Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
“ЗАТВЕРДЖУЮ” Декан юридичного факультету _________________ (Пацурківський П.С.) “ 31 ” серпня 2009 р.
робоча програма (за кредитно-модульною системою) курсу “СУЧАСНИЙ ЮРИДИЧНИЙ ПОЗИТИВІЗМ ” освітньо-кваліфікаційного рівня магістр
для спеціальності 8.06.01.01 ”Право”
Спеціалізації філософія права
Факультет: юридичний
Кафедра теорії та історії держави і права
Форма навчання | Курс | Семестр | Всього годин | К-ть кредитів | Лекції (год.) | Семінарські заняття (год.) | Самостійна робота (год.) | Контрольні (модульні) роботи (шт.) | Курсові роботи (шт.) |
Залік (сем.) |
Екзамен (сем.)
| Денна | 5 | 10 | 72 | 2 | 16 | 8 | 48 | - | - | - | 10 | Заочна | 5 | 10 | 72 | 2 | 6 | 2 | 64 | - | - | - | 10 | Робоча програма складена на основі освітньо-професійної програми напряму 06.01. “Право" спеціальності 06.01.01. «Право»
Робоча програма складена к.ю.н., доцентом Місевичем С. В. ________________________
Робоча програма затверджена на засіданні кафедри теорії та історії держави і права
протокол № 1 . “29” серпня 2009 р.
Завідувач кафедри ___________________________ /Никифорак М.В./
Схвалено методичною радою юридичного факультету
“ 30” серпня 2009 р.
Голова методичної ради юридичного факультету _____________________ /Савчук С.В.
^
Мета вивчення навчальної дисципліни. Метою курсу «Сучасний юридичний позитивізм» є досягнення всебічного глибокого розуміння студентами природи і сутності класичних та сучасних позитивістських доктрин та підготовка їх до можливого застосування цих знань в практичній діяльності, формування належного, якісного рівня правосвідомості та правової культури.
2. Завдання дисципліни. Розкриття специфіки і значення юридичного позитивізму як методологічної основи багатьох правових концепцій; ознайомлення з основами напрямками та течіями класичного і сучасного позитивізму; отримання навичок критичного осмислення засвоюваного матеріалу. Знання філософських основ позитивізму підвищує культуру мислення і поведінки, урізноманітнює світоглядні цінності, дає можливість орієнтації в сучасному суперечливому світі, сприяє розвитку раціональних культурних зв'язків, допомагає становленню самосвідомості і інтелектуальному розвитку.
Перелік основних знань, умінь та навичок, що будуть сформовані у процесі вивчення курсу. У процесі вивчення курсу студенти повинні: набути базисних знань з основ позитивістських концепцій; оволодіти практичними навичками використання теоретичних знань щодо оцінки різноманітних напрямків правової теорії; засвоїти основні положення різних представників класичного та сучасного позитивізму; усвідомити загальнокультурну та методологічну цінність позитивістських доктрин, знання основ якої є важливим елементом юридичної освіти. Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки, шифр та назва напряму, спеціальності, для якої читається курс. Правознавство. Магістерський освітньо-кваліфікаційний рівень. 06.01 Право 8.060101. Кількість кредитів – 2. Курс складається з 3 модулів, 8 навчальних елементів. 100 балів.
Загальна кількість годин. 72.
Кількість годин на тиждень. 2.
Обов’язкова дисципліна чи за вибором. Обов’язкова.
Семестр, в якому читається. Десятий семестр.
Кількість годин відведених на лекції, семінарські, практичні, лабораторні заняття та самостійну роботу студентів. Лекції – 16 годин, семінарські – 8 годин, самостійна робота студентів – 48 годин.
Вид підсумкового контролю Видом підсумкового контролю по навчальній дисципліні «Сучасний юридичний позитивізм» є іспит. ^
Тема 1. Походження, сутність та історичний розвиток філософського позитивізму. Співвідношення філософського позитивізму з юридичним позитивізмом.
Історичні умови, теоретичні джерела та етапи формування і розвитку філософії позитивізму. Поняття “позитивності” в класичній концепції О. Конта та позитивність закону. Друга хвиля позитивізму кінця XIX ст. Логічний атомізм Расела-Вітгінштейна і неопозитивізм “Віденського гуртка”. Аналітична філософія 50-х років XX ст. Постпозитивізм та його правові інтерпретації. Виникнення юридичного позитивізму, його соціально-економічні та ідеологічні джерела, зв`язок з теорією природного права та історичною школою права. Гносеологічний зв’язок форм філософського позитивізму з історичним розвитком юридичного позитивізму.
Література: Желтова В.П. Философия и буржуазное правосознание. – М.: Наука, 1977. – Гл.I., § 2 “Чистая теория права” Г.Кельзена и её философские источники”. – С. 34 – 45. Зорькин В.Д. Позитивистская теория права в России. – М.: Изд-во Московского ун-та 1978. – С. 8 – 101. Ллойд Д. Идея права. Репрессивное зло или социальная необходимость? – М.: ЮГОНА, 2002. – Юридический позитивизм. – С. 108 – 131. Нерсесянц В.С. Философия права. Учебник для вузов. – М., 1997. – Разд.V., гл. 5, § 4, 8. – С. 586 – 606. Опалек К., Вроблевский Е. Юридический позитивизм // Против современной правовой идеологии империализма. – М.: Изд-во ин. лит., 1962. – С. 25 – 69. Патей-Братасюк М. Нариси з філософії права. – Тернопіль, 2002. – 92 с. – (Юридичний позитивізм як форма дегуманізованого західноєвропейськогораціоналізму. Позитивізм та легізм. – С. 48 – 61. Сабо И. Ганс Кельзен и марксистская теория права // Против современной правовой идеологии империализма. – М.: Изд-во ин. лит., 1962. – С. 297 – 341.
Тема 2. Неопозитивізм в праві: основні теоретичні принципи та напрямки.
Неопозитивізм в праві та аналітична юриспруденція. Римські, середньовічні та новітні джерела вказаних напрямків. Логіко-лінгвістичний аналіз структури і мови закону. Ідея конвенціального визначення права в концепції Г.Вільямса. Метод формального розуміння юридичних понять в концепції Г.Харта. Первинні та вторинні правові правила як правила визнання. “Останнє правило”. Конвергенція юридичного неопозитивізму та інших концепцій права. Лiтература Туманов В.А. Неопозитивизм в буржуазной теории права // Сов. госуд. и право. – 1970. – № 1. Хёффе О. Политика. Право. Справедливость. Основоположения критической философии права и государства. – М.: Гнозис, Логос, 1994. – 328 с. Циппеліус Р. Філософія права: Підручник. – К.: Тандем, 2000. – “Чисте” вчення про право. – С. 18 – 20. Четвернин В.А. Естественное право и легистский неопозитивизм // История политических и правовых учений. XX в. – М.: Наука, 1995. – С. 114 – 136.
Тема 3. Нормативізм як сучасна форма розвитку юридичного позитивізму. Аналітична юриспруденція.
Нормативізм Г.Кельзена як сучасна форма розвитку позитивістської парадигми в праві. Роль неокантіанських і феноменологічних джерел у “вченні про чисте право”. Норма як предмет юридичної науки. Протиставлення належного і наявного в розумінні природи норми. Право як самодостатній феномен належного. Онтологічний та гносеологічний зміст Grund-норми в системі ієрархії норм. Нормативістський метод права. Держава як система позитивного права. Верховенство міжнародного права. Аналітична юриспруденція. Римські, середньовічні та новітні джерела вказаних напрямків. Логіко-лінгвістичний аналіз структури і мови закону. Ідея конвенціального визначення права в концепції Г.Вільямса. Метод формального розуміння юридичних понять в концепції Г.Харта.
Лiтература Зорькин В.Д. Позитивистская теория права в России. – М.: Изд-во Московского ун-та 1978. – С. 8 – 101. Крестовская Н.Н., Цвиркун А.Ф. История учений о государстве и праве. – Харьков: Одиссей, 2007. – С. 349-360. Хёффе О. Политика. Право. Справедливость. Основоположения критической философии права и государства. – М.: Гнозис, Логос, 1994. – С. 310-326.
^
Юридичний позитивізм як обгрунтування формально-догматичного методу. Формування і розвиток юридичної логіки. Формально-догматичний метод в праві. Формалізм. Теоретичні джерела формування і розвитку філософії позитивізму. Теоретико-методологічний плюралізм Т. Феєрбенда. Судочинство як процес умовиводу по першій фігурі силогізму. Соціально-економічні джерела позитивізму. Середньовічні джерела позитивізму. Роль феноменологічних джерел у “вченні про чисте право”. Роль неокантіанських джерел у “вченні про чисте право”. Розробка і розвиток юридичної техніки. Римські джерела позитивізму. Протиставлення належного і наявного в розумінні природи норми. Принцип “закон є закон”. Правові інтерпретації постпозитивізму. Право як самодостатній феномен належного. Право як повна і несуперечлива логічна система. Постпозитивізм. Поняття “позитивності” в класичній концепції О. Конта та позитивність закону. Позаісторичне значення досягнень класичної форми юридичного позитивізму. Первинні та вторинні правові правила як правила визнання. Ототожнення права і закону. Основні теоретичні принципи юридичного позитивізму. Онтологічний зміст Grund-норми в системі ієрархії норм. Нормативістський метод права. Нормативізм Г.Кельзена як сучасна форма розвитку позитивістської парадигми в праві. Норма як предмет юридичної науки. Новітні джерела позитивізму. Неопозитивізм в праві та аналітична юриспруденція. Неопозитивізм “Віденського гуртка”. Методологія науково-дослідницьких програм І. Лакатаса. Метод формального розуміння юридичних понять в концепції Г.Харта. Логічний атомізм Расела-Вітгінштейна. Логіко-лінгвістичний аналіз структури і мови закону. Концепція науки та розвитку наукового знання К. Поппера. Концепція «зміни парадигм» та методологічні директиви Т. Куна. Конвергенція юридичного неопозитивізму та інших концепцій права. Історичні умови формування і розвитку філософії позитивізму. Історична обмеженість класичного позитивізму. Ідея конвенціального визначення права в концепції Г.Вільямса. Ідея конвенціального визначення права в концепції Г.Вільямса. Ідеологічні джерела позитивізму. Зв’язок позитивізму з історичною школою права. Зв`язок позитивізму з теорією природного права. Завдання правової науки з точки зору основних напрямків юридичного позитивізму: “логіка правових конструкцій”, “юриспруденція понять”. Етапи формування і розвитку філософії позитивізму. Друга хвиля позитивізму кінця XIX ст. Догматизм позитивізму. Держава як система позитивного права. Гносеологічний зміст Grund-норми в системі ієрархії норм. Гносеологічний зв’язок форм філософського позитивізму з історичним розвитком юридичного позитивізму. Гносеологічне обґрунтування презумпції справедливості діючого закону. Виникнення юридичного позитивізму. Верховенство міжнародного права. Аналітична юриспруденція. Аналітична філософія 50-х років XX ст. “Юридичне мислення” та експлікація його методу. “Останнє правило” Г. Харта.
^ Алексеев Н.Н. К учению об «объективном праве». О нормативизме в праве. – Женева, 1958. – 33 с. Зорькин В.Д. Юридический позитивизм: некоторые аспекты соотношения с философским позитивизмом и позитивистской теорией права // Вестник МГУ. – Сер. Право. – 1977. – № 2. – С. 3 – 13. Зорькин В.Д. Позитивистская теория права в России. – М.: Изд-во Московского ун-та 1978. – С. 8 – 101. Желтова В.П. Философия и буржуазное правосознание. – М.: Наука, 1977. – Гл.I., § 2 “Чистая теория права” Г.Кельзена и её философские источники”. – С. 34 – 45. Корнилов Ф.Д. Юридический догматизм и диалектический материализм. – Саратов, 1925. Ллойд Д. Идея права. Репрессивное зло или социальная необходимость? – М.: ЮГОНА, 2002. – Юридический позитивизм. – С. 108 – 131. Нерсесянц В.С. Философия права. Учебник для вузов. – М., 1997. – Разд.V., гл. 5, § 4, 8. – С. 586 – 606, 635 – 639. Нур Фарахат М. Юридический позитивизм. (Критический анализ). – Автореф. …дис. канд. юрид. наук. – М., 1975. Опалек К., Вроблевский Е. Юридический позитивизм // Против современной правовой идеологии империализма. – М.: Изд-во ин. лит., 1962. – С. 25 – 69. Палиенко Н.И. Нормативный характер права и его отличительные признаки. К вопросу о позитивизме в праве. – Ярославль: Типография Губернського Правления, 1902. – 58 с. Патей-Братасюк М. Нариси з філософії права. – Тернопіль, 2002. – 92 с. – (Юридичний позитивізм як форма дегуманізованого західноєвропейськогораціоналізму. Позитивізм та легізм. – С. 48 – 61. Пяткина С.А. О правовой природе теории русского юридического позитивизма // Правоведение. – 1964. – N 4. Пяткина С.А. Юридический позитивизм в России. – М., 1980. Сабо И. Ганс Кельзен и марксистская теория права // Против современной правовой идеологии империализма. – М.: Изд-во ин. лит., 1962. – С. 297 – 341. Сурия Пракаш Синха. Юриспруденция. Философия права. Краткий курс. – М.: Академия, 1996. Гл. 6 “Позитивистские теории права”. – С. 138 – 163. Тихонравов Ю.В. Основы философии права. Учебное пособие. – М.: Вестник, 1997. – Гл. II., § 3 “Юридический позитивизм”. – С. 349 – 398. Тоцкий H.М. Hаучное значение юридического позитивизма // Право и жизнь. – М., 1926. – Кн. 4 – 5. Туманов В.А. Неопозитивизм в буржуазной теории права // Сов. госуд. и право. – 1970. – № 1. Туманов В.А. Буржуазная правовая идеология. К критике учений о праве. – М.: Наука, 1971. – Гл. III “Юридический позитивизм”. – С. 161 – 242. Хёффе О. Политика. Право. Справедливость. Основоположения критической философии права и государства. – М.: Гнозис, Логос, 1994. – 328 с. Циппеліус Р. Філософія права: Підручник. – К.: Тандем, 2000. – “Чисте” вчення про право. – С. 18 – 20. Четвернин В.А. Естественное право и легистский неопозитивизм // История политических и правовых учений. XX в. – М.: Наука, 1995. – С. 114 – 136. Четвернин В.А. Понятие права и государства. Введение в курс теории права и государства. – М.: Дело, 1997. – 120 с. – (Легистское понятие права. – С. 37 – 47.). Чистое учение о праве Ганса Кельзена. – Вып 1 – 2. – М., 1987 – 88. Юридические понятия и язык права в современных зарубежных исследованиях. Научно-аналитический обзор. – М.: ИНИОН, 1986. – С. 8 – 24.
|