Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни icon

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни




Скачати 436.45 Kb.
НазваМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни
Сторінка3/4
Дата21.06.2012
Розмір436.45 Kb.
ТипДокументи
1   2   3   4
Тема 7. Мотивація персоналу


Метою вивчення теми є освоєння теоретичних засад мотивації трудової діяльності та практики вживання матеріальних і нематеріальних мотивів і стимулів.

Мотивація – це сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які спонукають людину до діяльності, визначають її поведінку, форми діяльності, надають цій діяльності спрямованості, орієнтованої на досягнення особистих цілей і цілей організації.

Мотивація внутрішня поділяється на змістовну і рольову.

Змістовна мотивація полягає у намаганні мати цікаву, змістовну роботу, яка б дозволяла реалізовувати природні здібності людини та розвивати їх.

Рольова мотивація полягає в усвідомленні корисності, роботи що виконується, для суспільства, престижності займаної посади у певному колі людей.

Зовнішня мотивація поділяється на адміністративну та економічну.

Адміністративна мотивація полягає в організації роботи за командою, примусово, з відповідними санкціями за допущені порушення.

Економічна мотивація пов’язана з використанням певних форм і систем заробітної плати, вживанням гнучких систем преміювання, виплатою дивідендів тощо.

Вихідною позицією в моделі мотивації є потреби людини.

Потреба – це відчуття фізіологічного, психологічного або соціального дискомфорту, відсутності чогось, що потрібне для створення та підтримання нормальних умов життя і функціонування людини.

Потреби спонукають людину до дії, тобто породжують інтерес і створюють мотив до певної цільової діяльності.

Мотив – це внутрішній порив до діяльності, пов'язаний із задоволенням певних потреб.

Стимул – це зовнішні спонукання до діяльності, які мають цільову спрямованість.

Стимулювання – це процес зовнішнього впливу на людину для спонукання її до конкретних дій.

Система стимулювання персоналу передбачає оптимальне співвідношення матеріального і нематеріального (морального) стимулювання.

Провідна роль у матеріальному стимулюванні належить заробітній платі як основній формі доходу найманих працівників.

Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану роботу.

До складу заробітної плати входять:

- основна заробітна плата;

- додаткова заробітна плата;

- інші стимулюючі та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу згідно з встановленими нормами праці (нормами часу, виробітку, обслуговування, чисельності). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) та відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для інших категорій працівників і нараховується за відпрацьований час або виконаний обсяг робіт.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за роботу, виконану понад встановлених норм, за трудові успіхи і винахідництво та особливі умови праці.

До складу додаткової заробітної плати входять:

- доплати (за роботу в нічний час, у святкові дні, за роботу у важких і шкідливих умовах праці тощо);

- надбавки (за суміщення професій, за виконання особливо відповідальних завдань, за високу кваліфікаційну майстерність та інші);

- премії (за економію сировини, матеріалів, енергоносіїв, за зменшення простоїв обладнання тощо);

- гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені трудовим законодавством (оплата щорічних відпусток, оплата часу виконання громадських і державних обов’язків; виплати, пов’язані з індексацією заробітної плати тощо).

Організація заробітної плати – це забезпечення взаємозв’язку розмірів оплати праці з її кількістю та якістю.

До системи організації оплати праці входять:

- нормування праці;

- тарифна система;

- форми і системи заробітної плати.

Нормування праці полягає у встановленні обґрунтованих норм праці (норми часу, норми виробітку, норми обслуговування, норми чисельності) для певних умов виробництва при раціональному використанні технічних засобів і праці.

Тарифна система – це система нормативних матеріалів, на підставі яких оплата праці диференціюється в залежності від її якості.

Під якістю праці розуміють її складність, напруженість, важкість, шкідливість, інтенсивність тощо.

Тарифна система складається з таких елементів:

- тарифно-кваліфікаційні довідники;

- тарифні сітки;

- тарифні ставки та посадові оклади;

- доплати та надбавки.

Тарифно-кваліфікаційні довідники призначені для визначення складності робіт і рівня кваліфікації працівників.

Тарифні сітки – це сукупність кваліфікаційних розрядів і відповідних тарифних коефіцієнтів, за допомогою яких встановлюється безпосередня залежність заробітної плати робітників від їх кваліфікації.

Тарифні ставки визначають розмір оплати праці за одиницю робочого часу в залежності від кваліфікаційного розряду робітника.

Посадові оклади є різновидом тарифних ставок і являють собою розмір оплати праці за місяць.

Доплати та надбавки чітко визначаються на кожному підприємстві за складом і розміром.

Конкретний склад доплат і надбавок визначається:

- режимом роботи підприємства;

- результатами оцінювання фактичних умов праці та ін.

Конкретний розмір доплат і надбавок визначається:

- діючим законодавством;

- самим підприємством у межах, обумовлених законодавством.

Форми і системи оплати праці визначають основні положення, на підставі яких встановлюється зв'язок між фактичними результатами праці і розмірами її оплати.

При почасовій формі оплати праці нарахування заробітної плати здійснюється в залежності від кількості відпрацьованого часу.

При відрядній формі оплати праці нарахування заробітної плати здійснюється в залежності від кількості виробленої продукції або обсягу виконаної роботи.

Різновидом форм оплати праці є системи оплати праці.

Почасова форма оплати праці має пряму почасову систему і почасово-преміальну.

За прямої почасової системи заробіток працівника визначається пропорційно його тарифній ставці та фактично відпрацьованому часу.

За почасово-преміальної системи працівникові понад прямого почасового заробітку нараховується премія за досягнення встановлених кількісних та якісних показників трудової діяльності, передбачених чинним преміальним положенням.

Відрядна форма оплати праці має пряму відрядну систему, відрядно-преміальну, відрядно-прогресивну і акордну.

За прямої відрядної системи заробіток працівника визначається пропорційно відрядній розцінці за одиницю виробленої продукції (виконаної роботи) і кількості виробленої продукції (виконаної роботи).

За відрядно-преміальної системи працівникові понад прямого відрядного заробітку нараховується премія за досягнення показників, передбачених чинним преміальним положенням.

За відрядно-прогресивної системи, починаючи з певного рівня виконання норми виробітку, застосовуються відрядні розцінки у підвищеному розмірі.

За акордної системи оплата здійснюється не за окремі операції, види робіт, а за виконання певного комплексу робіт для всього колективу виконавців.

Забезпечити вплив на поведінку персоналу через матеріальні стимули найдоцільніше можливо за умови дотримання певних вимог до розроблення системи преміювання.

Обов’язковими складниками преміальної системи мають бути:

- показники та умови преміювання;

- розміри (шкали) премій;

- джерела виплати премій;

- категорії персоналу, які підлягають преміюванню;

- періодичність преміювання.

Крім методів матеріальної мотивації, керівництво підприємств широко використовують методи нематеріальної (моральної) мотивації:

- усні та письмові подяки;

- нагородження грамотами;

- гнучкий робочий графік;

- надання відгулів, додаткової відпустки;

- створення умов для кар’єрного зростання;

- інші.

Література: [1, С. 289-339; 2, С. 378-462; 3, С. 365-381; 5, С. 286-338].


Наступні теми не викладаються на аудиторних заняттях і підлягають повному самостійному опрацюванню.


^ Тема 8. Стратегія менеджменту персоналу організації


Мета вивчення теми полягає в усвідомленні сутності стратегії менеджменту персоналу в організації, її принципів і чинників, які впливають на формування стратегії.

Стратегія в загальному розумінні – це визначення напряму діяльності організації, яке полягає в обґрунтуванні, розробленні і запровадженні у життя концепції та рішення задач виробничого, науково-технічного, економічного, організаційного і соціального характеру.

Стратегія менеджменту персоналу визначає основні напрями роботи з персоналом, її форми і методи.

У великих організаціях політика менеджменту персоналу офіційно проголошується і детально фіксується в таких документах, як статут, колективний договір, правила внутрішнього розпорядку, контракти з працівниками, положення про оплату праці, положення про атестацію та ін.

У малих організаціях політика менеджменту персоналу частіше існує як система неофіційних установок власників.

На формування стратегії менеджменту персоналу впливають різноманітні зовнішні та внутрішні фактори.

До зовнішніх факторів відносяться:

- вимоги трудового законодавства;

- стан та перспективи розвитку ринку праці;

- взаємовідносини з профспілками;

- територіальне розміщення організації;

- інші.

До внутрішніх факторів відносяться:

- фінансові можливості організації;

- стратегія розвитку організації;

- стиль керівництва;

- технології, що використовуються;

- умови праці;

- виробнича та управлінська культура;

- інші.

Стратегія менеджменту персоналу формується з дотриманням таких принципів:

- науковість;

- справедливість;

- комплексність та системність;

- послідовність;

- дотримання трудового законодавства;

- відсутність дискримінації;

- економічність.

Література: [1, С. 25-46; 2, С. 157-178; 3, С. 151-171].


^ Тема 9. Соціальне партнерство в організації


Мета вивчення теми полягає в усвідомленні сутності та форм соціального партнерства в організації, його ролі у формуванні досконалих соціально-трудових відносин як передумови ефективного використання персоналу.

Соціальне партнерство – це така система відносин між найманими працівниками і роботодавцями, при якій визнаються розбіжності економічних інтересів цих груп і право кожної з них відстоювати свої інтереси через пошук компромісів, шляхів взаєморозуміння та співробітництва в умовах злагоди.

Специфічною формою соціального партнерства в організації виступає трипаратизм (включає три складові). Це означає, що залучаються до переговорів представники виконавчої влади. Така співпраця може бути постійною або нерегулярною, тільки у випадках загострення ситуації.

Згідно з Законом України «Про соціальне партнерство» визначаються такі форми соціального партнерства:

- консультації;

- переговори;

- укладання колективних договорів і угод;

- спільне розв’язання колективних трудових суперечок;

- організація примирних і арбітражних процедур;

- спільне опрацювання політики доходів і зайнятості;

- участь найманих працівників у розподілі прибутку;

- участь найманих працівників в управлінні організацією.

На рівні організації соціальне партнерство має функціонувати на базі таких принципів:

- повага та врахування інтересів учасників відносин;

- повноважність соціальних партнерів та їх представників;

- рівноправність довіри у відносинах;

- невтручання в справи один одного;

- свобода вибору в обговоренні питань, що відносяться до предмета соціального партнерства;

- добровільність прийняття зобов’язань на базі взаємного погодження;

- обов’язковість виконання досягнутих домовленостей;

- відповідальність сторін за невиконання з їхньої вини прийнятих зобов’язань.

Головними завданнями системи соціального партнерства в Україні слід вважати:

- залучення всіх суб’єктів суспільних відносин до управління і подолання на цій основі монополії в розподілі створеного продукту;

- посилення мотивації до праці для забезпечення високих результатів роботи як необхідної умови підвищення якості життя;

- усунення непорозумінь та суперечностей між сторонами;

- досягнення взаємного прагнення до виконання намічених програм, що сприятимуть утвердженню в суспільстві соціального миру та злагоди.

Література: [1, С.340-377; 5, С. 146-165].

^ Тема 10. Ефективність менеджменту персоналу


Мета вивчення теми полягає в усвідомленні сутності та значення ефективності менеджменту персоналу, визначення організаційної, економічної та соціальної ефективності менеджменту персоналу.

Ефективність менеджменту персоналу слід розуміти як характеристику якості, корисності управління людськими ресурсами в організації; як здатність забезпечувати потрійний ефект у вигляді економічної вигоди для підприємства, удосконалення виробництва і праці, отримання соціальної вигоди для працівників.

У цих трьох складниках ефективності менеджменту персоналу деяка перевага належить організаційній ефективності. Це пояснюється тим, що управлінські рішення насамперед трансформуються в конкретні організаційні заходи. Завдяки чіткій організації виробництва і праці, а отже кращому використанню всіх виробничих ресурсів, поліпшуються економічні показники діяльності підприємства. Цим створюються кращі фінансові можливості для підвищення якості трудового життя персоналу (зростання трудових доходів, поліпшення умов праці тощо), що є проявом соціальної ефективності менеджменту персоналу.

Найважливішими показниками організаційної ефективності менеджменту персоналу є:

- стан забезпечення потреб підприємства в персоналі за професіями, спеціальностями, посадами та освітньо-кваліфікаційним рівнем працівників;

- ефективність використання робочого часу, кваліфікації та творчого потенціалу всіх категорій персоналу;

- рівень ритмічності виробництва;

- якість продукції та послуг.

Найважливішими показниками економічної ефективності менеджменту персоналу є:

а) загальна продуктивність:


; (10.1)


де Д – сукупний дохід, одержаний від реалізації товарів і послуг;

В - сукупні витрати на виробництво;


б) продуктивність праці:


; (10.2)


де О – обсяг виробленої продукції;

- середньооблікова чисельність персоналу;


в) продуктивність трудових ресурсів:


; (10.3)


де – сумарні витрати на персонал за визначений період.


Витрати на персонал – це сукупні витрати організації на виробничий фактор «праця».

Фактичні витрати роботодавців на персонал (вартість робочої сили) визначаються за такими групами:

- пряма оплата;

- премії, доплати та надбавки;

- оплата невідпрацьованого часу;

- заробітна плата в натуральній формі;

- допомога в натуральній та грошовій формі;

- витрати на оплату житла працівників;

- витрати на соціальне забезпечення працівників;

- витрати на професійне навчання;

- податки, що відносяться до витрат на робочу силу.

Найважливішими показниками соціальної ефективності менеджменту персоналу є:

- динаміка зростання реальної заробітної плати найманих працівників;

- гарантії зайнятості на тривалий період часу;

- стабільність кадрового складу;

- стан умов праці та культурно-побутового обслуговування на виробництві;

- можливість навчання та професійно-кваліфікаційного просування;

- рівень соціального страхування;

- соціально-психологічний клімат у структурних підрозділах і на підприємстві в цілому.

Загальний рівень соціальної ефективності менеджменту персоналу можна оцінити через показники задоволеності працівників роботою, які визначаються на підставі цілеспрямованих соціологічних досліджень.

Література: [1, С. 378-398; 2, С. 555-586; 3, С. 476-500].


^ 3 ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ І МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ЙОГО ВИКОНАННЯ


3.1 Загальні положення


Метою курсової роботи є поглиблення теоретичних знань і набуття навичок самостійного прийняття рішень з різних аспектів кадрового менеджменту у ринкових умовах функціонування організації.

Завдання на курсову роботу (додаток А) видається викладачем кафедри менеджменту згідно із запропонованою тематикою, яка наведена нижче.

В процесі виконання курсової роботи студент опрацьовує літературні джерела, опановує теоретичну сутність предмету дослідження, збирає фактичний матеріал, обробляє його та розробляє конкретні пропозиції.

На перевірку курсова робота подається на кафедру не пізніше, ніж за три тижні до початку сесії.

При наявності суттєвих недоліків курсова робота може бути повернена для доопрацювання.

Захищається курсова робота перед складанням заліку з дисципліни.


^ 3.2 Тематика курсових робіт


У кожній темі необхідно на місці умовної позначки (…) вказати назву конкретної організації, для умов якої виконується курсова робота.

1. Проектування системи управління персоналом (…).

2. Формування цілей управління персоналом (…).

3. Методи управління персоналом в умовах (…).

4. Функції управління персоналом (…).

5. Удосконалення організаційної структури управління персоналом (…).

6. Формування кадрової політики (…).

7. Маркетингова діяльність в управлінні персоналом (…).

8. Система розвитку персоналу (…).

9. Кадрове планування в умовах (…).

10. Визначення потреби в персоналі (…).

11. Підбір та відбір персоналу в умовах (…).

12. Методи профорієнтації та адаптації персоналу в умовах (…).

13. Оцінювання персоналу в умовах (…).

14. Атестація персоналу в умовах (…).

15. Оцінка результативності праці керівників (…).

16. Оцінка результативності праці спеціалістів (…).

17. Стиль керівництва в (…).

18. Конфлікти та їх вирішення в умовах (…).

19. Професійний розвиток і навчання персоналу в умовах (…).

20. Управління кар'єрою в умовах (…).

21. Формування резерву кадрів (…).

22. Використання робочого часу керівника (спеціаліста) в умовах (…).

23. Використання робочого часу робітника в умовах (…).

24. Організація робочого місця керівника (спеціаліста) (…).

25. Організація робочого місця робітника (…).

26. Мотивація праці управлінського персоналу в умовах (…).

27. Мотивація праці робітників в умовах (…).

28. Організація оплати праці робітників в умовах (…).

29. Нематеріальна мотивація праці в умовах (…).

30. Неформальні групи в умовах (…).

^ 3.3 Методичні вказівки до виконання розділів курсової роботи


Курсова робота включає такі розділи :

Реферат (1 стор.)

Зміст (1 стор.)

Вступ (1 - 2 стор.)

1 Аналітична частина (10 - 12 стор.)

1.1 Коротка характеристика … (повна назва організації)

1.2 Аналіз економічного і фінансового стану (…) в 20___ р.

2 Проектна частина (15 – 17 стор.)

2.1 Теоретичне питання щодо проблеми

2.2 Сучасний стан досліджуваної проблеми

2.3 Пропозиції для досягнення мети роботи

Висновки (1 – 2 стор.)

Перелік посилань (1 – 2 стор.)

Реферат призначений для ознайомлення з роботою і повинен містити:

- відомості про обсяг пояснювальної записки, кількість рисунків,

таблиць, джерел;

- текст реферату;

- перелік ключових слів.

Текст реферату повинен відбивати подану в пояснювальній записці інформацію в такій послідовності:

- об’єкт розроблення;

- предмет розроблення;

- мета роботи;

- методи дослідження;

- стислий зміст аналітичної та проектної частин.

Перелік ключових слів повинен містити 5 - 10 слів (словосполучень), написаних великими літерами в називному відмінку в рядок через коми.

Приклад складення реферату наведено в додатку Б.

У розділі «ЗМІСТ» наводиться перелік всіх структурних елементів курсової роботи із зазначенням номера сторінки, з якої починається структурний елемент.

У розділі «ВСТУП» обґрунтовується актуальність і практичне значення теми, а потім формулюється мета роботи і основні задачі, які потрібно вирішити для її досягнення. Приступати до цього розділу роботи рекомендується після завершення всієї роботи.

В аналітичній частині спочатку дається характеристика об'єкта дослідження (підрозділ 1.1): повне найменування організації, адреса, вид власності, правова форма (ВАТ, ТОВ, ПП та інші), вид господарської діяльності (промислова, торговельна та інші), приналежність організації по капіталу і контролю (національна, іноземна, змішана), історія створення та розвитку організації, номенклатура вироблюваної продукції (послуг), місце організації на світовому ринку, ОСУ, зв'язки організації з іншими господарюючими суб'єктами.

Аналіз показників діяльності організації (підрозділ 1.2) слід показати в динаміці і з критичних позицій з тим, щоб виявити недоліки її функціонування. Розділ повинен завершуватися короткими висновками щодо діагностування організації з точки зору її фінансово – економічного стану.

Проектна частина містить три питання.

Перше питання (підрозділ 2.1) є теоретичним. В ньому розглядаються загальні теоретичні обґрунтування досліджуваної проблеми: суть, класифікаційні характеристики, сучасні тенденції, можливі методичні прийоми до розв'язання проблеми. Інформаційною базою цього підрозділу служить вітчизняна та закордонна спеціальна література, періодичні фахові видання. У тексті обов’язкові посилання на всі використані літературні джерела.

Друге питання (підрозділ 2.2) є дослідницьким. В ньому описується сучасний стан досліджуваної проблеми в умовах конкретної організації; визначаються методи дослідження, включаючи засоби безпосереднього спостереження; виявляються недоліки, невикористані резерви та ін., які знижують ефективність роботи організації.

Третє питання (підрозділ 2.3) є пропозиційним. В ньому формулюються пропозиції щодо удосконалення предмету дослідження, які розробляються на основі висновків, зроблених в підрозділі 2.2. Кожна пропозиція потребує детального обґрунтування: відповідних розрахунків; використання нормативних матеріалів; законодавчих актів України; визначення умов, у яких пропозиція може бути реалізована; надання проектної схеми, моделі та ін.

У розділі «ВИСНОВКИ» чітко та лаконічно викладається те, що зроблено в курсовій роботі, оцінюється ступінь досягнення поставленої мети роботи (див. розділ «ВСТУП»).

У розділі «ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ» наводяться відомості про літературні джерела, використані в курсовій роботі, оформлені відповідно до чинних стандартів бібліотечної та видавничої справи.

Порядок , в якому літературні джерела наводяться в переліку, відповідає послідовності, в якій вони згадуються в тексті.

1   2   3   4

Схожі:

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Національний університет фізичного виховання І спорту України лахно олена геннадіївна
Роботу виконано у Дніпропетровському державному інституті фізичної культури і спорту, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни icon­­­­Про формування варіативної складової
Міністерства освіти І науки, молоді І спорту України, схвалення відповідною комісією Науково–методичної ради з питань освіти Міністерства...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Національний університет фізичного виховання І спорту України арєшина юлія борисівна
Роботу виконано в Інституті фізичної культури Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка, Міністерство...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни 01135, м. Київ, проспект Перемоги
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет фізичного виховання І спорту україни анікєєв дмитро михайлович
Роботу виконано в Національному університеті фізичного виховання І спорту України, Міністерство освіти І науки, молоді та спорту...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Національний університет фізичного виховання І спорту України бібік руслан вікторович
Робота виконана в Національному університеті фізичного виховання і спорту України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Національний університет фізичного виховання І спорту України скомороха ольга станіславівна
Роботу виконано в Національному університеті фізичного виховання і спорту України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Національний університет фізичного виховання І спорту України воробйова анастасія володимирівна
Роботу виконано у Національному університеті фізичного виховання і спорту України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни iconФорма № н 04 міністерство освіти І науки, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ міністерство освіти І науки, молоді та спорту автономної республіки крим рвнз «кримський гуманітраний університет» (м. Ялта) інститут економіки та управління кафедра затверджую

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет фізичного виховання І спорту україни
Роботу виконано у Національному університеті фізичного виховання І спорту України, Міністерство освіти І науки, молоді та спорту...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни iconМіністерство освіти і науки, молоді та спорту України Національний університет фізичного виховання і спорту України
Роботу виконано в Національному університеті фізичного виховання і спорту України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи