Конспект лекцій icon

Конспект лекцій




НазваКонспект лекцій
Сторінка6/12
Дата22.06.2012
Розмір1.41 Mb.
ТипКонспект
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

^ 5. ПОШУК, НАКОПИЧЕННЯ ТА ОБРОБКА НАУКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ


5.1. Інформатика, як наука.

Методи інформатики успішно застосовуються для створення ефективних інформаційних систем, і складають основу для автоматизації наукових досліджень, проектування, різноманітних виробничих процесів.

В інформації можна виділити ряд напрямків: технічний, програмний, алгоритмічний. Термін інформатики може бути використаний для визначення як відповідної наукової дисципліни, так і пов’язаної з нею області діяльності. Звичайно використовують термін "інформаційна система".

Важливим компонентом системи інформаційного забезпечення є нова науково-технічна інформація про оригінальні ідеї, наукові результати, факти, гіпотези тощо. Активно розвивається видавнича справа, бібліотеки, а пізніше – реферативні, інформаційні та консультативні служби.

Інформаційні продукти – сукупність уніфікованих відомостей та послуг, які надаються в деякому стандартизованому вигляді: аналітичні довідки, результати пошуку тощо.

^ Бази даних, інформаційні ресурси. З розвитком вичислювальної техніки та законів збереження інформації з’явилась можливість створення бази даних. Шляхом обробки бази даних створюють інформаційні ресурси, особливо з переходом до "без паперової інформатики". Бази даних поділяються на бібліографічні та фактографічні. Бібліографічні дані дають вторинну інформацію про місце та час публікації. Фактографічні дані дають інформацію про кінцевий споживчий продукт (статті, патенти тощо). Бази даних можуть бути галузевими, політематичними, внутрішніми або зовнішніми.

Інформаційні технології. Кожен тип інформаційного продукту вимагає специфічної технології його отримання. Важлива його складова – пакет прикладних програм. Банк даних – різновидність інформаційної системи для накопичення великих обсягів відносно однорідних взаємозв’язаних та об’ємних даних, їх оперативне обновлення та багатоцільове використання. Для поповнення бази даних використовуються: програмні системи керування, різні мови, обчислювальне обладнання, процедури, персонал, методики. Інформаційні мережі використовуються для під’єднання до банку даних споживача інформації.

^ Споживачі інформації. З точки зору раціонального створення інформаційних систем можливих споживачів доцільно розділити на чотири категорії: пов’язані з розробкою наукових досліджень, з розробкою та проектуванням нової техніки, з прийняттям управлінських рішень по створенні нової техніки, з вирішенням планово-управлінських завдань.


^ 5.2. Наукові документи та видання

Науковий документ - матеріальний об’єкт, який має науково-технічну інформацію і призначений для її зберігання та використання. В залежності від способу подання інформації наукові документи розрізняють: текстові, графічні, аудіовізуальні, машиночитні. Крім того, документи поділяють на первинні та вторинні.

Первинні та вторинні документи ділять на опубліковані та неопубліковані. До первинних видань відносяться: книги, брошури (не більше 48 сторінок), монографії, збірники наукових праць, підручники та навчальні посібники.

Деякі видання, які публікуються від імені державних та громадських організацій, називають офіційними. Найбільш оперативним джерелом науково-технічної інформації є періодичні видання: "Вісники", "Праці", "Відомості" тощо. До спеціальних видів технічних видань прийнято відносити нормативно-технічний рівень та якість продукції, що випускається. В залежності від змісту стандарти включають: технічні умови та вимоги, параметри та розміри, типи, конструкції, марки, сортаменти, правила приймання, методи контролю, правила експлуатації та ремонту, типові технологічні процеси тощо.

Важливе значення для виконання науково-дослідних робіт має патентна документація. Це сукупність документів, які мають відомості про відкриття, винаходи та інші види промислової власності, а також відомості про охорону прав винахідників.

До основних видів неопублікованих документів відносяться науково-технічні звіти, дисертації, депоновані рукописи, наукові переклади, конструктивні документи, інформаційні повідомлення, повідомлення про проведення науково-технічних конференцій, семінарів, симпозіумів тощо.

Вторинні документи та видання поділяються на: довідкові, оглядові, реферативні та бібліографічні. В довідкових виданнях подаються результати теоретичних узагальнень, різні величини та їх значення, матеріали виробничого характеру. В оглядових виданнях подається концентрована інформація, отримана в результаті відбору, систематизації, та логічного узагальнення повідомлень на велику кількість першоджерел. Розрізняють аналітичні та реферативні журнали. Реферативні журнали – це періодичні видання, в яких друкуються реферати опублікованих документів. Бібліографічні покажчики – видання книжкового або журнального типу, в яких подані бібліографічні описи видань, що вийшли з друку. Покажчики бувають систематичні та предметні.

До вторинних неопублікованих документів відносяться: реєстраційні та інформаційні картки, облікові картки дисертацій, показники депонованих рукописів та перекладів, картотеки, інформаційні повідомлення, а також документи, які розсилаються за підписом.

Розроблена документальна класифікація, яка є традиційним засобом упорядкування документальних фондів, в першу чергу бібліотечно-бібліографічних. В нашій країні, використовується єдина система класифікації всіх публікацій з точних, природничих наук та техніки. (УДК – універсальна десяткова кваліфікація). УДК складається з основної та допоміжної таблиць. Основна таблиця включає в себе поняття про відповідні їм індекси, за допомогою яких систематизуються знання людей. (УДК 621.397 – телевізійні системи).

Кожен з класів розділений на десять розділів, які в свою чергу діляться на десять підрозділів. Для кращої наглядності та зручності читання всього індексу після кожних трьох, починаючи зліва, ставиться крапка. Деталізація понять – здійснюється за рахунок подовження індексів. Для відображення відношень між поняттями використовуються знаки з’єднання "+", "-" , ":". Для полегшення роботи з УДК до них додається алфавітно предметний покажчик, за допомогою якого можна визначити їх місце розташування в схемі.

Закономірності виробництва науково-технічної інформації – ріст та старіння. Збільшення числа журналів та кількості в них статей характеризується експоненціальною залежністю з різними показниками для різних областей (подвоєння через 15ч30 років в залежності від галузі). Старіння документів полягає в тому, що зі збільшенням термінів з часу випуску видань вони гублять свою цінність як джерело інформації і по цій причині все менше використовуються вченими та спеціалістами.

Необхідно відзначити, що державної системи науково-технічної інформації в Україні немає. В той же час в СРСР був ряд органів, які займалися збором, класифікацією та поданням інформації:

  1. Всесоюзний інститут наукової та технічної інформації.

  2. Державна публічна науково-технічна бібліотека.

  3. Всесоюзний науково-технічний інформаційний центр.

  4. Всесоюзний науково-технічний інститут патентної інформації.

  5. Інститут наукової інформації з суспільних наук.

  6. Всесоюзна книжково палата.

  7. Всесоюзний науково-дослідний інститут інформації, класифікації та кодування.

  8. Всесоюзний науково-дослідний інститут міжгалузевої інформації.

  9. Всесоюзний центр перекладу.

  10. Виставка досягнень народного господарства.

  11. Всесоюзний науково-дослідний інститут проблем машинобудування.

  12. Всесоюзний науково-дослідний інститут матеріалів та речовин.

  13. Центральні галузеві органи науково технічної інформації.


^ 5.3. Інформаційно–пошукові системи

Класифікація інформаційних систем: системи масового інформаційного обслуговування (друк, радіо, телебачення), системи індивідуальної комутації та зв’язку (пошта, телефон, телеграф), інформаційно–довідкові системи, системи науково-технічної інформації. Ядром більшості реально діючих інформаційних систем є пошукові системи. Кожна система характеризується мовою представлення інформації. В залежності від функціональних можливостей системи поділяються на документальні (видають оригінали, копії документів або адреси введення документів), фактографічні (видають дані, факти, відомості, які містяться в явному вигляді у введених документах), інформаційно-логічні системи (видають дані, отримані в результаті деяких логічних висновків).


^ 5.4. Науково-технічна патентна інформація

Патентна інформація має юридичну та науково-технічну основу. Патентознавство займається питаннями правової охорони відкриттів та винаходів. Авторське право охороняється законом. Результати розумової праці, застосовані в промисловості, називають промисловою власністю. Вони поділяються на відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові взірці, товарні знаки, фірмові найменування.

Корисна модель – це вирішення технічної задачі, яка відрізняється відносною новизною, відноситься до пристроїв і має явно виражену просторову форму. Промисловий взірець – це особливість зовнішнього вигляду промислового виробу, який виконано промисловим шляхом, надають виробу естетичний вигляд і містять новизну та оригінальність. Товарний знак – це позначення, яке розташовується на промислових товарах або використовується при рекламі і відрізняє дані товари від аналогічних товарів інших підприємств.

Щоб захистити певний вид промислової власності, необхідно подати заявку в патентний комітет для отримання патенту. Патент надає патентодавачу виключне право розпоряджатися винаходом. Патент діє лише певний термін (до 15.....18 років).

Основна науково-технічна цінність патентної літератури – опис винаходу, який у відповідності з патентним законодавством не може мати неправильних відомостей і повинен відрізнятися новизною. Тому правильне використання патентної інформації дає можливість здійснювати нові розробки на рівні кращих світових взірців з урахуванням відомих рішень та основних тенденцій розвитку техніки. Перед початком виконання науково-дослідної роботи проводять патентний пошук. Це комплекс робіт, який включає пошук, вибір, аналіз, цілеспрямованість використання патентної інформації. Патентна документація – публікації офіційними органами різних країн повідомлень про відкриття, винаходи, промислові взірці, корисні моделі, товарні знаки. Повідомлення друкуються у вигляді бібліографічних або реферативних даних, або у вигляді нових описів. Патентна література – різні видання (статті, брошури, книжки, журнали, замітки тощо), присвячені різним питанням патентної, патентно-правової, патентно-ліцензійної та винахідницької діяльності.

В залежності від завдань, які вирішуються розробниками на різних стадіях НДР та ДКР, патентні дослідження мають наступні цілі: обґрунтування включення теми в план організації і визначення можливих споживачів об’єкта, розробки; обґрунтування шляхів вирішення задачі та обґрунтування його патентоспроможності та патентної чистоти, вибір оптимальних конструктивних та технологічних рішень, виявлення передбачуваних винаходів та їх перевірка на новизну, оформлення заявочних матеріалів на винахід та державний захист, обґрунтування доцільності патентування створених винаходів за кордоном, перевірка об’єкта розробки та його складових частин на патентну чистоту.

Джерелом інформації при патентних дослідженнях є : бюлетені патентних відомств країн світу, описи винаходів та патентів, реферативна інформація по винаходах, матеріали, звіти з НДР та ДКР, рекламні матеріали, публікації про використані винаходи, звіти про патентні дослідження тощо.

Найбільш оперативним джерелом патентної інформації є патентний бюлетень, в якому дається сигнальна інформація для попереднього ознайомлення та відбору потрібних патентних матеріалів: формула (анотація, реферат) винаходу з рисунками.

Опис винаходу (патенту) окрім технічної інформації розкриває суть винаходу, включає в себе елементи, які визначають обсяг правового захисту. Опис повинен відображати наступні обов’язкові пункти: назву винаходу, клас міжнародної класифікації винаходів, характеру аналогу, характеристику та ознаки прототипу, мету винаходу, суть винаходу та ознаки, які його відрізняють від прототипу, приклади його виконання та відомості про очікувану техніко-економічну ефективність, формулу винаходу, в якій виділяються найбільш суттєві його ознаки, які підлягають правовому захисту.

В залежності від вирішуваних задач патентні пошуки можуть бути тематичними, іменними, нумераційними, патентно-аналоговими, патентно-правовими.

Основними засобами організації та пошуку інформації в світовому патентному фонді є системи класифікації винаходів. Всі сфери матеріального виробництва в літературному класифікаційному індексі поділяються на розділи, класи, підкласи, групи та підгрупи.

Перший класифікаційний ряд складається з восьми розрядів: А.......Н. Розділи поділяються на класи: Н03, Н04, класи на підкласи Н03F, H04N. Кожен підклас розбитий на підрозділи, які називаються рубриками Н03F3. Рубрики розбиваються на групи та підгрупи: Н03F3/34. Ієрархічне відношення між рубриками визначається завжди лише кількістю крапок, які стоять перед текстом рубрики, а не присвоєними їм індексами.

В патентному фонді є довідково-пошуковий апарат, який включає в себе класифікацію винаходів, різні показники та таблиці відповідності.

Порядок проведення пошуку в патентних фондах залежить від особливостей організації патентного фонду конкретної країни. Звичайно спочатку здійснюють тематичний (предметний) пошук, який доцільно почати з перегляду патентних бюлетенів країн з використанням у випадку необхідності відповідного патентного фонду.


5.5. Організація роботи з наукою літературою

Кожен дослідник повинен знати основи бібліографії. Бібліографія ставить перед собою завдання інформувати читача про наявні друковані видання. Для цього складаються покажчики, каталоги, огляди тощо.

Процес ознайомлення з літературними джерелами необхідно починати з ознайомлення з відповідною літературою. Потім переглядаються обліково-реєстраційні видання. Власна бібліографія з наявної проблеми складається на основі бібліотечних каталогів. Каталоги - це набір карток, в яких є дані про книжки, журнали, статті тощо. Читацькі каталоги, які носять довідково-рекомендаційний характер, бувають трьох видів: алфавітні, систематичні та алфавітно-предметні. В алфавітному каталозі картки розташовані в алфавітному порядку прізвищ авторів або заголовних назв, якщо автори не вказані. В систематичному каталозі картки розташовані по галузях знань, це дозволяє визначити автора і назву книжки, якщо відомим є її зміст. Найбільш широко використовується Універсальна десяткова класифікація (УДК). Ключем до систематичного каталогу є алфавітно–предметний каталог. При складанні власної бібліографії з певної проблеми необхідно уважно переглядати списки літератури, які знаходяться в кінці книг, статей тощо, або літературу, яка вказана в списках у вже знайдених літературних джерелах. Головне завдання –попередньо виявити все потрібне і відкинути зайве. Таким чином закладаються елементи вибіркового читання: спочатку поверхневий перегляд, ознайомлення з назвами його розділів, лише потім вивчення вибраного тексту.

Важливе значення має організація робочого місця. При обробці літературних джерел не повинно бути нічого зайвого. При роботі з літературними джерелами необхідно вміти правильно читати, розуміти та запам’ятовувати прочитане. Читання може бути по буквах, по складах, по словах, по поняттях. Текст необхідно не лише вміти читати, а і розуміти. Тому необхідно сприймати не окремі слова, а цілі групи речень та абзаців.

При навчанні швидкому читанню перший шлях підвищення швидкості – виявлення прихованих резервів мозку, активізація процесів мислення при читанні. Один із шляхів вирішення цієї задачі – використання алгоритмів. Сучасна структурна лінгвістика стверджує, що всі суспільно-політичні та науково-технічні тексти мають до 75% надлишковості. При швидкому читанні необхідно оволодіти прийомами читання, при яких сприйняття тексту проходить великими інформативними блоками. При роботі з таблицями необхідно концентрувати погляд в центрі таблиці, бачити її всю повністю і вміти вибрати необхідну інформацію. Читання інформації повинно завершуватися запам’ятовуванням. В результаті процесу в пам’яті проходить закріплення нового шляхом пов’язування з уже набутими знаннями. Характерною рисою запам’ятовування є його вибірковість. Розрізняють два види запам’ятовування: довільне і недовільне. Для довільного запам’ятовування є важливим те, щоб прочитаний матеріал був зрозумілим, щоб викликав цікавість, спонукав до діяльності та генерував емоційний підйом. Найбільш важливою є постановка мети запам’ятовування. Матеріал, який запам’ятовується, необхідно логічно осмислити: скласти план вивченого матеріалу. В процесі запам’ятовування доцільно вмикати всі аналізатори та використовувати прийоми мнемотехніки, суть яких полягає в створені штучно-надуманих зв’язків. Корисним є також повторення матеріалу. При читанні доцільно користуватися певною системою розміток (скорочені букви: Ц – цитата, Т – термін, Л – література тощо).

При роботі з літературою використовується виписка. Обов’язковою умовою виписок є точне вказування джерела і місця, звідки це виписано. Виписки доцільно робити на окремих картках. Не можна в оглядову картку заносити два повідомлення. Доцільно вказувати дату оформлення картки. При виписуванні цитат необхідно зберігати абсолютну точність.

Однією з форм зберігання є вирізки з газет і журналів. Для їх систематизації необхідно мати картотеку вирізок з вказівкою джерела на кожній вирізці. При опрацюванні нового матеріалу корисно використовувати конспект, який повинен бути коротким, точним і висловлювати основні думки автора своїми словами. Максимально точно конспектуються: формули, визначення, схеми, важкі для запам’ятовування, місце, від якого залежить розуміння головного, все нове, незнайоме, чим доволі часто необхідно користуватися, і також те, що важко отримати з інших джерел, а також цитати, статистика.

Реферування матеріалу – це короткий виклад первинних документів з основними фактичними повідомленнями та висновками.

Науковий огляд - це текст, який містить систематизовану інформацію зведеного характеру з якогось питання або декількох питань. Огляди розрізняються за предметом аналізу, метою складання, призначенням, видах використання першоджерел, широті тематики, наявністю співставлень та прогнозів, періодичності підготовки, функціонального призначення в документальній системі, характером оформлення тощо. Наукові огляди публікуються у вигляді статей в журналах, періодичних виданнях, матеріалах конференцій, монографіях, науково-технічних звітах. Огляд повинен мати наступні розділи: реферат, аналітичну частину, висновки, рекомендації та додатки.

У вступній частині обґрунтовується вибір теми з обґрунтуванням актуальності та важливості питання, по якому робиться огляд. Аналітична частина включає в себе аналіз та його результати, узагальнення, оцінку систематизованих даних, стан невирішених та розглянутих питань, використані методи та засоби досліджень, стан досліджень і розробок, досягнутий науково – технічний рівень, тенденції розвитку.

Огляди старіють значно повільніше, ніж первинні наукові документи. Після появи в сучасній науково–технічній літературі 30-40 статей з якихось питань виникає потреба в оглядовій статті, яка акумулює відомості про це питання на даний момент часу.


^ 6. ТЕОРЕТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ.


6.1. Завдання та методи теоретичного дослідження

Метою теоретичного дослідження є виділення в процесі синтезу знань суттєвих зв’язків між досліджуваним об’єктом та навколишнім середовищем, об’єднання та узагальнення результатів емпіричного дослідження, виявлення загальних закономірностей та їх формалізація.

Теоретичні дослідження завершуються формуванням теорії, необов’язково пов’язаної з побудовою її математичного апарата. Вона може бути представлена у вигляді якісних правил або математичних рівнянь.

Завданням теоретичного дослідження є узагальнення результатів дослідження, знаходження спільних залежностей шляхом обробки та інтеграції дослідних даних, розширення результатів дослідження на ряд подібних об’єктів, без повторення всього обсягу досліджень, вивчення об’єкта, недоступного для безпосереднього дослідження, підвищення надійності експериментального дослідження об’єкта (обґрунтування параметрів, умов спостереження, точності вимірювань).

При проведенні теоретичних досліджень широко використовуються поділ та об’єднання елементів досліджуваної системи (об’єктів, явищ). Після поділу об’єкта вивчається взаємозв’язок елементів та здійснюється моделювання цих елементів. Елементи об’єднуються в складну модель об’єкта. На всіх етапах побудови моделі здійснюється її спрощення, при цьому вводяться певні припущення. При побудові моделей об’єкта дослідження повинні використовуватися найбільш загальні принципи та закономірності.

Протилежний поділу є метод об’єднання та пов’язаний з ним комплексний підхід до вивчення об’єкта, який найчастіше об’єднують під назвою "загальна теорія систем" або "системологія". В структурі загальної теорії систем виділились два напрямки. Мета першого напрямку – розвиток як деякої філософської концепції, в т.ч. системний аналіз, системний підхід. Другий напрямок – математичний апарат з чітким описом закономірностей.

Загальна теорія систем базується на трьох постулатах: 1) функціонування системи може бути описане на основі розгляду формальних структурно-функціональних зв’язків між окремими елементами системи; 2) організація роботи системи може бути визначена на основі спостережень, проведених ззовні шляхом фіксації станів лише тих елементів системи, які безпосередньо взаємодіють з навколишнім середовищем; 3) організація системи повністю визначає її функціонування та характер взаємодії з навколишнім середовищем.

Теоретичні дослідження включають: аналіз фізичної суті процесів, явищ, формування гіпотези дослідження, аналіз теоретичних рішень, формування висновків. В технічних науках необхідно прагнути до застосування математичної формалізації висунутих гіпотез та висновків.

В процесі виконання теоретичних досліджень необхідно ставити та вирішувати різні задачі. Структура будь-якої задачі включає в себе умови та вимоги. Умови – це визначення інформаційної системи, з якої необхідно виходити при вирішенні задачі. Вимоги – це мета, якої необхідно прагнути в результаті рішення. Умови і вимоги можуть бути вихідними, приведеними та знайденими.

Процес проведення теоретичних досліджень складається звичайно з декількох стадій. Оперативна стадія включає в себе перевірку можливостей усунення технічного протиріччя, оцінку можливих змін в середовищі, які оточують об’єкт дослідження, аналіз можливості перенесення вирішення задачі з інших галузей знань. Систематична стадія визначає вплив зміни одної частини об’єкта на побудову інших його частин, визначаються необхідні зміни інших об’єктів, які працюють разом з даними. На стадії постановки задачі визначається кінцеве рішення, або вибирається найбільш оптимальний шлях її вирішення та визначаються кількісні показники.

Постановка задачі є найбільш важливою частиною її вирішення. Перетворення початкового нечіткого завдання в чітке часто полегшує вирішення задачі. Творчі вирішення задачі являють по суті розрив звичних уяв та поглядів на явище з іншої точки зору. Творчі думки виникають тим частіше, чим більше сил, праці, часу затрачено на постійне осмислення шляхів вирішення теоретичної задачі. Важливу роль при побудові теорій відіграють логічні методи та правила.

Теоретичні дослідження є функцією мислення, яка полягає в тому, щоб відкрити, перевірити, частково засвоїти різні області природи, створити та розвинути світогляд. В цьому процесі пізнання природи розкривається більш повно, але з кожною новою підтвердженою гіпотезою виявляється все більше проблем.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Схожі:

Конспект лекцій iconКонспект лекцій
Конспект лекцій з дисципліни "Внутрішній економічний механізм підприємства". / Авт. В. М. Тюріна. Харків: хнамг, 2004. 63 с
Конспект лекцій iconКонспект лекцій
Харламова О. В. Міжнародні стандарти з фінансової звітності. Конспект лекцій Харків: хнамг, 2010 с. (для слухачів фпк І пк жкг)
Конспект лекцій iconКонспект лекцій
Затверджено на засіданні кафедри як конспект лекцій з дисципліни „Стратегічне управління”
Конспект лекцій iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 050104 "Фінанси"
Міжнародний менеджмент: Конспект лекцій / Укладач К. В. Савченко. Суми: Вид-во СумДУ, 2009. 154с
Конспект лекцій iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 080303 «динаміка І міцність»
«Гермомеханіка»: конспект лекцій. Розділ “Автоматичні врівноважувальні пристрої як безконтактні ущільнення” / Укладачі
Конспект лекцій iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 080303 «динаміка І міцність»
Конспект лекцій з курсу «Гермомеханіка». Розділ “ Теорія І конструкції механічних торцевих ущільнень” / Укладачі
Конспект лекцій iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 050104 "Фінанси"
Фінансовий менеджмент: конспект лекцій / укладачі: О. О. Захаркін, Л. С. Захаркіна. – Суми: Вид-во СумДУ, 2010.– 156с
Конспект лекцій iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 080303 «динаміка І міцність»
Конспект лекцій з курсу «Гермомеханіка». Розділ “ Теорія і конструкції механічних торцевих ущільнень” / Укладачі
Конспект лекцій iconГ. В. Фесенко конспект лекцій
Конспект лекцій з дисципліни «Основи пожежної безпеки» (для студентів 3-го курсу денної форми навчання напряму підготовки 170202...
Конспект лекцій iconКонспект лекцій Суми Видавництво Сумду 2010 міністерство освіти І науки україНи
Затверджено на засіданні кафедри фінансів як конспект лекцій з дисципліни "Інформаційні системи і технології у фінансах"
Конспект лекцій iconКонспект лекцій для студентів економічних спеціальностей всіх форм навчання
Планування діяльності підприємства: Конспект лекцій / Укладач О. Ю. Древаль. – Суми: Вид-во СумДУ, 2008. – 146 с
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи