Луганський національний університет імені тараса шевченка” ІІ міжнародна науково-практична icon

Луганський національний університет імені тараса шевченка” ІІ міжнародна науково-практична




НазваЛуганський національний університет імені тараса шевченка” ІІ міжнародна науково-практична
Сторінка2/10
Дата01.02.2013
Розмір1.58 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

^ ВПЛИВ РІЗНИХ ДОЗ NPK ДОБРИВ НА ВМІСТ МАРГАНЦЮ В РОСЛИНАХ РІПАКУ


Вплив ріпаку на баланс елементів живлення в агроценозі викликає зацікавленість у вчених всього світу. Поглинання та винос мікроелементів даною культурою недостатньо вивчені в умовах півдня України. У зв’язку з тим, що у ґрунтах півдня України має місце нестача доступних форм марганцю, накопичення його ріпаком є новим та актуальним напрямком в дослідженні мінерального живлення культури.

Мета досліджень: вивчити накопичення марганцю та фізіолого-біохімічні показники рослини ріпаку за різних рівнів NPK живлення. Дослідження впливу NPK добрив на вміст марганцю в рослині ріпаку проводили на базі довгострокового стаціонарного досліду Одеського інституту агропромислового виробництва на рослинах ріпаку озимого сорту Света. Варіанти досліду: контроль – без добрив; N60P30K30; N120P45K45; N180P60K60.

Протягом різних фаз онтогенезу проводили відбір рослинного матеріалу та визначали вміст марганцю в рослині ріпаку та фізіолого-біохімічні показники. У зразках зеленої маси визначали хлорофіл за Арноном та вміст марганцю методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії. У зерні визначали вміст марганцю, жир та вміст жирних кислот методом газово-рідинної хроматографії.

Дослідження показали, що внесення NPK добрив збільшує на 10-88% вміст марганцю в зеленій масі ріпаку у фазах розетки, бутонізації та цвітіння та знижує вміст марганцю у вегетативній масі на 5-18% в фазу повної стиглості. Це може бути пов’язано з кращим перерозподілом марганцю між листками та зерном.

Внесення добрив підвищувало біомасу та врожайність ріпаку та вміст хлорофілу в листках. Відмічено достовірну позитивну кореляцію вмісту марганцю в вегетативній масі та: біомасою ріпаку (0,974); накопиченням хлорофілу у фазу бутонізації (0,901), цвітіння (0,979) та врожайністю (0,730-0,928). Високий кореляційний зв'язок між накопиченням хлорофілу та накопиченням марганцю можливо пов'язаний із участю марганцю у побудові фотосинтетичного апарату у складі комплексу фотолізу води фотосистеми II. Даний зв'язок показує: чим краще культура отримує марганець протягом онтогенезу, тим більше формує потім врожай.

Вміст марганцю в зерні підвищується під впливом добрив на: 33% за одинарної, 40% за полуторної, 47% за подвійної дози добрив. Добрива підвищують вміст ненасичених жирних кислотна 8-25 % та зменшують кількість ерукової кислоти в 4-9 разів. Відмічено позитивний кореляційний зв'язок між вмістом марганцю в зерні та ненасичених жирних кислот: олеїновою (0,752), лінолевою (0,658), ліноленовою (0,460);. Це пов’язано з тим, що марганець входить до складу НАДФ залежної цитоплазматичної малатдегідрогенази, яка поставляє відновлювальні еквіваленти для синтезу ненасичених жирних кислот.

Між вмістом марганцю та ерукової кислоти спостерігається висока від’ємна кореляція (-0,980). Вміст ерукової кислоти збільшується за дії несприятливих умов середовища. Тому від’ємна кореляція з кількістю мікроелементу, вміст якого зростає за умов покращення фізіологічного стану рослини (за вмістом хлорофілу, біомаси та врожаю) є досить закономірною.


УДК



Бабич В’ячеслав

м. Луганськ


^ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВЛАСНІ ВЧИНКИ

ЯК ОДИН З ПОКАЗНИКІВ СФОРМОВАНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я ПІДЛІТКІВ


Останім часом проблема соціального здоров’я підростаючого покоління набуває особливої актуальності. Нині серед молоді все більше можна спостерігати негативних проявів в контексті їхньої поведінки в тому числі й по відношенню до людей, які їх оточують.

Нажаль, підлітки не завжди розуміють, що відсутність відповідальності за власні дії може нанести шкоду як самому собі так і суспільству в цілому. У теперішній час зростає кількість випадків безвідповідального поводження шкільної молоді (переважно підлітків) по відношенню до оточуючих. Психологи відзначають, що загалом у підлітків зросла асоціальна спрямованість, вони стали більш агресивними, вразливими, швидко виходять із стану рівноваги. В окремих дітей роз­виваються хибні якості: жорстокість, брехливість, лють; у значної частини підлітків порушуються ціннісні орієнтації [1, с. 18].

Такі характеристики можуть призводити до певних негараздів. Досить часто це позначається у поведінці підлітка відносно своїх близьких (безпідставні грубощі, неслухняність, навмисні дії, що приносять їм неприємності і т.д.), однолітків (образи, приниження інших, прояви насилля до слабших тощо), літніх людей (насміхання, прояви неповаги, відсутність бажання допомогти, нанесення шкоди тощо).

Значно знизилась відповідальність сучасної молоді й по відношенню до зародження нового життя. Нині все більша кількість дівчат наважується на аборти не замислюючись, що вони позбавляють дитину права на життя, при цьому власну дитину. Нажаль, достатньо часто сьогодні аборти здійснюються дівчатами-підлітками. Це у свою чергу також говорить й про безвідповідальність хлопців-підлітків, які, схиляючи дівчину до статевих стосунків, не замислюються про можливі небажані наслідки (вагітність, зараження хворобами, що передаються статевим шляхом, в тому числі й ВІЧ).

Також, останнім часом можна відмічати зменшення відповідальності серед підлітків за свої вчинки по відношенню до тварин, навколишнього середовища тощо. Все це говорить, про необхідність формування в сучасних підлітків відповідальності за власні дії та поведінку, як складової частини індивідуального соціального здоров’я. В нашому розумінні соціальна відповідальність відображається через здатність підлітка до критичного мислення відносно власних вчинків, спроможність робити правильні висновки стосовно своїх безвідповідальних дій, обдумливо ставитись до прийняття будь яких рішень, а також прагнення навчатись на чужих помилках у зазначеному контексті.

Саме за умови дотримання відповідних дій, на нашу думку, підліток може цілком сприяти підвищенню рівня власної відповідльності й соціального здоров’я відповідно.


Література

1. Бовть О. Соціально-психологічні причини агресивної поведінки підлітків / Оксана Бовть // Рідна школа. 1999. – № 2. – С. 17 – 20.

УДК 336.11




Баранецька Ольга

м. Хмельницький


^ ПРОБЛЕМИ ФІСКАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ


В сьогоднішніх умовах, що характеризуються у деяких країнах ще кризовим станом економіки, нестабільністю та швидкоплинністю правового поля, значними економічними негараздами, варто, перш за все, зосередити увагу науковців та політичних діячів на актуальне розуміння змісту існуючих проблем фіскальної сфери [1, с. 49]. Ситуація, що склалася у сфері фіску за умов світової фінансової кризи та глибокої рецесії 2009 року, є критичною, має неабиякий вплив на рівень забезпечення фіскальної безпеки держави, тому потребує пошуку інструментарію фіскальних реформувань, оскільки власне оптимальне формування ресурсної бази бюджету та ефективне використання державних коштів відображає «…виражену у цифрах долю нації» [2].

Комплекс проблем фіскальної сфери є доволі масштабним, тому першочергово постає питання виокремлення тих диспропорцій, що перешкоджають реалізації національних інтересів України у сфері фіскальної безпеки держави. Основними негативними аспектами фіскальної сфери, що чинять деструктивний вплив на забезпечення прийнятного рівня фіскальної безпеки, є: проблеми інтерференцій бюджетних циклів бюджетного процесу; консолідація бюджету; податкова дискримінація; надмірне податкове навантаження; надмірні державні запозичення; ухилення від сплати податків.

Разом із дослідженням негативних впливів, що перешкоджають досягненню стратегічних векторів соціально-економічного розвитку держави, варто дослідити пріоритети та стратегічні цілі фіскальної безпеки, забезпечення яких сприятиме мінімізації проблем фіскальної сфери. Формування сприятливого фіскального простору передбачає реалізацію наступних заходів: досягнення стійкості фіскальної політики; дотримання науково-обгрунтованого та легітимного підходу до формування та виконання бюджетів; забезпечення стабільності в оподаткуванні, розширення бази та зменшення кількості податкових пільг; зміцнення дохідної бази бюджетів; оптимізацію видатків; зменшення боргового навантаження на бюджет; оптимізацію податкового навантаження; демократизацію податкової служби, що передбачає встановлення рівноправних відносин між платниками і податковими органами; покращення позиції у глобальному рейтингу «простоти ведення бізнесу» за показниками «Сплата податків»; удосконалення системи регулювання міжбюджетних відносин та забезпечення фіскального федералізму.

Гарантування фіскальної безпеки держави повинно бути реалізоване завдяки проведенню зваженої політики держави, що може бути досягнуто шляхом забезпечення формування сприятливого фіскального простору та ефективного стратегічного управління фіскальною безпекою держави.


Література

  1. Баранецька О. Стратегічні напрями забезпечення фіскальної безпеки держави у контексті слідування національним інтересам України / Ольга Баранецька// Стратегія розвитку України у глобальному середовищі: матеріали IV міжнародної науково-практичної конференції [тези доп.], м. Ялта, (17 – 19 листопада 2010 р.) – Сімферополь: ВіТроПринт, 2010. – С. 49 – 52.

  2. Реформування податків в Україні: непочате поле роботи [Електронний ресурс] / Ю. Сколотяний, В Пасочник // Дзеркало тижня – 2010. - № 15 (795). – Режим доступу: http://www.dt.ua/2000/2040/69186/.



УДК 378.147



Борисенко Ліля Олесеюк Віталій


м. Лисичанськ


^ ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ

СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ

У ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ


Соціальне замовлення не тільки України, а й світового співтовариства вимагає перш за все людей, здатних самостійно самовдосконалюватися. Вирішити цю проблему допоможе застосуванням сучасних активних та інтерактивних технологій навчання.

Основним проблемам освітньої інноватики в сучасній теорії і практиці присвячені роботи В.Беспалька, Дж.К.Джонса, Дж.Дьюі, Л.Занкова, Дж.Шнайдера, Л. Ващенко, Дж. Мейерса, А. Підласого, С. Подмазіна, А. Хуторського та інших вітчизняних й зарубіжних вчених.

Роботи науковців свідчать про те, що науково-педагогічна думка поступово іде шляхом розробки та стимулювання розвитку освіти. Але водночас вони потребують ретельного вивчення з огляду на специфіку фахової підготовки майбутніх вчителів різних спеціальностей, зокрема, фізичного виховання.

Сучасні технології навчання відкривають широкі перспективи удосконалення організації процесу освіти. Вони дають можливість організувати в режимі реального часу колективну, творчу роботу, що дозволяє підвищити рівень мотивації у вивченні дисциплін фізкультурного циклу.

Інтерактивне навчання – це сукупність сучасних педагогічних технологій, котрі складають педагогічну систему, засновані на спільній діяльності, що здійснюється засобами комунікації та має проблемно-пошукову природу.

Інтерактивність освіти сприяє формуванню як предметних умінь і навичок, так і загальнонавчальних, виробленню життєвих цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, розвитку комунікативних якостей особистості.

Методи, які використовуються в сучасних технологіях навчання, спрямовані на збільшення комунікативної активності між учасниками спілкування, або їхньої взаємодії, називають інтерактивними.

Впровадження інтерактивних методів навчання відбувається за логікою «від простого до складного», паралельно застосовуючи як фронтальні, так і групові методи.

Сучасні інтерактивні технології навчання зорієнтовані на:

  • створення умов для осмислення й вирішення проблем;

  • соціалізацію особистості;

  • розвиток особистості, яка здатна критично мислитиі .

Спрямування навчально-виховного процесу на формування особистості, розкриття її потенційних можливостей та здібностей стало головною стратегією педагогічної діяльності творчо працюючих викладачів.

Розв'язання цих актуальних проблем можливе лише на основі впровадження новітніх педагогічних технологій, які б давали можливість для розвитку творчих здібностей особистості.


Література

  1. Освітні технології. / За ред. О.М.Пєхоти. – К. – 2002. – 255 с.

  2. Подласый И.П. Педагогика. – М.:ВЛАДОС, 1999. – Кн. 1.: 576 с.

  3. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія і практика. – К., 2002. – 136.


УДК



Волкова Євгенія

м. Луганськ


^ СЕВРСЬКИЙ ДОГОВІР 1920 РОКУ

ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В ТУРЕЧЧИНІ НА ЧОЛІ З М. КЕМАЛЕМ


На початку 20-х років ХХ століття міжнародне становище Османської імперії було вкрай важким. Для Туреччини це було, насамперед, пов’язано з поразкою у Перший світовій війні (1914 – 1918). 30 жовтня 1918 року на рейді Мудросу (острів Лемнос) представниками Великої Британії та Туреччини на борту британського крейсеру «Агамемнон» було підписано перемир’я. Згідно з домовленостями, Османська імперія мала відмовитися від своїх азійських володінь – Західної Аравії, Арменії, Іраку, частини Кілікії та Сирії. Також турки зобов’язувалися відкрити доступ переможцям до Чорного моря та погоджувалися на окупацію військами Антанти Стамбулу та проливів Боспор та Дарданелли [2].

Ще більш принизливим для Туреччини був Севрський мирний договір, підписаний 10 серпня 1920 року. Згідно з його умовами Стамбул відмовлявся від усіх азійських колоній, які ставали підмандатними територіями Великої Британії та Франції. Також Туреччина погоджувалася визнати незалежність Арменії. Її армія скорочувалася до 50 тисяч чоловік. Проте найбільш важкими умовами Севрського договору була передача під міжнародне управління столиці держави та проливів. Крім того, на території країни встановлювався «режим капітуляцій», який надавав іноземцям право вести підприємницьку діяльність на турецький території та непідвладність місцевим законам.
Поразка Туреччини в Першій світовій війні та нерівноправний характер договорів призвів до кризи політичної влади в країни. В країні поширювався народно-визвольний рух проти всевладдя західних держав та нерішучості імперського керівництва. Після окупації 15 травня 1919 року грецькими військами Ізміру цей рух переріс у національно-визвольну війну [1]. Її очолив Мустафа Кемаль паша (1881 – 1938). Він закликав армію до боротьби проти зрадників та іноземців в ім’я «національного відродження Туреччини». Також він публічно відмовився від звання паші [3].

В червні 1919 року за ініціативою Кемаля відбувся перший з’їзд Національного зібрання у місті Ерзерум, який проголосив курс на боротьбу за створення незалежної турецької держави. Крім того, національно-патріотичний рух під керівництвом Мустафи Кемаля відмовився визнавати систему нерівноправних договорів, що були нав’язані султанському урядові. Новий лідер Туреччини проголосив початок визвольної війни проти імперіалістів.

Література

  1. Гафаров В. Русско-турецкое сближение и независимость Азербайджана. (1919—1921 гг.). / Гафаров В. // http://www.ca-c.org/c-g/2010/journal_rus/c-g-1-2/20.shtml.

  2. Густерин П. В. Установление договорных отношений между Советской Россией и сопредельными с ней странами Ближнего и Среднего Востока/ Густерин П. В. // http://www.islam.ru/pressclub/histori/ustdogosrimus/ 3.

  3. Талят Алигейдар Мустафа Кемаль/ Талят Алигейдар//http://www.1news.az/print.php?item_id=20070829093856659&sec_id=1


УДК 339. 17 : 339. 15



Вечеркина Татьяна

г. Луганск


^ ОБОСНОВАНИЕ НЕОБХОДИМОСТИ ПОВЫШЕНИЯ ПРИБЫЛЬНОСТИ ПРЕДПРИЯТИЯ

В условиях свободных рыночных отношений целью каждого предприятия является получение прибыли.
Проблема формирования, распределения и использования прибыли предприятия является актуальной поскольку уровень прибыли влияет на все показатели финансовой деятельности предприятия.

Решение данного вопроса отражается в законодательных актах, постановлениях и инструкциях Министерства Финансов Украины и Министерства Экономики. Так же вопросы повышения прибыли и пути ее эффективного использования отражаются в исследованиях ведущих ученых-экономистов, таких как Бланк И. А., Кодацкий В. П., Мочерный С. В., Бондарь Н. М.

Для эффективного функционирования субъектов хозяйствования в условиях рыночных отношений наибольшее значение имеет выявление резервов увеличения объема продукции, снижение себестоимости, рост прибыли.
Поскольку обоснование прибыльности предприятия является важным вопросом и задачей в деятельности хозяйствующего субъекта, то актуальной задачей на сегодня является разработка такой методики, позволяющей обоснованно установить плановую величину доходности предприятия, формировать оптимальную программу мер по ее достижению, определить в дальнейшем направления повышения эффективности  хозяйствования [3].

Увеличение прибыли в результате производственной деятельности дает возможность предприятию заработать средства на производственное и социальное развитие, материальное поощрение, причем это становится функцией самого предприятия. В то же время рост прибыли на предприятии означает и увеличение отчислений в государственный бюджет. [1].

Именно прибыль является одним из основных участков анализа общего финансового состояния предприятия , поскольку эффективная оценка и определение прибыльности предприятия влияет на эффективность его работы, а значит и использования имеющихся ресурсов.

Для эффективного функционирования субъектов хозяйствования в условиях рыночных отношений наибольшее значение имеет выявление резервов рост прибыли за счет увеличения объема продукции и снижения себестоимости.[2].

От правильного распределения и использования прибыли зависит конечный результат деятельности предприятия, достаточность его собственных финансовых ресурсов, перспективы развития производства, возможность привлечения дополнительных источников финансирования. Следовательно, повышение прибыли является основной задачей каждого предприятия.


Литература

  1. Финансы предприятий: Учебник / Руководитель авт. и наук. ред проф. А.М.Поддерегин. 2-е изд., Перераб. и доп. - К.: КНЕУ, 1999. - 384 с.

  2. Афанасьев М.В., Гончаров А.Б. Экономика предприятия: Учебное пособие для самост. изучения дисциплины / Под редакцией проф. М.В. Афанасьева.Х.: ИД "ИНЖЕК", 2003. - 410 с.

  3. Бланк И.А. Экономика АПК : учебник / И.А.Бланк. – Киев : Ника-Центр Эльга, 2009. – 357 с.



УДК




Вівденко (Єлісєєва) Ірина

м. Брянка


^ ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ

ПРОФЕСІЙНО-ТВОРЧИХ УМІНЬ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ГРАФІЧНОГО ДИЗАЙНУ ЗАСОБАМИ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ


Чим якнайдалі сучасна вища освіта рухається на шляху реформ та модернізації, тим більш вагоме значення набуває удосконалення системи підготовки майбутніх фахівців, які окрім професійних знань, умінь та навичок володіли б самостійністю, ініціативністю, уміннями моделювати, конструювати та нестандартно підходити до проблем професійної діяльності.

У складі якостей, що забезпечують успішність виконання професійної діяльності майбутнього фахівця з графічного дизайну, згідно професіограми, одне з основних місць посідають творчі здібності.

Дослідження багатьох учених стосовно навчальних технологій взагалі та їхнього запровадження в процес професійної підготовки майбутніх фахівців, зокрема з графічного дизайну, зробили значний внесок у розв’язання проблем удосконалення навчання студентів у ВНЗ та формування відповідних професійних умінь. При цьому важливими є проблеми визначення та класифікації професійних умінь, визначення оптимальних педагогічних умов, які забезпечують формування студентів на тому якісному рівні, що необхідний для інтенсивного входження в професійну діяльність, обґрунтування методичного забезпечення педагогічного керування цим процесом.

Проблема формування професійно-творчих умінь майбутніх фахівців з графічного дизайну засобами інформаційних технологій актуалізує у собі дослідження з певних напрямків, а саме: теорії і психології творчості, творчого мислення (Дж. Гілфорд, Г. Альтшуллер В.О. Моляко); процесу інформатизації освіти, використання інформаційних технологій навчання (В.Ю.Бикова, Ю.О. Жука, та ін.); організаційно-педагогічних засад підготовки майбутніх дизайнерів у вищих навчальних закладах України (В.Ф Прусак, Ю.В. Яворик); формування та розвитку творчої особистості на засадах педагогіки творчості (Я.О. Пономарьов С.О Сисоєва), формування професійних та професійно-творчих умінь як найважливішого засобу успішної діяльності, показника професійної майстерності майбутнього фахівця (В.І. Загвязинський, І.А.Зязюн, В.А.Кан-Калік ); концепції особистісно орієнтованого навчання та гуманізації освіти (Г.О. Балл, В.С. Ледньов).

Для визначення сутнісної характеристики професійно-творчих умінь майбутніх фахівців з графічного дизайну важливим є ретроспективний аналіз понять «професійні уміння», «творчі уміння» та зокрема визначення конструктивної функції інформаційних технологій у процесі формування професійно-творчих умінь.

Процес формування професійно-творчих умінь майбутніх фахівців з графічного дизайну засобами інформаційних технологій полягає, на нашу думку, в створені спеціальних психолого-педагогічних умов, що сприятимуть формуванню у них проблемного бачення, здатності до висування оригінальних ідей, дослідницької діяльності, до подолання інерції мислення, розвитку уміння аналізувати інтегрувати та синтезувати інформацію для подальшого її втілення в продукті графічного дизайну з використанням сучасних інформаційних технологій.


Література

  1. Новиков А.М. Об аспектах и уровнях развития профессиональной культуры специалиста / А.М.Новиков // Специалист. – № 8. – 2003. – С. 29 – 34.

^ УДК 37.037(438) «ХІХ/ХХ»



Гах Роман

м. Тернопіль


ДЕЯКІ АСПЕКТИ ВПЛИВУ ПОЛЬСЬКОЇ СИСТЕМИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ НА СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ В УКРАЇНІ (ДРУГА ПОЛ. ХІХ – ПОЧ. ХХ СТ.)


Вихід національної освіти на загальноєвропейський рівень, гуманізація й демократизація навчально-виховного процесу у загальноосвітніх школах України, застосування нових педагогічних технологій, пошук найоптимальніших концептуальних підходів до розвитку національної освіти, зумовлюють зростання наукового і практичного інтересу до вивчення зарубіжного досвіду у сфері освіти. Таким чином, вивчення зарубіжних систем освіти (перш за все європейських), об’єктивний аналіз і пошуки освітніх зразків і досягнень, з одночасним врахуванням національних особливостей і власних здобутків у цій галузі сприятиме успіху вітчизняній освітній реформі у складних економічних умовах.

Фізичне виховання є однією з найстарших форм впливу суспільства на дитину. Виростаючи з ігрової діяльності, пройшовши етап виживання і забезпечення життєдіяльності, увібравши в себе елементи військової підготовки, акумулювавши традиції олімпійських ігор, врешті-решт, фізичне виховання посіло своє почесне місце в педагогічних системах як невід’ємний елемент культури.

Варто зауважити, Польща є найближчою нам за географічним положенням, культурою, багатовіковими історичними зв’язками та слов’янським менталітетом. Ця країна має цікаві традиції та великий досвід у розвитку системи фізичного виховання, оскільки ідеї обов’язкового фізичного виховання у системі шкільної освіти розглядались ще у 1773 році в Уставі Комісії народної світи. Вони також були обґрунтовані в одній з перших в Європі монографій польського вченого-лікаря Є.Снядецького «Про фізичне виховання дітей». Вже в другій половині ХІХ ст. для польських шкіл актуальною була проблема предмету гімнастики у загальноосвітніх школах.

Протягом багатьох століть плече з плече проживало польське та українське населення на території Галичини. Два сусідніх народи генерували свою історію невідокремлено один від одного. Так і системи фізичного виховання розвивалися невіддільно – маючи спільні риси, все ж зберігали свою самобутність. У щоденному житті в обох середовищах активну участь брали також євреї, вірмени та німці. З бігом часу зростала народна свідомість українського суспільства. На нашу думку виникнення польської народної свідомості дещо випереджувало аналогічний процес в Україні. Тому деякі рішення, зв’язані з творенням деяких ідей і українських установ, були на зразок польських рішень, у тому числі в сфері еволюції української фізичної культури. Часова відмінність в культурно-творчих процесах не була дуже великою. В означений нами період обидва народи підлягали австрійському праву і розвивалися згідно з рівнем своїх політичних лідерів а також прошарком інтелігенції. Великий вплив на суспільний розвиток також мала церква, в польському середовищі – католицька, в українському православна та греко-католицька. Збільшення кількості українського і польського населення також залежало від кількісної переваги в користуванні мовою в даному середовищі. В галицьких умовах поляки були політично упривілейовані. Польська домінація а також невдалі починання довести до порозуміння привели до перманентного конфлікту в польсько-українських інтересах. Незважаючи на те, що тривалість присутності обох народів на території Галичини належить ствердити, що відносини мали характер географічної, історичної, політичної, етнічної, суспільної, релігійної та культурної межі.

Відношення польського руху фізичного виховання та спорту до подібних українських структур було байдужим. Польська влада дещо гальмувала розвиток українського фізичного виховання. Такий стан речей дуже часто негативно позначався на діяльності українських гімнастино-спортивних організаціях, які могли бути потенційними союзниками на шляху до порозуміння. В діяльності польських і українських спортивних організацій, які діяли одне біля одного, було багато прикладів позитивного співробітництва. Ці відносини псувала антагоністична політика, яка була вимушена пригнічувати діяльність спортивних організацій.

Таким чином, головними причинами, які мали негативний вплив на становлення та розвиток українського фізичного виховання були політичні умови, пов’язані з безперервними прагненнями створення української держави. Такий стан речей сприяв негативним суспільним відносинам, з однієї сторони українська патріотична діяльність, а з другої репресійна діяльність польської влади. Створена ситуація на межі існування обох народів не дозволяла асимілюватися, проводилась політика неможливості співіснування цих народів.


Література


  1. Gaj J. Dzieje kultury fizycznej w Polsce / Jerzy Gaj, Kajetan Hadzelek. – Poznan: Akademia wychowania fizycznego im. Eugeniusza Piaseckiego w Poznaniu. – 1997. – 293 s.

  2. Wroczynski R. Powszechne dzieje wychowania fizycznego i sportu / Ryszard Wroczynski. – Wroclaw: Wydawnictwo BK. – 2003. – 335 s.

  3. Zaborniak S. Kultura fizyczna ludnosci ukrainskiej na ziemiach polskich (1868 - 1939) / Stanislaw Zaborniak. – Rzeszow: Wydawnictwo uniwersytetu Rzeszowskiego. – 2007. – 543 s.


УДК 377.091.33





Гречаник Людмила,

м. Луганськ


^ МОДЕРНЕ МИСТЕЦТВО ЗАЧІСКИ: ПРИНЦИПИ ПРОФЕСІЙНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ


Основні засади мистецтва стрижки і зачіски сягають своїм корінням у сиву глибину віків, у часи дохристиянської епохи, коли традиційним було носіння бороди у формі лопати, довгого волосся, а також коротких стрижок «під горщик» для чоловіків. В основі християнської культури, зокрема національної, тривалий час загальноприйнятим було носіння довгого волосся, заплетеного в косу. Можливо це певною мірою пов’язано з загальним символічним значенням цього елементу як довгого життя. Стиль носіння довго волосся зберігався значний період часу. Деякі дослідники стверджують, що саме стиль норманських народів вплинув на зміну стилю національної зачіски – волосся стало напівдовгим, а довгі бороди були замінені на довгі вуса, які, в свою чергу, вважались невід’ємним атрибутом чоловічої краси. Прикладом до цього може стати образ козака, який зберігається у свідомості народу. Звернення до різних форм стрижки та зачіски стало одним із методів, які підкреслювали людську неповторність, виділяли особистість. Сьогодні ж актуальним є поняття «національної зачіски», яке вбирає в себе значення ідентифікаційних одиниць окремої нації.

Метою цього дослідження є з’ясувати основні принципи майстерності виконання сучасних зачісок і стрижок у контексті історії питання. Мета визначає низку завдань, серед яких: оглянути історію стрижки та зачіски, визначити актуальні принципи майстерності зачіски, визначити основні засади професійної майстерності в процесі виконання зачісок та стрижок.

У наш час волосся підкреслює не лише красу людини, але й є засобом вияву її неповторності. Сьогодні можна спостерігати парадигму незвичайних, нестандартних, асиметричних стрижок та зачісок, які іноді важко повторити у виконанні. Саме у спробі виявити індивідуальність особистості людини із збереженням авторської неповторності майстра полягає майстерність професіонала-перукаря. Викладач перукарського мистецтва, розробивши чітку систему методів навчання, повинен вміти практично продемонструвати учням ці принципи.

Сучасна методологія дає змогу виконати стрижку у найрізноманітніших формах. Особливу увагу викладач повинен приділити практиці спеціальної обробки волосся. Цей метод включає такі елементи, як «поінткат» – точковий зубчастий зріз від кінчиків волосся до середини. «Полішинг» – точковий зубчастий зріз від середини пасма до кінців. «Поінтинг» – ковзний зубчастий зріз від середини волосся до кінців (прямими ножицями). «Понтирування» – зубчастий зріз, ковзний від кінчиків волосся до середини на суху (більше тупий кут). «Панкротування» – ковзний зубчастий зріз від кінчиків волосся до середини на суху (можна на мокре волосся) (більш гострий). «Слайсинг» (clithing) – ковзний зріз прямими ножицями від коріння волосся до його кінців, кут – 30-60°. Обробка волосся нагору методом слайсингу виконується із зовнішнього боку, а вниз – з внутрішньої сторони.

Перманентна актуальність викладання дисциплін перукарської майстерності полягає ще й у тому, що великого значення набувають сучасні техніки стрижок, які постійно оновлюються. Серед них: неомінімалізм – прості стрижки прямими ножицями, без зубчастих зрізів і філірування. Мінімум деталей і проста форма (каре).

Геометричний – геометричні форми, деталі.

Коридори – непоєднувані деталі. Стрижеться методом прямими ножицями. Коридори бувають різної довжини, можуть розташовуватися паралельно або в шаховому порядку.

^ Поєднання непоєднуваного – не поєднані між собою за формою, але з'єднані в образі.

Використання різних методів стрижки дає можливість урізноманітнити її результат. У такий спосіб мистецтво модерної стрижки волосся, яке базується на прадавніх принципах створення зачісок, представляє собою кардинально нову модель перукарського мистецтва, яка звільнена від канонічних принципів, де на першу місці виступає особистість людини, якій робиться зачіска і це повинно стати стрижнем викладацької діяльності в галузі перукарського мистецтва.


Література

  1. Кулешова А.Н, Илтаева О.Б., Бутко Т.Н. Основы дизайна прически / А.Н. Кулешова, О.Б. Илтаева, Т.М. Бутко. – М., 2004. – 143 с.

  2. Курманаевская Е. Сама себе парикмахер / Курманаевская Е. – Ростов-на-Дону, 2004. – С.10 – 15.

  3. Каталог причесок и стрижек-2012. – Название с экрана. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://newwoman.ru/hair.html


УДК 316.614-053.6




Гречуха Євген

м. Стаханов


^ СОЦІАЛЬНА РЕАБІЛІТАЦІЯ

ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ


Через несприятливі обставини з’являються різноманітні відхилення у соціалізації, що відображаються у прояві неадекватної поведінки і ставлення дітей та молоді до норм і вимог всієї системи суспільних відносин, в які включається людина на кожному етапі її становлення і розвитку.

Відхилення у соціалізації, за яких дезадаптація носить антисуспільний характер, що суперечить нормам моралі та права, має назву десоціалізації.

Основною ознакою десоціалізації є відчуження індивіда від соціальних інститутів, які виступають основними носіями установлених норм, моралі і прав. У такій ситуації відбувається вплив різних асоціальних і злочинних субкультур із власними, корпоративними нормами і цінностями, які носять антигромадський характер.

Розроблення цієї проблеми продовжили А. Макаренко та С. Шацький, які у 20-ті роки заклали основні принципи соціальної роботи з важковиховуваними дітьми і підлітками [1].

В основі їхньої педагогічної теорії, підтвердженої багаторічною практикою, лежить ідея створення педагогом виховного соціального середовища. С. Шацький вважав, що одним з них можуть стати клуби за інтересами, які дають змогу дітям і підліткам розкрити "свої інстинкти", особливо соціальні інстинкти, суть яких полягає у прагненні вчитися життю, пристосовуватися до життя, оволодівати соціальним досвідом, включатися в соціалізацію.

У 60-ті роки минулого сторіччя простежується тенденція до поглибленого вивчення аналізованої проблеми, зокрема, у психологічному, соціально-правовому і медичному аспектах. Причому причини девіантної поведінки вбачалисяв особливостях вікового розвитку особистості, у відчуженні від "нормальних" дітей, своєрідності прояву протесту проти "пригнічення" їхніх інтересів тощо.

В. Сухомлинський запропонував інший метод — використання різноманітних засобів стимулювання самовихован-ня особистості [3]. В його рекомендаціях домінантною виступає орієнтація на індивідуальний стиль побудови педагогічного процесу, на гуманізацію засобів виховання девіантних підлітків.

Процес перевиховання є довготривалим і складним,він передбачає: вивчення середовища, в якому виховувалась особистість; аналіз позитивних і негативних рис характеру індивіда; формування позитивної установки і усунення недоліків у його загальному розвитку; прискорення позитивних начал, наявних в особистості.Поступово термін "перевиховання" починає заміщуватися терміном "реабілітація", що означає "відновлення"(Франція); паралельно висувається термін "нормалізація"(Данія, Швеція). Термін "реабілітація" набуває міжнародного визнання, що призводить до появи понять: медична реабілітація,психологічна реабілітація, педагогічна реабілітація,соціальна реабілітація. Причому соціальна реабілітація передбачає відновлення соціальних відхилень, порушених зв’язків і відносин із середовищем. Зазначені види реабілітації мають багатий і різноманітний зміст. Вони є своєрідним відображенням соціально-педагогічного оптимізму і гуманізму.

Суть реабілітаційного підходу у соціальному середовищі визначається як комбіноване і координоване застосування медичних, соціальних, педагогічних, професійних заходів, спрямованих на компенсацію дефекту, соціального відхилення.

Важливими принципами у соціально-педагогічній реабілітації є:

  1. заміна домінуючого у виховній роботі педагога на самого вихованця, який визначає зміст і методи роботи педагога;

  2. орієнтація на потенційну соціально-психологічну повноцінність особистості, котра реабілітується, і повернення її у звичне соціальне середовище;

  3. постійне вивчення так званої "винятковості" індивіда в процесі корекційно-реабілітаційної роботи має здійс-нюватися у тісній взаємодії педагога і психолога.Поняття соціальна реабілітація дітей девіантної поведінки можна визначити як своєрідну систему, яка забезпечує відновлення у них порушених соціальних зв’язків і відносин, ідентифікацію індивіда як суб’єкта власної життєдіяльності.

Вітчизняна превентивна практика, на відміну від Заходу, де панує корекційно-реабілітаційна робота, побудована на індивідуальних діагностично-корекційних психологічних програмах, досить тривалий час мала чітку спрямованість на створення педагогічно організованого середовища.Зокрема, за методикою А. Макаренка ресоціалізуючим фактором виступає колектив завдяки включенню підлітка в систему гуманізованих міжособистісних відносин[1].

Соціальна реабілітація в такій ситуації відбувалася за рахунок__"паралельного" впливу колективу, який виконував ресоціалізаційну функцію.Ця методика, як свідчить практика, досить успішно спрацьовує і в тимчасових колективах, і в різних дозвіллєвих соціально-педагогічних центрах та клубах.На сучасному етапі виділяють такі принципи соціально-педагогічної реабілітації: опора на позитивні якості особистості;· реабілітація потреби дитини чи підлітка у самоствердженні;· формування в них життєвих прагнень; розвиток корисних інтересів і вищих духовних цінностей вихованця, ось тут-то педагогам потрібно сповна використовувати можливості бібліотеки як навчального закладу (її фонди, як правило, формуються відповідно до потреб дітей та підлітків),так і книгозбірень педагогічного спрямування. Доцільно, як свідчить багаторічний досвід, і саму молодь активніше залучати до книги, надійного помічника у соціальній реабілітації цієї категорії юних читачів· глибока повага і довіра у взаємовідносинах із дітьми і молоддю. На основі зазначених принципів і змісту соціальної реабілітації визначають соціально-педагогічні завдання і функції, які вона спроможна вирішувати [2].


Література

  1. Макаренко А. С. Методика виховання / А. С. Макаренко // Твори : у 7 т. — К., 1954. — Т. 5. — С. 97 —119.

  2. Соціальна робота: технологічний аспект : навч. посіб. / за ред. Капської А. Й. — К. : Центр навч. л-ри, 2004. —352 с.

  3. Сухомлинський В. О. Вправляння — один із методів виховання свідомої дисципліни / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори : у 5 т. — К., 1977. — Т. 5. — С. 16—29.


УДК 37.017.4(410)




Гурій Марія

м. Дрогобич


^ МІЖПРЕДМЕТНІ ЗВ’ЯЗКИ

У ПРОЦЕСІ ВИКЛАДАННЯ ГРОМАДЯНОЗНАВСТВА У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ


Виховання громадянськості для британської школи має велике значення, оскільки саме воно пов’язане з розвитком єдиного європейського освітньо-виховного простору. Громадянськість розглядається британськими педагогами як ядро національного патріотизму і засіб виховання законослухняного громадянина.

Навчальний план Великої Британії складається з чотирьох ключових елементів. Для кожного предмету та етапу навчальні програми визначають, що потрібно викладати учням, а цілі навчання визначають очікувані стандарти та результати поведінки учнів.

Різноманітні предмети національної навчальної програми Великобританії роблять свій власний внесок у розвиток громадянознавства в англійських школах [1, 91].

Оригінальним і корисним є взаємозв’язок громадянського виховання і математичних дисциплін (Mathematics). Вміння та навики з математики допомагають учням розвинути вміння стверджувати та аналізувати. Математика допомагає учням користуватися логікою та доказами і надає можливість визначати, що може бути завжди правдивим, що часом правдивим, а що завжди хибним. Математика дозволяє учням змоделювати та передбачити поведінку систем та організацій і може бути використана для дослідження таких питань, зокрема, як злочинність, ріст населення, міграція, економічні та соціальні тенденції, розподіл ресурсів та екологічні питання [2, 10].

Окремо слід зупинитися на аналізі характеру та специфіки зв’язків природничих дисциплін (Science) зі змістом громадянознавства у школах Великобританії. Природничі дисципліни дозволяють учням обміркувати роль науки у промисловому, етичному та екологічному сенсі. Школярі можуть досліджувати різні точки зору на роль науки, контроверсійність нових наукових теорій, спосіб і міру сприймання цих теорій суспільством у залежності від соціальних та культурних контекстів.

Інформатика (ICT) також є одним із тих предметів, які мають цілком реальні та необхідні можливості для втілення громадянознавства. Громадянознавство пропонує цінний контекст для розвитку та демонстрування потенціалу комп’ютерних технологій. Наприклад, учні повинні брати до уваги моральні, етичні, екологічні та соціальні впливи комп’ютерних технологій на суспільство, включно з впливом комп’ютерних технологій на спілкування, роботу та глобалізацію [2, 12].

Вивчаючи історію (History), учні мають нагоду поєднати свої уроки історії та громадянознавства, досліджуючи значущість історичних подій, людей, змін та суспільних тенденцій. В обох предметах учні повинні брати до уваги питання соціального, культурного, релігійного та етнічного розмаїття і матимуть нагоду розглянути ці моменти у різних контекстах: локальному, національному, європейському, міжнародному та всесвітньому, з точки зору економіки та політики [4, 524].

Географія (Geography) також володіє чималим потенціалом у сфері громадянського виховання. Географія дозволяє учням досліджувати питання сталого розвитку та вивчення сучасних соціальних, економічних, політичних та екологічних питань. У період активізації процесу глобалізації суспільства знання географії допоможуть учням систематизувати свої знання і більш ефективно формувати власну громадянську позицію.

Кар’єрне виховання (Careers Education and Guidance), як і громадянознавство, вивчає права і обов’язки працедавців та працівників. Як через кар’єрне виховання, так і через громадянознавство, учні мають можливість розвинути свої вміння вивчати проблеми і спроби спілкування, брати активну участь у громадських заходах та відповідати за свої дії [3, 5].

На основі вищевикладеного можна зробити висновок про те, що громадянознавство у педагогічній політиці Великобританії займає чільне місце як складова навчально-виховного процесу. Успішна реалізація завдань формування громадянина забезпечується системністю, послідовністю, міцним зв’язком теорії та практики, а також шляхом реалізації міжпредметних зв’язків.


Література

  1. Batho G. The history of the teaching of civics and citizenship in English schools // The Curriculum Journal. – 1990. – № 1 (1). – P. 91–100.

  2. Citizenship. A scheme of work for key stage 4. Teacher’s guide. – London : Qualifications and Curriculum Authority, 2002. – 43 p.

  3. Citizenship at key stage 4. Staying involved: extending opportunities for pupil participation. – London : Qualifications and Curriculum Authority, 2002. – 12 p.

  4. Newton J. Citizenship Education in the Curriculum: The Practical Side // Parliamentary Affairs. – 2002. – Volume 55. – № 3 (July). – P. 523–538.

УДК 811. 111: 378. 147



Гуцкало Олена Тарарива Лідія


м. Лисичанськ


^ ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ

НА ЗАНЯТТЯХ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ


Наукова розробка проблеми впровадження інтерактивних технологій навчання активно розроблялася в Західній Європі та США, де вдосконалювались групові форми навчальної діяльності учнів. Наприкінці ХХ століття інтерактивні технології набули поширення в теорії та практиці американської школи, де їх використовують при викладанні різноманітних предметів. У другій половині – наприкінці 90-х років ХХ ст. термін “активні методи” дедалі частіше починає застосовуватись щодо приципово нових методів навчання, таких, як дискусія, дебати, прес-конференція, ділові ігри тощо. Одночасно в цей період уперше почав використовуватись на пострадянському просторі й термін “інтерактивні методи”.

У сучасній методичній думці фіксуємо зацікавленість інтерактивними формами навчання. Про це свідчать видані останнім часом посібники, окремі розвідки, присвячені цій проблемі. Цей аспект у навчанні досліджують О. Пометун, Л. Пироженко, Г. Сиротенко, В. Щербина, Л. Варзацька, Л. Кратасюк, А. Мартинець, Н. Суворова та інші.

Один із шляхів підвищення ефективності заняття – застосування інтерактивних методів навчання, так званого “активного навчання”, що означає удосконалення методів й організаційних форм навчально-пізнавальної роботи, які вирішують завдання не тільки отримання знань, але навичок й умінь знаходити вирішення проблем, спілкування, взаємодії.

У педагогічному дискурсі велика роль надається класифікаційним характеристикам інтерактивних методів навчання. Узагальнюючи деякі з таких класифікацій, зокрема, класифікації О. Пометун, Л. Пироженко та Г. Сиротенко, вибудовується така парадигма:

- інтерактивні методи кооперації;

- інтерактивні фронтальні методи;

- інтерактивні методи ситуативного моделювання;

- інтерактивні методи опрацювання дискусійних питань;

- інтерактивний метод проектного навчання;

- тренінговий метод.

Визначальною умовою ефективного застосування інтерактивного навчання на заняттях з англійської мови є сукупність методичних засад, серед яких визначаємо такі: попередня підготовка студентів, формування умінь висловлювати думку – узагальнених способів сприймання, відтворення та побудови тексту, формування умінь критичного мислення, встановлення міжпонятійних зв’язків, використання системи проблемних та пізнавальних завдань, міжпредметних зв’язків та міжпредметної інтеграції тощо.

Структура заняття з англійської мови із застосуванням інтерактивних технологій може мати такий вигляд: 1. Мотивація. 2. Оголошення теми, прогнозування результатів. 3. Надання необхідної інформації. 4. Інтерактивна вправа – центральна частина заняття. 5. Підбиття підсумків, оцінювання результатів. Подана структура може бути трансформована залежно від поставленої мети заняття, виучуваного матеріалу. Інтерактивна технологія уможливлює поєднання з так званими пасивними формами заняття.

Варто наголосити на тому, що немає й не може бути універсальних схем придатних для організації занять. Ці форми, на нашу думку, потребують індивідуального підходу викладача, врахування рівня інтелектуального розвитку, теми, що вивчається, цілей тощо.

УДК 811.112.2 (477.83/.86)



Дашко Наталія

м. Дрогобич


Ознаки концепту STERN у творах німецькомовних письменників Галичини


Аналіз прозових творів німецькомовних письменників Галичини дає змогу виділити основні і факультативні ознаки концепту STERN. До центральних характеристик досліджуваного концепту належать:

^ Локальні характеристики. Небесне світило. Ознака репрезентується за допомогою прийменникових (am Himmel) чи іменних конструкцій (ein Stern des Himmels [2, 227]). Зорі – далекі. Віддаленість від землі есплікується прислівниками "високо", "недосяжно" (standen die Sterne so unerreichbar hoch am Himmel [3, 186]), предикативом "далекі" (die Sterne waren klein und fern [2, 240]).

^ Квантитативні характеристики. Зорі – численні. Зірки сприймаються як певна сукупність, безліч небесних світил, про що свідчить вживання лексеми „Stern“ у формі множини та використання конструкцій з кількісним значенням (mit hunderttausenden Sternen [3, 138]).

^ Темпорально-процесуальні характеристики. Зорі – вночі. Типовим у досліджуваних текстах є зображення зірок на нічному небі. Вечір є часом появи зірок на горизонті (Als der Abendstern in dem blauen Äther aufglühte [4, 119]), а ранок – часом, коли вони зникають (der Morgenstern erstarb [3, 205]).

Перцептивні. Зорі – сяють. Зорі сприймаються як об'єкти, що здатні випромінювати світло. Характер та інтенсивність зоряного світла характеризується як мерехтливе сяйво і репрезентується дієсловами "flimmern", "funkeln", "zucken", "zwinkern". У кольоративній характеристиці зірок поряд із золотим та срібним (die Sterne blinzelten golden und silbrig [3, 48]) домінує зелений колір (den groß glänzenden, grünen Stern [1, 43]).

^ Антропоморфні характеристики. Зорі – живі. Зірки описуються образними вітальними ознаками. До них належать притаманні всім живим створінням особливості: здатність до сну (ein Stern des Himmels schlief [2, 227]), руху (der Stern schaukelte, tanzte und erlosch [2, 227]), смерть (der Morgenstern erstarb [3, 205]).

До периферійних ознак належать:

Чуттєві образи. Зірки сприймаються як рухомі об’єкти, які переміщуються здебільшого по вертикальній осі "низ – верх". Про це свідчать форми дієслова "fallen", яке позначає рух вниз (wie heruntergefallene Sterne [3, 49]).

^ Конотативні характеристики. Концепт STERN у досліджуваних письменників є амбівалентним. Меліоративна оцінка зірок реалізується за допомогою атрибутів "мирний", "любий" (zwinkerten fremd und friedlich die Sterne [3, 147]). Однак зорі не лише викликають благоговіння [3, 162], а й виступають виразниками байдужості та безвиході, що підкреслюється епітетами "холодні" та "спокійні" (Von den ruhigen Sternen kam kein Rat, kälter waren sie als der Schnee ringsum [3, 80]).


Література

  1. Morgenstern S. In einer anderen Zeit. Jugendjahre in Ostgalizien / S. Morgenstern. – Lüneburg : zu Klampen, 1995. – 421 S.

  2. Morgenstern S. Idyll im Exil : [Zweiter Roman der Trilogie Funken im Abgrund] / S. Morgenstern. – Lüneburg : zu Klampen, 1996. – 379 S.

  3. Roth J. Radetzkymarsch / J. Roth. – Köln : rororo, 1967. – 244 S.

  4. Sacher-Masoch L. von. Venus im Pelz / L. von Sacher-Masoch. – Frankfurt am Main : Insel Verlag, 1980. – 282 S.


УДК 377.8-371.3



Демченко Павло Осіпов Ігор


м. Лисичанськ


^ ВИНАХІДНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ


Закон України “Про вищу освіту” гарантує створення умов для розвитку творчої особистості, а Державний стандарт освітньої галузі “Технологія” вказує на вивчення основ винахідництва як один із шляхів удосконалення професійної підготовки майбутніх учителів трудового навчання. Звідси випливає, що основними напрямами реформування вищої освіти є демократизація, гуманізація й гуманітаризація навчально-виховного процесу.

Це вимагає запровадження педагогічних технологій, в основу яких покладено принципи розвитку, проблемності, діалогічності, диференційованості, модульності та ін. Ефективно активізує навчально-пізнавальну діяльність студентів проблемне навчання. Сприятливі психолого-педагогічні передумови для його організації складаються в процесі розв’язування майбутніми вчителями трудового навчання навчальних творчих завдань із технічної творчості школярів.

Формування винахідницького мислення майбутніх учителів трудового навчання відбуваються в процесі розв’язання технічних проблем, в основу яких покладені діалектичні протиріччя.

За таких умов активізується мислення студента й формується досвід творчої діяльності та розвиток творчих здібностей. Майбутні вчителі трудового навчання повинні засвоїти зміст, мету, завдання й принципи керування процесом винахідницької творчості в умовах використання проблемного навчання. Теоретичним підґрунтям зазначеної методики є теорія розв’язання технічних завдань, а в її основу покладено алгоритм розв’язання творчих завдань.

Розумовий процес винахідника спрямований на пошук технічного протиріччя та шляхи зміни умов, що їх породжують. У такому разі винахідницька діяльність характеризується постановкою винахідницького завдання, пошуком технічного протиріччя і способами його усунення та адаптаційними змінами об’єкта винаходу.

Таким чином, для формування винахідницького мислення складають системи проблемних ситуацій на основі розв’язків винахідницьких завдань. Приріст творчих якостей оцінюється ступенем самостійності в постановці проблемних завдань і пошуку способів їхнього розв’язання.

Ознакою самостійності є здатність усвідомлювати мету та зміст винахідницької діяльності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Іванчук А.В. Використання проблемного навчання при формуванні вмінь винахідницької діяльності учнів і студентів /А.В. Іванчук/ За ред. Р.С. Гуревича. - Вінниця: ВДПУ, 2004. - 121 с.

УДК 378.011.3-051:796




Драгнєв Юрій

м. Луганськ


^ ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНІЙ ПРОСТІР:

ІНФОРМАТИЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ

ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ


Поза сумнівом, що інформатизації процесу професійної підготовки майбутнього вчителя фізичної культури, його професійна діяльність багато в чому залежать від знань, умінь і навичок, які він придбав під час навчання у ВНЗ. Але професійний розвиток тільки їх формуванням не повинен обмежуватися. Навчальний процес необхідно спрямовувати на комплексний розвиток особистості, формування мотивів професійної діяльності із використанням інформаційних технологій.

О. Новіков вказує на те, що умови освітньої діяльності в сучасній вищій професійній школі в даний час характеризуються потребою в широкому використанні інформаційних і телекомунікаційних технологій... При цьому інформатизація освіти розглядається як цілеспрямовано організований процес, що включає підсистеми навчання, виховання і розвитку і що забезпечує сферу освіти методологією, технологією і практикою оптимального використання інформаційних засобів [2]. Ми погоджуємося з думкою вченого, що в даний час є потреба в широкому використанні інформаційних і телекомунікаційних технологій у сучасній вищій освіті. Це стало вже невід’ємним фактом модернізації вищої освіти в Україні. Багато навчальних закладів вже на різних спеціальностях широко застосовують інформаційні технології у різних напрямках начального процесу. Слід вказати, майбутні вчителі фізичної культури повинні не відставати від веління часу, і вміти використовувати інформаційні технології як у навчальному процесі, у повсякденному житті, а також у своїй професійній діяльності.

Т. Степанова доводить, що останніми роками весь більший розвиток і суспільне визнання отримує ідея, що найбільш перспективним напрямом комп’ютеризації у сфері освіти є проникнення нових інформаційних технологій і педагогічних програм в процес викладання традиційно описових дисциплін. Дослідження теоретичних проблем і робота із створення педагогічних програмних засобів в цій області зв’язані з найбільшими труднощами, але разом з цим саме в навчанні цим наукам можуть повною мірою реалізуватися можливості нових технічних засобів, і може бути досягнутий значний педагогічний ефект. [3]. Нам цілком імпонує таке твердження Т. Степанової, і ми цілком погоджуємося з тим, що при підготовці вчителів… слід робити акцент не на інформатику, а на педагогіку. Саме такий підхід треба застосувати під час навчання майбутніх вчителів фізичної культури у процесі їх професійної підготовки, і це буде слугувати основою їх професійного розвитку в умовах інформаційно-освітнього простору.

Н. Мінченкова вказує на те, що діяльність педагога в сучасному інформаційному суспільстві передбачає володіння інформаційними технологіями і їх застосування в навчальному процесі. Інформаційні технології дозволяють використовувати телекомунікації в сучасній освіті, а також сприяють сенсомоторному розвитку інтелекту тих, що вчаться, що є одним з фундаментальних вимог до сучасного освітнього середовища [1]. Це також стосується галузі знань „Фізичне виховання, спорт і здоров’я людини”.

Під час розглядання інформатизації процесу професійної підготовки майбутнього вчителя фізичної культури як основи його професійного розвитку в умовах інформаційно-освітнього простору нами було зазначено, що у процесі професійної підготовки майбутніх вчителів фізичної культури слід робити акцент не на інформатику, а на педагогіку, виходячи з того, що саме це буде слугувати основою їх професійного розвитку в умовах інформаційно-освітнього простору.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Луганський національний університет імені тараса шевченка” ІІ міжнародна науково-практична iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України дз “Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” днвз “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” інформаційний лист
На базі дз “Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” 17 жовтня 2013 року відбудеться IV всеукраїнська науково-практична...
Луганський національний університет імені тараса шевченка” ІІ міжнародна науково-практична iconІнформаційний лист! Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни дз «луганський національний університет імені тараса шевченка»
«Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» запрошує Вас прийняти участь у міжнародній науково-практичній конференції...
Луганський національний університет імені тараса шевченка” ІІ міжнародна науково-практична iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України дз «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»
У відокремленому підрозділі «Лисичанський педагогічний коледж Луганського національного університету імені Тараса Шевченка» 20 березня...
Луганський національний університет імені тараса шевченка” ІІ міжнародна науково-практична iconМіністерство освіти та науки, молоді та спорту України Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»
Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»
Луганський національний університет імені тараса шевченка” ІІ міжнародна науково-практична iconКиївський національний університет імені Тараса Шевченка До 175-річного ювілею Економічний факультет До 65-річного ювілею Кафедра менеджменту інноваційної та інвестиційної діяльності Міжнародна науково-практична конференція студентів,
Вас до участі у роботі Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, яка відбудеться 5-6 листопада...
Луганський національний університет імені тараса шевченка” ІІ міжнародна науково-практична iconРектору дз «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»
Дз «лну імені Тараса Шевченка» курсу відділення Інституту економіки та бізнесу, спеціальності
Луганський національний університет імені тараса шевченка” ІІ міжнародна науково-практична iconПравила внутрішнього розпорядку для осіб, які працюють та навчаються в державному закладі "луганський національний університет імені тараса шевченка"
Тараса Шевченка” (далі за текстом – дз „лну імені Тараса Шевченка” / Університет) базується на свідомому, якісному та сумлінному...
Луганський національний університет імені тараса шевченка” ІІ міжнародна науково-практична iconДержавний заклад “луганський національний університет імені тараса шевченка” відокремлений підрозділ
Зустріч з директором-деканом та заступником директора-декана з навчально-виховної роботи Ровеньківського факультету лну імені Тараса...
Луганський національний університет імені тараса шевченка” ІІ міжнародна науково-практична iconДоговір № на проведення практики студентів дз «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»
Тараса Шевченка (надалі – навчальний заклад) в особі ректора Савченка Сергія Вікторовича, який діє на підставі законодавчих актів...
Луганський національний університет імені тараса шевченка” ІІ міжнародна науково-практична iconЛуганський національний університет імені Тараса Шевченка щоденник практики

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи