Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет icon

Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет




Скачати 440.48 Kb.
НазваМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Сторінка2/2
Дата01.06.2012
Розмір440.48 Kb.
ТипДокументи
1   2


5.2. Тематичний план практичних (семінарських занять).

з/п

Тема

Кількість годин



Мітральні вади серця: основні симптоми та синдроми на підставі клініко–інструментальних методів обстеження.

2



Аортальні вади серця: основні симптоми та синдроми на підставі клініко–інструментальних методів обстеження.

2



Основні симптоми та синдроми при гіпертонічній хворобі та симптоматичних артеріальних гіпертензіях. Гіпертонічні кризи.

2



Ішемічна хвороба серця: основні симптоми та синдроми при стенокардії та інфаркті міокарда.

2



Основні клінічні прояви при хронічному бронхіті та бронхіальній астмі. Хронічні обструктивні захворювання легень.

2



Пневмонії: симптоми та синдроми на підставі клініко-інструментальних та лабораторних методів дослідження. Пневмосклероз. Рак легень.

2



Основні симптоми та синдроми при сухому та ексудативному плевриті. Синдром дихальної недостатності при патології бронхо–легеневої системи.

2



Клініко-інструментальне та лабораторне дослідження хворих на хронічний гастрит, виразкову хворобу шлунка та 12-палої кишки. Основні симптоми та синдроми.

2



Основні симптоми та синдроми при захворюваннях жовчовивідних шляхів: хронічному холециститі, холангіті, жовчнокам’яній хворобі.

2



Основні клінічні та лабораторні прояви хронічних гепатитів і цирозів печінки.

2



Основні симптоми та синдроми при захворюваннях нирок – гострому та хронічному гломерулонефриті та пієлонефриті. Діагностичне значення фізичних властивостей сечі, наявність сечі білка, білірубіну, уробіліногену, глюкози та кетонових (ацетонових тіл). Клінічне значення змін осоду сечі. Проби Нечипоренко та Аддіса-Каковського, проба Зимницького та їх клінічне тлумачення. Розвۥязування клінічних задач. Демонстрація методики клінічного дослідження сечі.

4



Основні симптоми та синдроми при анеміях. Загальноклінічний аналіз крові. Діагностичне значення загально-клінічного аналізу крові.

4



Курація хворих. Написання історії хвороби.

2



Захист історії хвороби.

2



Підсумковий модульний контроль, у т.ч.

Тест-контроль теоретичної підготовки

Контроль практичних навичок

Аналіз результатів інструментальних та лабораторних досліджень


0,5

0,5

1

Разом

34


^ 5.3. Види самостійної роботи студентів.

з/п

Тема

Кількість годин

1.

Передаудиторна теоретична підготовка до практичних занять за планом практичних занять

12

2.

Опрацювання тем, які не викладаються на практичних заняттях:







Синдром серцевої недостатності: основні клінічні та інструментальні методи обстеження.

1




Геморагічні синдроми та патологія системи згортання крові. Синдром дисемінованого внутрішньосудинного мікрозсідання крові.

4




Основні синдроми при лейкозах. Хронічний лімфолейкоз та мієлолейкоз.

2




Основні симптоми та синдроми при цукровому діабеті. Основні клінічні прояви захворювань щитовидної залози.

4

3.

Індивідуальна робота: курація одного хворого із написанням історії хвороби

4

4.

Підготовка до підсумкового модульного контролю

4

Разом

31


^ 6.Оцінювання навчальної дисципліни студента*

Форми контролю і система оцінювання здійснюються відповідно до вимог програми дисципліни та Інструкції про систему оцінювання навчальної діяльності студентів при кредитно-модульній системі організації навчального процесу, затвердженої МОЗ України (2005)

Оцінка за модуль визначається як сума оцінок поточної навчальної діяльності (у балах) та оцінки підсумкового модульного контролю (у балах), яка виставляється при оцінюванні теоретичних знань та практичних навичок відповідно до переліків, визначених програмою дисципліни.

Максимальна кількість балів, що присвоюється студентам при засвоєнні кожного модулю (залікового кредиту) – 200, в тому числі за поточну навчальну діяльність – 120 балів (60%), за результатами модульного підсумкового контролю – 80 балів (40%).

Поточний контроль здійснюється відповідно до конкретних цілей на кожному практичному занятті, засвоєння змістових модулів (проміжний контроль) – на останньому занятті кожного змістового модулю. Для контролю рекомендується застосовувати наступні засоби діагностики рівня підготовки студентів: комп’ютерні тести, контроль виконання практичних навичок з методів обстеження хворого з подальшою інтерпретацією отриманих даних, аналіз результатів інструментальних та лабораторних досліджень.

^ Оцінювання поточної навчальної діяльності:

Вага кожної теми в межах одного модуля має бути однаковою і визначається кількістю тем в модулі.

Оцінка з дисципліни “Пропедевтика внутрішньої медицини” є рейтинговою та визначається з урахуванням поточної навчальної діяльності студента та оцінок засвоєння ним передбачених програмою модулів. Поточне оцінювання студентів по відповідних темах проводиться за традиційною 4-бальною системою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно) з подальшим перерахунком у багатобальну шкалу.

Оцінка "відмінно " виставляється у випадку, коли студент знає зміст заняття та лекційний матеріал у повному обсязі, іллюструючи відповіді різноманітними прикладами; дає вичерпно точні та ясні відповіді без будь-яких навідних питань; викладає матеріал без помилок і неточностей; вільно вирішує задачі та виконує практичні завдання різного ступеню складності.

^ Оцінка "добре" виставляється за умови, коли студент знає зміст заняття та добре його розуміє, відповіді на питання викладає правильно, послідовно та систематично, але вони не є вичерпними, хоча на додаткові питання студент відповідає без помилок; вирішує всі задачі і виконує практичні завдання. відчуваючи складнощі лише у найважчих випадках.

^ Оцінка "задовільно" ставиться студентові на основі його знань всього змісту заняття та при задовільному рівні його розуміння. Студент спроможний вирішувати видозмінені (спрощені) завдання за допомогою навідних питань; вирішує задачі та виконує практичні навички, відчуваючи складнощі у простих випадках; не спроможний самостійно систематично викласти відповідь, але на прямо поставлені запитання відповідає правильно.

^ Оцінка "незадовільно" виставляється у випадках, коли знанння і вміння студента не відповідають вимогам "задовільної" оцінки.

Оцінювання самостійної роботи:

Оцінювання самостійної роботи студентів, яка передбачена в темі поряд з аудиторною роботою, здійснюється під час поточного контролю теми на відповідному аудиторному занятті. Оцінювання тем, які виносяться лише на самостійну роботу і не входять до тем аудиторних навчальних занять, контролюється при підсумковому модульному контролі.

Перерахунок оцінки за багатобальною шкалою здійснюється з урахуванням кількості практичних занять в кожному з модулів: в модулі 1 – 22 заняття, в модулі 2 – 14 занять.


^ Критерії оцінювання студентів прививченні модуля 1.

Максимальні бали оцінювання студентів під при вивченні модуля 1.

^ Модуль 1. Основні методи обстеження хворих в клініці внутрішніх хвороб

Змістовий модуль 1

Змістовий

модуль 2

Змістовий модуль 3

Змістовий модуль 4

Змістовий модуль 5

Історія хвороби

Індивіду-альна робота студентів

№ теми

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

Макс. бал

5

5

5

5

5

5

5

5

5

5

5

5

5

5

5

5

5

5

5

5

5

5

3

7

Перерахунок поточної успішності студентів при вивченні модуля 1:

Оцінка “відмінно” – 5 балів

Оцінка “добре” – 4 бали

Оцінка “задовільно” – 3 бали

Оцінка “незадовільно” – 0 балів

За поточну навчальну діяльність студент може отримати максимум 120 балів. Ця оцінка вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці “відмінно”, на кількість тем у модулі з додаванням балів за індивідуальну самостійну роботу (максимум 7) та оцінки за історію хвороби (максимум 3).

Критерії оцінювання історії хвороби, написання якої передбачено при вивченні модуля 1:

3 бали – написана методично вірно, без зауважень;

2 бали – написана методично вірно, але окремі розділи недостатньо деталізовано;

1 бал – мають місце окремі зауваження щодо деталізації та послідовності описання розділів;

0 балів – порушено схему та правила написання історії хвороби (в цьому випадку студент має переписати історію хвороби з урахуванням зауважень викладача).

Мінімальна кількість балів, яку може набрати студент при вивченні модуля, вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці “задовільно”, на кількість тем у модулі плюс мінімальна оцінка (1), яку студент може отримати за історію хвороби: 3 х 22 + 1 +3 = 70.


^ Підсумковий модульний контроль з модуля 1.

До підсумкового модульного контролю допускаються студенти, які виконали програму даного модулю та отримали за поточну успішність не менше 67 балів.

Підсумковий модульний контроль з модулю 1 передбачає відповідь на 40 питань тестового контролю, демонстрацію виконання практичної навички (з переліку, вказаного наприкінці модулю) та аналіз результатів інструментального обстеження хворого (ситуаційне завдання). Максимальна кількість балів, яку може отримати студент під час модульного контролю, складає 80, при цьому максимальна оцінка за тестовий контроль – 40 балів, за вирішення ситуаційної задачі – 10 балів, за демонстрацію виконання практичної навички – 30 балів.

Критерії оцінювання виконання практичної навички: виконано без помилок – 30 балів; виконано з несуттєвими недоліками, виправленими під час виконання самим студентом – 20 балів; виконано з недоліками, скоригованими викладачем – 10 балів; не виконано – 0 балів.

Підсумковий контроль вважається зарахованим, якщо студент набрав не менше 50 балів (не менше 30 балів за тестовий контроль, 10 балів за вирішення ситуаційної задачі, 10 балів за демонстрацію виконання практичної навички).


^ Критерії оцінювання студентів при вивченні модуля 2.

Максимальні бали оцінювання студентів під при вивченні модуля 2.

^ Модуль 2. Симптоми та синдроми при захворюваннях внутрішніх органів

Змістовий модуль 6

Змістовий модуль 7

Змістовий модуль 8

Змістовий модуль 9

Індивідуальна робота студентів

№ теми

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

Макс. бал

8

8

8

8

8

8

8

8

8

8

8

8

8

8

8

Перерахунок поточної успішності студентів при вивченні модуля 2:

Оцінка “відмінно” – 8 балів

Оцінка “добре” – 6 балів

Оцінка “задовільно” – 5 балів

Оцінка “незадовільно” – 0 балів

За поточну навчальну діяльність студент може отримати максимум 120 балів (множення кількості балів, що відповідають оцінці “відмінно”, на кількість тем у модулі з додаванням балів за індивідуальну роботу: 8 х 14 + 8 = 120).

Мінімальна кількість балів, яку може набрати студент при вивченні модуля 2, вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці „задовільно” на кількість тем у модулі 5 х 14 = 70.


^ Підсумковий модульний контроль з модуля 2.

До підсумкового модульного контролю допускаються студенти, які виконали програму даного модулю та отримали за поточну успішність не меньше 40 балів.

Підсумковий модульний контроль з модуля 2 передбачає відповідь на 50 питань тестового контролю, демонстрацію виконання практичної навички (з переліку, вказаного наприкінці модулю) та аналіз результатів лабораторного / інструментального дослідження. Максимальна кількість балів, яку може отримати студент під час модульного контролю, складає 80, при цьому максимальна оцінка за тестовий контроль становить 50 балів, за виконання практичної навички – 15 балів, за аналіз результатів лабораторного / інструментального дослідження – 15 балів.

Критерії оцінювання виконання практичних навичок при підсумковому контролі вивчення модуля 2: виконано без помилок – 15 балів; виконано з окремими недоліками, виправленими під час виконання самим студентом – 10 балів; виконано з недоліками, скоригованими викладачем – 5 балів; не виконано – 0 балів).

Критерії оцінювання аналізу результатів лабораторного-інструментального дослідження при підсумковому контролі вивчення модуля 2: проаналізовано вірно – 15 балів; при аналізі зроблено окремі помилки, які студент виправляє самостійно – 10 балів; при аналізі зроблено окремі помилки, які студент виправляє після зауваження викладача – 5 балів; завдання не виконано – 0 балів).

Підсумковий контроль вважається зарахованим, якщо студент набрав не менше 50 балів (не менше 35 балів за відповідь на питання тест-контролю, 5 – при виконанні практичної навички, 5 – при аналізі результатів лабораторного / інструментального дослідження).

^ Оцінювання дисципліни “Пропедевтика внутрішньої медицини”

Оцінка з пропедевтики внутрішньої медицини виставляється студентам, яким зараховані усі модулі з дисципліни. Оцінка з дисципліни є середньою з оцінок за модулі, на які структурована навчальна дисципліна.

Заохочувальні бали за рішенням Вченої Ради можуть додаватися до кількості балів з дисципліни студентам, які мають наукові публікації або зайняли призові місця за участь у олімпіаді з дисципліни серед ВНЗ України та інше.

Об’єктивність оцінювання навчальної діяльності студентів має перевірятися статистичними методами (коефіцієнт кореляції між поточною успішністю та результатами підсумкового модульного контролю).


^ Конвертація кількості балів з дисципліни у оцінки за шкалами ЕСТS та 4-ри бальною (традиційною)


^ За шкалою ЕСТS

За національною шкалою

За шкалою БДМУ

(у балах)

А (відмінно)

відмінно

180-200

В (дуже добре)

добре

165-179

С (добре)

150-164

D (добре)

задовільно

135-149

E (слабко)

120-134

FX

незадовільно

з можливістю повторного складання

70-119

F

незадовільно

з обовۥязковим повторним курсом

1-69


Кількість балів з дисципліни, яка нарахована студентам, конвертується у шкалу ЕСТS наступним чином:

Відсоток студентів визначається на виборці для студентів даного курсу в межах відповідної спеціальності.


^ Оцінка ЕСТS

Оцінка за 4-ри бальною шкалою

А

“5”

В, С

“4”

D, E

“3”

FX, F

“2”


Оцінка з дисципліни FX, F (“2”) виставляється студентам, яким не зараховано хоча б один модуль з дисципліни після завершення її вивчення.


Оцінка FX (“2”) виставляється студентам, які набрали мінімальну кількість балів за поточну навчальну діяльність, але не склали модульний підсумковий контроль. Вони мають право на повторне складання підсумкового модульного контролю не більше двох разів за графіком, затвердженим ректором.

Студенти, які одержали оцінку F по завершені вивчення дисципліни (не виконали навчальну програму хоча б з одного модуля або не набрали за поточну навчальну діяльність з модуля мінімальну кількість балів), мають пройти повторне навчання з відповідного модуля. Рішення приймається керівництвом ВНЗ відповідно до нормативних документів, затвердженим в установленому порядку.


7. Перелік теоретичних питань до підсумкового модульного контролю

Засвоєння модулю 1: Основні методи обстеження хворих в клініці внутрішніх хвороб

  1. Київська школа терапевтів: внесок видатних вітчизняних клініцистів В.П.Образцова, Т.Г.Яновського, М.Д.Стражеска, В.М.Іванова, В.Х.Василенка, М.М.Губергриця в розвиток клінічної медицини.

  2. Методологічні принципи діагностики внутрішніх захворювань.

  3. Основні методи діагностики внутрішніх хвороб.

  4. Схема розпитування обстежуваного. Основні структурні частини анамнезу.

  5. Послідовність проведення загального огляду хворого.

  6. Типи тілобудови та основні їх критерії.

  7. Послідовність пальпації лімфатичних вузлів та характеристика отриманих даних.

  8. Правила проведення огляду голови та шиї.

  9. Послідовність проведення огляду тулуба та кінцівок.

  10. Статичний огляд грудної клітки, діагностичне значення основних симптомів.

  11. Динамічний огляд грудної клітки, діагностичне значення основних симптомів.

  12. Огляд передсерцевої ділянки, діагностичне значення основних симптомів.

  13. Послідовність проведення огляду живота, визначення основних симптомів.

  14. Основні властивості пульсу, правила та послідовність їх визначення.

  15. Правила вимірювання артеріального тиску. Визначення систолічного та діастолічного тиску за методом Короткова, розрахунок пульсового, середньодинамічного тиску.

  16. Пальпаторне дослідження грудної клітки: послідовність проведення, клінічне значення основних симптомів.

  17. Пальпаторне дослідження передсерцевої ділянки, визначення клінічного значення знайдених симптомів.

  18. Поверхнева пальпація живота: алгоритм проведення та аналізу триманих даних.

  19. Теоретичні засади та принципи глибокої методичної ковзної пальпації живота за методом Образцова-Стражеска.

  20. Пальпаторне дослідження сигмоподібної, сліпої кишки, термінального відділу здухвинної кишки, їх властивості в нормі.

  21. Правила пальпації висхідної та нисхідної ободової кишки, їх властивості в нормі.

  22. Методи визначення нижньої межі шлунка.

  23. Пальпаторне дослідження поперечної ободової кишки, основні властивості.

  24. Правила пальпації печінки, діагностичне значення основних симптомів.

  25. Пальпаторне дослідження селезінки.

  26. Способи визначення наявності рідини у черевній порожнині.

  27. Послідовність проведення порівняльної перкусії легень. Основні перкуторні тони та механізм їх формування.

  28. Алгоритм проведення топографічної перкусії легень. Топографічні параметри легень в нормі та при патології.

  29. Перкуторне дослідження серця – відносна серцева тупість: нормальні межі та їх зміщення при змінах камер серця.

  30. Перкуторне дослідження серця – абсолютна серцева тупість: нормальні межі та їх зміщення внаслідок серцевих та позасерцевих причин.

  31. Перкуторне визначення судинного пучка, його діагностичне значення.

  32. Перкусія печінки за методом Образцова: послідовність проведення, параметри в нормі та при патології.

  33. Перкусія печінки за методом Курлова: послідовність проведення, параметри в нормі та при патології.

  34. Перкуторне визначення меж селезінки. Правила проведення, причини збільшення селезінки.

  35. Аускультація легень – визначення основних дихальних шумів, їх якісних та кількісних змін.

  36. Аускультація легень – визначення додаткових дихальних шумів, їх класифікація, алгоритм характеристики аускультативної картини легень

  37. Механізми утворення та різновиди хрипів, їх діагностичне значення.

  38. Основні причини утворення крепітації та шуму тертя плеври. Їх діагностичне значення та способи диференціювання.

  39. Правила та послідовність дослідження бронхофонії, її діагностичне значення.

  40. Аускультація серця – серцеві тони, механізм їх формування та зміни за силою і тембром.

  41. Розщеплення та роздвоєння серцевих тонів, поняття про акцентування ІІ тону.

  42. Додаткові серцеві тони – ритм перепілки та ритм галопу.

  43. Аускультація серцевих шумів: класифікація та умови виникнення.

  44. Аускультація серцевих шумів: послідовність характеристики, відмінності між органічними та функціональними шумами.

  45. Діастолічні функціональні шуми (Флінта, Кумбса, Грехема–Стіла): умови виникнення та діагностичне значення.

  46. Правила аналізу ЕКГ. Підрахунок ЧСС та визначення положення електричної осі серця.

  47. ЕКГ–ознаки порушень автоматизму.

  48. ЕКГ–ознаки порушень збудливості. Диференціація основних видів екстрасистол.

  49. ЕКГ–ознаки порушень провідності. Класифікація порушень провідності.

  50. ЕКГ–ознаки миготливої аритмії та фібриляції передсердь. Механізми їх виникнення.

Засвоєння модулю 2: „Симптоми та синдроми при захворюваннях внутрішніх органів”

  1. Синдром ущільнення легеневої тканини: етіологія, патогенез, клінічні, лабораторні та інструментальні методи діагностики.

  2. Синдром підвищення повітряності легень: етіологія, патогенез, клінічні, лабораторні та інструментальні методи діагностики.

  3. Синдром накопичення рідини в плевральній порожнині: етіологія, патогенез, клінічні, лабораторні та інструментальні методи діагностики.

  4. Синдром накопиченні повітря в плевральній порожнині: етіологія, патогенез, клінічні, лабораторні та інструментальні методи діагностики.

  5. Синдром бронхіальної обструкції: етіологія, патогенез, клінічні, лабораторні та інструментальні методи діагностики.

  6. Синдром болю в серці: етіологія, патогенез, клінічні, лабораторні та Інструментальні методи діагностики.

  7. Синдром недостатності кровообігу: етіологія, патогенез, клінічні, лабораторні та інструментальні методи діагностики.

  8. Синдром лівошлуночкової серцевої недостатності: етіологія, патогенез, клінічні, лабораторні та інструментальні методи діагностики.

  9. Синдром правошлуночкової серцевої недостатності: етіології, патогенез, клінічні, лабораторні та інструментальні методи діагностики.

  10. Синдром судинної недостатності: етіологія, патогенез, клінічні, лабораторні та інструментальні методи діагностики.

  11. Синдром артеріальної гіпертензії: етіологія, патогенез, клінічні, лабораторні та інструментальні методи діагностики.

  12. Диспепсичний синдром: етіологія, патогенез, клінічні, лабораторні та інструментальні методи діагностики.

  13. Дисфагічний синдром; етіологія, патогенез, клінічні, лабораторні та інструментальні методи діагностики.

  14. Типи дискінезії жовчовивідних шляхів: основні клінічні прояви, лабораторні та інструментальні методи діагностики.

  15. Синдром портальної гіпертензії: етіологія, патогенез, клінічні, лабораторні та інструментальні методи діагностики.

  16. Синдром жовтяниці: етіологія, патогенез, клінічні, лабораторні та інструментальні методи діагностики.

  17. Синдром шлунково-кишкової кровотечі: етіологія, патогенез, клінічні, лабораторні та інструментальні методи діагностики.

  18. Нефротичний синдром: етіологія, патогенез, клінічні, лабораторні та інструментальні методи діагностики.

  19. Сечовий синдром: етіологія, патогенез, клінічні, лабораторні та Інструментальні методи діагностики.

  20. Синдром гострої ниркової недостатності: етіологія, патогенез, клінічні, лабораторні та інструментальні методи діагностики.

  21. Синдром хронічної ниркової недостатності: етіологія, патогенез, клінічні, лабораторні та інструментальні методи діагностики.

  22. Анемічний синдром; етіологія, патогенез, клінічні, лабораторні та інструментальні методи діагностики.

  23. Гіперпластичний синдром при хворобах органів кровотворення: етіологія, патогенез, клінічні, лабораторні та інструментальні методи діагностики.

  24. Геморагічні синдроми: класифікація, патогенез, клінічні та лабораторні методи діагностики.

  25. Гіпертиреоїдний синдром: основні причини, клінічні прояви, лабораторні та інструментальні методи діагностики.

  26. Гіпотереоїдний синдром: основні причини, клінічні прояви, лабораторні та інструментальні методи діагностики.

  27. Бронхіти: класифікація, основні клінічні прояви, діагностика.

  28. Бронхоектатична хвороба: класифікація, основні клінічні прояви, діагностика.

  29. Бронхіальна астма: класифікація, основні клінічні прояви, діагностика.

  30. Емфізема легень: симптоматика, діагностика.

  31. Госпітальна та позагоспітальна пневмонії: класифікація, основні клінічні прояви, діагностика.

  32. Сухий та ексудативний плеврити: симптоматика, діагностика.

  33. Рак легень: основні клінічні форми, симптоматика, діагностика.

  34. Мітральні вади серця: основні клінічні прояви, діагностика.

  35. Аортальні вади серця: основні клінічні прояви, діагностика.

  36. Ішемічна хвороба серця: основні клінічні прояви та діагностика стенокардії.

  37. Ішемічна хвороба серця: основні клінічні прояви та діагностика гострого інфаркту міокарда.

  38. Гіпертонічна хвороба: сучасна класифікація, клінічні прояви, діагностика.

  39. Симптоматичні артеріальні гіпертензії: класифікація; дані фізикального, інструментального та лабораторного обстеження, які дозволяють запідозрити вторинну артеріальну гіпертензія.

  40. Хронічний гастрит: класифікація, основні клінічні прояви, діагностика.

  41. Виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки: класифікація, основні клінічні прояви, діагностика.

  42. Хронічний холецистит та холангіт: класифікація, основні клінічні прояви, діагностика.

  43. Жовчнокам'яна хвороба: стадії розвитку, симптоматика, діагностика.

  44. Гепатити: сучасна класифікація, основні клінічні прояви, діагностика.

  45. Цирози печінки: класифікація, основні клінічні прояви, діагностика.

  46. Гострий та хронічний гломерулонефрит: класифікація, основні клінічні прояви, діагностика.

  47. Гострий та хронічний пієлонефрит: класифікація, основні клінічні прояви, діагностика.

  48. Анемії: класифікація, основні синдроми.

  49. Залізодефіцитна анемія: патогенез, клінічні прояви, лабораторні критерії.

  50. В12–фолієводефіцитна анемія: патогенез, клінічні прояви, лабораторні критерії.

  51. Гемолітична анемія: класифікація, основні синдроми, лабораторні критерії.

  52. Хронічні лейкози: основні синдроми, картина крові.

  53. Гемофілія: класифікація, основні клінічні прояви, лабораторна діагностика.

  54. Тромбоцитопенічна пурпура (хвороба Верльгофа): основні клінічні прояви, лабораторна діагностика.

  55. Геморагічний васкуліт (хвороба Шенляйн–Геноха): основні клінічні прояви, лабораторна діагностика.

  56. Цукровий діабет: класифікація, основні симптоми та синдроми, лабораторна діагностика.


^ 8. Перелік практичних завдань та робіт до підсумкого модульного контролю.

Модуль 1: «Основні методи обстеження хворих в клініці внутрішніх хвороб»

  1. Провести розпитування хворого. Зробити висновок щодо отриманих анамнестичних даних.

  2. Провести розпитування хворого із патологією легень. Визначити основні симптоми.

  3. Провести розпитування хворого із патологією серцево–судинної системи. Визначити основні симптоми.

  4. Провести розпитування хворого із патологією шлунково–кишкового тракту. Визначити основні симптоми.

  5. Провести загальний огляд показового хворого. Визначити провідні симптоми.

  6. Провести огляд голови та шиї показового хворого. Визначити клінічне значення симптомів.

  7. Провести огляд тулуба та кінцівок показаового хворого. Визначити клінічне значення симптомів.

  8. Провести огляд грудної клітки хворого із бронхо–легеневою патологією, оцінити статичні ознаки.

  9. Провести огляд грудної клітки хворого із бронхо–легеневою патологією, оцінити динамічні ознаки.

  10. Провести огляд передсерцевої ділянки, визначити клінічне значення симптомів.

  11. Провести огляд живота, визначити клінічне значення симптомів.

  12. Провести пальпаторне дослідження грудної клітки визначити клінічне значення симптомів.

  13. Провести пальпаторне дослідження лімфовузлів, оцінити результати.

  14. Провести пальпаторне дослідження щитовидної залози, оцінити отримані дані.

  15. Провести пальпаторне дослідження пульсу, визначити клінічне значення симптомів.

  16. Провести пальпаторне дослідження передсерцевої ділянки, визначити клінічне значення симптомів.

  17. Провести поверхневу пальпацію живота, визначити клінічне значення симптомів.

  18. Провести пальпаторне дослідження сигмоподібної кишки, визначити клінічне значення симптомів.

  19. Провести пальпаторне дослідження сліпої кишки, визначити клінічне значення симптомів.

  20. Провести пальпаторне дослідження висхідного відділу ободової кишки визначити клінічне значення симптомів.

  21. Провести пальпаторне дослідження низхідного відділу ободової кишки, визначити клінічне значення симптомів.

  22. Провести пальпаторне дослідження поперечної ободової кишки, визначити клінічне значення симптомів.

  23. Провести пальпаторне дослідження печінки, визначити клінічне значення симптомів.

  24. Провести пальпаторне дослідження селезінки, визначити діагностичне значення симптомів.

  25. Провести пальпаторне і перкуторне дослідження нирок, визначити діагностичне значення симптомів.

  26. Визначити нижню межу шлунка, оцінити отримані дані.

  27. Визначити наявність рідини у черевній порожнині, дати клінічну оцінку.

  28. Провести вимірювання артеріального тиску на верхніх кінцівках, оцінити отримані дані.

  29. Провести вимірювання артеріального тиску на нижніх кінцівках, оцінити отримані дані.

  30. Провести порівняльну перкусію легень і визначити клінічне значення симптомів.

  31. Провести топографічну перкусію легень і визначити діагностичне значення симптомів.

  32. Визначити активну рухомість нижнього краю легень, оцінити діагностичне значення симптомів.

  33. Провести перкуторне дослідження серця, визначити межі відносної тупості серця, дати клінічну оцінку.

  34. Провести перкуторне дослідження серця, визначити межі абсолютної тупості серця, дати клінічну оцінку.

  35. Методом перкусії визначити ширину судинного пучка, оцінити отримані дані.

  36. Методом перкусії визначити межі печінки, оцінити діагностичне значення симптомів.

  37. Методом перкусії визначити межі селезінки, дати клінічну оцінку.

  38. Провести аускультацію легень, визначити кількісні та якісні зміни дихання, дати клінічну оцінку.

  39. Провести аускультацію легень, визначити додаткові дихальні шуми, дати клінічну оцінку.

  40. Провести дослідження бронхофонії, дати клінічну оцінку.

  41. Провести аускультацію артерій, визначити діагностичне значення симптомів.

  42. Провести аускультацію серця, визначити зміни його тонів, дати клінічну оцінку.

  43. Провести аускультацію серця, визначити діагностичне значення шумів серця.

  44. Проаналізувати ЕКГ хворого з порушенням автоматизму серця.

  45. Проаналізувати ЕКГ хворого із порушенням збудливості серця. Провести диференціальну діагностику екстрасистол.

  46. Проаналізувати ЕКГ хворого із порушенням провідності серця.

  47. Проаналізувати ЕКГ хворого із комбінованим порушенням збудливості та провідності серця.

  48. Проаналізувати ФКГ хворого із вадою серця.


Модуль 2: „Симптоми та синдроми при захворюваннях внутрішніх органів”

  1. Провести фізикальне обстеження хворого із мітральною вадою серця. Визначити провідні симптоми та синдроми.

  2. Провести фізикальне обстеження хворого із аортальною вадою серця. Визначити провідні симптоми та синдроми.

  3. Провести фізикальне обстеження хворого із артеріальною гіпертензією. Визначити провідні симптоми та синдроми.

  4. Провести розпит хворого на ішемічну хворобу серця (стабільну стенокардію напруги), деталізувати больовий синдром, визначити функціональний клас пацієнта.

  5. Провести загальний огляд та фізикальне обстеження хворого на гострий інфаркт міокарда. Визначити основні симптоми та синдроми.

  6. Оцінити ЕКГ хворого із гострим інфарктом міокарда, визначити характер та локалізацію ураження серцевого м’яза.

  7. Провести фізикальне обстеження хворого із серцевою недостатністю. Визначити основні симптоми та синдроми, встановити функціональний клас пацієнта.

  8. Провести розпит та огляд хворого із обструктивним захворюванням легень. Визначити основні симптоми та синдроми, з урахуванням даних спірографії встановити стадію захворювання.

  9. Провести пальпацію, перкусію грудної клітки та аускультацію легень у хворого із обструктивним захворюванням легень. Визначити основні симптоми та синдроми.

  10. Провести розпит та фізикальне дослідження хворого на пневмонію. Визначити основні симптоми та синдроми.

  11. Провести розпит та фізикальне обстеження хворого із плевритом. Визначити характер плевриту, основні симптоми та синдроми приньому.

  12. Провести розпитування, огляд та пальпацію живота у хворого на хронічний гастрит. Визначити провідні синдроми.

  13. Проаналізувати результати дослідження шлункового вмісту у хворого на хронічний гастрит. Визначити стан шлункової секреці та оцінити його кислотоутворюючу функцію.

  14. Провести розпитування, огляд та пальпацію живота у хворого на виразкову хворобу. Визначити основні синдроми, розпізнати можливу локалізацію виразки.

  15. Провести розпитування, огляд та та пальпацію живота у хворого на хронічний холецистит. Перевірити основні симптоми, характерні для ураження жовчного міхура. Визначити основні синдроми.

  16. Провести розпитування, огляд та та пальпацію живота у хворого на хронічний холангіт. Визначити основні синдроми.

  17. Оцінити дані багатомоментного дуоденального зондування пацієнта із захворюванням жовчовивідних шляхів. Визначити основні симптоми та локалізацію ураження.

  18. Провести розпитування та огляд хворого на гепатит (або цироз печінки). Визначити основні симптоми та синдроми.

  19. Провести фізикальне дослідження хворого на гепатит (або цироз печінки). Визначити основні синдроми з урахуванням даних біохімічного дослідження крові та аналізу сечі.

  20. Провести фізикальне дослідження хворого із захворюванням нирок (пієлонефритом або гломерулонефритом). Визначити основні синдроми.

  21. Проаналізувати загальноклінічний аналіз сечі хворого із захворюванням нирок, аналіз сечі за Зимницьким та Нечипоренком. Визначити основні симптоми та синдроми. Зробити висновок про характер ураженння нирок.

  22. Провести фізикальне обстеження хворого із анемією. Визначити основні симптоми та синдроми, з урахуванням загального аналізу крові визначити характер анемії.

  23. Проаналізувати загальний аналіз крові хворого на лейкоз. Визначити основні лабораторні симптоми та вид хронічного лейкозу.

  24. Провести розпитування та загальний огляд хворого на цукровий діабет, дослідити пульс на судинах верхніх та нижніх кінцівок та артеріальний тиск. Визначити основні симптоми та синдроми.



^

9. Перелік навчально-методичної літератури


Основна література:

  1. Нормативні директивні правові документи регламентуючі накази та інструкції МОЗ України, стандарт якості надання медичної допомого при захворюваннях внутрішніх органів.

  2. Дзяк Г.В., Нетяженко В.З., Хомазюк Т.А. та ін. Основи обстеження хворого та схема історії хвороби (довідник). – Дн-ск, Арт-прес, 2002.

  3. Дзяк Г.В., Хомазюк Т.А., Нетяженко В.З. Основи діагностики внутрішніх хвороб (довідник). – Дн-ск, видавництво ДДМА, 2001.

  4. Нетяженко В.З., Полишко В.К., Семина А.Г. Руководство к практическим занятиям по семиотике и диагностике в клинике внутренних болезней.(в 2-х томах); К: "Хрещатик", 1994.

  5. Нетяженко В.З. Алгоритми діагностики в клініці внутрішніх хвороб, К., Хрещатик, 1996.

  6. Никула Т.Д., Шевчук С.Г., Мойсеєнко В.О., Хомазюк В.А. Пропедевтика внутрішніх хвороб.- К.,1996

  7. Пропедевтика внутрішніх хвороб з доглядом за хворими / За заг. ред. Єпішина А.В. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001.

  8. Пропедевтика внутрішніх хвороб за ред. Ю.І.Децика, К. “Здоров’я”, 1996

  9. Шкляр М.Б. Диагностика внутренних болезней. К.: 1972.

  10. Яворський О.Г., Ющик Л.В. Пропедевтика внутрішніх хвороб у запитаннях і відповідях. К.: "Здоров’я", 2003.

  11. Методичні розробки для аудиторної та позааудиторної підготовки студентів.


Додаткова:

  1. Василенко В.Х. Введение в клинику внутренних болезней.- М.: Медицина, 1985.

  2. Губергриц А.Я. Непосредственное исследование больного.- М.: Медицина, 1972.

  3. Основи медичних знань та методи лікування за Девідсоном (т.1-2) - пер. с англ., Київ:"Кобза",1994.

  4. Пелещук А.П., Передерій В.Г., Рейдерман М.І. Фізичні методи дослідження в кліниці внутрішніх хвороб.- К.: Здоров'я, 1993.

  5. Передерий В.Г., Нетяженко В.З., Семина А.Г. Методика обследования в клинике внутренних болезней.- К: Б.И.,1994.

  6. Щулипенко И.М. Методические указания для студентов по написанию истории болезни на кафедре пропедевтики внутренних болезней - К: НМУ, 1989.


1   2

Схожі:

Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоровя україни буковинський державний медичний університет

Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоровя україни буковинський державний медичний університет

Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я України Буковинський державний медичний університет
Факультет – медичний №4 з відділенням молодших медичних І фармацевтичних фахівців
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Клінічна фармакологія”
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Професійні хвороби”
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Військова терапія з терапією надзвичайних ситуацій”
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Науковий відділ направляє до друку (статтю, тези)
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров`я України Міністерство охорони здоров’я України дз ”Луганський державний медичний університет”
«Актуальні питання експериментальної, клінічної медицини та фармації», яка відбудеться 25-26 жовтня 2012 р у Дз ”Луганський державний...
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров`я України Міністерство охорони здоров’я України дз ”Луганський державний медичний університет”
«Актуальні питання експериментальної, клінічної медицини та фармації», яка відбудеться 25-26 жовтня 2012 р у Дз ”Луганський державний...
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Догляд та психологічне спостереження за хворими у хірургічному відділенні стаціонару (1 тиждень)
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи