Інформації про доходи І витрати платника податків icon

Інформації про доходи І витрати платника податків




Скачати 154.33 Kb.
НазваІнформації про доходи І витрати платника податків
Дата18.09.2012
Розмір154.33 Kb.
ТипІнформації
1. /putrenko.rtfІнформації про доходи І витрати платника податків

А.М. Путренко,

ДПА в АР Крим


зіставлення витрат платника податків з доходами як метод Визначення податкових зобов’язань


У даній статті розкривається сутність та особливості застосування податковими органами непрямих методів визначення сум податкових зобов’язань платників податків, а саме – методу зіставлення витрат платника податків з його доходами.


Essence and features of application of indirect methods of determination of sums of obligations of taxes of taxpayers the organs of taxes opens up in this article, namely to the method to comparison of charges of taxpayer with his profits.


Відомо, що розміри податків залежать не тільки від оподатковуваної бази і ставок, але і від методів їхнього визначення. Ці методи можна розділити на прямі і непрямі. Від останніх – непрямих – українські платники податків донедавна були врятовані. Але тепер непрямі методи одержали законне право на існування після набуття чинності Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, а також методики їхнього практичного застосування, затвердженої постановою КМ України від 27.05.2002 № 697 „Про затвердження Методики визначення сум податкових зобов’язань по непрямих методах” і Методичних рекомендацій визначення сум податкових зобов’язань щодо непрямих методів, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 05.07.2002 р. № 312/ДСК

Податкові зобов’язання платника податків визначаються такими непрямими методами:

– методом економічного аналізу;

– методом розрахунку грошових надходжень;

– методом контролю витрат і доходів суб’єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб;

– методом аналізу інформації про доходи і витрати платника податків.

Застосування методу аналізу інформації про доходи і витрати платників податків буде доцільним для визначення податкових зобов’язань підприємств роздрібної торгівлі, суспільного харчування деяких інших категорій середніх і малих підприємств, що працюють з наявними засобами.

Цей метод служить для визначення податкових зобов’язань шляхом доказування приховування надходжень від реалізації (виторгу). Метод полягає у виявленні фактичних витрат у наявній і безготівковій формах, що були понесені платником податків у періоді, що перевіряється, і виявленні не відбитих платником закупівель. Фактичні витрати і закупівлі підраховуються як за наданими підприємством документами, так і за даними зустрічних перевірок постачальників (потенційних постачальників) товарів і за допомогою інших джерел інформації. Виявлені факти невідображених закупівель можуть служити для визначення доходів від їхнього продажу і, відповідно, для розрахунку незадекларованих податкових зобов’язань. Виявлена відмінність між витратами в наявній і безготівковій формах і задокументованих надходженнях наявних і безготівкових засобів, що могли бути використані для понесення усіх виявлених витрат, також свідчить про приховування виторгу від реалізації.

Даний метод базується на оцінці інших, ніж визначені в методах економічного аналізу і розрахунку грошових надходжень, елементів податкової бази, що можуть виявлятися органами державної податкової служби на підставі оцінки інформації, передбаченої п. 6 і 7 Методики.

До інших елементів податкової бази і джерел їхнього виявлення можна віднести:

– дохід інших осіб, які проводять діяльність у таких саме чи подібних із платником податків умовах;

– зіставлення витрат платника податків з його доходами;

– якісний і кількісний склад клієнтури платника податків і сталість попиту;

– інші об’єкти, процеси і явища, зведення і дані, що свідчать про податкове зобов’язання платника податків.

Система методики аналізу інформації про доходи і витрати платників податків передбачає використання таких форм роботи, що дозволяють робити висновки про приховування доходів тим чи іншим способом, використовуючи аналіз причин і наслідків явищ і зв’язок між ними на основі всіх можливих джерел, що у своїй більшості не пов’язані саме з фінансово-господарською діяльністю СПД, однак несуть у собі інформацію про цю діяльність.

При непрямих методах визначення податкових зобов’язань варто застосовувати комплексні підходи, оскільки зловживання одним податком майже напевно означає відхилення від обкладання іншими податками.

Метод аналізу інформації про доходи і витрати повинний будуватися на даних, отриманих офіційним шляхом від організацій, перерахованих у п. 6 Методики, і їхніх підлеглих структур. На початку перевірки визначається коло організацій залежно від виду здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, що перевіряється, і перелік даних, що доцільно буде запросити. Для прискорення надходження інформації при переписуванні необхідно чітко визначити, чи володіє дана організація необхідною інформацією відповідно до положення про її створення й інші нормативні документи, що регулюють її діяльність; визначити права й обов’язки, основні функції і повноваження органу, у який направляється звертання.

Джерелом інформації для визначення бази оподатковування непрямими методами можуть бути дані, отримані у встановленому законодавством порядку від органів державної влади, у тому числі митних, органів внутрішніх справ, банківських установ; звітні документи платника податків; результати попередніх перевірок, перевірок-обстежень виробничих, складських, торгових і інших приміщень; зведення від третіх осіб, що вступали у відносини з таким платником податків.

Для визначення елементів податкових баз під час застосування непрямих методів згідно з п. 6 Методики органи державної податкової служби можуть використовувати інформацію, отриману відповідно до законодавства, зокрема від:

1) підприємств, установ і організацій, включаючи Національний банк України і його установи, комерційні банки, інші фінансові установи, і суб’єктів підприємницької діяльності фізичних осіб – довідки, копії документів про фінансово-господарську діяльність і отримані доходи, обсяги реалізованої продукції, витрати підприємств, установ і організацій усіх форм власності, зведення про поточні і вкладні (депозитні) та інші рахунки, інформацію про наявність і оборот коштів на цих рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлений термін валютного виторгу від суб’єктів підприємницької діяльності, а також іншу інформацію, пов’язану з обчисленням і сплатою податків, зборів (обов’язкових платежів), у порядку, визначеному законодавством;

2) підприємств, установ і організацій, включаючи Національний банк України і його установи і комерційні банки, – зведення про суми засобів, виплачених суб’єктам підприємницької діяльності – фізичним особам, і утриманих з них податків;

3) органів, уповноважених проводити державну реєстрацію і видавати спеціальні дозволи (ліцензії, патенти і тощо) на проведення деяких видів підприємницької діяльності, – звіт про видачу таких дозволів суб’єктам підприємницької діяльності.

Щодо галузі господарювання суб’єкта визначених видів, що перевіряється, здійснення його діяльності в кожному випадку потрібно визначати установи, на які покладені повноваження здійснення державного контролю в окремій сфері: видача ліцензій, патентів, інших документів, що мають дозвільний характер.

Зокрема, Закон України від 01.06.2000 р. № 1775-111 „Про ліцензування визначених видів господарської діяльності” називає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їхнього ліцензування, установлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб’єктів господарювання й органів ліцензування за порушення законодавства в сфері ліцензування.

Дія цього Закону поширюється на всіх суб’єктів господарювання. Ліцензування банківської діяльності, діяльності з надання фінансових послуг, зовнішньоекономічної діяльності, ліцензування каналів віщання, ліцензування в сфері электроенергетики і використання ядерної енергії, ліцензування в сфері утворення, ліцензування в сфері інтелектуальної власності, виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами здійснюється відповідно до законів, що регулюють відносини в цих сферах;

4) органів державної статистики й органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі екології і природних ресурсів – дані про обсяги викидів, скидів і розміщення відходів.

Інформацією про обсяги викидів, скидів і розміщення відходів володіють органи державної статистики зі звітності, що їм надають промислові підприємства.

Отриману інформацію можна використовувати для визначення об’єкта обкладання збором за забруднення навколишнього середовища, про що йтиметься далі;

5) органів лісового господарства – зведення про фактичні обсяги заготовленої деревини, що відпускається на пні, живиці, другорядних лісових матеріалів, продуктів побічного користування і використання окремих земельних ділянок лісового фонду.

Державний облік лісів і державний лісовий кадастр ведуться державними органами лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядження, інвентаризації, обстежень і первинного обліку лісів за єдиною для України системою на засоби державного бюджету на підставі ст. 96 Лісового кодексу України;

6) органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі водяного господарства – зведення про фактичний обсяг води, забраної водокористувачами, і обсяг води, пропущеної через турбіни гідроелектростанцій.

Державне керування в галузі використання й охорони вод і відтворення водяних ресурсів здійснюється по басейновому принципу на основі державних, міждержавних і регіональних програм використання й охорони вод і відтворення водяних ресурсів. Державне керування в галузі використання й охорони вод і відтворення водяних ресурсів здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві ради і їхні виконавчі комітети, спеціально уповноважені органи державної виконавчої влади й інші державні органи відповідно до законодавства України.

Спеціально уповноваженими органами державної виконавчої влади в галузі використання й охорони вод і відтворення водних ресурсів є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань водного господарства, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань геології і використання надр, їхні органи на місцях і інші державні органи відповідно до законодавства.

Компетенція спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів у галузі керування і контролю за використанням і охороною вод і відтворенням водяних ресурсів визначена ст. 15 Водяного кодексу України.

На підставі даних підприємств, що забезпечують водою, (міськводоканалів) визначаються фактичні обсяги використання води. Особливо це стосується підприємств, що виготовляють продукцію, основним з елементів якої є вода. Через обсяги споживання води, застосовуючи калькуляцію на виготовлення одиниці продукції, можна визначити кількість фактично виготовленої продукції;

7) органів геологічного контролю – зведення про фактичні обсяги погашених у надрах балансових і забалансових запасів чи добутих корисних копалин;

8) органів державного гірського нагляду – зведення про обсяги наданого в користування підземного простору (ділянки) надр;

9) органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі рибного господарства – зведення про фактичні обсяги вилучених водяних живих ресурсів;

10) органів державного керування в сфері радіочастотного ресурсу – зведення про використання радіочастотного ресурсу на підставі відповідної ліцензії;

11) органів з питань земельних відносин – зведення про площі земель, що перебувають у власності / користуванні платника податків;

12) виконавчих органів місцевих рад – зведення про суми плати за оренду землі, комунального майна;

13) регіональних відділень Фонду державного майна України – зведення про суми плати за оренду державного майна;

14) органів державної статистики – дані для проведення аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств, установ і організацій усіх форм власності;

15) райдержадміністрацій і регіональних відділень Фонду державного майна України – дані про приватизацію державного майна шляхом викупу підприємств і участі в створенні господарчих товариств;

16) бюро технічної інвентаризація – дані про зареєстровані об’єкти нерухомості;

17) органів Державтоінспекції – інформацію про зареєстровані транспортні засоби;

18) органів Держфлотінспекції – дані про зареєстровані суди;

19) інспекцій Держтехнагляду – дані про зареєстровані трактори, комбайни й іншу сільськогосподарську техніку;

20) нотаріусів – інформацію про операції купівлі-продажу майна;

21) органів місцевого самоврядування – дані про земельні ділянки з розташованими на них будинками, а також про земельні ділянки, виділені під забудову.

Може використовуватися інформація, отримана від третіх осіб, які фактично безпосередньо не мали фінансових відносин з підприємством, що перевіряється, але опосередковано, різними шляхами проведення своєї діяльності визначали базу (підстава для нарахування) доходів. Цей метод застосовується при перевірці, наприклад, підприємств, що надають транспортні, грузо-перегрузочні та інші послуги. Базою нарахування валових доходів є такі показники: вага, куб. метри, кількість одиниць і ін. Замовниками таких послуг можуть бути фірми-нерезиденти, що одночасно є покупцями товарів (до яких застосовуються конкретні послуги) чи представниками (агентами). У цьому випадку третьою особою є постачальник-резидент (експортер), з яким підприємство відносин, що перевіряється, немає. Для повноти визначення валового доходу необхідно проаналізувати відносини фірми-експортера з нерезидентом, а саме: кількість поставленого товару фірмою-резидентом, умови постачання і взаємні зобов’язання сторін.

Отримана інформація може застосовуватися як для донарахування податку на прибуток, так і нарахування доданої вартості.

Нарахування податків може здійснюватися шляхом порівняння діяльності платників податків, що займаються відповідною діяльністю.

Для визначення обсягу оподатковуваних операцій необхідно установити ознаки відповідного виду діяльності, тобто однакові умови господарювання, зокрема: вид діяльності, період заняття цією діяльністю, місце проведення діяльності, забезпеченість матеріалами, сировиною і замовленнями (обсяги реалізації), умови реалізації продукції (місце реалізації, кому, чи реалізується, здається на реалізацію готова продукція), кількість робочих днів у місяці і чи є ця діяльність основним джерелом доходу. Крім того, варто зіставити планову калькуляцію на виготовлення продукції (розроблену виходячи з технологічних потужностей устаткування, витрат робочого часу, планових витрат матеріалів на виготовлення продукції) з фактичною собівартістю й обсягами виготовленої продукції.

Схема наведеного прикладу можлива для застосування до фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності.

При комплексній документальній перевірці продуктового магазину (ПМ) установлено, що в періоді, що перевіряється, магазин здійснював деякі закупівлі прохолодних напоїв і інших товарів без відображення їх в обліку (установлено під час зустрічних перевірок постачальників). Загальна сума таких закупок – 15,0 тис. грн. Офіційно відбитої готівки для проведення розрахунків за ці товари ПМ не мав. Крім того, установлені розрахунки з окремими контрагентами (за різні послуги) за готівку, що не оприходувалась платником податків. Установлено також, що ПМ офіційно не мав на той момент готівки, що могла бути використана для зазначених розрахунків. Загальна сума таких розрахунків – 5,0 тис. грн. Зазначене свідчить про відсутність частини документів, що можуть підтвердити розрахунки податкових зобов’язань з податку на прибуток і ПДВ (підстава для застосування непрямого методу). При цьому в I кварталі виявлено невідображених закупівель на 3,0 тис. грн, в ІІ кварталі –на 12,0 тис. грн. Розрахунки з постачальниками неоприбуткованою готівкою встановлені тільки в I кварталі.

Той факт, що на кінець кварталу залишків товарів, закупівля яких виявлена в I кварталі, не знайдено, дає підстави для висновку про їхню реалізацію в I кварталі. При цьому розрахунок ціни продажу здійснено за цінами, що діяли в ПМ, на такі ж товари. Прихована сума виторгу становить 4,0 тис. грн. При цьому розрахунки за наявні, які не оприбутковані, були пізніше, ніж зазначені закупівлі. Це дозволяє припустити, що реалізація закуплених (невідображених) товарів і дала можливість частково одержати готівку для розрахунку з контрагентами за послуги. Готівка в сумі 1,0 тис. грн отримана від іншої невстановленої реалізації. Таким чином, прихована в I кварталі сума виторгу становить 5,0 тис. грн.

На кінець кварталу залишків товарів, закупівля яких виявлена в II кварталі, не виявлено. Внаслідок цього можна зробити висновок про їхню реалізацію в ІІ кварталі. При цьому розрахунок ціни продажу здійснено за цінами, що діяли в ПМ на такі ж товари. Прихована сума виторгу становить 14,0 тис. грн. Отриманий неоприбуткований виторг дозволив розрахуватися з контрагентами за послуги в сумі 1,0 тис. грн. Залишок неоприбуткованого виторгу використаний на невизначені перевіркою заходи. Таким чином, прихована в II кварталі сума виторгу становить 14,0 тис. грн.

Метод контролю витрат і доходів суб’єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб. Даний метод ґрунтується на аналізі показників доходів і витрат (правда, у Методиці № 697 згадуються також зовсім незрозумілі „інші показники”), що характеризують підприємницьку діяльність суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи. Ідея цього методу вкрай проста. Орган ДПС порівнює суми витрат суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи із сумою задекларованого їм доходу. У випадку, якщо витрати перевищують дохід від підприємницької діяльності, відбитий фізичною особою в декларації, а платник не підтверджує чи документально відмовляється надати інформацію щодо джерела такого доходу, орган ДПС визначає суму перевищення для включення її в базу оподаткування.

Працівники ДПА в Кіровоградській області, проводячи документальну перевірку діяльності приватного підприємця „М” встановили, що протягом певного періоду він здійснював закупівлю в населення м’яса та шкіри великої рогатої худоби з метою подальшої їх реалізації.

При цьому кошти, одержані від реалізації зазначеної продукції, у деклараціях про отримані доходи та понесені видатки від здійснення підприємницької діяльності підприємець не декларував, а відповідно і податки з отриманих доходів до бюджету не сплачував.

Здійснивши ряд комплексних заходів щодо виявлення фактичних джерел отримання доходів, було встановлено, що реалізацію закупленої продукції приватний підприємець провадив підприємствам та організаціям України й отримав дохід у розмірі 830 тис. грн.

За результатами проведеної перевірки вказаному підприємцю додатково нараховано 325,2 тис. грн прибуткового податку.

При проведенні документальної перевірки приватного підприємця К., яка здійснювала діяльність у сфері оптової та роздрібної торгівлі продуктами харчування та непродовольчими товарами, встановлено, що розрахунки зі споживачами та постачальниками здійснювалися як у готівковій, так і безготівковій формі. В установах банків підприємець „ДО” мала розрахункові рахунки, одночасно була керівником і головним бухгалтером у декількох підприємствах та організаціях міста. Свою підприємницьку діяльність здійснювала із залученням найманих працівників, при цьому, порушуючи вимоги чинного законодавства, трудові догоди з працівниками не укладалися, відомості про нарахування та виплату заробіт-ної плати не велися.

Перевіряючи суб’єктів господарювання, які здійснюють операції з використанням ощадних сертифікатів на пред’явника, працівниками ДПА в АР Крим в одному із відділень банку виявлено 163 громадянини, що одержали доходи по ощадних (депозитних) сертифікатах на пред’явника на загальну суму 489,2 тис. грн, при цьому прибутковий податок з виплачених сум доходів не утримувався.

За наслідками проведеної перевірки донараховано 293,0 тис. грн прибуткового податку разом з фінансовими санкціями.

Парадокс полягає в тому, що сама по собі така ситуація не є підставою для застосування непрямих методів (у пп. 4.3.1 ст. 4 Закону № 2181 вона прямо не передбачена), але передба-чені Законом № 2181 підстави є – даний непрямий метод може бути застосований, але тільки у випадку якщо платник не підтверджує документально, що має додатковий дохід, відмовляється назвати джерела його одержання. Тому при буквальному прочитанні Методики № 697 (зверніть увагу, що там застосований союз не „і”, а „чи”) для протидії застосуванню непрямих методів досить навіть не подавати підтверджуючі документи, а просто обґрунтувати джерело такого доходу.

Цей метод був би діючим, якби на момент уведення непрямих методів було б проведено суцільне декларування майнового стану фізичних осіб. Але оскільки таке декларування проведено не було, цілком прийнятним варіантом джерела таких доходів можуть бути доходи минулих років (у тому числі і недекларовані доходи, отримані до 1993 р.) чи позичені в родичів засоби тощо [7].

Метод аналізу інформації про доходи і витрати платників податків. Цей метод найбільше незрозумілий, оскільки чітка послідовність дій з оцінки елементів податкових баз (що, власне, і потрібно від методики) по цьому методу взагалі не описана. Відповідно до п. 8 Методики № 697 даний метод базується на оцінці інших елементів податкової бази, що можуть визначатися органами ДПС на основі оцінки інформації, передбаченої п. 6 і 7 цієї Методики. Внаслідок повної невизначеності порядку розрахунку щодо цього методу цілком ймовірним є його широке застосування [6].

Проведений аналіз застосування непрямого методу щодо зіставлення витрат платника податків з його доходами показує, що його застосування на практиці має ряд труднощів.

На момент уведення непрямих методів не було проведено суцільне декларування майнового стану фізичних осіб, це значно обмежує застосування непрямого методу у цілому, тому що немає межі, якою можна відділити доходи минулих років від доходів, отриманих після введення Закону 2181-111.

Методика, затверджена Постановою КМУ № 697, не дає чіткої послідовності дій щодо оцінки елементів баз оподаткування з цього методу. Необхідна більш детальна розробка алгоритму розрахунку податкових зобов’язань щодо зіставлення витрат платника податків з його доходами.


Література

1. Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами: Закон України від 21.12.2000 р. № 2181 -III (зі змінами і доповненнями).

2. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 р. № 2121-111 (зі змінами і доповненнями).

3. Про ліцензування визначених видів господарської діяльності: Закон України від 01.06.2000 р. № 1775-111 (зі змінами і доповненнями).

4. Про затвердження Методики визначення сум податкових зобов’язань по непрямих методах: Постанова КМ України від 27.05.2002 р. № 697.

5. Методичні рекомендації визначення сум податкових зобов’язань по непрямих методах, затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 05.07.2002 р. № 312/ДСК.

6. Іванов Ю. Непрямі методи: побоювання були недаремні // Бухгалтерія. – 2002. –
№ 24/1-2 (491/1-2). – С. 30–35.

7. Вахітов Р., Репа А. Непрямі методи визначення податкових зобов’язань. Дебет-кредит // Школа бухгалтера. – 2002. – № 36. – С. 38–40.

Схожі:

Інформації про доходи І витрати платника податків iconНаказ №123 м. Донецьк Про подання декларацій про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру
Порядку зберігання документів і використання відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового...
Інформації про доходи І витрати платника податків iconДодаток до Закону України "Про засади запобігання І протидії корупції" від 7 квітня 2011 року №3206-vі декларація про майно, доходи, витрати І зобов’язання фінансового характеру за 20 рік
Декларація про майно, доходи, витрати І зобов’язання фінансового характеру за 20 рік
Інформації про доходи І витрати платника податків iconДодаток до Закону України "Про засади запобігання І протидії корупції" від 7 квітня 2011 року №3206vі декларація про майно, доходи, витрати І зобов’язання фінансового характеру за 20 рік
Декларація про майно, доходи, витрати І зобов’язання фінансового характеру за 20 рік
Інформації про доходи І витрати платника податків iconДодаток до Закону України "Про засади запобігання І протидії корупції" від 7 квітня 2011 року №3206vі декларація про майно, доходи, витрати І зобов’язання фінансового характеру за 20 рік
Декларація про майно, доходи, витрати І зобов’язання фінансового характеру за 20 рік
Інформації про доходи І витрати платника податків iconДодаток до Закону України "Про засади запобігання І протидії корупції" від 7 квітня 2011 року №3206vі декларація про майно, доходи, витрати І зобов’язання фінансового характеру за 20 рік
Декларація про майно, доходи, витрати І зобов’язання фінансового характеру за 20 рік
Інформації про доходи І витрати платника податків iconДодаток до Закону України "Про засади запобігання І протидії корупції" від 7 квітня 2011 року №3206vі декларація про майно, доходи, витрати І зобов’язання фінансового характеру за 20 рік
Декларація про майно, доходи, витрати І зобов’язання фінансового характеру за 20 рік
Інформації про доходи І витрати платника податків iconДодаток до Закону України "Про засади запобігання І протидії корупції" від 7 квітня 2011 року №3206vі декларація про майно, доходи, витрати І зобов’язання фінансового характеру за 20 рік
Декларація про майно, доходи, витрати І зобов’язання фінансового характеру за 20 рік
Інформації про доходи І витрати платника податків iconДодаток до Закону України "Про засади запобігання І протидії корупції" від 7 квітня 2011 року №3206vі декларація про майно, доходи, витрати І зобов’язання фінансового характеру за 20 рік
Декларація про майно, доходи, витрати І зобов’язання фінансового характеру за 20 рік
Інформації про доходи І витрати платника податків iconНаказ №105 "Про подання декларацій про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру", виклавши його у новій редакції
України від 21. 03. 2013 №1/9-200 щодо зобов’язань щорічно подавати посадовими особами юридичних осіб публічного права, які одержують...
Інформації про доходи І витрати платника податків iconДодаток до Закону України "Про засади запобігання І протидії корупції" від 7 квітня 2011 року №3206vі декларація про майно, доходи, витрати І зобов’язання фінансового характеру за 2012 рік
Декларація про майно, доходи, витрати І зобов’язання фінансового характеру за 2012 рік
Інформації про доходи І витрати платника податків iconДодаток №1 Додаток до Закону України "Про засади запобігання І протидії корупції" від 7 квітня 2011 року №3206vі декларація про майно, доходи, витрати І зобов’язання фінансового характеру за 20 рік
Декларація про майно, доходи, витрати І зобов’язання фінансового характеру за 20 рік
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи