К львів. Ун-ту серія філол. 2003. Вип. 31. С. 3-22 visnyk LVIV univ. Ser. Philologi. 2003. №31. P. 3-22 теорія І методологія icon

К львів. Ун-ту серія філол. 2003. Вип. 31. С. 3-22 visnyk LVIV univ. Ser. Philologi. 2003. №31. P. 3-22 теорія І методологія




НазваК львів. Ун-ту серія філол. 2003. Вип. 31. С. 3-22 visnyk LVIV univ. Ser. Philologi. 2003. №31. P. 3-22 теорія І методологія
Сторінка3/9
Дата15.07.2012
Розмір0.91 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4   5   6   7   8   9
^

Деякі загальні характеристики



Спеціальної праці, присвяченої дослідженню національної характерності українського фольклору, немає, але, ставлячи проблему його самобутності, учені, передусім представники культурно-історичної школи, зробили цікаві й влучні спостереження в цьому напрямку [16]. Їхні характеристики переважно загальні: підкреслюється якась одна чи кілька властивостей пісень, казок, міфологічних легенд, зумовлені історично складеним національним характером народу. Є спеціальні праці про його ментальність [1].

"Особливості українців ("малороссиян")", "властивості корінного населення" України, на думку М.Максимовича, зумовлені "скоропостижним поєднанням" трьох первісних способів їхнього життя – наїзницького, пастушого і землеробського.

Прикметно, що Максимович розглядає український степ не лише як природно-географічне середовище, а й як степ історичний – арену безнастанної боротьби за нього. Заангажованість українців у бурхливі події на своїй землі, "схватки боевые" з ворогом, а потім спогади про них витворили "замечательные думы – героические песно­пения о былинах" [17, с. 10-11]. Пісні любовні сповнені палкою пристрастю. Вза­галі українські пісні відзначаються драматизмом, багатством дії, вони, "будучи вы­ражением борьбы духа с судьбою, отличаются порывами страсти, сжатою твердостью и силою чувства" [17, с. 18]. Натомість у російських Максимович вбачає вираз духу покори долі, розпачу, – вони відзначаються "глубокой унылостью". О.Бодян­ський драматизм як головну рису наших пісень пояснював драматизмом історії, в якій брали участь українці.

Положення Максимовича розгорнув М.Костомаров у праці "Дві руські народності", яка стала основоположною для дальших студій над ментальністю українців.

Відгомін "воєнної енергії" народу в обрядових наших піснях відзначали Володимир Антонович і Михайло Драгоманов. Драгоманов аналізом статистики показував, що українці кількісно переважали росіян і білорусів участю в бунтах. Широку гаму настроїв пісень українського народу виразив Іван Франко у терцинах "прологу" до поеми "Мойсей":

Задарма в слові твойому іскряться
І сила й м’якість, дотеп і потуга
І все, чим може вгору дух підняться?
Задарма в пісні твоїй ллється туга,
І сміх дзвінкий, і жалощі кохання,
Надій і втіхи світляная смуга? [18, с. 212]

Сучасні етнопсихологи і філософи майже одностайні у визначенні таких основних рис української вдачі, як підвищена емоційність ("кордоцентризм" за "філософією серця" П.Юркевича), любов до рідної землі, індивідуалізм. Однак трактують ці категорії по-різному. На думку Д.Чижевського, емоційне начало, як стимулятор художньої творчості, позитивно забарвило нашу народну словесність. Емоціоналізм, чутливість, ліризм найяскравіше виявляються "в естетизмі українського народного життя і обрядовости". "Одним із боків емоціоналізму є своєрідний український гумор, що є одним з найбільш глибоких виявів "артистизму української вдачі" [19, с. 5].

Необґрунтовані натомість твердження О.Кульчицького, що "першість почуттєвості" в українській психіці "є прикметністю протиставною розуму" [19, с. 21]. За цією догмою виходить, що всіх південних народів з їх загальновідомою підвищеною емоційністю (так звана "кавказька національність", італійці, греки і т.д.) слід би зарахувати до розумово неповноцінних. А хто ж тоді був творцем таких південних цивілізацій, як індійська, шумерська, єгипетська, античні грецька і римська?! Абсолю­ти­зу­єть­ся один із способів життя українців – хліборобський на урожайному чорноземі, що вів нібито до інфантильності, і українці проспали у воді з дудкою з очерету в устах тисячоліття. А хто ж тоді врятував Європу від монгольської навали? Цей історичний подвиг українського народу акцентував І.Франко.
^

Етноестетика мови



Є фольклорна оповідка-притча. Дитина загубила у юрбі маму. Ходить, шукає, плаче. Люди кинулись на допомогу у розшуках. "А яка ж твоя мама?" – питають. – "Моя мама найгарніша з усіх!" Нарешті розшукали загублену матір. Виявилось, що це була вельми невродлива жінка.

"Сіль" цієї притчі можна віднести й до мови: "Котра мова найкраща?" – "Рідна!"

Немає мов "великих" і "малих", "престижних" і "непрестижних". Усі мови неповторні. Кожна мова – унікальний скарб, дар Божий. Мова пристосована своєю системою засобів для вислову думок і почуттів та естетичних смаків певного етносу – її носія. О.Потебня вважав, що поезія така ж давня, як і мова. При творенні мови відбувся "конкурс образів" (М.Грушевський).

Існують і певні різниці у звуковій організації мов та у їх пристосуванні до виразу неповторних мелодій душі. Образним стилем, властивою романтикам метафорикою Амвросій Метлинський неповторність певних слов’янських мов намагався визначити порівнянням їх до звучання різних музичних інструментів. Якщо польська мова зі своїм щебетанням і бренчанням, за своїм "бжмєнєм" нагадує звуки арфи, гітари, гуслів, "а великоруська різкістю своїх тонів" подібна то до скрипки, то до кларнету, то мова українців своєю м’якістю і ніжністю "подібна до звуків віольончелі або флейти" [20, с. 69].

Німець Фрідріх Боденштедт припускав, що українська мова є "наймилозвучнішою із всіх слов’янських діалектів та має велику музикальну силу" [21, с. 124].

Співність української мови зумовлена повноголоссям слів , відносною чистотою голосних у різних позиціях (наголошеній і ненаголошеній), тенденцією до уникання нагромадження приголосних, наявністю суфіксів здрібнілості зі своїми голосними, які "подовжують" слово, доповнюючи кореневі голосні. Народна пісня може стилізувати свою сонорність на певний голосний. Ось приклади такої стилізації на О:

  1. За горою просо, просо, просо полото,

Русоосо – золото.

  1. Ходило, блудило рудоє турятонько по бороньку.

Носило, красило золотії ріжки на головці.

  1. Ой той високий, великоокий – то не мій…

  2. [Місяць] дрібною росою покропив.

Пропорція О до інших голосних у цих прикладах така:

  1. 17 : 3

  2. 16 : 16

  3. 6 : 7

  4. 5 : 4.

Кожен звук, на думку Дмитра Ревуцького, має свій "мальовничий характер". Його, цей характер звуку, визначити намагався К.Бальмонт у лекції "Поэзія какъ волшебство". Ось яку похвалу проспівав російський поет голосному О (переклад Д.Ревуцького): "О – це горло. О – це рот. О – звук захоплення. Урочистий розліг, про­сторінь єсть О: поле, море, обшир […] Все величне, хоч і темне, визначається через О: стогін, горе, гроби, похорон, сон, море… Гострозоре око ворога вовка і око сліпе бездомної півночі. І звої суворі волі. Бездонне О" [22, с. 83]. І це сказано про російське О, де його чиста вимова обмежена наголошеною позицією (у ненаголошеній у цій мові О звучить як А). Українська мова не регламентує відносної чистоти вимови О у всіх позиціях ("золотоголовий").

Ефективними бувають у народних піснях влучні звуконаслідування. Ми виразно вчуваємо в них, наприклад, звуки скрипки й цимбалів, якими мила будить свого коханого у лаконічних рядках коломийки, що є оригінальним музичним мажорним образом:

А скрипочки ті-рі-ті-рі, цимбалочки дзень, дзень,
Вставай милий, йди додому, бо вже білий день, день.

Для нюансування виразу почуттів та диференціації оцінок має українська мова чи не найбільшу кількість суфіксів здрібнілості-пестливості порівняно з іншими сло­в’ян­ськими мовами (у германських та романських мовах можливості такого типу ще біль­ше обмежені). Ось ці суфікси: -к-, -ик-, -ок-, -чик-, -очк-, -ечк-, -ц-, -ець-, -ичок-, -очок-, -оньк-, -еньк-, -ат-, -атк-, -иночк-, -иноньк-, -ен-, -енят-, -енятк-, -инк-, -ичк-, -ушк-, -ун-, -ус-, -есеньк-, -ісіньк-, -усіньк-, -усь- та ін.

Тільки в українській мові є здрібнілі форми дієслів: їстоньки, їсточки, спатки, спатуні, спатоньки, ходусі, ходитоньки, сістоньки, любитоньки, женитоньки, тужитоньки. Докладніше див. [23].

Маючи в собі одну або дві голосні, суфікси здрібнілості сприяють повноголоссю слова і разом з тим його співності, протяжності: кінь – кониченько, хорт – хортиченько, тур – турятонько, гай – гаєченько, бір – боронько.

Своєрідною вигадливістю, гнучкістю форми здрібнілості у мові фольклору досягається певного ефекту несподіванки, бо ж не всі вони вживаються у розмовній буденній мові: хлібонько, вінонько, дзвононьки, печенька-перегаренька, корованенько, соніченько, огненько, звисочка, хвостиченько, Степасенько, Литвонька тощо.

"Найкращеє святеє слово "мама" (Т.Шевченко) та його синонім з іншим коренем "мати" у фольклорі інтимізоване багатьма формами пестливості: мама, мамка, мамочка, мамонька, мамуся, мамусенька, мамусечка, мамуня, мамця, мамухна, мамцейка; мати, матка, матенька, матінка, матюнка, матіненька, матуся, матусенька, матуля, матулька, матухна.

Щедра наснаженість народнопісенних текстів пестливою лексикою створює пое­тичний стиль, поза яким деякі "здрібнілі" слова не вживаються. Так, слово "доганонька" карикатурно звучало б у резолюції партійних зборів: "винести сувору доганоньку із занесенням в особову справу". У струмі задушевного ліризму, інтиму, добродушності, у контексті слів з суфіксами пестливості намагнічуються слова з негативним зарядом: нелюбонько, неславонька, клеветниченьки і навіть воріженьки, а в значенні неприятелів татароньки, угроньки. Щоправда така "пестливість" може мати відтінок іронії.

Форми експресивності української мови, досягнуті суфіксами здрібнілості, часто становлять непереборні труднощі при передачі їх іншою мовою. Зокрема, в англійському перекладі "Думи про втечу трьох братів з Азова" інтимізоване благання наймолодшого брата:

Братики мої ріднесенькії,
Як голубоньки сивенькії…

передано

My own brothers,
My gray doves [24, с. 78-79]
(Мої рідні брати, Мої сірі голуби).

Втрачено чарівну ауру інтиму, ніжності оригіналу, його звучність. Цікавий і такий приклад. У творах Марка Вовчка є звертання хлопця до дівчини "дівчино-чарівниченько". Формально і буквально по-російськи це звертання можна передати "девушка-колдуньица", але тоді б голубливий український епітет перетворився у лайливо-образливий. У тексті автоперекладу Марко Вовчок залишила це звертання як українізм, злегка зросійщений – "девчино-чаривниченько", а І.Тургенєв переклав його "девушка-душка", що відповідає духові російської мови, але не духові оригіналу, культурі етикету звертання українського хлопця до дівчини й естетизації його міфологічних уявлень.

"Мова за тебе мислить і поетизує", – під цим афоризмом Ф.Шіллера слід розуміти й те, що поетизує вона в дусі етноестетики. Мова кожного народу посідає історично нагромаджені ресурси готових поетичних засобів, формул, символів. Докладніше про експресивність мови фольклору (вона, до речі, стає у деяких жанрах наддіалектною) ідеться в монографії С.Я.Ярмоленко [25].

1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

К львів. Ун-ту серія філол. 2003. Вип. 31. С. 3-22 visnyk LVIV univ. Ser. Philologi. 2003. №31. P. 3-22 теорія І методологія iconИк львів. Ун-ту серія філол. 2003. Вип. 31. С. 247-291 visnyk LVIV univ. Ser. Philologi. 2003. №31. P. 247-291 матеріали І публікації

К львів. Ун-ту серія філол. 2003. Вип. 31. С. 3-22 visnyk LVIV univ. Ser. Philologi. 2003. №31. P. 3-22 теорія І методологія iconИк львів. Ун-ту серія філол. 2003. Вип. 31. С. 247-291 visnyk LVIV univ. Ser. Philologi. 2003. №31. P. 247-291 матеріали І публікації
Філарета Колесси, вул. Університетська, 1/345, 79602 Львів, Україна, тел.: (00380 322) 96 47 20, e-mail: folklore@franko LVIV ua
К львів. Ун-ту серія філол. 2003. Вип. 31. С. 3-22 visnyk LVIV univ. Ser. Philologi. 2003. №31. P. 3-22 теорія І методологія iconСник львів. Ун-ту серія філол. 2003. Вип. 31. С. 75-92 visnyk LVIV univ. Ser. Philologi. 2003. №31. P. 75-92 інтерпретація тексту
Досліджено образну палітру колядок і щедрівок з військовими мотивами. На багатому ілюстративному матеріалі розглянуто основні образні...
К львів. Ун-ту серія філол. 2003. Вип. 31. С. 3-22 visnyk LVIV univ. Ser. Philologi. 2003. №31. P. 3-22 теорія І методологія iconСник львів. Ун-ту серія філол. 2003. Вип. 31. С. 75-92 visnyk LVIV univ. Ser. Philologi. 2003. №31. P. 75-92 інтерпретація тексту
Досліджено образну палітру колядок І щедрівок з військовими мотивами. На багатому ілюстративному матеріалі розглянуто основні образні...
К львів. Ун-ту серія філол. 2003. Вип. 31. С. 3-22 visnyk LVIV univ. Ser. Philologi. 2003. №31. P. 3-22 теорія І методологія iconВісник львів. Ун-ту серія філол. 2003. Вип. 31. С. 192-201 visnyk LVIV univ. Ser. Philologi. 2003. №31. P. 192-201 етномузикологія
Кожен тип охарактеризовано на основі аналізу основоположних видань, вказано також на значення історичних типів народномузичних видань...
К львів. Ун-ту серія філол. 2003. Вип. 31. С. 3-22 visnyk LVIV univ. Ser. Philologi. 2003. №31. P. 3-22 теорія І методологія iconВісник львів. Ун-ту серія філол. 2003. Вип. 31. С. 192-201 visnyk LVIV univ. Ser. Philologi. 2003. №31. P. 192-201 етномузикологія
Кожен тип охарактеризовано на основі аналізу основоположних видань, вказано також на значення історичних типів народномузичних видань...
К львів. Ун-ту серія філол. 2003. Вип. 31. С. 3-22 visnyk LVIV univ. Ser. Philologi. 2003. №31. P. 3-22 теорія І методологія iconИк львів. Ун-ту серія філол. 2003. Вип. 31. С. 415-421 visnyk LVIV univ. Ser. Philologi. 2003. №31. P. 415-421 із блокнота фольклориста
Хронотоп здобуття інформації про загадкову начальницю змій послужив своєрідним сюжетом белетризованої нарації. У цьому вступі до...
К львів. Ун-ту серія філол. 2003. Вип. 31. С. 3-22 visnyk LVIV univ. Ser. Philologi. 2003. №31. P. 3-22 теорія І методологія iconИк львів. Ун-ту серія філол. 2003. Вип. 31. С. 415-421 visnyk LVIV univ. Ser. Philologi. 2003. №31. P. 415-421 із блокнота фольклориста
Хронотоп здобуття інформації про загадкову начальницю змій послужив своєрідним сюжетом белетризованої нарації. У цьому вступі до...
К львів. Ун-ту серія філол. 2003. Вип. 31. С. 3-22 visnyk LVIV univ. Ser. Philologi. 2003. №31. P. 3-22 теорія І методологія iconВісник львів. Ун-ту серія філол. 2002. Вип. 31. С. 52-60 visnyk LVIV univ. Ser. Philologi. 2002. №31. P. 52-60 з історії фольклористики
Досліджено історію вивчення жанрів оказіонально-обрядового фольк­лору першої половини ХХ ст. Автор звертається до спадщини М. Гру­шев­ського,...
К львів. Ун-ту серія філол. 2003. Вип. 31. С. 3-22 visnyk LVIV univ. Ser. Philologi. 2003. №31. P. 3-22 теорія І методологія iconВісник львів. Ун-ту visnyk LVIV univ серія географічна. 2004. Вип. 31. С. 56-65 Ser. Geogr. 2004.№31. Р. 56-65

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи