Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет icon

Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет




НазваМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Сторінка2/4
Дата21.06.2012
Розмір0.57 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4


Робоча навчальна програма з пропедевтики внутрішніх хвороб складена на підставі програми з пропедевтики внутрішньої медицини для студентів вищих медичних навчальних закладів освіти ІІІ-IV рівнів акредитації (МОЗ України, центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти, Київ, 2008)


Схвалено на методичній нараді кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб, клінічної імунології та алергології 25.05.2008 року (протокол №18) та на засіданні предметної методичної комісії з терапевтичних дисциплін 25 червня 2008 року (протокол № 13 ).


^ Завідувач кафедри пропедевтики

внутрішніх хвороб, клінічної імунології

та алергології, професор О.В. Пішак


Голова предметної методичної комісії

з терапевтичних дисциплін, завідувач кафедри

кардіології, функціональної діагностики, ЛФК

та спортивної медицини, професор В.К. Тащук

^ ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА


Особливості підготовки лікарських кадрів на сучасному етапі вимагають суттєвого удосконалення викладання клінічних дисциплін у медичному навчальному закладі, зокрема, на кафедрах пропедевтичного профілю. Пропедевтика внутрішньої медицини як дисципліна, яка першою знайомить студента із клінікою та надає перші навички методично вірного спілкування з хворою людиною і практичного підходу до її обстеження, потребує в цьому зв'язку особливої уваги.

Майбутній медичний психолог має оволодіти прийомами і засобами діагностики захворювань людини та їх профілактики, навчитись узагальнювати результати проведених досліджень та робити відповідні висновки. Сучасні вимоги до лікарів цієї спеціальності вимагають більш глибокого розуміння психологічних особливостей та психічних змін, що відбуваються при тій чи іншій патології, що у свою чергу потребує знання анатомічної будови людського організму, перебігу фізіологічних та біохімічних процесів за нормальних умов та при виникненні захворювання. Отже, програма з пропедевтики внутрішньої медицини безпосередньо інтегрована з фундаментальними медичними дисциплінами.

Серед фізикальних методів дослідження велика увага в програмі традиційно приділена особливостям спілкування з хворою людиною та вмінню збирати анамнестичні дані. У повному обсязі, згідно традицій Київської терапевтичної школи, викладені методи проведення загального огляду хворого, пальпації, перкусії, аускультації. Розширений розділ сучасних інструментальних та лабораторних методів дослідження. На підставі опанування клінічними методами обстеження хворого, вмінням їх інтерпретувати, оцінювати та аналізувати у студента формується клінічне мислення та навички встановлення синдромного діагнозу, що в кінцевому рахунку і є основною метою пропедевтичної терапії.

Програма з пропедевтики внутрішньої медицини для вищих медичних закладів освіти України IV рівня акредитації складена відповідно до освітньо-професійної програми (ОПП) підготовки фахівця за спеціальністю 7.110110 "Медична психологія" напрямом "Медицина". Навчання за спеціальносте) здійснюється протягом 6 років.

Відповідно до Навчального плану підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» кваліфікації «лікар-психолог» (Наказ МОЗ України № 887 від 29.12.2007), вивчення дисципліни „пропедевтика внутрішньої медицини" проходить в V-V1 семестрах, коли студентом набуті відповідні знання з основних базових дисциплін: медичної біології, медичної та біологічної фізики, анатомії людини, фізіології, біоорганічної та біологічної хімії, мікробіології, вірусології та імунології, з якими інтегрується програма пропедевтики внутрішньої медицини. У свою чергу, пропедевтика внутрішньої медицини формує засади подальшого вивчення студентом клінічних дисциплін - внутрішньої медицини, інфекційних хвороб, онкології, анестезіології та інтенсивної терапії, що передбачає інтеграцію з цими дисциплінами "по вертикалі" та формування умінь застосовувати знання з основних методів обстеження внутрішніх органів при подальшому навчанні та у професійній діяльності.

У процесі навчання на кафедрі пропедевтики внутрішньої медицини студенти повинні опанувати певним переліком як теоретичних знань, так і вмінням застосовувати їх на практиці. Ряд теоретичних питань безпосередньо пов'язаний із матеріалом попередніх базових дисциплін. Зважаючи на особливості підготовки лікаря-психолога, у програму введені додаткові відомості щодо психічного стану хворої людини при різних соматичних захворюваннях.

^ ТЕОРЕТИЧНІ ЗНАННЯ, які має засвоїти студент при вивченні дисципліни «пропедевтика внутрішньої медицини»:

1) найважливіші етіологічні і патогенетичні фактори формування патологічних процесів у організмі людини;

2) зміни психічного стану соматично хворої людини та особливості спілкування з нею;

3) методичні основи клінічного обстеження хворого, схема дослідження пацієнта і написання історії хвороби,

4) методичні основи фізикального обстеження хворого - розпитування, огляду, пальпації, перкусії, аускультації;

5) семіологічна оцінка результатів фізичного обстеження хворих;

6) найважливіші синдроми у клініці внутрішніх захворювань та їх семіологічне тлумачення;

7) знання найважливіших клінічних симптомів, синдромів і методів діагностики найтиповіших проявів внутрішніх захворювань - органів кровообігу, дихання, травлення, сечовиділення, ендокринної системи, крові;

8) клініко-діагностична інтерпретація показників найважливіших лабораторно-інструментальних досліджень: загальноклінічні аналізи крові, сечі, калу, проби за Зимницьким, Нечипоренком, дані біохімічних та бактеріологічних досліджень крові, сечі, калу, харкотиння, плеврального вмісту, аналізи дуоденального та шлункового вмісту, ЕКГ, ФКГ, ехокардіографії, спірографії, ультразвукових досліджень;

9) основні показники функціональних, біохімічних та лабораторних досліджень в нормі та при основних внутрішніх захворюваннях людини - електрокардіографії, фонокардіографії, ехографії, артеріального тиску за Коротковим, флеботонометрії, рентгенографії, спірографії, рН-метрії шлункового вмісту, вмісту у крові глюкози, білка та його фракцій, залишкового азоту, креатиніну, холестерину, білірубіну, електролітів (K,Na,Ca,Mn), фібриногену, протромбінового індексу, показників кисневого обміну та клубочкової фільтрації;

10) знання медичної греко-латинськоі термінології у визначенні основних проявів захворювань і у використанні в професійній лексиці;

^ ПРАКТИЧНІ НАВИЧКИ, якими має опанувати студент при вивченні дисципліни «пропедевтика внутрішньої медицини»:

1) розпитування хворого з наступною семіологічною оцінкою отриманих даних;

2) методика і техніка основних фізикальних методів обстеження хворого - загальний і спеціальний огляд, пальпація, перкусія, аускультація;

3) методика і техніка фізикального обстеження органів дихання - розпитування, огляд, пальпація, перкусія, аускультація грудної клітки;

4) семіологічна оцінка суб'єктивних та об'єктивних симптомів і синдромів при основних захворюваннях органів дихання - гострому і хронічному бронхіті, пневмонії, бронхоектатичній хворобі, емфіземі легень, пневмосклерозі, бронхіальній астмі, сухому і ексудативному плевритах, раку легень ;

5) діагностична оцінка основних спірографічних показників в нормі та при дихальній недостатності;

6) розпитування хворих із захворюваннями органів серцево-судинної системи;

7) методика і техніка найпростіших фізичних і інструментальних методів дослідження серцево-судинної системи - огляд, визначення пульсу на променевих артеріях, сонній, ліктьовій, стегновій, підколінній та артеріях стопи; вимірювання артеріального тиску за Коротковим на променевій і подколінній артеріях; визначення меж відносної і абсолютної тупості серця та ширини судинного пучка, верхівкового та серцевого поштовхів, систолічного та діастолічного тремтіння серця;

8) методика і техніка аускультації серця,

9) реєстрація ЕКГ у 12-ти стандартних відведеннях;

10) розшифрування нормальної ЕКГ, а також при типових порушеннях серцевого ритму -функцій автоматизму, збудливості, провідності, скорочувальності; оцінка ЕКГ-проявів в гіпертрофії окремих відділів серця;

11) методика і техніка фізикального обстеження живота - огляд, поверхнева та глибока пальпація, перкусія, аускультація;

12) діагностична оцінка загальноклінічних аналізів харкотиння, крові, сечі, калу, шлункового та дуоденального вмістів;

13) написання історії хвороби пацієнта з типовим перебігом захворювання.

Згідно Навчального плану на вивчення дисципліни «пропедевтика внутрішньої медицини» виділено 7 кредитів (210 годин), з яких:

- 130 годин аудиторна підготовка (лекції - 40 годин, практичні заняття - 90 годин)

- 80 годин - самостійна робота студентів.

Тривалість вивчення пропедевтики внутрішньої медицини складає 1 академічний рік (навчання на V-VI семестрах). Видами навчальної діяльності студента, відповідно до Навчального плану, є лекції, практичні заняття, самостійна робота студентів. Практичні заняття тривалістю 3 академічні години проходять у терапевтичній клініці та складаються з чотирьох структурних частин: 1) засвоєння теоретичної частини теми, 2) демонстрація викладачем методики дослідження тематичного хворого, 3) робота студентів по відпрацюванню практичних навичок біля ліжка хворого під контролем викладача, 4) вирішення ситуаційних завдань та тест-контроль засвоєння матеріалу. При проведенні практичних занять основне місце посідає опанування практичними навичками з фізикального обстеження хворого та робота безпосередньо із пацієнтами. У лекційному курсі максимально використовуються різноманітні дидактичні засоби - учбові кінофільми, слайди, магнітофонні записи, демонстрація тематичних хворих. Лекційний і практичний етапи навчання студентів по можливості формуються у такій послідовності, щоб теми лекцій передували практичним заняттям. У процесі вивчення дисципліни «пропедевтика внутрішньої медицини» після засвоєння основних методів обстеження хворого студенти пишуть одну історію хвороби.

Самостійна робота студентів посідає у вивченні дисципліни вагоме місце. Окрім традиційної передаудиторної підготовки з теоретичних питань пропедевтики внутрішньої медицини, вона включає роботу студентів у відділеннях терапевтичного стаціонару, клінічних лабораторіях та відділеннях функціональної діагностики в позааудиторний час, ефективність якої повинна забезпечуватись викладачами та допоміжним персоналом кафедр пропедевтики внутрішньої медицини.

Навчальна діяльність студента контролюється на практичних заняттях, проміжний контроль засвоєння матеріалу проводиться на підсумкових заняттях. Рекомендується застосовувати наступні засоби діагностики рівня підготовки студентів: комп'ютерні тести, ситуаційні завдання, контроль виконання практичних навичок з методів обстеження хворого з подальшою інтерпретацією отриманих даних, аналіз і оцінку результатів інструментальних та лабораторних досліджень.

Кафедри пропедевтики внутрішньої медицини мають право вносити зміни до навчальної програми у межах 15% в залежності від напрямку наукової та практичної роботи кафедри, організаційних та діагностичних можливостей її клінічних баз, але мають виконати в цілому обсяг вимог з дисципліни. Кількість годин не може бути зменшена більш як на 10% відносно передбаченої Навчальним планом.

^ Мета вивчення дисципліни „Пропедевтика внутрішньої медицини" полягає у досягненні основних кінцевих цілей підготовки спеціаліста за спеціальністю 7.110110 «Медична психологія» та передбачає набуття студентом наступних умінь:

- Проводити опитування і фізикальне обстеження хворих та аналізувати їх результати у клініці внутрішніх хвороб

- Аналізувати результати основних лабораторних і інструментальних методів дослідження

- Визначати провідні синдроми і симптоми у клініці внутрішніх захворювань


І. ЗМІСТ ПРОГРАМИ

навчальної дисципліни

^ ПРОПЕДЕВТИКА ВНУТРІШНЬОЇ МЕДИЦИНИ


Розділ 1. Загальні питання

Клінічна медицина і її місце серед інших медичних дисциплін. Коротка історія розвитку вітчизняної клінічної медицини. Роль провідних терапевтичних шкіл - Київської, Московської, Петербурзької, вітчизняної у формуванні наукової і практичної клінічної медицини. Система вітчизняної клінічної підготовки медичних кадрів. Роль кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб у підготовці лікаря широкого, зокрема, сімейного, профілю. Загальні уявлення про захворювання внутрішніх органів. Основні завдання клінічної науки і практики в діагностиці і лікуванні найпоширеніших захворювань людини. Найважливіші фізичні і лабораторно-інструментальні методи дослідження хворого. Загальна методологія визначення діагнозу захворювання. Основи медичної етики і деонтології.

Особливості змін психічного стану хворої людини та спілкування з нею у процесі діагностичного пошуку та лікувального процесу.

Схема обстеження хворого і написання історії хвороби.


Методи клінічного обстеження хворого:

розпитування - діагностичне значення, системність проведення з урахуванням індивідуальних, інтелектуальних та психологічних особливостей хворого. Роль українських та російських вчених-клініцистів у розвитку професійного мистецтва опитування хворого. Поняття про анамнез та його структурні частини;

огляд - загальний та огляд окремих частин тулуба. Загальний стан хворого, положення у ліжку, свідомість, конституціональна належність, особливості шкірних покривів - колір, пігментації, рубці, висипання, геморагії, судинні прояви - телеангіектазії, флебектазії, вологість, температура, трофічні зміни - пролежні, виразки; тургор; шкірні придатки - волосся, нігті. Розвиток підшкірно-жирового шару та визначення його виразності. Набряки нижніх кінцівок, методи їх визначення; набряки інших ділянок тіла; асцит, методи визначення рідини у черевній порожнині; фізичне дослідження лімфатичних вузлів; скелетні м'язи - методи фізичного визначення тонусу, болісності, ступеня розвитку; кістковий апарат - виявлення болісності, деформацій, рухливості; огляд окремих частин тулуба - голови, шиї, кінцівок, грудної клітки, живота,

перкусія - історія виникнення і розвитку перкусії, як методу фізичного дослідження хворого: роль Ауенбруггера в опрацюванні і науковому обгрунтуванні перкусії, як методу клінічного обстеження; роль Корвізара у впровадженні методу перкусії в лікарську практику; роль вітчизняних вчених-медиків у подальшій розробці та удосконаленні перкуторного методу дослідження хворого; фізичні основи перкусії; загальні методичні принципи, правила та технічні прийоми перкусії;

аускультація - діагностичне значення методу в практичній діяльності лікаря; історія розвитку методу аускультації; роль Лаеннека в розробці і науковому обгрунтуванні методу аускультації в стуктурі фізичного обстеження хворого; фізичні основи аускультації; загальні методичні принципи; правила і технічні прийоми застосування методу.

Розділ II. Органи дихання

Анатомо-фізіологічні дані

Методи фізикального обстеження хворих із захворюваннями органів дихання:

розпитування

1) скарги: вияснення найважливіших суб'єктивних симптомів і їх семіологічна оцінка: кашель -сухий, вологий, інтенсивність, тривалість, особливості харкотиння - кількість, період максимального відходження, колір, наявність крові; кровохаркання, легенева кровотеча; біль у ділянці грудної клітки: локалізація, інтенсивність, залежність від кашлю і положення тіла; задишка:інтенсивність, тривалість, особливості прояву у формі задухи, залежність від фаз дихання та фізичного навантаження; надмірна пітливість, температури тіла;

2) анамнез: схильність до простудного захворювання, шкідливі звички (куріння),обтяжена спадковість щодо захворювань органів дихання, схильність до алергічних реакцій, шкідливі фактори екологічного і професійного впливу;

огляд грудної клітки:

огляд статичний і динамічний, визначення топографічних ліній, ділянок та фізіологічних утворень на грудній клітці та їх діагностичне значення; визначення форми грудної клітки; фізіологічні та патологічні форми; симетричність грудної клітки, наявність деформацій, новоутворень; стан шкірних покривів; судинні прояви - телеангіектазії, флебектазії, судинні "зірочки"; особливості дихання - реберне, черевне; участь обох половин грудної клітки в акті дихання; участь у диханні допоміжних м'язів; частота, глибина, ритм дихання; патологічні форми дихання - Чейн-Стокса, Біота, Куссмауля;

пальпація:

визначення болісних ділянок на грудній клітці, поверхневих новоутворень, кісткових деформацій, переломів та їх наслідків, залишкових утворень на ребрах внаслідок перенесеного рахіту; визначення болісності в точках Вале; пальпаторне визначення наявності хрипів і шуму тертя плеври; резистентність грудної клітки та межреберних проміжків; визначення голосового тремтіння та семіологічна оцінка його результатів;

перкусія:

перкусія порівняльна і топографічна; методика і техніка проведення порівняльної перкусії; визначення характеру перкуторного звуку в нормі, прі збільшенні повітряності і ущільненні легеневої тканини; топографічна перкусія: визначення висоти стояння верхівок легень, ширини полів Креніга, нижніх меж легень,активної і пасивної рухливості, ширини простору Траубе;

аускультація:

методика і техніка порівняльної аускультації легень; правила користування стетоскопом та фонендоскопом; основні та побічні дихальні шуми; везикулярне та бронхіальне ( ларинготрахеальне ) дихання; якісні і кількісні зміни везикулярного дихання; діагностичне значення бронхіального дихання та його проявів ( амфоричне, металічне, стенотичне, везикулобронхіальне); хрипи, механізм утворення, діагностичне значення; сухі і вологі хрипи; особливості сухих хрипів - дзижкучі, свистячі; особливості вологих хрипів великопухирчасті, середньопухирчасті, дрібнопухирчасті, звучні ( консонуючі ), незвучні ( неконсонуючі), субкрепітуючі; крепітація; шум тертя плеври; бронхофонія - метод визначення, діагностичне значення.

Лабораторні та інструментальні методи дослідження

Загальноклінічний аналіз харкотиння і плеврального вмісту. Бронхоскопія, бронхографія, спірометрія, спірографія. Пневмотахометрія. Оксигемометрія. Рентгенологічні дослідженя.

Основні клінічні синдроми: мукоциліарної недостатності; бронхіальної обструкції; дихальної недостатності; ущільненя легеневої тканини; порожнини у легеневій тканині; підвищення повітряності легень; бронхіальної ектазії; накопичення рідини у плевральній порожнині; наявності повітря у плевральній порожнині.

Симптоми і синдроми при найпоширеніших захворюваннях органів дихання - гострий і хронічний бронхіт, крупозна і вогнищева пневмонія, бронхоектатична хвороба, бронхіальна астма, емфізема, пневмосклероз, рак легень, сухий та ексудативний плеврит.


Розділ III. Органи кровообігу.

Анатомо-фізіологічні дані.

Методи фізикального обстеження хворих на захворювання серцево-судинної системи:

розпитування-.

1) скарги: біль у ділянці серця - локалізація, інтенсивність, тривалість, іррадіація, вплив лікарських засобів, причини появлення, характер болю - ниючий, пекучий, здавлюючий, колючий, розпираючий; серцебиття - характер, тривалість, періодичність, виразність, причини виникнення; перебої у діяльності серця - характер, виразність, тривалість, зв'язок з іншими неприємними відчуттями; задишка - характер, інтенсивність, умови виникнення, тривалість, прояви у вигляді задухи, зв'язок з іншими неприємними відчуттями; набряки - локалізація, виразність, тривалість, ефективність застосування лікарських засобів; 2) анамнез: перенесені в дитинстві інфекційні захворювання (скарлатина, ангіна), наявність вогнищ хронічної інфекції (хронічний тонзиліт, отит, фронтит, гайморит, стоматит,холецистит, аднексит, апендицит), обтяжена спадковість щодо серцево-судинних захворювань, зловживання алкоголем, куріння, зловживання продуктами із великим вмістом жиру, холестерину і рафінованих вуглеводів, професійні фактори (сирість, продухи, нервові і фізичні перенапруження);

огляд: - серцевий горб, патологічні пульсації в ділянці серця, пульсація серцевого та верхівкового поштовхів, епігастральні пульсації, особливості шкірних покривів - ціаноз, акроціаноз, флебектазії, патологічні пульсації шийних судин - сонної артерії, набухання та пульсація зовнішньої яремної вени, специфічні прояви обличчя - мітральне, обличчя Корвізара;

пальпація- пальпаторне визначення пульсу на променевих, скроневих, сонних, підключичних, плечових, ліктьових, стегнових, підколінних, гомілкових та артеріях тилу стопи; визначення основних та додаткових властивостей пульсу на променевих артеріях - однаковість на обох руках, ритм, частота, наповнення, напруження, а також висота, швидкість, дикротія, дефіцит. Методика і техніка пальпації прекардіальної ділянки: верхівковий поштовх -локалізація, площа, сила, висота, резистентність, зміщуваність; серцевий поштовх, пресистолічне і систолічне тремтіння серця (симптом "котячого муркотіня"), пульсація правого шлуночка, черевного відділу аорти, печінки, пульсація дуги аорти в яремній ямці; венозна пульсація - пальпаторне визначення позитивної і негативної пульсації зовнішньої яремної вени; методика пальпаторного визначення набряків на гомілках, ступнях, попереку, наявності асциту; перкусія- визначення правої, верхньої і лівої меж відносної і абсолютної тупості серця, ширини судинного пучка та поперечника серця;

аускультація- методика і техніка послідовної аускультації серця у відповідності з традиціями Київської терапевтичної школи - верхівка серця, на основі мечовидного відростка, II межребер'я справа, II межребер'я зліва поряд з грудиною, V точка Боткіна. Послідовно визначаються ритм серця, кількість тонів, співвідношення між тонами за звучністю, наявність розщеплення, роздвоєння тонів (на верхівці, біля основи мечовидного відростка та в V точці Боткіна - характеристика І тону, на основі серця, тобто в 2 межребер'ї праворуч та ліворуч від грудини - II тону), наявність шумів та ділянки їх проведення. Визначення патологічних трьохчленнів ритмів -"перепілки" та "галопу", акценту II тону на основі серця. Методичні особливості аускультації серця - безпосередньо вухом, стетоскопом, фонендоскопом: у положенні хворого стоячи, лежачи, у стані спокою і після фізичного навантаження; тони серця: звучність (посилення, послаблення), розщеплення, роздвоєння; шуми серця: відношення до фаз серцевої діяльності - систолічні, діастолічні, характер -дуючі, шкребучі, тембр - м'які, грубі, високі, низькі, інтенсивність - сильні, слабкі, протяжність -довгі, короткі, наростаючі, спадаючі; місця найкращого вислухування та проведення, зміни у залежності від положення тіла ( вертикальне, горизонтальне), визначення аускультативних симптомів Сиротиніна-Куковерова та Удінцева, шум тертя перикарду, плевроперикардіальний шум. Шум "дзиги" на яремній вені. Подвійні тон Траубе та шум Виноградова-Дюрозьє на стегновій артерії.

Інструментальні та лабораторні методи дослідження

Тонометрія: визначення артеріального тиску за Коротковим на плечовій, стегновій і великогомілковій артеріях. Фізіологічні норми артеріального тиску на плечовій артерії, згідно із критеріями ВОЗ. Максимальний, мінімальний, пульсовий, середньодинамічний тиск у нормі та при артеріальних гіпертензії та гіпотензії.

Електрокардіографія: клініко-діагностичне значення методу, біофізичні і фізіологічні основи ЕКГ, анатомічна структура і функція водіїв ритму серця та провідникової системи. Методика і техніка зйомки ЕКГ: стандартні відведення, однополюсні відведення від кінцівок, грудні відведення. Схема і методика розшифрування ЕКГ. Показники ЕКГ при гіпертрофії окремих відділів серця, при порушеннях функції автоматизму, збудливості, провідності, скорочувальності. Електроімпульсна терапія. Кардіостимуляція. ЕКГ - діагностика інфаркту міокарда.

Фонокардіографія: діагностичне значення методу, методика і техніка зйомки ФКГ. Особливості графіки в нормі а також у хворих на пороки серця. Полікардіографія. Основні принципи розшифровки полікардіограми. Фази систоли лівого шлуночка.

Ехокардіографія: діагностичне значення методу, методика і техніка ехокардіографічного дослідження. Найважлівіші ехокардіографічні параметри - об'єм порожнин серця, фракція викиду, товщина міжшлуночкової перетинки, кінцевий систолічний об'єм.

Флебографія. реовазографія: діагностичне значення методів.

Рентгенологічне дослідження: основні рентгенологічні критерії гіпертрофії окремих відділів серця.

Лабораторні біохімічні методи: визначення вмісту у крові креатинфосфокінази, лактатдегідрогенази, аспарагінової і аланінової амінотрансфераз, антистрептогіалуронідази, антистрептолізину, С-реактивного білка, білкових фракцій, ревматоїдного фактору, електролітів ( K,Na,Ca,Mg), лужного резерву, показників згортальної і протизгортальної систем крові.

Основні клінічні синдроми:

- гострої серцевої недостатності ( кардіальна астма, набряк легень);

- хронічної серцевої недостатності (правошлуночкова недостатність);

- артеріальної гіпертензії (гіпертонічна хвороба та симптоматичні артеріальні гіпертензії);

- артеріальної гіпотензії ( гіпотонічна хвороба та симптоматичні артеріальні гіпотензії);

- гострої судинної недостатності (непритомність, колапс, шок);

- порушення ритму серця (аритмії);

- гострої коронарної недостатності;

- хронічної коронарної недостатності;

- хронічної недостатності кровообігу,

Симптоми і синдроми найпоширеніших захворювань серцево-судинної системи - набуті вади серця (мітральні, аортальні), гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця (стенокардія.інфаркт міокарда).


Розділ IV. Органи травлення.

Анатомо-фізіологічні дані стосовно структури і функції органів травлення - шлунка, печінки, жовчних шляхів, підшлункової залози, кишечника..

^ Фізикальні методи дослідження:

розпитування

1) скарги: біль у животі: локалізація, інтенсивність, особливості прояву, іррадіація, тривалість, періодичність, залежність від часу приймання їжі та її властивостей ( жирна, солодка, солона, гаряча, холодна); диспептичні розлади: затруднення ковтання, нудота, блювання, відрижка, печія, здуття живота, проноси, запори; апетит: задовільний, знижений, підвищенний, смак: звичайний, спотворений; слиновиділення звичайне, посилене, недостатнє; випорожнення (дефекація): регулярне.із схильністю до проносів, запорів ; особливості калових мас - кількість, колір, запах, консистенція, наявність незвичайних домішок;

2) анамнез: обтяжена спадковість стосовно захворювань органів травлення, перенесені гострі захворювання гасроентерологічного профілю - гастроентероколіт, дизентерія, черевний тиф, вірусний гепатит, гострий холецистит, гострий панкреатит, порушення режиму і ритму харчування, зловживання грубою, гострою і погано перетравлюваною їжею, шкідливі звички - зловживання алкоголем, куріння;

огляд: 1) порожнина рота: стан слизових оболонок (колір, вологість, наявність висипань); ясна ( колір, кровоточивість, крихкість); язик ( колір, наявність і особливості нашарувань, виразність сосочків, наявність відтисків зубів по периферії язика); зуби ( без змін, наявність вставних зубів, штучних щелеп, каріозних проявів, болісна чутливість зубної емалі, наявність зубних каменів, гнійних скупчень між зубними проміжками); неприємний запах із рота; мигдалики (гіпертрофія, атрофія,видалення, наявність розрихлень, гнійних "пробок");

2) огляд живота : участь у акті дихання, форма, симетричність обох половин, наявність капілярних або венозних розширень, зміни кольору шкіри, наявність грижових вип'ячувань, гіперпігментацій, депігментацій, видима перистальтика, топографічні лінії і ділянки на поверхні живота;

перкусія: особливості перкуторного тону над різними ділянками живота, перкуторне визначення рідини у черевній порожнині (асциту), визначення меж печінки за Курловим і Образцовим, нижньої межі шлунка, поперечника і довжинної осі селезінки; аускультація: визначення кишкових шумів, шуму тертя листків черевини;

пальпація: а) поверхнева орієнтовна: методика і техніка; пальпаторне визначення симптомів Щоткіна-Блюмберга, Менделя, грижових утворень, розходжень прямих м'язів живота, поверхнево розташованих пухлин, визначення товшини підшкірного шару в підребер'ї; б) глибока ковзна методична пальпація за методом Образцова-Стражеска - методика, техніка; визначення фізичних властивостей сигмоподібної, сліпої кишок, кінцевого відрізку сліпої кишки, вихідного, нисхідного відрізків ободової кишки, нижньої межі шлунка (методами пальпаці, перкусії, аускультації, методом "шуму плеску"), поперекової ободової кишки; пальпація пілоричного відділу шлунка, нижнього краю печінки, селезінки, нирок; семіологічна оцінка отриманих даних.

Лабораторні і інструментальні методи дослідження

- шлункове зондування - фракційний метод забирання і дослідженя шлункового вмісту; беззондові методи дослідження шлункової секреції; ендоскопічні і рентгенологічні методи: дуоденальне зондування, лабораторне дослідження шлункового вмісту; рентгенологічне, ультразвукове і радіоізотопне дослідження печінки і жовчного міхура; лабораторне дослідження показників пігментної, вуглеводної, ферментної, видільної і детоксикуючої функцій печінки; лабораторні методи дослідження функції підшлункової залози, методи радіоізотопного і ультразвукового дослідження підшлункової залози.

^ Основні клінічні синдроми:

- больовий; диспептичний; шлункової кровотечі; мальабсорбції; недостатності травлення; жовтяничний; портальної гіпертензії; гепатолієнальний; гепатоцелюлярної недостатності.

Симптоми і синдроми при основних захворюваннях органів травлення

- гострий і хронічний гастрит, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, рак шлунка, хронічний ентерит, хронічний коліт, хронічний холецистит, ангіохоліт, гепатит, цироз печінки, хронічний панкреатит.


Розділ V. Органи сечовиділення

Анатомо-фізіологічні дані. Фізикальні методи дослідження хворих із захворюваннями нирок і сечовидільних органів:

розпитування 1. скарги: болі в попереку і при сечовиділенні: локалізація, характер ( ниючі, ріжучі), іррадіація, тривалість, періодичність, інтенсивність, дизуричні явища: зміни частоти сечовипускання, ритму та кількості виділеної сечі за добу, утруднення при сечовипусканні, незвичайні зміни кольору сечі (колір "м'ясних помий", "пива", "молока", води); набряки -ділянки їх появи ( обличчя, гомілки), швидкість розповсюдження; 2) анамнез: перенесені в минулому гострі запальні захворювання нирок і сечовидільних шляхів, приступи ниркової коліки, обтяжена спадковість стосовно захворювань сечовидільної системи, підвищення артеріального тиску, поява набряків в ділянці вік або обличчя, перенесені захворювання -ангіна, скарлатина, переохолодження організму;

огляд - положення хворого в ліжку, колір шкірних покривів, одутлість обличчя, набряки під очима, всього обличчя, нижніх кінцівок;

пальпація - глибока ковзна пальпація нижнього полюсу нирок за методом Образцова-Стражеска у лежачому і стоячому положеннях, болісність при пальпації у ділянці проекції сечового міхура;

перкусія - визначення симптому Пастернацького.

Лабораторні і інструментальні методи дослідження :

загальноклінічний аналіз сечі; дослідження сечі за Нечипоренком, проба за Зимницьким; біохімічний аналіз крові на вміст сечовини, креатиніну, залишкового азоту, загального білка та його фракцій ( альбуміни, глобуліни), холестерину, електролітів - натрію, калію, хлору; лужний резерв крові, гематокрит; рентгенологічне, радіоізотопне та ультразвукове дослідження нирок.

Основні клінічні синдроми :

ниркової кольки; сечовий; артеріальної гіпертензії; набряків; ниркової недостатності, ураження клубочкового апарату (гломерулонефрит), канальцевого апарату ( нефрозу -нефротичний синдром), ниркових артеріол (нефросклерозу);

Симптоми і синдроми при основних захворюваннях нирок : гострий і хронічний гломерулонефрит, пієлонефрит.


Розділ VI. Система крові.

Анатомо-фізіологічні дані

Методи фізичного дослідження хворих на захворювання системи крові :

Розпитування: 1) скарги: наявність прогресуючої слабкості, болів у горлі, кістках, у лівому і правому підребер'ях, поява підшкірних крововиливів, синяків, кровотечі із носа, ясен, наявність крові у випорожненнях, маткові кровотечі,спотворення смаку, паління язика, втрата апетиту, сверблячка шкіри, лихоманка; 2) анамнез: хронічні інтоксикації - свинець, миш'як, ртуть, фосфор, бензол, сульфаніламіди, радіоактивні речовини; обтяжена спадковість; недостатність у їжі вітамінів , виробничі фактори (недостатнє освітлення робочих місць), перенесені захворювання, які супроводжувались кровотечами (носовими, матковими, гемороїдальними, шлунковими, кишковими)- гіпертонічна хвороба, фіброміома матки, метрорагії, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кищки, неспецифічний виразковий коліт, хронічний нефрит, онкологічні хвороби, хронічні інфекційні захворювання (сифіліс, туберкульоз, септичний ендокардит, зараження організму, зокрема органів травлення, паразитами ( глистами, амебами, лямбліями);

огляд - блідість або жовтяничне забарвлення шкіри і слизових оболонок, збільшення у розмірі периферичних лімфатичних вузлів ( потиличних, підщелепних, пахвинних, пахових); шкірні крововиливи (петехії, екхімози, пурпура, крововиливи на слизових оболонках (роту, зіву), зміни слизової оболонки язика (глосит);

перкусія - болісність при надавлюванні на годину і ребра при перкусії ребер, грудини; перкуторне визначення збільшених розмірів печінки і селезінки;

пальпація - збільшення і болісність регіонарних лімфатичних вузлів; пальпаторне визначення збільшених у розмірах печінки і селезінки.

аускультація - "шум дзиги" на яремних «венах, функціональні систолічні шуми при вислухуванні серця, зміни тонів серця;

Лабораторні і інструментальні методи дослідження:

загальний клінічний аналіз крові - діагностичне значення зменшення еритроцитів, гемоглобіну, збільшення (гіперхромія) і зменшення (гіпохромія) величини кольорового показника; зміни кількості тромбоцитів, лейкоцитів, швидкості зсідання крові, лейкоцитарної формули, поява у периферичній крові незрілих форм еритроцитарного та лейкоцитарного ростків, наявність спотворених форм еритроцитів - мегалоцитів, анізоцитів, пойкілоцитів; діагностична оцінка найважливіших показників згортувальної та протизгортувальної систем крові - фібриногену, протромбінового часу та MHO, активованого часткового тромбоплатинового часу, фібринолітичної активності крові, часу згортання крові та часу кровотечі;


Основні клінічні синдроми :

гіперхромної анемії, гіпохромної анемії, гемолітичної анемії, геморагічний, лейкемічний, поліцитемічний, спленомегалічний.

Симптоми і синдроми при основних захворюваннях системи крові:

залізодефіцитна анемія, Ві2-фолієводефіцитна анемія (Аддісона-Бірмера), гемолітична анемія, геморагічні синдроми (тромбоцитопенічнапурпура, капіляротоксикоз, гемофілія).


Розділ VII. Органи ендокринної системи і обміну речовин.

Анатомо-фізіологічні дані.

Методи фізикального дослідження хворих на захворювання ендокринної системи

розпитування - скарги: незвична збудливість або апатія, порушення сну, пам'яті, підвищенна пітливість або сухість шкіри і слизових оболонок, відчуття жару або холоду, свербіння шкіри, спрага, зниження або збільшення маси тіла, надмірне сечовиділення, 2) анамнез: наявність дистресових факторів - психічні травми, раптовий страх, нервові збудження, хвилювання; обтяжена спадковість, відсталість у розумовому розвитку; огляд - значні відхилення у масі і рості, патологічні зміни волосяного покриву, зміни кольору шкірних покривів, виразу обличчя, екзофтальм, визначення очних симптомів -Штельвага, Мебіуса, Грефе, випуклість шиї у ділянці щитовидної залози, зміни волосяного покриву голови, брів, товщини підшкірного жирового прошарку та особливості його прояву в різних ділянках тулуба, наявність судомних скорочень м'язів обличчя, кисті; пальпація - методика і техніка пальпації щитовидної залози та її перешийку.

Лабораторні і інструментальні методи дослідження :

визначення вмісту глюкози у венозній крові та сечі натще вранці та динамічно протягом доби, визначення вмісту глюкози у добовій порції сечі; поняття про глікемічну криву; визначення у сечі ацетонових тіл; вміст у крові тиреоїдних гормонів, кальцію, фосфору, йоду, електролітів - калію, натрію, хлору; основний обмін; радіоізотопне, ультразвукове, томографічне дослідження щитовидної залози; ультразвукове та рентгенологічне дослідження кісток скелета.

Основні клінічні синдроми :

гіперглікемічний, гіпоглікемічний, гіперосмолярний, тиреотоксичний, гіпотиреоідний, кушингоїдний, акромегалічний.

Симптоми і синдроми найважливіших захворювань ендокринної системи і обміну речовин: цукровий діабет, гіпертиреоз, гіпотиреоз, ожиріння.


Розділ VIII. Органи кістково-м 'язової системи.

Анатомо-фізіологічні дані

Методи фізичного дослідження хворих на захворювання опорно-рухового апарату:

розпитування - скарги: болі у суглобах і кістках, хрусту суглобах при рухах, обмеженість об'єму рухів, набряклість, зміни периартикулярної ділянки шкіри (температура, набряклість, висипання); 2) анамнез: перенесені інфекційні захворювання (ангіна, скарлатина, грип), схильність до простудних захворювань, зловживання у їжі продуктами тваринного походження, схильність до алергічних ускладнень, обтяжена спадковість по відношенні до хвороб опірно-рухового апарату;

огляд - зміни шкіри біля суглобових ділянок, наявність особливості шкірного висипу, його локалізація, форма, розповсюдженість, наявність набряків шкіри периартикулярних тканин, суглобові деформації, тофуси, об'єм активної і пасивної рухомості суглобів;

пальпація - температура шкіри (на дотик) в білясуглобових ділянках, наявність болісності, визначення площі і інтенсивності набряку суглобів, вузликові підшкірні утворення, системне збільшення лімфатичних вузлів;

шкали оцінки вираженості болю при патології суглобів;


Лабораторні та інструментальні методи дослідження :

визначення у крові антистрептолізину, антигіалуронідази, С-реактивного білка, ревматоїдного фактора, білкових фракцій, серомукоїду, показників гуморального та клітинного імунітету; рентгенологічні дослідження.

Основні клінічні синдроми :

больовий; поліартралгічний, набряклості периартикулярних тканин; шкірні прояви у формі висипу; деформації суглобів.


^ 2. ТЕМАТИЧНІ ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ І ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

з пропедевтики внутрішньої медицини для студентів,

підготовка яких здійснюється за спеціальністю "медична психологія"

Згідно навчального плану, в програмі ПРОПЕДЕВТИКИ ВНУТРІШНЬОЇ МЕДИЦИНИ для студентів, навчання яких проводиться за спеціальністю "медична психологія", передбачено 210 навчальних годин (7 кредитів), з яких 130 виділено на аудиторну підготовку (40 годин лекцій та 90 годин практичних занять) і 80 годин - на самостійну підготовку студентів.


^ 2.1. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

лекцій з пропедевтики внутрішньої медицини

для студентів 3 курсу, навчання яких здійснюється за спеціальністю "медична психологія"

13

1 № з/п

Тема

^ Кількість годин

1.

Пропедевтика внутрішньої медицини як введення у клініку внутрішніх хвороб. Основні методи обстеження хворих. Анамнестична частина історії хвороби

2

2.

Симптоми при захворюваннях органів дихання на підставі розпиту хворого, пальпації та перкусії грудної клітки

2

3.

Симптоми при захворюваннях органів дихання на підставі аускультації легень

2

4.

Основні синдроми при захворюваннях органів дихання

2

5.

Симптоми та синдроми на підставі дослідження пульсу та артеріального тиску

2

6.

Симптоми та синдроми на підставі аускультації тонів серця

2

7.

Серцеві шуми, механізми виникнення, особливості вислуховування та діагностичне значення

2

8.

Основні симптоми та синдроми при захворюваннях та функціональних розладах шлунково-кишкового тракту

2

9.

Мітральні та аортальні вади серця: гемодинамічні порушення, клінічна картина, діагностика.

2

10.

Гіпертонічна хвороба та симптоматичні артеріальні гіпертензії. Гіпертонічні кризи. Клінічна картина та основні методи діагностики.




11.

1ХС: симптоми та синдроми при стенокардії та інфаркті міокарда.

2

12.

Синдроми серцевої та судинної недостатності при захворюваннях серцево-судинної системи




13.

Основні симптоми та синдроми при пневмоніях і плевритах. Синдроми ущільнення легеневої тканини та накопичення рідини в плевральній порожнині.

2

14.

Основні симптоми та синдроми при захворюваннях жовчного міхура та жовчновивідних шляхів. Методи клінічного, лабораторного та інструментального дослідження.

2

15.

Основні симптоми та синдроми при захворюваннях печінки. Методи клінічного, лабораторного та інструментального дослідження.

2

16.

Основні симптоми та синдроми при захворюваннях нирок. Симптоматологія гострого та хронічного гломерулонефриту і пієлонефриту

2

17.

Основні симптоми та синдроми при анеміях, геморагічні синдроми. Методи клінічного та лабораторного дослідження.

2

18.

Основні симптоми та синдроми при цукровому діабеті. Клінічна та лабораторна діагностика порушень толерантності до глюкози.

2

РАЗОМ

36
1   2   3   4

Схожі:

Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоровя україни буковинський державний медичний університет

Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоровя україни буковинський державний медичний університет

Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я України Буковинський державний медичний університет
Факультет – медичний №4 з відділенням молодших медичних І фармацевтичних фахівців
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Клінічна фармакологія”
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Професійні хвороби”
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Пропедевтики внутрішньої медицини
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Військова терапія з терапією надзвичайних ситуацій”
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Науковий відділ направляє до друку (статтю, тези)
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров`я України Міністерство охорони здоров’я України дз ”Луганський державний медичний університет”
«Актуальні питання експериментальної, клінічної медицини та фармації», яка відбудеться 25-26 жовтня 2012 р у Дз ”Луганський державний...
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров`я України Міністерство охорони здоров’я України дз ”Луганський державний медичний університет”
«Актуальні питання експериментальної, клінічної медицини та фармації», яка відбудеться 25-26 жовтня 2012 р у Дз ”Луганський державний...
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Догляд та психологічне спостереження за хворими у хірургічному відділенні стаціонару (1 тиждень)
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи