|
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
Буковинський державний медичний університет
" ЗАТВЕРДЖЕНО "
на методичній нараді
кафедри догляду за хворими та вищої медсестринської освіти
"______"___________________200___ р.
протокол №___
Зав. кафедри, доцент. Плеш І.А.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ №7.4
Тема: “Основні принципи догляду за хворими у післяопераційному періоді і профілактика можливих ускладнень”.
Навчальний предмет - “Догляд за хворими (практика)”.
2 курс медичних факультетів №1, №2, №3
Спеціальність – 7.110101 “Лікувальна справа”.
Спеціальність – 7.110104 “Педіатрія”.
Освітньо-кваліфікаційний рівень - “Спеціаліст”.
Тривалість - 2 години.
Методичну розробку склав
Доцент, к.м.н. Хомко О.Й.
ЧЕРНІВЦІ - 2007 рік.
^
Переважна більшість хворих, що перебувають у хірургічних стаціонарах, підлягають оперативному лікуванню. Середній медичний персонал повинен вміти правильно провести передопераційну підготовку хворих в залежності від терміновості операції, та з урахуванням розташування патологічного чинника, в подальшому медична сестра веде постійний догляд за хворим, за його зовнішнім виглядом та основними показниками гомеостазу.
^
Навчальна мета полягає в засвоєнні студентами правил веденню післяопераційного періоду та загальним питанням догляду за оперованими хворими. Необхідно навчити студентів загальним питанням підготовки хворих до операції, ознайомити з особливостями передопераційного періоду. Ознайомлення з організацією і проведенням хірургічної операції, роботою персоналу операційної. Навчити веденню післяопераційного періоду і загальним питанням догляду за оперованими хворими.
2.1. Студент повинен знати:
Визначення післяопераційного періоду.
Небезпеки раннього післяопераційного періоду.
Боротьба з післяопераційним парезом травного каналу.
Профілактика легеневих ускладнень.
Профілактика пролежнів.
Боротьба з парезом сечового міхура,
Боротьба з затримкою сечі.
Поняття про активне ведення післяопераційного періоду.
2.2. Студент повинен вміти:
Ознайомитися з загальними питаннями ведення хворих в післяопераційному періоді, вміти вірно орієнтуватися у профілюючий патології та оцінювати стан хворого по клініко-лабораторним даним.
Володіти технікою введення назогастрального зонда.
Володіти технікою введення м'якого сечового катетера.
Володіти технікою промивання шлунку шприцом Жане.
Володіти технікою дихальної гімнастики,
Володіти технікою введення накладання еластичних бинтів на кінцівки.
Проводити профілактику пролежнів.
Транспортування хворих в операційну.
2.3. Студент повинен опанувати практичні навички:
обстеження хворих при різних варіантах ускладнень гострої хірургічної патології органів черевної порожнини;
техніку введення м'якого сечового катетера,
провести дихальну гімнастику,
накладання еластичних бинтів на кінцівки, профілактику пролежнів;
ведення післяопераційного періоду хворих (під контролем викладача);
змінити пов'язку на операційній рані;
промити сечовий міхур через катетер;
транспортувати хворого на каталці та кріслі-каталці;
підготувати інструменти для перев’язки;
поради студенту
Кожних 2-3 студенти одержують одного хворого /післяопераційного/, з яким вони знайомляться, вивчають історію хвороби та намічають план ведення післяопераційного періоду. Після цього проводять розбір хворих. Студенти повідомляють короткі відомості про хворого і що йому зроблено.
Дата операції, в зв’язку з чим оперований, анамнез захворювання.
Скарги хворого після операції.
Загальний вигляд хворого /блідість, одутловатість обличчя, синюшність, жовтушність, рум’янець на щоках. Вираз обличчя: живий, бадьорий, страдницький.
Положення хворого в ліжку /вільне, вимушене, активне, пасивне/.
Температура тіла, пульс, кров’яний тиск.
Система дихання: тип дихання /грудний, черевний, змішаний/, частота дихання, кашель /сухий, з харкотинням, частий, рідкий/, перкуторні дані /послаблене дихання, хрипи, шум тертя плеври та інш./.
Серцево-судинна система:
а) частота пульсу, ритм, наповнення, напруження;
б) тони серця /дзвінки, тихі, глухі, ясні/, шум серця /систолічний, діастолічний/;
в) границі серця /розширення/.
8. Система органів травлення:
а) язик /сухий, вологий, з нальотом, чистий/;
б) запах з роту, печія, відрижка / повітрям, кислим, їжею/, гикавка, блювота /жовчю, їжею, кислим/;
в) живіт /форма, збільшення, видима перистальтика, відродження газів, стілець, болі /самостійні, при пальпації, напружений/. Дані перкусії, пальпації та аускультації живота.
9. Сечовипускання: вільне, затримка сечі, мимовільне, болюче. Кількість сечі за добу.
10. Стан оперованої дільниці /пов’язка – суха, промокла/.
11. Лабораторні дані: загальний аналіз крові, сечі, коагулограма, та інші.
Ведення хворих в післяопераційному періоді.
Організація роботи та обладнання палати /відділу/ інтенсивної терапії.
Підготовка ліжка до часу закінчення операції, провітрювання палати.
Спостерігання за хворим до пробудження його /якщо операція проведена під наркозом/ і допомога при ускладненнях після наркозу /асфіксія, блювота, аспірація блювотними масами, падіння серцевої діяльності та інші/.
Створення умов спокою /ліквідування шуму, розмови та інш./, зменшення післяопераційного болю /надання в ліжку зручного положення, обезболюючи засоби та інш./.
Профілактика та лікування легеневих ускладнень, захист від охолодження, підвищене положення верхньої частини тулоба /фовлерівське положення/. Дихальна гімнастика, перевертання хворого, інгаляції, банки. По показаннях антибіотики, сульфаніламіди, серцеві засоби.
Профілактика та лікування ускладнень зі сторони серцево-судинної системи – спостереження за пульсом, кров’яним тиском, диханням і відповідними міроприємствами, направле-
ними на підняття серцево-судинного тонусу /камфора, кордіамін, кофеїн, 40% р-н глюкози в/в та інш./, боротьба з наслідками крововтрати /переливання крові або кровозамінників/, з парезом кишечника, атонією шлунку, затримкою сечі.
Компенсація порушень водно-сольового, білкового, вуглеводного обмінів та кислотно-лужної рівноваги /крапельне введення в/в фізіологічного розчину, розчину глюкози, р-ну Рінгера, переливання крові, плазми, альбуміну, протеіну та інших білкових препаратів, введення по показанням 3% р-ну хлористого калію і 5% р-ну соди/.
Боротьба з атонією шлунка і парезом кишечника /відсмоктування шлункового вмісту з допомогою зонду, шприця Жане, промивання шлунку, гіпертонічна клізма, газовивідна трубка/.
Боротьба з затримкою сечі /грілка на область сечового міхура, мікроклізма із теплим фізіологічним розчином, зміна положення хворого в ліжку аж до підняття, якщо немає протипоказань, катетеризація/.
Профілактика післяопераційних тромбозів і емболій /бінтування ніг еластичним бинтом, антикоагулянти, лікувальна фізкультура/.
Профілактика утворення пролежнів /повертання хворого в ліжку, протирання шкіри камфорним спиртом/. В місцях найбільшого тиску підкладають подушку, гумові круги, рівно покриті простирадла. При утворенні пролежнів - мазьові пов’язки /цинкові, вісмутові, мазі Вишневського та ін./.
Спостереження і догляд за раною - промокання пов'язок /кров, серозні рідина, гній/, стан навколишньої шкіри /почервоніння, набряк, інфільтрація, висипка/.
Положення хворого в ліжку після операції і строки вставання визначаються загальним станом хворого, характером проведеної йому операції і ступенем його активності. Раннє вставання і більш активне положення в ліжку запобігають ряду ускладнень, що виникають в післяопераційному періоді /легеневі ускладнення, післяопераційний парез кишечнику, тромбофлебіт, емболії та ін./.
|
