп. за вип. І. І. Кукурудза. – Черкаси: Вид. від ЧНУ імені Богдана Хмельницького, 2009. – С. 10-13. (0,11 д. а.).

23. Сем’янчук П. М. Інвестиційно-інноваційна спіраль антикризового імунітету младоринкових економік у контексті мегаекономічних змін / П. М. Сем’янчук // Економічний і соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації: зб. тез доп. VIІ Міжнар. наук.-практ. конф. молодих вчених. Ч. 2. / відп. за вип. Г. Л. Монастирський. – Тернопіль: Екон. думка, 2010. – С. 373-374. (0,13 д. а.).
1   2   3

Схожі:

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Спеціальність 08. 02. 03 – Організація управління, планування та регулювання економікою
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Технічне діагностування системи аеродромних світлосигнальних вогнів у процесі експлуатації
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Робота виконана в Харківському національному університеті радіоелектроніки Міністерства освіти І науки України
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня iconДержавний вищий навчальний заклад київський національний економічний університет імені
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Робота виконана на кафедрі менеджменту та маркетингу Луцького державного технічного університету Міністерства освіти і науки України,...
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Робота виконана на кафедрі міжнародного менеджменту двнз "Київський національний економічний університету імені Вадима Гетьмана",...
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Роботу виконано на кафедрі менеджменту двнз “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Міністерства освіти...
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Робота виконана в Міжнародному науково-навчальному центрі юнеско інформаційних технологій та систем нан україни та Міносвіти І науки...
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Захист відбудеться 2004 р о годині на засіданні спеціалізованої вченої ради д 64. 089. 01 у Харківській національній академії міського...
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Захист відбудеться «02» липня 2004 р о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради д 64. 089. 01 в Харківської національної...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи