Конспект лекцій

Конспект лекцій

1. 
   Значна частина виробленої і реалізованої підприємствами продукції не має матеріальної форми і носить характер послуг, вартість яких визначається експлуатаційними витратами.
   
2. 
   Виробництво і споживання продукції звичайно збігається в часі.
   
3. 
   Більшість підприємств виробляють однорідну продукцію або надають однорідні послуги.
   
4. 
   Обсяги виробничо-експлуатаційної діяльності тісно обумовлені даним населеним пунктом, визначаються його розмірами і чисельністю проживаючого в ньому населення.
   
5. 
   Продукція або послуги підприємств житлово-комунального господарства не можуть бути виготовлені про запас.
   

1. 
   Житлове господарство — до складу якого, крім експлуатаційних організацій (житлово-експлуатаційні об'єднання, дільниці, домоуправління, житлово-будівельні кооперативи, об'єднання співвласників багатоповерхових будинків), входять також ремонтно- будівельні організації з ремонту будинків. Підгалузь займає основну частину вартості основних фондів (70-75 %).
   
2. 
   Санітарно-технічні й санітарно-гігієнічні підприємства — водопровід, каналізація, лазні, пральні — 5-7 %;
   
3. 
   Енергетичні підприємства — електричні станції і міські електричні мережі, газове господарство, теплові мережі й квартальні котельні — 4-5 %;
   
4. 
   Міський транспорт — метрополітен, трамвай, тролейбус, автобус, таксі та інші види місцевого транспорту — 3-6 %;
   
5. 
   Зовнішній міський благоустрій —шляхове господарство, санітарне очищення вулиць, озеленення, вуличне освітлення — 11-14 %.
   

• 
  удосконалення системи регулювання діяльності комунальних підприємств – природних монополістів;
  
• 
  демонополізацію видів діяльності, що не відносяться до сфер природних локальних монополій, і формування конкурентних ринків;
  
• 
  удосконалення системи договірних взаємин постачальників і споживачів комунальних послуг;
  
• 
  створення стимулів для енергоресурсозбережения як у виробника, так і в споживачів комунальних послуг.
  

• 
  досягнення балансу інтересів усіх зацікавлених сторін: виробників, споживачів, інвесторів, органів місцевої влади;
  
• 
  формування економічної зацікавленості комунального підприємства в підвищенні ефективності роботи
  

• 
  послідовність і прогностичність зміни тарифів забезпечує передбачуваність діяльності комунальних підприємств, підвищує їхню інвестиційну привабливість і знижує вартість позикового капіталу;
  
• 
  прозорість тарифів дозволяє досягти довіри кожного споживача зокрема і суспільства в цілому;
  
• 
  цільовий характер регулювання забезпечує оптимізацію цілей, що відображають інтереси різних груп: самого підприємства, місцевих органів влади, населення, промислових підприємств, інвестора та ін. Точний перелік цілей і їхня відносна значущість індивідуальні для кожного регульованого підприємства. Побудова ієрархії цілей на основі балансу інтересів - ключове завдання розробки цільової системи регулювання.
  

• 
  укладання спрямованих на досягнення конкретних результатів договорів між комунальними підприємствами і власником об'єктів комунальної інфраструктури;
  
• 
  створення системи моніторингу за діяльністю комунального підприємства.
  

• 
  виділення, виходячи з економічної доцільності і відповідно до діючих законів, самостійних підприємств із суб'єктів природних і природних локальних монополій;
  
• 
  створення умов для участі підприємств усіх форм власності в розвитку комунальної інфраструктури через реалізацію концесійних схем управління об'єктами комунальної інфраструктури.
  

• 
  цільове і раціональне використання житлового фонду для задоволення потреб його власника (власників) і громадян, які проживають у ньому на інших підставах;
  
• 
  забезпечення необхідної якості середовища проживання шляхом організації робіт з обслуговування, ремонту і реновації будинків та споруд, а також надання комунальних послуг;
  
• 
  фінансове забезпечення утримання об'єктів нерухомості через визначення джерел і розмірів фінансування, забезпечення збору коштів, а також шляхом планування і контролю використання фінансових ресурсів.
  

• 
  підвищення привабливості створення ОСББ та інших об'єднань власників (наприклад, товариств власників молодіжних житлових комплексів);
  
• 
  розвиток конкуренції у сфері обслуговування житлового фонду;
  
• 
  формування реальних договірних відносин у житлово-комунальному господарстві.
  

• 
  передача в загальну часткову власність домовласників у багатоквартирних житлових будинках місць загального використання і прилягаючої земельної ділянки;
  
• 
  юридичне формування кондомініуму як єдиного майнового комплексу нерухомості, включаючи земельну ділянку;
  
• 
  спрощення і здешевлення процедур створення ОСББ й передачі майнового комплексу кондомініуму в керування ОСББ;
  
• 
  надання в розпорядження ОСББ усіх бюджетних дотацій, спрямованих на фінансування утримання житлового фонду в межах дотувания комунального житлового фонду з диференціацією дотацій залежно від ступеня зносу житлового фонду;
  
• 
  формування необхідних умов для розвитку діяльності професійних керуючих організацій, яким ОСББ зможуть передавати частину функцій з управління кондомініумами.
  

• 
  повинні створюватися як господарчі суб'єкти;
  
• 
  виконувати роботи з управління муніципальним житловим фондом на підставі договорів з органами місцевого самоврядування, а з управління житловим фондом, що знаходиться в іншій формі власності, – на підставі договорів із власниками або уповноваженими ними представниками;
  
• 
  мати право на укладення договорів з іншими суб'єктами, які беруть участь у наданні житлово-комунальних послуг;
  
• 
  упроваджувати об’єктні принципи керування, включаючи питання планування обліку і формування договірних відносин;
  
• 
  фінансуватися з вартості житлово-комунальних послуг і мати матеріальні стимули до зниження вартості житлово-комунальних послуг і підвищенню їхньої якості.
  

• 
  Поділ відповідальності: власника житлового фонду за визначення цілей управління і джерел фінансування поставлених цілей; керуючої житлової організації – за планування та організацію робіт, що забезпечують реалізацію поставлених цілей; підрядних організацій – за якість виконання робіт, замовлених керуючою організацією.
  
• 
  Створення ефективної системи моніторингу управління житловим фондом, що дозволяє оцінювати ефективність виконання завдань, поставлених власником перед керуючою організацією.
  
• 
  Формування договірних відносин між власником житлового фонду (в тому числі органами місцевого самоврядування) і керуючою житловою організацією, що забезпечують економічну зацікавленість останньої в ефективному використанні житлового фонду.
  
• 
  Удосконалення договірних відносин між керуючою організацією і енергоресурсопостачальними підприємствами для того, щоб звільнити керуючу організацію від відповідальності за бюджетне дотування комунальних підприємств, забезпечити можливість ефективного контролю за кількістю і якістю наданих послуг і оплату за фактом їхнього постачання.
  
• 
  Формування договорів на поточне обслуговування житлового фонду, що враховують реальні умови фінансування житлової сфери на місцях і зміни умов, що передбачають можливість фінансування конкретного переліку робіт, які підлягають виконанню.
  
• 
  Прискорені темпи переходу житлового господарства в порівнянні з комунальними на бездотаційне функціонування для створення умов розвитку конкуренції.
  
• 
  Забезпечення реальної структури оплати житлових послуг населенням з обліком усіх складових витрат. Для цього платежі населення повинні включати нагромадження на капітальний ремонт, витрати по страхуванню житла, а для комунального житла – плату за найм.