Удосконалення практики розподілу прибутку на вітчизняних підприємствах icon

Удосконалення практики розподілу прибутку на вітчизняних підприємствах




Скачати 47.24 Kb.
НазваУдосконалення практики розподілу прибутку на вітчизняних підприємствах
Дата05.10.2014
Розмір47.24 Kb.
ТипДокументи


Бандрівська О.Я., ФЕтаУ, 2 курс, ЕЕП-401


УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАКТИКИ РОЗПОДІЛУ ПРИБУТКУ НА ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
Проблема ефективності розподілу прибутку підприємств — одна з найбільш дискусійних у сфері управління підприємствами в останні роки. Процес розподілу прибутку підприємства має багаторівневий характер і залежить від багатьох факторів. Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, має бути розподілено на дві основні частини: а) фонд виплати винагороди власникам підприємства у формі дивідендів на акції або процентів на пайові внески; б) фонди розвитку підприємства в наступному періоді. Процес такого розподілу прибутку традиційно називається дивідендною політикою підприємства, варіанти якої визначають його власника та фінансові менеджери.

Наступним етапом розподілу прибутку є формування за рахунок нього конкретних фондів розвитку підприємства. Сучасна практика поділяє ці фонди на три основні групи: а) фонд стимулювання персоналу підприємства; б) фонд

інвестування приросту активів підприємства; в) резервний або страховий фонд.

Кожен із цих фондів має суто цільове призначення у напрямках майбутнього

використання. Формування резервного фонду підприємств регулюється в Україні діючим законодавством [1].

На завершальному етапі розподілу прибутку планується розподіл коштів кожного із сформованих фондів за окремими напрямками витрачання їх. Так, фонд стимулювання персоналу підприємства може бути розподілено на додаткове преміювання працівників за рахунок прибутку, додаткові соціальні виплати персоналу відповідно до колективних та індивідуальних трудових угод тощо. Фонд інвестування приросту активів підприємства може бути розподілено за видами цих активів — основних фондів, нематеріальних активів, власних оборотних коштів тощо.

Серед найбільш складних і принципових питань, пов’язаних із розподілом прибутку, головне — формування пропорцій цього розподілу між виплатами винагороди власникам і формування фондів розвитку підприємства у наступному періоді. Остаточна політика дивідендних виплат формує механізм розподілу прибутку підприємства, за яким, у першу чергу, відповідно до потреби мають бути сформовані необхідні фонди його розвитку в наступному періоді, а лише після цього за рахунок суми, що залишилася, формується фонд дивідендних виплат. Цей тип дивідендної політики формується під пріоритетним впливом інвестиційних можливостей підприємства і загальної суми прибутку, що підлягає розподілу.

У зв’язку з тим, що такий підхід забезпечує переважне реінвестування прибутку на цілі розвитку підприємства, його ринкова вартість зростає високими темпами. Але за цим типом дивідендної політики власники отримують, як правило, більш низький рівень доходу на вкладений капітал, ніж склався на фінансовому ринку, а в деяких випадках і зовсім не отримують дивідендів. Цього типу дивідендної політики притримується зараз переважна більшість державних виробничих підприємств України з метою забезпечення

самофінансування свого розвитку [2].

Політика стабільного розміру дивідендних виплат характеризує стабільну суму дивідендів на акції протягом певного періоду часу. Як правило, розмір

дивідендів відповідає середній нормі прибутку на вкладений капітал і не залежить від економічних результатів діяльності підприємства. Такий тип дивідендної політики створює умови передбачуваності отримання доходів акціонерами. Але провадити таку дивідендну політику підприємства можуть за

умови стабільної економіки і кон’юнктури ринку. Брак таких умов на сучасному етапі економічного розвитку України не дає змоги виробничим підприємствам ефективно провадити цей тип дивідендної політики.

Політика мінімального стабільного розміру дивідендів з надбавкою в окремі періоди поєднує в собі риси обох раніше розглянутих її типів. Встановлений мінімальний стабільний розмір дивідендів дає змогу підприємству забезпечити необхідні інвестиційні потреби, а в ті періоди, коли воно одержує більший розмір прибутку або не має ефективних інвестиційних проектів, що передбачаються до реалізації, розмір дивідендів може бути збільшено. Такий тип політики розподілу прибутку дає змогу підприємству найбільшою мірою врахувати економічні умови своєї діяльності і створює в акціонерів відповідні очікування отриманні «екстра-дивіденду». Але мінімальний розмір дивіденду, що сплачується акціонерам протягом тривалого періоду, веде до зменшення рівня їхніх доходів (у порівнянні з альтернативним інвестуванням капіталу) і не забезпечує відповідно високих темпів зростання ринкової вартості підприємства. У сучасних економічних умовах лише деякі з виробничих підприємств обирають такий тип дивідендної політики, бо вони не можуть гарантувати акціонерам стабільних виплат дивідендів навіть у мінімальних розмірах.

Політика постійного розміру дивідендів заснована на прирості їх у кожному періоді. У практиці західних країн вона набула певного розвитку на

підприємствах, що освоїли нову ринкову нішу і перебувають на ранніх стадіях

свого життєвого циклу, для яких постійне зростання власного капіталу є нагальною потребою. Ця потреба задовольняється шляхом постійних додаткових емісій акцій, інвестиційна привабливість яких забезпечується постійним зростанням розміру дивідендів. В Україні цей тип дивідендної політики декларували деякі новостворені акціонерні товариства, але зростання

дивідендних виплат забезпечувалось ними не приростом виробничої діяльності

(і, відповідно, приростом суми та рівня прибутку), а приростом акціонерного

капіталу (тобто за принципом дії так званої «фінансової піраміди»). Така політика призвела до банкрутства більшості таких акціонерних товариств, а решта їх відмовилася від цього типу дивідендної політики [2].

Кошти прибутку, спрямовані на розвиток підприємства в наступному періоді, розподіляються за окремими фондами і напрямками відповідно до умов діяльності і конкретних потреб цього розвитку. При цьому пріоритетними мають вважатися напрямки розвитку підприємства, пов’язані з реалізацією його інвестиційних можливостей. Це дає змогу збільшити суму власного капіталу, що використовується, і відповідно, підвищити ринкову вартість підприємств.

Таким чином, обираючи той чи інший тип дивідендної політики в сучасних умовах, підприємство має врахувати такі основні фактори: рівень прибутковості господарської діяльності; вимоги економічного зростання; можливості прискорення або гальмування реальних інвестиційних проектів, що реалізуються; вартість залучення додаткового капіталу на фінансовому ринку; можливості залучення додаткових фінансових ресурсів із альтернативних внутрішніх джерел; стадія життєвого циклу підприємства; рівень ліквідності активів підприємства.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Ігнатюк І. О. Питання формування та розподілу прибутку як передумови ефективного функціонування підприємства [Електронний ресурс] / І. О. Ігнатюк. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua /portal/natural /NVUU/Ekon/2009_28_3/statti/2_7.ht

  2. Пігуль Н. Управління прибутком підприємства [Електронний ресурс] / Н. Пігуль. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/ soc_gum/pprbsu/2010_28/10_28_11.pdf

Схожі:

Удосконалення практики розподілу прибутку на вітчизняних підприємствах iconУдк 336. 713 Дослідження факторів формування й розподілу прибутку
Актуальність даного дослідження полягає в тому, що факторів формування й розподілу прибутку велика кількість. Тому виникає необхідність...
Удосконалення практики розподілу прибутку на вітчизняних підприємствах iconМетодичні рекомендації переддипломної виробничої практики для студентів спеціальності
Практична підготовка студентів здійснюється на вітчизняних підприємствах приватної І державної форм власності, спільних підприємствах,...
Удосконалення практики розподілу прибутку на вітчизняних підприємствах iconПоложення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України. Організація практичної підготовки студентів регламентується
Практична підготовка студентів здійснюється на вітчизняних підприємствах приватної І державної форм власності, спільних підприємствах,...
Удосконалення практики розподілу прибутку на вітчизняних підприємствах iconПрограма розроблена відповідно до
Практична підготовка студентів здійснюється на вітчизняних підприємствах приватної І державної форм власності, спільних підприємствах,...
Удосконалення практики розподілу прибутку на вітчизняних підприємствах iconПрограма та методичні рекомендації
Практична підготовка студентів здійснюється на вітчизняних підприємствах приватної І державної форм власності, спільних підприємствах,...
Удосконалення практики розподілу прибутку на вітчизняних підприємствах iconКонтрольні питання з курсу “Теорії ймовірностей”
Закони розподілу дискретної випадкової величини (ряд розподілу, багатокутник розподілу, функція розподілу)
Удосконалення практики розподілу прибутку на вітчизняних підприємствах iconШляхи оптим ізації витрат на металургійних підприємствах україни
Нинішня реальна ситуація на вітчизняних металургійних підприємствах є досить далекою від ідеалу. Рентабельність провідних металургійних...
Удосконалення практики розподілу прибутку на вітчизняних підприємствах iconЛабораторна робота №2 «Моделювання зростання прибутку фірми»
З метою вивчення динаміки росту прибутку фірми проведені статистичні дослідження її прибутку за останні
Удосконалення практики розподілу прибутку на вітчизняних підприємствах iconАналіз публікацій по темі дослідження
Розробка та моделювання механізму управління стратегіями диверсифікації на вітчизняних промислових підприємствах
Удосконалення практики розподілу прибутку на вітчизняних підприємствах icon1. мета І завдання туристської практики
Під час проходження туристської практики студенти набувають досвіду практичної, суспільної, організаційної та аналітичної роботи...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи