В. В. Гуменна, фам, 2 курс Л. В. Галаєва, к е. н., доц. Національний університет Біоресурсів І природокористування України в роботі розглядається концепція icon

В. В. Гуменна, фам, 2 курс Л. В. Галаєва, к е. н., доц. Національний університет Біоресурсів І природокористування України в роботі розглядається концепція




Скачати 96.44 Kb.
НазваВ. В. Гуменна, фам, 2 курс Л. В. Галаєва, к е. н., доц. Національний університет Біоресурсів І природокористування України в роботі розглядається концепція
>В. В. Гуменна , ФАМ, 2 курс<><> <> <><>Л.В.Галаєва<>, к.е.н., д
Дата31.12.2012
Розмір96.44 Kb.
ТипКонцепція

УДК


Управління економічними ризиками


В. В. Гуменна, ФАМ, 2 курс

Л.В.Галаєва, к.е.н., доц.

Національний університет Біоресурсів і природокористування України


В роботі розглядається концепція управління економічними ризиками. Наведено загальну логічну схема управління ризиками незалежно від сфери економічної діяльності та проаналізовано окремі підходи до управління ризиками.


Ключові слова: ризик, управління ризиком, диверсифікація, лімітування.


Актуальність дослідження. Наявність ризику в процесі економічної діяльності як обов’язкового атрибуту – об’єктивний економічний закон. В умовах ринкової економіки неможливо управляти підприємством без урахування ризику, а для ефективного управління важливо не лише знати про його наявність, а й правильно ідентифікувати та структурувати ризики. В таких умовах успішна діяльність підприємства може забезпечена лише за наявності ефективної системи управління ризиками (ризик-менеджменту).

^ Аналіз основних публікацій. Питання управління економічним ризиком розглядали в своїх роботах відомі вітчизняні та зарубіжні вчені-еконмісти: В.В. Вітлінський, А.Б. Камінський, М.М. Клименюк, О.І. Ястремський, Є. Альтман, Т. Бартон, Є. Брігхем, О. Лобанов, Струченкова Т., П. Уокер, Черкасов В., У. Шенкир та ін.  Однак, необхідною є систематизація підходів у сфері ризик-менеджменту в економічній діяльності.

^ Метою статті є систематизація та узагальнення підходів до управління економічними ризиками.

Виклад основного матеріалу. Існує багато різних визначень ризику. Відомий український вчений-ризиколог Вітлінський В.В. надає таке визначення ризику [1]: Ризик – це економічна категорія, яка відображає характерні особливості сприйняття зацікавленими суб’єктами економічних відносин об’єктивно існуючих невизначеності та конфліктності, іманентно притаманних процесам цілепокладання, управління, прийняття рішень, оцінювання, що обтяжені можливими загрозами та невикористаними можливостями.

З розвитком цивілізації, техніки, технологій, з підвищенням ролі людського чинника необхідність управління ризиками неухильно зростає. У широкому розумінні управління ризиками являє собою сукупність дій, спрямованих на забезпечення сталої діяльності економічного суб'єкта в умовах невизначеності. Управління ризиками – це необхідність використовувати в управлінській діяльності різноманітні підходи, процеси, заходи, які дозволяють певною мірою (наскільки це можливо) прогнозувати можливість настання ризикованих подій і домагатися зниження ступеня ризику до допустимих меж.

Узагальнену блок-схема процесу управління ризиком наведено на рис. 1.



Рис. 1. Узагальнена блок-схема процесу управління ризиком

Основні принципи процесу управління ризиками [2].

  1. Принцип максимізації, який передбачає прагнення до най­ширшого аналізу можливих причин і чинників виникнення ризику, тобто зведення рівня невизначеності до мінімуму.

  2. Принцип мінімізації означає, що управлінці намагаються звести до мінімуму, по-перше, спектр можливих ризиків, а, по-друге, мінімізувати ступінь впливу ризику на свою діяльність.

  3. Принцип адекватності реакції зводиться до того, що необхідно адекватно і швидко реагувати на зміни, які можуть призвести до виникнення ризику.

  4. Принцип прийняття — управлінці (підприємці) можуть прийняти на себе тільки обґрунтований ризик.

Ризик-менеджмент є частиною фінансового менеджменту, його основна мета – забезпечити оптимальне (прийнятне для підприємця) співвідношення прибуток – ризик. Успішна реалізація процесу управління ризиками вимагає висококваліфікованої підготовки управлінського персоналу, знання ним закономірностей управлінської діяльності, нових напрямів удосконалення системи управління компанією, їх особливостей. Для процесу управління ризиком необхідно вміти прогнозувати виникнення тих чи інших проблем і відповідних ситуацій.

Ризик-менеджмент передбачає вироблення стратегії і тактики управління ризиками. Під стратегією управління розуміються напрям і спосіб використання ресурсів для досягнення поставленої мети. У рамках стратегії визначаються: мінімально прийнятний рівень прибутковості; максимально допустимий рівень ризику; оптимальне співвідношення дохідності та ризику. Під тактикою управління ризиками розуміється вибір і використання конкретних методів та інструментів для досягнення поставленої мети. Завданням тактики управління є я вибір оптимального рішення в конкретних умовах.

Підприємці (менеджери) визнають ту фундаментальну істину, що сама природа економічної діяльності нерозривно пов’язана з ризиком. Вони змушені знаходити практичні шляхи зменшення загрози збитків, зумовленої суттєвими (катастрофічними) ризиками, обирати ефективний спосіб дій, який забезпе­чить прийнятний ступінь ризику. Кожен суб’єкт управління обирає конкретний спосіб чи комбінацію способів управління ризиками залежно від специфіки діяльності, обраної маркетингової стратегії тощо. Втім існують загальні підходи до управління економічним ризиком. Насамперед управління ризиком передбачає:

  • використання всіх можливих засобів для того, щоб уникнути недопустимо великого ступеня ризику, пов’язаного зі значними (катастрофічними) збитками;

  • контроль ризику, якщо немає змоги уникнути його;

  • оптимізацію ступеня ризику чи максимально можливе зменшення обсягів та ймовірності можливих збитків чи відхилення від обраних цілей;

  • усвідомлене прийняття (збереження) чи навіть збільшення ступеня ризику в разі, коли це має сенс.

Процес управління ризиком (ризик-менеджмент) забезпечує відповідний механізм подолання проблеми ризику. Обираючи відповідний спосіб управління економічним ризиком, яким обтяжена певна діяльність, менеджер повинен керуватися такими основними принципами:

  • недоцільно ризикувати більшим заради меншого;

  • недоцільно ризикувати більше того, що дозволяють власні кошти (капітал);

  • необхідно заздалегідь піклуватись про можливі наслідки ризику.

Враховуючи основні принципи ризик-менеджменту, кожен суб’єкт прийняття рішень обирає ту чи іншу стратегію діяльності з огляду на власну схильність або несхильність до ризику. Так, рівень прийнятого для себе ризику визначається виходячи з схильності суб'єкта до ризику (прийнятного рівня втрат) та рівня доходів, який він хоче собі гарантувати [3]. Прийнято вважати, що раціонально діючі економічні суб'єкти не схильні до ризику. Однак це не означає, що вони не бажають нести тягар ризику, адже відмова від операцій, пов'язаних з виникненням ризику, означає втрату можливого виграшу. Економічні суб'єкти готові нести тягар ризику, тільки якщо вони отримують адекватну компенсацію за нього. Разом з тим суб'єкти по-різному оцінюють ризик в одній і тій же ситуації та не всі однаково схильні до ризику. Деякі зовсім не розташовані до ризику, інші готові прийняти його на себе повністю. Існує також проміжний варіант, коли суб'єкт готовий прийняти на себе тільки частину ризику, жертвуючи частиною потенційного доходу заради досягнення більшої передбачуваності фінансового результату. Виходячи з відносини суб'єктів до ризику, виділяють наступні стратегії управління ризиком:

• уникнення ризику (ухилення від дії, пов'язаних з ризиком);

• збереження ризику (прийняття ризику у повному обсязі);

• обмеження ризику (прийняття ризику та його зниження);

• передача ризику (прийняття ризику та його передача частково або в повному обсязі третім особам).

Для оцінки ступеня прийнятності ризику слід виділяти зони ризику в залежності від величини очікуваних втрат. В залежності від величини можливих втрат зазвичай виділяють наступні чотири зони ризику.

Безризиковою зоною є область, в якій втрати не очікуються (нульові втрати) або є негативними (перевищення прибутку над втратами), тобто де економічний ефект від діяльності – позитивний.

• Зона допустимого ризику – область, в межах якої величина можливих втрат не перевищує величину прибутку і, отже, діяльність має економічну доцільність. Межею зони допустимого ризику є розрахунковий прибуток.

• Зона критичного ризику – область можливих втрат, що перевищують величину запланованого прибутку аж до величини повної розрахункової виручки. Тут компанія ризикує не тільки не отримати ніякого доходу, але і понести прямі збитки в розмірі зроблених витрат.

• Зона катастрофічного ризику – область можливих втрат, які перевершують критичний рівень і можуть досягати величини, рівної розміру власного капіталу компанії. Катастрофічний ризик здатний привести компанію до банкрутства.

Тепер зупинимося детальніше на окремих методах управління ризиком.

Уникнення ризику означає просте ухилення від певного заходу, обтяженого надмірним (критичним чи катастрофічним) ризиком. Утім уникнути ризику для менеджера (інвестора) нерідко означає відмовитись від прибутку, а це пов’язано з ризиком невикористаних можливостей («закопаних» талантів).

Попередження ризику – це досить ефективний засіб, який, однак, лише в окремих випадках дає змогу зменшити ступінь ризику. Існує багато шляхів щодо цього. Так, наприклад, для банків існує кілька способів підтримки на прийнятному рівні обсягів безнадійних боргів, тобто попередження ризику (ненадання кредитів надмірно ризикованим клієнтам; контроль сплат за кредитами; перегляд умов кредитування). Крім того, банк певною мірою може компенсувати кредитний ризик, підвищуючи (якщо це можливо) відсоткові ставки за кредити. Тобто зростання доходів від надійних клієнтів може компенсувати збитки від безнадійних боржників.

 Прийняття (збереження чи збільшення) ступеня ризику – це залишення ризику за менеджером (інвестором), тобто на його відповідальність. Вкладаючи кошти в певну справу, менеджер має бути впевненим, що є змога покрити можливі збитки або що вони йому майже не загрожують.

Способи (методи) зниження ступеня ризику можна поділити на зовнішні та внутрішні. Зовнішні способи зниження ступеня ризику (передача ризику) свідчать про те, що менеджер (інвестор) передає відповідальність за економічний ризик (повністю чи частково) комусь іншому, прагне розподілити ризик серед головних суб’єктів, залучених до справи, або, наприклад, передати його страховій компанії.

 Розподіл ризику полягає в тому, щоб, наприклад, перекласти певну частку відповідальності за ризик на того співучасника реального інвестиційного проекту, який здатний його контролювати краще за інших.

Суть зовнішнього страхування ризику полягає в тому, що інвестор готовий відмовитися від частини доходів, аби уникнути надто великого ступеня ризику. Тобто він готовий заплатити за зниження до прийнятної, на його думку, величини рівня ризику. Фактично, коли вартість страховки менша, ніж обсяг можливих збитків, інвестор, несхильний до ризику, захоче застрахуватися так, щоб забезпечити повне повернення будь-яких фінансових втрат, яких він імовірно зможе зазнати. Страхування ризику – це, по суті, передача певних ризиків страховій компанії. До методів, що за суттю близькі до страхування, можна віднести застосування деривативів (опціони, ф’ючерси, свопи тощо).

^ Внутрішні способи оптимізації (зниження) ступеня ризику досить різноманітні. Основними серед них є: лімітування; диверсифікація; створення запасів та резервів; здобуття додаткової інформації тощо.

 Лімітування – це встановлення ліміту, тобто верхньої межі часу, коштів тощо. Воно є важливим засобом зниження рівня ризику і застосовується, зокрема, банками, під час продажу товарів у кредит (за кредитними картками), за дорожніми чеками та єврочеками тощо; інвесторами – у визначенні обсягів вкладання капіталу в певний проект тощо.

 Диверсифікація – це процес розподілу, наприклад, вкладених коштів між різними об’єктами інвестування, які безпосередньо не пов’язані один з одним. На засадах диверсифікації ґрунтується діяльність інвестиційних фондів, які продають клієнтам свої акції, а одержані кошти вкладають у різноманітні цінні папери, які обертаються на фондовому ринку і дають відносно стійкий у середньому прибуток. Диверсифікація дозволяє уникнути частини ризику завдяки розподілу капіталу між різноманітними видами діяльності.

 Створення резервів, запасів на покриття ймовірних збитків є одним з поширених на практиці способів зниження ступеня ризику. Основною проблемою у створенні запасів та резервів на покриття ймовірних збитків є оцінювання потенційних наслідків ризику.

 Здобуття додаткової інформації є одним з важливих способів зниження ступеня ризику. В умовах використання невичерпних, неоднозначних, неточних даних постає питання про доцільність їхнього уточнення. Отже, для оцінювання доцільності здобування додаткової інформації необхідно оцінити економічну доцільність проведення додаткових досліджень.

Висновки. Жоден найдосконаліший план чи мудрий менеджер передбачити всіх несподіванок не в змозі. Але враховувати зміни внутрішніх і зовнішніх умов і швидко присто­совуватися до них необхідно. Підприємство повинне не лише бути готовим до змін, але й здатним їх сприйняти та адаптувати. Відсутність цієї здатності може виявитися основною причиною виникаючих кризових ситуацій. В таких умовах питання ефективності системи ризик-менеджменту підприємства набуває особливої актуальності. Проведений аналіз основних принципів та підходів до управління ризиками в економічній діяльності показав, що в арсеналі кожного суб’єкта прийняття управлінських рішень є широкий спектр заходів по управлінню ризиками, що ґрунтується на загальних принципах, але кінцеве рішення визначатиметься індивідуальною схильністю до ризику.


Література

  1. Вітлінський В.В., Великоіваненко Г.І. Ризикологія в економіці та підприємництві: Монографія. – К.: КНЕУ, 2004. – 480с.

  2. Черкасов В.В. Проблемы риска в управленческой деятельности. Монография. – М.:Рефа-бук; К.: Ваклер, 1999. – 288с.

  3. Струченкова Т.В. Валютные риски: анализ и управление. – М.: Кнорус, 2010г. – 216 с.



Управление экономическими рисками


В. В. Гуменная


В работе рассматривается концепция управления экономическими рисками. Приведена общая логическую схема управления рисками независимо от сферы экономической деятельности и проанализированы некоторые подходы к управлению рисками.


Ключевые слова: риск, управление риском, диверсификация, лимитирование.


Managing economic risks


V. Humenna


In this paper the concept of management of economic risks. The general logical scheme of risk management regardless of the scope of economic activity and analyzes some approaches to risk management.


Keywords: risk, risk management, diversification, limiting.

Схожі:

В. В. Гуменна, фам, 2 курс Л. В. Галаєва, к е. н., доц. Національний університет Біоресурсів І природокористування України в роботі розглядається концепція iconНаціональний університет біоресурсів І природокористування україни концепція виробництва фітосировини для біоенергетики в Україні
Новизна розробки: Важливе значення має використання біомаси багаторічних високопродуктивних культур на тверде біопаливо, що дозволяє...
В. В. Гуменна, фам, 2 курс Л. В. Галаєва, к е. н., доц. Національний університет Біоресурсів І природокористування України в роботі розглядається концепція iconНаціональний університет біоресурсів І природокористування україни

В. В. Гуменна, фам, 2 курс Л. В. Галаєва, к е. н., доц. Національний університет Біоресурсів І природокористування України в роботі розглядається концепція iconНаціональний університет біоресурсів І природокористування україни

В. В. Гуменна, фам, 2 курс Л. В. Галаєва, к е. н., доц. Національний університет Біоресурсів І природокористування України в роботі розглядається концепція iconНаціональний університет біоресурсів І природокористування україни

В. В. Гуменна, фам, 2 курс Л. В. Галаєва, к е. н., доц. Національний університет Біоресурсів І природокористування України в роботі розглядається концепція iconНаціональний університет біоресурсів І природокористування україни

В. В. Гуменна, фам, 2 курс Л. В. Галаєва, к е. н., доц. Національний університет Біоресурсів І природокористування України в роботі розглядається концепція iconНаціональний університет біоресурсів І природокористування україни

В. В. Гуменна, фам, 2 курс Л. В. Галаєва, к е. н., доц. Національний університет Біоресурсів І природокористування України в роботі розглядається концепція iconНаціональний університет біоресурсів І природокористування України надалі іменується „Сторона 1”
Національний університет біоресурсів І природокористування України (надалі іменується „Сторона 1”)
В. В. Гуменна, фам, 2 курс Л. В. Галаєва, к е. н., доц. Національний університет Біоресурсів І природокористування України в роботі розглядається концепція iconНубіп україни ф 5 4-05 національний університет біоресурсів І природокористування україни

В. В. Гуменна, фам, 2 курс Л. В. Галаєва, к е. н., доц. Національний університет Біоресурсів І природокористування України в роботі розглядається концепція iconНубіп україни ф 5 4-06 національний університет біоресурсів І природокористування україни

В. В. Гуменна, фам, 2 курс Л. В. Галаєва, к е. н., доц. Національний університет Біоресурсів І природокористування України в роботі розглядається концепція iconНубіп україни ф 5 4-06 національний університет біоресурсів І природокористування україни

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи