Методичні рекомендації щодо самостійної роботи з дисципліни
Скачати 252.59 Kb.
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИКРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ З ДИСЦИПЛІНИ “ПОТЕНЦІАЛ ПІДПРИЄМСТВА: ФОРМУВАННЯ І ОЦІНЮВАННЯ” ДЛЯ СТУДЕНТІВ ДЕННОЇ ТА ЗАОЧНОЇ ФОРМ НАВЧАННЯ ЗІ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 7.050107 – “ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА” КРЕМЕНЧУК 2006Методичні рекомендації щодо самостійної роботи з дисципліни “^ ” для студентів денної та заочної форм навчання зі спеціальності 7.050107 – “Економіка підприємства”. Укладач кандидат економічних наук, доцент Авраменко І.М. Кафедра економіки підприємства Затверджено методичною радою КДПУ Протокол № ___ від “___” ____ 200_ р. Голова методичної ради проф. В. В. Костін Зміст Стор. 1. Мета і завдання дисципліни, її місце в навчальному процесі. 2. Методичні рекомендації щодо самостійної роботи студентів з дисципліни “Потенціал підприємства: формування та оцінювання”. 2.1. Сутнісна характеристика потенціалу підприємства. 2.2. Формування потенціалу підприємства. 2.3. Конкурентоспроможність потенціалу підприємства. 2.4. Теоретичні основи оцінки потенціалу підприємства. 2.5. Методичні підходи до оцінки потенціалу підприємства. 2.6. Оцінка вартості земельної ділянки, будівель і споруд. 2.7. Оцінка ринкової вартості машин і обладнання. 2.8. Нематеріальні активи та методи їх оцінки. 2.9. Трудовий потенціал підприємства та його оцінка. 2.10. Оцінка вартості бізнесу. 2.11. Прикладні аспекти оцінки потенціалу підприємства. 1. Мета і завдання дисципліни, її місце в навчальному процесі В умовах проголошення незалежності України її народ бореться за економічний суверенітет своєї країни, здійснює радикальні реформи, створює основи ринкової економіки. В цих умовах найважливішим завданням є формування у широких мас інтересів та стимулів до праці. Розкріпачення інтелектуальних, організаторських, духовних здібностей, оновлення виробничих фондів, підвищення на інвестиційно-інноваційній основі потужності підприємств. Дисципліна ”Потенціал підприємства: формування та оцінювання” – сукупність матеріально-технічних, нематеріальних, фінансових та інших ресурсів капіталу, які перебувають у розпорядженні підприємства або можуть бути додатково залучені й використані для простого чи розширеного відтворення факторів виробництва та інших складових потенціалу підприємства. Мета дисципліни – дати майбутнім фахівцям з дисципліна ”потенціал підприємства: формування та оцінювання” щодо сутності й механізму функціонування таких категорій , як сутнісна характеристика потенціалу підприємства, структура потенціалу підприємства, потенціал підприємства як інтегрована економічна система, ефект синергії, оптимізація структури потенціалу підприємства, конкурентоспроможність потенціалу підприємства, формування вартості потенціалу підприємства, методологія визначення вартості, оцінка вартості земельної ділянки, будівель та споруд, оцінка ринкової вартості машин і обладнання, нематеріальні активи та методи їх оцінки, трудовий потенціал підприємства та методи його оцінки, оцінка вартості бізнесу тощо, сформувати в них теоретичну та методологічну базу, необхідну для подальшого оволодіння, відповідно спеціалізації, конкретною економікою. Теоретичний курс з “потенціалу підприємства: формування та оцінювання” передбачає також використання знань на практиці, вміння оцінювати і аналізувати економічну політику, що проводиться в країні, формування у студентів економічного мислення. Завдання курсу: дати правильне розуміння , розкриття закономірностей і категорій, а також економічних відносин ринкової системи в нерозривному зв’язку з продуктивними силами суспільства в умовах становлення ринкової економіки України. У результаті вивчення курсу студент повинен знати:
Дисципліна ”Потенціал підприємства: формування та оцінювання” взаємопов’язана з такими курсами, як ”Основи економічної теорії”, “Основи ринкової економіки”, “Економіка підприємства”, “Аналіз діяльності фірми”, “Підприємство: стратегія, організація, ефективність” тощо. ^ роботи студентів 2.1. Тема 1. Сутнісна характеристика потенціалу підприємства Ця тема є вступною частиною курсу, яка визначає такі поняття: сутнісно-змістова еволюція терміну “потенціали”, потенціал підприємства, структура потенціалу підприємства, графоаналітична модель потенціалу підприємства. Тому студентам особливу увагу необхідно звернути на категорії. За допомогою яких розкривається зміст зазначених вище питань теми. Потрібно розібратися в точках зору з потенціалу підприємства як вітчизняних, так і закордонних науковців. Далі слід зосередитись на визначенні моделі потенціалу підприємства, розподілі діяльності підприємства за функціональними блоками для оцінювання його потенціалу. ^ Виробничий потенціал – реальний об’єм продукції, котрий можливо виробити за повного використання наявних ресурсів. Виробнича сфера – умовна назва сфери матеріального виробництва, котра застосовується в економічній науці. Виробництво – процес створення різноманітних видів економічної продукції. Економічний потенціал – сукупна виробнича сила праці всіх працездатних членів суспільства. Потенціал – засоби, запаси, джерела, які є в наявності і можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети або розв’язання певної задачі. Потенціал – це узагальнена збірна характеристика ресурсів, прив’язана до місця і часу. Підприємницький потенціал - сукупність ресурсів (трудових, матеріальних, технічних, фінансових, інноваційних і т.д.) , навичок і можливостей керівників, спеціалістів та інших категорій персоналу щодо виробництва товарів, здійснення робіт (послуг), отримання максимального доходу (прибутку) і забезпечення сталого функціонування та розвитку підприємства. Потенціал підприємства – максимально можлива сукупність активних і пасивних, явних і прихованих альтернативів (можливостей) якісного розвитку соціально економічної системи підприємства у певному середовищі господарювання (ситуаційно-ринкова складова) з урахуванням ресурсних, структурно-функціональних, часових, соціокультурних та інших обмежень. Структура системи (якою є потенціал підприємства) – мережа найсуттєвіших, стійких (інваріантних) зв’язків між елементами. Макроструктура виражає найстійкіші (інваріантні) з зв’язки системи. А мікроструктура – змінні (іновірні). Сутність макро- і мікроструктури об’єкта або процесу, тобто сукупність усіх зв’язків, і становить їхній зміст. Запитання для самоконтролю 1. Дайте визначення потенціалу підприємства? 2. Що таке потенціал? 3. Дайте визначення виробничого потенціалу? 4. Дайте визначення економічного потенціалу? 5. Що таке структура системи? 6. Що таке зміст? 7. Як ви розумієте графоаналітичну модель потенціалу підприємства? ^ 2.2. Тема 2. Формування потенціалу підприємства Методичні вказівки В цій темі слід звернути увагу на методичні та організаційно-економічні засади формування потенціалу підприємства. Проаналізувати потенціал підприємства як інтегровану економічну систему, особливості економічних систем, сутність ефекту синергії. Необхідно акцентувати увагу студентів на сучасних тенденціях формування потенціалу підприємства та особливостях формування потенціалу підприємства залежно від специфіки підприємницької діяльності. Допомогти освоїти алгоритм формування потенціалу підприємства, питання оптимізації структури потенціалу підприємства. ^ Формування потенціалу підприємства – це процес ідентифікації та створення спектра підприємницьких можливостей, його структуризації та побудови певних організаційних форм задля стабільного розвитку та ефективного відтворення. Унікальність – у будь який час система має притаманні тільки їй ресурсні та організаційні можливості. Синергічність – цілеспрямованість дії елементів системи посилює ефективність її функціонування. Мультиплікативність – геометрична залежність виявлення позитивних і негативних ефектів функціонування елементів системи. Цілісність системи – це цілісність , властивості якої виявляються лише за взаємодії її елементів. Пряма корисність – збільшення чистих грошових потоків від як найповнішого використання потенціалу підприємства. Опосередкована корисність – збільшення вартості потенціалу підприємства, або зміна мультиплікатора ціна підприємства / прибуток. Запитання для самоконтролю
2.3. Тема 3. Конкурентоспроможність потенціалу підприємства Методичні вказівкиРозглядаючи дану тему, необхідно охарактеризувати конкурентоспроможність потенціалу підприємства та її рівні. Звернути увагу на особливості конкурентоспроможності потенціалу підприємства, на методи її оцінки, а також класифікацію методів оцінки. Проаналізувати прикладні моделі оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства. Акцентувати увагу на індикаторах використання ресурсів, використання праці, місткості ринку, дохідності, використання часового ресурсу. Розглянути матрицю конкурентоспроможності потенціалу підприємства, резерви і витрати останнього. Проаналізувати проведені розрахунки, які зведені в таблицю для вибору стратегії стосовно підвищення конкурентоспроможності потенціалу підприємства та ін. ^ Конкурентоспроможність потенціалу підприємства – комплексна порівняльна характеристика, яка відображає рівень переважання сукупності показників оцінки можливості підприємства, що визначають його успіх на певному ринку за певний проміжок часу стосовно сукупності аналогічних показників підприємств-конкурентів. Критеріальні методи за інформаційну базу беруть абсолютні (натуральні або вартісні) значення ключових показників. Експертні методи прості у використанні, не потребують збирання повної інформації про конкурентів, оскільки базуються на думці досвідчених фахівців. Графічні методи забезпечують найвищий рівень сприйняття кінцевих результатів оцінки, інтерпретованих у графічних об'єктах (рисунках, графіках, діаграмах та ін.). Математичні методи базуються на факторних моделях оцінки, які полягають у розрахунку одного (інтегрального) показника або кількох цифрових значень показників, за якими формується остаточна оцінка. Логістичні методи є алгоритмізованими методами оцінки, які базуються на логічних припущеннях. Одномоментні методи – це, по суті, статичні методи, тому що оцінюють тільки фактичний стан справ , не забезпечуючи можливості розроблення заходів на перспективу. Стратегічні методи уможливлюють не тільки оцінку стану конкурентоспроможності потенціалу підприємства на конкретну дату, а й розроблення стратегічних заходів з поліпшення цього потенціалу. Індикаторні методи ґрунтуються на використанні системи індикаторів, за допомогою якої проводиться оцінка конкурентоспроможності потенціалу підприємства (фірми) і національної економіки в цілому. ^
Рекомендована література: 6, 7, 8, 9, 11, 12, 14, 18, 23 (див. с. ) 2.4. Тема 4. Теоретичні основи оцінки потенціалу підприємства ^ В цій темі слід звернути увагу на оцінку потенціалу підприємства: основні цілі та сфери застосування. Проаналізувати систему управління та механізм процесу оцінювання потенціалу підприємства, а також структурно-логічну схему формування вартості потенціалу підприємства та його складових. Охарактеризувати принципи оцінки ринкової вартості потенціалу підприємства та їх взаємозв’язок, дати видову характеристику вартості в обміні та користуванні. Засвоїти ознаки поділу та види прав власності. ^ Оцінка – це результат визначення та аналізу якісних і кількісних характеристик об’єкта, що ним управляють (керують), а також самого процесу управління ним. Оцінка вартості потенціалу підприємства – це упорядкований, цілеспрямований процес визначення в грошовому виразі вартості об’єкта з урахуванням потенційного та реального доходу, який має місце в певний проміжок часу за умов конкретного ринку. Вартість – це гроші чи грошовий еквівалент, який покупець готовий обміняти на який-небудь предмет чи об’єкт. Вартість – це міра того , скільки гіпотетичний покупець готовий заплатити за оцінювану вартість. Витрати – це міра затрат, необхідних для того щоб створити об’єкт, подібний до оцінюваного. Ціна – це історичний факт, який відображає витрати на купівлю подібних об’єктів за колишніми угодами, а також теперішній факт відображення ціни пропонування продавця. Вартість в обміні – це ціна, яка переважає на вільному, відкритому конкурентному ринку. Ліквідаційна вартість – це грошова сума, яку реально можна отримати від продажу оцінюваної власності, коли бракує часу для проведення адекватного маркетингу і визначення її ринкової вартості. Заставна вартість – це оцінка за ринковою вартістю майна (майнових прав),що передаються як гарантія забезпечення боргових чи інших зобов’язань. Страхова вартість – базується на вартості заміщення (відтворення) об’єкта оцінки в цілому чи окремих його елементів, найпіддатливіших до руйнування (знищення). Орендна вартість – розрахункова величина вартості об’єкта оцінки, яка використовується для визначення нормативу орендної плати. ^
Рекомендована література: 3, 4, 6, 7, 8, 11, 12, 14, 19, 20 (див. с. ) 2.5. Тема 5. Методичні підходи до оцінки потенціалу підприємства ^ Звернути увагу на методологію визначення вартості потенціалу підприємства, підкреслити, що базисом для оціночної методології слід вважати сукупність принципів, що базуються на міжнародних стандартах оцінки. Розібратися в загальній класифікації методів оцінки підприємства та його потенціалу, а також в ієрархії чинників, що формують вартість об’єкта оцінки. Проаналізувати порівняльний підхід до оцінки потенціалу підприємства, а також внутрішню економічну логіку побудови коефіцієнта каналізації та методи визначення коефіцієнта каналізації за оцінки вартості потенціалу підприємства. Охарактеризувати результатну оцінку потенціалу підприємства. ^ Витратний (майновий) підхід до оцінки майна підприємства – визначає вартість об’єкта за сумою витрат на його створення та використання. Порівняльний (ринкових) підхід до оцінки майна підприємства – визначає вартість на базі порівняння з аналогами, що вже були об’єктами ринкових угод. Результатний (дохідний) підхід до оцінки майна підприємства –оцінює вартість об’єкта на засаді величини чистого потоку позитивних результатів від його використання. Традиційне поняття ”грошового потоку” означає суму чистих доходів, пов’язаних з діяльністю підприємства, отриманих з цих джерел. Ресурсний метод – розрахунок окремих елементів кошторису, що необхідні для реалізації управлінського рішення, через облік витрат у поточних чи прогнозних цінах і тарифах. Ресурсно-індексний метод – поєднання ресурсного методу з системою вартісних індексів, які використовуються виробником чи будівельником об’єкта. Індекси вартості – це відношення поточних (прогнозних) вартісних характеристик об’єкта до базових аналогів-ресурсів. Базисно-компенсаційний метод – облік окремих елементів кошторису та визначення додаткових витрат на компенсацію їх змін під впливом цінових (тарифних) факторів. ^
Рекомендована література: 1, 2, 3, 4, 6, 11, 12, 13, 21, 25 (див. с. ) ^ Методичні вказівки Необхідно звернути увагу на теоретичні аспекти визначення земельних ділянок та інших об’єктів складовими потенціалу підприємства. Об’єктивно необхідним базисом створення будь-якого підприємства, його цілісного майнового комплексу є земельна ділянка та розміщені на ній інші об’єкти нерухомості. Проаналізувати особливості оцінки земельної ділянки, будівель і споруд, порівняльні характеристики нормативно-грошової та експертної оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення. Охарактеризувати основи оцінки вартості земельних ділянок, будівель і споруд. Дати оцінку вартості будівель і споруд. ^ Алгоритм – сукупність дій (правил) для розв’язання даної задачі. Земельна ділянка – це частина земної поверхні, яка має фіксовані межі, характеризується визначеним місцерозташуванням, природними властивостями, різними фізичними параметрами, правовим і господарським статусом та іншими характеристиками, що забезпечують її використання в економічних відносинах. Фізична площа земельної ділянки – це площа земної поверхні в межах певної ділянки з урахуванням нерівностей її поверхні. Геодезична площа земельної ділянки – площа проекту меж земельної ділянки в геодезичній системі координат. Межі земельної ділянки – це периметр ділянки, що відокремлює її від суміжних ділянок і встановлюється безпосередньо на місцевості згідно з каталогом координат кутів поворотів. Юридичний статус – це сукупність права власності будови, застави, сервітутів, переваги придбання та інших законних зобов’язань щодо земельних ділянок, які визначають специфіку їх відчуження та використання. Монопольна рента утворюється на всіх ділянках незалежно від їх місце розташування в межах міста, оскільки різні види діяльності можуть потребувати найрізноманітніших умов для свого розміщення, а пропонування вільних ділянок через обмеженість міської території в цілому, як правило, не відповідає попиту на них. ^
Рекомендована література: 1, 2, 3, 4, 6, 11, 12, 13, 21, 25 (див. с. ) ^ Методичні вказівки Вивчаючи цю тему необхідно з’ясувати об’єкт, цілі та особливості оцінки машин і обладнання, інвентарний об’єкт, рухоме майно (власність), фізичний знос, технологічне та функціональне старіння. Слід звернути увагу на класифікацію та ідентифікацію машин і обладнання, а також на економічне старіння. Підкреслити те, що зменшення вартості відбувається внаслідок матеріального зносу. Якщо вартість знизилась внаслідок втрати об’єктом конкурентоспроможності, падіння ринкового попиту порівняно з аналогічними об’єктами, то це свідчить про його техніко-економічне старіння (знос). Необхідно розкрити зміст методичних особливостей оцінки машин і обладнання, розібратися в методах оцінки. ^ Ідентифікація – ототожнення, порівняння, уподібнення. Ідентичність – рівнозначність, тотожність, однаковість. Інвентарний об’єкт – закінчений пристрій, предмет чи комплекс предметів зі всіма пристосуваннями та приладдями, що належать до нього. Матеріальний знос – втрата об’єктом корисних властивостей, спричинена природними явищами, зносу конструктивних елементів під час експлуатації, а також під впливом зовнішніх негативних факторів (аварій, перевантажень, стихійних лих та ін.). Техніко-економічне старіння (знос) – зниження вартості внаслідок втрати об’єктом конкурентоспроможності, падіння ринкового попиту порівняно з іншими аналогічними об’єктами. Технологічне старіння заведено вважати наслідком науково-технічного прогресу в сфері створення нових конструкцій, технологій і матеріалів, що виявляється у знеціненні пов’язаної з ними техніки порівняно з новими аналогами, які дешевше коштують та потребують менших експлуатаційних витрат (обслуговування та ремонт). Економічне старіння – це знецінення об’єкта, зумовлене впливом зовнішніх факторів (зміною ринкової рівноваги попиту і пропонування, запровадженням законодавчих обмежень на використання певного виду устаткування через невідповідність екологічним чи ергономічним критеріям, погіршенням якості сировини і т.д.). Функціональне старіння – знецінення об’єкта в результаті невідповідності його параметрів і характеристик сучасному техніко-економічному рівню, що забезпечує достатню потужність, точність, надійність, енергоємність, екологічність та інші споживчі властивості. ^
Рекомендована література: 2, 5, 7, 8, 11, 12, 13, 14, 19, 21, 25 (див. с. ) ^ методи їх оцінки Методичні вказівки Під час опрацювання теми слід звернути увагу на те. що сучасний період розвитку всіх без винятку промислово розвинених країн, як правило, визначається якісним та швидким розвитком науки і техніки. Наука не може успішно розвиватися, якщо виробництво не забезпечує її необхідним устаткуванням, пристроями, інструментами. У свою чергу виробництво не розвивається без наукових досягнень. Саме тому основним фактором розвитку економіки нашої держави може стати тільки інноваційне підприємництво, засноване на найновіших досягненнях науково-технічного прогресу. Акцентуючи увагу на понятті “нематеріальні активи”, необхідно підкреслити, що поняття – принципово новий об‘єкт фінансового обліку, що інтегрує в собі всі особливі види вкладення капіталу підприємства, а також характеризує його економічний потенціал і фінансову стабільність. Назвати специфічні риси нематеріальних активів, а також дати класифікацію нематеріальних активів підприємства. Проаналізувати процес перетворення продукту інтелектуальної праці в нематеріальний актив підприємства. Запропонувати для розгляду модель формування портфеля нематеріальних активів підприємства. Охарактеризувати роль, значення та характер участі нематеріальних активів у господарській діяльності підприємства, а також методологію оцінки не матеріальних активів підприємства. Звернути увагу на особливості оцінки окремих видів нематеріальних активів підприємства. ^ Нематеріальні активи – принципово новий об’єкт фінансового обліку, що інтегрує в собі всі особливі види вкладення капіталу підприємства, а також характеризує його економічний потенціал і фінансову стабільність. Саме поняття “нематеріальний актив” трактується по-різному. В існуючих на сьогодні визначеннях під нематеріальним активом підприємства розуміють як умовну вартість об’єктів інтелектуальної власності, так витрати на нематеріальні активи. Інтелектуальний продукт чи продукт розумової (інтелектуальної) праці – продукт творчих зусиль, що має певне значення для спеціалістів у певній галузі знань. Інтелектуальна власність – сукупність прав на інтелектуальний продукт. Нематеріальний актив - об’єкт інтелектуальної власності, в тому числі промислової, а також аналогічні права, визначені у встановленому законодавством порядку об’єктом оподаткуванням. Споживча вартість – динамічний стан корисності нематеріального активу в конкретних умовах господарювання. Ринковим підхід до оцінювання нематеріальних активів передбачає порівняння об’єкта оцінювання з представленими на ринку аналогічними об’єктами. Запитання для самоконтролю
Рекомендована література: 1, 2, 6, 7, 8. 11, 12. 13, 19, 20 (див. с. ) ^ Методичні вказівки Досвід ефективного господарювання підтверджує винятково важливу роль кадрової складової потенціалу підприємства, від кількісної та якісної збалансованості та рівня використання якої значною мірою залежать не тільки високі кінцеві показники господарської діяльності, досягнуті конкурентні переваги у виробничій сфері, організації та управлінні, а й можливості забезпечення сталого конкурентоспроможного розвитку підприємства. Крім того необхідно звернути увагу на те, що з усіх елементів соціально-економічної системи підприємства тільки персонал володіє здатністю активно і самостійно реагувати на динамічні зміни господарського середовища, поєднуючи у часі і просторі усі інші компоненти. Проаналізувати такі компоненти трудового потенціалу організації: кадровий, професійний, кваліфікаційний і організаційний. Дати характеристику методології оцінки трудового потенціалу організації, а також методики його оцінки. Акцентувати увагу на основах управління трудовим потенціалом підприємства. ^ Трудові ресурси – це економічно активна, працездатна частина населення регіону, яка володіє фізичними і культурно-освітніми можливостями для участі в економічній діяльності підприємства (організації). Персонал – це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності. Трудовий потенціал – це існуючі сьогодні та передбачувані трудові можливості, які визначаються чисельністю, віковою структурою, професійними, кваліфікаційними та іншими характеристиками персоналу підприємства. Трудовий потенціал працівника є змінною величиною, він безумовно змінюється. Працездатність людини й акумульовані (нагромаджені) у процесі трудової діяльності творчі здібності працівника (досвід) підвищуються в міру розвитку й удосконалення знань і навичок, зміцнення здоров’я, поліпшення умов праці і життєдіяльності. Але вони можуть і знижуватися, якщо, зокрема, погіршується стан здоров’я працівника, посилюється режим праці і т.д. Запитання для самоконтролю
Рекомендована література: 7, 8, 11, 12. 13, 14, 20, 22 (див. с. ) ^ Методичні вказівки Звернути увагу на те, що при визначенні вартості бізнесу використовуються детально розглянуті раніше три основні підходи – витратний. Результатний (дохідний) та аналоговий (порівняльний). Головна складність визначення ринкової вартості бізнесу полягає у необхідності проведення системних розрахунків і узгодження таких основних складових і ринкової вартості всіх активів підприємства (матеріальних і нематеріальних), ефективності розподілу та використання виробничих ресурсів, якості господарських процесів (виробничих та управлінських), ринкової позиції та конкурентоспроможності підприємства тощо. Підкреслити, що мета та характер розрахунків вимагають вирізняти внутрішню та зовнішню оцінку вартості бізнесу. Охарактеризувати загальну внутрішню модель оцінки вартості бізнесу. Проаналізувати структурно логічний граф показників вартості бізнесу, а також методи оцінки вартості бізнесу та методи результатного підходу до його оцінки тощо. ^ Відповідно до міжнародних стандартів, оцінка вартості бізнесу – це акт чи процес формування умовиводу оцінювача та підрахунку вартості бізнесу, цілісного майнового комплексу або пов’язаних з ним прав. Простий балансовий метод - вартість бізнесу визначається рівною різниці між активами та пасивами фірми. Метод нагромадження активів – вартість бізнесу дорівнює різниці між ринковою вартістю всіх активів підприємства та ринковою вартістю усіх його пасивів (зобов’язань) у по елементному розрізі. Метод прямої капіталізації доходів – вартість бізнесу дорівнює теперішній вартості майбутніх грошових потоків від його використання, що можуть бути капіталізовані учасниками (власниками). Метод мультиплікаторів – вартість бізнесу оцінюється на основі визначених коефіцієнтів, що відтворюють суттєві характеристики аналогічних об’єктів, представлених на ринку. Запитання для самоконтролю
Рекомендована література: 6, 7, 8, 11, 12, 15, 19, 20, 21, 22 (див. с. ) ^ потенціалу підприємства Методичні показники У цій темі необхідно звернути увагу на те, що необхідність оцінки потенціалу підприємства завжди зв’язана з цілями і задачами підприємства, що можуть мати місце при тих або інших обставинах розвитку ринку, конкуренції, факторів зовнішнього та внутрішнього середовища. Україні, яка має обмежені ресурси й інвестиційні можливості надзвичайно важливо виявляти найбільш перспективні галузі для їх підтримки і розвитку. Охарактеризувати розвиток перспектив галузі та дати йому оцінку. Проаналізувати формування цілі та розробку стратегії. Дати характеристику вибору об’єктів для інвестування. ^ Стратегія - це постерн або план, інтегруючий головні цілі організації, її політику й дії в деяке узгоджене ціле. Стратегічна ціль (задача) визначає, які результати і коли можуть бути досягнуті. Стратегічні рішення визначають загальний напрямок розвитку підприємства і його життєспроможність перед прогнозованими, а також не передбачуваними і невідомими на даний момент подіями, які можуть мати місце. ^
Рекомендована література: 3, 5, 6, 7, 8, 11, 12, 13, 15, 16, 17, 19 (див. с. ) Список літератури Нормативна 1. Закон Украины ”О налогообложении прибыли предприятий” // Бизнес № 23 (230) от 16.06.1997г. 2. Статистичні таблиці з послання Президента України до Верховної Ради України від 15.04.2003р. // Економіст, №6, 2003. 3. Постановление Кабинета Министров Украины № 1554 от 12.10.2000г. “Методика оценки стоимости имущества во время приватизации”. 4. Постановление Кабинета Министров Украины № 1440 от 10.09.2003г. “Общие положения оценки имущества и имущественных прав”. 5. Постановление Кабинета Министров Украины № 1891 от 10.12.2003г. “Методика оценки стоимости имущества”. 6. Закон України “Про приватизацію в Україні”. Хрестоматія з правознавства. – Київ, Юрінком інтер, 1998. 7. Закон України “Про підприємство” від 07.02.1991р. – Київ, Юрінком інтер, 1998. 8. Закон України “Про підприємництво”. Правовые основы предпринимательской деятельности. – Харьков, Фактор, 2003. 9. Закон України “Про захист економічної конкуренції” від 11.01.2001. 10.“Нормы профессиональной деятельности оценщика” от 11.04.1995г. Украинского общества оценщиков (редакция от 18.08.1999г.) – http://uto.com.ua. Основна 11. О.С.Федонін, І.М.Рєпіна, О.І.Олексик. Потенціал підприємства: формування та оцінка. Навчальний посібник. Київ, КНЕУ, 2004. 12. В.Н.Гавва, Е.А.Бажко. Потенціал підприємства: формування та оцінювання. Навчальний посібник. Київ, 2004. 13. Інноваційна стратегія українських реформ. // Гальчинский А.С., Геєць В.М., Кінах А.К., Семиноженко В.П. – К.: Знання України, 2002. 14. Экономика предприятия: Учебник // Под ред. проф. О.И.Волкова. – М.: ИНФРА. М, 2001. 15. Экономическая стратегия фирмы: Учебное пособие // Под ред. А.П.Градова. – СПб.: Спец-лит, 2000. 16. Гавва В.Н. Вопросы стратегического управления машиностроительным предприятием. Х.: НАКУ,2002. 17. Гавва В.Н. Стратегия предприятия: анализ, разработка и реализация: Учебное пособие. – Х.: Нац. Аэрокосм. Ун-т “Харьк. авиац. ин-т”, 2003. 18. Портер М. Конкуренция //Пер. с анг. – М.: Изд. Дом “Вильямс”, 2003. 19. Оценка стоимости предприятия (бизнеса): Учебное пособие // Под ред. Н.А.Абдулаева, Н.А.Колайко. – М.:ЭКМОС, 2000. 20. Ревуцкий Л.Д. Потенциал и стоимость предприятия. – М.: Перспектива, 1997. 21. Міжнародні стандарти оцінки: принципи, стандарти та правила // за ред. О.Драніковського, І.Іванової. – К.: УКРелс, 1999. 22. Григорьев В.В., Островкин И.М. Оценка стоимости предприятий. Имущественный подход. Учеб. –практическое пособие – М.: дело, 1998. Додаткова 23. Фатхутдинов Р.А. Стратегический менеджмент. Учебник для вузов. – М.:ЗАО “Бизнес-школа”. ”Интел-Синтез”, 1998. 24. Ансофф И. Стратегическое управление // Пер. с анг. – М.:Єкономика,1998. 25. Зотов И., Моченков А. Искусство проведения операций с недвижимостью – Х.: “Оригинал”, 1996. Методичні рекомендації щодо самостійної роботи з дисципліни “Потенціал підприємства: формування та оцінювання” для студентів денної та заочної форм навчання зі спеціальності 7.050107 – “Економіка підприємства”. Укладач доцент Авраменко І.М. Відповідальний за випуск кандидат економічних наук, доцент О.І.Маслак Видавничий відділ КДПУ Тираж __ примірників Кременчук 2006 |
