Н.І. Методичні вказівки

Назва	Н.І. Методичні вказівки
Дата	31.05.2012
Розмір	78.5 Kb.
Тип	Документи

Зміст

V. Поради студенту.
Каббала (давньоєвр – переказ) –

„Затверджено”

на методичній нараді

кафедри психології та соціології

„__” _____________ 2006 р.

Протокол №

Зав. кафедри, доц. Зорій Н.І.

Методичні вказівки

студентам 1 курсу медичного факультету №3 (спеціальність – медична психологія; кваліфікаційний рівень – спеціаліст) для самостійної підготовки до семінарського заняття з релігієзнавства

Сучасні національні релігії

Чернівці – 2006

І. Актуальність теми:

Вивчення даної теми має не тільки теоретичне, а й важливе практичне значення. Національна релігія – це не тільки етап у розвитку певного релігійного комплексу, а й характеристика особливостей релігійності того чи іншого народу. У вітчизняному контексті термін „національна релігія” актуалізується на хвилі національного відродження, коли постає запитання, яку релігію вважати релігією українців. Тобто питання полягає в тому, які ознаки дають змогу називати релігію як національну. Взагалі національні релігії в історії культури не лише сприяли формуванню єдності народності, а й були могутнім чинником духовної інтеграції народів або націй, збереження самобутності національних культур і звичаїв, підтримки національних потреб того чи іншого етносу.

ІІ. Тривалість заняття: 2 години.

ІІІ. Навчальна мета:

Студент повинен знати:

типологію сучасних релігій;
історичне підґрунтя виникнення національних релігій;
національний характер релігії Японії – синто;
особливості філософсько-релігійних концепцій даосизму та конфуціанства;
значення даосизму в процесі формування китайської традиційної медицини;
релігійно-філософську основу індо-тібетської медицини;
особливості віровчення, культу та організації іудаїзму.

Вміти:

визначати вплив релігії на формування єдності народності;
обґрунтувати вплив даоської релігійної практики на зародження китайської традиційної медицини;
застосовувати знання з практичного змісту релігій Сходу для вивчення особливостей східних медичних традицій.

IV. Контрольні питання:

1. Релігії Сходу: особливості становлення та їх характерні риси.

а) конфуціанство;

б) даосизм;

в) синтоїзм;

г) індуїзм.

2. Вплив релігійно-філософської традиції на формування східної традиції.

3. Іудаїзм – класична форма монотеїстичної національної релігії. Особливості віровчення, культу та організації.

^ V. Поради студенту.

При розгляді першого питання бажано зупинитися на аналізі відмінностей східної та західної (європейської) традиції мислення, які вплинули на особливості релігійних систем Сходу і Заходу. З цією метою корисно звернутися до книги І.Г. Юнга „Йога и Запад”, критично осмислити її та скласти уявлення про ці відмінності. Цікавим у цьому контексті є посилання Юнга: „…Це відмінність між великим („високим”) олтарем і олтарем, зануреним в землю. Захід завжди шукає величного, Схід же – занурення або поглиблення. Через це перші намагаються піднестися над світом, в той час як останні з бажанням повертаються до материнської природи”.

Саме в цьому необхідно розуміти східні релігії.

Синтоїзм (синто – шлях богів) – традиційна національна релігія японців. Ця релігія клалася на основі родоплемінних анімістичних культів та шаманства. Фактично це релігія духів, стародавня віра в богоподібних духів предків, духів природи і політеїстичних богів. Зокрема особливо шанується богиня сонця Аматерасу. Потомством богині сонця вважається царський дім і її дух живе в царствуючому мікадо, і тому той, хто займає імператорський престол, рахується абсолютним повелителем менших божеств. Головним в обрядах синто є поклоніння численним калі (божество). Зв’язок між калі і людьми здійснюється через представників богині сонця на Землі – імператора (мікадо), який вважається родоначальником усіх японців. Священною книгою синто є збірник легенд „Кодзікі”.

Індуїзм – широко розповсюджена в наш час релігійно-соціальна система хінду в Західній Індії, сукупність всіх ритуалів, релігійної практики і релігійних поглядів, традицій і міфологій, санкціонованих священними книгами (Веди) і розпорядженнями брахманів. Головною формою об’єднання його мирян була каста. Місце в ній визначалось з народження людини, а її основні релігійні обов’язки диктувалися перш за все „драхмою” – зведенням релігійно-соціальних обов’язків, зафіксованих в священних книгах, регламентуючи поведінку спосіб життя до найменших дрібниць, індусом, таким чином, не можна було стати – ним можна було тільки народитися, і народитися в певній касті, все життя відчуваючи себе „засудженим” до виконання своєї „драхми”.

Проте поряд з „кастовим індуїзмом драхми” в Індії існував індуїзм релігійно-містичний, індуїзм духовного пошуку. Прихильниками такого індуїзму були перш за все ті, що відреклися від світу. Саме в його межах формувалися витончені містичні доктрини, індивідуальні культові „практики”, спрямовані на досягнення богозлиття (однієї з форм такої „практики” є, наприклад, йога).

Конфуціанство – це морально-етичне вчення мислителя Стародавнього Китаю Конфуція Кон Фу-Цзи, яке перетворилось в релігію. Згідно конфуціанства, в суспільстві діє закон „жень”, який послало небо. Його основний зміст складають п’ять простих і великих добрих справ, які перебувають у відповідності з законами природи і є необхідними умовами порядку в співіснуванні людей:

1) мудрість;

2) гуманність;

3) вірність;

4 шанування старших;

5) мужність.

Саме на цих якостях і було засновано етичне вчення Конфуція, яке стало могутньою соціальною і політичною доктриною. Весь сенс життя людини – це підпорядкованість правилам поведінки, культурному началу – ритуалу, який з часом стає фундаментальним поняттям, навколо якого будувалась уся культура. Ритуал, за Конфуцієм, існує абсолютно незалежно від людини, він даний природою, як будь-який природний закон. Наслідування цим правилам поведінки повинно привести і державу, і окрему людину до процвітання.

Даосизм учив, що все у Всесвіті народжено косячним шляхом (Дао), який також є джерелом гармонії та рівноваги тому все у світі, від рослин до людей, чудове в своєму природному стані та повинно залишатися таким. Вічний шлях Всесвіту мудріший за будь-яку людину, тому ми завжди помиляємося, якщо намагаємося змінити навколишній світ. Насправді цим ми стверджуємо наше васне я” і намагаємося замінити мудрість Всесвіту обмеженим знанням. Виходячи з цього, засновники даосизму Лао-цзи та Чжуан-цзи вчили, що найкращими правителями можуть бути ті, які залишають людей в спокої – адже вони можуть процвітати самі по собі. В цьому полягають філософські основи даосизму. Релігія даосизму базується на вченні про дао та увібрав у себе магію, алхімію, лікування, демонологію та інші елементи народних культів та шаманських вірувань. Абсолютизація ідеї безсмертя стимулювала пошук хаосами різних способів продовження життя за допомогою сексотерапії, дієти, пневмотерапії тощо.

Друге питання.

Коли йдеться про джерела та історичні шляхи метаморфоз східної медицини, з необхідністю зазначають, що стародавні народи в своїх міфах вказували на те, що медичні, як і всі інші знання, були отримані людьми від їх божественних покровителів. Але складність і глибина системи східної медицини для сприйняття і використання (якщо навіть припустити її божественне походження), вимагає неординарного мислення і особливості культурно-філософської традиції, яка включає ґрунтовні уявлення про єдність Космосу і людини, розуміння органічної цілісності світу тощо. Тому, розглядаючи деякі положення цих систем, спробуємо виявити взаємозв’язок релігійно-філософських концепцій Сходу з особливостями теорії східної медицини в цілому.

У зв’язку з цим важливо виділити основні релігійно-філософські джерела східної медицини. Умовно вони поділяються на наступні:

Йога як система психотренінгу, фізичного і духовного самовдосконалення людини в її багато численних різновидностях з врахуванням трьох основних національних форм: індійська йога, тантрична (китайсько-тібетська) буддична йога і даоська йога.
Даоська філософія, яка мстила ідею „порожнечі”. Боротьби сил „інь” та „ян”, взаємодії „п’яти першоелементів”, а також принципи „не діяння”, „природності”, „м’якості”, „метаморфоз”.
Традиційні теорії китайсько-тібетської філософії про циркуляцію в людині життєвої енергії („ці”).
Чань (дзейн) – буддистська психотехніка, яка дозволяє досягти високих результатів за допомогою концентрації і самонавіювання.

Третє питання.

Основи віровчення викладені у Танаху (Старий Заповіт) та Єрусалимському і Вавілонському талмудах. Збірник коментарів до Танаха названий Мішною.

З метою більш глибокого розуміння іудаїзму, бажано проаналізувати три основних етапи його еволюції:

Біблейське (завершився в ІІ ст. до н.е.) – була складена Біблія – збірник іудейських святих книг (в Християнстві – Старий Заповіт).
Раввинсько-талмудчий (до поч.. ХІХ ст.) – було завершено складання другої по значенню після Біблії книги іудейського віровчення – Талмуда.
Реформативний – оголосили іудаїзм „універсальним” етичним вченням, відкинули деякі обрядові правила.

В іудаїзмі склалися наступні течії:

Консервативний іудаїзм: його прихильники виступають за суворе дотримання іудейських традицій.
Реформативний іудаїзм (реконструктивний): виступає за пристосування до особливостей часу та місця; характерною рисою також є пошук єдності з християнством.
Хасидизм: вник у XVIII ст. серед євреїв Польщі та України. Його засновник – Бешт (Ізраїль Бен Емер), родом з Прикарпаття. Хасидизм відійшов від традиційного біблійного розуміння Бога, розчинивши його в природі (пантеїзм). Однією із особливостей – пророкування. Хасиди вірять, що в стані самозбудження можна досягти ясновидіння, чудодійства і пророкування, почути небесний голос. Роль пророків виконують цадики – „посередники” між Богом і людьми. Хасиди обожнюють цадиків.
^ Каббала (давньоєвр – переказ) – містичне релігійне вчення. Прихильники Каббали вважають себе продовжувачами давніх таємних релігійних вчень. Їх можна поділити на дві групи: перша займається переважно метафізичними та містичними проблемами; друга – цікавиться передусім практичними основами магії.

Бог каббалістів – ідол без „обличчя” – високо піднесений над можливостями людини, глибоко таємничий. Душа існує для того, щоб вселитися в людське тіло. Бог вказує кожній душі, в яке тіло їй вселитися. Кожній душі велено виконати відповідну місію лише в одному втілені, потім вона переселяється до Бога.

VII. Рекомендована література.

Основна:

Каліні Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство: Підручник. – К., 1998.
Лубський В.І. Релігієзнавство: Підручник. – К., 1997.
Релігієзнавство: Підручник. / За ред. Бублика С.Я. – К., 1998.
Релігієзнавство: Підручник. / За ред. Рибачка М.Ф. – К., 1997.
Релігієзнавчий словник. – К., 1996.

Додаткова:

Васильєв Л.С. Истории религий Востока. – М., 1988.
Всемирное писание: сравнительная онтология священных текстов. – М., 1995.
Мень А. Ветхозаветные пророки. Л., 1991.
Религии древнего Востока. – М., 1995.
Самюэльс Р. По тропам еврейской истории. – Израиль, 1991.
Светлов Г.Е. Путь богов: Синто и история Японии. – М., 1985.
Токарев С.А. Религия в истории народов мира. – М., 1986.
Хук С.Г. Мифология Ближнего Востока. – М., 991.
Шифман И.Ш. Ветхий завет и его мир. – М., 1985.

Схожі:

	Методичні вказівки до проведення семінарських та практичних занять з курсу «Методика викладання у вищій школі» для студентів спеціальності 050201 «Менеджмент організацій» окп «Магістр» Методичні вказівки до виконання дипломної роботи спеціаліста: підготовка, написання, захист. Методичні вказівки / Упор. Ґудзь П....		Методичні вказівки до самостійного вивчення матеріалу, індивідуальні завдання та методичні вказівки до їх виконання Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни ²Міжнародний маркетинг² для студентів напряму...
	Методичні вказівки до самостійного вивчення матеріалу, індивідуальні завдання та методичні вказівки до їх виконання Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни «Менеджмент в енергетиці» для студентів спеціальності...		Методичні вказівки до самостійного вивчення матеріалу, індивідуальні завдання та методичні вказівки до їх виконання Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни ²Менеджмент персоналу² для студентів спеціальності...
	Методичні вказівки до їх вивчення, контрольні питання для самоперевірки, що наведені після кожної теми дисципліни, методичні вказівки до виконання контрольної роботи Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни "Економіка енергетики" для студентів напряму...		Методичні вказівки до їх вивчення, контрольні питання для самоперевірки, що наведені після кожної теми дисципліни, методичні вказівки до виконання контрольної роботи Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни "Економіка та фінанси підприємства" для студентів...
	Методичні вказівки до вивчення тем, перелік розділів, що виносяться на самостійне опрацювання студентів, варіанти індивідуальних завдань, перелік літератури. Методичні вказівки укладені з урахуванням вимог державного освітнього стандарту Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни “Страховий менеджмент” для студентів спеціальності...		Методичні вказівки до самостійного вивчення тем, передбачених програмою дисципліни «Mенеджмент», завдання до контрольної роботи та методичні вказівки до її виконання Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни «Mенеджмент» для студентів напрямів 050502 –...
	2765 Методичні вказівки Методичні вказівки до практичних та самостійних занять з курсу «Методи синтезу та оптимізації» для студентів		Методичні вказівки С. С. Душкін, Т. О. Шевченко методичні вказівки для проведення практичних занять, лабораторних робіт
	Фінанси І кредит методичні вказівки Методичні вказівки по проведенню практичних занять з дисципліни «Банківські операції»

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи

База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації