Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка Полтавський відділ Українського географічного товариства icon

Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка Полтавський відділ Українського географічного товариства




НазваПолтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка Полтавський відділ Українського географічного товариства
Сторінка8/13
Дата17.11.2012
Розмір2.6 Mb.
ТипДокументи
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

^ ГІДРОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ В ШКОЛІ


Географічне краєзнавство – важливий фактор патріотичного, екологічного та естетичного виховання учнів, воно розвиває їх пізнавальні інтереси та інтелект, привчає до творчої діяльності, формує практичні уміння.

Спостереження школярами спочатку найпростіших, а потім більш складних природних явищ - необхідні кроки на шляху формування наукового світогляду. В своїй роботі намагаюсь робити все необхідне, щоб «природа постійно живила свідомість учнів яскравими образами, картинами, сприйняттями, уявами… щоб читання «Книги природи»… було початком активного мислення, теоретичного пізнання світу, початком системи наукових знань» [6; 30].

Краєзнавство забезпечує необхідний зв'язок глобальних і регіональних аспектів при вивченні сучасних проблем екології й охорони природи, дає переконливі приклади для розкриття різних питань взаємодії людини з природою, озброює навичками жити з нею в гармонії [3; 16].

Однією з форм вивчення території свого краю є краєзнавча робота туристів під час екскурсій і походів. На місцевих прикладах і знайомих екскурсійних об’єктах зрозуміліше розкриваються наукові закономірності, складна, різнобічна, діалектично суперечлива єдність природних комплексів. Шкільні краєзнавчі дослідження проводяться в межах одного ландшафту, який є основною ланкою при розподілу географічної оболонки на природно-територіальні комплекси різного порядку. Для краєзнавчих цілей обираємо «конкретну територію, однорідну за походженням, що має єдиний геологічний фундамент, однотипний рельєф, однакове співвідношення гідротермічних умов, ґрунтів і біоценозів» [4; 8].

У даній статті розглядається один із розділів загальної фізико-географічної характеристики ландшафту – дослідження гідрологічних умов річки та озера.

Краєзнавче вивчення школярами місцевих вод тісно пов’язане із засвоєнням ними гідрологічних понять, що містяться в курсі фізичної географії. До вивчення початкового курсу знайомство обмежується тільки зовнішніми ознаками гідрологічних об’єктів, спостереження за якими не потребує спеціальних знань. Метою дослідження річки є одержання відомостей для складання їх характеристики. Всі дані вимірювання і спостереження записуються учнями в гідрологічний щоденник і наносяться на карту. Дані про здоровий режим річки або можливе її обміління отримуються методом спостереження за швидкістю, витратою води, зміною рівня води за сезонами протягом декількох років, порівняння спостережень за роками, зв'язку їх зі зміною кліматичних умов, господарською діяльністю людини.

Витрата води – одна з найголовніших гідрологічних характеристик річки. Для її визначення необхідно знати швидкість течії та площу поперечного перерізу річки. Найпростіший спосіб визначення швидкості течії – за допомогою поплавків. Для цього на річці знаходимо ділянку з рівним (без мілин і перекатів) руслом і через однакові відстані відмічаємо жердинами за течією чотири створи: перший – пусковий, другий – верхній, третій – головний, четвертий – нижній. Біля кожного створу стоїть спостерігач із секундоміром. Поплавки закидаються почергово на різні відстані від берега, місце їх викиду – пусковий створ. До моменту підходу до верхнього створу поплавок встигає набути швидкості течії води в річці. Час проходження поплавка від верхнього до нижнього створу фіксується під відповідним порядковим номером і записується в щоденник. Потім шлях кожного поплавка (верхній створ – головний – нижній) ділиться на час його руху і визначається швидкість в м/с. Cума швидкостей усіх поплавків ділиться на їх число і отримується середня швидкість води в річці.

Для визначення площі поперечного перерізу використовується репшнур, розмічений на метри, і жердина, поділена на сантиметри. За допомогою реп шнура визначаємо ширину річки у вибраному для спостереження місці, жердиною вимірюємо глибину по поперечному створу через кожен метр. Обрахувавши середню глибину і помноживши на ширину, визначаємо площу поперечного перерізу річки. Витрата води (Q) за одну секунду обчислюється як добуток площі поперечного перерізу (S) на середню швидкість (V) – Q=S×V.

Якщо проводити виміри витрати води в річці в одному місці через рівні проміжки часу протягом декількох місяців, то можна встановити місячні (сезонні) зміни цієї величини, а отже, і повноводності річки. Її також можна визначити за допомогою самостійно обладнаного водомірного поста. Він являє собою встановлений недалеко від урізу води стовп, до якого вертикально до дна річки кріпиться рейка з діленнями. Довжина рейки повинна бути такою, щоб вона була над поверхнею навіть при найбільшому підйомі води, а при найнижчому рівні річки також перебувала у воді. Результати вимірів (1-3 рази на добу) записуються в щоденник. За даними таких спостережень протягом сезонів визначаються головні показники режиму річки – повінь, паводки, межень, а також зміни рівня в залежності від погодних явищ. Обрахувавши середні показники рівня річки і витрати води за добу і за місяцями, будуються графіки добового, місячного, сезонного режиму річок.

Під час туристичного походу збираються відомості про межі повеней, рівень високих вод, які можна визначити замітками на деревах, за смугами залишеного повінню річкового сміття на березі і заплаві, за терасоподібними підмивами берегів, за наявністю мулу і наносів. Найвищий рівень води фіксується в щоденниках, фотографується, детально описується. Зібрані відомості можуть становити практичний інтерес для працівників системи гідрометеослужби.

Для вимірювання температури поверхневих вод використовується технічний ртутний термометр. Спостереження проводяться о 8.00 та о 20.00. Одночасно фіксується температура повітря. Прозорість води визначається за допомогою диска Секкі діаметром 30 см (виражається в метрах), а колір води – на око (безколірна, світло-сіра тощо). Під час візуальних спостережень у поході відмічається звивистість русла, наявність зсувів, обмілин, бродів, забрудненість стічними водами, виявляються джерела забруднення.

У гідрологічний звіт включаються:

  • опис річки;

  • окомірно знятий план ділянки річки;

  • креслення поперечних профілів;

  • характеристика метеорологічної обстановки (погоди);

  • гідрологічна інформація у вигляді окремих показників і зведених таблиць;

  • географічна характеристика басейну (геологія, рельєф, ґрунти, рослинність);

  • альбом фотографій.



Для повного і раціонального використання озер, їх збереження і охорони можуть бути використані деякі зібрані учнями відомості, що становлять практичний інтерес для науки. Елементарні дослідження водойми проводяться за допомогою найпростіших гідрологічних приладів. Дослідження озера починається зі встановлення його водозбірної площі, описується поверхня, з якої живиться озеро, встановлюється ступінь заліснення, заболочення території. Обстеження берегової лінії проводиться при його обході по всьому периметру, визначається обриси і форма берегів (прямі, порізані, високі, низькі), стан берегів (заболочені, піщані, кам’янисті), наявність терасових виступів, фіксуються сліди високих рівнів води. Довжину, найбільшу ширину та площу озера визначаємо за планом, складеним полярним способом.

Промірюванням глибин досліджується будова озерної западини, для цього використовується промірний линь. Визначення глибин проводиться з човна влітку у штиль уздовж промірних профілів, які перетинають характерні ділянки озера. За даними вимірювання складається батиметрична карта, що дає уявлення про морфологію озерного ложа.

Площа водного дзеркала визначається за нанесеною на контур озера сантиметровою сіткою з використанням масштабу.

Об’єм води обраховується за формулою:


[1; 87], де

W – об’єм води в озері, S1, S2, Sn - площі обмежені суміжними ізобатами, h1, h2, hn - різниця позначок ізобат.

Середня глибина озера hсер - це відношення об’єму (W) до площі водного дзеркала (S).

Практичний інтерес можуть становити дослідження фізичних і хімічних властивостей озера. Прозорість води вимірюється диском Секкі, температура на поверхні – технічним ртутним термометром, для вимірювання вертикального розподілу температур від поверхні до дна використовується інерційний термометр. Колір води визначається за шкалою Фореля – Ульє, донні відклади вивчаються за допомогою візуальної оцінки – типу, кольору, запаху, консистенції (щільні, пухкі, рідкі), наявності включень рослинних і тваринних решток, черепашок, молюсків тощо. Досліджуються біологічні властивості озера – його рослинний і тваринний світ, на плані відмічаються можливі місця «цвітіння» води.

На основі зібраних матеріалів робиться опис озера, складаються таблиці температур, прозорості, кольору води, карти глибин, донних відкладів, розподілу водної рослинності. Ці матеріали є картографічною основою для складання комплексної ландшафтної карти озера.

Робота з географічного краєзнавства і туризму дозволяє наочно показати учням те, про що вони дізналися або дізнаються в шкільному курсі географії. Важливо, щоб учні старанно накопичували матеріали особистих спостережень. Це і є поєднання теоретичних знань з практичною особистою участю школярів у географічних дослідженнях. Нехай тільки ще навчальних, досить елементарних, але все-таки дослідженнях.

Географічне краєзнавство – це один із шляхів до виховання в учнів морально-естетичних цінностей. Воно допомагає побачити і оцінити красу природи, відчути її позитивний емоційний вплив, бо, за словами Л.М. Толстого, все погане в серці людини повинно б, здається, зникнути при спілкуванні з природою – цим безпосереднім виявом краси і добра [2; 73].

Література:

  1. Гурвич Л.М. Следопыт . – М. «Физкультура и спорт»: 1976 – 88 с.

  2. Бушуева Т.А., Дагель П.С. Закон охраняет природу. – М.:1980 – 74с.

  3. Зверев И.Д. Экология в школьном обучении. – М.: 1980 – 158 с.

  4. Природно-територіальні комплекси і їх вивчення в курсі географії середньої школи/Під ред. К.В.Пашканга – К.: 1973 – 110с.

  5. Семакин Н.К. Внеклассная работа по географии. – М., «Просвещение»: 1979 – 224с.

  6. Сухомлинський В.А. Серце віддаю дітям – К.: 1969.



Л.М. Кушнір, к. геогр. н., доцент

кафедри географії та краєзнавства;

Г.Л. Кушнір, студентка-магістрантка

ПНПУ імені В.Г. Короленка

^ РОЛЬ ТУРИЗМУ У ФОРМУВАННІ КРАЄЗНАВЧИХ ЗНАНЬ


У науковій літературі найпоширеніша думка, що туризм як галузь – це сукупність підприємств сфери послуг і низки виробничих служб на спеціалізованих територіях, що постають у вигляді комплексної системи, де послуги надають заклади розміщення (готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, туристичні бази, будинки відпочинку, притулки, приватні квартири або окремі будинки та ін.), харчування (ресторани, їдальні, кафе, бари і под.), транспорту (автопідприємства, залізничні відомства, підприємства морського й річкового транспорту тощо), торгівлі (магазини, пункти прокату та ін.).

У Законі України «Про туризм» зауважується: «Туристична індустрія – це сукупність різних суб’єктів туристичної діяльності (готелі, туристичні комплекси, кемпінги, мотелі, пансіонати, підприємства харчування, транспорту, заклади культури, спорту тощо), які забезпечують прийом, обслуговування та перевезення туристів». Унаслідок цього може скластися враження, нібито туризм як галузь господарства не володіє властивостями специфічної сфери прикладання праці. Однак найзагальніший аналіз засвідчує, що туристичні послуги мають «подвійний зміст». З одного боку, туризм надає послуги пізнавального характеру, які суттєво вирізняють туризм від інших галузей економіки і навіть сфери послуг та можуть бути основою краєзнавчих досліджень. З іншого – послуги різних галузей обслуговування лише тоді можна вважати туристичними, якщо вони продукуються в період подорожі, тобто на туристичному маршруті або під час відпочинку чи стаціонарного оздоровлення. Крім того, сфера туризму охоплює й матеріальні послуги, зорієнтовані на задоволення відпочиваючих у різноманітних предметах споживання. Останні виробляються на підприємствах, що виготовляють сувеніри, спеціальне туристичне спорядження і подібне.

Туризм за суттю вирізняється багатоплановістю в отриманні соціальних результатів. У ньому поєднані можливості задовольняти потреби у відпочинку, оздоровленні, в пізнанні, естетичному сприйнятті, вдосконаленні освіти та виховання, а також у спілкуванні з людьми та природою. Усе це сприяє підвищенню життєвого тонусу, розвитку особистості через піднесення рівня знання і вміння. Отже, можна стверджувати, що основна функція туризму – відтворювальна, спрямована на відновлення духовних і фізичних сил людини, затрачених у процесі праці та здійсненні найрізноманітніших обов’язків. Відновлювальні функції туризму містять три основні елементи: ліквідацію відчуття втоми; фізичне оздоровлення людини; організацію найрізноманітніших розважальних заходів і підвищення інтелектуальних функцій, тобто надання можливостей для розвитку особистості внаслідок організації пізнавальних походів, екскурсій, відвідуванням музеїв, історико-культурних пам’яток тощо.

Останнім часом все більше уваги приділяється вивченню історії, культури та особливостям розвитку рідного краю. Така комплексність у дослідженнях рідного краю властива природознавству. Розвитку пізнавального та дослідницького краєзнавства значною мірою сприяє туризм. Між краєзнавством і туризмом існує взаємозв’язок і єдність цілей. Тому в умовах рідного краю туристи часто стають краєзнавцями, а краєзнавці − туристами. На основі даних краєзнавчих досліджень створюють нові маршрути, тури та екскурсії.

Одним із найважливіших засобів пізнання краю є туризм, який називають інструментом поширення краєзнавчих знань. Головною метою краєзнавства є систематизація інформації про окремі історичні пам’ятки, місця, події, явища, а тому воно тісно пов’язане з багатьма галузями знань: історією та географією, біологією та економікою тощо. В той же час краєзнавчо-туристична діяльність має свої туристичні ресурси, тобто все, що необхідне для розвитку. У більшості визначень поняття «туристичні ресурси» − це об’єкти та явища природи й антропогенного походження, які використовуються або можуть бути використані для туристичної діяльності. Особливість туристичних ресурсів полягає в тому, що вони мають властивість відновлювати фізичні й духовні сили людини та розвивати їх під час мандрівки туристів. На сьогодні виділяють такі типи туристичних ресурсів: історико-культурні, природні, соціально-економічні.

До історико-культурних належать пам’ятки історії та культури, які мають суспільно-виховне значення та можуть бути використані для задоволення духовних потреб населення (історичні та історико-культурні пам’ятки, найкращі зразки сучасної архітектури, спортивні й культурні об’єкти, традиційні промисли та ремесла, пам’ятки народної творчості).

Такі об’єкти приваблюють туристів незалежно від сезону, пори року, що активно впливає на стан розвитку туризму. Кожен із видів історико-культурних туристичних ресурсів структурують на підвиди. Так, пам’ятки археології охоплюють ареали первісного заселення, стоянки і поселення, кургани і давні городища.

Пам’ятки історії – це матеріальні пам’ятки, пов’язані з історичними подіями, національно-визвольними рухами, війнами, бойовими традиціями та пам’ятки учасникам історичних подій, війн, а також відомим діячам історії.

Архітектурні пам’ятки та пам’ятки містобудування структурують на архітектурні ансамблі, пам’ятки оборонного будівництва, сакральні споруди, народної архітектури, громадські споруди, палацо-паркові ансамблі й сучасні пам’ятки архітектури.

Мистецькі пам’ятки – це пам’ятки професійних і народних художніх промислів, а також музеї, які експонують пам’ятки образотворчого, декоративно-ужиткового та інших видів мистецтва.

До етнографічних пам’яток належать етнографічні музеї з відповідною експозицією, музеї народної архітектури і побуту, фольклорні пам’ятки усної та писемної творчості.

До природних ресурсів належать фактори, речовини, властивості компонентів природного середовища, які мають сприятливі кількісні та якісні параметри для організації краєзнавчо-туристичної діяльності й можуть бути використані для відпочинку, туризму, лікування й оздоровлення (мальовничі ландшафти, лікувальні кліматичні властивості, ліси, поверхневі води, лікувальні речовини, а також рекреаційні властивості гірських та рівнинних ландшафтів, заповідних природоохоронних територій).

Природні ресурси за призначенням багатофункціональні. Їх використання з туристично-рекреаційною метою пов’язане не лише з природними властивостями, закладеними в будові, а й з економічною доцільністю експлуатації.

За характером впровадження у процес краєзнавчих досліджень природні туристичні ресурси досить різноманітні. Одні з них – можуть використовуватись лише споглядально, інші – надмірно експлуатуються, що може призвести до нераціонального використання природних ресурсів та навіть їх знищення.

До соціально-економічних ресурсів належать: матеріально-технічна база краєзнавчо-туристичної діяльності, матеріальне виробництво, яке забезпечує потреби цієї сфери, об’єкти інфраструктури та трудові ресурси.

Під час відвідування краєзнавчо-туристичних ресурсів треба брати до уваги екологічність нашої діяльності. Екологічність краєзнавчо-туристичної діяльності характеризується ступенем і характером впливу індустрії краєзнавства та туризму на навколишнє середовище, тобто на атмосферу, водні ресурси, надра, флору та фауну. Цей вплив може бути різноманітним: шумовим, електромагнітним, радіоактивним тощо. Поняття екологічності включає конкретні заходи щодо захисту та відновлення навколишнього середовища. Саме тому, дослідження нових територій, а також вивчення особливостей і закономірностей їх у природі є способом пізнання світу, що потребує певних географічних знань. Географічна підготовка туриста полягає у засвоєнні комплексу знань з фізичної та економічної географії. Під час розробки туристичного маршруту необхідно максимально використовувати природні перешкоди на маршруті (пересічний рельєф, водні перешкоди, густий ліс та інші). Наявність або відсутність перешкод залежить від фізико-географічної характеристики району, а наявність інфраструктури (шляхів, засобів зв’язку) суттєво спрощує розв’язання технічних і тактичних завдань.

Географічна підготовка туриста дає змогу здійснювати під час походу краєзнавчо-географічні дослідження району подорожі (фізико-географічні; геологічні; геоморфологічні; кліматичні; ґрунтово-географічні; соціально-економічні та інші), а в підсумку складати детальні характеристики певних об’єктів досліджуваного регіону.


О.А. Федій, ст. викладач,

ПНПУ імені В.Г. Короленка

А.М. Василенко, студент ІІІ курсу

ПНПУ імені В.Г. Короленка


^ ЗАСТОСУВАННЯ КАРТОГРАФІЧНОГО МЕТОДУ ПРИ ВИВЧЕННІ ДЕМОГРАФІЧНИХ ФАКТІВ І ПРОЦЕСІВ


Вивчення будь-яких фактів, процесів, явищ, яке засноване на аналізі та використанні географічних карт, називається картографічним методом дослідження [1]. Він поєднує два взаємопов’язані процеси: картографування та використання картографічних творів. Картографування потребує складних досліджень, що реалізується у створених географічних картах і є одним із найвагоміших у економічній і соціальній географії.

Робота з картами сприяє розвиткові уяви, пам’яті, логічного мислення, мові учнів, умінь аналізувати, порівнювати, робити висновки. Вона є найбільш доступним і дієвим засобом активізації навчання для розвитку самостійності школярів. Географічна карта є одним із головних засобів у формуванні демографічних уявлень і понять. У процесі навчання географії вона виконує дуже важливу психолого-педагогічну роль — сприяє упорядкуванню знань учнів, виявленню в них інтересу до предмету, встановленню зв’язків шкільної географії з життям, полегшує засвоєння і запам’ятовування фактів.

Демографічна складова є необхідним елементом шкільної географічної освіти. До демографічних належать групи карт, які відображають природний і механічний рух населення, його статевовікову і шлюбно-сімейну структури. Демографічні факти і процеси статистично визначаються у вигляді абсолютних і відносних показників. До першої групи належать дані про загальну чисельність населення країн світу, природний приріст, міграційні потоки, до другої — коефіцієнти, дані на 100 осіб (%), дані на 1000 осіб (‰), середні величини. Саме ці групи показників лежать в основі вибору способу зображення демографічних процесів на тематичній географічній карті. Специфічні особливості характеристики населення також впливають на їх картографування. До них належать: динамічність, статистичність, взаємопов’язаність з іншими соціально-економічними процесами.

Унаслідок динамічності демографічних процесів під час їх картографування застосовують порівняння показників певних років чи періодів способом структурних діаграм, картодіаграм і картограм. Так, за допомогою цих способів доцільно відображати природний рух, статево-вікову та шлюбно-сімейну структуру населення світу чи регіону. Міграції позначаються способом знаків руху. Зв’язок демографічних процесів з іншими соціально-економічними процесами — урбанізацією, індустріалізацією, суспільним розвитком, природокористуванням тощо, при картографуванні потребує поєднання декількох способів. Наслідком такої взаємодії створюються складні за змістом карти, на яких поєднуються способи локалізованих діаграм, позамасштабних значків, складних картодіаграм, якісного фону. Прояв окремих фактів на певній території може бути зображений способом ареалів.

Однією з цікавих тем курсу економічної і соціальної географії є тема про сімейно-шлюбну структуру населення світу. Шлюб тісно пов’язаний із сім’єю і являє собою сімейний союз одного чоловіка й однієї жінки (моногамний), або полігамний, який має два види: союз одного чоловіка і двох або декількох жінок (полігінний), однієї жінки і двох чи декількох чоловіків (поліандричний), закріплений законом або культурними традиціями [2]. Вивчення різноманітності типів сімей у різних країнах світу робить доцільним використання картографічного методу дослідження. Карта типів сімей демонструє поширення їх по світу (рис. 1).




Рис. 1. Карта статусу полігамної сім’ї


Застосування кольорів та їх відтінків (спосіб якісного фону) допомагає усвідомити, що моногамна сім’я не є основною у світі. Дана карта відображає взаємозв’язок шлюбно-сімейної структури і соціально-економічного розвитку країни. Високорозвиненим країнам притаманний моногамний союз чоловіка і жінки. В основу розробки карти покладені дані про можливості створення полігінічної сім’ї: її легальність і нелегальність, сучасне визнання, невизнання законодавством держави і перспективи утворення. У багатьох країнах Африки, Азії поширений тип сім’ї, в якій один чоловік має право одружуватися з декількома жінками. Прояви поліандричної сім’ї можна виявити лише в окремих регіонах Індії, Непалу, Китаю. Так як цей тип має місце лише на обмежених територіях, його доцільно відобразити за допомогою способу ареалів.

Вивчаючи на уроках економічної і соціальної географії типи відтворення населення світу в різні історичні періоди, закономірності демографічних процесів, особливості динаміки населення в усіх типах країн світу постає необхідність глибше розуміти демографічні факти у нерозривному зв’язку із соціальними, економічними, політичними, екологічними процесами. Для пояснення динаміки населення світу, процесів його відтворення сучасна наука використовує концепцію демографічного переходу.

Відтворення населення — це постійне оновлення його чисельності і структури у процесі зміни поколінь людей через народження і смерть [3]. Рисунок 2 демонструє загальну картину поширення першого і другого типу відтворення населення. Застосування кольорів (спосіб якісного фону) підкреслює, що перший тип відтворення населення притаманний країнам, які належать до групи високо- і середньорозвинених. Карта розроблена на основі даних у зазначених типах країн про природний приріст населення, який має показники до 12‰, статево-вікову структуру (з високою часткою жінок), високі показники тривалості життя. Для другого типу відтворення характерні високий природний приріст (понад 12‰), переважання чоловіків у статево-віковій структурі, низькі показники тривалості життя. Дана карта відображає взаємозв’язок типу відтворення населення із соціально-економічним розвитком країн.



Рис. 2. Карта поширення першого і другого типів відтворення населення

У співвідношенні типів відтворення населення і фаз демографічного переходу існує взаємозалежність [2; 4]. Другому типу відтворення населення відповідає друга фаза демографічного переходу, яка характеризується збереженням високого показника народжуваності (Н), зниженням показника смертності (с), збільшенням природного приросту (ПП), і відповідно, зростанням загальної чисельності населення. Демографічні показники цієї фази характерні сьогодні для країн Африки, Океанії, Південно-Західної, Південної і Південно-Східної Азії, а також деяких країн Латинської Америки, що не змогли досягти високого рівня соціально-економічного розвитку (рис. 2). Рекордсменами з найбільшого природного приросту у світі є Кенія (41‰), Лівія (37‰), Судан (36‰).

Перший тип відтворення населення відповідає третій і четвертій фазам демографічного переходу. Для третьої фази характерна стабілізація показника смертності (с) на низькому рівні і певним зниженням показника народжуваності (н). Більшість країн Латинської Америки, колишнього СРСР мають демографічні показники відповідно цій фазі демографічного переходу. Великих успіхів досяг Китай, який за останні десятиліття знизив показник природного приросту до 12‰, хоча в абсолютних показниках приросту він залишається лідером.

На четвертій фазі демографічного переходу відбувається зниження й стабілізація показників народжуваності (н) і смертності (с), а також природного приросту (пп). Першим регіоном, що вступив у цю фазу демографічного переходу, була Європа. З кінця 80-х років демографічна ситуація цієї фази була характерна для США, Канади, Австралії і Нової Зеландії, а також Бразилії, Аргентини і Уругваю. Значних успіхів у цьому напряму досягли Японія і Південна Корея. У багатьох країнах Західної Європи спостерігається скорочення чисельності населення із-за перевищення показника смертності над показником народжуваності. Від’ємний природний приріст характерний для Німеччини, Італії, Нідерландів, а також для країн Східної і Центральної Європи: Росії, України, Білорусії, Болгарії, Сербії, Хорватії.

Отже, географічна карта є необхідним засобом при вивченні демографічних процесів, фактів. Їх всеохоплюваність, тобто поширення на всій досліджуваній території, робить доцільним застосування багатьох способів картографування. Для відображення безперервного поширення по території фактів про шлюбно-сімейну структуру населення, його типи відтворення застосовується спосіб якісного фону, для не суцільного — спосіб ареалів.


Список використаних джерел:

  1. Земледух Р.М. Картографія з основами топографії / Р.М. Земледух. — К. : Вища школа, 1993. — 456 с.

  2. Максаковский В.П. Географическая картина мира : В 2 кн. Кн. 1 : Общая характеристика мира / Владимир Павлович Максаковский. — М. : Дрофа, 2003. — 496 с.

  3. Муромцева Ю.І. Демографія : Навчальний посібник / Юлія Ігорівна Муромцева. — К. : Кондор, 2006. — 300 с.

  4. Нэгл Г. География в диаграммах / Гаррет Нэгл, Крис Спенсер ; пер. с англ. Э. Абушаевой, В. Колесова. — М. : ООО "Издательство Астрель", 2004. — 176 с. — (Оксфордские учебные пособия).


Шуканова А.А. – канд. пед. наук,

доцент кафедри географії

та краєзнавства

ПНПУ імені В.Г.Короленка

1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

Схожі:

Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка Полтавський відділ Українського географічного товариства iconПолтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка Історичний факультет
Географія промислових комплексів” для студентів географічних факультетів / Укладач С.І. Іщук. Київський університет імені Тараса Шевченка. —...
Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка Полтавський відділ Українського географічного товариства iconПолтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка
Затверджую ректор Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка
Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка Полтавський відділ Українського географічного товариства iconПолтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка
Затверджую ректор Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка
Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка Полтавський відділ Українського географічного товариства iconПолтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка Історичний факультет
Організація краєзнавчо-туристичної діяльності” / Укладач Л. О. Голуб. Пдпу імені В. Г. Короленка. — Полтава, 2009. — 8 с. — Затверджено...
Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка Полтавський відділ Українського географічного товариства iconПолтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка оголошує набір на такий напрям підготовки (спеціальності)

Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка Полтавський відділ Українського географічного товариства iconПолтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка оголошує набір на такі напрями підготовки (спеціальності)

Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка Полтавський відділ Українського географічного товариства iconПолтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка оголошує набір на такий напрям підготовки (спеціальності)

Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка Полтавський відділ Українського географічного товариства iconПолтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка оголошує набір на такий напрям підготовки (спеціальності)

Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка Полтавський відділ Українського географічного товариства iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка затверджую
Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка / Укладачі: викладач кафедри фізичної культури І здоров'я...
Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка Полтавський відділ Українського географічного товариства iconПолтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка
«Початкова освіта» для вступників з базовою освітою «молодший спеціаліст початкової освіти» / Укладачі: Зімакова Л. В., Зімниця Є....
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи