Підприємства icon

Підприємства




НазваПідприємства
Сторінка3/6
Дата07.06.2012
Розмір0.55 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4   5   6
^

Тема 2. Система планових нормативів та показників



2.1. Поняття норм та нормативів. Їх класифікація та характеристика.

2.2. Трудові нормативи.

2.3. Матеріальні нормативи.

2.4. Взаємодія нормативів та показників (планових).


1. Норма – це зразок, або визнаний обов’язковим порядок, який встановлює міру чого-небудь. Норматив – це розрахункова величина витрат робочого часу, матеріальних та грошових ресурсів, які застосовуються у нормуванні праці, плануванні виробництва та господарської діяльності підприємства.

В ринкових умовах з точки зору планування, норма - це науково обгрунтована величина витрат тих чи інших еконмічних ресурсів у конкретних виробничо-технічних умовах.

Норматив – це загальна міра споживання та використання різних ресурсів (в т.ч. виробничих). З точки зору економічної теорії нормативи мають практичний зміст і представляють трудові і матеріальні витрати на одиницю продукції, та виражаються в хвилинах на штуку, чоловік на штуку, кг на штуку, т на штуку. Точність та обгрунтованісь планових рішень залежить від якості норм та нормативів. На ринку товарів виграє той виробник, який найбільш економно витрачає ресурси, досягаючи мінімального використання їх на одиницю продукції.

У відповідності з ринковими процесами норми та нормативні матеріали, які застосовуються у плануванні, розподіляються на два основних класи (норми та нормативи), які у свою чергу розподіляються на групи по наступним класифікаційним ознакам:

а) по видам ресурсів норми та нормативи, які регулюють витрати засобів виробництва, предметів праці та робочої сили на виготовлення продукції;

б) по стадіям виробництва нормативи поточних, страхових, технологічних, транспортних та виробничих запасів, і незавершеного виробництва;

в) по виконавчим функціям нормативи бувають планові, еконо­мічні, технічні, організаційні та ін.;

г) по часу дії: перспективні, поточні, умовно-постійні та змінні, разові та сезонні;

д) по сфері розповсюдження нормативи галузеві, внутрішньовиробничі, міжнародні;

е) по методам встановлення нормативи науково-обгрунтовані, розрахунково-економічні, експериментальні, звітньо-статистичні.

Розрахунково-економічні норми розрбляються на основі техніки та технології в даних умовах. Дослідно-експериментальні норми встановлюються на основі досліджень та експериментальних даних, отриманих у реальних умовах виробництва. Аналітично-дослідницькі норми розробляються на основі аналізу та дослідження діючого економічного процесу та послідовного встановлення емпирічних або теоретичних факторів виробництва і його обсягіввиробництва.

^ По формі вираження нормативи бувають табличні, графичні, аналітичні. Табличні та графичніе використовуються при розрахунку розрахунково-аналітичні норм ручним спосібом. Аналітичні виражаються у виді емпирічних залежностей і застосовуються при встановленні норм за допомогою комп’ютерної техники. Ці норми дають можливість значно зменьшити вихідну нормативну іноформацію і використовуються на підприємстві у якості автоматизованих систем у планових розрахунках;

^ По мірі деталізування нормативи бувають індивідуальні та групові, дифференційовані та збільшені, специфіційовані та зведені. Індивідуальні, частні та дифференційовані розробляються застосовно до конкретних матеріалів, виробів та процесів (для одиночного та дрібносерійного виробництва). Збільшені, групові та зведені встановлюються на однорідні роботи та групові процеси, і однотипні процеси;

^ По чисельним значенням: оптимальні, максимальні, припустимі та середні по чисельним значенням;

По цільовому призначенню: видаткові та техничні, оціночні та технико-економічні, оперативно-виробничні та календарно-планові.

Ці 10 ознак, по яким класифікуються норми та нормативи, дають можливость об’єднувати в єдину систему усе різноманіття нормативної документації.


2. ^ До тудових нормативів відносять сукупність регламентованих витрат праці на виконання різних комплексів робіт персналом підприємства: норма часу, норма виробітку, норма обслуговування, норма чисельності, норма керованості.

Існують нормовані виробничі завдання на бригаду, або на одного робітника, які вимірюються в натуральних, трудових або вартісних показниках.


3. ^ Матеріальні нормативи – це, передусім, норми витрат предметів праці та засобів виробництва. Норма витрат предметів праці – це плануєма величина витрат матеріалів, пального, енергії на виробництво одиниці продукції або виконання визначенного об’єму послуг.

У машинобудівництві нормою витрат є маса обробленної деталі, величина технологічних відходів.

Норма витрат виражається в кг, квт, т на шт., од., т і т.і. Крім натуральних вимірників використовуються вартісні, які визначаються розрахунковим шляхом, перемноженням норм витрати матеріалів на ціну одиниці продукції.

Норматив використання ресурсів визначається значенням коефіцієнту, який характеризує відношення корисно витраченого матеріалу до встановленної норми на одиницю продукції. Це основний плановий показник, який визначає міру використання матеріалу на даному підприємстві і економічна ефективність діючої технології та її організації. Чим ближче коефіцієнт до одиниці, тим економніше виробництво, тим меньш відходів та втрат, тим нижче трудоємкість продукції та її собівартість.

Норматив витрат засобів праці та засобів виробництва визначає потребу підприємства у робочих місцях, виробничих площах та інших основних фондах. Нормативи цих витрат визначаються на річний обсяг виробництва. До них відносяться: режим роботи обладнення, норматив фондовіддачи та рентабельності, коефіцієнт екстенсивності та інтенсивності завантаження обладнення, коефіцієнти обновлення обладнення, норми простою та ремонту і інші показники.

^ Норматив запасів матеріалів знаходиться у залежності від середньодобової витрати.

Норматив організації виробництва характеризує оптимальне співвідношення між основними елементами трудових, технологічних та виробничих процесів. Це, перед усе, контроль тривалості циклу, величина виробничих заділов та запасів, час налагодження та переналагодження обладнення (поточні простої), показники якості, технологічності та економічності.


4. Між нормами та планами на усіх підприємствах та фірмах в умовах ринку існує міцний механизм взаємодії. У відповідно з вітчизняною теорією планування усі основні показники групуються по наступним напрямкам діяльності підприємства:

  • виробництво та освоєння нової продукції;

  • праця та соціальний розвиток;

  • матеріально-технічне забезпечення;

  • інвестиції;

  • фінанси;

  • реклама;

  • кредитування.

При наявності чіткої взаємодії між вихідними, проміжними та кінцевими показниками у діяльності підприємства можно говорити о механизмі економічної взаємодії, який встановлює найбільш високу залежність між нормами та показниками (наприклад: попит - це норма, обсяг виробництва - це план, величина пропонування - це норма, чісельність персоналу - це план, зайнятість робітників - це норма, ефективність праці - це план, результати праці - це норма, особистий доход - це план).

На державних та муніципальних підприємствах використовуються свободні ринкові показники і плани замовлень (держзамовлення), які затверджуються (обов’язкові плани).


Тема 3. Планування виробництва та реалізації продукції


    1. Товар та продукт фірми.

    2. Виробнича потужність у системі планування випуску продукції.

    3. Логічна схема планування випуску продукції.




  1. Товар може бути у виді продукції, послуг, інтелектуального продукту.

Продукція – це результат виробництва, який має матеріальне вираження. У залежності від характеру отримання продукція буває основною, попутною та побочною. А в залежності від міри готовності продукція розподіляється на готову, напівфабрикати та незавершене виробництво.

Послуги – це результат виробництва, який не має матеріального вираження або має його частково. Особливістю послуг є те, шо вони не сприймаються дотиком, не підлягають зберіганню, не від’ємні від суб’єкту, який робить послугу, - від цього й залежить якість.

Продукція та послуги бувають виробничого та індивідуального споживання.


2. Для підприємства на ринку стоїть проблема співвідношення можливостей підприємства та ринкового попиту.

Виробнича потужність відображає можливості підприємства у випуску продукції, яка визначається споживачами ринку (попитом), який, в свою чергу, визначає міру використання потужності.

^ Виробнича потужність – це здатність трудового колективу підприємства, озброєного необхідними засобами виробництва до випуску, протягом визначеного періоду часу, визначеного виду продукції заданої номенклатури та якості.

Випуск продукції має свою верхню та нижню межі.

Пропозиція – це шкала, яка показує різні кількості продукту, які виробник хоче та здатен виробити і запропонувати до продажу на ринку по кожній конкретній ціні протягом визначеного часу. Закон пропонування або крива пропонування на графику показує, що виробники хочуть виробити і запропонувати до продажу більшу кількість свого товару по високій ціні і меньшу по низькій.


ціна




обсяг виробництва

Рисунок 3.1 – Закон попиту та пропозиції [3]


Рівновага між ціною пропозиції та ціною попиту досягається у точці перетину кривої попиту з кривою пропозиції (точка рівноваги). У точці рівноваги при рівноважній ціні співпадають плани виробників та споживачів по виготовленню та купівлі продукції. Крім того рівновага відображає кількість товару, яку необхідно виробити на даний час. Відхилення від точки буде свідчити або про падіння попиту, або про його збільшення.

При визначені обсягів випуску продукції у верхній точці та впровадженнї їх до річного плану виробництва враховується попит, темпи росту, рівень ринкових цін, розміри прибутку, міра ризику, вплив конкурентів, витрати (собівартість продукції), їх можливе зниження в залежності від умов виробництва та виробничі можливості.

Річний обсяг виробництва, як правило, планується по кварталам та місяцам.

Нижня межа виникає при нестачі ресурсів, при необхідності втримання на ринку продукції, яка знаходится на завершальній стадії життєвого циклу при дуже роздрібненої сегментації ринку і т.д.

Нижньою межею плану випуску продукції є обсяг виробництва, який не повністю задовольняє попит, але є достатнім для отримання маси прибутку, яка дозволяє створювати мінімальні розміри фондів розвитку підриємства і забезпечувати податкові виплати державі. Вона встановлюється на основі побудови графіку беззбитковості по точці беззбитковості.


3. Логічна схема планування продукції складається для виконання наступних задач:

  1. визначення складу та обсягу випуску конкретних видів продукції, враховуючи ринкові потреби;

  2. визначення раціонального завантаження потужностей (коефіцієнт завантаження для обладнання періодичного типу - 0.8, для безперервного типу - 0.95);

  3. розрахунок підсумкових показників виробництва.


Для забезпечення цих завдань необхідно виконання слідуючих блоків.


І. Аналіз ринку і формування портфелю замовлень.

1. Збір інформації.

2. Сегментація.

3. Оцінка привабливості сегментів і вточнення позбавлень.

4. Формування портфелю продукції.

5. Визначення верхньої та нижньої меж випуску.

6. Складання плану продаж.

II. Визначення планової виробничої потужності:

1. Обгрунтовування планів питомой продуктівності агрегатів;

2. Обгрунтовування планового фондового часу роботи агрегатів;

3. Розрахунок виробничої потужності.

IІІ. Формування виробничих програм цехів:

1. Визначення раціональних обсягів випуску продукції кінцевими товаровиробляючими цехами;

2. Визначення планових обсягів обслуговуючим цехам.

ІV. Формування виробничої програми підприємства в цілому:

1. Складання балансу підприємства;

2. Розрахунок підсумкових показників випуску.


Згідно вище визначеного складається на основі прогнозу збуту план продаж, який потім ув’язується із планом виробництва або має бути взаємозалежним з ним. План продаж (або реалізації) складається в натуральному і вартісному виразі і має вигляд, формально наведений в підручнику Орлова О. О. [1]

В

изначення виробничої потужності:



(3.1)

де П – питома середня продуктивність агрегату по всьому сортаменту;

Фэф – ефективний фонд часу роботи агрегату.

(3.2)


д

е Пi – продуктивність агрегату при випуску конкретного виду продукції;

аi – частка i-ого виду продукції у загальному обсязі виробництва (середньогармонічна).

Моделі розрахунку продуктивності агрегатів розрізняють в залежності від характеру спливання виробничих процесів у часі: безперервний, напівбезперервний та періодичний.

Для періодичних та напівбезперервних процесів:



(3.3)


де ? – коефіцієнт розмірності, рівний кількості одиниць часу, в яких вимірюється Т;

Q – маса одного предмету праці або партії у натуральному обчисленні;

Т – такт процесу.

Для безперервних процесів:



(3.4)


де V- швидкість спливання процесу;

Q – маса або кількість предметів праці, припадаючих на одиницю довжини або площини агрегату.

Вищепереличені моделі визначення годинної продуктивності процесу бажані, але не завжди реальні. І тому для переходу до планової продуктивності запроваджують серію коефіцієнтів, які відображають планові умови виробництва і вид формули конкретизується із врахуванням специфіки:

а) для агрегатів (слябінг, блюмінг) і товстолистових станів:



(3.5)


де Ки – коефіцієнт використаня фактичного часу роботи стану.



(3.6)


де Фч – чистий час;

Фф – фактичний час;

СП – приховані простої.

б

) для сортових станів (швелер, рейка, балка):

(3.7)


де Кг – коефіцієнт вихіду гідного;



(3.8)


де Кр – видатковий коефіцієнт;

в) для безперервних станів (автомат стани, ХПТ, пільгерстани):



(3.9)


де q – маса одного погонного метру профілю, кг;

v – швидкість прокатки, м/с;

Км – коефіцієнт машинного часу;



(3.10)

де tм – машинний час;

tп – час пауз;

Тм – частка машинного часу;

Т – такт прокатки

г) для мартеновських та електросталеплавильних печей:



(3.11)


де Мсад – маса садки;

д

) для конвертору:

(3.12)


е) для доменної печі:



(3.13)

де Vп – корисний об’єм печі;

КИПО – коефіцієнт невикористованного поду.


Планування фонду часу роботи:


Фнк-ПР-Вых-КР-ТР, (3.14)


де Фк – календарний час роботи;

Фн – номінальний фонд часу роботи.

^ Номінальний фонд часу роботи – це час перебування обладнання у робочому стані з прийнятим регламентом роботи та зупинок.


Ффн-ПП, (3.15)


де Фф – фактичний час протягом, якого здійснюється виробничий процес;

ПП – поточні простої.

^ Поточні простої - це зупинка обладнання, яка пов’язана з підтримкою його у робочому стані у міжремонтний період і при переході з одного виду продукії на інший. У поточних простоях виділяються планована та непланована частини. До непланованої частини відносяться простої по організаційним і технічним причинам (відсутність металу, енергоносіїв, порушення трудової дисципліни).


Фчф-СП, (3.16)

де Фч – час, протягом якого здійснюється перетворення предметів праці.


Приховані простої відрізняються від поточних по тривалості. Вони не відображаються і не фіксуються у обліку. Під час схованих простоїв обладнання працює на холостому ходу.

Існують наступні види потужностей:

  • проектна – розраховується, виходячи із проектних умов;

  • технічна – розраховується із врахуванням економічної доцільності використання сучасних досягнень науки й техніки;

  • планова – розраховується на умовах плануємого періода із врахуванням планового сортаменту, планових джерел сировини й планових можливостей підприємства.

Якщо у цеху є різнорідні агрегати, потужність рахується окремо по агрегатам, якщо однорідні - сумарно.

Заключним етапом цієї логичної схеми є розрахунок балансу потужностей із врахуванням усіх заходів по нарощуванню потужностей, по вводу нових і виводу застарілих. Він наводиться у виді таблиці, де відображається вхідна потужність, приростна потужність і та, що виводиться (ліквідується). На підставі цього балансу розраховується середньорічна потужність:



(3.17)


де m и n – час дії та бездії потужностей протягом року.


Коефіцієнт використання потужностей:

к

оефіцієнт екстенсивного навантаження обчислюється як

(3.18)


коефіцієнт інтесивного навантаження



(3.19)


п

лановий коефіцієнт використання потужностей

(3.20)


де Впл – плановий випуск;

Мпл – планова потужність.

Для металургійних агрегатів існують свої коефіцієнти використання потужностей:

а) для доменного переділу – КИПО



(3.21)

де Фн – номинальний час рооти печі;

Вiперед – випуск передільного чавуну.

б) узагальнюючий показник використання конверторів, який характеризує зйом сталі з однієї номінальної ємності конвертору у номінальну добу:



(3.22)


де Еi – номінальна ємність конвертору, т.

в) узагальнюючий показник використання мартеновскої печі - зйом сталі з одного квадратного метру площини поду:



(3.23)


де Si – площина поду печі;

Фк – календарний час роботи печі.


^ Виробнича програма - це комплексний план виробництва й продажу продукції, які характерізують річний обсяг, номенклатуру, якість та строки випуску товарів й послуг. У ринкових відносинах основу плану складають укладені договора зі споживачами, які мають портфель замовлень, а також закони попиту та пропонування.

Основа планової роботи і головна мета її на усіх підприємствах – задоволення потреб покупців й отримання максимального прибутку. Дана цільова функція має такий вид:



(3.24)


де Вij – випуск i-ої продукції на j-ом агрегаті;

Рi – прибутковість i-ой продукції.

Ця функція має систему обмежень, яка складається із:

а) Вimin < Вi < Вimax (знаходження у прибутоквої зоні);

б) Фiэф ? Вij / Пji

де Фiэф – фонд ефиктовного часу;

Вij – обсяг продукції i-ого виду на j-ому агрегаті;

Пji – продуктивність j-ого агрегату при виробництві i-ого виду продукції;

в) Фiтр ? Вij / Пji

де Фiтр – фонд необхідного часу роботи обладнання.


В умовах ринкової невизначеності приймаються різні методи складання виробничих програм:

а) Метод рівневого прогнозування, який представляє собою передбачення очикувального обсягу продаж та прибутку по трьом точкам: максимальної, ймовірної, мінімальної. Позитивні якості методу:

  • збільшення кіькості можливих планових альтернатів і страхування від риску у разі негативних наслідків;

  • предоставлення плановікам-економістам реальних значень показників;

  • розроблення попереджень у разі відхилень фактичних та планових показників.

б) Ситуаційне планування – новий метод, розповсюджений на американських та японських ринках, який виконується у наступному порядку:

  • збільшення кількості можливих альтернатів;

  • складання нормативного плану, який представляє собою ймовірні припущення впливу виробничих факторів на результат, який планується;

  • відбір для кожного продукту припущень, які відрізняються від найбільш ймовірної ситуації, і для них складається автономний план. Причому цій ситуаційний план на розробляється у деталях, а вказує, що повмнен робити кожний виконувач у тій чи іншій ситуації і які наслідки його можуть чекати.

  • уточнення точки переходу від нормального плану до стиуаційного.

в) лінійно-рівневе програмування;

г) диверсіфікація продуктів та ринків;

д) підвищення конкурентоспроможність продукції і т.д.

В залежності від факторів: форма власності, рівень управління, розміри й структура підприємства, місце виникнення й виконання планової стратегії - може застосовуватися три осовних схеми виробничої програми:

  • “знизу - вверх” (децентралізована) - зазначає, що виробничий план складається на нижньому рівні управління у підрозділах й цехах підприємства;

  • “зверху - вниз” (централізована) - плани розробляються на рівні корпорації і служать для господарських підрозділів основою оперативного планування;

  • у взаємодії (ітерактивна) - тісні взаємодії між вищим керівництвом, планово-еконмічним відділом й оперативними підрозділами та функціональними службами.

Виробничі плани підрозділів складаються ланцюговим методом у порядку, зворотньому ходу технологічних процесів.

Для розробки плану основного цеху вихідним є план продажу продукції підприємства.


Ланцюг металургії (від кінця до початку)

^ ПРОКАТ – БЛЮМИ, СЛЯБИ – МАРТЕНОВСКІ, ЭЛЕКТРОПЕЧІ – КОНВЕРТОРИ – ДОМЕННІ ПЕЧІ – АГЛОФАБРИКИ – КОКСОХІМ


Розроблення планових завдань допоміжним і обслуговуючим господарствам, відділу маркетінгу, конструкторському, технологічному, виробничому, плановому, фінансовому та іншим відділам підприємства теж основувається на річної виробничої програмі основних цехів.

Обсяги звичайно плануються у натуральних одиницях у разі однономенклатурної продукції, в умовно-натуральних, трудових, вартісних вимірниках у разі виробництва на даному підприємстві різнономенклаурної продукції. Обсяг реалізованої продукції вимірюється у ринкових цінах. Готова продукція виражається як у натуральних, так і в інших вимірниках, валова продукція виражається точно так же.

^ Реалізована продукція - це готові товари (товарна продукція), запасні частини, напівфабрикати, роботи, послуги, призначені для задоволення потреб (побутових та виробничого призначення).

^ Готова продукція - це повністю виготовлені вироби і виконані роботи, які відповідають ГОСТам, технічним умовам, робочим кресленням, договорам, вимогам заказчика, показникам якості, які служать основлю формування виробничої програми організацій усіх видів.

При розробці річної виробничої програми наше завдання забезпечити максимальний прибуток, за рахунок цього фінансову стійкість та платоспроможність підприємства. Для цього необхідно включення у план виробництва найбільш конкурентоспроможних й високоприбуткових товарів. Для цього американські корпорації використовують матриці БКР (Бостонські), у яких передбачаються сполучення основних товарів або підрозділів, які мають найвищі темпи росту й частку ризику і які за рахунок цього приносять найбільший ефект. Але ця матриця не є універсальною і в конкретних умовах застосовуються інші варіанти вибору, якщо на підприємстві є багато продукції й господарських підрозділів, які необхідно поліпшувати або звертати виробництво. В умовах багатопродуктового виробництва застосовуються дев?ятисекторні моделі, так звані матриці формування портфелю заказів [4].



(3.25)


де Iн – нормативний показник;

Iт – технічний показник;

Iэ – економічний показник;

Кс – конкурентоспроможність.


прибуток

6

3

1

8

4

2

9

7

5

Кс


Рисунок 3.2 – Матриця залежності «прибуток - конкурентоспроможність»


Ця матриця в умовах економічної невизначеності, виробничої нестабільності і фінансової нестійкості може бути поширена для нашіх умов до 25 видів товарів по показникам рентабельність, частка ринку.


ефект

21

13

7

3

1

22

14

8

4

2

23

15

9

6

5

24

16

12

11

10

25

20

19

18

17

випуск


Рисунок 3.3 - Матриця ранжування продукції «ефект – випуск»


Ранги на графіку представлені по критерію максимізації рентабельності того чи іншого виробу і його частки на ринку.

У процесі розроблення виробничої програми цеху або підприємства виникає необхідність прийняття оптимальних планових рішень - це досягнення у заданих умовах максимальних результатів із мінімальними витратами.


Для формування виробничої програми підприємства в цілому першим ділом задається осяг виробництва і-го виду продукції, виходячи із потреб забезпечюючих цехів. Потім визначаються потрібні фонди часу для виробництва даного виду продукції:



(3.26)


Подальше визначається розрахункова, потрібна для виконання виробничої програми, кількість агрегатів:



(3.27)


На завершальному етапі визначається “прийнята” кількість агрегатів, округляючи розрахункову кількість агрегатів у більшу сторону до цілого.



(3.28)


Визначення коефіцієнта завантаження агрегату здійснюєься співвідношенням розрахованої кількості агрегатів до прийнятої:



(3.29)


Формування виробничої програми підприємства складаєтсья із укладання балансу підприємства. Баланс підприємства - це збалансовані із врахуванням ринкових потреб та виробничих можливостей взаємозв’язані завдання цехам та підрозділам підприємства по випуску продукції і напівфабрикатів.

Виробнича програма виражається у формі балансу виробництва. Необхідною вихідною інформацією для складання балансу є нормативні коефіцієнти витрат:



(3.30)

де Мij – виробнича потужність попереднього цеху по випуску j-ого виду i-ої марки, тис. т.;

Miz – програма даного цеху по випуску продукції j-ого виду i-ої марки, тис. т.;

Кij/iz – питома норма витрат продукції j-ого виду попереднього цеху або агрегату на продукцію z-ого виду даного цеху або агрегату однієї і тієї ж номенклатури;

Oij – зміна залишків продукції попереднього цеху в плановому періоді, тис. т


1   2   3   4   5   6

Схожі:

Підприємства iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України
Схема формування та розподілу прибутку підприємства за різних організаційно-правових форм (акціонерні товариства, орендні підприємства,...
Підприємства iconРозрахунок коефіцієнтів ліквідності підприємства
Проведення діагностичного аналізу підприємства. Технологічна система підприємства. Виробничий потенціал
Підприємства iconКонтрольні питання з дисципліни «Управління потенціалом підприємства»
Стратегічні можливості підприємства на різних етапах життєвого циклу підприємства
Підприємства iconІнформація про підприємство Назва підприємства: Основні напрямки діяльності підприємства: Адреса підприємства: П.І. Б. керівника
move to 0-16652100
Підприємства iconКонтрольні питання з дисципліни «Управління потенціалом підприємства»
Стратегічні можливості підприємства на різних етапах життєвого циклу підприємства
Підприємства iconН. В. Внутрішній економічний механізм підприємства конспект лекцій
«Економіка підприємства» І слухачів другої вищої освіти, спеціальності «Економіка підприємства»
Підприємства iconЗатверджую заступник голови Приймальної комісії О. М. Шикова 2012 р. Програма фахового випробування для вступників на окр «магістр»; «спеціаліст»
«магістр» та «спеціаліст» за спеціальністю «Економіка підприємства», проводиться за результатами фахових вступних випробувань з дисциплін...
Підприємства iconН. В. Внутрішній економічний механізм підприємства методичні вказівки для самостійної роботи студентів І проведення практичних занять
«Економіка підприємства» І слухачів другої вищої освіти, спеціальності «Економіка підприємства»
Підприємства iconЗатверджено” Декан економічного факультету проф. Панчишин С. М
Економіка підприємства”, “Стратегія підприємства”, “Проектний аналіз”, “Планування діяльності підприємства”, а також дисциплін циклу...
Підприємства iconЗатверджено” Декан економічного факультету проф. Панчишин С. М
Економіка підприємства”, “Стратегія підприємства”, “Проектний аналіз”, “Планування діяльності підприємства”, а також дисциплін циклу...
Підприємства iconУдк 657. 92-047. 64 Концептуальні основи управління вартістю підприємства
Ключові слова: вартість підприємства, управління вартістю підприємства, вартісно-орієнтоване управління, середньозва­жена вартість...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи