Буковинський державний медичний університет
Скачати 0.76 Mb.
|
|
Буковинський ДЕРЖАВНий МЕДИЧНий університет Кафедра догляду за хворими та вищої медсестринської освіти " ЗАТВЕРДЖЕНО " на методичній нараді кафедри догляду за хворими та вищої медсестринської освіти "______"___________________200___ р. протокол №___ Зав. кафедри, доцент. Плеш І.А. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ №6.3 Тема: “Організація роботи хірургічного стаціонару та поліклініки. Операційний блок. Особливості та вибір методів стерилізації хірургічного інструментарію, шовного матеріалу, операційної білизни. Методи обробки рук хірурга та операційного поля. Робота в операційній”. Навчальний предмет - “Догляд за хворими (практика)”. 2 курс медичних факультетів №1, №2, №3 Спеціальність – 7.110101 “Лікувальна справа”. Спеціальність – 7.110104 “Педіатрія”. Освітньо-кваліфікаційний рівень - “Спеціаліст”. Тривалість - 2 години. Методичну розробку склав Доцент, к.м.н. Хомко О.Й. ЧЕРНІВЦІ - 2007 рік. ^ Забезпечення необхідних для виконання хірургічних маніпуляцій та операцій умов асептики і антисептики, неможливе без належного проведення знезараження, передстерилізаційної підготовки та стерилізації медичного обладнання, інструментарію та перев’язочного матеріалу і операційної білизни. Чітке засвоєння необхідного теоретичного матеріалу з цього питання, та бездоганне практичне виконання всіх технічних етапів передстерилізаційної підготовки та стерилізації, є невід’ємною складовою знань і вмінь медичного працівника. ^ Навчальна мета полягає у необхідності ознайомлення студентів 2-го курсу медичного факультету з особливостями техніки проведення знезараження, передстерилізаційної підготовки та стерилізації медичного обладнання, інструментарію, перев’язочного матеріалу, та операційної білизни – як основного фактору попередження інфікування операційної рани, та уникнення ускладнень гнійно-септичного характеру при виконанні хірургічних операцій та маніпуляцій. 2.1. Студент повинен знати:
2.2. Студент повинен вміти:
2.3. Студент повинен опанувати практичні навички:
^ В лікувальних закладах України, та країн співдружності що розташовані на теренах бувшого Радянського Союзу і на сьогодні використовуються основні положення режимних наказів по профілактиці внутрішньолікарняної інфекції, дезинфекції, передстерелізаційної обробки та стерилізації виробів медичного призначення, що діяли на той час. В основі всього розмаїття регіонарних наказів, якими визначаються питання дезинфекції і стерилізації, основоположне місце займає наказ № 720 від 31.07.78 року “ Про покрашення медичної допомоги хворим з гнійними хірургічними захворюваннями та посилення заходів по боротьбі з внутрішньолікарняною інфекцією; наказ МОЗ України № 223 від 22 жовтня 1993 року “ Обробка використаних медичних виробів одноразового використання”, та виписка з наказу № 408 від 12.07. 1989 р. МОЗ СРСР – “ Про заходи по зниженню захворюваності вірусним гепатитом в країні ”. Згідно сучасних вимог, процес підготовки інструментарію до стерилізації обов’язково вимагає виконання етапу обеззаражування. Раніше, об’єм заходів по передстерелізаційній підготовці, на пряму залежав від степені забрудненості інструменту біологічними залишками та бактеріальним агентом. В даний час, проводиться обов’язкове знезараження будь якого інструментарію, який мав контакт з біологічним об’єктом, незалежно від степені його бактеріальної забрудненості. Означений захід є обов’язковим в зв’язку з підвищенням ризику зараження пацієнта СНІдом - інфекцією, чи будь яким іншим інфекційним агентом. Обов’язковою для цього умовою, є широке використання одноразових зразків хірургічного інструментарію, шприців та інфузійно-трансфузійних систем. Врахування цих наказів (особливо останнього з наведених - виписка з наказу № 408 від 12.07. 1989 р. МОЗ СРСР – “ Про заходи по зниженню захворюваності вірусним гепатитом в країні ” ), вимагає дотримання наступного комплексу заходів по проведенню робіт з медичним інструментарієм який мав контакт з біологічними рідинами. Всі маніпуляції, пов’язані з ін’єкційними препаратами, кров’ю, ранами, повинні проводитись в гумових рукавичках. Під час роботи, всі пошкодження на руках повинні бути закриті напальчником, або лейкопластирем. При загрозі розприскування крові чи сироватки, персоналу слід працювати в масках. Розбирання, миття та прополіскування медичного інструментарію, який мав контакт з кров’ю чи сивороткою людей, повинен проводитися після попередньої дезинфекції і в гумових рукавичках. Рукавички в процесі роботи знезаражуються після кожної маніпуляції протиранням тампоном, змоченим 3% розчином хлорного вапна чи хлораміном. Відмивання інструментів від крові проводиться дезінфікуючим розчином у спеціальній ємкості з кришкою. Всі внутрішні канали голок, та інструментарію повинні бути промиті від залишків крові, сиворотки та інших біологічних рідин, завдяки пропусканню через канал дезрозчину в об’ємі 5 – 10 мл. Після цього, вироби занурюють в другу ємкість з дезрозчином на необхідний час для знезараження час (згідно рецептурі). Після дезинфекції хімічним методом, вироби повинні бути промиті у проточній воді до повного зникнення запаху дезінфікуючого засобу. Якщо, медичні вироби виготовлені з нестійкого до корозії металу і не витримують контакту з дезінфікуючими засобами, то їх промивають в ємкості з водою, після чого дезінфікують кип’ятінням, або повітряним методом. Промивні води знезаражують кип’ятінням у продовж 30 хвилин, або сухим хлорним вапном ( чи гіпохлоритом кальцію, або вапном білильним термостійким), для чого одну із речовин добавляють до промивних вод у співвідношенні 200 грам сухої речовини на 1 літр води, перемішуючи її до гомогенного стану і заливають для знезараження в ємкості з кришкою на 60 хвилин. Перед стерилізаційній очистці повинні підлягати всі вироби перед їх стерилізацією з метою видалення білкових, жирових і механічних забруднень, а також лікарських препаратів. Стерилізація виробів медичного призначення проводиться: паровим методом; повітряним методом (сухим, гарячим повітрям); хімічним методом – розчинами хімічних препаратів. Таким чином, на сьогоднішній день, процес стерилізації інструментів складається з слідуючих етапів:
Безпосередня стерилізація інструментів проводиться:
^ “Антисептика” - являє собою комплекс заходів, які спрямовані на знищення мікробів у рані, патологічному вогнищі, або в цілому організмі. Проблема профілактики і лікування гнійних запальних процесів у сучасних умовах надзвичайно актуальна. Основними збудниками гнійних захворювань є стафілокок, кишкова паличка, протей, стрептокок, синьогнійна паличка, анаеробні бактерії та ін. У зв'язку зі змінами не лише видового складу, але й властивостей збудників, які визначаються високою вірулентністю і високою стійкістю до антимікробних засобів, нині асептику та антисептику слід розглядати у більш широкому значенні. При цьому необхідно передбачати не тільки засоби і методи запобігання інфікуванню ран і боротьби з мікробами, які потрапили в рану, але й методи запобігання гнійним ускладненням, що зумовлені хірургічним втручанням і впливом епідемічного середовища, в якому перебуває хворий. Основними джерелами неспецифічної хірургічної інфекції є хворі з післяопераційними гнійними ускладненнями, а також бацилоносії. Залежності від локалізації осередку запалення збудники виділяються з організму через різні органи і тканини (дихальні шляхи, органи травлення, сечовивідні шляхи та ін.). Збудники внутрішньолікарняних інфекцій поширюються повітряно-крапельним і контактним шляхами. Основні фактори передачі інфекції: повітря, руки, білизна, перев'язувальний матеріал, інструментарій, апаратура тощо. Для профілактики післяопераційних гнійних ускладнень проводять комплекс санітарно-профілактичних заходів, які спрямовані на запобігання розвитку збудників інфекції в рані, їх знищення і переривання шляхів передачі. “ Асептика “ – це копмлекс заходів спрямованих на попередження попадання інфекції у рану чи організм пацієнта. Розрізняють фізичні, механічні, хімічні та біологічні методи антисептики. Головна мета фізичних методів антисептики полягає у створенні в рані несприятливих умов для розвитку бактерій і всмоктування токсинів та продуктів розпаду тканин. Це забезпечується зовнішнім дренажуванням інфікованої рани тампонами та дренажами, а також висушуванням ран за допомогою теплових і світлових процедур, зокрема опромінювання солюксом, кварцовою лампою тощо. Пластмасові й гумові дренажі використовують не лише для забезпечення відтоку раньового вмісту, продуктів розпаду тканин, мікробів та їх токсинів, але й для промивання гнійних порожнин антисептичними розчинами. Відтік раньового вмісту через дренажі може відбуватися пасивно (в пов'язку, або посудину з антисептичним розчином), чи активно - шляхом його аспірації за допомогою різних відсмоктувачів. - Механічна антисептика - включає ряд механічних прийомів, які спрямовані на якнайшвидше (в перші години) видалення з рани некротичних тканин, згустків крові, сторонніх тіл, а разом з ними і мікроорганізмів, що потрапили в рану. З цією метою проводять ретельний туалет рани (гоління волосся, змащування шкіри навколо рани 5 % розчином йоду спиртовим, видалення сторонніх тіл), або первинна хірургічна обробка рани. Мертві тканини і згустки крові які є поживним середовищем для бактерій, та сторонні тіла, які є їхніми джерелами. Механічні заходи антисептики, здійснені в перші години після поранення, сприяють видаленню переважної більшості бактерій з рани та їх загоєнню без нагноєння. - Хімічна антисептика - забезпечує знищення мікробів у рані за допомогою різних антисептичних засобів. Антисептичні засоби мають бути бактерицидними або бактеріостатичними і не завдавати шкоди тканинам організму. Крім того, їхня дія не повинна послаблюватися при стиканні з живими тканинами. - Біологічні методи антисептики - спрямовані на підвищення захисних сил організму і створення несприятливих умов для розвитку мікроорганізмів. До біологічних антисептичних засобів належать антибіотики, ферменти, імунні сироватки. Антибіотики призначають лікарі за суворими показаннями. Медична сестра не має права самостійно призначати чи відміняти їх, але вона повинна знати властивості призначеного антибіотика, його дозу, шляхи введення, можливі ускладнення. Обов'язковою умовою для призначення антибіотика є визначення чутливості до нього мікроорганізмів. Доцільною є комбінація кількох препаратів з урахуванням їх синергізму і різних шляхів введення. Досить ефективною є комбінація антибіотиків з сульфаніламідами (сульфадимезин, норсульфазол, етазол, сульфадиметоксин, сульфапіридазин, сульфален та ін), які мають широкий спектр дії. Ефективність лікування гнійних та запальних процесів залежить від своєчасного і правильного виділення збудника і визначення його антибіотикочутливості. Медична сестра до початку лікування і в процесі лікування повинна регулярно направляти взятий у хворого матеріал у бактеріологічну лабораторію для визначення чутливості мікробів до антибіотиків. Не слід застосовувати антибіотики з профілактичною метою, оскільки малі дози антибіотиків призводять до появи форм мікробів, резистентних до даного препарату. При тривалому застосуванні антибіотиків придушується флора кишечника, розвивається дизбактеріоз і кандидамікоз. Серед біологічних засобів антисептики виділяють ферментні препарати (трипсин, хімотрипсин, кристалічний хімопсин, рибонуклеаза, стрептоліаза). Їх застосовують місцево та парентерально. Препарати очищують рани і гнійні порожнини від гною та згустків фібрину, вони мають протизапальну дію і посилюють активність антибіотиків. Для підвищення опірності організму до інфекції широко застосовують також пасивну й активну імунізацію. З цією метою вводять антистафілококову плазму, антистафілококовий гаммаглобулін, антистафілококовий анатоксин, протигангренозну сироватку, протиправцевий анатоксин та ін. Зазначені препарати призначає лікар згідно з відповідними інструкціями. Особливе значення для додержання асептики має стан рук медичного персоналу. На шкірі рук міститься дуже багато мікробів. Вони є не лише на її поверхні, але й у порах, численних складках, волосяних цибулинах, потових і сальних залозах. Особливо багато мікробів під нігтьовими пластинками. Тому нігті на руках у медичного персоналу мають бути коротко підстрижені. Осіб, які мають тріщини, садна, подряпини, задирки, мозолі, гнійнички та інші запальні процеси, не допускають до операцій. Щоб шкіра рук була еластичною та м'якою, її на ніч змащують вазеліном чи ланоліновим кремом. Обробку гнійних ран медична сестра повинна проводити в гумових рукавичках. Важливою передумовою стерильності рук є обов'язок хірурга, операційної сестри, акушерки оберігати свою шкіру від всіляких травм і забруднень. Існує немало стандартних способів обробки шкіри рук. Метод Фюрбрінгера. Руки миють теплою проточною водою двома стерильними щітками (кожною по 5 хв.) з милом. Спочатку обробляють пальці, потім долоні, тильні поверхні кисті й передпліччя. Під час миття і змивання мильної піни руки тримають догори кистями. Після витирання рук стерильними серветками (спочатку кисті, а потім передпліччя) їх обробляють 3 хв. 70 % етиловим спиртом і 3 хв. — розчином диклориду ртуті (1:1000). Нігтьові ложа змащують 5 % або 10 % розчином йоду спиртовим. Альфельд - дещо змінив метод Фюрбрінгера. Він виключив дихлорид ртуті, а натомість для фіксації бактерій, що збереглися в протоках сальних та потових залоз, запропонував дублення шкіри 96% етиловим спиртом.  Рис. 1. Неправильна (а) і правильна (б) подача стерильної миски. Метод Спасокукоцького-Кочергіна - ґрунтується на розчиненні на поверхні та в порах шкіри жирів за допомогою лужного розчину аміаку і вимиванні разом з ними бактерій. Після миття під проточною водою з милом без щіток руки миють послідовно в двох тазах у свіжоприготованому 0,5% розчині аміаку стерильними серветками по 3 хв. (рис. 3). Після просушування рук стерильними серветками або рушником їх протягом 5 хв. обробляють 96% етиловим спиртом, а кінчики пальців змащують 5 або 10% розчином йоду спиртовим. - Обробка рук первомуром (препарат С-4). Для приготування вихідного розчину змішують 171 мл 33% розчину перекису водню і 69 мл мурашиної кислоти: Суміш розводять водою до 1 л і ставлять на 1—1,5 год. в холодильник. Потім 120 мл вихідного розчину розводять водою до 5 л. Цього розчину достатньо для послідовної обробки рук 10 осіб. Розчин зберігають протягом 6—8 год. Обробляють руки первомуром у декілька етапів: миття рук теплою проточною водою з милом без щіток протягом 1—2 хв.; просушування. рук рушником; миття рук у тазу в приготованому розчині первомуру протягом 1—2 хв.; просушування рук стерильним рушником або серветками. При цьому методі не треба додатково обробляти шкіру рук антисептичними засобами. Обробка рук діоцидом. У стерильний таз наливають діоцид (1:5000), в якому миють кисті й передпліччя стерильними серветками протягом 5 хв. Потім руки протирають 96% етиловим спиртом. В екстрених випадках користуються методами, які ґрунтуються лише на дубленні шкіри. Зокрема, можна застосувати обробку рук протягом 10 хв. 96% етанолом або протягом 3 хв. 2% розчином йоду спиртовим. Однак усі згадані вище методи обробки рук не забезпечують абсолютної стерильності, тому після обробки рук рекомендується надягати рукавиці. |
Схожі:
 | Особливості екозалежної та екозумовленої патології в дитячому віці колоскова о. К. (професор, д мед н.), Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці, Україна Колоскова о. К. (професор, д мед н.), Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці, Україна | | Міністерство охорони здоров’я України Буковинський державний медичний університет Факультет – медичний №4 з відділенням молодших медичних І фармацевтичних фахівців |
| Буковинський державний медичний університет «Затверджено» ... | | Буковинський державний медичний університет «Затверджено» ... |
| Буковинський державний медичний університет «Затверджено» ... | | Буковинський державний медичний університет |
| Буковинський державний медичний університет | | Буковинський державний медичний університет |
| Буковинський державний медичний університет | | Буковинський державний медичний університет |
| Буковинський державний медичний університет |