"Основні антисептичні засоби. Класифікація хімічних та біологічних засобів антисептики, механізм дії та методи застосування."
Скачати 294.53 Kb.
|
|
Буковинський ДЕРЖАВНий МЕДИЧНий університет Кафедра догляду за хворими та вищої медсестринської освіти " ЗАТВЕРДЖЕНО " на методичній нараді кафедри догляду за хворими та вищої медсестринської освіти "______"___________________200___ р. протокол №___ Зав. кафедри, доцент. Плеш І.А. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ №6.2 Тема: “Основні антисептичні засоби. Класифікація хімічних та біологічних засобів антисептики, механізм дії та методи застосування.”. Навчальний предмет - “Догляд за хворими (практика)”. 2 курс медичних факультетів №1, №2, №3 Спеціальність – 7.110101 “Лікувальна справа”. Спеціальність – 7.110104 “Педіатрія”. Освітньо-кваліфікаційний рівень - “Спеціаліст”. Тривалість - 2 години. Методичну розробку склав Доцент, к.м.н. Хомко О.Й. ЧЕРНІВЦІ - 2007 рік. ^ Ефективна робота загальнохірургічного стаціонару, залежить від раціонального планування функціональних приміщень в ньому, матеріально-технічного забезпечення підрозділів стаціонару, та організації праці медичного персоналу. Дотримання нормативних вимог щодо санітарно-гігієнічного режиму, є головною складовою попередження госпітальної інфекції у хірургічному відділенні. Шляхи розповсюдження інфекції та її джерела досить різноманітні, тому особливу увагу слід звертати на сукупність організаційних заходів, що дозволяють попередити її виникнення. ^ Навчальна мета полягає в необхідності ознайомлення студентів 2-го курсу медичного факультету з структурою, обладнанням, та режимом роботи хірургічного відділення, а також з основами асептики та антисептики. 2.1. Студент повинен знати:
2.2. Студент повинен вміти:
2.3. Студент повинен опанувати практичні навички:
^ Історична довідкаДо середини ХІХ сторіччя більш ніж 80% оперованих помирали від гнійних, гнилісних та гангренозних ускладнень. Чому? Це питання було відкритим. 1. Середньовіччя (ХV – ХVІІ ст.): А. Левенгук (1632 – 1723р.) сконструював перший мікроскоп, що давав змогу збільшити об’єкт дослідження в 270 раз. За допомогою цього пристрою Бішо (1771 – 1802р.) вивчив та описав більш ніж 20 різновидів тканин тіла людини. 2. Епоха капіталізму (ХVІІІ – ХІХст.) Л. Пастер (1822 – 1895р.) відмітив, що температура та деякі хімічні речовини вбивають бактерії, що в свою чергу попереджує розвиток процесів гниття та бродіння. Це створило поштовху для розвитку нової науки – мікробіології. М.І. Пірогов ще до відкриття Л. Пастера, висунув твердження, що гній з ран містить “прилипчивую заразу”. І з метою попередження гнійних ускладнень використовував антисептичні розчини. Для дезинфекцій він використовував спирт, ляпіс, йод. В 1847р. Земельвейс довів, що причиною ускладнень після пологів, є занесення “трупного яду” руками лікаря. У в 1861 р. ним була опублікована робота, що підтвердила це твердження. Таким чином, запропонований метод миття рук розчином хлорної води на багато зменшив кількість ускладнень. Англіський хірург Д. Лістер (1827 – 1912 р.) остаточно підтвердив факт, що причиною ускладнень гнійного характеру є бактерії. Ним були закладені пронципи асептики та антисептики: 1. Він виявив що мікроби попадають урану в основному з повітря. 2. Він вважав, що якщо герметизувати рану, то таким чином можна уникнути гнійних ускладнень. Для цього ним була використана 3 - 5 % карболова кислота. В 1867р. Д. Лістер запропонував комплекс заходів, що мав назву “антисептика” і включав: - перед операцією в операційній розпиляли карболову кислоту; - руки хірурга, інструментарій та перев’язочний матеріал обробляли розчином карболовлї кислоти; - проведення обробки операційного поля 2 – 3% р-ном карболової кислоти; - після операції рану накривали спец. пов’язкою, що складалася з декількох шарів: 1-й - тонкий шовк просочений карболовою кислотою; 2-й - марля в 8 шарив просочена каніфолем; 3-й - прорезинена тканина; 4-й - бинт з карболовою кислотою. В 1885 р. російський хірург М.С.Субботін обладнав операційну для якої проводив стерилізацію перев’язочного матеріалу кип’ятінням. Вважається, що на підставі запропонованих ним заходів, була започаткована друга складова боротьби з госпітальною інфекцією - асептика. Цей напрямок в подальшому був розвинутий розробками Бергмана (1919 р.), та Шимельбуша, що проводили обробку матеріалу для операції кип’ятінням та паром. У XIX ст. хірурги ще не мали уявлення про антисептику. У 1868 р. французький лікар Д. Лістер прочитав лекцію, яка справила значний вплив на тодішній стан хірургії, та опублікував її в часописі «Огляд наукових течій». У лекції автор висвітлив питання проникнення мікроорганізмів у гнійні вогнища організму людини та боротьби з ними. За 5 років до цього молодий учений видав свою першу статтю «Про новий спосіб лікування ускладнених переломів, наривів і т. ін.». Наступна праця мала назву «Про антисептичний принцип у хірургічній практиці (керівництво для хірургів)», де Д. Лістер спирався на роботи Л. Пастера стосовно бродіння для розроблення питань боротьби з госпітальними ускладненнями. Експерименти і висновки великого хіміка утвердили думку Д. Лістера щодо гниття та бродіння як схожих процесів, які розвиваються внаслідок життєдіяльності мікроорганізмів. Л. Пастер узяв ємкість з бульйоном, щільно закрив, відсмоктавши з неї все повітря. У такому стані бульйон залишався свіжим дуже довго. Але коли ємкість відкрили, рідина одразу почала гнити. Тіло людини — це описана вище герметична ємкість. Воно здорове, доки в нього не проникли мікроорганізми із зовнішнього середовища. Але варто лише пошкодити шкіру і відкрити доступ мікроорганізмам усередину, як вони почнуть розвиватися і розмножуватися, спричиняючи хворобу. Саме це стає причиною запалення, гангрени, післяопераційної гарячки. Саме це зумовлює гнильний запах у хірургічних клініках. Саме з цієї причини закриті переломи загоюються швидше, ніж відкриті. Не дозволити інфекції проникнути до організму людини — ось завдання хірургії, яке Д. Лістер сформулював так: «Треба навчитися знешкоджувати мікроорганізми ще до того, як вони почнуть розвиватись у тілі людини, знешкоджувати їх у повітрі операційної». З цією метою Д. Лістер вирішив застосувати карболову кислоту. Він став поливати рани слабким розчином цієї кислоти та просякувати нею пов'язки. В операційній кімнаті він розпилював розчин кислоти з пульверизатора, утворюючи карболовий туман. Лікарю та його помічникам було важко дихати та працювати у такому тумані, але інфекція відступала. Після використання карболової кислоти кількість смертельних випадків у цій клініці значно зменшилася. Колеги-недруги з глузуванням називали метод Д. Лістера «карболовим морем». Вони звинуватили вченого в тому, що він поливає карболовою кислотою і без того ушкоджені тканини. Але минуло 2 роки, і з 40 зроблених ампутацій 34 закінчилися повним одужанням. «Карболове море» почали застосовувати в інших клініках. Це дало змогу розширити показання до хірургічного втручання. Змінилося обладнання тих операційних, де використовували антисептику. З часом лістерівська антисептика завоювала світ. Антисептика – це система, або комплекс заходів спрямованих на зменшення кількості мікробів у рані, знищення можливостей їх проникнення в рану та розвиток в ній. Асептика – це комплекс заходів по запобіганню попадання мікробів в операційну рану (організаційні заходи, фізичні фактори, хімічні препарати). Види антисептики ^ – використання фізичних методів, що запобігають розвиток мікробів: - капілярні властивості бинту (вперше описані 1894р. М.Я. Преображенским); - позитивні наслідки для загоєння рани при використанні дренажу; - УФО випромінювання; - використання гіпертонічного розчину;
^ – видалення некротичних тканин. Ефективність методу вперше відмічена в 1836 році. російським військовим хірургом А. Чаруковським, який вже на той час сформулював основні принципи механічної антисептики. Він писав … “Ушибленую рану надо превратить в порезанную и сею лечить скоросоединительно”. В 1892р. цю точку зору підтримав Фридрих в своїй роботі - ” Иссечение краёв рани и её освежение ”. ^ – використання різних хімічних речовин. До основних груп цих речовин відносяться: 1.Галоїди: а) розчин хлораміну Б ( 0,5 – 2% ): - для промивання ран 1 – 2% р-н; - для дезінфекції рук 0,5% р-н; - для дезінфекції неметалевого інструментарію 2% р-н; б) 3 – 5% спиртовий р-н йоду; в) Йодонат 1%, йодопірон. 2.Окисники: а) 3% р-н Н2О2; б)Калія перманганат: - для ран 0,1 – 0,05% р-н; - для полоскання порожнини рота 0,01 – 0,1% р-н; - для спринцювань 2 – 5% р-н. ^ а) Дихлорид ртуті (сулема) р-н 1:1000, 1: 2000: - для стерилізації шовку, деінфекції рукавичок, засобів догляду; б) Оксиціанід ртуті (окисна цианіста ртуть) р-н 1: 10000 – 1: 50000: - для промивання сечового міхура. в) Діоцид: - для миття рук р-н 1: 300 – 1: 5000; - для інструментів 1: 1000. г) Препарати срібла (срібла нітрат): - протизапальна дія 1 – 2% р-н; - припалююча дія 5 – 10% р-н. 4. Спирти: - 70% р-н спирту – дезінфекуюча дія; - 90% р-н спирту – дубляча дія. 5.Альдегіди: а) Формалін (36 –37,5% р-н формльдегіда): - для дезінфекції рукавичок, інструментарію, дренажів; - для фіксації тканин 10% р-н. б) Лізоформ (мильний р-н формальдегіду: 40% формаліна, 40% калійного мила, 20% спитрту) - для миття перев’язочних, операційних; - для дезинфекіції рук. 6. Феноли: а) Карболова кислота 2 – 3% р-н (сильна отрута!): - для дезінфекції інструментів, рукавичок. 7. Барвники: а) Р-н метиленовий синій: - 1 – 3% спиртовий р-н – при опіках, піодермії; - 1: 5000 водний р-н - для промивання сечового міхура. б) Р-н бріліантового зеленого 0,1% - 2%: - для обробки раньової поверхні. в) Етакридіна лактат (ріванол): - для лікування ран водний р-н 1:500; - для промивання порожнин 1: 2000 р-н (нетоксичний). 4.Біологічна антисептика – використання:
Основні групи антибіотиків 1. Пеніціліни (пеніцілін, оксцелін, ампіцілін, ампіокс); 2. Цефалоспорини (цефазелін, цефатоксин, цефалотин); 3. Макроліди (ерітроміцин, розаміцин, олеандоміцин, 4. Тетрациклини (тетраціклин, морфоциклин, доксаціклин); 5. Аміноглікозиди (стрептоміцин, казаміцин, гентаміцін); 6. Поліміксини (полімиксин 7. Резервні /протитуберкльозні/ (флоріміцин, циклосерин); 8. Протигрибкові (ністатін, леворин, грізіофульвін); 9. Протипухлинні (актиноміцин, мітозани, антрацикліни). Змішана антисептика – поєднане використання всіх цих видів. Стерилізація операційної білизни та перев’язочного матеріалу. Марля – бавовняно-паперова тканина, що після обробки робиться м’якою, гігроскопічною, обезжиреною, білого кольору . З неї готують: - тампони – довгі смуги марлі з звернутими у нутр краями. Використовують для зупинки кровотеч, дренування, гнійних порожнин; - серветки – для висушування ран під час операцій, накладання пов’язок.
а) Стерилізація текучим паром. Автоклав для такої стерилізації складається з двох циліндрів різного діаметру вставлених один в один. Перев’язочний матеріал стерилізують при температурі 100єС, 1 - 1,5години. Білизну стерилізують при тій же температурі не меньш ніж 2 годин. Недолік цього методу той, що не вбиваються спороносна інфекція (правець, сибірка). б) Стерилізація під тиском (Автоклав). Режим роботи автоклаву:
Основні принципи будови хірургічного стаціонару. Хірургічний стаціонар складається з декількох відділень: чистого, та гнійного ( кожний окремо). Відділення повинні бути ізольовані один від одного, мати свій інвентар, обладнання та персонал. Хірургічне відділення повинно бути забезпеченим, центральним опаленням, холодним та гарячим водопостачанням, каналізацією та приточно-витяжною вентиляцією, кондиціонерами. Коридори хірургічного відділення повинні бути просторі і зручні для транспортування пацієнтів. Прибирання приміщення повинно проводиться вологим способом, не менш 2 разів на день. До складу типового хірургічного відділення входять: палати для хворих, операційний блок, перев’язочні, та підсобні приміщень (санвузол, їдальня, буфет, кімната для білизни, кімната для медперсоналу та ін.). Організація хірургічних відділень та їх планування
Підсобні приміщення (підрозділи хірургічного відділення):
Звичайне відділення розраховане на 60 ліжок: 30 – чистих 30 – гнійно-септичних Палати та їх облаштування:
Склад меблів: 1). Металеве ліжко з пристроєм для зміни положення тіла (функціональне ліжко) 2). Стіл-тумбочка 3). Табурет. Для важких хворих: на кожні 5 ліжок повинен бути 1 надлішковий столик, носилки-каталки (1 на 5-10 ліжок), крісло-каталка (1 на 10-15 ліжок). Забезпечення санітарно-гігієнічних умов у палатах хірургічного відділення. З хірургічної точки зору: все, що контактує з раною, повинне бути вільним від бактерій, тобто – стерильним. Джерела інфікування
Знаючи той факт, що повітряно-краплинна інфекція є одною з основних у розвитку післяопераційних ускладнень, перш за все звертають увагу на її попередження завдяки проведенню організаційних заходів, а саме: знайомимось з основними питаннями облаштування, особливостей обладнання та порядку роботи хірургічних відділень – спрямованих на зменшення забрудненості повітря у хірургучних підрозділах інфекцією. Для цього ознайомимось з основними принципами планування та санітарно-гігієнічного режиму функціональних приміщень типового ( на 60 ліжок) хірургічного стаціонару. Палати хірургічного відділення - мають бути просторими, світлими, розрахованими на 4–6 хворих. Для окремих тяжкохворих з гнійною інфекцією виділяють окремі палати. Обов'язково у палатах установлюють сигналізацію від кожного ліжка на сестринський пост. Сигналізація може бути світова або звукова. Потрібно надавати перевагу світової сигналізації перед звуковою. Стіни покривають олійною фарбою світлих тонів, підлогу – лінолеумом. На одне ліжко має виділятися в палаті 6,5–7,5 м2 площі, висота палат має бути не меншою ніж 3,5 м. Вікна повинні бути великих розмірів і виходити на південь або південний схід, щоб якомога більше світла потрапляло в палату. Природне освітлення повинно бути таким, щоб площа вікон відносилась до площі підлоги, як 1: 6. Штучне освітлення матові плафони в люстрах і настільної лампи у важкохворих. Крім загального освітлення, мають бути індивідуальні настільні лампи та чергове нічне освітлення. У палаті повинна бути тиша, гучномовці не допускаються, хворі слухають радіо, користуючись навушниками. Пацієнтам виділяють індивідуальні предмети гігієнічного догляду. Температура повітря повинна бути 18–20 °С і забезпечуватися паровим, або водяним опаленням. Вентиляція припливно-витяжна, краще за допомогою кондиціонерів. Додатково провітрюють, відкриваючи фрамуги та кватирки вікон. Ліжка для хворих мають бути металеві, або дерев'яні з гладенькою поверхнею, для тяжкохворих – функціональні ліжка. У палаті крім ліжок повинен бути один загальний стіл, шафа для лікарняного одягу, холодильник для зберігання продуктів, умивальник, тумбочки, табуретки. Меблі які використовується у палатах повинні бути витривалими до частого миття, та до дії антисептичних засобів, також вони повинні легко переміщуватись. Прибирання палат хірургічного відділення. 1. Прибирання палат здійснюють не менш як 2 рази на день – уранці та ввечері вологим методом із застосуванням мильно-содового розчину. На 10 л води беруть 1 брусок господарського мила, 200 г кальцинованої соди, роблять миловар. Потім на 10 л води використовують 500 мл мильно-содової суміші. 2. Для прибирання палат виділяють і маркірують інвентар – відро, швабру, полотнину для прибирання підлоги. У відділеннях хірургічного профілю не дозволяється підмітання підлогу віником, або застосування пилососів, щіток. 3. Прибирання палат починають з протирання підвіконня, батарей, панелей, меблів, дверей. Пастою чистять умивальники, потім миють підлогу. 4. Після вологого прибирання здійснюють кварцування палати протягом ЗО хв. При цьому хворі виходять на цей час із палати у коридор, або в кімнату для відпочинку, а тяжкохворим закривають обличчя серветкою або рушником, щоб вони не отримали опіки рогівки. 5. Один раз на 10 днів у палатах здійснюють генеральне прибирання. На цей час хворих, якщо це можливо, переводять у інші палати, або на декілька годин у коридор. При цьому ретельно протирають стелю, плафони, стіни, вікна, двері від пилу. Тумбочки та холодильники звільняють від продуктів і старанно миють. Після прибирання палату провітрюють, відкривши кватирки, і кварцують. 6. Після прибирання використаний прибиральний інвентар дезінфікують 1% розчином хлораміну або 0,5% розчином хлорного вапна протягом ЗО хв. Полотнину прополіскують водою та висушують. Швабру двічі протирають дезінфікуючим розчином. 7. У палатах, де лежать хворі з гнійними інфекціями, прибирання здійснюють з використанням 1% розчину хлораміну, або 0,5% розчину хлорного вапна. Дезинфекція індивідуальних предметів догляду згідно з діючими нормативами: 1. Підкладні судна та сечоприймачі звільняють від вмісту, промивають ретельно теплою водою та дезинфікують у спеціальних промаркованих ємкостях у 3% розчині хлораміну протягом 1 год., після чого ополіскують і просушують. 2. Грілки, міхури для льоду, підкладні гумові круги двічі протирають полотниною, зволоженою 3% розчином хлораміну, з інтервалом 15 хв., прополіскують і висушують. 3. При наявності мокротиння хворий повинен випльовувати його в індивідуальну плювальницю з корком, 1/3 об'єму якої слід заповнити 3% розчином хлораміну або 6 % розчином перекису водню. Не рідше ніж 1 раз на день мокротиння з плювальниці виливають, а плювальницю промивають гарячою водою й кип'ятять у 2% розчині натрію гідрокарбонату протягом 15 хв. Після виписування хворого тапочки протирають тампоном, зволоженим 25% розчином формаліну, або 40% розчином оцтової кислоти, вкладають на 3 год. у поліетиленовий пакет, який щільно зав'язують, потім виймають тапочки та провітрюють до зникнення запаху. ^ У ХІРУРГІЧНОМУ ВІДДІЛЕННІ.
1 ванна: мити у воді 50 0С з пральним порошком 1 чайна ложка на 1 літр води. 2 ванна: посуд занурюється на 30 хв. в один з розчинів:
3 ванна: посуд ополіскується у гарячій ( 70-80 0С ) воді. Далі посуд необхідно просушити. Якщо немає дезрозчину, то посуд після чистки кип’ятити у воді 15 хвилин. Прибирання та миття посуду проводять в халаті з міткою “Технічний “. Перед тим, як зайти в туалет ,халат знімається. Після туалету руки миють з одноразовим милом і протирають одним з розчинів:
^ РЕЖИМ ХІГУРГІЧНОГО ВІДДІЛЕННЯ. ДЕЗІНФЕКЦІЯ. Профілактика гепатиту та інших внутрішньолікарняних інфекцій під час виконання лікувально-діагностичних втручань. Велике значення у профілактиці внутрішньолікарняних інфекцій (захворювань, отриманих хворими в лікарських закладах) мають дезинфекція та стерилізація. У багатьох хворих на гострий вірусний гепатит зараження відбувається під час виконання лікувально-діагностичних парентеральних процедур. До групи найвищого ризику зараження зараховуються й медичні працівники (маніпуляційні, операційні медичні сестри, лаборанти), які за своїми професійними обов'язками постійно мають контакти з кров'ю, виділеннями хворих. З метою профілактики внутрішньолікарняних інфекцій у лікувально-профілактичних закладах необхідно: 1) максимально застосовувати медичний і лабораторний інструментарій одноразового використання; 2) суворо дотримуватися правил застосування, дезинфекції, перед стерилізаційної очистки та стерилізації медичного й лабораторного інструментарію, обладнання багаторазового використання під час проведення процедур, пов'язаних з порушенням цілості шкірних покривів і слизових оболонок. 3) Забороняється робити ін'єкції, вакцинації, внутрішньошкірні проби та інші маніпуляції, кільком особам одним і тим самим шприцом, замінюючи при цьому лише голки. Для будь-якої маніпуляції кожному хворому треба застосовувати окремий стерильний інструментарій. 4) Медичні та лабораторні інструменти всіх видів після кожного використання належить піддавати дезинфекції, ретельній перед-стерилізаційній очистці та стерилізації згідно з галузевим стандартом 42–21–2–85 (додаток № 3) і офіційними інструктивно- методичними документами. 5) Відповідно до наказу головного лікаря у відділеннях стаціонару призначаються особи, відповідальні за проведення дезинфекції, перед стерилізаційної очистки та стерилізації медичного інструментарію. 6) У лікувально-профілактичних закладах, особливо хірургічного профілю, необхідно створити централізовані стерилізаційні з спеціально підготовленим персоналом для проведення перед стерилізаційної очистки та стерилізації інструментарію, білизни, перев'язувального матеріалу. шприців і голок багаторазового використання. 7) Дезинфекції, перед стерилізаційній очистці, стерилізації підлягають вироби медичного призначення, якщо вони у процесі експлуатації торкалися до поверхні рани, контактували з кров'ю або ін'єкційними препаратами, а також стикалися зі слизовими оболонками й могли викликати їхнє пошкодження. Профілактичні заходи 1. Усі маніпуляції, при виконанні яких може відбутися забруднення рук кров'ю або сироваткою, здійснюють у гумових рукавичках. 2. Під час роботи всі пошкодження на руках закривають напальчниками. 3. Після будь-якої процедури, в тому числі й парентерального втручання, треба двічі ретельно вимити руки теплою проточною водою з милом. Руки витирають індивідуальним рушником, який змінюють щоденно, або серветкою одноразового використання. 4. Під час обробки рук уникають частого застосування дезінфектантів, які здатні викликати подразнення шкіри та дерматит, що сприяє проникненню збудників інфекцій в організм. 5. Для миття рук не використовують жорстких щіток. 6. Не вкладають у пробірки з кров'ю бланків направлень до лабораторії, а прикріплюють їх до зовнішньої поверхні ємкості. 7. У разі забруднення рук кров'ю треба негайно обробити їх тампоном, змоченим дезінфікуючим розчином (1% розчин хлораміну), і вимити їх двічі проточною водою з милом, насухо протерти індивідуальним рушником або серветкою одноразового використання. 8. Поверхні робочих столів наприкінці кожного робочого дня, а у разі забруднення кров'ю – негайно обробляють 3% розчином хлораміну. 9.У випадку порушення цілості шкірного покриву рук, медичний персонал необхідно тимчасово звільнення від роботи. ^ Навчальна інструкція санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму хірургічного відділення. 1. При дезинфекції виробів, які мають внутрішні канали, для видалення залишків крові, сироватки та інших біологічних речовин крізь ці канали за допомогою шприца пропускають розчин дезінфікуючої речовини одразу після використання. Після цього виріб цілком занурюють у розчин на необхідний для знезараження час. 2. При забрудненні дезінфікуючого розчину кров'ю його знезаражувальні властивості знижуються, тому потрібно мати іншу ємкість для дезинфекції після попереднього промивання в дезінфікуючому розчині. 3. Якщо виріб виготовлено з корозійне нестійкого металу і не витримує контакту з дезінфікуючим розчином, то його промивають у ємкості з водою, після чого він підлягає дезинфекції за допомогою кип'ятіння або повітряним методом.
Приготування дезінфікуючих розчинів хлорного вапна та хлораміну Навчальна інструкція санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму хірургічного відділення. Оснащення: 1) сухе хлорне вапно; 2) вода водопровідна; 3) ємкість місткістю не менш як 10 л (скляна, емалева, пластмасова); 4) дерев'яна лопаточка для розмішування; 5) пляшки з темного скла з корками; 6) марля; 7) маска-респіратор; 8) фартух; 9) гумові рукавички; 10) хлорамін. Характеристика сухого хлорного вапна. Хлорне вапно – білий сухий порошок з різким запахом хлору. Діючим компонентом є вільний активний хлор. Для дезинфекції придатне хлорне вапно, яке містить не менш як 15% активного хлору. Хлорне вапно підлягає розпаду на сонці, повітрі та під впливом вологи, втрачаючи при цьому хлор. Тому зберігати його необхідно в сухому, темному, прохолодному місці. Навіть в умовах правильного зберігання хлорного вапна втрата активного хлору становить 1–3% на місяць. Тому кожні 3 міс у ньому потрібно визначати вміст активного хлору. Хлорне вапно – надійний дезінфікуючий засіб. Воно знищує не лише вегетативні, але й спорові форми патогенних мікроорганізмів. Характеристика хлораміну. Хлорамін Б являє собою кристалічний порошок білого кольору з запахом хлору. Містить 26% активного хлору. Хлорамін є стійкою речовиною, яка тривало зберігає вихідну кількість активного хлору в умовах відсутності світла й вологи. Послідовність дій під час приготування дезінфікуючих розчинів Приготування концентрованого освітленого 10% розчину та робочих розчинів хлорного вапна. 1. Надіньте маску-респіратор, гумові рукавички, фартух. Добре провітріть приміщення, забезпечте доступ свіжого повітря. 2. Всипне в ємкість 1 кг сухого хлорного вапна. 3. Воду доливайте до 9 л потроху, розмішуючи дерев'яною лопаточкою. 4. Ємкість закрийте і залиште в темному місці на 1 добу. Протягом перших годин розчин кілька разів перемішайте дерев'яною лопаточкою. 5. Залийте освітлений розчин в іншу ємкість через кілька шарів марлі (осад не використовуйте). 6. Освітлений розчин розлийте в ємкості з темного скла і закрийте корками. 7. На ємкості наклейте етикетки із зазначенням назви розчину, його концентрації, дати приготування. 8. Зберігайте розчин у темному, прохолодному місці. Використовуйте протягом 5–7 днів 9. Для приготування робочих розчинів концентрований 10 % розчин хлорного вапна безпосередньо перед застосуванням розведіть відповідною кількістю води.
^ 0,1% - візьміть 0,1 л 10% р-ну хлорного вапна на 9, 9 л води 0,2% - візьміть 0, 2 л 10% р-ну хлорного вапна на 9. 8 л води 0,3% - візьміть 0, 3 л 10% р-ну хлорного вапна на 9,7 л води 0, 4% - візьміть 0, 4 л 10% р-ну хлорного вапна на 9, 6 л води ^ 1% - візьміть 1 л 10% р-ну хлорного вапна на 9, 0 л води 3% - візьміть 3 л 10% р-ну хлорного вапна на 7, 0 л води 5% - візьміть 5 л 10% р-ну хлорного вапна на 5, 0 л води
Приготування робочих розчинів хлораміну: 1. Безпосередньо перед застосуванням налийте у посудину потрібну кількість води кімнатної температури, висипте необхідну кількість хлораміну, розмішайте дерев'яною лопаточкою до повного розведення. 2. Залежно від характеру дезинфекції об'єктів і рівня забруднення використовуйте водні розчини хлораміну різної концентрації – від 0,5 до 5%. Теплі розчини хлораміну (40–50 °С) більш активні, активний хлор у них не втрачається. Робочі дезінфікуючі розчини потрібно використовувати протягом доби. Ємкість з робочим дезінфікуючим розчином необхідно промаркірувати, де вказати концентрацію та назву дезінфікуючої речовини, поставити дату і підпис. Для підведення підсумку по матеріалу що підлягає вивченню ознайомимося з алгоритмом правил приготування найбільш поширених дезінфікуючих розчинів. Приготування робочого розчину хлораміну 0,2 % - візьміть 2 г хлораміну на 1000 мл води 1 % - візьміть 10г хлораміну на 990 мл води 2 % візьміть 20 г хлораміну на 980 мл води 3 % візьміть ЗО г хлораміну на 970и мл води 4 % візьміть 40 г хлораміну на 960 мл води 5 % візьміть 50.г хлораміну на 950 мл води Маркування розчинів. На посудини з дезінфікуючими розчинами наклеїти етикетки із зазначенням назви розчину, його концентрації, дати приготування.
Розчин готовий до використання через 3 години. Термін використання 24 години. ^ .
АЛГОРИТМ^ Зміст і матеріальне забезпечення Візьміть дезінфікуючий розчин, віник, ганчірки, лопатку, щітку, відра, швабру. 1. Попросіть хворих вийти з палати, а важкохворих, які залишились на цей час у палаті, накрийте ковдрою. 2. Відкрийте вікно (кватирку) і провітріть палату. 3. Підмітайте від вікон і стін, замітаючи сміття до середини кімнати і до дверей. 4. Змочіть ганчірку в дезінфікуючому розчині, двічі протріть підвіконники, предмети та меблі, що є у палаті, після чого витріть їх насухо. 5. Намочіть ганчірку для миття підлоги у дезінфікуючому розчині. 6. Обгорніть нею швабру і помийте підлогу. Організація роботи операційного блоку хірургічного відділення. Операційна призначена для виконання найбільш відповідального етапу лікування хворих - виконання їм операції. Операційні для гнійних операцій знаходяться в приміщенні гнійного відділення, поза основним блоком. ^
Зони операційного блоку:
Для зменшення небезпеки розповсюдження та боротьбою з інфекцією в підрозділах хірургічного стаціонару дотримуються вимог наказу № 720 (СРСР від 31.07.78 рокуякий зберігає свою чинність і до сьогодні на території України), що є основним документом і зараз. Будова операційно - перев’язочного блоку. А* - розміщення операційної в хірургічному відділенні (ізольованість, як умова попередження інфікування); Б* - кількість кімнат, які входять до складу операційного блоку: - найменша кількість – передопераційна кімната і операційний зал. Сучасні блоки містять: операційний зал, передопераційну кімнату, стерилізаційну, інструментальну, автоклавну, душову і туалетну; В*- операційна кімната має бути просторою (40 м2. на один операційний стіл) з добре налагодженою вентиляцією, Для одержання розсіяного світла вікна операційної розміщають на північ, північний схід, або північний захід. Доцільним є встановлення в операційному блоці апарату для кондиціювання повітря; Г* - природне і штучне освітлення операційного залу: заокруглені кути, кафельні стіни, або масляне фарбування стін і стелі ( перевага фарбування її кольоровою фарбою, негативна сторона білої фарби); Д* - побудова підлоги в операційному залі: кращим є використання підлоги із метлахських (кафельних) плит перед підлогою із лінолеуму, особливо перед звичайним фарбуванням підлоги); Е* - опалення операційного блоку: перевага надається центральному опаленню перед пічним, оптимальна температура в приміщеннях операційного блоку +20 - 220 С, при вологості 55-60%; Ж* - обладнання операційної: операційний стіл і його складові, великий інструментальний стіл операційної сестри, стіл для розчинів, пересувний інструментальний столик, стіл анестезіолога, безтіньова лампа, тази для використаного матеріалу; при необхідності вноситься інше обладнання; І* - асептична і гнійна операційні. Їх розміщення в хірургічному відділенні. Об’єм роботи в кожній з них. Розгортання операційної для невідкладних операцій і об’єм роботи останнього. Необхідність організації в хірургічному відділенні двох перев’язочних гнійної і чистої. Обладнання і оснащення їх, об’єм роботи і використання кожної з них. Прибирання операційно - перев’язочного блоку проводиться не менше 2 разів на день з використанням дезінфікуючих розчинів, один раз на тиждень проводять генеральне прибирання. Структура операційноїї:
Знаходження персоналу: в спецодежі. Утримання операційної та догляд за нею:
Догляд за операційною (прибирання):
Це проводиться з урахуванням того факту, що під час закінчення роботи в операційній бактеріальна забрудненість в ній збільшується на 100-110%. УФО – зменшує забрудненість на 75-90 %. При чистих операціях УФО – зменшує відстоток ускладнень в 3-3,5 рази. ^
Перелік навчальних практичних завдань, які необхідно виконати на практичному занятті
^
Література Основна:
Додаткова:
|
