Міністерство освіти І науки україни державний заклад „луганський національний університет імені тараса шевченка” icon

Міністерство освіти І науки україни державний заклад „луганський національний університет імені тараса шевченка”




НазваМіністерство освіти І науки україни державний заклад „луганський національний університет імені тараса шевченка”
Сторінка1/9
Дата30.11.2012
Розмір1.66 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5   6   7   8   9


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Державний заклад

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА”


РАДА МОЛОДИХ УЧЕНИХ





З Б І Р Н И К Т Е З





Присвячена 90-річчю ЛНУ імені Тараса Шевченка


21 – 28 лютого 2011 року

Україна, м. Луганськ


Сайт конференції: icrmu.luguniv.edu.ua


УДК [001.891-053.81] (082)

ББК 72 я 43

Н 34

Редакційна колегія:

Клімочкіна О. М.   –

доктор медичних наук, професор, проректор з науково-педагогічної роботи Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

Прошкін В. В. – 


кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач відділу аспірантури Луганського національного університету імені Тараса Шевченка

^ Драгнєв Ю. В.

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри теорії і методики фізичного виховання, голова Ради молодих учених Луганського національного університету імені Тараса Шевченка


Н 34     ^ Науковова молодь: іноваційні підходи в освіті і науці. Збірник тез І Міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції. 21 – 28 лютого 2011 року. – Луганськ : Глобус, 2011. – 220 с.


^ Збірник тез І Міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції Науковова молодь: іноваційні підходи в освіті і науці подається у друкованому варіанті і складається з різних наукових напрямків: соціально-гуманітарні науки (історія, культурологія, політологія; юридичні науки, економічні науки); фізична культура, спорт, здоровя людини, фізична реабілітація; філологічні науки; психолого-педагогічні науки; природничо-географічні, математичні та технічні науки. Збірник тез призначено для науковців у різних галузях науки, студентів, магістрантів, аспірантів, докторантів, професорсько-викладацького складу. З електронною версією можна ознайомитися на офіційному сайті конференції: icrmu.luguniv.edu.ua.


УДК [001.891-053.81] (082)

ББК 72 я 43


Рекомендовано до друку Вченою радою

Луганського національного університету імені Тараса Шевченка

(протокол 5 від 24 грудня 2010 року)


© Рада молодих учених., 2011

© ДЗ „ЛНУ імені Тараса Шевченка”, 2011



^ ОФІЦІЙНИЙ САЙТ КОНФЕРЕНЦІЇ





ЗМІСТ

Бабич

В’ячеслав Іванович

ВИХОВАННЯ КУЛЬТУРИ ВЗАЄМОВІДНОСИН

МІЖ ХЛОПЦЕМ ТА ДІВЧИНОЮ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ ЯК ВАЖЛИВА УМОВА ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я ПІДРОСТАЮЧОГО ПОКОЛІННЯ .17


^ Бурім

Олена Василівна

СПОСОБИ РЕГУЛЯЦІЇ ВПЛИВУ

СУЧАСНОГО МЕДІАСЕРЕДОВИЩА

НА ОСОБИСТІСТЬ .19


Волкова

Євгенія Сергіївна

ВИСВІТЛЕННЯ БЛИЗЬКОСХІДНОЇ ПОЛІТИКИ

РОСІЇ В 30-Х РР. ХІХ СТ.

В ДОЖОВТНЕВІЙ РОСІЙСЬКІЙ

ІСТОРІОГРАФІЇ. .23


Вязникова

Офелія Євгенівна

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ ЖИТЛОВОГО

ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ .25


^ Гавриленко Марія Олександрівна

СОЦІОКУЛЬТУРНА АНІМАЦІЯ,

ЯК ІНОВАЦІЙНА ТЕХНОЛОГІЯ

ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ СОЦІАЛЬНОГО

ВИХОВАННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

В КУЛЬТУРНО-ДОЗВІЛЛЄВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ .28


Гаухман

Михайло Володимирович

УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРОЕКТ

У РОСІЙСЬКІЙ НАЦІОНАЛЬНІЙ ПОЛІТИЦІ

НА ПРАВОБЕРЕЖНІЙ УКРАЇНІ

(1905–1914 РР.) .34


Гречаник

Ірина Петрівна

Компетенції української фантастики

у ХХ стоЛІтті (короткий огляд) .37


^ Грибок

Ніна Миколаївна

МІСЦЕ ЗДОРОВ’Я СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОЇ МЕДИЧНОЇ ГРУПИ В ІЄРАРХІЇ ЖИТТЄВИХ ЦІННОСТЕЙ .40


Грищенко

Елена Владимировна

„Я – МЫ” КАК ПРАГМАТИЧЕСКАЯ РАМКА ФИЛОСОФСКОГО ТЕКСТА .43

^ Драгнєв Юрій Володимирович

ІНФОРМАЦІЙНО-НАВЧАЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ

ЯК ЧИННИК ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

В УМОВАХ ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ .46


^ Дзик

Роман Анатолійович

ТЕОРІЯ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОСТІ

У СВІТЛІ ВЧЕННЯ ОЛЕКСАНДРА ПОТЕБНІ .48


Дроздов

Дмитро В’ячеславович

АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ЯКОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ТРЕНЕРІВ

У ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ .51


Єлісєєва

Ірина Олександрівна

ФОРМУВАННЯ ТВОРЧИХ УМІНЬ

МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ГРАФІЧНОГО ДИЗАЙНУ

НА ОСНОВІ ПРОФЕСІЙНО ОРІЄНТОВАНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ .54


Завойських

Юлія Андріївна

ВИДИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА………………………..57

^ Згінник Григорій Леонідович

УЯВЛЕННЯ ПРО СВОБОДУ

В АНАРХО-КОМУНІЗМІ .59


Зіборова

Віта Валеріївна

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ У СТУДЕНТІВ ВНЗ .62


Ігнатенко

Катерина Володимирівна

ПОКРАЩЕННЯ ЯКОСТІ ПІДГОТОВКИ

ПРИЙОМНИХ БАТЬКІВ .64


Каменська

Алла Володимирівна

ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ДО ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ .68


^ Кечик

Ольга Олександрівна

ФОРМИ ТА МЕТОДИ ОРГАНІЗАЦІЇ

САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ .70


Кобзар

Наталія Вікторівна

ГОТОВНІСТЬ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ

ТУРИЗМУ ДО МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

ТА ЇЇ КОМПОНЕНТИ .73

^ Колеснікова Дар’я Сергіївна

КОМПАРАТИВНИЙ ПІДХІД ДО АНАЛІЗУ

ТВОРІВ НІМЕЦЬКОМОВНИХ ПИСЬМЕННИКІВ

У СТАРШИХ КЛАСАХ .76


Костючек

Марія Федорівна

ЕКСПЛУАТАЦІЯ ЯК КІНЦЕВА МЕТА

ТОРГІВЛІ ДІТЬМИ .78


^ Крошка

Світлана Андріївна,

Борисенко

Лілія Леонідівна

ДУХОВНИЙ АСПЕКТ СТАНОВЛЕННЯ

КУЛЬТУРИ ОСОБИСТОСТІ .81


Крилова

Наталія Вікторівна

ІНТЕГРОВАНІ КУРСИ НА ОСНОВІ МІЖПРЕДМЕТНИХ ЗВ’ЯЗКІВ ЯК НАГАЛЬНА ПОТРЕБА СЬОГОДЕННЯ

ТА ОБОВ’ЯЗКОВА СКЛАДОВА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ТА ЖИТТЄВОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ

УЧНІВ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ

НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ .83


^ Кузьо

Олеся Геннадіївна

РІВЕНЬ СФОРМОВАНОСТІ ЦІЛІСНОЇ

КАРТИНИ СВІТУ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ .87

Кутнякова Ірина Сергіївна

ПІДГОТОВКА СТАРШОКЛАСНИКІВ

ДО СІМЕЙНОГО ЖИТТЯ У НАРОДНИХ

ТРАДИЦІЯХ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ .90


Литвинова

Наталія Анатоліївна

ФОРМИ ТА МЕТОДИ РОБОТИ

З БАТЬКАМИ ПІДЛІТКІВ

ГРУПИ РИЗИКУ ЩОДО

ПРОФІЛАКТИКИ НАРКОМАНІЇ .92


Літовка

Олена Петрівна

УМОВИ ПОДОЛАННЯ

СОЦІАЛЬНО-ПРОФЕСІЙНОГО ІНФАНТИЛІЗМУ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ В ПРОЦЕСІ

ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ .95


Лихачова

Катерина Михайлівна

РІВНІ МОВЛЕННЄВОЇ ПІДГОТОВКИ

СТУДЕНТІВ ЕКОНОМІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

ВНЗ РОСІЙСЬКОМОВНОГО РЕГІОНУ .98


Лозицька

Тетяна Юріївна

СУТНІСТЬ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ

ДО ВИКОРИСТАННЯ МЕДІА У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ .100

^ Макєєва Інна Іванівна

СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ ..103


Мальцева

Ольга Іванівна

АКТУАЛЬНІСТЬ РЕЛІГІЙНОГО ВИХОВАННЯ

В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ ..106


Маркова

Мар’яна Василівна

СИМВОЛІКА „ЖИВИХ” ХВИЛЬ У ПОЕЗІЇ

СЕМЮЕЛЯ ТЕЙЛОРА КОЛРИДЖА

„ФРАНЦІЯ: ОДА” ..108


Масленников

Игорь Сергеевич

РЕАКЦИЯ ЧИТАТЕЛЕЙ НА ПРОБЛЕМНУЮ

СТАТЬЮ В ПЕРИОДИЧЕСКОЙ ПЕЧАТИ

СОВРЕМЕННЫХ СМИ ..111


^ Мороз

Сергій Сергійович

НАУКА І МОРАЛЬНІСТЬ ..114


Носкова

Світлана Анатоліївна

ПОКАЗНИКИ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА ..117

^ Островська Наталія Олександрівна

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТ

ФОРМУВАННЯ УСВІДОМЛЕНОГО

БАТЬКІВСТВА МОЛОДІ ..120


Пан Бо

підвищення ефективності ПІДГОТОВКИ

ДО педагогічної діяльності китайських

піаністів в українських вузАХ ..122


Перетята

Олеся Сергіївна

„КИЇВСЬКІ КАЗКИ” З.МЕНЗАТЮК:

ОСОБЛИВОСТІ ЗОБРАЖЕННЯ

ОБРАЗУ МІСТА У ДИТЯЧІЙ ЛІТЕРАТУРІ

КІНЦЯ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ ..126


^ Перова

Світлана В’ячеславівна

КРИТЕРІЇ СФОРМОВАНОСТІ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ-ФІЛОЛОГІВ ..129


Пивоварова

Ганна Сергіївна

ЗАЛЕЖНІСТЬ КОППІНГ СТРАТЕГІЇ

ВІД ПРОФЕСІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ

СТУДЕНТІВ ..132


^ Пігіда Віра Миколаївна

ДІТИ ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ ЯК ОБ’ЄКТ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ..134


Попов

Олексій Ілліч

ВИЗНАЧЕННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ СФОРМОВАНОСТІ „ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ” СТУДЕНТІВ В ПЕДАГОГІЧНОМУ КОЛЕДЖІ ..136


Прошкін

Володимир Вадимович

ПРО СТИМУЛЮВАННЯ УНІВЕРСИТЕТСЬКИХ НАУКОВИХ ДОСЯГНЕНЬ ..139


Пучкова

Яна Миколаївна

ШЛЯХИ ПРИСКОРЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ

ВИРОБНИЦТВА СИРОВ’ЯЛЕНИХ КОВБАС ..141


^ Рабой

Андрій Вікторович

ВИКОРИСТАННЯ ВНУТРІШНЬОГО

WEB-СЕРВЕРА ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ

РОБОТИ УЧНІВ ..147


Рожков Артем Ігорович

ПОРТФОЛІО ЯК СПОСІБ

ВІЗУАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

СУЧАСНОГО ДИЗАЙНЕРА ..149


^ Роман

Оксана Іванівна

ЯВИЩЕ КОНФОРМІЗМУ

В ЖИТТІ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ ..152


Ропаєва

Ганна Олександрівна

ГРОМАДЯНСЬКЕ ВИХОВАННЯ

В СИСТЕМІ ЧИННИКІВ ГРОМАДЯНСЬКОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ МОЛОДІ ..155


Сазонова

Анастасія Вікторівна

Передовий досвід логіко-математичного розвитку дітей та особливості його впровадження у практику ДНЗ ..158


Санченко

Євгенія Миколаївна

ПОНЯТТЯ „ЕЛІТАРНА МОВНА ОСОБИСТІСТЬ”

ЯК ЛІНГВІСТИЧНА ПРОБЛЕМА ..164


^ Собко Тетяна Вадимівна,

Ясакова Ольга Юріївна,

Вивчення фундаментальних фізичних сталих як дидактичний прийом

У викладанні фізики ..166


Стаєнна

Олена Олександрівна

ТРАДИЦІЇ РІДНОГО КРАЮ

У ГРОМАДЯНСЬКОМУ ВИХОВАННІ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ..169


Сьомкіна

Інна Сергіївна

НЕБЛАГОПОЛУЧНА СІМ’Я ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ ..171


Тараріна

Олена Володимирівна

ОСНОВНІ КОМПОНЕНТИ ДЕМОКРАТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ОСОБИСТОСТІ ..174


Тарарива

Лідія Юріївна

ВИТОКИ МІФОПОЕТИКИ М. РИЛЬСЬКОГО ..177


Федоренко

Марина Вікторівна

РОЛЬ ЦІННОСТЕЙ У ФОРМУВАННІ

ПЕДАГОГА-ПРОФЕСІОНАЛА ..180

Харьковский

Руслан Геннадиевич

ПОЛИТИКА ФРАНЦИИ

В ОТНОШЕНИИ ЕГИПТА (1814 – 1831 гг) ..183


Харченко

Олена Олександрівна

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ЕФЕКТИВНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ

ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ ..191


^ Цзян Хепін

Компетентнісний підхід у системі підготовки вчителя музики ..193


Чекунов

Михайло Вікторович

АКТУАЛЬНОСТЬ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ

ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ У МАЙБУТНІХ

ВЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

У ПРОЦЕСІ ФАХОВОЙ ПІДГОТОВКИ ..196


^ Ширіна

Ольга Олександрівна

ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ

В СТУДЕНТСЬКОМУ ВІЦІ ..198


Шклярова

Тетяна Петрівна

Статеворольова соціалізація

та Проблеми особистісного розвитку ..201


^ Шутяк

Лілія Мар’янівна

ПОЛІТИЧНІ ТОК-ШОУ

НА УКРАЇНСЬКИХ ТЕЛЕКАНАЛАХ ..204


Sadad Khalaf Tamer

Al-Hashimi

(Ал-Хашімі Садад Халаф Тамір)

MODERN APPROACHES IN CLINICAL PHARMACOLOGY OF CARDIOVASCULAR

DISEASES ..207


Відомості про авторів ..210


УДК 37.015.31:613.88


Бабич В’ячеслав

м. Луганськ


ВИХОВАННЯ КУЛЬТУРИ ВЗАЄМОВІДНОСИН МІЖ ХЛОПЦЕМ ТА ДІВЧИНОЮ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ ЯК ВАЖЛИВА УМОВА ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я ПІДРОСТАЮЧОГО ПОКОЛІННЯ


Особливого значення у формуванні соціально здорової шкільної молоді набуває виховання у підлітків культури взаємовідносин між хлопцем та дівчиною. У теперішній час, на жаль, недостатньо приділяється уваги прищепленню в учнів поважного ставлення до протилежної статі та прояву щирості почуттів. Навпаки, з екранів телебачення підлітки можуть спостерігати жорстоке, часто навіть принизливе ставлення з боку хлопця до дівчини, або гру почуттів з боку дівчат по відношенню до хлопця лише заради його матеріального становища. Недостатність сформованості культури взаємовідносин між підлітками протилежної статі часто призводить до спотворених уявлень у сучасної молоді стосовно створення у майбутньому сім’ї, її значення, ролі, функцій тощо.

На жаль, у теперішній час переважають відносини, які не мають духовної основи, а як наслідок виникають ранні статеві стосунки, які призводять не тільки до хвороб, що передаються статевим шляхом, але й негативно впливають на духовному та психічному рівнях. Відомо, що ранні статеві стосунки можуть впливати на психіку підлітків, особливо дівчат, сприяти розчаруванню у коханні, виникненню образ по відношенню до протилежної статі, спонукати до небажання створювати у майбутньому сім’ю тощо. Слід також зауважити, що у теперішній час майже відсутня відповідальність юнаків по відношенню до протилежної статі. Так, за данними ВООЗ, в Україні понад 20 тис. дівчат стають матерями у шкільному віці [1].

Невірне розуміння підлітками своєї ролі у майбутній сім’ї призводить й до інших, украй небажаних наслідків. Так, за даними дослідження „Становище дітей в Україні”, проведеного Державним інститутом проблем сім’ї та молоді, 43 % опитаних неповнолітніх підтвердили наявність у нашій країні жорстокого ставлення до дітей, ще 39 % респондентів із різних причин не відповіли на питання з проблеми жорстокості. Відповідно до результатів, одержаних Державним комітетом України у справах сім’ї та молоді, 33 442 неповнолітніх із 52 599 досліджуваних сімей потребують соціально-правового захисту.

Слід відзначити, що сьогодні в Україні налічується понад 50 тис. дітей, які залишилися без догляду батьків, 90 % дітей, що втекли з дому, хоч мають батьків, але не можуть витерпіти негативного ставлення до себе в сім’ї. Фахівці довели, що найбільше конфліктів відбувається саме в сімейному середовищі між подружжям, а також між батьками і дітьми. Кожну третю дитину б’ють у сім’ї дуже часто, кожну десяту – постійно, кожну п’яту ображають і принижують [2]. Отже, у теперішній час особливо важливою постає проблема виховання культури взаємовідносин між хлопцем та дівчиною, як важлива умова формування соціального здоров’я підростаючого покоління.


Література

  1. Бойченко Т. Є. Основи здоров’я : підручник для загальноосвітніх навчальних закладів / Т. Є. Бойченко, І. П. Василашко, Н. С. Коваль. – К. : Генеза, 2009. – 160 с. – Режим доступу :

http://www.mon.gov.ua/newstmp/2009_1/27_08/Osnovi_zdorovya_(avt_Boychenko_T_E_ta_in.).pdf

  1. Щербак Н. Д. Аналіз результатів дослідження соціально-педагогічної профілактики жорстокого ставлення до дітей у сім’ї / Н. Д. Щербак // Педагогіка, психологія та мед.- біол. пробл. фіз. виховання і спорту. – 2006. – № 3. – С. 118 – 122.



УДК 37.013.42:316.774

Бурім Олена

м. Луганськ


СПОСОБИ РЕГУЛЯЦІЇ ВПЛИВУ СУЧАСНОГО МЕДІАСЕРЕДОВИЩА НА ОСОБИСТІСТЬ


Медіа стійко увійшли у повсякденність, стали невід’ємною частиною усіх сфер нашого буття та задають останньому нові життєві умови та стандарти. ЗМІ - сила, яка потужно й суперечливо впливає на думки, почуття та свідомість людини, перетворившись на головне джерело неформальної освіти громадян, провідний чинник соціалізації молодого покоління, його стихійного соціального навчання.

Але сучасний медіапростір, характеристиками якого є надмірний психологічний тиск на людину та виражена тенденція до маніпуляцій свідомістю останньої, перенасичено найрізноманітнішою „брудною” інформацією, так званими месиджами з елементами жорстокості та агресії, насильства та цинізму. Тому існування людини в подібному медіасередовищі, яке є потенційно деструктивним, стає шкідливим, і в першу чергу для тих, чий індивідуальний розвиток лише починається або ще триває, тих, хто через свої природні вікові особливості дуже легко засвоює цінності, пропоновані медіа.

Нагальна проблема сьогодення - підготувати особистість до вмілого та безпечного користування системою мас-медіа, навчити громадян, і в першу чергу дітей, умінню жити „під натиском” такої мозаїчної та іноді дуже небезпечної стресогенної „інформаційної лавини”. „Відтак постає гостра потреба в розвитку медіа-освіти, одне з головних завдань якої полягає в запобіганні вразливості людини до медіанасильства й медіаманіпуляцій, втечі від реальності в лабіринти віртуального світу, поширенні медіазалежностей” [1].

Суспільству вкрай необхідно не лише підвищувати увагу всіх соціальних та освітніх інститутів до якості інформаційно-комунікаційного простору, а й „підвищувати імунітет” до соціально шкідливих інформаційних впливів, тож впровадження медіаосвіти можна вважати одним з ефективних способів мінімізації деструктивного впливу медіасередовища на особистість.

Медіаосвіта, виконуючи багатоаспектні завдання, які постають перед нею (а саме: формувати в людини навички самостійного критичного оцінювання інформаційного потоку та вдосконалювати вміння естетичного сприйняття світу;  навчити людину розуміти медіатексти, усвідомлювати наслідки їхнього впливу на психіку та створювати власні медіатексти мовою різних ЗМІ, протистояти маніпулятивному впливу засобів масової комунікації, сприяти формуванню таких якостей особистості, які б гарантували її безпеку при споживанні медіапродукції та забезпечували психологічний комфорт та вміння обирати корисну та потрібну для себе інформацію), покликана стати соціокультурним фактором розвитку особистості, засобом розвитку медіакультури та вирішити одну з важливих проблем – захистити аудиторію споживачів ЗМІ, передусім аудиторію дитячу та молодіжну, від негативного впливу медіа


Література

  1. Концепція впровадження медіаосвіти в Україні. – Режим доступу : http://osvita.telekritika.ua/material/koncepciya-vprovadzhennya-mediaosviti-v-ukrayini

  2. Петрунько О. Діти і медіа : соціалізація в агресивному медіасередовищі : монографія / О. Петрунько. – Полтава : ТОВ НВП „Укрпромторгсервіс”, 2010. – 480 с.

  3. Селевко Г. Медиаобразование – защита от манипулирования сознанием / Г. Селевко // Народное образование. – 2005. – № 9. – С. 127 – 131.

  4. Федоров А. В. Медиаобразование : история, теория и методика : монография / А. В. Федоров. – Ростов н/Д : ЦВВР, 2001. – 708 с.


УДК 94(47+57+5–15):327"183"


Волкова Євгенія

м. Луганськ


ВИСВІТЛЕННЯ БЛИЗЬКОСХІДНОЇ ПОЛІТИКИ РОСІЇ В 30-Х РР. ХІХ СТ. В ДОЖОВТНЕВІЙ РОСІЙСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ


У дожовтневій російській історіографії близькосхідна політика Росії в 30-х рр. ХІХ ст. досліджувалося у контексті реалізації імперських завдань та релігійного протистояння християнського та мусульманського світів. Серед праць, що вийшли у цей період, на найбільшу увагу заслуговує дослідження С. Татищева „Зовнішня політика Миколи І” [1]. Відкидаючи наявність зацікавленості Росії в укріпленні та розповсюдженні свого впливу на території Османської імперії, науковець стверджував, що єдиним міркуванням, яке спонукало Миколу І втрутитися у конфлікт, було „сприяти збереженню Туреччини без будь-яких потаємних розрахунків”, що й визначило головні цілі та характер майбутньої миротворчої місії.

Окремі положення, викладені С. Татищевим, набули подальшого розвитку у роботі С. Жигарєва „Російська політика у Східному питанні” [2]. Однак, його робота містить дещо більш критичний аналіз згаданої політики. Так, він не тільки визнавав, що в близькосхідній політиці Росії була присутня економічна зацікавленість, але й критикував Миколу І за нерішучість та пасивність у розв’язанні Східного питання. Єдиним аргументом, який хоча б певною мірою виправдовує цю неприродність, на думку С. Жигарєва, є укладення у 1833 р. дуже вигідної для Росії Ункяр-Іскелесійської угоди.

На початку ХХ ст. з’явилась робота С. Горяїнова „Босфор і Дарданелли” [3], в якій російська політика у Східному питанні розглядається у зв’язку з режимом Чорноморських проток. Горяїнов висунув на перший план, насамперед, юридичний принцип визначення міжнародного статусу Босфору та Дарданелл. Разом з тим, уникає будь-якої конкретної оцінки її результативності та впливу на кінцеве розв’язання турецько-єгипетського конфлікту, обмежуючись простою констатацією фактів.

Таким чином, у дожовтневій російській історіографії досліджувана проблема розглядалася, насамперед, у загальному контексті протистояння мусульманського та християнського світів, а також реалізації завдань близькосхідного напряму зовнішньої політики Росії.


Література

  1. Татищев С. С. Внешняя политика императора Николая І. Введение в историю внешних сношений России в эпоху Севастопольской войны / С. С. Татищев. – СПб.: Тип. И. Н. Скороходова, 1887. – 639 с.

  2. Жигарев С. Русская политика в Восточном вопросе / С. Жигарев. – М.: Университетская типография, 1896. – Т. 1. – 1896. − 466 с.

  3. Горяинов С. С. Босфор и Дарданеллы: исследование вопроса о проливах по дипломатической переписке, хранящейся в Государственном и Санкт-Петербургском главных архивах / С. С. Горяинов. – СПб.: Тип. И. Н. Скороходова, 1907. – 355 с.


УДК 332.8(477):336


Вязникова Офелія

м. Луганськ


ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕСПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ ЖИТЛОВОГО ГОСПОДАРСТВА В УКРАЇНИ


Усі джерела фінансування будь-яких підприємств поділяються на власні кошті, залікові та бюджетні асигнування.

У залежності від місця формування виділяють дві групи власних фінансових ресурсів: внутрішні та зовнішні.

Внутрішні фінансові ресурсі – це внутрішні джерела коштів, які створюються в процесі фінансово-господарської діяльності підприємства і після покриття всіх необхідних витрат, сплати податкових та інших обов’язкових платежів, поточного споживання і витрати грошових коштів, залишаються в розпорядженні підприємства.

Внутрішні власні фінансові ресурсі можуть формуватися з таких джерел:

  • чистий прибуток підприємства;

  • амортизаційні відрахування;

  • кошті фондів спеціального призначення;

  • виторг від реалізації власного майна підприємства після сплати податків із продажу.

Зовнішні власні фінансові ресурсі являють собою джерела поповнення власного капіталу, якій формується за межами підприємства за рахунок залучення для діяльності підприємства на безстроковий період власних фінансових ресурсів інших суб’єктів господарювання чи збережень фізичних осіб, які пов’язані з цим підприємством.

Основними формами залучення зовнішніх власних фінансових ресурсів є:

  • залучення додаткових внесків у статутний фонд підприємств;

  • безповоротна фінансова допомога;

  • спонсорські та благодійні внески;

Крім власних фінансових ресурсів підприємство, має можливість безоплатно протягом визначеного періоду використовувати для свого розвитку засоби, прирівняні до власних – стійкі пасиви.

Під стійкими пасивами розуміють постійну заборгованість підприємствами перед робітниками, бюджетом та позабюджетними фондами, яка обумовлена періодичністю виконання цих обов’язків і постійним створенням коштів для їхнього покриття.

До залікових джерел фінансування можна віднести:

  • позики на кредитному ринку: фінансові кредити, факторинг, форфейтинг;

  • позики на фондовому ринку: облігаційні позики, фінансові векселі;

  • позики фірмові: комерційний товарний кредит, фінансовій лізинг, участь у капіталі позичальника підприємства кредитора.

Бюджетні асигнування містять у собі дотації, субвенції, субсидії.

Однак, на практиці підприємства житлового господарства обмежені у виборі засобів фінансування поточної господарської діяльності. Основними джерелами фінансових ресурсів для цих підприємств є власні кошті у виді оплати населенням та підприємствами витрат на утримання будинків, споруд та прибудинкової території, стійки пасиви, а також бюджетні субсидії.


Література

  1. Крутик А. Б. Основы финансовой деятельности предприятия : учеб. пособие для экон. спец. вузов / А. Б. Крутик, М. М. Хайкин. – СПб. : Бизнес-пресса, 1999. – 447 с.

  2. Філіна Г. І. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання : навч. посібн. / Г. І. Філіна ; [2-ге вид., перероб. та допов.]. – К. : Центр учбової літератури, 2009. – 320 с.

  3. Финансовое управление фирмой / В. И. Терехин, С. В. Моисеев, Д. В. Терехин, С. Н. Цыганков ; под ред. В. И. Терехина. – М. : ОАО „Издательство „Экономика”, 1998. – 350 с.



УДК 001.895:378.147(477)

Гавриленко Марія

м. Донецьк


СОЦІОКУЛЬТУРНА АНІМАЦІЯ, ЯК ІНОВАЦІЙНА ТЕХНОЛОГІЯ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ СОЦІАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ В КУЛЬТУРНО-ДОЗВІЛЛЄВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ


Самопочуття молоді є одним з головних показників розвитку суспільства. Абсолютно об’єктивні цивілізаційні зміни й тенденції розвитку, характерні для людства в цілому і для України зокрема, складають підґрунтя сучасних змін в освіті. Перехід від індустріального виробництва до суспільства інформаційних технологій, а потім – до суспільства знань, глобалізаційні процеси, що охоплюють усі сфери життя і діяльності, – це ті зміни, які вимагають нових підходів щодо виховання та соціалізації підростаючого покоління. Особливого значення набуває формування гармонійно розвиненої та суспільно активної особистості.

„Вивчення і розв’язання проблем молоді завжди актуально, але вони ніколи не стояли так гостро, як сьогодні, в умовах нестабільної соціально-економічної і політичної обстановки в Україні, невирішеної економічної кризи, послаблення ролі родини, девальвації моральних норм, різкої різниці в матеріальних умовах життя всіх шарів населення...” [1, с. 7].

Державно-політичні та соціально-економічні перетворення, які відбувалися на початку XXI ст., зробили певний вплив на статус виховання у вищих навчальних закладах, оновлення його структури та суті, пропаганду та поширення передового досвіду виховної діяльності у вищій школі. Багато вищих навчальних закладів розробили власні виховні програми, які співвідносяться з концепцією модернізації сучасної української освіти.

Однак, стан нинішньої системи виховання в цілому можна характеризувати як складний, що пов’язано з розпадом головних цілеутворювальних елементів виховної політики, пошуком нових орієнтирів у навчанні та вихованні. Відбуваються зміни ціннісних орієнтацій в різних соціально-демографічних групах населення України, в тому числі серед молоді і, перш за все, серед представницької її частини – студентства. Студентство як найбільш освічена і соціально активна макрогрупа молоді особливо гостро відчуває зміни, що відбуваються в житті суспільства. Внаслідок відомих інноваційних та деструктивних тенденцій в суспільному розвитку відбувається фіксоване соціологами зростання прагматизму й індивідуалізму у молоді і студентства.

У цих суперечливих умовах соціальне виховання стає затребуваним на всіх рівнях суспільного життя. Саме соціальне виховання може і повинно справляти сьогодні свій ефективний вплив на формування у молодого покоління духовних цінностей та ідеалів, індивідуального і суспільного світогляду, поведінкових стереотипів і конкретних вчинків.

Значна роль у вихованні соціально орієнтованої особистості належить вищій школі, що відповідає вітчизняним педагогічним традиціям, які враховують інтереси особистості, суспільства і держави в цілому.

У зв’язку з цим для соціальної педагогіки характерне різке підвищення інтересу до проблем молоді в процесі її соціалізації, до різних аспектів її навчання, праці, дозвілля, взаємин із соціально-економічним і суспільним середовищем. Протягом останніх років особлива увага звертається на виховні можливості дозвілля молоді. Дозвілля розглядається як специфічна сфера для виховання підростаючого покоління, формування світоглядної культури, потреб, смаків, почуттів та емоцій. Відтак дозвілля є сферою здійснення просвітницько-виховного впливу на молоду людину.

Соціальне виховання студентів у сфері дозвілля служить розвитку самосвідомості, в процесі якого вони виробляють власні цінності та орієнтації, що приводять до свідомого відношення до професійної діяльності та способу духовного життя. В організованому дозвіллі закладена соціальна пам’ять традицій культури, історична пам’ять попередніх поколінь молоді та дорослих. Дозвіллєва діяльність молоді і студентства має великий вплив на всі найважливіші сторони життєдіяльності сучасного суспільства: на політику, економіку, культуру, мораль та ін.

Поняття „культурно-дозвіллєва діяльність” сучасною наукою розглядається як одна зі сфер реалізації соціально-культурної діяльності в цілому, де акумулюються накопичені суспільством культурно - духовні і матеріальні цінності та за допомогою педагогічних технологій реалізуються в процесі соціальної взаємодії [2, с. 19].

Таким чином, в теперішній час проблема ефективного використання виховного потенціалу культурно-дозвіллєвої діяльності в системі виховання вузів набула особливої актуальності. Маючи можливість вибирати заняття на дозвіллі за власним бажанням, через відсутність необхідних навичок, недостатньої організаційно-педагогічної допомоги студенти часто не готові до усвідомленого вибору видів діяльності, які сприяють їхньому повноцінному розвитку.

В останні роки помітно загострилося протиріччя між потребою студентів використовувати дозвілля як сферу задоволення творчих потреб, самоствердження, повноцінного спілкування та невмінням реалізувати себе у вільний час з огляду на недостатність зусиль в організації виховної роботи з боку вузів, яка сьогодні найчастіше зводиться до окремих розважальних заходів або до перенесення в сферу дозвілля методів і форм навчальної діяльності.

Саме за цих умов, на нашу думку, соціокультурна анімація повинна стати тим особистісним орієнтиром, який сприяє збереженню позитивних переконань, сприйняттю нових ідей, збереженню незалежності думок, здатності адаптуватися до зовнішніх обставин. Ключові професійні завдання педагога-аніматора (від фр. „animer” – надихати, стимулювати до певного виду діяльності) полягають в тому, щоб: створити умови, у ході яких особистість прагнула б долучитись до культури; допомогти встановити доброзичливі стосунки в групі; стимулювати особистість до творчої діяльності, самоактуалізації. При цьому він виступає не як керівник групи, а лише у ролі консультанта чи помічника, що допомагає створювати умови для пробудження думок, прийняття рішень та реалізації дій. Він повинен ефективно реалізувати процес соціалізації особистості, її гармонійної інтеграції з суспільством та світом. Французький дослідник М. Леві-Котре доводив одним із перших, що „соціокультурний аніматор” – це людина-перехрестя, на якому зустрічаються і зіштовхуються всі потреби, бажання і мрії людей, і суспільства [3, с. 67].

Соціально-культурна анімація – один з найбільш інтенсивно розвиваючих напрямків сучасної соціально-культурної діяльності, який передбачає реалізацію програм творчої реабілітації, активного культурно-розвиваючого відпочинку, соціально-психологічної консолідації суспільних груп на основі цінностей культури; це особливий вид соціально - культурної діяльності громадських груп і окремих індивідів, що ґрунтується на сучасних технологіях (соціальних, педагогічних, психологічних, культуротворчих та ін), які забезпечують подолання соціального та культурного відчуження [4, с. 19].

І хоча в Україні відсутня спеціальна система з підготовки соціокультурних аніматорів будь-якого профілю, ми можемо звернутися до можливості запозичення досвіду анімаційної діяльності інших країн Європи і Америки та розумного її використання в найкращих традиціях вітчизняної педагогіки. Отже, можна говорити про те, що соціокультурна анімація для України є інноваційною технологією, яка може бути використана для підвищення соціального виховання студентської молоді в культурно-дозвіллєвій діяльності.


Література

  1. Плотніков П. В. Соціально-педагогічні основи соціалізації молоді промислового регіону : монографія / П. В.  Плотніков. – Донецьк : ДонНУ, 2004. – 495 с.

  2. Киселева Т. Г. Социально-культурная деятельность : учебник / Т. Г. Киселева, Ю. Д. Красильников. – М. : МГУКИ, 2004. – 539 с.

  3. Тарасов Л. В. Социокультурная анимация: истоки, традиции, современность / Л. В. Тарасов. – М. : ЦСА „Одухотворение ”, – 2008. – 129 с.

  4. Ярошенко Н. Н. Социально-культурная анимация : уч. пособие / Н. Н. Ярошенко. – 2-е изд. – М., 2005. – 126 с.



УДК 94(477.4)"1905/1914"


Гаухман Михайло

м. Луганськ


УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРОЕКТ

У РОСІЙСЬКІЙ НАЦІОНАЛЬНІЙ ПОЛІТИЦІ

НА ПРАВОБЕРЕЖНІЙ УКРАЇНІ (1905 – 1914 РР.)


Концепт „національний проект”, як позначення теоретичної й практичної діяльності національних еліт у процесах націотворення, в історіографії української історії використовували Р. Шпорлюк та О. Міллер. Однак дані історики не здійснили перехід від уведення в історіографію концепту „національний проект” до розробки концепції „національних проектів”.

Відтак завдання нашої праці такі: 1. Сформулювати концепцію „національних проектів” для недержавних націй Російської імперії на початку ХХ ст.; 2. Охарактеризувати український проект на Правобережній Україні початку ХХ ст.; 3. Встановити методи протидії українському проекту з боку місцевої адміністрації регіону. Під „національним проектом” ми розуміємо діяльність національної еліти з трансляції модерних дискурсів, насамперед дискурсу нації, серед „народної маси”, певної етноконфесійної або етносоціальної групи. Структура національного проекту мала два рівні: І. Національна дискурсивна формація, утворена перетином модерних дискурсів, які циркулювали серед національної еліти; ІІ. Національні практики, тобто інституціоналізація процесів націотворення в соціальних практиках. Національні проекти недержавних націй Російської імперії характеризується нами за чотирма групами відносин: І. Внутрішні відносини національного проекту; ІІ. Зовнішні відносини національного проекту (відносини із загальноросійською опозицією, іншими національними проектами та іншими націями); ІІІ. Відносини з російським урядом; ІV. Відносини з народною масою. Діяльність місцевої адміністрації Правобережної України, спрямована на протидію українському національному проекту, стосувалася відносин українського проекту з урядом та українською народною масою.

Український проект у Російській імперії на початку ХХ ст., за внутрішніми відносинами, характеризувався „егалітарністю” (відмовою національної еліти від конституювання власної елітарності) та „конкурентністю” (протиборством різних ідеологічних напрямків); за зовнішніми відносинами – „відкритістю” (співпрацею із загальноросійською опозицією) та „автономізмом” (дистанціюванням від російського „визвольного руху”); за відносинами з урядом – „опозиційністю”; за відносинами з народною масою – „масовістю” та „секулярністю”.

Діяльність місцевої адміністрації Правобережної України щодо протидії українському проекту полягала, по-перше, в оцінці українців не як нації, а як партії – партії українських інтелектуалів, по-друге, у визначенні українського проекту як загрози російському проекту, агентом якого була російська бюрократія, по-третє, у поліційному нагляді та репресіях проти української преси (насамперед газети „Рада”), культурницьких товариств (мережі „Просвіт”) і партій („Спілки” та УСДРП), по-четверте, у встановленні співпраці з іншими агентами російського проекту, правою громадськістю та Російською православною церквою (далі – РПЦ), з метою включення українських селян до російського проекту. Співпраця бюрократії, правої громадськості та РПЦ виявлялася в розбудові мережі сільських комітетів „Почаївського відділу Союзу російського народу” та в організації селян під час виборів до Державної Думи.


УДК: 821.161.2-31.09


Гречаник Ірина

м. Луганськ


Компетенції української фантастики

у ХХ стоЛІтті (короткий огляд)


Надзвичайно актуально у наш час постає питання ідентифікації в національному просторі такого літературного метажанру як фантастика. Думки дослідників суттєво розділяються щодо цього питання, а це інспірує необхідність ретельного вивчення зазначеного художнього явища. Деякі вчені залишають за собою консервативні твердження, що фантастична література – це явище масового прояву і не становить значної художньої цінності. Хоча, на нашу думку, це твердження автоматично спростовується, якщо заглибится в історію та специфіку розвитку і функціонування фантастичних жанрів в Україні. Інші вчені не можуть дійти одностайності у питанні жанрової диференціації фантастичних явищ: їх налженості до одного позародового явища, чи до окремого літературного жанру, що певною мірою спростовує повноцінне розуміння масштабності системи фантастичних жанрів. Поряд з цим постає ще низка актуальних питань, які ідентифікують фантастику, як явище особливе. Вивченням указаної проблеми займалася значна кількість дослідників, такі як Н. Чорна, Т. Чернишова, Є. Брандіс, Ц. Тодоров, Ю. Кагарлицький та інші. Власне українську скарбницю студій над фантастикою складають праці Ю. Зарицького, А. Нямцу, О. Стужук, С. Олійник, що присвячені різним аспектам висвітлення цієї проблеми. Як бачимо, грунтового вчення, яке б відображало чи то історію еволюції фантастики в Україні, чи то особливі риси поетикальних ознак немає. Тому висвітлене питання залишається актуальним і перспективним у наш час. Завданням поданого дослідження є встановити особливі риси української фантастики ХХ століття в контексті літератури зарубіжних країн.

Слід звернути увагу, що ми дотримуємося думки, що українська фантастична проза мала свої іманентні джерела, і пройшовши складний шлях розвитку виокремилася в самостійне художнє явище. Вплив же західних літератур наприкінці ХІХ –ХХ століття лише пришвидшив розвиток зазначеного метажанру на національній ниві. Саме у цей період в Європейському просторі настає „Золота доба” в історії розвитку фантастики („Gold Age of Science Fiction”). У цей час фантастика, зокрема наукова, зумовлена певними соціальними чинниками, на світовому рівні, усталюється в автономну форму. На європейську арену виходять такі імена як А. Азимов, Р. Бредбері, А. Кларк, що символізує про інспірацію нової літератуної епохи. На теренах англійської, французької та американської літератури створюються різні організації з вивчення фантастичних творів, а також з’являється велика кількість письменницьких клубів (NESFA (1967), „Futurian” (New-York based group), „Glasgov science fiction writers Circle” та ін.).

Українська фантастика в цей період можливо під впливом таких активних тенденцій набуває інтенсивного розвитку. Найважливішим етапом став вихід у світ „Сонячної машини” Володимира Винниченка, яка символізувала усталення фантастичних жанрів в українському літературному просторі, а також піднесення цієї літератури на європейський рівень. Твір Винниченка викликав хвилю емоцій та був визначений як перший україномовний утопічний твір. Роман „Сонячна машина” був перекладений кількома мовами, і до нашого часу його жанрова природа викликає гострі дискусії в літературознавчих колах. Велике значення в історії еволюції національної фантастики мала творча спадщина Ю. Смолича, який розширив обрії української наукової фантастики циклом творів „Прекрасні катастрофи”. У ХХ столітті перед українським читачем фантастичне постає в новому анутражі, не як художній прийом, а як цілісний метод. Нові концептуальні плани розширюються національну проблематику та актуалізують ширший тематичний спектр.


Література

  1. Гречаник І.П. Українська фантастика: витоки, розвиток, становлення жанрів / І. П. Гречаник, Т. С. Пінчук. – Луганськ: Глобус, 2010. – 154 с.

  2. Бахтин М. Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет / М. Бахтин. – М. : Худ. лит., 1975. – 504 с.


УДК 613.97-057.87:316.752


Грибок Ніна

м. Луганськ


МІСЦЕ ЗДОРОВ’Я

СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОЇ МЕДИЧНОЇ ГРУПИ

В ІЄРАРХІЇ ЖИТТЄВИХ ЦІННОСТЕЙ


Однією з надзвичайно важливих проблем сьогодення є виховання здорової молоді, бо саме від майбутніх фахівців багато в чому залежить майбутнє будь якої держави. На жаль, у теперішній час надзвичайно велика кількість студентів мають відхилення у стані здоров’я й розподіляються до спеціальної медичної групи. Все це вимагає нових пошуків підвищення рівня культури здоров’я майбутніх фахівців, що мають певні захворювання. Саме тому нас цікавило наскільки студенти зазначеної категорії відносяться до власного здоров’я.

В ході констатувального експерименту студентам спеціальної медичної групи був запропонований список з 18 цінностей. За допомогою списків майбутні фахівці присвоювали кожній цінності ранговий номер за ступенем життєвої значущості, тобто на перше місце ставилася найбільш значуща термінальна цінність, на друге – менш значуща, на третє – ще менш значуща і т.д. Після отримання результатів ми побачили наступне: на перше місце, на наше здивування, студенти з відхиленнями у стані здоров’я поставили „Розваги (задоволення, приємне проводження часу, відсутність обов’язків)”. Друге місце посіло „Матеріально забезпечене життя (відсутність матеріальних труднощів)”. На третє місце студенти поставили „Кохання (духовна і фізична близькість з коханою людиною)”. Четверте місце відводилось майбутніми фахівцями свободі (самостійності, незалежності в судженнях і вчинках). П’яте місце – „Активне діяльне життя (повнота і емоційна насиченість життя)”; шосте – „Наявність хороших і вірних друзів”; сьоме – „Впевненість у собі (внутрішня гармонія, свобода від внутрішніх протиріч, сумнівів)”; восьме – „Суспільне визнання (повага оточуючих, колективу, товаришів по роботі)”.

Отже, як бачимо, перші сім місць посідають ті ціннісні орієнтації, які, на жаль, є далекими від бажання відновлювати та зміцнювати власне здоров’я, спрямовувати зусилля на самовдосконалення тощо. Навпаки переважає орієнтація на безтурботне життя, матеріальні блага, власній свободі, коханню та ін. Зрозуміло, що у цьому віці кохання та друзі мають надзвичайно важливе значення у житті кожного студента, разом з тим навряд чи можна погодитись з тим, що майбутні фахівці поставили здоров’я аж на дев’яте місце. Тим більше дивує, що це – студенти, яких було віднесено до спеціальної медичної групи, тобто з наявними захворюваннями (часто хронічними). Не менше здивувало те, що такі ціннісні орієнтації як „Щасливе сімейне життя”, „Творчість (можливість творчої діяльності)”, „Цікава робота” „Життєва мудрість (зрілість суджень і здоровий глузд, досягнуті життєвим досвідом)” займали 10, 11, 12, 13 місця відповідно. На останніх місцях було обрано студентами „Сприятлива політична ситуація”, „Краса природи і мистецтва (переживання прекрасного в природі і мистецтві)”, „Пізнання (освіта, культура, інтелектуальний розвиток)”, „Розвиток (робота над собою, постійне фізичне і духовне вдосконалення)”. Стурбовувало нас ще й те, що „Щастя інших” займало останнє вісімнадцяте місце в ієрархії життєвих цінностей особистості.

Вищезазначені дані свідчать, на жаль, про зорієнтованість переважної більшості майбутніх фахівців зовсім на протилежні цінності визначені людством, а ніж здоров’я, щасливе сімейне життя, робота над собою тощо. Хоча обрані студентами цінності можуть принести їм більше шкоди, а ніж користі.


УДК 811.161.1:1

Грищенко Елена

г. Луганск


ЯМЫ” КАК ПРАГМАТИЧЕСКАЯ РАМКА ФИЛОСОФСКОГО ТЕКСТА


Философия имеет свой собственный язык, отличный от языка других сфер жизни. В последнее время интересы не только лингвистов, но и философов обращены к „неспециализированным знакам” языка философии, в частности к личным местоимениям.

Данное исследование акцентировано на рассмотрении местоимений я и мы в языке русской философии. Я как личностное и индивидуальное начало является философской категорией, многогранным понятием, представленным в работах многих великих философов.

Выбор местоимения мы обусловлен несколькими причинами: альтерэгоцентричностью русского языкового сознания, самим типом русской культуры – коллективистской (характеризуется представлением „мы-образа”) и ширококонтекстной [3].

Нами были проанализированы труды величайших русских мыслителей XIX – XX веков – В. С. Соловьёва, В. В. Розанова, С. Н. Булгакова, Н. А. Бердяева, И. А. Ильина, М. К. Мамардашвили и С. Б. Бураго.

В философском мы-дискурсе местоимение мы представлено набором сем, где мы обозначает множественность: 1) обобщающе-ограничительное мы; 2) совместно-ограничительное мы; 3) обобщённо-личное мы.

Личное местоимение мы предстаёт в качестве новой философской категории, требующей особого внимания, изучения в неразрывной связи с я-категорией.

Более того, философские тексты демонстрируют множественность переходов я в мы (более 80% случаев).

Мы-дискурс и основные категории учений русских мыслителей (соборность, софийность, всеединство) отражают особенности русской культуры и проявляют сущность русской ментальности. В этом отношении язык философии возможно назвать „языком совместности”: совместности философа (адресанта) и читателя (адресата), человека и человека, человека и нации, Бога и человека, человека и человечества, философии и человека.

Обозначенная модель „ямы” отношений в языке русской философии позволяет определить прагматическую рамку философского текста, в которой находят место две центральные философские категории Я и Мы, тяготеющие к сближению, ищущие его с тем, чтобы пребывать в общем поле совместности.


Литература

  1. Бердяев Н. А. Самопознание (Опыт философской автобиографии) / Н. А. Бердяев. – М. : Книга, 1991. – 446 с.

  2. Ильин И. А. Аксиомы религиозного опыта / И. А. Ильин. – М., 2004. – 596 с.

  3. Ларина Т. В. Категория вежливости и стиль коммуникации / Т. В. Ларина. – Режим доступа :

http://depositfiles.com/fsles/5228wrakd

  1. Мамардашвили М. К. Как я понимаю философию / М. К. Мамардашвили. – М. : Прогресс, 1992. – 409 с.

  2. Розанов В. В. О понимании / В. В. Розанов. – СПб., 1994. – 540 с.

  3. Синельникова Л. Н. Философ как языковая личность / Л. Н. Синельникова // Синельникова Л. Н. Жизнь текста, или Текст жизни / Л. Н. Синельникова.– Луганск, 2005. – С. 333 – 362.


УДК 378.011.3-051:796


Драгнєв Юрій

м. Луганськ


ІНФОРМАЦІЙНО-НАВЧАЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ

ЯК ЧИННИК ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

В УМОВАХ ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ


Інформатизація і глобалізація різноманітних процесів в інформаційному суспільстві, багатопрофільне впровадження інформаційних технологій призвели до того, що у суспільстві з’явилися різні види середовищ освітньо-інформаційного простору, нові вимоги до придбання і передачі знань. Одним з напрямів реформування сучасної системи вищої педагогічної освіти є системна інтеграція інформаційних і педагогічних технологій в освітній процес.

С. Яшанов, фахівець з комп’ютеризації та інформаційного забезпечення, доповнює, і говорить, що „у наш час інформаційно-навчальне середовище закладу освіти розглядається як складова єдиного українського інформаційно-освітнього простору, формування і розвиток якого здійснюється в рамках програм інформатизації освіти Україні” [2]. Ми погоджуємося з думкою С. Яшанова, і звертаємо увагу на те, що в інформаційно-освітньому простору України існує безліч інформаційних, педагогічних, навчальних середовищ та їх комбінацій.

С. Нечаєв та М. Кіргінцев виділяють дві великі категорії – простори і середовище. У понятті простору не мається на увазі включеність в нього людини. Простір може існувати і незалежно від суб’єкта. Простори є по відношенню до середовищ конструктами вищого порядку. У просторі може знаходитися декілька середовищ. Конструкт „середовище” відображає взаємозв’язок умов, що забезпечують розвиток людини. При цьому передбачається присутність в середовищі, взаємовплив, взаємодія оточення із суб'єктом. Учені виділяють наступну ієрархію педагогічних конструктов: освітній простір, освітнє середовище, навчальне середовище. Середовище навчання – це спеціально організоване середовище, направлене на придбання певних знань, умінь і навичок, в якій мета, зміст, методи і організаційні форми навчання стають рухомими і доступними для зміни в рамках конкретного навчального закладу. Інформаційний простір не рівнозначний інформаційному середовищу: існуючи в одному і тому ж інформаційному просторі, індивід може переходити з одного інформаційного середовища в інше. Інформаційне середовище необхідно розглядати не тільки як провідника інформації, але і як активний початок, що впливає на її учасників. Під інформаційно-освітнім середовищем учені розуміють певним чином зв’язані між собою освітні установи, які знаходяться в умовах інформаційного обміну, організовуваного спеціальними програмними засобами. Під інформаційно-навчальним середовищем учені розуміють сукупність умов, що забезпечують навчання: наявність системи засобів „спілкування” із загальнолюдською культурою, яка служить як для зберігання, структуризації і представлення інформації, складовій зміст накопиченого знання, так і для її передачі, переробки і збагачення [1]. Саме такий підхід ми використовуємо у розумінні нашого дослідження щодо професійного розвитку майбутнього вчителя фізичної культури в умовах інформаційно-освітнього простору. Диференціація простору та середовищ, а також їх розуміння, дають можливість конкретно виділити їх відмінні риси.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

Міністерство освіти І науки україни державний заклад „луганський національний університет імені тараса шевченка” iconМіністерство освіти та науки, молоді та спорту України Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»
Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»
Міністерство освіти І науки україни державний заклад „луганський національний університет імені тараса шевченка” iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України дз “Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” днвз “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” інформаційний лист
На базі дз “Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” 17 жовтня 2013 року відбудеться IV всеукраїнська науково-практична...
Міністерство освіти І науки україни державний заклад „луганський національний університет імені тараса шевченка” iconІнформаційний лист! Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни дз «луганський національний університет імені тараса шевченка»
«Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» запрошує Вас прийняти участь у міжнародній науково-практичній конференції...
Міністерство освіти І науки україни державний заклад „луганський національний університет імені тараса шевченка” iconМіністерство освіти І науки України Державний заклад „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”
Тема дисертаційного дослідження: «Формування дослідницького потенціалу майбутніх учителів природничо-математичних дисциплін у процесі...
Міністерство освіти І науки україни державний заклад „луганський національний університет імені тараса шевченка” iconДержавний заклад “луганський національний університет імені тараса шевченка” відокремлений підрозділ
Зустріч з директором-деканом та заступником директора-декана з навчально-виховної роботи Ровеньківського факультету лну імені Тараса...
Міністерство освіти І науки україни державний заклад „луганський національний університет імені тараса шевченка” iconМшістерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний заклад «луганський національний університет імені тараса шевченка» факультет природничих наук
Оргкомітет запрошує до участі у конференції студентів, магістрантів, аспірантів, викладачів внз, наукових співробітників
Міністерство освіти І науки україни державний заклад „луганський національний університет імені тараса шевченка” iconДодаток № Міністерство освіти І науки України
Про проведення Всеукраїнської студентської олімпіади 2009-2010 н р.". Державний заклад "Луганський національний університет імені...
Міністерство освіти І науки україни державний заклад „луганський національний університет імені тараса шевченка” iconДодаток № Міністерство освіти І науки України
Про проведення Всеукраїнської студентської олімпіади 2009-2010 н р.". Державний заклад "Луганський національний університет імені...
Міністерство освіти І науки україни державний заклад „луганський національний університет імені тараса шевченка” iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України дз «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»
У відокремленому підрозділі «Лисичанський педагогічний коледж Луганського національного університету імені Тараса Шевченка» 20 березня...
Міністерство освіти І науки україни державний заклад „луганський національний університет імені тараса шевченка” iconМіністерство освіти І науки України Луганський національний університет імені Тараса Шевченка
Магістерська робота за спеціальністю 070801 «Екологія та охорона навколишнього середовища»
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи