Суми, 19 листопада 2009 року Суми «Видавництво СумДУ» 2009 р. Післядипломна підготовка фахівців в медичному інтитуті сумДУ icon

Суми, 19 листопада 2009 року Суми «Видавництво СумДУ» 2009 р. Післядипломна підготовка фахівців в медичному інтитуті сумДУ




НазваСуми, 19 листопада 2009 року Суми «Видавництво СумДУ» 2009 р. Післядипломна підготовка фахівців в медичному інтитуті сумДУ
Сторінка1/3
Дата18.03.2013
Розмір0.65 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ СУЧАСНОЇ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПІДГОТОВКИ ЛІКАРІВ


М А Т Е Р І А Л И

Обласної науково-методичної конференції

(Суми, 19 листопада 2009 року)


Суми «Видавництво СумДУ»

2009 р.

ПІСЛЯДИПЛОМНА ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ В МЕДИЧНОМУ ІНТИТУТІ СумДУ


Маркевич В.Е., д.мед.н., проф., Січненко П.І., к.мед.н.,доц. Мелеховець О.К., к.мед.н., доц., Ситнік О.Л., к.мед.н., доц.

Медичний інститут СумДУ


Підготовка фахівців на післядипломному етапі розпочалася в Сумському державному університеті з вересня 2003 року. З 01.11.2006 в медичному інституті Сумського державного університету був створений факультет післядипломної медичної освіти, на якому проводяться курси тематичного удосконалення лікарів, первинна спеціалізація (інтернатура) за спеціальностями акушерство та гінекологія, внутрішні хвороби, загальна практика-сімейна медицина, інфекційні хвороби, педіатрія, радіологія, хірургія, пульмонологія та фтизіатрія, ортопедія та травматологія, неврологія, патологічна анатомія, підготовка лікарів в магістратурі та клінічній ординатурі.

Основною метою діяльності ФПМО є забезпечення потреб органів і установ охорони здоров’я регіону у висококваліфікованих фахівцях різних спеціальностей на основі формування безперервної післядипломної освіти, постійного підвищення кваліфікаційного рівня лікарів, який базується на системі державних стандартів.

Основними завданнями факультету в галузі освітньої діяльності є:

- первинна спеціалізація випускників вищих медичних закладів освіти III і IV рівнів акредитації в інтернатурі;

- отримання лікарями освітньо-кваліфікаційного рівня - магістрів медицини під час проходження інтернатури з певної спеціальності або після спеціалізації;

- проведення циклів тематичного вдосконалення;

- підвищення кваліфікації лікарів шляхом навчання в клінічній ординатурі;

- надання допомоги закладам охорони здоров’я у здійсненні заходів з безперервної післядипломної освіти.

Медичний інститут курує 20 баз стажування інтернів. Усі вони відповідають профілю підготовки фахівців та сучасним вимогам. Для реалізації державної стратегії зміцнення ланки первинної медико-санітарної допомоги, факультетом використовуються в якості баз поліклінічні відділення та амбулаторії сімейної медицини як у місті (міська клінічна поліклініка № 3), так і в сільській мережі (Бездрицька сільська амбулаторія).

Післядипломна підготовка лікарів-інтернів, магістрів, клінічних ординаторів та слухачів курсів підвищення кваліфікації забезпечується 12 кафедрами, на яких навчання проводиться за 11 основними спеціальностями для інтернатури та за 15 – для клінічної ординатури. Протягом 2003-2009 рр. на факультеті післядипломної медичної освіти підготовлено 252 лікаря-інтерна. 77 лікарів отримали дипломи магістрів медицини, з них 56 - з відзнакою. Підготовлено 25 клінічних ординаторів. 460 лікарів пройшли навчання на курсах тематичного вдосконалення, 62 – на передатестаційних циклах.

На базі Медичного інституту створено тренувальний центр зі спеціальним медичним обладнанням для відпрацювання навичок з терапевтичних, хірургічних та акушерських дисциплін, функціонують 2 фантомні класи, що надає можливість реалізувати навчальні технології, максимально орієнтовані на реальні потреби охорони здоров’я населення. Викладачами кафедри педіатрії проводяться виїзні майстер-класи на базах районних ЛПЗ області з метою відпрацювання навичок первинної реанімації новонароджених.

Кожен інтерн, магістр, клінічний ординатор та лікар-курсант, який навчається на ФПМО, має можливість доступу до світових інформаційних баз даних та інтернет-серверів. Сумський державний університет має своє представництво у глобальній мережі - офіційний web-сайт. Сайт відображає всі події, що відбуваються в закладі. Інформація є актуальною і постійно поновлюється. За останні роки почали використовуватися електронні підручники і посібники на компакт-дисках з грифом МОЗ, які поліпшують візуалізацію і сприйняття навчального матеріалу.

Вже реалізовані перспективні плани розвитку медичного інституту - створено новий лабораторний комплекс та відкрито Регіональний науково - навчальний центр ендоскопічних методів діагностики та малоінвазивної хірургії

Крім широких можливостей для набуття лікарями-інтернами, клінічними ординаторами необхідних професійних навичок та вмінь, Сумський державний університет сприяє інтелектуальному, духовному, та творчому розвитку особистості, гуманізації суспільства та розвитку національної самосвідомості.


^ ПРОБЛЕМИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ЛІКАРІВ-ПЕДІАТРІВ


Маркевич В.Е., д.мед.н., професор,

Загородній М.П., к.мед.н., доц., Зайцев І.Е., к.мед.н., доц.

Медичний інститут СумДУ


Динамічне спостереження за станом здоров’я дитячого населення України свідчить про його суттєве погіршення. За даними ряду авторів загальна дитяча захворюваність зросла майже на 50%. В Україні склалася вкрай несприятлива екологічна ситуація. Кількість забруднень, що припадає на 1 кв. км в Україні в 6,5 разів вища, ніж в США, в 3,2 ніж в країнах Европи. Все це вимагає від педіатрів додаткового навантаження, високого професіоналізму.

Для підвищення кваліфікації лікарів-педіатрів на базі кафедри педіатрії з курсом медичної генетики проводяться цикли тематичного удосконалення (ТУ) з актуальних питань педіатрії, а з 2009 року вперше проведено і передатестаційний цикл (ПАЦ) у відповідності з програмою МОЗ України. При проведенні лекційних, семінарських та практичних занять викладачами враховувалися показники діяльності закладів охорони здоров’я області, задачі, що стоять перед медичними працівниками з покращання медичного забезпечення дитячого населення. Під час курсів (ТУ та ПАЦ) проведені зустрічі курсантів з усіма обласними дитячими фахівцями, на яких висвітлювалися основні проблеми служб області та розглядалися шляхи їх вирішення. З урахуванням недостатнього забезпечення лікарів підручниками, монографіями та періодичними виданнями, всім курсантам вони були видані безкоштовно (за рахунок обласного осередку асоціації педіатрів України) в електронному вигляді.

Нами проведено анонімне анкетування 118 Сумських лікарів-педіатрів. При цьому встановлено, що не мають передплати періодичних медичних видань 40,5% респондентів. Більше одного видання передплачують 52,7% лікарів (в основному за рахунок фірм фармпредставників). Встановлена різниця в кількості передплат у лікарів міських та обласних закладів (в обласних закладах лише 13,1% лікарів не мають передплати періодичних медичних видань, а кожен третій лікар передплачує більше трьох видань). Кожен шостий лікар міста Суми в своїй роботі не користується можливостями Інтернету (в міських закладах цей показник на 13,6% вищий). Тривожить той факт, шо майже в кожного п’ятого-шостого педіатра нема жодного підручника дитячих хвороб, які вийшли з друку в останні 10 років. Майже 80% лікарів хотіли б мати підручники дитячих хвороб в електронному вигляді (над вирішенням цієї проблеми зараз працює Сумський осередок асоціації педіатрів України). Непокоїть також той факт, що стандарти (протоколи) обстеження та лікування дитячих хвороб в роздрукованому вигляді мають лише від 58,7% до 74,3% працюючих педіатрів м. Суми. При цьому не відвідують обласну чи лікарняну медичну бібліотеку 19,6 до 51,3% респондентів.

Проведене вивчення стану підвищення кваліфікації лікарів свідчить про незадовільне вирішення цієї проблеми як на рівні МОЗ України, так і на місцевому рівні. Більшість лікарняних бібліотек мають мало періодичних медичних видань і практично не купують нові медичні посібники, підручники та монографії. У лікувальних закладах рідко проводяться огляди нових медичних видань. На думку більшості лікарів-педіатрів, нову інформацію з питань діагностики та лікування хвороб вони одержують на курсах удосконалення та від медичних представників фармацевтичних фірм. Більшість лікарів-практиків ніколи в своєму житті не були на обласних семінарах чи конференціях, на яких в, основному, присутні лише організатори охорони здоров’я.


^ Хто буде вирішувати проблеми педіатрії?


Маркевич В.Е., д.мед.н., професор, Загородній М.П., к.мед.н., доцент, Рашевська В.А.

Медичний інститут СумДУ, кафедра педіатрії з курсом медичної генетики


Стан здоров’я населення в Україні постійно прогіршується. В державі спостерігається дефіцит лікарів (близько 18 тис). Щорічно дефіцит лікарів зростає майже на 2 тисячі. Забезпеченість практикуючими лікарями в Україні зараз складає 26,5 при середньоєвропейському показнику 35,0 на 10 тисяч населення. Не краща ситуація із забезпеченістю лікарями і в Сумській області. Випускники медичного інституту рідко вибирають професію педіатра. Задачею даного дослідження було встановити основні причини низької престижності професії педіатра.

Для цього проведено анонімне анкетування 120 лікарів-педіатрів Сумської міської клінічної лікарні та обласної дитячої клінічної лікарні, а також анкетування 200 мешканців Сум, які мають дітей, що обслуговуються педіатрами та лікаріми загальної практики. Серед респодентів майже третина лікарі зі стажем до 10 років, атестовані на кваліфікаційну категорію 64%.

Люблять свою професію 92% лікарів-педіатрі міської лікарні і 100% обласної. В той же час, на питання, якби була можливість піти з педіатрії на інші спеціальності, лікарі відповіли, що педіатрію полишили б 32,4% з міської та 45,7% з обласної дитячої лікарень. Задоволені відношенням населення до себе 35,1% педіатрів міста та 43,6% обласної лікарні. Серед лікарів мають дисциплінарні стягнення від адміністрацій майже 40% з міської та 14% з обласної лікарні, причому, нa думку респондентів, об’єктивні стягнення лише в третині випадків у міській та в 1/5 випадків в обласній лікарні. Разом з тим 34,8% лікарів міської та 46,0% обласної дитячої лікарні знають випадки, коли адміністрація лікарні захистила лікаря від необгрунтованих претензій пацієнтів. На питання, чи знають лікарі випадки, коли б лікаря захистили профспілки від необгрунтованих претензій адміністрації, позитивно відповіли менше 20%. Не вдалося виявити ні одного лікаря, якого б задовольняв рівень заробітньої платні в міській дитячій лікарні, а в обласній задоволених - 17,4%. В той же час 67,6% лікарів не мають бажання працювати на 1,5 ставки (хоча працюють). Цей показник не має відмінностей між лікарями міського та обласного закладу. У випадку відсутності колег на робочому місці лікарям приходиться за них працювати, причому більше, ніж в 90% за це ніколи не одержували доплати. На питання, чи хотіли б Ви, щоб діти чи онуки стали педіатрами – позитивно відповіли лише 1 педіатр міської та 14 обласної лікарень. Радує той факт, що майже 90% педіатрів задоволені відношенням своїх колег – лікарів до них та їх дітей при звертанні за медичною допомогою.

При анкетуванні жителів Сум встановлено, що не задоволені якістю медичного обслуговування їх дітей менше 20% (практично нема різниці між педіатрами та сімейними лікарями). В Україні не задоволені медичним обслуговуванням більше 80% населення. Кожній п’ятій дитині, що зверталася до сімейного лікаря, пропонувалася госпіталізація, а педіатрами - в 25%. Ніхто з лікарів-педіатрів чи лікарів загальної практики не вимагав додаткової винагороди за свою працю, разом з тим майже 60% респодентів-батьків відповіли, що вони з власної ініціативи пропонували сімейним лікарям солодощі чи гроші. Педіатрам такі пропозиції респондентів поступали менше, ніж в 2% випадків.

Встановлені факти свідчать про загрозливі проблеми в педіатрії. Криза влади підвищує роль управління на місцях в прийнятті заходів по недопущенню значного погіршення якості медичного забезпечення дітей та нагальної необхідності корінної переміни відношення керівників ЛПЗ до лікарів-педіатрів.


^ ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ

НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ЛІКАРІВ ПІД ЧАС ПЕРВИННОЇ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ


Січненко П.І., к.мед.н., доц.,

Мелеховець О.К., к.мед.н., доц.

Медичний інститут СумДУ, факультет післядипломної медичної освіти


Одним з обов’язкових компонентів навчання в інтернатурі є формування у лікарів науково-практичного мислення. Ця програма починає реалізовуватися на рівні студентських наукових товариств вже з першого курсу навчання і має закономірне продовження з урахуванням запитів практичної медицини під час первинної спеціалізації.

Лікарі-інтерни активно залучаються до проведення наукової роботи під час навчання як на очному, так і на заочному циклах інтернатури. Матеріальне забезпечення клінічних баз дає змогу використовувати в науковому процесі новітні діагностичні та лікувальні технології.

Науково-дослідна робота лікарів-інтернів забезпечує набуття навиків самостійної роботи з науковою літературою, формує здатність до аналізу й узагальнення матеріалу, розвитку клінічного мислення, вільного викладу своїх думок, критичного осмислення даних літератури.

Для науково-дослідної роботи лікарі-інтерни використовують аналіз даних, отриманих при додаткових методах обстеження хворих, звіти і науково-практичний аналіз діяльності поліклінічних та стаціонарних відділень, спеціалізованих служб, порівняльний аналіз показників діяльності закладів (установ) охорони здоров'я з такими ж показниками за минулі роки, з середніми по місту, області, країні. Науково-дослідна робота лікарів-інтернів включає в себе літературний і патентний пошук, засвоєння спеціальних методик.

Тематика досліджень визначається профільною кафедрою з врахуванням реальних можливостей виконання в умовах навчання на кафедрах медичного інституту СумДУ та на базі стажування.

Результати науково-дослідної роботи лікарі-інтерни доповідають на науково-практичній конференції молодих вчених, що щорічно проводиться в медичному інституті СумДУ і враховуються при атестації лікарів-інтернів.

За результатами науково-дослідної роботи лікарі-інтерни мають змогу безкоштовно друкувати тези у збірниках конференцій або статті у фаховому журналі „Вісник Сумського державного університету”, серія „Медицина”, що враховується і після закінчення інтернатури на етапах набуття кваліфікаційних категорій.


^ АСПЕКТЫ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ПРОГРАММ ПОДДЕРЖКИ НЕПРЕРЫВНОГО МЕДИЦИНСКОГО ОБРАЗОВАНИЯ ВРАЧЕЙ СЕМЕЙНОЙ МЕДИЦИНЫ


Попов С.В., д. мед. н., профессор

Медицинский институт СумГУ, кафедра семейной медицины с курсом ендокринологи


Современный уровень развития и объем медицинских исследований предъявляет значительные требования к работе врача по усвоению вновь появляющихся или модернизирующихся знаний и сопутствующих им навыков. С другой стороны, рост знаний пациентов, а также необходимость, в ряде случаев, информированного согласия, повышает требования к коммуникативному и интеллектуальному уровню доктора. Во многих странах созданы специальные программы, действие которых направлено на повышение качества непрерывного медицинского образования (НМО).

В частности, американской комиссией семейной медицины (АКСМ) проводится программа по поддержке сертификации семейных врачей (ПССМ) в рамках таковой американской комиссии медицинских специалистов. Хотя основные компоненты этой программы не отличаются от ранее принятых и используемых АКСМ в ходе сертификации/ресертификации, в то же время ПССМ акцентирует необходимость тщательного и внимательного их выполнения в межэкзаменационный период. Эта программа запущена с 2004 года, вход всех врачей семейной медицины в нее заканчивается в следующем году. В целом каждый специалист должен пройти серию модулей четырех частей программы – профессионализма, самооценки, когнитивной оценки, практической деятельности - в трех отдельных стадиях. Причем своевременное завершение двух из них позволяет продлить период действия текущего сертификата с 7 до 10 лет. В то же время, отсутствие прохождения двух стадий не ограничивает 7-летнюю валидность сертификата, но требует прохождения семи модулей в последний год его действия, что, по всей видимости, довольно сложно. Дополнительно к прохождению ПССМ остается необходимость набора 300 кредитов за 6 летний период. Стадия 1 и 2 включают прохождение модулей самооценки и успешности практики, методов медицины в различных обязательных комбинациях.

Таким образом, ресертификационный период проходит под неявным, но действенным контролем, что заставляет врача постоянно работать над повышением уровня знаний и умений.


^ ОСОБЕННОСТИ ПРОГРАММ САМООЦЕНКИ НА СОВРЕМЕННОМ ЭТАПЕ


Попов С.В., д. мед. н., профессор

Медицинский институт СумГУ, кафедра семейной медицины с курсом ендокринологи


Проблема непрерывности медицинского образования (НМО) остается весьма актуальной. Обычно отечественный специалист активирует НМО непосредственно перед аттестацией. Это понятно, поскольку никто обычно и требует от него усилий в межаттестационном периоде. Однако эффективность усвоения знаний, да и их количество, безусловно, выше при постоянной и самоконтролируемой работе. Каким образом это можно попытаться достичь, можно увидеть на примере работы западных структур НМО.

Модуль самооценки используется в качестве обязательного компонента прохождения программы по поддержке сертификации семейных врачей (ПССМ) в США. Его необходимо пройти как минимум дважды в каждой из трех стадий ПССМ. Что хорошо для практикующего врача, практически вся ПССМ выполняется в он-лайн режиме и это дает возможность избегать ненужных трат времени. Не обязательно закончить его за один раз, можно неоднократно входить в тестирование. Однако в течение календарного года его все-таки выполнить необходимо. Если же специалист хочет его закончить за один раза, то необходимое для этого время может составлять, в среднем, 1-4 часа.

Модуль самооценки состоит из двух частей. Первая – оценка знаний в наиболее важных областях, в которых специалист должен обладать совершенными на настоящий момент сведениями. Это обычные для врача семейной медицины заболевания детского возраста, взрослых, как например – АГ, сердечная недостаточность, астма. В ходе прохождения тестирования в целом должно быть дано 80% правильных ответов. Если же эта цель не достигнута, он переходит в другой режим. В нем дается анализ на некорректные ответы, после чего задаются новые вопросы, чтобы достигнуть необходимого уровня. После успешного окончания первой части, специалист переходит к решению ситуационных симуляций. Однако, это совсем не подобные КРОК-тестам задачи, а нечто вроде виртуального пациента, реагирующего на обследование, терапевтическое воздействие и демонстрирующего динамику заболевания. Из трех стадий, которые необходимо пройти врачу семейной медицины каждая может включать более чем один модуль самооценки, таким образом, что в течение года специалист может решать как минимум один из них.

Таким образом, тестирование вопрос-ответ, нечто вроде отечественного “Elex”, является ежегодным, что само по себе поддерживает уровень знаний специалиста на определенном уроне в течение всего межсертификационного периода. Но сделан и шаг вперед - используются ситуационные задачи с виртуальным пациентом.


^ СПОСОБЫ ОЦЕНКИ ПРАКТИЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ В ХОДЕ ВЫПОЛНЕНИЯ МЕЖСЕРТИФИКАЦИОННЫХ ПРОГРАММ


Попов С.В., д.мед. н., профессор

Медицинский институт СумГУ, кафедра семейной медицины с курсом ендокринологи


Оценка успешности практической деятельности врача в отечественной практике последипломного обучения выглядит достаточно субъективной. Ее может оценить преподаватель на практическом занятии на основании своих собственных, субъективных представлений. Безусловно, по разным причинам, эта оценка может быть ошибочной, но традиционно, по-видимому, она всегда выше реальной. Современность предъявляет достаточно высокие требования к врачу, в частности в необходимости постоянном и качественном повышении уровня медицинского образования.

Контроль является важнейшим компонентом успешной системы обучения. Каким образом обеспечить его с высокой степенью объективности применительно к практической деятельности каждого врача – задача достаточно сложная. Но за рубежом она решается, хотя сложно говорить здесь об ее успешности там. Но выглядит она, особенно с нашей стороны, достаточно неплохо. Как же решается этот вопрос в ходе межсертификационного периода в США для семейного врача. Для этого используется модуль оценки практической работы. Он входит в четвертую часть программы поддержки сертификации, в частности в виде обязательных компонентов второй и третьей стадий, хотя может входить и в первую. Основной вариант этого web-базируемого модуля выглядит следующим образом. Врач, зарегистрированный на сайте специальности, выбирает одно из направлений деятельности/заболевание, после чего фиксирует там же базу данных о 10 пациентах. После чего, в режиме обратной связи, получает для каждого пациента предлагаемые показатели для дальнейшей их динамической оценки. На основании предложенного меню онлайн-ресурсов врач разрабатывает план улучшения состояния здоровья пациента, внедряет его в работу. Минимум через 3 месяца производиться повторный ввод базы данных пациентов на сайте специальности. При получении результатов врач получает возможность сравнить состояние здоровья у пациентов до и после внедрения разработанного плана, а также и сравнить с состоянием здоровья сверстников.

Выполнение данного модуля рассчитано на год. Если он не завершен, специалист должен начать все заново. Таким образом, реализуется контроль сразу за несколькими компетенциями деятельности врача.


^ СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ВИКЛАДАННЯ ЦИКЛУ «ЕНДОКРИНОЛОГІЯ»

ПРИ ПІДГОТОВЦІ В ІНТЕРНАТУРІ ЛІКАРІВ

«ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ – СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ»


Мелеховець О.К., к.ме.н.,доцент

Медичний інститут СумДУ, кафедра сімейної медицини


Навчальний план викладання дисциплін в інтернатурі при підготовці лікарів сімейної медицини є максимально адаптованим до вимог практичної ланки і враховує сучасні потреби організації первинної ланки охорони зодров’я населення.

З травня 2009 року в Україні вступили в дію «Протоколи надавання медичної допомоги хворим на цукровий діабет», затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.05.2009 № 356. Згідного його вимогам, перед лікарями сімейної медицини ставляться задачі як виявлення гіперглікемічних станів, так і здійснення диспансерного спостереження за хворими на цукровий діабет (ЦД) 2 типу, які не потребують інсулінотерапії. Зазвичай, у структурі ЦД біля 90% становлять хворі на ЦД типу 2.

Зареєстрована в Україні поширеність цукрового діабету становить 2,4% населення (при цьому фактична поширеність в 3-4 рази вища), в Європі близько 4% населення хворіє на ЦД. Частота ЦД становить 1-2% серед осіб віком до 50 років і понад 10% - в осіб віком понад 65 років. Число хворих на ЦД подвоюється через кожні 12-15 років, тобто мова йде про епідемію ЦД серед дорослого населення.

Тому особливої уваги потребує поглиблене вивчення особливостей призначення пероральних цукровознижуючих препаратів, їх рекомендованих та неприпустимих комбінацій (згідно з рекомендаціями Міжнародної діабетичної федерації - IDF Сlіnісаl Guіdеlіnеs Таsк Роrсе. Сlоbаl Guіdelіnеs fог Туре 2 Dіаbеtеs, 2005), оволодіння практичними навичками використовування засобів самоконтролю перебігу діабету (глюкометрів), правил організації та проведення навчання хворих на ЦД в школах самоконтролю ЦД, а також міроприємств з надання невідкладної медичної допомоги у разі розвитку гіпоглікемічних станів, діабетичного кетоацидоцу та інших гострих ускладнень ЦД.

З метою реалізації даних завдань на кафедрі сімейної медицини з курсом ендокринології ФПМО використовується тренувальний клас, обладнаний глюкометрами, тест-смужками, взірцями пенфільних інсулінів, комп’ютерними навчальними програмами по оволодінню навичок з діагностики ускладнень цукрового діабету. Сумісно з Центром комп’ютерних технологій розробляється віртуальна лабораторія по контролю перебігу ЦД.

Критерієм ефективності викладання дисципліни є використання на практиці отриманих знань лікарями сімейної медицини та налагоджений непереривний консультативний зв'язок між ланками практичної охорони здоров’я та колективом кафедри.


^ Преподавание основ хирургии в медицинских вузах


Кравец В.П., к.мед.н.,доцент

Медицинский институт СумГУ, кафедра семейной медицины с курсом ендокринологи


Преподавание медицины в Украине претерпевает не всегда последовательное реформирование. Навыки преподавания, как и навыки работы в клинике, проведение научных исследований, необходимо приобретать и отрабатывать на практике в течении длительного времени.

Преподаватели несут большую ответственность, гарантируя, что студенты, врачи-интерны медицинских вузов будут иметь соответствующие знания и навыки, чтобы стать компетентными, грамотными и эффективно работающими врачами. Теория преподавания сложна, поэтому внимание к тщательному планированию практических и семинарских занятий, лекционных курсов может значительно обогатить опыт как студентов, врачей-интернов, так и преподавателей.

Основной целью преподавания является создание благоприятных условий для обучения. Учёба же направлена на приобретение знаний, навыков и установок, углубляющих осмысление и совершенствование навыков в решении проблем. Главный подход, который обучающиеся используют при усвоении учебного материала, зависит от их осмысления того, чем именно является для них учёба. Работа начинается с утренней общеклинической конференции, где отчитывается дежурная бригада врачей, а присутствуют все врачи клиники, студенты, врачи-интерны. Затем продолжается во время обходов, консилиумов, консультативных осмотров больных и самостоятельной их курации студентами и врачами-интернами. Проводится также решение ситуационных задач, тесткарт, ежедневный опрос с обязательными пояснениями составляющих по изучаемой болезни. Клиническое мышление студентов и врачей-интернов формируется при написании рефератов на отдельные изучаемые темы, а также при написании истории болезни. Необходимо определять цель и задачи каждого занятия и цикла, курса. Цель занятия должна содержать общие утверждения об учебном задании и сведения о предназначении отдельного занятия или цикла. Основные задачи сосредотачиваются на том, что именно студенты должны уметь выполнить в конце цикла и отдельного занятия.

В работе студентов, врачей-интернов существуют два основных направления — теоретическое и практическое, с элементами управляемой самостоятельно работы.

Научно-практические конференции врачей-интернов и студентов, проводимые под руководством преподавателя, является одной из форм педагогического процесса, в ходе которых участники выступают с сообщениями и докладами по актуальным вопросам медицины с последующим обсуждением и дискуссией.

Преподаватель должен заранее планировать обширную структуру проведения практического, семинарского занятия или чтения лекции. Следует чётко излагать информацию, используя широкое разнообразие аудиовизуальных вспомогательных средств, условия и методы преподавания. Знания обучающихся необходимо оценивать объективно, поскольку оценка указывает, достигнуты ли цели и задачи занятия.

Таким образом, преподавание является сложным процессом. Должно быть внимательное и тщательное отношение к планированию и проведению занятия.


^ Задачі та можливості оптимізації підготовки по акушерству та гінекології лікарів-інтернів загальної практики


Г.О. Сумцов, к. мед. н, доцент

Д.Г. Сумцов, канд. мед. наук, асистент

Сумський державний університет


Сімейний лікар, як спеціаліст первинної ланки медико-санітарної допомоги, досить часто зустрічається з акушерсько-гінекологічною патологією. Згідно програми підготовки сімейних лікарів в інтернатурі для засвоєння акушерства та гінекології передбачено 166 годин, що явно недостатньо. З цієї причини, поряд з раціональним використанням програмного часу, необхідно привчати та заохочувати лікарів-інтернів до самостійного опанування знаннями.

Звичайно випускники медвузів мають базову теоретичну підготовку з цих питань. Тепер же їм необхідно засвоїти практичні навички, оволодіти умінніям контакту та роботи з хворим, лікарської професійної поведінки. Тільки на фоні самостійної роботи у молодого лікаря з’являється здатність клінічного мислення, логічного зіставлення анамнестичних, клініко-лабораторних ознак, додаткових методів обстеження та симптомокомплексів для постановки діагнозу. Основні завдання педагога – управління пізнавальним процесом та участь в аналізі проведеної роботи, а при необхідності – поради.

В медичному інституті СумДУ підготовка лікарів-інтернів загальної практики проводиться в жіночій консультації, акушерському та гінекологічному відділеннях Сумського обласного центру акушерства гінекології та репродуктології, Обласному центрі планування сім’ї, Обласному клінічному онкологічному диспансері.

Типова програма в основному орієнтована на профілпктику та діагностику захворювань, надання амбулаторної допомоги, відбір хворих для госпіталізації. Явно недостатньо приділено часу наданню невідкладної допомоги, особливо в акушерстві. З цієї причини проводимо цілеспрямовані заняття в пологовому залі, реанімаційному відділенні, тренувальному центрі. Обов’язково відпрацьовуємо алгоритм дій під час пологів вдома (особливо при тазових передлежаннях), надання невідкладної допомоги при гестозах, акушерських та гінекологічних кровотечах, тактику сімейного лікаря при вищезазначених ситуаціях.

Добре сприяє росту кваліфікації та самостійності лікарів-інтернів аналіз результатів власної роботи, знайомство з тематичною літературою. Про ефективність такої роботи свідчать її результати. Розпочинаючи з 2006 року на акушерсько-гінекологічні теми лікарями-інтернами загальної практики підготовлено 11 науково-практичних доповідей з публікацією тез, опубліковано 2 статті в фахових журналах, захищено 4 магістерські дисертації.

Таким чином, належне використання існуючих можливостей клінічних баз та тренувального центру надає змогу лікарям-інтернам вдосконалити базові знання та засвоїти практичні навички по акушерству та гінекології.


^ Проблемні питання впровадження сімейної медицини


Винниченко Л.Б., к.мед.н., доцент, Винниченко О.О.* Сумський державний університет, кафедра сімейної медицини з курсом ендокринології,

*Стецьківська сімейна амбулаторія, Сумський район


Впровадження сімейної медицини – процес тривалий та багатогранний. Как правило, тягне за собою безліч невирішених питань. Навіть невеликий досвід роботи дозволяє акцентувати увагу на найбільш основних:

  • Підготовка кадрів: готувати спеціалістів до практичної діяльності потрібно поетапно – на першому этапі необхідно вибірково акцентувати увагу молодих лікарів на оволодінні практичними навичками, які в першу чергу необхідні в рутинній практиці сімейного лікаря, в подальшому – удосконалювати їх та оволодівати більш складними;

  • Розширення повноважень: враховуючи, что сімейний лікар є лікарем багатопрофільним, необхідно розширити його юридичні повноваження: офіційно дозволити не тільки лікування але й видачу лікарняних листів з приводу захворювання будь-якого профілю, а не тільки терапевтичного; консультування вузькими спеціалістами згідно із потребою самого лікаря та у разі невідповідності тривалості лікування тих чи інших захворювань із загальноприйнятими нормативами;

  • Матеріальне забезпечення місця роботи: забезпечити працю лікаря першочерговим оснащенням без якого робота лікаря є неможливою: набір інструментарію та реактивів для клінічного аналізу крові (в повному об’ємі з лейкоцитарною формулою), для клінічного аналізу сечі, біохімічний аналізатор, электрокардіограф, отоскоп, інструменти для вимірювання внутрішньоочного тиску і огляду очного дна, гінекологічне крісло, кольпоскоп, набір хірургічного інструментарію для проведення малих хірургічних втручань;

  • Професійне удосконалення лікаря: надати можливість сімейному лікарю (особливо працівників сільських та віддалених від міста амбулаторіїв) з певною періодичністю (3-4 дні в місяць) працювати на робочому місці в клініці під керівництвом провідних спеціалістів.



^ К вопросу об изучении медицинской психологии врачами-интернами


Кустов А.В., к.мед.н., доцент

Медицинский институт СумГУ


Медицинская психология является важной дисциплиной в подготовке будущего врача, который кроме овладения обширными клиническими знаниями, должен уметь психологически грамотно взаимодействовать со своими пациентами. Это означает, что современный врач должен владеть умениями формирования доверительных отношений со своими пациентами, их родственниками и коллегами, навыками психологического манипулирования, коррекции возможных заблуждений больных по поводу своей болезни или назначенной им терапии, распознавания состояний, которые требуют консультирования у врачей – психотерапевта или психиатра.

В связи с этим программа по медицинской психологии, объем аудиторных часов, должны расширяться и дифференцироваться, как это давно сделано в университетах Европы. У нас же отсутствует подготовка старшекурсников медицинских университетов по такому актуальному направлению как психосоматическая медицина, отменены факультативные курсы по психоанализу и медицинской сексологии, которые расширяли кругозор будущих врачей в познании сферы психического. Давнее высказывание известного психиатра П.Б. Ганнушкина о том, что каждый врач, хочет он этого или нет, должен быть психологом – эмпириком так и не стало принципом организации учебного процесса, хотя прозвучало около 100 лет назад. В результате до сегодняшнего дня психологически компетентным врачом становится не тот, который получил хорошие оценки по медицинской психологии или психиатрии, а тот, кто наделен качествами психолога (эмпатией, чуткостью, способностью к рефлексии, умением сопереживать и чувствовать страдания и переживания больных людей) от природы, уже прийдя на медицинский факультет. Сделать врача таким за 30 часов обучения на четвертом курсе, а врачей-интернов за 1 день, невозможно. И все же надо что-то предложить. Необходимо пересмотреть и расширить программы психологического цикла и их обьем хотя бы того уровня, какими они были 10 лет назад. В настоящих условиях кафедра может предложить лишь список вопросов и литературы, с помощью которых интерны могут изучать принципы психологического врачевания самостоятельно даже после окончания обучения в ВУЗе. И мотивировать их мыслью, высказанной Петронием Гаем около 2 тысяч лет назад: «Врач – не что иное, как утешение для души».


інфекційні хвороби у системі безперервної професійної освіти лікарів


М.Д. Чемич, д.мед.н., професор

Медичний інститут СумДУ, кафедра інфекційних хвороб


Підвищення якості медичної допомоги населенню - основне завдання сучасної вищої медичної освіти та практичної охорони здоров’я. Особливе значення в цьому відводиться післядипломній освіті, її етапності та послідовності, практичної підготовки та контролю якості навчання.

Підготовка лікарів-інтернів, клінічних ординаторів, лікарів-курсантів на курсах підвищення кваліфікації на кафедрі інфекційних хвороб базується на єдиній, цілісній системі політики держави, спрямованої на модернізацію освіти, запровадження новітніх інформаційно-освітніх технологій, наближення вищої освіти до європейських стандартів на засадах Болонського процесу.

При проведенні навчання на післядипломному етапі, враховуються соціально-економічні, виробничі, медико-гігієнічні, психологічні, педагогічні аспекти професійної діяльності лікаря. Вивчення особливостей і структури захворюваності північно-східного регіону України дозволило наблизити медичну освіту до кожного лікаря, надати йому при підготовці саме те, чим йому необхідно володіти сьогодні.

У ряді районів, в тому числі і в м. Суми, наявний значний дефіцит лікарів це суттєвим чином впливає на показники медичного забезпечення населення області, викликає незадоволення жителів, особливо сільських районів.

З метою покращення та виправлення становища, на кафедрі створена належна матеріально-технічна база, яка є відповідною до вимог підготовки та післядипломного вдосконалення спеціалістів.

З 2003 року здійснюється підготовка лікарів-інтернів та магістрів за спеціальністю інфекційні хвороби. На кафедрі навчаються також на суміжних циклах лікарі інтерни спеціальностей: акушерство і гінекологія, загальна практика-сімейна медицина, педіатрія, внутрішні хвороби, хірургія, радіологія, неврологія, патологічна анатомія, пульмонологія та фтизіатрія, ортопедія та травматологія. Про якісну підготовку з інфекційних хвороб свідчать постійно високі результати складання ліцензійного іспиту “Крок-3”.

Новим етапом у післядипломній підготовці стало проведення курсів тематичного вдосконалення лікарів: інфекціоністів. Тематика удосконалення враховує сучасні актуальні питання надання медичної допомоги мешканцям Сумщини з виконанням випускних робіт кожним курсантом та впровадженням їх у лікувально-профілактичних закладах області. Усе це дає змогу ефективно проводити контроль засвоєння знань та практичних навичок, підвищити зацікавленість керівників ЛПЗ в участі лікарів на курсах.

Клінічні ординатори на кафедрі вивчають проблеми ВІЛ-інфекції, сучасні особливості перебігу карантинних та особливо-небезпечних, клініку та діагностику, методологію протиепідемічних та профілактичних заходів.

Таким чином, оволодіння знаннями та практичними навичками – важливий етап у здійсненні післядипломної підготовки лікаря в тому числі сучасного лікаря-інфекціоніста.Сьогодення медичної служби вимагає подальшого її удосконалення, поглиблення та розширення. Вивчення регіональних особливостей і структури захворюваності сприяє покращенню післядипломного навчання, створенню діючої системи безперервної професійної освіти лікарів.


^ ПЕРСПЕКТИВИ РОБОТИ З ІНОЗЕМНИМИ ЛІКАРЯМИ В СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ


В.В. Захлєбаєва, к.мед.н., доцент

Медичний інститут СумДУ, кафедра інфекційних хвороб


У медичному інституті Сумського державного університету навчаються іноземні громадяни, які приїздять до нас переважно з країн Африканського континенту. Їх кількість з кожним роком зростає. У зв’язку з цим, на кафедрах медичного інституту удосконалюються електронні засоби навчання.

Зокрема, студенти мають можливість користуватися електронними посібниками, а також отримувати інформацію з різних галузей медицини стосовно навчального процесу і поза його межами. Удосконалюється система викладання – зростає кількість електронних видань англійською мовою методичних рекомендацій, лекцій та іншого методичного матеріалу. В навчальному процесі широко використовуються інноваційні методи викладання, що значно покращує навчання. На кафедрі інфекційних хвороб введений курс тропічної медицини. Студенти вивчають тропічні хвороби, які досить часто зустрічаються в регіонах їх постійного проживання, що заохочує їх до вивчення даної проблеми. Але кількість годин виділених для вивчення цієї важливої проблеми є недостатньою.

У зв’язку з несприятливою епідеміологічною ситуацією у світі з інфекційних хвороб, необхідно залучати іноземних громадян в систему післядипломної освіти – навчання в аспірантурі, клінічній ординатурі. Вважаємо необхідним включення в навчальний план підготовки іноземних лікарів суміжних циклів з таких дисциплін, як «Тропічна медицина», «Проблеми ВІЛ/СНІДу», «Проблеми TORCH - інфекцій», «Проблеми вірусних гепатитів», для лікарів-інтернів всіх спеціальностей: акушер-гінекологів, хірургів, сімейних лікарів тощо.


^ ПІДГОТОВКА ЛІКАРІВ-ІНТЕРНІВ ПО СУМІЖНИМ ЦИКЛАМ З ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

Н.І. Ільїна, к.мед.н., доцент

Медичний інститут СумДУ, кафедра інфекційних хвороб


У зв’язку з поширеністю інфекційних хвороб, наявністю пандемії ВІЛ/СНІДу та вірусного гепатиту С в Україні, можливості завезення на територію держави особливо небезпечних інфекцій у навчальних планах підготовки лікарів-інтернів введені суміжні цикли: з інфекційних хвороб, ВІЛ-інфекції/СНІДу, особливо небезпечних інфекцій. Метою суміжних циклів є поглиблення теоретичної і практичної підготовки лікарів з діагностики, диференціальної діагностики, лікування, профілактики поширених інфекційних хвороб, ВІЛ-інфекції, СНІДу та протиепідемічних заходів в осередку особливо небезпечних інфекцій.

З лікарями-інтернами спеціальності «Загальна практика-сімейна медицина» на кафедрі проводяться заняття суміжного циклу «Інфекційні хвороби з курсом особливо небезпечних інфекцій. Клінічна епідеміологія. ВІЛ-інфекція/СНІД та вірусні гепатити». На вивчення курсу виділено 128 годин. Дисципліна структурована на три модулі: клінічна епідеміологія, інфекційні хвороби, ВІЛ-інфекція, СНІД, вірусні гепатити. Під час занять лікарі удосконалюють вміння з епідеміологічної діагностики, складання плану обстеження інфекційного хворого та плану лікування, вивчають особливості організації і проведення лікування хворого на інфекційне захворювання в умовах стаціонару та вдома. Оскільки основою роботи лікаря загальної практики є профілактична робота, робиться акцент на оволодіння практичними навичками з організації профілактичної роботи, зокрема профілактичних щеплень на лікарській дільниці. Велика увага приділяється опануванню знань і вмінь з організації протиепідемічних заходів при виникненні епідемічного осередку інфекції.

На аналогічних засадах базується навчання лікарів-інтернів інших спеціальностей – «Внутрішні хвороби», «Неврологія».

Суміжний цикл «ВІЛ-інфекція / СНІД. Особливо небезпечні інфекції», згідно навчального плану підготовки спеціаліста, проводиться для лікарів-інтернів спеціальностей «Загальна практика-сімейна медицина», «Внутрішні хвороби», «Хірургія», «Радіологія», «Акушерство і гінекологія», «Педіатрія», «Патологічна анатомія», «Неврологія», «Пульмонологія і фтизіатрія», «Ортопедія і травматологія». Цей цикл розрахований на 21 годину. Лікар будь-якої спеціальності повинен знати організацію амбулаторно-поліклінічної допомоги ВІЛ-інфікованому, хворим на СНІД, основні клінічні симптоми та синдроми ВІЛ-інфекції / СНІДу, особливо небезпечних інфекцій, організацію протиепідемічних заходів при особливо небезпечних інфекціях. На опанування інтернами знань цих розділів інфектології спрямована робота викладачів кафедри.


^ До питання оптимізації системи післядипломної освіти лікарів


Шкатула Ю.В., к.мед.н., доцент

Медичний інститут СумДУ, кафедра травматології

Основні проблеми післядипломної медичної освіти в Україні сьогодні – це значна невідповідність стандартам Європейського Союзу, зниження якості підготовки медичних кадрів, невідповідність умов навчання вимогам часу, застосування застарілих педагогічних технологій, низький рівень інформатизації навчального процесу та ін. Особливого значення ці проблеми набувають сьогодні, коли відбуваються радикальні зміни політичних та економічних інститутів держави, поглиблюється різниця в добробуті населення, прискорюються темпи життя, поширюються процеси урбанізації.

Змінам накраще перешкоджають недосконалість законодавства, недостатність фінансування вищої школи, та ін. Ураховуючи курс України до інтеграції у європейські структури, та виходячи з гострої потреби вітчизняної медицини у висококваліфікованих працівниках, зростає необхідність поліпшення системи післядипломної освіти лікарів.

Як відомо, Міністерство охорони здоров'я України, починаючи з 2005 р., поетапно узгоджує систему післядипломної освіти з вимогами ЄС (відповідно до Болонського процесу). Протягом останнього часу відбулися зміни у нормативній базі вищої медичної школи (перехід на новий навчальний план, запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу, введення державноїї атестації згідно з принципами забезпечення якості та ін.).

Свій внесок у процес покращення системи післядипломної освіти докладає колектив кафедри ортопедії, травматології та невідкладних станів Медичного інституту СумДУ. Серед нових форм безперервного професійного розвитку можна виділити такі, як стажування в клініках України та Німеччини, інтеграція практики і теорії під час навчальних занять та надання медичної допомоги, проведення лекцій та семінарів, дослідні проекти, інформаційний обмін, дистанційне навчання, консультації, показові оперативні втручання, та ін.

За останні два роки значно оновлена матеріально-технічна база кафедри, запроваджено ряд нових технологій організації навчального процесу, створено банк мультимедійних лекцій, та навчальних фільмів на українській та англійській мовах. Під керівництвом викладачів кафедри лікарі-інтерни, магістри, ординатори та практичні лікарі приймають найактивнішу участь у з’їздах, семінарах, конференціях.

Післядипломна освіта – суттєвий чинник підвищення рівня кваліфікації медичних працівників, яка сьогодні вимагає більш уважного ставлення з боку відповідних державних органів. Від цього значною мірою залежить кваліфікація лікарів, а відтак – і здоров’я наших співгромадян. Тільки спільними зусиллями в щоденній роботі можна виховати спеціаліста, здатного ефективно вирішувати проблеми сучасної медицини, для якого найвищою цінністю є людське життя.


^ ОСОБЛИВОСТІ ВИВЧЕННЯ НЕВІДКЛАДНОЇ УРОЛОГІЇ ЛІКАРЯМИ – ІНТЕРНАМИ ЗІ СПЕЦІАЛЬНОСТІ «ХІРУРГІЯ»


В.В.Сікора, к. мед. н., доцент,

Сумський державний університет

Медичний інститут СумДУ, кафедра ортопедії і травматології


Післядипломна медична освіта, зокрема, хірургія – основний важіль підтримки якості медичної допомоги населенню з хірургічною патологією.

Важливою метою навчання молодих фахівців є підготовка їх до мінливих умов розвитку ринкової економіки, значних коливань кон´юктури ринку праці, високого рівня безробіття. Основним завданням вищої школи - є підготовка спеціалістів - медиків високого рівня кваліфікації, які виховані на засадах патріотизму України, добре володіють основами своєї професії, ознайомленні з інноваційними технологіями, орієнтуються у медичній літературі, добре володіють комп’ютером, знають основи наукових досліджень, вміють написати наукову статтю та правильно оформити історію хвороби, можуть впевнено зорієнтуватися у нестандартній ситуації біля ліжка хворого і прийняти вірне рішення.

Досягненням цієї мети займається і цикл «Урологія». Знання зв’язків функції нирок з органами і системами організму, засвоєння урологічної симптоматики дозволяє сформувати основи клінічного мислення у інтернів. Курс викладається на основі вчення про єдність і цілісність організму, про роль навколишнього середовища в патогенезі урологічних хвороб.

Захворювання сечостатевої системи займають вагоме місце серед хірургічної та терапевтичної патології людини.

Урологічна патологія часто виникає при травмах органів черевної порожнини, пошкодженнях кісток тазу та кінцівок. Запальні захворювання сечостатевої системи поєднуються із запальними захворюваннями органів черевної порожнини, мають побічні симптоми. Хронічні захворювання нирок тісно пов’язані з хронічними захворюваннями хірургічного профілю. Ниркова недостатність веде до захворювань легенів, серця, центральної нервової системи, а ниркова колька, особливо правобічна,викликає труднощі для диференціальної діагностики з гострими хірургічними захворюваннями.

Тому урологія тісно пов’язана з такими дисциплінами, як ортопедія та травматологія, терапія, хірургія, кардіологія, нейрохірургія, онкологія, анестезіологія та реаніматологія.

При вивченні урології молоді спеціалісти мають можливість оволодіти етико-деонтологічними основами майбутньої професії лікаря, вивчити етіологію, патогенез захворювань, класифікації, найбільш важливі симптоми, опанувати основні методи обстеження та лікування хворих на патологію сечовидільної системи. Освоївши теоретичний курс лекцій, закріпивши його на практичних заняттях і самостійній роботі, інтерни зможуть одержати достатній багаж для практичної діяльності лікаря-хірурга в майбутньому.


^ СОВРЕМЕННЫЕ ТЕХНОЛОГИИ ОБЪЕКТИВИЗАЦИИ РЕЗУЛЬТАТОВ СУДОБНО-ЦИТОЛОГИЧЕСКИХ ИССЛЕДОВАНИЙ


Романюк А.Н.,д.мед.н., професор,

Карпенко Л.И., к.мед.н., доцент Будко А.Ю., ассистент; Москаленко Р.А.,аспирант,Иваний О.А., врач-интерн; Гринцова Н.Б.*

Медицинский институт СумГУ, кафедра патоморфологии

*Сумское областное бюро судебно-медицинской экспертизы


На современном этапе развития судебно-медицинской цитологии, в век компьютерных технологий, немаловажное значение для объективизации результатов исследований имеют фотографические методы исследования.

В практике цитологических исследований до недавнего времени, и весьма редко, использовалось микрофотографирование микрообъектов. Микрофотография позволяет запечатлеть и исследовать микроскопическими методами недоступные для изучения невооруженным взглядом клеточные элементы и их структурные компоненты.

С введением в практику современных компьютерных технологий, цифровых фото- и видеокамер наметился принципиально новый подход в гистологической и судебной фотографии, как к методу фиксации изображения в исследовательском процессе. В частности, применение в практике судебно-цитологических исследований светового микроскопа «Гранум W 10» и видеокамеры «Гранум DC 400» к нему облегчило задачу объективизации полученных результатов исследований. Цифровая видеокамера позволяет исследовать объекты в динамике, при смене их положения в пространстве, характеризуется большей эффективностью, поскольку не имеет потребности в использовании негативного процесса фотопечатания с набором светофильтров. Это ускоряет фотосъемку в десятки раз по сравнению с традиционной без ухудшения качества изображения. Кроме того, при помощи компьютерных средств исследователь может быстро и эффективно влиять на фотопроцесс с целью смены характеристик изображений (коррекция яркости, контрастности, четкости передачи цвета). Все это делает современные методы фиксации визуальной информации более технологичным и эффективным в решении целого ряда задач микрофотографирования, в том числе и в практике судебно-цитологических исследований.

Применительно к задачам учебного процеса целью нашей работы явилось микрофотографирование клеточных элементов, в препаратах, флорохромированных АО с целью установления их органо-тканевой принадлежности по морфологическим и цитохимическим признакам. При микрофотографировании объектов выявляются структуры клеток различных органов и тканей организма человека, насыщенность их РНК и ДНК структурами.

Для исследования производили забор органов и тканей от трупа практически здорового мужчины возрастом 30 лет, погибшего в результате ДТП. Производили забор таких органов и тканей:

бронхов, трахеи, легкого, селезенки, почки, стенки толстого и тонкого кишечника, желудка, пищевода, коры головного мозга, печени, сердца, щитовидной железы. Всего – 13 органов.

В условиях цитологической лаборатории в день вскрытия производили приготовление цитологических препаратов общепринятыми методиками в зависимости от особенностей анатомического строения органов. Применялись методы давленых препаратов, суспензии, мазков-отпечатков и соскобов. Всего произведено 40 микрофотографий, которые задокументированы при помощи носителей на персональном компьютере и использованы:

1. Для создания учебной программы для студентов медуниверситета, обучающихся по курсу «Нормальная цитология, эмбриология и гистология».

Кроме того, указанная программа может быть полезна для курсантов, интернов проходящих специализацию по курсу «Судебно-медицинская цитология», а также в повседневной практике эксперта-цитолога, гистолога, патолога.

2. Применение цифровой видеокамеры к люминесцентному микроскопу успешно применяется и в научных исследованиях для изучения морфологических и цитохимических особенностей нейронов коры головного мозга под воздействием комплекса комбинаций солей тяжелых металлов.

3. Применение цифровой видеокамеры к микроскопам и современных компьютерных программ по морфометрии (программное обеспечение - программа «Видеотест, размер 5») позволяет успешно проводить морфометрическое исследование клеток и их структурных компонентов.

Таким образом, современные цифровые технологии расширяют возможности морфологических исследований, а также учебного процесса, делают их более эффективными и объективными, более простыми в использовании и могут с успехом применяться как в повседневной практической работе судебно-медицинского эксперта-цитолога, врача-гистолога так и в практике преподавания курса «Нормальная цитология, эмбриология и гистология, патологическая анатомия».


^ ОСОБЛИВОСТІ ЗМІНИ ЕМПАТІЇ ІНТЕРНІВ, ЩО ВИВЧАЮТЬ ПАТОЛОГІЧНУ АНАТОМІЮ, СУДОВУ МЕДИЦИНУ ТА СЕКЦІЙНИЙ КУРС


Романюк А.Н., д.мед.н., професор,

Карпенко Л.И., к.мед.н., доцент Будко А.Ю., ассистент; Москаленко Р.А.,аспирант,Иваний О.А., врач-интерн; Гринцова Н.Б.*

Медицинский институт СумГУ, кафедра патоморфологии

*Сумское областное бюро судебно-медицинской экспертизы


Здатність до співпереживання є невід'ємною часткою морального образу будь-якого лікаря.

Проте на протязі останніх років у суспільстві відбувається зміна уявлень про моральність лікарів, втрати здатності до емоційної співчутливості, "механістичне" відношення до пацієнтів. Щоб у цьому переконатися, потрібно відвідати будь-яку державну поліклініку або лікарню, принаймі у більшості з них можна спостерігати явища низької емоційної співчутливості та інші негативні явища. Якщо у лікарів зі значним стажем роботи це можна пояснити синдромом "вигорання" або розчаруванням в соціальних гарантіях держави, то для молодих лікарів, які тільки-но приступають до своїх обов'язків, корені подібної поведінки потрібно шукати в системі медичної освіти.

Тому метою роботи є дослідження емпатичних тенденцій у студентів 1, 3, 4, 6 курсів, і інтернів медичного інституту СумДУ, які вивчали наступні дисципліни: гістологія, патологічна анатомія, судова медицина та секційний курс на кафедрі патоморфології.

^ Матеріали та методи.

Для дослідження перетворень емоційної співчутливості на протязі навчання у медичному вищому навчальному закладі було обрано студентів, які навчаються на різних курсах, для дослідження динаміки змін емпатії. Групи спостереження становили по 40 студентів з кожного курсу, для нівелювання впливу статевої належності, у кожній групі було по 14 осіб чоловічої статі і 26 жіночої.

Дослідження проводилось з використанням модифікованого тесту емпатичних тенденцій, який розроблений А. Мехрабієном та Н. Епштейном, з доповненнями авторів.

^ Результати власних досліджень та їх обговорення.

Той факт, що дослідження емпатичних тенденцій студентів відбувається при навчанні на дисциплінах кафедри патоморфології не випадковий. Саме на кафедрі патоморфології студенти зазнають значної емоційної напруги за умов детального знайомства з методикою і технікою розтину померлих людей, дослідження біопсійного матеріалу. На думку деяких авторів під час курсу вивчення патологічної анатомії відбувається парадигмальне зрушення в емоційній сфері студентів у сприйнятті тіла померлого пацієнта.

Сприйняття майбутніми медиками мертвого тіла на початку вивчення патоморфологічних дисциплін відбувається подвійно. З одного боку, вигляд мертвого тіла викликає у них переживання морального, психологічного, філософського характеру, з іншого – породжує професійний інтерес. До закінчення курсу патологічної анатомії інтерес до медичних знань підвищується, а переживання гуманістичного характеру зменшується. Надалі існує небезпека втрати здатності до емоційної співчутливості, "механістичне" відношення до пацієнтів.

Проведення дослідження на дисциплінах кафедри патоморфології обумовлене потребою встановлення впливу контакту з секційним матеріалом на емоційну сферу студентів і наслідки подібної практики. Допомогти зберегти, разом з відповідною методикою викладання, у свідомості студентів початкову подвійність сприйняття мертвого тіла, розвивати у майбутніх лікарів здатність до ведення внутрішнього діалогу. Внутрішній діалог дозволяє досліджувати всі ситуації страждання хворої людини та сприйняття мертвого тіла не тільки як об'єкта досліджень, але і як заключний етап стану індивідуальної долі кожної людини.

Навчання інтерна патологічній анатомії несе в собі унікальну можливість для якісної зміни самого характеру підготовки майбутніх лікарів. Сутність унікальності полягає в тому, щоб сполучити процес набуття медичних навиків з морально-етичним знанням, органічно поєднати підвищення професійних знань студентів та складну ситуацію їх особистих змін, пов'язаних з гуманістичним дорослішанням.

Висновки.

В результаті проведеного дослідження була виявлена тенденція до зниження емоціональної співчутливості на протязі навчання в медичному інституті.

Дані, отримані при дослідженні емпатійних тенденцій не виключають можливості впливу методики викладання в медичному інституті СумДУ на зниження емоційної співчутливості у студентів.


^ ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПІДГОТОВКИ ЛІКАРІВ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ – СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ


Коленко Ф.Г., к.мед.н., доцент

Коленко О.І., к.мед.н.

Сумський державний університет


Важливою проблемою охорони здоров’я України є підготовка лікарів нової формації. Сімейна медицина – це ключова дисципліна первинної медичної допомоги. Сімейні лікарі щоденно виконують величезний обсяг роботи і мають велику кількість обов’язків: надання кваліфікованої, у тому числі, невідкладної медичної допомоги, проводять підготовку хворих до госпіталізації, використовують сучасні методи діагностики, лікування та реабілітації хворих. Профілактична робота спрямована на виявлення чинників ризику, ранніх та скритих форм захворювання, проведення санітарно-протиепідемічної та санітарно-освітньої роботи та інше. Все це потребує великої кількості знань, практичних навичок і постійної їх досконалості.

Одним з найважливіших напрямків у клінічній та теоретичній медицині є соматоневрологія. Наявність патології внутрішніх органів торкається численних змін нервової системи. Нервова система реагує на самому початку соматичного захворювання захисними реакціями. Тому необхідна максимальна мобілізація захисних механізмів, на що спрямована робота саме сімейних лікарів. Зміни нервової системи у разі соматичних захворювань зумовлені метаболічними змінами, гіпоксією нервових структур, патологічною імпульсацією з уражених внутрішніх органів і тканин і призводять до реперкусивних та рефлекторних неврологічних синдромів, найчастіше з яких астенічний, полінейропатичний, синдром вегетативної дистонії, енцефалопатії та інші.

Досвід роботи в неврології дає підставу вважати, що на сучасному етапі хвороби нервової системи мають велике значення. Основним напрямком розвитку неврології майбутнього є профілактика основних захворювань нервової системи, що сприяє можливості сучасних методів дослідження, виділення великої групи факторів ризику розвитку захворювань. Часто патологічні процеси в організмі людини обумовлені патологією саме нервової системи. Цим пояснюється важливе значення знань основ неврології всіма спеціалістами. Але все частіше з’являються повідомлення про так названу неврофобію – страх перед неврологією, в тому числі клінічною. Яка ж причина? По-перше, що термін навчання недостатньо тривалий. По-друге, неврологія розглядається як найбільш складна дисципліна. Тому метою курсу неврології має стати більш активне залучення інтернів до клінічної роботи під час навчання на клінічній базі. Особливу увагу слід приділяти невідкладним станам у неврології.


^ ОТИМІЗАЦІЯ ПІДГОТОВКИ ЛІКАРІВ-ІНТЕРНІВ

З НЕВРОЛОГІЇ


Потапов О.О., д.мед.н., професор,

Коленко Ф.Г., к.мед.н., доцент

Коленко О.І., к.мед.н.

Сумський державний університет


З 2008 року здійснюється підготовка лікарів-інтернів та магістрів зі спеціальності неврологія. Програма розрахована на півтора року. Під час навчання на кафедрі нейрохірургії та неврології і суміжних кафедрах інтерни у відповідності з навчальним планом підвищують рівень теоретичної підготовки та оволодівають практичними навичками. Зміст програми охоплює весь обсяг теоретичних знань, вмінь та практичних навичок, необхідних лікарю – спеціалісту – неврологу для самостійної роботи з надання кваліфікованої допомоги хворим. Неврологічна база відповідає необхідним вимогам.

Основними завданнями інтернатури є удосконалення знань з основних розділів неврології, а також з урахуванням актуальності та специфіки завдань охорони здоров’я регіону та інших обставин. Знання регіональних особливостей і структури захворюваності необхідні для роботи в сучасних умовах медичної служби, подальшого її удосконалення, безперервного професійного розвитку лікаря. Наприклад, актуальною проблемою України та Сумщини є судинні захворювання головного мозку. Судинне відділення 4-ої міської клінічної лікарні з палатами інтенсивної терапії активно використовуються при підготовці інтернів. Неврологічне відділення також відповідає вимогам підготовки інтернів, де лікуються хворі з різноманітними захворюваннями нервової системи. Нейрохірургічне відділення забезпечує підготовку інтернів з актуальних питань: черепно-мозкові та спинальні травми, новоутворення нервової системи, вади розвитку головного та спинного мозку, ураження периферичної нервової системи та інше.

В інтернатуру з неврології прийшли лікарі за власним бажанням, навчаються з великим задоволенням, мають високу оцінку практичних лікарів неврологічних відділень. Інтерни приймають участь в лікувальній роботі, обстеженні хворих, в науково-практичних конференціях.

Важливим аспектом оптимізації навчального процесу є залучення інтернів до науково-дослідницької роботи. З цього напрямку вже є результати: доповіді на науково-практичних конференціях та опублікування тез за результатами досліджень.


  1   2   3

Схожі:

Суми, 19 листопада 2009 року Суми «Видавництво СумДУ» 2009 р. Післядипломна підготовка фахівців в медичному інтитуті сумДУ iconКонспект лекцій Суми Видавництво Сумду 2009 Міністерство освіти І науки України Сумський державний університет
Організація баз даних та знань: Конспект лекцій/ Укладач А. В. Неня.– Суми: Вид-во СумДУ, 2009.– 199 с
Суми, 19 листопада 2009 року Суми «Видавництво СумДУ» 2009 р. Післядипломна підготовка фахівців в медичному інтитуті сумДУ iconКонспект лекцій Суми Видавництво Сумду 2009
Внутрішній економічний механізм підприємства: Конспект лекцій/ Укладач І. В. Новикова. – Суми: Вид-во СумДУ, 2009. – 185с
Суми, 19 листопада 2009 року Суми «Видавництво СумДУ» 2009 р. Післядипломна підготовка фахівців в медичному інтитуті сумДУ iconКонспект лекцій Суми Видавництво Сумду 2009
Психологія творчості : Конспект лекцій / Укладач О. А. Кривопишина.– Суми: Вид-во СумДУ, 2009.– 81 с
Суми, 19 листопада 2009 року Суми «Видавництво СумДУ» 2009 р. Післядипломна підготовка фахівців в медичному інтитуті сумДУ iconКонспект лекцій Суми Видавництво Сумду 2009
Психологія творчості : Конспект лекцій / Укладач О. А. Кривопишина.– Суми: Вид-во СумДУ, 2009.– 81 с
Суми, 19 листопада 2009 року Суми «Видавництво СумДУ» 2009 р. Післядипломна підготовка фахівців в медичному інтитуті сумДУ iconМ. М. Укладач Коротун Суми: Видавництво СумДУ, 2009. 19 с. Кафедра «Технологія машинобудування, верстати та інструменти»
Програми виробничої та переддипломної практик для студентів спеціальностей 090203, 090203, 090203 «Металорізальні верстати та системи»...
Суми, 19 листопада 2009 року Суми «Видавництво СумДУ» 2009 р. Післядипломна підготовка фахівців в медичному інтитуті сумДУ iconСумський державний університет к афедра ф ілософії
Ф-87 гуманітарних досліджень: матеріали Міжнародної науково- теоретичної конференції до 287-ліття з дня народження Г. С. Сковороди,...
Суми, 19 листопада 2009 року Суми «Видавництво СумДУ» 2009 р. Післядипломна підготовка фахівців в медичному інтитуті сумДУ iconВ. М. Нагорний-Суми: Видавництво СумДУ, 2009. 51 с
Діагностична модель машини
Суми, 19 листопада 2009 року Суми «Видавництво СумДУ» 2009 р. Післядипломна підготовка фахівців в медичному інтитуті сумДУ iconВ. М. Нагорний-Суми: Видавництво СумДУ, 2009. 51 с
Діагностична модель машини
Суми, 19 листопада 2009 року Суми «Видавництво СумДУ» 2009 р. Післядипломна підготовка фахівців в медичному інтитуті сумДУ iconКонспект лекцій Суми Видавництво Сумду 2009 Психологія журналістської творчості: Конспект лекцій /Укладач О. А. Кривопишина. Суми: Вид-во СумДУ, 2009. 131 с
Психологія журналістської творчості: Конспект лекцій /Укладач О. А. Кривопишина. – Суми: Вид-во СумДУ, 2009.– 131 с
Суми, 19 листопада 2009 року Суми «Видавництво СумДУ» 2009 р. Післядипломна підготовка фахівців в медичному інтитуті сумДУ iconНавчальний посібник для студентів медичних інститутів Суми Видавництво Сумду 2009 зміст
Орган смаку” С. 72
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи