Міністерство освіти І науки, молоді І спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Скачати 375.45 Kb.
|
1 2
|
Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича ЗАТВЕРДЖУЮ Ректор _____________ С.В.Мельничук „____”______________ 2012 р. ПРОГРАМА ФАХОВОГО ІСПИТУ для вступників на освітньо-кваліфікаційний рівень „спеціаліст" (повна форма навчання) спеціальність – 7.2030304 "Переклад (російсько-український)" Схвалено Вченою радою філологічного факультету Протокол № 7 від „02” лютого 2012 р. Голова ради Бунчук Б.І. Чернівці-2012 Пояснювальна записка Загальне завдання курсу підготовки перекладачів у вищих навчальних закладах полягає у формуванні у студентів професійних умінь і навичок як письмового, так і різних видів усного перекладу (за винятком синхронного перекладу). Щодо останнього, то необхідно передбачити лише знайомство з особливостями синхронного перекладу. Організація підготовки перекладачів багато в чому визначається тим, що перекладачеві доводиться виконувати різноманітні види діяльності, забезпечуючи різні форми міжмовної комунікації. Багатогранність перекладацької професії пов’язана не лише з різними видами перекладу. Переклад може виконуватись у різних умовах, у більш чи менш жорстких часових межах, з найрізноманітнішими цілями, для різних замовників. Текст перекладу може бути призначений для загального знайомства з оригіналом, для одержання певної інформації чи для публікації у якості повноцінної заміни оригіналу. У всіх випадках до перекладу висувають різні вимоги, і перекладач повинен бути підготовленим до роботи в найрізноманітніших умовах. Специфіка міжмовної комунікації і різноманітні форми перекладацької діяльності сприяють створенню у перекладача специфічної перекладацької компетенції, якій властиві такі відмінні риси: мовна компетенція, комунікативна компетенція, особистісна характеристика (висока ерудиція, морально-етичний компонент, широта інтересів, всебічна освіченість тощо), технічна компетенція (вибір загального напрямку дій в процесі перекладу, принцип стратегії перекладача). Вирішальну роль в професійній техніці перекладача відіграє володіння спеціальними вміннями, найбільш важливими із яких є:
Ці професійні якості майбутнього фахівця з перекладу успішно формуються у ході вивчення теоретичних перекладознавчих дисциплін та на практичних заняттях, де здійснюються різні типи письмового й усного перекладу, редагування текстів перекладу, перекладознавчий аналіз тексту тощо. ^ «Теорія і практика перекладу» є: ознайомити студентів із загальними проблемами та теоретичними засадами перекладознавства; розкрити суть основних моделей та закономірностей перекладу(з російської мови на українську та навпаки); систематизувати знання про способи аналізу та шляхи вирішення практичних перекладацьких проблем на різних етапах професійної діяльності. Вимоги до знань, умінь та навичок Студент повинен знати:
Студент повинен уміти:
Студент повинен мати навички:
Підготовка фахівців-перекладачів здійснюється за кваліфікаційними рівнями «бакалавр», «спеціаліст». Бакалавр з фаху "ПЕРЕКЛАД" повинен мати професійні знання та вміти застосовувати їх у своїй професійній діяльності. Професійні лінгвістичні знання формуються на базі всебічних та глибоких знань з історії мови, теоретичних основ мовознавства та перекладознавства, основних процесів розвитку мовленнєвих явищ, розуміння процесів, що формують мову як систему. Рівень професійно-філологічної культури повинен мати тенденцію до удосконалення. Бакалавр з фаху "Переклад" повинен мати відповідний рівень філологічної, етичної та психологічної культури: мати чітко сформовані принципові засади світогляду як загального усвідомлення про навколишній світ і своє місце в ньому, про шлях реалізації в умовах реальної дійсності своїх життєвих програм. Бакалавр повинен сформувати філософське, економічне, політичне мислення; розумітися на проблемах ринкової економіки, соціальних, національних, історичних та демографічних процесах розвитку суспільства, засвоїти закономірності та особливості культурного розвитку людства; брати участь у громадському житті. Філолог-перекладач повинен мати належну мовну і перекладацьку компетенцію, широку ерудицію і високу культуру, бути обізнаним з національних особливостей народу, мова якого вивчається, використовувати набуті знання у своїй професійній діяльності. Бакалавр з фаху "Переклад" повинен досконало володіти своїм фахом, постійно поповнювати свої знання, розширювати кругозір, вміти застосовувати свої знання на практиці, вільно володіти українською мовою. ^ здійснює письмовий переклад суспільно-політичних, науково-технічних, ділових, інформаційних, а також художніх текстів з іноземної мови на рідну і навпаки. ^ сприймає і перекладає інформацію в усній формі. Цей фахівець повинен відрізнятися кмітливим розумом, гнучкістю висловлювань, широкими фоновими знаннями про предмет повідомлення. Підготовка до ступеня бакалавра включає також поглиблене вивчення базових дисциплін з фаху. Освітній рівень бакалавра з фаху " Переклад " є базовим для продовження навчання за програмою підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста. Студент має право продовжувати навчання за програмою підготовки фахівців за рівнем «спеціаліст» за умови успішного складання вступного комплексного екзамену з перекладознавства. Спеціаліст з фаху "Переклад" (російсько-український) повинен мати фундаментальні знання в певній галузі, володіти російською мовою та використовувати її у різних сферах діяльності, пов’язаної з перекладом, перекладати усно та письмово тексти різних типів, реферувати російською та державною мовами різноманітні інформаційні матеріали. Спеціаліст-перекладач з фаху “Філологія” повинен володіти методикою перекладу текстів різних типів та жанрів з російської мови українською та з української відповідною мовою. ^ здійснює письмовий переклад науково-технічних, політичних, художніх, ділових текстів з однієї мови іншою, а також інформаційних матеріалів. ^ пристосовується до способу мислення та стилю автора. Він змушений відтворювати соціальні, психологічні, естетичні конотації твору, який він перекладає. Це передбачає наявність безумовного знання рідної мови, справжній талант письменника і творчий підхід. Ці ж якості необхідні при перекладі поезії, художніх фільмів, а також в роботі над публіцистичними творами. ^ сприймає і перекладає інформацію в усній формі. Цей перекладач відрізняється кмітливим розумом та гнучкістю висловлювань, широкими фоновими знаннями про предмет повідомлення. У технічному плані існує два види перекладів – послідовний і синхронний. Послідовний переклад характеризується тим, що перекладач виступає відразу чи після слів доповідача. Він працює в безпосередньому контакті з аудиторією і може користуватися своїми нотатками. Під час синхронного перекладу відтворює текст одночасно з виступом доповідача. Він працює, як правило, в кабіні як з використанням попередньо розроблених письмових перекладів, так і без них. В обох випадках йдеться про професійну майстерність, яка вимагає від перекладача необхідних психологічних та філологічних навичок. Найважливіші якості – тонкий розум та яскрава індивідуальність. ^ Метою курсу є ознайомлення студентів з предметом перекладознавства та його основними розділами. Вивчаються основні аспекти науки про переклад, визначається місце названої дисципліни у колі суміжних гуманітарних курсів. Виділяються істотні риси перекладу як виду комунікативної діяльності у різних її формах. Формуються поняття про складові перекладознавства: теорію, критику та історію перекладу, подаються ключові поняття загальної та часткових теорій перекладу. Згідно з класифікацією текстів і в залежності від обраної методології, що застосовується до різних жанрово-стильових різновидів текстів оригіналів, обгрунтовуються основи виділення типів та видів перекладу. Розглядаються історичні особливості перекладу на різних етапах його розвитку, вивчається еволюція принципів та прийомів перекладу, висвітлюється суть і можливості поєднання двох основних тенденцій перекладання: близького, буквального відтворення оригіналу та його вільної інтерпретації. У загальних рисах окреслюються завдання та способи перекладу, основні етапи перекладацького процесу, при здійсненні якого створюються логічні, граматичні та лексико-стилістичні передумови досконалого відтворення тексту оригіналу іншою мовою. Здійснюється аналіз здобутків різних шкіл перекладу; вивчаються принципи та методи української школи перекладу в їх історичній динаміці. Вивчаються праці видатних вітчизняних та зарубіжних перекладознавців. Курс носить універсальний характер; у ході його засвоєння формується уява про окремі елементи цілісної науки про переклад, яка поєднує теоретичні дисципліни (загальна теорія перекладу, спеціальні та стильові теорії перекладу), і дисципліни практичного циклу (практикологія та дидактика перекладу). Вимоги до знань та вмінь Знати:
Уміти:
^ Цей курс тісно пов'язаний з державною програмою "Українознавство в системі науки, освіти і культури". В ньому вивчається ділова лексика, синтаксичні структури ділової мови, стійкі словосполучення, мова ділових паперів та зразки ділової документації українською мовою: заява-зобов’язання, доручення, відомість, довідка, наказ, договір, протокол, витяг з протоколу тощо. Вимоги до знань та вмінь Знати:
Уміти:
^ Предмет порівняльної лексикології та її значення для теорії і практики. Лексикологія і лексикографія. Типи одномовних, двомовних та багатомовних словників. Лексика як система. Внесок українських вчених у розбудову лексикології іноземних мов. Шляхи збагачення словникового складу. Семантичний розвиток слова. Словотворення. Словоскладання. Конверсія. Телескопія. Апокопа і афереза. Скорочення. Фразотворення. Запозичення. Кальки. Семантична та стилістична диференціація інтернаціональних слів. Формально-семантична структура словника. Польова структура лексики різних мов. Спільне та відмінне у фразеологічних системах української та російської мов. Вимоги до знань та вмінь Знати:
Уміти:
^ Граматичні значення в різних мовах. Збіг та розходження граматичних моделей російської та української мов. Відносність граматичних відповідників. Вибір граматичного відповідника. Граматичні трансформації при перекладі: перестановки, заміни членів речення та частин мови, додавання та опущення слів. Структурна обумовленість граматичних трансформацій. Відтворення модальності при перекладі. Взаємозалежність синтаксичних і лексико-семантичних перетворень при перекладі висловлювання. Конверсивні перетворення. Вимоги до знань та вмінь Знати:
Уміти:
^ Стилістична характеристика тексту як цілого та її відтворення при перекладі. Засоби передачі в російській та українській мовах стилістичного забарвлення слів (архаїзми, вульгаризми, канцеляризми, колоквіалізми тощо). Експресивна конкретизація при перекладі. Передача стилістичних засобів: повторів, паралелізмів, метафор, метонімій, гри слів тощо. Розкриття алюзій та прихованих цитат. Передача композиційних особливостей оригіналу. Вимоги до знань та вмінь Знати:
Уміти:
^ У ході викладання дисципліни передбачається знайомство з предметом і структурою курсу загальної етики, встановлення місця етики перекладача в процесі його професійної діяльності. Основні проблеми етики як морально-філософської науки, що вивчає правила поведінки людини в суспільстві, розглядаються в прикладному напрямку, пристосованому до завдань майбутнього спеціаліста з налагодження міжмовної комунікації. Вивчається історія розвитку етичних поглядів від античних часів до кінця ХХ століття, засвоюються рекомендації щодо можливості правильного вирішення основних морально-етичних проблем сучасності, формуються та затверджуються навички правильної професійної поведінки майбутніх спеціалістів з перекладу – в залежності від особливостей роботи, характеристики контактуючих груп людей, мети і можливих наслідків виконання посередницької мовної діяльності перекладача. Вимоги до знань та вмінь Знати:
Уміти:
^ Курс є основним навчальним предметом в системі завершення підготовки перекладачів. Він має на меті підготувати спеціалістів, що володіють знаннями, вміннями й навичками в галузі письмового і усного перекладу з російської мови на українську і з української на російську в обсязі, який забезпечить не тільки здійснення перекладу будь-якого жанру і стилю з російської мови на українську і навпаки, а дозволить редагувати переклади, здійснені раніше, іншими перекладачами, в тому числі і переклади текстів підвищеної складності. В ході занять студенти навчаться перекладати офіційні документи міжнародного дипломатичного характеру, науково-технічну і художню літературу, оволодіють технікою ведення вільної бесіди з кількома різномовними її учасниками, вдосконалюватимуть уміння швидко і точно перекладати двосторонню бесіду на будь-яку тему. Вимоги до знань та вмінь Знати:
Уміти:
^ Одним із завдань курсу є встановлення зв’язку між лінгвістикою тексту і теорією перекладу. В ході цього вивчаються важливі для перекладу універсальні ознаки текстів: способи маркування початку і кінця тексту, переходів між внутрішніми підрозділами зв’язаного тексту, темпоральні і просторові зв’язки, логічні відношення (причина та наслідок тощо); ідентифікація учасників дискурсу, прийоми фокусування уваги на актуальних елементах тексту. Використання різних функціонально-типологічних моделей текстів (“текстів-прототипів”) дає можливість розробити техніку перекладу текстів різних типів і жанрів – як стилістично маркованих, так і стилістично немаркованих. Лінгвостилістичний аналіз тексту визначає вибір інваріанту, який належить зберегти при перекладі. Кожен текст має певну стилістичну характеристику, точному встановленню якої сприяє робота з тлумачними або паралельними словниками. У процесі засвоєння курсу вивчаються правила добору таких чинників відтворення стилістичної забарвленості тексту, як експресивно-стилістичне узгодження, прийоми художньої виразності, частотність їх застосування, порядок слів у реченні. Практична частина курсу передбачає закріплення одержаних теоретичних знань. Вимоги до знань та вмінь Знати:
Уміти:
^ Основне завдання курсу – виробити поняття про суму критеріїв оцінки точності та якості вже здійсненого перекладу, що дасть змогу обгрунтувати висновки про результати тієї чи іншої перекладацької діяльності, а при необхідності виправити допущені у процесі перекладу помилки. На це спрямована структура курсу, основні проблеми якого перераховані нижче. Адекватність та еквівалентність перекладу. Рівні та типи еквівалентності (логіко-семантичний, формально-граматичний, прагматичний тощо). Виділення конструкцій, що потребують диференціації, конкретизації, генералізації, антонімічного перекладу. Встановлення доцільності застосування вжитих у перекладі прийомів збереження та відтворення інформації. Оцінка вибору та якості прийомів перекладацької компенсації. Метод накладання структури, перекладу на структуру оригіналу. Вибір правильного співвідношення літературознавчих і лінгвістичних критеріїв при встановленні змістової та ідейно-естетичної вартісності художнього перекладу. Критерії оцінки перекладу інформаційного типу тексту. Відповідники фразеологізмів, одиниць з ідіоматичним змістом. Нормативність, адекватність результатів перекладу з погляду прагматичної установки, актуальної цінності тексту перекладу. Типи і принципи редагування перекладу. Одностороннє редагування та редагування з перекладачем. Авторське редагування. Проблема редакторської етики та редакторського права. Редагування текстів, що потребують компенсаційного перекладу. Зміна структури тексту при перекладі та редагуванні. Методи виправлення помилок різного типу. Переклад і редагування зразків ділового мовлення: ділових листів, факсів, юридичних документів: контрактів, договорів тощо. Вимоги до знань та вмінь Знати:
Уміти:
^ Основна мета курсу – ознайомлення студентів з проблематикою і структурою названої дисципліни. Формується поняття про предмет і місце художнього перекладознавства в структурі загальної науки про переклад, про основні етапи розвитку художнього перекладу. Напрямки і провідні школи перекладознавства. Досягнення радянської перекладацької школи, українського перекладознавства. Етапи перекладацької діяльності та методи їх здійснення. Основні вимоги до художнього перекладу. Поняття про адекватність та еквівалентність у відношенні до художнього перекладу. Основи теорії закономірних співвідношень. Стильоутворюючі складові художнього тексту і засоби їх відображення у перекладі. Мовне і позамовне у структурі художнього твору. Поняття про реалії та їх передачу засобами іншої мови. Особливості перекладу прози, поезії, драматургії. Вимоги до знань та умінь Знати:
Уміти:
^ Комп'ютер у перекладацькій діяльності. Комп'ютерні програми перекладу, електронні одномовні та перекладні словники, електронні довідники, мультимедіа-енциклопедії загального і спеціального призначення. Інтернет та електронна пошта. Використання комп'ютера на різних стадіях перекладу. Види програм перекладу та їхні особливості. Редагування комп'ютерних перекладів. ^ Основні лексичні ресурси іноземної мови. Окремі розряди лексики. Суспільно-політична, науково-технічна термінологія. Термінологізація найменувань. Експресивне вживання термінів. Власні імена, географічні назви. Назви установ, організацій, періодичних видань тощо. Інтернаціональна і псевдоінтернаціональна лексика. Наукова термінологія. Використання словників: галузевих, тлумачних, двомовних, багатомовних, синонімічних, фразеологічних, словників скорочень, енциклопедій, довідників. Роль словників у процесі перекладу. Ведення перекладацької картотеки. Сучасні проблеми української та іншомовної термінології. Природа терміну та термінології. Термінологія та номенклатура. Слово і контекст. Семантичні неологізми науково-термінологічної лексики. Подача і пояснення термінів у термінологічних словниках. Уніфікація та диференціація термінології. Технічна термінологія. Наукова термінологія. Стандарт терміну. Особливості функціонування спеціальної лексики в неспеціальній літературі. Особливості науково-технічного перекладу. Зразки текстів природничого, технічного, гуманітарного фаху. Навчально-методична література як різновид наукової; особливості її лексичного складу та граматичної структури. Подача і пояснення термінів. Особливості передачі інформації, включеної до ілюстративної частини текстів. Врахування прагматичної установки процесу перекладу. Переклад зразків текстів природничого, технічного, гуманітарного фаху. Адаптований переклад. Комплексний підхід до роботи з текстом. Врахування особливостей рецептора у ході моделювання перекладацького процесу. Характеристика текстів ділового та суспільно-правового напрямку. Змістовність, логічність, точність і об’єктивність, ясність і лаконізм текстів аналізованого типу та способи відтворення цих рис при перекладі. Основні лексичні групи у різновидах ділової та юридичної документації, термінологія, “готові формули” та їх відповідники у мові перекладу; кліше. Структурно-граматичні особливості текстів. Адекватність та еквівалентність перекладу. Принципи редагування текстів, що потребують компенсаційного перекладу. Переклад зразків правових та ділових текстів: ділових листів, факсів, контрактів, актів, протоколів, договорів тощо. ^ Першорядним завданням курсу є встановлення зв'язку між лексико-стилістичним аналізом тексту оригіналу і проблемами співставлення лексико-семантичних систем двох контактуючих мов. Вивчаються прийоми роботи з двомовними словниками: тлумачними, фразеологічними, синонімів, омонімів. Визнання факту широкого словникового значення слова як мікроодиниці перекладу (порівняно із значенням його в контексті) ускладнює пошуки лексичного або фразеологічного еквіваленту слова. Відсутність відповідності у наборі конотативних відтінків при повній співвідносності у номінативних значеннях, призводить до трансформацій при перекладі. Розглядаються різновиди лексичних трансформацій – диференціація та конкретизація значень, генералізація значень та смисловий розвиток, антонімічний переклад, цілісне перетворення та різні типи компенсації втрат у процесі перекладу. Щодо граматичних розбіжностей при перекладі, то в кожному конкретному випадку вирішується питання про повну або часткову трансформацію і в зв'язку з цим – про заміну моделі речення або його морфолого-синтаксичну перебудову. ^ Нефіксована форма тексту і завдання, що постають перед перекладачем у зв’язку з цим: виділення опорних пунктів змісту, сегментація тексту, оперативність у виборі варіанту перекладу, мовленнєва компресія (синонімічні заміни, виключення поєднуючих елементів, спрощення синтаксичної структури). Перебудова структури тексту, поява додаткових елементів – окремих означень, уточнень, роз’яснень тощо. Виправлення помилок. Швидкість перебудови артикуляції. Врахування різновидів перекладацької діяльності в залежності від характеру тексту оригіналу та форми сприйняття інформації рецептором. Обмеження за ступенем складності та обсягом текстів, що перекладаються, пов’язані з протиріччям між фізичними можливостями людини та жорсткими темпоральними рамками усного перекладу. Практика перекладу на швидкість. Систематичний розвиток перцептивних якостей, уваги, пам'яті, мислення. Перебудова мовних та перекладацьких навичок та умінь з метою формування здатності виконання перекладацьких операцій та дії у високому темпі і в специфічному поєднанні, виходячи з вимог до синхронного перекладу (сегментація вихідного тексту на одиниці орієнтування: визначення синтаксичної структури, контекстуаульного значення слів та словосполучень). ^
^ НА ІСПИТАХ З ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВА Екзаменаційний білет складається з трьох питань: два питання охоплюють теоретичний матеріал, третє питання – практичного змісту. Кожне питання оцінюється за чотирьохбальною системою оцінок "5", "4", "3" і "2". Знання студентів оцінюється за такими критеріями: "Відмінно" – студент глибоко і всебічно знає зміст курсу, рекомендовану літературу, наукові першоджерела, логічно мислить і будує відповідь, вільно використовує набуті теоретичні знання при аналізі практичного матеріалу, висловлює своє ставлення до тих чи інших лінгвістичних проблем, пов'язує програмовий матеріал із профілем, демонструє високий рівень засвоєння практичних навичок. "Добре" – студент твердо знає курс і рекомендовану літературу. Добре засвоїв практичні навички, аргументовано викладає матеріал, висловлює свої міркування з приводу тих чи інших граматичних проблем, але припускається певних неточностей і похибок у логіці викладу теоретичного матеріалу або при аналізі практичного. "Задовільно" – студент в основному знає курс, рекомендовану літературу, але непереконливо відповідає (відсутні приклади), плутає поняття, додаткові питання викликають невпевненість або відсутність стабільних знань; виконуючи практичні завдання, виявляє неточності у знаннях, не вміє оцінювати факти та явища, пов'язувати їх із майбутнім фахом. "Незадовільно" – студент не опанував зміст курсу, вкрай слабо знає загальну літературу курсу, не знає наукових фактів, визначень, граматичних категорій, правил. Відсутнє загально-гуманітарне та наукове мислення, практичними навичками не володіє. При визначенні остаточної оцінки відповідей на питання екзаменаційних білетів підсумовується загальна кількість отриманих балів і ділиться на число завдань. При цьому відмінна оцінка виставляється, якщо середній бал більший або дорівнює 4,5. Оцінка "добре" виставляється, якщо середній бал знаходиться в межах 3,5 – 4,4. Оцінка "задовільно" виставляється при середньому балі в межах 2,5 – 3,4. |
1 2
