Навчально-методичний посібник icon

Навчально-методичний посібник




НазваНавчально-методичний посібник
Сторінка3/8
Дата23.06.2012
Розмір1.65 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8
^

Тема 1. Наукові основи економічного аналізу


Під час вивчення даної теми слід звернути увагу на місце економічного аналізу в системі наукових знань.

Наука є логічно організованою системою знань. Головна функція науки - пізнання об’єктивного світу.

Різноманітність наук вимагає здійснення наукового дослідження, розуміння усіх основних понять і положень теорії науки, яка досліджується. Наука базується на основі розвитку знань, коли чітко визначається її предмет та метод.




Наукове дослідження – це пізнання, спрямоване на досягнення нових, ще не існуючих знань (рис. 1).


ГІПОТЕЗА



ПРОБЛЕМА

Сукупність знань, що повинні бути отримані під час дослідження складових проблем як закономірностей, яким вона підпорядкована








При вирішенні проблеми розкривається



зміст

організація

особливості наукових знань

+ +


Рис. 1

Рішення нових проблем вимагає наукового пошуку для отримання нових знань. Пошук ґрунтується на фактах. При цьому відбираються факти, що відповідають цілям проблеми і необхідні для обґрунтування наукових положень та їх розвитку.

Наукова проблема вирішується у формі дійсної і найбільш оптимальної системи знань як наукова теорія.

Важливим у процесі людської діяльності є впровадження наукової теорії в практику. Економічно грамотне керівництво фінансово-господарською діяльністю підприємств визначає сутність, послідовність і необхідність економічного аналізу, його теорії.


Методи пізнання








Рис. 2

Одним із способів вивчення діяльності господарюючих суб’єктів є аналіз. Аналіз – слово іноземне і означає “розділяти”, “розчленовувати”.




Рис. 3

У широкому плані аналіз – це спосіб пізнання предметів і явищ оточуючого середовища, який ґрунтується на поділі цілого на складові частини і вивчення їх у всій багатогранності зв’язків і залежностей.







Рис. 4


Принципи діалектики (рух, розвиток, саморозвиток, взаємозалежність, взаємозумовленість, причинно-наслідкова підпорядкованість, необхідність, випадковість, перехід кількості в якість) є базовими в економічному аналізі.



















Рис. 5

Економічний аналіз як наука являє собою систему спеціальних знань, пов’язаних із дослідженням тенденцій економічного розвитку, науковим обґрунтуванням планів і управлінських рішень, контролем за їх виконанням, оцінкою досягнутих результатів, пошуком і обґрунтуванням резервів підвищення ефективності виробництва.

Економічний аналіз належить до системи функціональних міжгалузевих наук. Він тісно пов’язаний з багатьма економічними та неекономічними дисциплінами: діалектикою, політичною економією, бухгалтерським обліком, аудитом, статистикою, плануванням, організацією виробництва і управління, галузевими економіками, економіко-математичними методами, фінансуванням і кредитуванням, маркетингом та ін.

Місце економічного аналізу в системі інших наук можна представити такою схемою (рис. 6).



менеджмент




політична економія




галузеві економіки, технології і техніка




планування




маркетинг




^ Економічний аналіз




бухгалтерський облік і аудит




фінансово-кредитні дисципліни




математика




статистика




інформатика, обчислювальна техніка


Рис. 6

У становленні економічного аналізу велика роль належить українським ученим, особливо М.І. Туган- Барановському.

Значний внесок у розвиток економічного аналізу зробили українські науковці: І.І. Каракоз, М.Г. Чумаченко, В.І. Самборський, Г.М. Мельничук.

На вдосконалення економічного аналізу значний вплив мало проведення реформування бухгалтерського обліку з упровадженням Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, введення в практику аудиту підприємств та управлінського і фінансового обліку.

Перед економічним аналізом, як наукою, за сучасних умов розвитку постали такі проблеми:

  • створення єдиної системи економічного аналізу, що дозволяла б здійснювати аналіз діяльності на всіх рівнях управління;

  • створення аналітичної системи прогнозування розвитку суб’єктів господарювання;

  • створення єдиної системи показників для оцінки ефективності господарювання;

  • підвищення оперативності економічного аналізу;

  • удосконалення форм аналітичної роботи і перебудова інформаційних потоків.

Розвитку аналітичної роботи в Україні в значній мірі сприяє досвід і теоретичне підґрунтя з економічного аналізу розвинутих країн Європи і США. Вирішенню актуальних проблем аналізу значною мірою буде сприяти застосування економіко–математичних методів, електронно-обчислювальної техніки і комп’ютерів.


Тема 2. Основні принципи економічного аналізу і завдання в управлінні ринковою економікою


Розглядаючи питання принципів і завдань економічного аналізу, потрібно розуміти, що аналіз є однією з функцій управління виробництвом. Система управління складається з функцій планування, обліку, аналізу і прийняття управлінських рішень. Для управління виробництвом потрібно не лише мати уяву про хід виконання плану, результати виробництва, але і про тенденції і характер змін, що відбуваються в економіці підприємства і країни. Розуміння інформації досягається за допомогою економічного аналізу. Аналітичне опрацювання первинної інформації, порівняння досягнутих показників з попередніми, галузевими, визначення впливу факторів на досягнуті результати, виявлення недоліків і помилок, невикористаних можливостей, перспективи і т.д., дозволяє аргументувати управлінські рішення і дії і забезпечити їх ефективність. Таким чином, економічний аналіз – це функція управління, яка забезпечує науковість прийняття рішень.

Аналітичні дослідження повинні бути адаптовані до об`єкта, який вивчається, відповідати його особливостям. Результати досліджень повинні бути точними, розглядання факторів, що впливають на розвиток підприємства, проводиться в комплексі, з урахуванням їх взаємодії з іншими факторами.

Найважливіші принципи аналізу:

1. При оцінці економічних явищ і процесів, результатів господарювання потрібно враховувати їх відповідність законодавству, державній економічній, міжнародній і соціальній політиці, тобто аналіз повинен базуватися на державному підході .

2. Аналіз повинен мати науковий характер, тобто використовувати положення діалектичної теорії пізнання, вимоги законів економічного розвитку виробництва, передовий досвід і НТП, найновіші методи економічних досліджень.

3. Аналіз повинен бути комплексним, тобто дослідження повинно проводитися з урахуванням усіх сторін діяльності і всебічного вивчення причинних залежностей в економіці підприємства.

4. Об'єкт, що вивчається, повинен розглядатись як складна динамічна система, в яку входять різноманітні елементи, пов’язані між собою і зовнішнім середовищем, тобто при проведенні аналізу має бути забезпечений системний підхід.

5. Аналіз повинен бути об’єктивним, конкретним і точним. Він повинен ґрунтуватися на достовірній, перевіреній інформації, що реально відображує об’єктивну реальність, а його висновки повинні обґрунтовуватися точними аналітичними розрахунками. З цього висновку випливає необхідність постійного удосконалення організації обліку, внутрішнього і зовнішнього аудиту, а також методики аналізу з метою зростання точності і достовірності його розрахунків.

6. Дієвість аналізу ґрунтується на його активній дії на хід і результати виробництва, своєчасній діагностиці недоліків чи прорахунків у роботі. Тобто, результати аналізу необхідно використовувати у практичній діяльності управління підприємством, для розробки конкретних заходів, обґрунтування планових показників.

7. Аналіз повинен проводитися планово, систематично. З цієї вимоги випливає необхідність організації планової аналітичної роботи на підприємстві із розподілом обов’язків по її виконанню і контролем за її проведенням.

8. Оперативність аналізу означає вміння швидкого і чіткого його виконання, прийняття на його основі виважених управлінських рішень.

9. Демократизм аналізу передбачає участь у його проведенні широкого кола робітників підприємства, що забезпечує більш повне виявлення передового досвіду і використання внутрішньогосподарських резервів.

10. Аналіз повинен бути ефективним, тобто витрати на його проведення повинні давати значний ефект.

На цих принципах ґрунтуються методика і методологія економічного аналізу. Вищезгаданими принципами аналізу слід керуватись при виконанні економічного аналізу на будь-якому рівні ієрархії управління.

Формування ринкової економіки обумовлює розвиток аналізу в першу чергу на мікро рівні (фірма, акціонерне товариство, асоціація, тощо, та їх структурні підрозділи). Всебічний аналіз господарських процесів, економічних явищ, зіставлення вигод і витрат, комерційний розрахунок сприяють підвищенню ефективності фінансово-господарської діяльності підприємств, а також розвитку передового досвіду по проведенню аналітичних досліджень за допомогою сучасної техніки, прогресивних форм управління, дослідженню комерційного ризику і заснуванню комп’ютерних технологій обробки оперативної інформації, тощо.

Кожна наука має свій предмет дослідження. Предметом тієї чи іншої науки слід вважати те специфічне, що відрізняє її серед множини інших.

Господарча (економічна) діяльність є об’єктом дослідження багатьох наук: економічної теорії, макро- і мікроекономіки, статистики, бухгалтерського обліку, менеджменту, економічного аналізу і т.д.

^ Що є предметом і об’єктом дослідження теорії економічного аналізу (рис. 7)?




Рис. 7

Основна різниця між предметом і об’єктом аналізу заключається в тому, що у предмет входять лише головні, найбільш суттєві, з точки зору даної науки, властивості і ознаки. На наш погляд, такою суттєвою ознакою є вивчення причинно-наслідкових явищ в діяльності суб’єктів господарювання.

Економічний аналіз є важливою складовою у прийнятті управлінських рішень як на макрорівні (державний рівень економіки, окремі галузі), так і на мікро рівні (окремі господарюючі суб’єкти).

Економічний аналіз вивчає не саму господарську діяльність як технологічний, організаційний процес, а економічні результати господарювання, як наслідок економічних процесів.

Процес – це причинно-обумовлений хід і зміна явищ, стану об’єкта відповідно до поставленої мети чи результату. Результати економічних процесів плануються чи прогнозуються на майбутнє у певних показниках, враховуються по мірі їх фактичного формування, а потім аналізуються. Але результати як наслідок є не предметом економічного аналізу, а об’єктом.


^ Функції і задачі економічного аналізу

наукове обґрунтування і дослідження поточних і перспективних планів, бізнес-процесів і нормативів у процесі їх розробки

контроль за виконанням планів і управлінських рішень і вимог комерційного розрахунку

пошук резервів підвищення ефективності виробництва на всіх стадіях виробничого процесу

оцінка результатів діяльності і ефективності використання усіх видів ресурсів

розробка заходів з використання існуючих резервів

перевірка оптимальності управлінських рішень
Рис. 8


Далі варто визначити місце і роль економічного аналізу у розробці, реалізації і контролі за реалізацією управлінських рішень. Розглянемо блок-схему контрольного процесу прийняття рішень. У блок-схемі (рис. 9) процес прийняття рішення представлений двома основними стадіями (стадія постановки та стадія рішення), кожна з яких включає ряд послідовних процедур. Виділення цих двох основних стадій дозволяє визначити місце і роль кількісного та якісного аналізу в процесі прийняття управлінського рішення.

В основі визначення проблемної ситуації лежить аналіз даних про фінансово-господарську діяльність підприємства. Продовженням постановки проблеми є її структуризація, тобто класифікація факторів і їхніх зв'язків, групування, ранжирування і т.п. Потім по можливості визначаються кількісні характеристики елементів структури. На основі цього стає можливим чітке визначення мети, обмежень, критеріїв та інших умов. Після їхнього узгодження й оцінки у кількісно визначеній формі формулюється завдання і намічаються його масштаби: структурний (організаційні рамки, в яких буде вирішуватися завдання, структурний підрозділ, підприємство); тимчасовий (виділений чи необхідний час для прийняття та реалізації рішення); обсяговий (кількісна характеристика об'єкта). Виявлення сутності проблемної ситуації, постановка мети, визначення можливих шляхів і засобів її рішення є, головним чином, результатом якісного аналізу. Визначення кількісних характеристик елементів структури вимагає застосування методів кількісного аналізу.

Розробка моделі рішення являє собою насамперед етап кількісного аналізу. Однак модель рішення є лише формалізованою частиною управлінської задачі, і рішення, отримане на її основі, оптимальне тільки з погляду формалізованих умов задачі. У цьому зв'язку отримане „модельне рішення” повинно бути доповнене якісним аналізом.



Рис. 9

При виявленні альтернатив досягнення мети основну роль грає якісний аналіз. Однак тут можливе застосування і методів кількісного аналізу: для представлення інформації в наочному вигляді, виявлення незалежних факторів (методи сучасного факторного і компонентного аналізу). При цьому розкриття економічного змісту компонентів є завданням якісного аналізу.

В умовах ринкової економіки суттєво збільшується рівень невизначеності зовнішнього середовища суб'єктів господарювання. У цьому зв'язку для реалізації стадії „Опис можливих етанів зовнішнього середовища й оцінки ймовірності їхнього виникнення” підвищується значення аналізу закономірностей і прогнозування відповідних факторів. Дана стадія реалізується шляхом здійснення якісного та кількісного аналізу.

Виявлення результатів реалізації альтернатив у конкретних умовах зовнішнього середовища є завданням якісного аналізу господарських процесів.

Реалізація двох останніх стадій вимагає змістовної інтерпретації (якісний аналіз) із застосуванням методів кількісного аналізу (методи комплексної оцінки альтернатив). Таким чином, ознайомлення з основними стадіями процесу прийняття управлінського рішення переконує в необхідності здійснення аналізу в реалізації кожної з них.


Тема 3. Метод і методика економічного аналізу


Розпочинаючи вивчення цієї теми, слід усвідомити, що вона є головною в теорії економічного аналізу.

В економічній літературі широко застосовуються поняття методологія, методика і метод для опанування змістом цих термінів щодо економічного аналізу та виявлення їх відмінностей, розглянемо ці поняття більш детально.

Під методологією слід розуміти шляхи, способи та засоби пізнання дійсності, сукупність органічно пов’язаних принципів та прийомів дослідження різноманітних явищ. З іншої точки зору, методологія – це сукупність методів, які використовуються у конкретних науках.

Під методом дослідження в цілому розуміють спосіб діяльності, послідовність виконання визначених процедур, необхідних для досягнення поставленої мети.

Методика – це сукупність прийомів та способів практичного виконання окремих завдань.

Виходячи з наведених визначень, зрозумілий тісний зв’язок між категоріями та їх співвідношеннями: методологія ? метод ? методика.

Під час аналізу використовують добре відомі і перевірені практикою методи. Насамперед це стосується методу аналізу. Аналіз – це розбір, розкладання предметів або явищ на складові елементи, властивості, ознаки. Отже, виникає можливість для поглибленого вивчення складу, зв’язків, властивостей предметів та явищ.

^ Метод економічного аналізу – аналітичний, за допомогою якого таке складне явище, як господарська діяльність суб’єкта господарювання, умовно розкладається на окремі, більш прості складові, а потім вивчаються їх кількісні і якісні сторони, зв’язки і взаємодія.


Рис. 10

^ Основні риси методу економічного аналізу:

  • визначення системи показників, що всебічно характеризують процеси, явища;

  • системний підхід до вивчення об’єктів аналізу:

- деталізація;

- систематизація;

- узагальнення;

  • необхідність постійних порівнянь і вивчення внутрішніх суперечностей;

  • встановлення тісного зв’язку і кількісної оцінки, забезпечення виміру впливу факторів на результати діяльності з виділенням результативних факторів, та тих, які на них впливають ;

  • вибір спеціальних прийомів і способів для вивчення всіх взаємозв’язків;

  • встановлення форми взаємозв’язку між чинниками.

Усі об’єкти економічного аналізу знаходять своє відображення у системі фактичних показників (показники звітності), бізнес-планах і інших джерелах інформації. Кожне економічне явище (процес), найчастіше описується не одним, а множиною взаємозв’язаних показників. У зв’язку з тим використовується значне число показників, необхідне їх групування і систематизація.

Кількісні показники відображають кількісний вираз явищ і можуть бути одержані шляхом безпосереднього обліку (кількість робітників, одиниць продукції, кількість днів і т. ін.)

Якісні показники визначають внутрішню якість, ознаки і особливості явищ ( продуктивність праці, рентабельність, фондовіддача і т. ін.).

Абсолютні показники визначаються в натуральних одиницях: тон, кілограм, чоловік і т.д. Відносні — визначаються у відсотках чи в долях одиниці. Система аналітичних показників подана на рис. 11.

Комплексне вивчення економіки суб’єктів господарювання передбачає систематизацію показників, бо якою б вичерпною не була сукупність показників, без урахування їх зв’язку і підпорядкування не можна одержати реальної уяви про ефективність господарчої діяльності. Необхідно, щоб конкретні дані зо різних видів діяльності були органічно пов’язані між собою в єдину комплексну систему

Принципи економічного аналізу (системність, комплексність, періодичність, зрозумілість, адекватність, достовірність, об’єктивність, своєчасність, доречність) є регуляторами його методології та методики.




Рис. 11

Системний підхід до аналізу економічних явищ і процесів виявляється у комплексному вивченні взаємопов’язаних економічних, організаційних, технічних і інших факторів у їх динамічності, взаємодії, взаємозалежності і взаємозв’язку серед елементів системи, комплексність, цілісність, виділення основної ланки, додержання принципу ієрархії.

Метод аналізу реалізується через його науковий апарат, тобто через сукупність прийомів дослідження.


Найважливішим елементом методики економічного аналізу є технічні прийоми та способи аналізу, які називають інструментарієм аналізу.

Алгоритм методики економічного аналізу:

  • постановка задач і цілей аналізу;

  • визначення об’єктів аналізу;

  • послідовність і періодичність аналізу;

  • визначення системи показників, за допомогою яких досліджуються об’єкти аналізу.

  • опис способів дослідження об’єктів;

  • джерела даних аналізу;

  • вказівки щодо організації аналізу;

  • технічні засоби, що використовуються при обробці інформації;

  • характеристика документації, що представляє результати аналізу;

  • споживачі результатів аналізу.






Показники вихідних умов діяльності підприємства






Рис. 12

В теорії економічного аналізу широко застосовується поняття факторів (чинників). Під фактором в економічному аналізі розуміють першопричини (рушійні сили) виникнення і розвитку економічних явищ чи процесів.

При виборі факторів треба мати на увазі, що економічний аналіз спроможний дослідити лише ті економічні явища, які відображено в певних економічних показниках, що мають числову (кількісну) характеристику, тому при виборі факторів слід уникати тих, вплив яких на результати діяльності підприємств неможливо розрахувати: соціально–демографічні, природні, політичні, культурні, науково–технічні.

Фактори взаємопов’язані між собою і здебільшого впливають на результат господарювання у різних напрямах – позитивному чи негативному.

Вивчення чинників, які впливають на рівень і динаміку діяльності, дають можливість правильно оцінити результати роботи підприємства і визначити внутрішні резерви зростання економічного потенціалу.

Класифікація чинників (факторів) необхідна для того, щоб правильно оцінити і сформулювати їх роль у тому чи іншому господарському процесі і економічно грамотно обґрунтувати управлінське рішення. З точки зору автора, найбільш доцільною є класифікація, наведена на рис. 13.

Ознака класифікації

Види (групи) факторів

Ступінь впливу на результати роботи

Основні і другорядні

Місце виникнення

Зовнішні і внутрішні

Ступінь залежності від діяльності фізичних і юридичних осіб

Об’єктивні і суб’єктивні

Час дії

Постійні і тимчасові

Характер впливу

Екстенсивні і інтенсивні

Рівень охоплення

Загальні і специфічні

Внутрішній зміст

Кількісні і якісні

Рівень деталізації

Прості і складні

Рівень підпорядкованості

Першого, другого, ... п- го порядку

За етапами відтворювального процесу

Виробничі, збутові

Рис. 13

Способи економічного аналізу підприємства

З’ясувавши сутність методу курсу і принципів аналітичного дослідження, переходимо до вивчення притаманних економічному аналізу методів і технічних прийомів.

Усі прийоми економічного аналізу можна поділити на якісні (абстрактно-логічні) і кількісні. Якісні не дають числової характеристики явищ, що досліджуються, а тільки визначають способи підходу до вивчення закономірностей. До якісних прийомів відносять аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, порівняння, комплексний підхід, аналогію, системний підхід, евристичні прийоми.

Кількісні прийоми дослідження дають числову характеристику досліджуваних процесів (явищ) і поділяються на описові і аналітичні. Описові прийоми – визначається масштаб, розмір, тенденція, динаміка, структура економічних явищ (середні та відносні величини, ряди динаміки, графічний прийом, структурні та типологічні групування).

Аналітичні прийоми – за їх допомогою визначаються не лише показники, що характеризують економічні процеси, а і досліджуються причинно-наслідкова залежність явищ, сила впливу окремих чинників на предмет дослідження.

У свою чергу, аналітичні прийоми поділяються на прийоми, які досліджують функціональні (детерміновані) зв’язки і прийоми для дослідження стохастичних взаємозв’язків (аналітичні групування, кореляційно – регресивний метод, дисперсійний і компонентний аналіз) та прийомів оптимізації (лінійне і аналітичне програмування, теорії ігор і масового обслуговування, тощо).

Поряд з загальними прийомами аналізу в ході системних досліджень використовують і евристичні прийоми, які ґрунтуються на інтуїції і досвіді аналітиків. Застосування тих чи інших способів залежить від мети і глибини аналізу, об’єкта дослідження, технічних можливостей виконання розрахунків і т. д.

Існує безліч варіантів щодо класифікації прийомів економічного аналізу. На думку автора класифікацію аналітичних прийомів (способів) економічного аналізу в загальному вигляді можна представити наступною схемою (рис. 14):




Рис. 14

Тема 4. Економіко – логічні способи обробки економічної інформації


Економіко-логічні методи використовуються в процесі економічного аналізу, розкривають специфіку його методу і вивчають зв’язки між господарськими операціями, процесами і економічними явищами.

За допомогою економіко-логічних методів та прийомів:

вивчають тенденції економічного розвитку;

  • вивчають закономірності економічних явищ і процесів;

  • виявляють причини , які впливають на фінансово-господарську діяльність підприємства;

  • вимірюють ступінь впливу чинників на результативні показники;

  • узагальнюють результати фінансово-господарської діяльності;

  • формують управлінські рішення;

  • передають інформацію користувачам.



Рис. 15

На першому етапі аналітичного дослідження використовуються найрізноманітніші економіко-статистичні методи аналізу.

Одним з головних прийомів аналізу є порівняння. Метод порівняння застосовується на макро- і мікро рівні управління. В процесі здійснення господарської діяльності відбувається зміна показників у просторі і часі.

Порівняння - це метод, за допомогою якого предмет (явище), що вивчається, характеризується через співвідношення, вимірювання, зіставлення з іншими одно якісними предметами чи явищами, забезпечує пізнання причинно-наслідкових зв’язків, тенденції розвитку, а також встановлення об’єктивних закономірностей на досліджуваному об’єкті.

Види порівняльного аналізу: горизонтальний (для визначення абсолютних і відносних відхилень фактичного рівня досліджуваних показників від базових, планових, чи минулих), вертикальний (вивчається структура досліджуваних явищ, шляхом розрахунку питомої ваги частин у цілому), трендовий аналіз (застосовується при вивченні відносних темпів росту і приросту показників за ряд періодів до рівня базового періоду), одномірний (порівнюються один чи декілька показників за одним об’єктом чи декількома об’єктами по одному показнику), багатомірний (порівнюється діяльність декількох суб’єктів за широким спектром показників з визначенням еталону і поставленням рейтингової оцінки).

З метою отримання обґрунтованих висновків під час порівнювання необхідно враховувати умови порівнянності показників, оскільки порівняти можна лише якісно однорідні величини.

^ Допоміжні прийоми порівняння

  • Нейтралізація цінового фактора (перерахунок показників обсягу виробництва чи реалізації в однакову оцінку: у базисні ціни або вільно конвертовану валюту ):

Кц = ?(Офі Цплі) / ?(Оплі Цплі).

  • Нейтралізація впливу кількісного чинника (відмінностей у структурі, виключення впливу об’ємного фактора) забезпечується за допомогою перерахунку порівнювальних якісних показників на одинакові обсягові показники:

Ко = ?(Офі Цфі) / ?(Офі Цплі).

  • Використання при порівнянні однакових проміжків часу (тотожність періодів часу і забезпечення єдності календарних періодів).

  • Перерахунок порівнювальних показників до єдиної методики забезпечується шляхом визначення розрахунково-аналітичних показників різних підприємств з метою порівняння за єдиним алгоритмом розрахунку.

  • Нейтралізований вплив змін, умов роботи підприємств (зміна власника, структури підприємства, кількості підприємств тощо).

  • Заміна абсолютних показників відносними (рентабельність, платоспроможність тощо).

  • Виключення інших відмінностей в умовах роботи підприємств, що порівнюють.

^ Умовні позначення:

?(Офі Цфі) - фактична сума витрат на обсяг продукції;

?(Офі Цплі) - планова сума витрат на фактичний обсяг продукції;

?(Оплі Цплі) - планова сума витрат на обсяг продукції;

і-види продукції.

Коли показники, що порівнюються, охоплюють різні проміжки часу, це легко усувається коригуванням. Так, дані про виробництво в січні, лютому і березні є непорівнянними внаслідок різної тривалості календарного періоду. Але для визначення темпів зростання можна порівняти середньодобовий випуск продукції.

Висновки: основними способами забезпечення порівнянності показників є нейтралізація впливу вартісного, кількісного, структурного факторів, приведенням їх до єдиного базису, використання середніх і відносних величин, коригуючих коефіцієнтів, методик перерахунку.

Перелік статистичних способів, що застосовуються в проведенні досліджень економічного аналізу, представлено на рис. 16:


Табличний спосіб

Динамічні ряди

Інтервальні

Вибірковий метод

Групування

Кореляційний метод

Середні, відносні показники

Графічний метод

Моментні

Рис. 16


Розглянемо деякі з них детальніше:

Таблиці служать накопиченню, опрацюванню і зберіганню цифрової інформації. З метою забезпечення компактності таблиць:

  • спрощують чи округлюють вихідну інформацію,

  • скорочують або відкидають другорядні дані,

  • об’єднують дані у групи і підраховують проміжні підсумкові показники або передають через середні показники,

  • комбіновано показують частину показників у деталізованому вигляді, а інші розміщують в одному рядку,

  • поділяють вихідну інформацію на кілька самостійних сукупностей з наступним складанням самостійних таблиць з вузьким змістом.

Групування – це прийом аналізу, який полягає у формуванні з масиву даних, що аналізуються, класифікації груп за ознаками, істотних з точки зору розв’язання аналітичних задач.

Розрізняють типологічні, структурні та аналітичні групування.

^ Типологічні групування – використовують для розчленування всієї сукупності первинних даних суцільного або вибіркового обстеження на однорідні якісні групи чи класи.

Прикладом типологічних групувань є розподіл виробничого персоналу за категоріями, групи підприємств за формою власності і т.д.

Структурні групування дають змогу вивчити внутрішню будову показників, співвідношення в них окремих частин. Наприклад, структура основних фондів підприємства, структура балансу, структура випуску продукції.

Аналітичні (факторні) групування використовуються для визначення наявності, напрямку та форми зв’язку між досліджуваними показниками. Наприклад, залежність плинності кадрів від рівня оплати праці.

Під час побудови групувань слід уважно ставитися до розподілу сукупності на групи, вибору кількості груп та інтервалів між ними, тому що від цього можуть суттєво змінитись результати аналізу.

Під час складання структурних і факторних групувань важливу роль відіграє визначення інтервалів групувань. Вони можуть бути закритими ( з визначенням нижньої і верхньої границі) і відкритими (визначена одна границя).

Для визначення кількості інтервалів групування використовують спеціальні статистичні таблиці або формулу:

n = 1 + 3,32 lg N , (1)

де n – кількість груп,

N– кількість спостережень.

Величина рівновеликого інтервалу визначається:

і = ( хmax - хmin) / п, (2)

де хmax, хmin - найбільше і найменше значення досліджуваної сукупності.

Приклад аналітичних групувань підприємств для визначення залежності коефіцієнту плинності кадрів і оплати праці персоналу наведено в табл. 2.

Таблиця 2



Група підприємства за рівнем середньомісячного заробітку 1 робітника, грн.

Кількість підприємств у групі

Коефіцієнт плинності робочої сили, %

1

100-150

8

25,0

2

151-200

14

19,0

3

201-250

32

15,0

4

251-300

17

10,0

5

301-350

8

5,6

6

351-400

14

3,0

7

Понад 400

7

2,0




Усього

100

12,0


Для даного групування максимальне значення ознаки 450 грн., мінімальне - 100грн., кількість одиниць сукупності – 100, величина рівновеликого інтервалу складе

і = ( 450 - 100) / 1 + 3,32lg 100 = 350 / 7 = 50.

Групування можна вважати першим кроком кореляційного аналізу, оскільки останній передбачає попереднє встановлення зв’язків між явищами, визначення суттєвих ознак та напрямів його впливу.

^ Ряди динаміки – часова послідовність значень економічних показників. Це хронологічні або часові (інтервальні) ряди значень показників, які дають можливість аналізувати особливості розвитку того чи іншого явища. Будуються ряди за абсолютними, відносними або середніми величинами.

Для оцінки змін і тенденцій у динаміці використовуються показники : абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту, абсолютне значення одного відсотку приросту.

Абсолютний приріст визначається як різниця між наступним і попереднім рядами динаміки, темпи приросту - як відношення абсолютного приросту до базового рівня (або темп зростання мінус 1 або 100%), абсолютне значення одного відсотку приросту розраховується як відношення абсолютного приросту до темпу приросту, вираженого у відсотках.

За базисного способу всі зміни обчислюються щодо початкового показника, прийнятого за базисний. За ланцюгового способу зміна кожного показника обчислюється відносно попереднього.

Темпи зростання і приросту можна обчислити в коефіцієнтах чи у відсотках.

Середні величини - це абстрактні величини, за допомогою яких досягається узагальнення відповідних сукупностей типових, однорідних явищ, процесів, показників. Найбільш часто в аналізі застосовуються:

  • середня арифметична проста (незважена), обчислюється діленням суми окремих значень ознак на їх кількість,

  • середня арифметична зважена (Хзв ),

?xі f і : ? fі =Хзв, (3)

xіваріанти значень аналізованого показника,

fічастоти (ваги);

  • середня гармонічна (Хгар), обчислюється як відношення суми ознак до суми добутків цих ознак на обернені значення варіант, розраховується за формулою

Хгар = ? f і : ?1 / xі * f і , (4)

  • середня хронологічна, для однакових проміжків часу розраховується як

Ххр = (0,5х12+...+0,5хп) / (п-1), (5)

де: х1, х2,...,хп –варіанти значень аналізованого показника,

п – кількість варіантів.

За допомогою середньої хронологічної можна обчислити середні залишки оборотних коштів, коли відома їх вартість станом на кожне перше число місяця;

  • середня геометрична (Хгеом) застосовується для обчислення середніх темпів зростання під час аналізу динамічних рядів. Обчислюється за формулою

Хгеом = , (6)

де х 1 х2 х3....хі - ланцюгові коефіцієнти росту.

  • Хкв середня квадратична. Формула розрахунку для простої середньоквадратичної має вид:

Хкв= (х12 + х22+ х32+...+ хп2 ) / п. (7)

Поряд з середніми в економічному аналізі набули застосування і відносні величини.

Відносні величини – це величини, що виражають кількісні відношення між соціально-економічними явищами. Їх отримують діленням однієї величини на іншу. За формою відносні величини поділяються на коефіцієнти (зіставлення двох показників, один з яких приймають за одиницю), відсотки (характеризують співвідношення величин, одна з яких береться за 100%), індекси (базисні – перший показник динамічного ряду приймається за 100%, а наступні розраховуються у відсотковому співвідношенні до базисного, ланцюгові - кожний показник динамічного ряду зіставляється не з базисним, а з попереднім роком).

Для подальшої обробки економічної інформації та поглиблення аналізу використовується технічний прийом деталізації.

Цей метод є одним з основних у розчленовуванні явища на складові елементи. Деталізація економічних явищ і процесів тісно пов'язана з процесом їхнього пізнання дій виявлення змін і тенденцій, що необхідні для виконання функцій управління. У процесі економічного аналізу досліджувані явища, процеси і показники, які їх характеризують, деталізують за складовими факторами; по підрозділах; в часі.

Деталізація за складовими факторами використовується для: виявлення основних причин змін показників складових, котрі є основними для даного періоду. Основою такої деталізації є економічний взаємозв'язок впливу факторів на результативні показники. При цьому важливим с визначення ступеня деталізації, тобто послідовний перехід вів більш узагальненого показника до первинних його елементів. Алгоритм деталізації річного обсягу випуску продукції за складовими наведено в табл. 3:

Таблиця 3



Алгоритм розрахунку

Умовні позначення

1

РП = ЧР ·ПП

РП- обсяг випуску продукції, ПП – річна продуктивність праці, ЧР - чисельність робітників.

2

РП = ЧР ·Д ·ДПП

Д –дні роботи, ДПП - денний виробіток одного робітника

3

РП = ЧР ·Д ·Т· ГПП

Т- тривалість робочого дня, ГПП – середньогодинна продуктивність праці одного робітника

Вивчення взаємозв’язку між цими показниками забезпечує можливість використання математичних моделей для представлення співвідношення і підпорядкованості факторів та результативного показника.

Таким чином, деталізація економічних явищ і процесів за складовими елементами уможливлює більш точну оцінку і аналіз причин зміни результативного показника та є необхідною основою розробки факторної моделі економічних показників.

Деталізація показників може проводитися відносно структурних підрозділів підприємства (наприклад, загальний фонд оплати праці по підприємству складається з суми складових ФОП по виробничих та інших підрозділах підприємства).

Деталізація показників за часом передбачає їх розподіл по кварталах, декадах (річний обсяг випуску продукції, квартальний, за місяць, за декаду, за день).

Використання деталізації в економічному аналізі дозволяє поглибити аналіз впливу факторів на зміну досліджуваних показників діяльності підприємства і, таким чином, розширити коло пошуку резервів.

Використання графічного способу

Графічний спосіб є засобом ілюстрації процесів (явищ), являє собою узагальнений рисунок стану і розвитку досліджуваних явищ, дає змогу наочно дослідити тенденції і зв’язки економічних показників.

Існують різноманітні графіки. В економічному аналізі найчастіше застосовують такі (рис. 17).



Рис. 17



Рис. 18

Приклад стовпчикової діаграми випуску продукції цехами підприємства протягом року, наведено на рис. 18.



Рис. 19

Порівняльний аналіз обсягів реалізації продукції серед підприємств представлено лінійною діаграмою (рис. 19).



Рис. 20

Для відображення складу досліджуваного явища (показника), питомої ваги окремих складових частин застосовують кругові діаграми (секторні структури). У секторній діаграмі представлено структуру операційних витрат підприємства (рис. 20).

Графік сам по собі не може замінити конкретних даних, тому, якщо графік не включає чисел, вони мають бути наведені в тексті. Графік повинен бути точним, побудованим відповідно до масштабу, мати пояснення змісту кольорів і штриховок, назви показників. Графік не можна перевантажувати даними, так як ускладнюється його читання.

^ Балансовий метод

Балансовий метод уперше набув поширення в бухгалтерському обліку. Використання балансового методу ґрунтується на обмеженості, закінченості величини матеріальних (грошових) ресурсів і жорстких взаємозв’язках між окремими елементами сукупності, які при цьому виникають.

Як різновид балансового методу особливо часто застосовують сальдовий метод. За цим методом можна визначити величину останнього фактора, якщо вже відомо сумарний вплив всіх інших (крім нього) факторів і загальна зміна результативного показника. Сальдовий метод використовується у випадках, коли виникає складність у прямому розрахунку впливу будь-якого фактора. Проте цим методом слід користуватись обережно, бо прорахунок на будь-якій стадії, на останній дає помилку (до речі, вона має системний характер і зберігає загальний баланс показників або факторів).


Приклади застосування балансового методу:

Забезпеченість потреба в фактична наявність

трудовими = трудових трудових ресурсів

ресурсами ресурсах


Забезпеченість власний платіжні

фінансовими = капітал обов’язки

ресурсами

∆?с = ∆?заг- ∆?а - ∆?в (8)

∆ ?заг – результативний показник

∆?с, ∆?а, ∆?в вплив факторів а, б, с

В економічному аналізі одним з важливих завдань є вимір впливу факторів на результативний показник. Для оцінки цього впливу існують спеціальні методи факторного аналізу. Якщо зв’язок між чинниками та результативним показником має функціональну залежність, тобто кожному відповідному значенню чинника відповідає строго визначене значення результативного показника, то такий тип зв’язку називається детермінованим.

Існують наступні типи детермінованої залежності:

  • адитивна

Y = ? xi ═ x 1+ x 2+…+ xn ; (9)

  • мультиплікативна

n

Y = ? xi = Х1 · Х2 · ..... Хn ; (10)

х=1

  • кратна

Y = Х1 / Х2 ; (11)

  • змішана (комбінована)

Y = (a + b) / С ; (12)

Y=A/(d+c); (13)

Y= a х b/c; (14)

Y= (a+b) c. (15)

Між факторами існує вид залежності, коли зміна факторної ознаки дає кілька значень функції. Таку залежність називають стохастичною. Для аналізу стохастичних залежностей використовують економіко-математичні методи аналізу.

Елімінування – методи, при яких послідовно розглядається вплив кожного фактора на результативний показник (за незмінності інших факторів).

^ Умови використання методів елімінування:

  • наявність функціонального зв’язку між досліджуваним результативним показником і чинниками, які обумовлюють його зміну;

  • зв’язки між досліджуваними показниками повинні бути математично виражені (за допомогою алгебраїчних дій різниці, суми, добутку чи частки);

  • чинники та результативний показник повинні бути кількісно виражені;

  • у першу чергу проводиться визначення впливу кількісних, а потім якісних показників.


^ Методи елімінування

Схема виявлення впливу факторів способом ланцюгових підстановок представлена в табл. 4:

Таблиця 4

Номер підстановки та впливу чинника

Чинники, що впливають на показник

Добуток чинників

Величина впливу чинників

1

2

3

4

Нульова підстановка

Б

Б

Б

Б

Дб

-

Перша підстановка, перший чинник

Ф

Б

Б

Б

Д1

Д1 - Дб

Друга підстановка, другий чинник

Ф

Ф

Б

Б

Д2

Д 2– Д1

Третя підстановка, третій чинник

Ф

Ф

Ф

Б

Д3

Д3 – Д2

Четверта підстановка, четвертий чинник

Ф

Ф

Ф

Ф

Дф

Дф – Д3


^ Умовні позначення: Б – базові, планові показники, показники попереднього періоду, Ф – фактичні, звітні показники,

1, 2, 3 – кількісні показники, 4 – якісний (результативний показник).


^ Приклад визначення впливу факторів способом ланцюгової підстановки

ВП = КР · РВ

ВПпл = КРпл · РВпл

ВПум = КРф · РВпл

ВПф = КРф · РВф

∆ВПкр = КРум – ВПпл

∆ВПрв = КРф – ВПум

∆ВПкр + ∆ВПрв = ∆ВПзаг

^ Умовні позначення:

ВП – випуск продукції

КР – кількість працюючих

РВ – продуктивність праці

∆ВПкр, ∆ВПрв, ∆ВПзаг - відповідно вплив чинників

ум – умовні показники


^ Застосування в аналітичних розрахунках способу абсолютних різниць розглянемо на прикладі чотири факторної моделі обсягу виробництва:

1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

Навчально-методичний посібник iconНавчально-методичний посібник для середніх загальноосвітніх шкіл з поглибленим вивченням біології
Планування роботи дошкільного навчального закладу. Навчально-методичний посібник
Навчально-методичний посібник iconНавчально-методичний посібник для студентів професійно-кваліфікаційного рівня "бакалавр" за напрямом підготовки 0902
З-38 Технологічні основи машинобудування: Навчально-методичний посібник. – Суми: Вид-во СумДУ, 2004. – 98 с
Навчально-методичний посібник iconНавчально-методичний посібник Міністерство освіти і науки України
Л22 Економічна історія. Навчально-методичний посібник. – Тернопіль: Економічна думка, 2006. – 68 с
Навчально-методичний посібник iconНавчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2011 Рекомендовано до видання
Призначення покарання: Навчально-методичний посібник / Авт кол.; Відп ред. В. О. Туляков. – О.:, 2011. с
Навчально-методичний посібник iconНавчально-методичний посібник
Навчально-методичний посібник для практичних занять з модуля „Фінансовий менеджмент” (для магістрів спец. 8050106 „Облік І аудит”)....
Навчально-методичний посібник iconНавчально-методичний посібник Навчально-методичний комплекс з курсу
Навчально-методичний комплекс з курсу «Інженерна та комп’ютерна графіка. Частина», для студентів денної та заочної форм навчання...
Навчально-методичний посібник iconХарьковская национальная академия городского хозяйства соціологія навчально-методичний посібник
Соціологія: Навчально-методичний посібник (для студентів 3 курсу заочної форми навчання всіх спеціальностей академії). Авт.: Бєлова...
Навчально-методичний посібник iconНавчально-методичний посібник доцільно використовувати для студентів специфічних категорій, що навчаються за спеціальністю «Педагогіка вищої школи»
Акредитація від а до Я. Глосарій з акредитації. Навчально-методичний посібник.  Автори: М. Ф. Гончаренко, С. А. Свіжевська. – Д.:...
Навчально-методичний посібник iconПрактична гінекологія навчально-методичний посібник
Практична гінекологія : навчально-методичний посібник / В. В. Маркевич. – Суми : Сумський державний університет, 2013. – 258 с
Навчально-методичний посібник iconПолітична історія України навчально-методичний посібник
Навчально-методичний посібник «Політична історія України» з базового курсу для студентів інженерно-технічних, економічних І гуманітарних...
Навчально-методичний посібник iconНавчально-методичний посібник для організації самостійної роботи студентів спеціальності 030504 "Економіка підприємства" окр "бакалавр" вищих навчальних закладів
...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи