Методичні вказівки до самостійної роботи І виконання розрахункового завдання з дисципліни «Оподаткування підприємств» icon

Методичні вказівки до самостійної роботи І виконання розрахункового завдання з дисципліни «Оподаткування підприємств»




НазваМетодичні вказівки до самостійної роботи І виконання розрахункового завдання з дисципліни «Оподаткування підприємств»
Сторінка3/7
Дата22.06.2012
Розмір0.96 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4   5   6   7
^

3.Методичні вказівки для самостійної роботи студентів


3.1. Самостійне вивчення окремих питань теми 1 «Теоретичні основи оподаткування» здійснюється на підставі рекомендованої літератури: основної [1], [2] і додаткової [1], [3], [5], [6].

Студенти можуть також використати наведену нижче інформацію.

Визначення сутності податків має два аспекти: соціологічний і прагматичний.

У соціологічному значенні податки – це фінансова основа існування суспільства.

Відомий російський економіст М.І. Тургенєв, аналізуючи історію оподаткування різних країн, писав: «В естественном или диком состоянии человека потребности в налогах существовать не может. Каждый печется, как может, о своем пропитании, о своем сохранении. По мере составления общества сперва из одного потом из нескольких и многих элементов, необходимость частных пожертвований для пользы общественной утвердилась между людьми. Эти пожертвования, сначала состоявшие в некоторых простых работах, в удалении части плодов, от земли получаемых, умножались и совершенствовались более и более вместе с усовершенствованием общества».

В енциклопедичному словнику Ф.А. Брокгауза і І.А. Єфрона зазначається: «Существование стройной системы налогов есть признак высокой ступени государственного развития».

М.І. Тургенєв головне призначення податків визначав таким чином: «Налоги суть средство к достижению цели общества или государства, т.е. той цели, которую люди себе предполагают при соединении своем в общество или при составлении государства. На сем основывается, и право правительства требовать податки от народа».

В сучасних умовах податки є фінансовою основою усіх держав з розвинутою економікою. Державне управління вважається діяльністю, яка породжує суспільну корисність у формі державних благ. Держава надає “чисті” суспільні блага: національну безпеку, охорону здоров'я, культуру, науку і т.п. Ціна цих благ – податки. Значущість ціни формується в політичному процесі – через парламенти.

Податки існують в сучасних державах незалежно від волі і бажань окремих членів суспільства.

Український вчений В.М. Федосов відповідно до сучасних умов так розкриває суттєву сторону податків: «… сущностная сторона вытекает из того, что их функционирование связано с объективно существующей необходимостью принудительного отчуждения государством части вновь созданной стоимости в денежной форме, её изъятия, концентрации и перераспределении …».

Прагматичний аспект сутності податків відображається в законах про оподаткування. Так, закон України «Про систему оподаткування» в редакції від 18 лютого 1997 р. визначає:

«Під податком і збором (обов’язковим платежем) до бюджетів та державних цільових фондів слід розуміти обов’язків внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Державні цільові фонди – це фонди, які створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов’язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб ...

Сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування»[1].

^ При визначенні функцій податків треба виходити з того, що функції – це виявлення сутності в дії. Податки виконують фінансову функцію забезпечення матеріальних умов різних державних інститутів: державного управління, національної оборони, охорони здоров'я, правосуддя, освіти та ін. Вони є основним джерелом доходів державних бюджетів сучасних розвинутих країн.

Податки також використовують як засіб державного втручання у процес суспільного виробництва, в розвиток науково-технічного прогресу. Регулювання економіки проводиться державою з допомогою податкового механізму – сукупністю організаційно-правових форм і методів управління діяльністю щодо обчислення, стягування податків, здійснення контролю за податковою дисципліною.

Одним з інструментів податкового регулювання є надання податкових пільг: вилучення, скидок, податкового кредиту. Вилученням називаються ситуації, коли окремі об’єкти оподаткування не враховуються при оподаткуванні. Частіше таке трапляється, коли частина прибутку чи іншого доходу направляється на фінансування заходів, в реалізації яких зацікавлена держава.

^ Скидки – форма податкових пільг, зв’язана з витратами платника.

Податковий кредит – форма пільги, об’єктом якої є нарахована сума податку, а не доходи чи витрати платника. Ця пільга використовується у формах: скорочення суми податку, зниження ставки податку, відстрочки по платежах до бюджетів.

Як приклад втручання держави в розвиток науково-технічного прогресу можна навести законодавче впровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності в ряді регіонів України з метою залучення інвестицій для розвитку пріоритетних видів економічної діяльності. Цим режимом передбачається введення податкових і митних пільг для суб’єктів підприємницької діяльності, що реалізують інвестиційні проекти з реконструкції, перепрофілювання та реконструкції підприємств на відповідних умовах. Так, на території м. Харкова згідно із Законом України “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова” від 11.05.2000р. спеціальний режим інвестиційної діяльності запроваджується на строк 30 років. Він застосовується до суб’єктів підприємницької діяльності, які зареєстровані на території міста Харкова і відповідно до укладеного з Радою з питань спеціального режиму інвестиційної діяльності договору (контракту) реалізують інвестиційні проекти на території міста у пріоритетних видах економічної діяльності за переліком Кабінету Міністрів України, вартістю, еквівалентною не менше:

  • 3 млн. доларів США – у металургії та обробці металу, виробництві машин і устаткування, електричного, електронного і транспортного устаткування;

  • 1 млн. доларів США – у виробництві електроенергії, газу та води, коксу, інших неметалевих мінеральних виробів, транспорті, зв’язку, обробці металевих відходів та брухту;

  • 700 тис. доларів США – у будівництві, асенізації, прибиранні вулиць та обробці відходів, хімічному виробництві, виробництві меблів, целюлозно-паперовій та поліграфічній промисловості;

  • 500 тис. доларів США – у харчовій промисловості та переробці сільськогосподарських продуктів, текстильній промисловості та пошитті одягу, виробництві шкіри й шкіряного взуття, у сфері освіти, охорони здоров’я, соціальної допомоги, у сфері досліджень і розробок у галузі природничих та технічних наук.

До суб’єктів підприємницької діяльності під час реалізації ними інвестиційних проектів відповідно до укладених з Радою договорів (контрактів) застосовується запроваджений цим Законом спеціальний правовий режим підприємницької діяльності та надаються передбачені цим Законом пільги щодо сплати ввізного мита, податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств та плати за землю.

Звільняються від сплати ввізного мита на період реалізації інвестиційних проектів, але не більше ніж на п’ять років суб’єкти підприємницької діяльності, які ввозять на митну територію України – на територію міста Харкова – для потреб власного виробництва, пов’язаного з реалізацією цих інвестиційних проектів відповідно до укладених з Радою договорів (контрактів):

  • матеріали і сировину, перелік та обсяги яких визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

  • устаткування, обладнання та комплектуючі до них.

Ця пільга не застосовується при ввезенні на митну територію України підакцизних товарів.

У разі нецільового використання зазначених устаткування, обладнання та комплектуючих до них податок на додану вартість справляється виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче за митну вартість, перераховану в гривні за валютним (обмінним) курсом, установленим Національним банком України на день оформлення ввізної вантажної митної декларації, з урахуванням пені, нарахованої на таку суму податку, виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на день збільшення податкового зобов’язання, за період від дати ввезення таких товарів на митну територію України до дати збільшення податкового зобов’язання.

Звільняється на три роки від оподаткування прибуток (в частині, одержаній від освоєння інвестиції) новоствореного, перепрофільованого, реструктуризованого, реконструйованого підприємства, що реалізує інвестиційній проект відповідно до укладеного з Радою договору (контракту).

Прибуток таких підприємств, одержаний від реалізації інвестиційного проекту з четвертого по шостий рік включно, оподатковується за ставкою в розмірі 50 відсотків діючої ставки оподаткування. Ця норма застосовується з моменту одержання зазначеними підприємствами першого прибутку.

Порядок обліку та обчислення прибутку, одержаного від реалізації інвестиційного проекту, визначається Державною податковою адміністрацією України.

Студенту необхідно навести приклади надання податкових пільг, виходячи з вивчення окремих видів податків.

^ Вивчення принципів оподаткування слід починати з осмислення основних робіт основоположників наукової теорії оподаткування.

Аналізуючи податки, що стягувались в Англії та інших західноєвропейських державах, А. Сміт в роботі «Дослідження природи і причин багатства народів» (1776р.) запропонував чотири принципи оподаткування:

  1. Піддані держави повинні по можливості згідно зі своїми здібностями й силами, відповідно до доходу брати участь в утриманні уряду, тобто відповідно до доходу, якими вони користуються під заступництвом і захистом держави.

  2. Податок, який зобов’язується сплачувати кожна окрема особа, має бути точно визначеним, а не довільним. Строк сплати, спосіб платежу, його сума – все це повинно бути гранично ясним для платника.

Там, де цього немає, кожна особа, обкладена конкретним податком, віддається в більшій чи меншій мірі під владу збирача податків, який може обтяжувати податок для всякого невгодного йому платника або під загрозою такого обтяжування включати для себе подарунок чи хабар.

Невизначеність оподаткування, пише А. Сміт, розвиває нахабство і сприяє підкупності того розряду людей, які і без того не користуються популярністю навіть в тому випадку, якщо вони не відзначаються нахабністю і підкупністю. Точна визначеність того, що кожна окрема особа повинна платити, в питаннях оподаткування вважається справою настільки великого значення, що дуже значна нерівномірність справляє набагато менше зло, ніж дуже мала міра невизначеності.

  1. Кожний податок повинен справлятися в той час і тим способом, коли і як платнику зручно його платити.

  2. Кожний податок повинен бути так задуманий і розроблений, щоб він брав і утримував з кишені народу якомога менше понад те, що він дає у скарбницю держави.

А. Сміт зазначив, що податок може брати чи утримувати з кишені народу значно більше того, що приносить в казну держави такими шляхами:

По-перше, його збір може вимагати великого числа чиновників, утримання яких спроможне поглинути більшу частину тієї суми, яку приносить податок, і вимагання яких можуть обтяжувати народ додатковим податком.

По-друге, він може стати в перешкоді застосуванню праці населення і перешкоджати йому займатися тими промислами, які дають засоби існування і роботу більшості людей. Змушуючи людей платити, він може тим самим зменшувати чи, навіть, знищувати фонди, які дозволяли б їм здійснювати ці платежі з більшою легкістю.

По-третє, конфіскаціями та іншими порушеннями, яким піддаються люди, які намагаються уникнути сплати податку, він часто розоряє їх і, таким чином, знищує ту вигоду, яку суспільство могло б одержати від вкладання капіталів. Нерозумний податок створює велику спокусу для контрабанди, а покарання за контрабанду повинні посилюватись відповідно до спокуси.

Всупереч всім звичайним принципам справедливості закон спершу створює спокусу, а потім карає тих, хто піддається їй, причому він посилює покарання відповідно до тієї самої обставині, яка, безперечно, повинна була б пом’якшити його, а саме відповідно до спокуси чинити злочин.

А. Сміт обґрунтував думку, яка ввійшла в сучасну податкову практику, про те, що власник капіталу, на відміну від власника землі, може залишити країну ,в якій він зазнав обтяжливого оподаткування і контролю, і перемістити свій капітал в іншу країну з більш сприятливим податковими умовами. Він вважав, що держава повинна створювати сприятливі податкові умови для капіталу, щоб він залишався у своїй країні. Капітал, писав А. Сміт, обробляє землю, дає застосування праці. «Податок, що призводить до відтоку капіталу з якоїсь країни, веде, таким чином, до зникнення всіх джерел доходів государя і суспільства. Внаслідок перенесення капіталу в іншу країну неминуче зменшаться більшою або меншою мірою не тільки прибуток з нього, а й земельна рента та заробітна плата».

Його податкова теорія істотно вплинула на розвиток практики оподаткування спочатку в Англії, а потім в інших розвинутих державах.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про систему оподаткування» від 18 лютого 1997 р. в Україні система оподаткування будується за принципами:

  • стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності – введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

  • обов’язковості – впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об’єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

  • рівнозначності й пропорційності – справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов’язкових платежів) на рівні прибутку і пропорційно більших податків і зборів (обов’язкових платежів) на більші доходи;

  • рівності, недопущення будь-яких виявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до суб’єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов’язків щодо сплати податків та інших обов’язкових платежів;

  • соціальної справедливості – забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого, неоподаткованого мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі й надвисокі доходи;

  • стабільності – забезпечення незмінності податків і зборів (обов’язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

  • економічної обґрунтованості – встановлення податків і зборів (обов’язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей, враховуючи необхідність досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

  • рівномірності сплати – встановлення строків сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

  • компетенції – встановлення і скасування податків і зборів (обов’язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до чинного законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і місцевими Радами;

  • єдиного підходу – забезпечення єдиного підходу до розроблення податкових законів з обов’язковим визначенням платника податку і збору (обов’язкового платежу), об’єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов’язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов’язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

  • доступності – забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов’язкових платежів).

Сукупність об’єктів оподаткування можна розподілити таким чином:

    1. Доход (прибуток, заробітна плата).

    2. Майно (нерухомість, предмети розкоші і т.п.).

    3. Передача майна (спадщина, дарування, угоди купівлі-продажу).

    4. Споживання (споживчі товари, послуги).

    5. Ввіз і вивіз товарів за кордон.

Студент повинен навести приклади конкретних податків відносно названих об’єктів, виходячи з вітчизняної історії оподаткування, а також інших держав.

Залежно від ознак угруповання податки класифікуються таким чином:

  1. За співвідношенням ставки податку до доходу: пропорційні, прогресивні, регресивні й надзвичайні.

Для пропорційного податку характерна стабільна ставка податку незалежно від величини доходу (податок на прибуток підприємства).

Податок вважається прогресивним, якщо з ростом доходу передбачається збільшення ставки податку (податок на доходи фізичних осіб).

Регресивний податок характеризується зниженням середньої ставки податку в міру зростання доходу. Наприклад, якщо частина доходу відкладається на заощадження, то податок на додану вартість стає регресивним, оскільки частка доходу на сплату податку в ціні товарів споживання буде зменшуватись по відношенню до загальної суми доходу.

Надзвичайні податки встановлюються в особливих випадках: війни, стихійного лиха і т.п. (збір до фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення).

  1. За рівнем податкового регулювання: загальнодержавні й місцеві.

Згідно із Законом України «Про систему оподаткування» в редакції від 18 лютого 1997 р. із змінами та доповненнями до загальнодержавних належать такі податки, збори (обов’язкові платежі):

    1. податок на додану вартість;

    2. акцизний збір;

    3. податок на прибуток підприємств;

    4. податок на доходи фізичних осіб;

    5. мито;

    6. державне мито;

    7. податок на нерухоме майно (нерухомість);

    8. плата (податок) за землю;

    9. рентні платежі;

    10. податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

    11. податок на промисел;

    12. збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

    13. збір за спеціальне використання природних ресурсів;

    14. збір за забруднення навколишнього природного середовища;

    15. збір до Фонду для здійснення заходів з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

    16. збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;

    17. збір до державного інноваційного фонду;

    18. плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

    19. фіксований сільськогосподарський податок;

    20. збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства;

    21. єдиний збір у пунктах перетину державного кордону;

    22. збір у вигляді надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію;

    23. збір за використання радіочастотного ресурсу України;

    24. збір до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб(початковий, регулярний, спеціальний).

До місцевих податків належать:

  1. податок з реклами;

  2. комунальний податок.

До місцевих зборів (обов’язкових платежів) належать:

  1. збір за паркування автотранспорту;

  2. ринковий збір;

  3. збір за видачу ордера на квартиру;

  4. курортний збір;

  5. збір за участь у бігах на іподромі;

  6. збір за виграш на бігах;

  7. збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

  8. збір за право використання місцевої символіки;

  9. збір за право проведення кіно- і телезйомки;

  10. збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

  11. збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

  12. збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;

  13. збір з власників собак.

  1. Залежно від економічного впливу на платника податки розподіляються на прямі й непрямі. В основі розподілу податків на прямі й непрямі лежить теоретична можливість їх перекладання на споживача товарів (робіт, послуг).

Платниками прямих податків є ті юридичні чи фізичні особи, які одержують доходи (прибуток, заробітну плату), володіють майном.

Платниками непрямих податків держава законодавчими актами встановлює осіб, які продають товари (роботи, послуги). На них покладається юридична відповідальність за своєчасну сплату податку. Фактичним платником (носієм податку) є особа, яка споживає товари (роботи, послуги), оскільки сплачує за них ціну, що містить податок (податок на додану вартість, акцизний збір).

  1. За суб’єктами оподаткування: податки для юридичних осіб і податки для фізичних осіб.

Студент повинен розкрити зміст податків четвертої групи, а також навести відповідні приклади.

3.2. Самостійне вивчення теми 3 ґрунтується на засвоєнні положень Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 р. № 98/96-ВР із змінами.

Сутність патентування полягає в тому, що деякі види підприємницької діяльності дозволяється здійснювати тільки після придбання торгового патенту.

Торговий патент – це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб’єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися визначеними законом видами підприємницької діяльності.

Підставою для придбання патенту є заявка, яка повинна містити такі реквізити:

  • найменування суб'єкта підприємницької діяльності;

  • витяг з установчих документів щодо юридичної адреси суб'єкта підприємницької діяльності, а у випадках, коли патент придбано для структурного (відокремленого) підрозділу, – довідка органу, який погодив місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу, із зазначенням цього місця;

  • вид підприємницької діяльності, здійснення якої потребує придбання торгового патенту;

  • найменування документа про повну або часткову сплату вартості торгового патенту.

Торговий патент видається за плату суб'єктам підприємницької діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів або місцезнаходженням їх структурних (відокремлених) підрозділів, суб'єктам підприємницької діяльності, які проводять торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), - за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг, а суб'єктам підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, - за місцем реєстрації цих суб'єктів.

Суб'єкт підприємницької діяльності, який припинив діяльність, що відповідно до цього Закону підлягає патентуванню, до 15 числа місяця, що передує звітному, письмово повідомляє про припинення такої діяльності відповідний державний податковий орган. При цьому торговий патент підлягає поверненню до державного податкового органу, який видав його, а суб'єкту підприємницької діяльності повертається надмірно сплачена сума вартості торгового патенту.

Торговий патент містить такі реквізити:

  • номер;

  • найменування володільця ;

  • вид підприємницької діяльності;

  • назва виду побутових послуг чи послуг у сфері грального бізнесу;

  • місце реєстрації громадянина як суб'єкта підприємницької діяльності чи місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи (місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу цього суб'єкта);

  • для транспортних засобів – зазначення "виїзна торгівля";

  • термін дії;

  • місцезнаходження державного податкового органу, який видав торговий патент;

  • відмітка державного податкового органу про надходження плати за виданий ним торговий патент

Торговий патент повинен бути розміщений:

  • на фронтальній вітрині магазину, а в разі її відсутності – біля касового апарата;

  • на фронтальній вітрині малої архітектурної форми;

  • на табличці – для автомагазинів, розвозок та інших видів пересувної торговельної мережі, а також для лотків, прилавків та інших видів торгових точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності місцях;

  • у пунктах обміну іноземної валюти;

  • у приміщеннях для надання послуг у сфері грального бізнесу та надання побутових послуг.

Торговий патент має бути відкритим і доступним для огляду.

Торговий патент є чинним на території органу, який здійснив реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності чи з яким погоджено місцезнаходження його структурного (відокремленого) підрозділу за місцем видачі торгового патенту цьому суб'єкту. Передача торгового патенту іншому суб'єкту підприємницької діяльності або іншому структурному (відокремленому) підрозділу суб'єкта підприємницької діяльності не дозволяється.

Торговий патент, виданий для здійснення торговельної діяльності з використанням пересувної торговельної мережі (автомагазини, розвозки тощо), дійсний на території України.

Патентуванню підлягають наступні види підприємницької діяльності:

1. Торговельна, що здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Пунктами продажу товарів є:

  • магазини та інші торгові точки, що знаходяться в окремих приміщеннях, будівлях або їх частинах і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину;

  • кіоски, палатки та інші малі архітектурні форми, які займають окремі приміщення, але не мають вбудованого торговельного залу для покупців;

  • автомагазини, розвозки та інші види пересувної торговельної мережі;

  • лотки, прилавки та інші види торгових точок у відведених для торговельної діяльності місцях, крім лотків, прилавків, що надаються в оренду суб'єктам підприємницької діяльності – фізичним особам і знаходяться в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі - ринків усіх форм власності;

  • стаціонарні, малогабаритні й пересувні автозаправні станції, заправні пункти, які здійснюють торгівлю нафтопродуктами і стиснутим газом;

  • фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети, відкриті літні майданчики, кіоски та інші пункти громадського харчування;

  • оптові бази, склади-магазини або інші приміщення, що використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

У разі, коли суб'єкт підприємницької діяльності має структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент повинен придбати окремо кожний структурний (відокремлений) підрозділ (торгова точка).

2. Надання побутових послуг. Перелік послуг, що відносяться до побутових, визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно із постановою Кабміну України від 27.04.1998 р. № 576 патентуванню підлягають:

  • пошив тентів, чохлів, штор, драпувань;

  • ремонт радіотелевізійної, аудіо- та відеоапаратури (крім структурних підрозділів, розташованих у сільській місцевості);

  • заміна елементів живлення;

  • ремонт та виготовлення ювелірних виробів;

  • ремонт та виготовлення металовиробів;

  • ремонт та технічне обслуговування транспортних засобів, що належать громадянам;

  • ремонт та будівництво індивідуального житла (квартир), садових будиночків, гаражів;

  • перукарські послуги (тільки на території міст Києва і Севастополя, обласних центрів);

  • прокат аудіо-, відеокасет, CD-дисків;

  • прокат автотранспортних засобів;

  • прокат весільного вбрання і одягу для урочистих подій;

  • послуги ломбардів;

  • фотопослуги та послуги фотолабораторій;

  • послуги аудіо-, відеозапису.

3. Операції з торгівлі готівковими валютними цінностями. Під торгівлею готівковими валютними цінностями слід розуміти продаж готівкової іноземної валюти, інших готівкових платіжних засобів, виражених в іноземній валюті (в тому числі дорожніх, банківських та персональних чеків), а також операції з дебетування кредитних (дебетових) карток в обмін на валюту України, інших готівкових платіжних засобів, виражених у валюті України, а також в обмін на іншу іноземну валюту.

Пунктами обміну іноземної валюти у цьому Законі слід розуміти:

  • обмінні пункти уповноважених банків;

  • обмінні пункти уповноважених банків, що розташовані поза їх операційними залами;

  • обмінні пункти інших кредитно-фінансових установ, які одержали ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з торгівлі іноземною валютою;

  • обмінні пункти суб'єктів підприємницької діяльності, які діють на підставі агентських угод з уповноваженими банками.

У разі, коли суб'єкт підприємницької діяльності має структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент придбавається окремо для кожного структурного (відокремленого) підрозділу (обмінного пункту).

4. ^ Надання послуг у сфері грального бізнесу

Під гральним бізнесом слід розуміти діяльність, пов'язану з влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (крім державних) та розиграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі.

Казино, інші гральні місця (дома) повинні займати окремі приміщення або будівлі й мати гральний зал для відвідувачів (крім гральних автоматів і більярдних столів).

Надання послуг у сфері грального бізнесу поза межами відведених на ці цілі приміщень або будівель, а також у приміщеннях, що не мають грального залу для відвідувачів, не дозволяється.

У разі, коли суб'єкт підприємницької діяльності має структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент повинен придбати окремо кожний структурний (відокремлений) підрозділ (грального місця).

^ Не підлягає патентуванню підприємницька діяльність:

1) підприємств і організацій Укоопспілки, військової торгівлі, аптек, які перебувають у державній власності, та торгово-виробничих державних підприємств робітничого постачання у селах, селищах та містах районного підпорядкування;

2) суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які:

  • здійснюють торговельну діяльність з лотків, прилавків і сплачують ринковий збір (плату) за місце для торгівлі продукцією в межах ринків усіх форм власності;

  • сплачують податок на промисел у порядку, передбаченому чинним законодавством;

  • здійснюють продаж вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинництва, худоби, кролів, нутрій, птиці (як у живому вигляді, так і продукції їх забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки), продукції власного бджільництва;

  • сплачують державне мито за нотаріальне посвідчення договорів про відчуження власного майна, якщо товари кожної окремої категорії відчужуються не частіше одного разу на календарний рік;

  • сплачують фіксований податок відповідно до законодавства про оподаткування доходів фізичних осіб;

3) суб'єктів підприємницької діяльності, створених громадськими організаціями інвалідів, які мають податкові пільги згідно з чинним законодавством і здійснюють торгівлю виключно продовольчими товарами вітчизняного виробництва і продукцією, виготовленою на підприємствах Українського товариства сліпих та Українського товариства глухих.

Без придбання торгового патенту суб'єкти підприємницької діяльності або їх структурні (відокремлені) підрозділи здійснюють торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва:

  • хліб і хлібобулочні вироби;

  • борошно пшеничне й житнє;

  • сіль, цукор, олія соняшникова і кукурудзяна;

  • молоко і молочна продукція, крім молока і вершків згущених з добавками і без них;

  • продукти дитячого харчування;

  • безалкогольні напої;

  • морозиво;

  • яловичина і свинина;

  • домашня птиця;

  • яйця;

  • риба;

  • ягоди і фрукти;

  • мед та інші продукти бджільництва, бджолоінвентар і засоби захисту бджіл;

  • картопля і плодоовочева продукція;

  • комбікорми для продажу населенню.

Не потребує також патентування:

  • реалізація суб'єктом підприємницької діяльності продукції власного виробництва фізичним особам, які перебувають з ним у трудових відносинах, через пункти продажу товарів, вбудовані у виробничі або адміністративні приміщення цього суб'єкта;

  • діяльність суб'єктів підприємницької діяльності із закупівлі у населення продукції (заготівельна діяльність), якщо подальша реалізація такої продукції відбувається за розрахунками у безготівковій формі (пункти приймання склотари, макулатури, відходів паперових, картонних і ганчіркових; заготівля сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки);

  • діяльність у торговельно-виробничій сфері (громадське харчування) на підприємствах, в установах, організаціях, у тому числі навчальних закладах з обслуговування виключно працівників цих підприємств, установ, організацій та учнів і студентів у навчальних закладах.

Вартість торгового патенту на здійснення торговельної діяльності та з надання побутових послуг встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів, асортиментного переліку товарів, місцезнаходження об’єкта з надання побутових послуг та виду побутових послуг. Термін дії звичайного торгового патенту для цих видів діяльності становить 12 календарних місяців.

Вартість торгового патенту на здійснення цих видів діяльності за календарний місяць встановлюється в межах таких граничних рівнів:

  • на території міста Києва, обласних центрів – від 60 до 320 грн.;

  • на території міста Севастополя, міст обласного підпорядкування (крім обласних центрів) і районних центрів – від 30 до 160 грн.;

  • на території інших населених пунктів – до 80 грн.

У разі, коли пункти продажу товарів розташовані в курортних місцевостях або на територіях, прилеглих до митниць, інших пунктів переміщень через митний кордон, органи місцевого самоврядування, до бюджетів яких спрямовується плата за торговий патент, можуть прийняти рішення про збільшення плати за торговий патент, але не більше 320 грн. за календарний місяць. Додаткові доходи, отримувані внаслідок прийняття таких рішень, повністю спрямовуються до відповідних місцевих бюджетів.

На здійснення торговельної діяльності передбачено також короткотерміновий і пільговий торговий патент.

Термін дії короткотермінового торгового патенту становить від 1 до 15 днів. Вартість такого патенту встановлена у фіксованому розмірі – 10 грн. за один день.

Оплата вартості звичайного торгового патенту на здійснення торговельної діяльності проводиться щомісячно до 15 числа місяця, який передує звітному, а оплата вартості короткотермінового торгового патенту здійснюється не пізніше ніж за один день до початку проведення торговельної діяльності.

Під час придбання торгового патенту суб'єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату в розмірі вартості торгового патенту за один місяць. На суму, сплачену під час придбання торгового патенту, зменшується розмір плати за торговий патент, яка підлягає внесенню в останній місяць його дії.

Пільговий торговий патент видається суб'єктам підприємницької діяльності або їх структурним (відокремленим) підрозділам, які здійснюють торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва:

  • поштові марки, листівки, вітальні листівки й конверти непогашені, ящики, коробки, мішки, сумки та інша тара з дерева, паперу і картону, що використовується для поштових відправлень підприємствами Державного комітету зв'язку України, і фурнітура до них;

  • періодичні видання друкованих засобів масової інформації, що мають реєстраційні свідоцтва, видані уповноваженими органами України, книги, брошури, альбоми, нотні видання, буклети, плакати, картографічна продукція, що видаються юридичними особами - резидентами України;

  • проїзні квитки;

  • товари народних промислів (крім антикварних і тих, що становлять культурну цінність згідно з переліком, який встановлюється Міністерством культури України);

  • готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти, предмети догляду, перев'язувальні матеріали та інше медичне приладдя) й вітаміни для населення; ветеринарні препарати, папір туалетний, зубні паста й порошки, косметичні серветки, дитячі пелюшки, тампони, інші види санітарно-гігієнічних виробів з целюлози або її замінників, термометри, індивідуальні діагностичні прилади (незалежно від країни їх походження);

  • вугілля, вугільні брикети, паливо пічне побутове, гас освітлювальний і газ скраплений, торф паливний кусковий, торф'яні брикети і дрова для продажу населенню;

  • мило господарське, а також сірники (незалежно від країни їх походження);

  • насіння овочевих, баштанних, квіткових культур, кормових коренеплодів та картоплі (незалежно від країни його походження);

  • зошити.

У пільговому торговому патенті обов'язково наводиться повний перелік товарів, що передбачаються для реалізації.

Пільговий торговий патент мають право придбати:

1. Суб'єкти підприємницької діяльності, які реалізують інвалідам товари повсякденного вжитку та продукти харчування через торговельні установи, створені для цієї мети громадськими організаціями інвалідів.

2. Суб’єкти підприємницької діяльності, які займаються продажем періодичних видань, друкованих засобів масової інформації, на торгівлю супутньою продукцією за таким переліком: ручки, олівці, інструменти для креслення, пензлі, мастихіни, мольберти, фарби, лаки, розчинники та закріплювачі для малювання та живопису, полотно, багети, рамки та підрамники для картин, швидкозшивачі, інші канцелярські прилади та конторське приладдя, крім виготовлених з дорогоцінних і напівдорогоцінних металів (незалежно від країни їх походження).

3. Суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торговельну діяльність на території військових частин і військових навчальних закладів виключно товарами військової атрибутики та повсякденного вжитку для військовослужбовців.

У разі придбання пільгового торгового патенту вноситься одноразова плата в розмірі 25 грн. за 12 календарних місяців.

Вартість торгового патенту на здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями встановлюється у фіксованому розмірі 960 грн. за календарний місяць.

Термін дії торгового патенту на здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями становить 36 календарних місяців.

Оплата вартості торгового патенту на здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями здійснюється щоквартально до 15 числа місяця, який передує звітному кварталу.

Під час придбання торгового патенту на здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями суб'єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату в розмірі вартості торгового патенту за один місяць. На цю суму зменшується розмір плати за торговий патент, що підлягає внесенню в останній квартал його дії.

Вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу встановлюється у фіксованому розмірі (за рік):

  • для використання грального автомата з грошовим або майновим виграшем - 4200 грн.;

  • для використання грального столу з кільцем рулетки - 192000 грн.;

  • для використання інших гральних столів (спеціальних столів для казино, крім столів для більярду) – 144000 грн. за кожний стіл;

  • для використання кегельбанів, що вводяться у дію за допомогою жетона, монети або без них, – 6000 грн. за кожний гральний жолоб (доріжку);

  • для використання столів для більярду, що вводяться в дію за допомогою жетона, монети або без них, крім столів для більярду, що використовуються для спортивних аматорських змагань, – 1800 грн. за кожний стіл для більярду;

  • для провадження інших видів грального бізнесу, включаючи розиграші з видачею грошових виграшів у готівковій формі поза банківські установи або у майновій формі на місці, – 7200 грн. за кожний окремий вид (місце) грального бізнесу.

Торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу має бути виданий на кожне окреме гральне місце (гральний автомат, гральний стіл).

Торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу не дає права на здійснення грального бізнесу, не зазначеного в такому патенті.

Термін дії торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу становить 60 календарних місяців.

Оплата вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу проводиться щоквартально до 15 числа місяця, що передує звітному кварталу.

Під час придбання торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу суб'єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату в розмірі вартості торгового патенту за 3 місяці. На суму, сплачену під час придбання торгового патенту, зменшується розмір плати за торговий патент, яка підлягає внесенню в останній квартал його дії.

Кошти, одержані від продажу торгових патентів, зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування (місцевих бюджетів) за місцем оплати торгового патенту.

За порушення правил патентування підприємницької діяльності Законом встановлена така відповідальність:

  • за порушення строків сплати або неповне внесення чергових платежів нараховується пеня на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України на день виникнення такого податкового боргу або на день його (частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення в його сплаті;

  • за порушення порядку розміщення торгового патенту сплачується штраф у розмірі вартості торгового патенту за один календарний місяць;

  • за здійснення операцій без одержання відповідних торгових патентів, передачу торгового патенту іншому суб’єкту підприємницької діяльності чи відокремленому структурному підрозділу сплачується штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням;

  • за здійснення операцій з реалізації відповідних товарів без одержання пільгового торгового патенту або з порушенням порядку одержання та використання пільгового торгового патенту сплачується штраф у п'ятикратному розмірі вартості пільгового торгового патенту;

  • за здійснення торговельної діяльності без придбання короткотермінового патенту сплачується штраф у подвійному розмірі вартості короткотермінового патенту за повний термін діяльності із зазначеним порушенням.

Штрафи підлягають сплаті порушником у п'ятиденний термін відповідно до законодавства.

До дня сплати вищеназваних штрафів, а також до придбання торгового патенту або оформлення пільгового торгового патенту діяльність відповідних суб'єктів підприємницької діяльності зупиняється.

Посадові особи й громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності у разі порушення вимог цього Закону притягуються до адміністративної відповідальності згідно із законодавством.

3.3. Самостійна робота над темами № 7,11 здійснюється на підставі виконання студентами домашнього завдання (див. розділ 4 цих вказівок).
1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

Методичні вказівки до самостійної роботи І виконання розрахункового завдання з дисципліни «Оподаткування підприємств» iconМіністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства методичні вказівки до виконання розрахункового завдання з дисципліни „Бухгалтерський облік туристичної діяльності”
Методичні вказівки до виконання розрахункового завдання з дисципліни „Бухгалтерський облік туристичної діяльності” (для студентів...
Методичні вказівки до самостійної роботи І виконання розрахункового завдання з дисципліни «Оподаткування підприємств» iconГ. В. Стадник Методичні вказівки та завдання на контрольну роботу, програма курсу І вказівки до самостійної роботи з дисципліни
Методичні вказівки та завдання на контрольну роботу, програма курсу І вказівки до самостійної роботи з дисципліни "Фінанси підприємств...
Методичні вказівки до самостійної роботи І виконання розрахункового завдання з дисципліни «Оподаткування підприємств» iconГ. В. Стадник Методичні вказівки для виконання курсової роботи з дисципліни
Оподаткування підприємств. Методичні вказівки для виконання курсової роботи (для студентів 4 курсу спеціальності 050106 – “Облік...
Методичні вказівки до самостійної роботи І виконання розрахункового завдання з дисципліни «Оподаткування підприємств» iconМетодичні вказівки до виконання обов’язкового домашнього завдання та самостійної роботи з дисципліни
Методичні вказівки до виконання обов’язкового домашнього завдання та самостійної роботи з дисципліни «Управління захистом комерційної...
Методичні вказівки до самостійної роботи І виконання розрахункового завдання з дисципліни «Оподаткування підприємств» iconМетодичні вказівки до практичних занять, самостійної роботи та виконання обов’язкового домашнього завдання з дисципліни
Методичні вказівки до практичних занять, самостійної роботи та виконання обов’язкового домашнього завдання з дисципліни “Економіка...
Методичні вказівки до самостійної роботи І виконання розрахункового завдання з дисципліни «Оподаткування підприємств» iconХарківська націоНАльна академія міського господарства методичні вказівки до вивчення, самостійної роботи та практичних занять з дисципліни "Облік цінних паперів" І завдання до виконання контрольної роботи
Методичні вказівки до вивчення, самостійної роботи та практичних занять з дисципліни "Облік цінних паперів" І завдання до виконання...
Методичні вказівки до самостійної роботи І виконання розрахункового завдання з дисципліни «Оподаткування підприємств» iconМетодичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни "Фінанси підприємств" для студентів економічних спеціальностей
Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни "Фінанси підприємств" / Укладачі: канд екон наук, доц. В. Г. Боронос,...
Методичні вказівки до самостійної роботи І виконання розрахункового завдання з дисципліни «Оподаткування підприємств» iconМ. В. Кадничанський методичні вказівки до самостійної роботи та виконання контрольної роботи з дисципліни
Методичні вказівки до самостійної роботи та виконання контрольної роботи з дисципліни «Економіко-математичні моделі в управлінні...
Методичні вказівки до самостійної роботи І виконання розрахункового завдання з дисципліни «Оподаткування підприємств» iconХарківська національна академія міського господарства методичні вказівки до виконання самостійної роботи
Методичні вказівки до виконання самостійної роботи з дисципліни "Підвалини фундаменти та спецфундаменти" Сост: Бронжаєв М. Ф.– Харків,...
Методичні вказівки до самостійної роботи І виконання розрахункового завдання з дисципліни «Оподаткування підприємств» iconМетодичні вказівки та завдання до виконання розрахункової роботи з дисципліни
Методичні вказівки та завдання до виконання розрахункової роботи з дисципліни «Організація планування та управління підприємством»...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи