Конспект лекцій з дисципліни \" Вступ до спеціальності\" icon

Конспект лекцій з дисципліни " Вступ до спеціальності"




Скачати 474.05 Kb.
НазваКонспект лекцій з дисципліни " Вступ до спеціальності"
Сторінка2/3
Дата14.07.2012
Розмір474.05 Kb.
ТипКонспект
1   2   3

1. Поняття і галузева структура міського господарства.

2. Зв’язок міського господарства з промисловістю.

^ 3. Основні особливості міського господарства.


1. Міське господарство - комплекс розташованих на території міста (поселення) підприємств, організацій і установ, що обслуговують матеріально-побутові й культурні потреби населення, яке мешкає в ньому. Воно включає до свого складу житлово-комунальне господарство міста і підприємства побутового обслуговування населення, будівельну промисловість і підприємства з виробництва місцевих будівельних матеріалів, систему установ та підприємств міської торгівлі, громадського харчування, охорони здоров’я, освіти та ін.

Міське господарство, крім галузевої, має також соціальну (за формами власності) і відомчу (за ознаками підпорядкування) структуру.

Виробнича діяльність підприємств міського господарства має ряд галузевих особливостей, що знаходять відображення в плануванні цього господарства, в організації управління та фінансів. В організації фінансів підприємства (господарства) знаходять відображення також форма власності на засоби виробництва та його відомча приналежність.

^ Житлово-комунальне господарство є найбільшою частиною міського господарства. Воно включає до свого складу житловий фонд, комунальні підприємства й споруди зовнішнього міського благоустрою.

Основні напрямки удосконалення господарського механізму в житлово-комунальному господарстві в період переходу до ринку ті ж самі, що і в інших галузях народного господарства, - розширення самостійності, самофінансування, посилення матеріальної зацікавленості підприємств у кінцевих результатах праці та ін.

^ Побутове обслуговування являє собою багатогалузеве господарство. Існують декілька основних типів підприємств побутового обслуговування населення:

- виробничі об’єднання та спеціалізовані підприємства централізованого виробництва (фабрики індивідуального пошиву одягу, ремонту взуття, фабрики-пральні, заводи з ремонту побутової техніки та ін.);

- комбінати побутового обслуговування, що мають у своєму складі декілька цехів або майстерень, розміщених в одній будівлі, які спеціалізуються на наданні певних послуг (КПО);

- майстерні, ательє, цехи, ремонтно-будівельні контори, фотографія, пункти прокату, сільські будинки побуту та ін.

Соціальна структура підприємств побутового обслуговування населення у період переходу до ринку змінюється більш швидкими темпами, ніж соціальна структура житлово-комунального господарства. Тут має місце стабільна динаміка зростання питомої ваги приватних підприємств.

Підприємства побутового обслуговування населення надають послуги не тільки безпосередньо населенню, а і підприємствам та організаціям, що знаходить відображення в методах фінансового планування.

Однією з визначальних рис забезпечення діяльності організацій та установ охорони здоров’я, освіти, фізкультури та спорту є наявність багатоканальної системи надходження фінансових ресурсів. Джерелами фінансування їх діяльності можуть бути як бюджетні ресурси, так і кошти підприємств, організацій, населення.

Для забезпечення потреб медичного обслуговування, здобуття середньої і вищої освіти, утримання непрацездатних членів суспільства та деяких інших потреб використовуються головним чином кошти державного бюджету.

2. Як невід’ємна частина народного господарства, міське господарство тісно пов’язане з його галузями, особливо з промисловістю. Взаємозв’язок міського господарства і промисловості виявляється в наступному:

-розміри міського господарства і темпи його розвитку визначаються в основному чисельністю населення і її зростанням, які, в свою чергу, залежать головним чином від розмірів і темпів розвитку промисловості міста. Промисловість є основним містотвірним фактором, що породжує нові міста й селища і визначає зростання наявних;

-міське господарство може розвиватися тільки на базі розвитку промисловості, що забезпечує його різноманітними матеріалами й обладнанням;

-діяльність підприємств міського господарства забезпечує нормальну роботу промислових підприємств. Добре, благоустроєне житло, чітко працюючий, швидкий й зручний пасажирський транспорт, лазні, пральні та ін. - все це безпосередньо впливає на продуктивність праці робітників, які зайняті в промисловості.

3. Міському господарству притаманні характеризуючі його особливості: різноманітність галузей і видів підприємств;

місцевий характер;

органічний (комплексний) зв’язок підприємств одного з іншим;

зв’язок більшості підприємств з певною територією (локальність обслуговування);

велика розкиданість споруд по території міста; специфічність зв’язку виробництва і споживання.

У комунальному господарстві переважають невеликі підприємства, що обумовлено наступним:

- розміри комунальних підприємств у кінцевому результаті обмежуються чисельністю населення, а понад 80% міських поселень мають чисельність населення до 20 тис. мешканців;

- більшість підприємств комунально-побутового обслуговування розташовані в мікрорайоні або в житловому районі з радіусом обслуговування 1 - 1,5 км, що передбачає невеликі розміри підприємств.

Щодо специфічності зв’язку виробництва і споживання підприємства комунального господарства можна поділити на дві великі групи:

-підприємства, продукція яких існує самостійно між процесом виробництва і процесом споживання;

-підприємства, що надають послуги, для яких характерне повне співпадання процесів виробництва і споживання.

Підприємства першої групи неоднорідні за характером зв’язку виробництва і споживання. З одного боку, сюди входять підсобні підприємства комунального господарства: заводи, майстерні, що випускають продукцію ( будівельні матеріали, запасні частини та ін.). Виготовлену ними продукцію можна накопичувати, зберігати, перевозити на значні відстані. З другого боку, до першої групи підприємств входять: водопровід, електричні станції, підприємства газового господарства. На відміну від підсобних підприємств промислового характеру період, що відокремлює виробництво від споживання, тут дуже короткий.

Підприємства другої групи не виробляють речі, речовини або енергію, а надають послуги. Такими є трамваї, тролейбуси, автобуси, таксі, метро, готелі, лазні, пральні, підприємства з санітарної очистки міст та ін.

Послуги істотно невід’ємні від процесу їх виробництва. Виробництво послуг співпадає з їх споживанням.

^ Послуги комунального господарства поділяють на особисті й господарські. Особисті послуги надаються безпосередньо населенню (пасажирського транспорту, лазень, перукарень). Господарські послуги полягають в обробці й ремонті, переміщенні тих чи інших речей або речовин і залежно від того, кому вони надаються, мають споживацький або виробничий характер.

Відповідно до потреб, що змінюються, складають добові графіки теплових та електричних навантажень, графіки подачі води, розклади руху транспорту.

Невиконання комунальним підприємством виробничої програми не може бути компенсовано без завдавання шкоди споживачеві ні наступним перевиконанням плану, ні наданням аналогічних послуг в понадплановій кількості в інших населених пунктах.

Чисельність експлуатаційного персоналу більшості комунальних підприємств визначається не безпосередньо обсягом вироблюваної продукції, а кількістю та режимом роботи агрегатів, що обслуговуються, та інших робочих місць.

З виробничої точки зору всі комунальні підприємства незалежно від того, в якій формі вони задовольняють потреби населення, реалізують результати своєї виробничої діяльності у вигляді певної продукції з кількісними та якісними показниками. В якому ж розумінні можна говорити про продукцію підприємств міського транспорту, перукарень, лазень та ін.?

Корисний ефект засоби транспорту надають під час свого виробничого функціонування. При цьому його можна споживати тільки під час виробничого процесу; цей ефект не існує як відмінна від цього процесу споживна річ, яка лише після того, як вироблена, функціонує у вигляді предмета торгівлі, товару.

“Корисний ефект” (послуги) надають не тільки різні види транспорту, в тому числі міського, але й такі комунальні підприємства, як каналізація, пральні та ін. Продукцією лазні, її корисним ефектом є сукупність умов, що створюються для миття у вигляді подачі теплої води й пари, тепла для підтримки певної температури в приміщенні та ін. “Продукцією” очисних споруд каналізації є видалення стічних вод та їх знешкоджування, в результаті чого поліпшуються санітарні умови, тобто населення одержує від цих підприємств послуги.

Характерною особливістю продукції комунальних підприємств є, як правило, її однотипність. Наприклад, водопроводи тільки винятково подають споживачам одночасно очищену й неочищену (для промисловості ) воду; каналізація тільки у разі недостатньої потужності очисних споруд може частину стічних вод видаляти без очистки; у лазнях залежно від якості обслуговування встановлюють розряди. ТЕЦ, як правило, постачають споживачам тепло (різного потенціалу) та електроенергію. Механічні пральні оброблюють масову й індивідуальну білизну.

Продукція комунальних підприємств має не тільки кількісне, але і якісне вираження: зручності, що надаються пасажирам міським транспортом; ступінь очистки питної та стічних вод; потрібний тиск у водопровідних трубах; певна температура води у приміщенні лазні; потрібний тиск і температура теплоносія в ТЕЦ та тиск в газових мережах; відповідна напруга електричної енергії.

Перед комунальними підприємствами постійно стоїть невідкладне завдання - систематичне підвищення якості продукції, поліпшення обслуговування населення.

Для оцінки діяльності підприємств з точки зору якості їх продукції застосовують показники, що дозволяють регулювати роботу підприємств (продуктивність праці, собівартість, число аварій та перебоїв у роботі, кількість скарг та ін.).


Лекція 6. Житлове господарство і комунальне господарство


^ 1. Житлове господарство: поняття, основні особливості, зв’язок з соціальною проблематикою.

2. Комунальне господарство: класифікація підприємств, основні особливості.


1. ^ Житлове господарство – одна з провідних підгалузей міського господарства, що має особливе соціальне значення. Це насамперед пов’язано з тим, що його функціональним призначенням є створення оптимальних умов для мешкання населення. Вiд стану та ефективності діяльності ЖГ значною мiрою залежить реалізацiя одного з важливих елементів відносин у суспільстві – турботи про нормальні умови проживання громадян, що є об’єктивною необхідністю для будь-якої суспільно-економічної формації, якщо вона зацікавлена у своєму стабільному розвиткові.

Житлове господарство - галузь економіки, покликана задовольняти потреби населення у житлових послугах, для чого вона здійснює:

  • реконструкцію , ремонт та технічну експлуатацію житлового фонду;

  • утримання, відповідно до санітарних вимог, міст загального користування у житлових будинках та прибудинкової території,

  • надання комплексу додаткових супутніх послуг.

Житловий фонд – сукупність нерухомого майна, що використовується для помешкання, незалежно від форм власності, включаючи житлові будинки, спеціальні будинки (гуртожитки, будинки для одиноких престарілих, дитячі будинки, будинки – інтернати для інвалідів, ветеранів, інтернати при школах і школи-інтернати ), квартири, службові приміщення, інші житлові приміщення в будівлях, придатних для проживання.

Загальна площа житлових приміщень складається з площі житлових і підсобних приміщень квартир (кухні, внутрішньоквартирні коридори, ванни та душеві, туалети, комори, вбудовані шафи, а також мансарди, мезоніни, тераси, веранди та інші опалювані й придатні для житла приміщення). У гуртожитках до підсобних приміщень крім вищевказаних відносяться приміщення культурно-побутового призначення і медичного обслуговування.

Житлове господарство також справляє значний вплив на розвиток всього міського господарства, оскільки є стимулом для розвитку інших його галузей. Наприклад, будівництво нового житлового фонду потребує освоєння нових територій, розвитку мереживного господарства міст і нарощування його потужностей; розвитку підприємств міського пасажирського транспорту і шляхового господарства; створенню у нових житлових масивах відповідної інфраструктури підприємств і організацій побутового обслуговування, закладів охорони здоров’я, торгівлі, громадського харчування, освіти і т. ін.

Державний житловий фонд - це фонд державних установ, підприємств та організацій (загальнодержавна власність) і фонд адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність)

^ Колективний житловий фонд – це фонд колективних та орендних підприємств, господарських товариств, об’єднань недержавних підприємств (асоціації, корпорації, консорціуми, концерни), релігійних організацій, політичних партій, об’єднань громадян тощо.

Приватний житловий фонд – це житлові будинки, приватизовані квартири, власники яких є фізичними особами (громадянами).

Кооперативний житловий фонд – це фонд житлово-будівельних кооперативів.

В останні роки у зв’язку з приватизаційними процесами зростає питома вага приватного житлового фонду. Практично у всіх будинках, що знаходяться у комунальній власності, за винятком тих, де приватизація житла заборонена діючим законодавством, значна частина квартир приватизована. Розпорошеність житлового фонду між різними формами власності ускладнює організацію його ефективної експлуатації та обслуговування. З переходом багатьох підприємств від загальнодержавної до колективної форми власності послабшав контроль з боку держави за дотриманням вимог якості. Становище погіршується в зв’язку з кризовими явищами в економіці країни.

Необхідність передачі житлового фонду відомств(підприємств) у комунальну власність зумовлена тим, що:

по-перше, як правило, питомі витрати на обслуговування 1 кв. м. загальної площі будівель у відомчому житловому фонді вище, ніж у комунальному, оскільки відомчий фонд розпорошений по території міста, а відповідні підрозділи підприємств, які його обслуговують, мають здебільшого гіршу матеріально-технічну базу та підготовку кадрів;

по-друге, в останні роки має місце економічна криза, в зв’язку з чим наявність у підприємств власного житлового фонду і об’єктів соціальної сфери, та пов’язані з цим витрати стали важким тягарем для їх економіки, що гальмує розвиток підприємств і знижує конкурентоспроможність їх продукції та послуг;

по-третє, історично склалося так, що в деяких населених пунктах та містах основна частка соціальної інфраструктури була “зав’язана” на головне підприємство цього міста, що в умовах економічної кризи, повної або часткової зупинки підприємств, ставить житлове господарство цих міст у дуже скрутне становище через відсутність необхідних обсягів фінансування.

2. За призначенням та функціями комунальні підприємства поділяються на такі групи:

- санітарно-технічні (водопроводи, каналізація, підприємства із санітарної очистки);

- транспортні (трамваї, тролейбуси, автобуси, метрополітен та ін.);

- комунальної енергетики (електричні, газові, теплові мережі та ін.);

- комунального обслуговування ( готелі та ін.);

- підприємства та організації зовнішнього міського (селищного) благоустрою (підприємства шляхового господарства, озеленення, вуличного освітлення та ін.);

Комунальні підприємства, які надають послуги і реалізують продукцію за плату, працюють за схемою самофінансування. Підприємства, які надають безоплатні послуги (міських шляхів, озеленення, вуличного освітлення та ін.), фінансуються з бюджету за фактично виконані роботи.

Специфічною особливістю комунального господарства є те, що більшість комунальних підприємств не створюють матеріальної продукції, а надають послуги.

^ Комунальним обладнанням міста є водопроводи, каналізація, мережі теплофікації, електропостачання, газопостачання, трамваї, тролейбуси та інші засоби міського транспорту, лазні, пральні, готелі, а також споруди з благоустрою міської території - вуличні замощення, тротуари, мости, набережні, іригаційні споруди, ливнева каналізація, вуличне освітлення, зелені насадження вулиць, парки, сади, сквери, квітники, газони, огорожі, архітектурні споруди й пам’ятники.

Розмір та умови експлуатації обладнання міста залежать від розмірів та типу населеного пункту. Так, мережі електропостачання, газові, теплофікаційні, водопроводу й каналізації, траси міського транспорту, як правило, відображають схему розміщення проїздів у місті.


Лекція 7. Місцеве самоврядування в Україні, його звязок з функціонуванням міського господарства


  1. Поняття міського самоврядування.

  2. Повноваження місцевого самоврядування.

  3. Система місцевого самоврядування. Права та обов’язки органів місцевого самоврядування.


1. Місцеве самоврядування - багатогранне й комплексне політико-правове явище, яке можна характеризувати різнобічно. Аналіз Конституції України (1996р.) дозволяє зробити висновок, що місцеве самоврядування як об'єкт конституційно-правового регулювання виступає в якості:

по-перше, відповідної засади конституційного ладу України;

по-друге, специфічної форми народовладдя;

по-третє, права жителів відповідної територіальної одиниці (територіальної громади) на самостійне вирішення питань місцевого значення.

Місцеве самоврядування як засада конституційного ладу є одним із найважливіших принципів організації і функціонування влади в суспільстві й державі, необхідним атрибутом будь-якого демократичного ладу. У ст. 2 Європейської Хартії місцевого самоврядування проголошується: «Принцип місцевого самоврядування повинен бути визнаний у законодавстві країни і, по можливості, в конституції країни».

Вперше в Україні принцип визнання місцевого самоврядування на конституційному рівні був закріплений ще в Конституції гетьмана П. Орлика - 1710 р., а пізніше в Конституції УНР 1918 р., положення яких так і не були реалізовані. За радянських часів цей принцип рішуче заперечувався, оскільки він суперечив централізованому характеру радянської держави.

Конституція України 1996 р., у повній відповідності з вимогами Європейської Хартії (поряд з такими фундаментальними принципами, як народовладдя, суверенітет і незалежність України, поділ державної влади тощо), в окремій статті фіксує принцип визнання та гарантованості місцевого самоврядування.

Згідно із ст. 5 Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади й органи місцевого самоврядування. З цього конституційного положення прямо випливає, що органи місцевого самоврядування не входять до єдиного державного механізму, внаслідок цього місцеве самоврядування можна розглядати як окрему форму реалізації народом належної йому влади. Як специфічна форма реалізації належної народу влади місцеве самоврядування характеризується такими ознаками:

1) має особливого суб'єкта – територіальну громаду, тобто жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища і міста. Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування безпосередньо й через органи місцевого самоврядування;

2) займає окреме місце в політичній системі (в механізмі управління суспільством і державою). Місцеве самоврядування, його органи, згідно з Конституцією України, не входять до механізму державної влади, хоча це й не означає його повної автономності від держави, державної влади. Взаємозв'язок місцевого самоврядування з державою досить тісний і знаходить свій вияв у тому, що, по-перше, і місцеве самоврядування, і державна влада мають єдине джерело - народ (ч. 1 ст. 5 Конституції України); по-друге, органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади (ст. 143 Конституції України) і стан їх реалізації контролюється відповідними органами виконавчої влади.

Таке становище місцевого самоврядування в політичній системі дозволяє характеризувати його як самостійну (поряд з державною владою) форму публічної влади - публічну владу територіальної громади. Самостійність місцевого самоврядування гарантується Конституцією України, ст. 145 якої передбачає, що права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку, а ст. 142 визначає матеріальну й фінансову основу місцевого самоврядування;

3) має особливий об'єкт управління - питання місцевого значення, перелік яких у вигляді предметів відання органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено в Законі України від 21 травня 1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні».

2. Повноваження місцевого самоврядування - це визначені Конституцією і законами України, іншими правовими актами права і обов'язки територіальних громад, органів місцевого самоврядування із здійснення завдань та функцій місцевого самоврядування.

У загальному вигляді найважливіші питання, віднесені до відання місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, ст. 143 якої передбачає, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують і ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Деталізуються та конкретизуються повноваження місцевого самоврядування в Законі «Про місцеве самоврядування в Україні», в галузевому законодавстві та в інших правових актах. Одночасно слід зазначити, що переважна більшість повноважень місцевого самоврядування здійснюється через представницькі органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи. Внаслідок цього в законах та інших правових актах повноваження місцевого самоврядування, як правило, визначаються шляхом закріплення повноважень відповідних органів місцевого самоврядування. При цьому Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» згідно з принципом розподілу повноважень окремо визначає компетенцію представницьких органів місцевого самоврядування - сільських, селищних, міських рад, їх виконавчих органів та сільського, селищного, міського голови.

За своєю структурою повноваження місцевого самоврядування включають:

а) власні (самоврядні) повноваження, здійснення яких пов'язане з вирішенням питань місцевого значення, наданням громадських послуг населенню;

б) делеговані повноваження (окремі повноваження органів виконавчої влади надані законом органам місцевого самоврядування), здійснення яких пов’язане з виконанням функцій виконавчої влади на місцях.

Територіальні громади як первинні суб’єкти місцевого самоврядування правомочні безпосередньо розглядати й вирішувати будь-яке питання, віднесене до самоврядних повноважень.

Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає групи повноважень місцевого самоврядування в таких сферах і галузях:

соціально-економічного і культурного розвитку, планування та обліку;

бюджету, фінансів і цін;

управління комунальною власністю;

житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку;

будівництва;

освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури та спорту;

регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища;

соціального захисту населення;

зовнішньоекономічної діяльності;

оборонної роботи;

вирішення питань адміністративно-територіального устрою;

забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян;

відзначення державними нагородами, відзнаками Президента України та присвоєння почесних звань України.

3. Згідно із ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, тобто через певний структурно-організаційний механізм, який називається системою місцевого самоврядування.

Система місцевого самоврядування в структурно-організаційному плані являє собою сукупність органів місцевого самоврядування, органів самоорганізації населення та організаційних форм, за допомогою яких відповідна територіальна громада або її складові частини здійснюють завдання та функції місцевого самоврядування, вирішують питання місцевого значення.

Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 5) до елементів системи місцевого самоврядування відносить:

територіальну громаду;

сільську, селищну, міську раду;

сільського, селищного, міського голову;

виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;

районні в місті ради, які створюються у містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради, районні й обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення. У структурі системи місцевого самоврядування можна виділити два основних елементи - територіальну громаду й органи місцевого самоврядування.

^ Територіальна громада - це основний суб'єкт місцевого самоврядування, її складають жителі села (кількох сіл), селища, міста.

За обсягом правоздатності й дієздатності своїх членів територіальна громада є неоднорідною - її складають жителі села, селища, міста, які мають різний правовий статус (громадяни України, іноземці, особи без громадянства). Члени міської громади - громадяни України, які досягли 18 річного віку і не визнані судом недієздатними - є активними суб'єктами міського самоврядування. Вони мають право обирати органи і посадових осіб місцевого самоврядування, бути обраними або призначеними до органів місцевого самоврядування або їх посадовими особами, брати участь у місцевих референдумах, зборах громадян за місцем проживання і користуватися іншими передбаченими Конституцією України, законами України й статутами територіальних громад правами на участь у здійсненні місцевого самоврядування.

Територіальна громада безпосередньо вирішує питання, віднесені до відання місцевого самоврядування використовуючи різні форми прямої демократії.

Право жителів міста - активних суб'єктів міського самоврядування, брати участь у здійсненні міського самоврядування, може бути реалізовано в таких формах:

- міський референдум;

- вибори депутатів відповідної місцевої ради і передбачених законом посадових осіб місцевого самоврядування (місцеві вибори);

- загальні збори громадян за місцем проживання;

- колективні й індивідуальні звернення (петиції) жителів міста до органів і посадових осіб міського самоврядування;

- громадські слухання;

- місцеві ініціативи;

- участь у роботі органів міського самоврядування та робота на виборних посадах міського самоврядування;

- інші, не заборонені законом форми. Органами місцевого самоврядування є: сільські, селищні, міські, районні у містах (у разі їх створення) ради - представницькі органи місцевого самоврядування, які представляють відповідні сільські, селищні, міські або внутрішньоміські (районні у місті) територіальні громади і здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією і законами України.

Реальність місцевого самоврядування визначається матеріальними і фінансовими ресурсами, якими розпоряджається територіальна громада і які в сукупності становлять матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування.

Конституція України (ст. 142) до матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування відносить рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що Ђ у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Провідне місце в структурі матеріальної та фінансової основи місцевого самоврядування займає комунальна власність. Поняття комунальної власності вперше на законодавчому рівні було введено Законом України «Про власність» від 7 лютого 1991 р., на той час комунальна власність (або відповідно до Закону - власність адміністративно-територіальних одиниць) розглядалася як різновид державної власносі і (ст. 31 Закону). Конституція України 1996 року визначає комунальну власність як самостійну форму власності, суб'єктами якої є територіальні громади села (кількох сіл у разі добровільного об'єднання у сільську громаду їх жителів), селища, міста, району в місті.

Від імені та в інтересах територіальних громад правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності можуть здійснювати відповідні органи місцевого самоврядування.

До складу комунальної власності входить: рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частка в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, місцеві енергетичні системи, громадський транспорт, системи зв'язку та інформації, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування, майно, передане в комунальну власність іншими суб'єктами власності та будь-яке інше майно, рухомі й нерухомі об'єкти, які за правом власності належать територіальним громадам, а також кошти, отримані від відчуження об'єктів права комунальної власності.

Перелік об'єктів права комунальної власності територіальної громади визначає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Рухоме і нерухоме майно, інші об'єкти права комунальної власності громадського користування, які мають важливе значення для життєзабезпечення села, селища, міста, задоволення потреб територіальної громади та для збереження історико-культурних об'єктів визначаються територіальною громадою як об'єкти виключного права комунальної власності.

До об'єктів виключного права комунальної власності, зокрема, можуть бути віднесені:

землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, пасовища, сінокоси, набережні, парки, міські ліси, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів), а також землі, надані для розміщення будинків органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

річки, водойми та їх береги;

пам'ятки історії та архітектури;

інші об'єкти, перелік яких встановлює територіальна громада або відповідна рада.

Територіальні громади можуть мати спільну власність (сумісну або часткову) - об'єкти, що задовольняють спільні потреби територіальних громад, об'єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів, які за рішенням двох або кількох територіальних громад, відповідних органів місцевого самоврядування об'єднуються на договірних засадах для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій.

Територіальна громада безпосередньо або через органи місцевого самоврядування володіє, користується і розпоряджається належним їй на о нові права комунальної власності рухомим і нерухомим майном, коштами та іншими об'єктами з метою забезпечення надання необхідних громадських послуг. Так, відповідно до закону територіальна громада - власник комунального майна, може здійснювати з об'єктами комунальної власності будь-які господарські операції, передавати їх у постійне або тимчасове користування фізичним та юридичним особам, здавати в оренду, вносити як частку до статутного фонду підприємств та акціонерних товариств, продавати, купувати, використовувати як заставу, приватизувати, визначати в угодах та договорах умови використання і фінансування об'єктів комунальної власності, що приватизуються або передаються у користування та оренду тощо.

Виконавчі органи місцевого самоврядування у встановленому законом порядку створюють, реорганізовують і ліквідовують комунальні підприємства, установи й заклади, визначають цілі їх діяльності та організаційні форми; затверджують статути створюваних ними підприємств, організацій та установ. Відповідно до закону вони регулюють ціни та тарифи на продукцію і послуги створених підприємств, взаємовідносини цих підприємств із відповідним бюджетом; встановлюють порядок використання прибутку, контролю за ефективністю використання належного підприємствам майна, веденням фінансово-господарської діяльності, призначають та звільняють керівників таких підприємств, заслуховують звіти про їх діяльність; делегують своїх представників до спостережних рад господарських товариств, частка капіталу яких належить органам місцевого самоврядування.

Управління об'єктами права комунальної власності здійснюють виконавчі органи місцевого самоврядування або інші уповноважені ними юридичні та фізичні особи. Управління об'єктами права спільної власності територіальних громад виконують за рішенням районних, обласних рад районні, обласні державні адміністрації. Для управління об'єктами права спільної власності сільськими, селищними, міськими радами можуть бути створені відповідні органи управління.

Право комунальної власності територіальної громади відповідно до ст. 13 Конституції України захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Здійснення місцевого самоврядування в Україні забезпечується системою гарантій, під якими розуміють економічні, політичні та правові умови і засоби повної і ефективної реалізації територіальними громадами, органами місцевого самоврядування завдань та функцій місцевого самоврядування. Найважливіші правові гарантії місцевого самоврядування отримали закріплення в Конституції України та Законі «Про місцеве самоврядування в Україні».


Лекція 8. Тариф як специфічна форма ціни на послуги підприємств міського господарства

1   2   3

Схожі:

Конспект лекцій з дисципліни \" Вступ до спеціальності\" iconХарківська національна академія міського господарства в. М. Гаряжа, О.І. Рогачов конспект лекцій з курсу „вступ до спеціальності”
Конспект лекцій з курсу „Вступ до спеціальності” (для студентів 1 курсу денної та заочної форм навчання напряму 050701 – „Електротехніка...
Конспект лекцій з дисципліни \" Вступ до спеціальності\" iconФ. В. Стольберг конспект лекцій з дисципліни «вступ до фаху»
Конспект лекцій з дисципліни «Вступ до фаху» ( для студентів 1-го курсу денної форми навчання напряму підготовки 040106 «Екологія,...
Конспект лекцій з дисципліни \" Вступ до спеціальності\" iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни харківська національна академія міського господарства в. А. Бардаков конспект лекцій з курсу «вступ до спеціальності»
Конспект лекцій з курсу «Вступ до спеціальності» (для студентів 1 курсу денної та заочної форм навчання за напрямом підготовки 030601...
Конспект лекцій з дисципліни \" Вступ до спеціальності\" iconО. В. Якименко Конспект лекцій з дисципліни «Вступ до будівельної справи»
Конспект лекцій з дисципліни «Вступ до будівельної справи» (для студентів 1 курсу денної, заочної форм навчання та слухачів другої...
Конспект лекцій з дисципліни \" Вступ до спеціальності\" iconКонспект лекцій з дисципліни „Радіоекологія для студентів спеціальності 040106
Конспект лекцій з дисципліни „Радіоекологія” / укладач Р. А. Васькін. – Суми: Сумський державний університет, 2010. – 115 с
Конспект лекцій з дисципліни \" Вступ до спеціальності\" iconКонспект лекцій з дисципліни «Композиція»
...
Конспект лекцій з дисципліни \" Вступ до спеціальності\" iconМіського господарства конспект лекцій з дисципліни
Конспект лекцій з дисципліни „Прикладна аероекологія” (для студентів 5 курсу заочної форми навчання спеціальності 070800” Екологія...
Конспект лекцій з дисципліни \" Вступ до спеціальності\" iconМіського господарства конспект лекцій з дисципліни
Конспект лекцій з дисципліни „Інженерна аероекологія міст” (для студентів 5,6 курсів заочної форм навчання спеціальності 070801”...
Конспект лекцій з дисципліни \" Вступ до спеціальності\" iconКонспект лекцій з дисципліни
Конспект лекцій з дисципліни «Водопровідні системи І споруди» для студентів 3 курсу денної І заочної форм навчання напряму підготовки...
Конспект лекцій з дисципліни \" Вступ до спеціальності\" iconКонспект лекцій з дисципліни «Проектне фінансування» для студентів спеціальності
Конспект лекцій з дисципліни «Проектне фінансування» / Укладачі: І. Д. Скляр, В. М. Боронос. – Суми: Вид-во СумДУ, 2008. – 77 с
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи