\"Кровозамінники, їх класифікація. Покази, протипокази, техніка переливання, можливі ускладнення, профілактика ускладнень\" icon

"Кровозамінники, їх класифікація. Покази, протипокази, техніка переливання, можливі ускладнення, профілактика ускладнень"




Скачати 499.09 Kb.
Назва"Кровозамінники, їх класифікація. Покази, протипокази, техніка переливання, можливі ускладнення, профілактика ускладнень"
Сторінка2/4
Дата28.07.2012
Розмір499.09 Kb.
ТипДокументи
1   2   3   4
^
А. середньомолекулярні декстрани


НЕОРОНДЕКС (NEORONDEX)

Інфузійний розчин 6% модифікованого декстрану у 0,9% розчині NaCl. Розроблений у ІФОХ АН та НДІГПК, Мінськ.

Склад:

Декстран з ММ 65000±5000

60 г

NaCl

9 г

вода для ін’єкцій

до 1 л

^ Коротка характеристика препарату:

відносна в’язкість при 20°С - 2,5–2,8; характеристична в’язкість – 0,165 – 0,185; рН – 4,8-7,3; азот – не більше 0,001%; важкі метали - не більше 0,0025%.

Препарат стерильний, нетоксичний, апірогенний.

^ Фармакологічна дія. Неорондекс – кровозамінник вираженої гемодинамічної дії, високоефективний для усунення порушень системної гемодинаміки, відновлення ОЦК та плазми, середнього артеріального тиску, ударного та хвилинного об’ємів крові, ліквідації спазму периферичних судин. Неорондекс нормалізує основні показники кислотно-лужного балансу та газового складу крові. Підвищує суспензійну стійкість крові, зменшує її в’язкість, має адгезивну та антиагрегаційну дію на тромбоцити, сприяє усуненню периферичних стазів та агрегації еритроцитів, що веде до поліпшення реологічних властивостей крові, активізації мікроциркуляції та посиленню тканинного кровотоку, блокування розвитку ДВЗ-синдрому.

Неорондекс, як і рондекс, виводиться з організму через нирки. Невелика частина декстрану накопичується в ретикулоендотеліальній системі, де поступово зазнає біоконверсії декстраназами до глюкози. Це запобігає відкладанню препарату у внутрішніх органах на тривалий термін. Неорондекс - гіперосмолярний розчин з осмолярністю 0,34 - 0,37 ммоль/кг. Його парентеральне введення призводить до активного залучення в судинне русло тканинної рідини (20-25 мл на 1г полімеру) та утримує її там тривалий час.

Покази. З метою профілактики та лікування шокових станів, що розвинулись внаслідок гострої крововтрати, травми, комбінованих уражень, інтоксикації, сепсису та інших причин; операційного та опікового шоку; для додавання перфузійної рідини при використанні АШК; детоксикації при розповсюдженому гнійному перитоніті, множинних гнійно-некротичних процесах м’яких тканин, краш-синдромі, синдромах “включення”, “реваскуляризації” та “відторгнення” в трансплантології, а також для поліпшення мікроциркуляції, зниження схильності до тромбозів при операційних втручаннях та консервативному лікуванні станів, що супроводжуються гіперв’язкісним синдромом та згущенням крові.

^ Основне цільове призначення – усунення порушень макро- та мікродинаміки, поліпшення реологічних властивостей крові, нормалізація артеріального та венозного кровотоку, зменшення тенденції до тромбозів та ДВЗ-синдрому.

^ Спосіб застосування та дози. Застосовують в умовах стаціонару. Спосіб введення парентеральний (в/в, в/а), дози залежать від показів до застосування та конкретного стану хворого. При шоці чи гострій крововтраті препарат вводять в/в струйно в дозі 400–2000 мл для дорослого (5-25 мл на 1 кг маси тіла). При відновленні системного артеріального тиску до 80-90 мм рт. ст. звичайно переходять на крапельне введення зі швидкістю 3-3,5 мл/хв (60-80 крапель/хв). Можливий артеріальний спосіб введення (в тих же дозуваннях). Інфузії препарату повинні проводитися під постійним контролем показників системної гемодинаміки. При значному підвищенні центрального венозного тиску за межі фізіологічної норми дози та швидкість введення зменшують, а іноді повністю припиняють його прийом. Введення тільки неорондексу виявляється достатнім при крововтраті до 1000-1200 мл. При більшій крововтраті інфузії препарату потрібно поєднувати з переливанням еритроцитарної маси, необхідної для ліквідації тканинної гіпоксії, а також свіжозамороженої плазми крові, що містить фактори системи гемостазу. Для профілактики операційної крововтрати, а також досягнення штучної гемодилюції, запобігання тромбоутворення та зниження тенденції до розвитку чи прогресуванню ДВЗ-синдрому, вводять 5-10 мл/кг неорондексу за 30-60 хв. до операційного втручання. Об’єм інфузій під час операції залежить від об’єму операційної крововтрати. При цьому гематокрит не повинен знижуватись нижче 0,3 г/л Дезінтоксикаційний ефект неорондексу проявляється при його введенні в добовій дозі 5-10 мл/кг, однак у цьому випадку доцільні багаторазові курсові інфузії розчину на протязі 3-5 днів. Необхідно враховувати, що для запобігання можливої дегідратації тканин рекомендовано інфузії неорондексу поєднувати з введенням кристалоїдних розчинів у співввідношенні 1:2. Кратність введення визначається загальним станом хворого та можливістю розвитку явищ “вторинного шоку”.

^ Сторонні явища. Звичайно при в/в чи в/а введенні жодних сторонніх реакцій та негативних ефектів не спостерігається. При виникненні під час інфузії реакції анафілактичного типу (почервоніння, свербіння шкірних покривів, набряк Квінке та ін.) необхідно терміново припинити введення препарату та, не витягаючи голки з вени, розпочати проведення всіх передбачених відповідними інструкціями терапевтичних міроприємств для ліквідації трансфузійної реакції (антигістамінні та серцево-судинні засоби, кортикостероїди, дихальні аналептики).

Протипокази. Декомпенсована серцево-судинна недостатність, тривала внутрішня кровотеча, що продовжується (печінка, нирки, легені та ін.); черепно-мозкова травма з підвищенням вутрішньочерепного тиску; захворювання нирок, що супроводжуються анурією, тромбоцитопенією; захворювання, при яких не рекомендовано введення масивних доз рідин (підвищений АТ, гіперволемія при гематокриті нижче 0,3 г/л та ін.).

^ Форма випуску та умови зберігання. По 400 мл у скляних флаконах, 96 шт. в упаковці, в сухому місці при температурі від 0 до +20 °С. При такому режимі неорондекс зберігає свої якості протягом двом років. Допустиме замерзання при транспортуванні.


^ ПОЛІГЛЮКІН (Polyglucinum)

Склад:

Декстран з ММ - 60000±10000

60 г

NaCl

9 г

вода для ін’єкцій

до 1 л

^ Коротка характеристика препарату:

Відносна в’язкість при 20°С – 2,8 - 4,0; ММР : ВМФ (не вище 150000) – 5 – 10%; НМФ (не нижче 15000) – 5 – 10%; рН - 4,5-6,5; азот- не більше 10 мг/1000мл; важкі метали – не більше 2 мг/1000мл; етиловий спирт – не більше 0,1%. Препарат стерильний, нетоксичний, апірогенний.

^ Фармакологічна дія. Поліглюкін - гідрофільний полісахарид, який здатний зв’язувати воду. Кожен грам його сорбує 25 мл води, завдяки чому об’єм циркулюючої плазми після введення препарату швидко відновлюється. Препарат має дезагрегуючу дію по відношенню до тромбоцитів та еритроцитів, вкриваючи їх тонкою плівкою, тим самим перешкоджаючи фізіологічній аглютинації тромбоцитів та утворенню монетних стовпчиків еритроцитів. Дезагрегуюча дія декстрану на еритроцити позитивно впливає на мікроциркуляцію, що порушується при шоці. Негативною стороною дії декстрану на тромбоцити є небезпека кровотечі, яка може виникнути при загальній добовій дозі 1,5 – 2 л. Тому при геморагічному діатезі не рекомендовано використовувати препарати декстрану. Група крові при введенні розчину декстрану значення немає. Декстран при нормальних значеннях АТ, постійно виводяться з організму через нирки. Через 24 год після інфузії поліглюкіну в кровоносному руслі залишається 40% декстрану, а 50% виводиться з сечею. Невелика кількість декстрану виділяється через ШКТ, частина відкладається в органах ретикулоендотеліальної системи, де поступово розщеплюється ензимом декстанглюкозидазою до глюкози, яка метоболізується. З кровоносного русла препарат повністю виводиться на 5-7 добу. Поліглюкін не володіє місцевоподразнюючою та анафілактогенною дією.

Покази. З профілактичною та лікувальною метою поліглюкін переливають при шоці, що розвився внаслідок травми, гострої крововтрати, інтоксикації, сепсису та ін. причин, а також операційному та опіковому.

^ Спосіб застосування і дози. Дози та швидкість введення залежать від виду патології та стану хворого. При шоці препарат вводять в/в плинно, на одне введення звичайно 400 – 1200 мл дорослому та 10 – 25 мл/кг – дитині. При необхідності кількість препарату можна збільшити до 2000 мл для дорослого та 35 – 40 мл/кг для дитини. При крововтраті більше 500 – 750 мл у дорослого та більше 150 – 250 мл у дитини з вираженою анемією інфузії поліглюкіну доцільно поєднувати з переливанням еритроцитарної маси (ЕМ) чи крові. Після переливання поліглюкіну, як і при трансфузіях інших рідин (в тому числі ЕМ чи крові), потрібно продовжувати спостереження за рівнем АТ, гемоглобіну, еритроцитів, показником гематокриту, аналізом сечі та ін.

  • ^ При травматичному шоці іншої етіології, ніж гостра крововтрата, поліглюкін рекомендовано вводити плинно у дозі 250-500мл, і тільки після підняття АТ до норми та покращення загального стану допускається крапельне його вливання. У середньому при І ступеню вводять 250 –500 мл; ІІ ступеню – 500 – 750 мл; ІІІ ступеню – 1000-1500 мл; ІV ступеню – до 2000 мл і більше. При важкому шоці вирішується питання про комбіноване застосування поліглюкіну, ЕМ чи крові. При дуже важких випадках (шок ІV ступеню, агонія) поліглюкін потрібно вводити в/а (250-500 мл) з подальшим переходом до в/в вливання.

Завжди після виведення хворого з шоку вливання протишокових рідин відміняється. Однак у хворих, яких вивели з шоку, особливо ІІІ чи ІV ступеня, крайньо нестійкі компенсаторні механізми. Достатньо дії самих невеликих шокогенних факторів (перенесення хворого з операційного стола, додаткова незначна втрата крові і т.п.), щоб викликати знову стан шоку. Боротьба з рецидивом шоку часто буває більш важкою, ніж виведення хворого з первинного шоку. Тому протишокові міроприємства необхідно виконувати до тих пір, доки не буде перервана дія різних додаткових факторів і не буде забезпечене стійке покращення стану хворого. З цією метою показане крапельне в/в вливання поліглюкіну в дозі 500- 1000 мл і більше.

  • ^ Операційний шок. При великих операціях з метою профілактики операційного шоку поліглюкін слід вливати в/в крапельно з переходом на плинне при падінні АТ. При різькому зниженні АТ (нижче 60 мм рт.ст.) використовується в/а метод введення препарату в дозі до 400 мл (інколи більше). У дітей цей метод використовують рідше, він може бути ефективно замінений швидким (в дві вени під тиском) плинним введенням поліглюкіну в дозі 10 мл/кг Швидкість введеня препарату залежить від стану хворого (величина АТ, частота пульсу, дихання, колір шкіри). При незначній втраті крові (750 мл) та позитивних вихідних показниках складу крові хірургічне втручання можна проводити під захистом переливання тільки поліглюкіну. При значній втраті крові поліглюкін, як правило, слід поєднувати з переливанням ЕМ чи крові як під час операції, так і в найближчі години після неї.

При різькій анемізації (гемоглобін нижче 78-80 г/л) з самого початку операції необхідно в/в перелити ЕМ або кров. При недостатності цього міроприємства чи зниження АТ призначають плинне вливання поліглюкіну в дозі 250-500 мл та після нормалізації показників гемодинаміки продовжують трансфузію ЕМ чи крові. В післяопераційному періоді для профілактики післяопераційного шоку після значних хірургічних втручань доцільно крапельно вводити поліглюкін на протязі 6-12 год.

  • ^ Опіковий шок. При опіках більше 10-20% площі тіла переливання поліглюкіну слід починати з метою надання першої медичної допомоги, не чекаючи розвитку порушень гемодинаміки. В стані шоку показано плинне введення 250-500 мл, а після нормалізації АТ переходять до крапельного методу вливання. При значних опіках, враховуючи загрозу рецидиву шока, на протязі 1-ої доби доцільно вводити поліглюкін крапельним методом в дозі 2000 мл. При опіках більше 30-40% поверхні тіла крапельне переливання поліглюкіну потрібно поєднувати з трансфузією плазми (ЕМ, крові): 2 частини поліглюкіну та 1 частина плазми. Загальна доза – до 3-4 л за 1-шу добу. Ефективно також застосовувати поліглюкін з альбуміном, гама-глобуліном та дезінтоксикаційними кровозамінниками (неогемодез та ін).

У ІІ та ІІІ фазі опікової хвороби препарат застосовують при розвитку гострих порушень серцево-судинної діяльності, а також для профілактики та лікування операційного та післяопераційного шоку, особливо у важкохворих і виснажених хворих при некректомії, аутотрансплантації шкіри та інших хірургічних втручаннях.

  • ^ Гостра циркуляторна недостатність. Наявність в поліглюкіні низькомолекулярних фракцій декстрану дозволяє запропонувати його для дезінтоксикації та боротьби з важкими порушеннями серцево-судинної діяльності при таких патологічних станах, як кишкова непрохідність, деструктивні форми холециститу, панкреатиту, гнійний пілонефрит, перфорація виразки шлунка та кишківника, недостатність швів шлунково-кишкоих анастомозів, гнійний перитоніт, сепсис та інші захворювання, що протікають з інтоксикацією організма, а також повторні операції. Інфузія полюглюкіну знімає явища важкої судинної гіпотонії та дає можливість розпочати операцію при кращих гемодинамічних показниках, а безперевне плинно-краплинне вливання поліглюкіну під час операції – важлива умова успішного проведення хірургічного втручання. Крапельні, а за необхідністю плинні переливання поліглюкіну після операції, є найкращим засобом профілактики та боротьби з рецидивами циркуляторних порушень.

Поліглюкін застосовують також при обмінних переливаннях крові, особливо при виражених порушеннях гемодинаміки. Вливання поліглюкіну доцільно призначати до початку переливання та продовжувати його на протязі операції, що дозволяє проводити переливання в більшій дозі.

^ Сторонні явища. Переливання поліглюкіну звичайно переносять добре. Однак в окремих випадках після інфузії перших 3-10 мл спостерігаються алергічні реакції (відчуття стиснення за грудиною, утруднене дихання, гіперемія обличчя з подальшим ціанозом, тахікардія, зниження АТ), враховуючи, що декстран – продукт життєдіяльності бактерій. Для попередження можливої реакції слід робити біологічну пробу. При гострих випадках після введення перших 10 крапель і наступних 30 крапель необхідна перерва на 2-3 хв. для спостереження за станом хворого. При відсутності реакції трансфузію продовжують. При розвитку реакції введення припиняють та терміново в/в вливають 10 мл 10% розчину CaClу, 20 мл 40% розчину глюкози, застосовують серцеві засоби, антигістамінні препарати.

Протипокази. Абсолютні протипокази відсутні. Однак, враховуючи можливість підвищення АТ після введення препарату, його не слід застосовувати при черепно-мозковій травмі, що супроводжується підвищенням внутрішньочерепного тиску, а також у випадках, коли протипоказано в/в введення великих доз рідини, зокрема при високому АТ. Переливання протипоказане при триваючий внутрішній кровотечі, за винятком важких порушень гемодинаміки (падіння АТ нижче 60 мм рт. ст.). В цих випадках плинна інфузія поліглюкіну дозволяє підняти АТ вище критичного рівня, після чого потрібно перейти до інтенсивної гемостатичній терапії на тлі переливання ЕМ (крові).

^ Форма випуску та умови зберігання. По 50, 100, 200, 400 мл в скляних флаконах та в ємкостях з поліетилену по 250 та 500 мл Зберігають в сухому місті при температурі від –10 до +20°С. Замерзання препарату не є протипоказом його застосування при збереженні герметичної упаковки. Термін зберігання в скляних флаконах 5 років, в ємкості з поліетилену – 2 роки.

Виробник. АТ “Красфарма”, АТ “Биохимик”, ПТ “Мосхимфармпрепараты” (Росія).


ПОЛІГЛЮСОЛЬ (Poliglusolum)

Склад:

Декстран з ММ від 60000 до 80000

60 г

NaCl

5,26 г

Натрію ацетат

6,80 г

KCl

0,37 г

CaCl

0,55 г

MgCl

0,30 г

Вода для ін’єкцій

до 1 л

^ Коротка характеристика препарату:

Відносна в’язкість – не більше 4,0; ММР: ВМФ (не вище 125000) – 5-10%; НМФ (не нижче 20000 ) – 5-10%; рН 6,0-7,0; азот – не більше 0,001%; важкі метали – не більше 0,0002 г; етиловий спирт – не більше 0,1%. Препарат стерильний, нетоксичний, апірогенний.

^ Фармакологічна дія. Поліглюсоль – плазмозамінний, протишоковий кровозамінник, має гемодинамічну дію, нормалізує електролітний баланс. Ацетат натрію, як носій резервної лужності, зменшує тканинний ацидоз. За біологічними властивостями подібний до поліглюкіну.

Покази. Травматичний та опіковий шок, гостра крововтрата та різні стани, що супроводжуються гіповолемією, яка поєднується з порушенням водно-електролітного балансу, а також метаболічним ацидозом.

^ Спосіб застосування та дози. Застосовують в/в. Початкова доза введення – 5-10 крапель, після чого роблять перерву на 2-3 хв. для проведення біологічної проби, потім вводять 30 крапель препарату. При відсутності індивідуальної чутливості через 2-3 хв. переходять на введення препарату крапельно чи плинно. На початкових стадіях шоку поліглюсоль вводять в/в плинно в дозі 1200 мл, при необхідності дозу збільшують до 1500 мл. По мірі наближення показників гемодинаміки до норми переходять на крапельний спосіб введення. При опіковому шоці на протязі 1-ої доби вводять 400-1200 мл, на 2-у добу –200-400 мл. При станах, що супроводжуються гіповолемією та порушенням водно-електролітного балансу, а також метаболічним ацидозом, дози та швидкість введення залежать від стану хворого та складають 400-1200 мл. Дітям препарат вводять з розрахунку 5-20 мл/кг, максимальна добова доза – 20 мл/кг маси тіла.

^ Сторонні явища. Аналогічно поліглюкіну.

Протипокази. Такі же, як до поліглюкіну.

Форма випуску та умови зберігання. По 100, 200, 400 мл в скляних флаконах, зберігають при температурі від +10 до +25°С. Транспортувати поліглюсоль можна при температурі до -10°С. Заморожування не є протипоказом до застосування при збереженні герметичності флакону

Виробник. ВО “Белмедпрепараты” (Білорусь).


ПОЛІФЕР (Poliferum)

Склад:

Декстран з ММ 60000±10000

60 г

FeCl

0,15 - 0,20 г

NaCl

9 г

Вода для ін’єкцій

до 1 л

^ Коротка характеристика препарату:

відносна в’язкість при температурі 20°С – не більше 4,5; характеристична в’язкість – 0,235 - 0,250; ММР: ВМФ (не вище 120000) - 5-10%; НМФ (не нижче 150000) - 5-10%; рН 4,5-7,0; азот – не більше 0,001%; важкі метали – не більше 0,0002 %; етиловий спирт – не більше 0,1%. Препарат стерильний, нетоксичний, апірогенний.

^ Фармакологічна дія. Поліфер - комплексний поліфункціональний кровозамінник, який має гемодинамічну, антианемічну та гемостимулюючу дію. При глибоких порушеннях гемодинаміки, що виникають при значній крововтраті, значно пригнічується гемопоез. За рахунок гіпоксії в еритроїдних клітинах кісткового мозку виникають біохімічні та ультраструктурні зміни, пов’язані з дефіцитом Fe. Кістковий мозок володіє великими компенсаторними можливостями і у відповідь на крововтрату швидкість утворення еритроцитів підвищується. Однак це спостерігається тільки при нормальних запасах Fe в організмі. При їх зменшенні порушується процес синтезу гему та ферментів (гемсинтетаза та ін.), що призводить до порушення синтезу гемоглобіну в еритробластах і пригнічення еритропоезу. Ступень відновлення еритроцитів крові після інфузії поліферу вище, ніж після інфузії поліглюкіну. Адекватне заміщення крововтрати поліфером знижує в’язкість крові, ліквідує стаз та агрегацію еритроцитів в кровотоці, що в свою чергу нормалізує мікроциркуляцію.

Хімічно модифікований декстран поліферу, як і частково гідролізований декстран поліглюкіну, повільно виводиться з організму. Через 24 год. в циркулюючій крові залишається 40% фракції декстрану, через 48 год. – 22%, через 96 год. – 5%, через 5 днів цієї фракції в крові не знаходимо. Основна маса поліферу (65%) виводиться нирками на протязі 2 діб. Частина препарату депонується в печінці, нирках, селізінці та кістковому мозку. Депонований поліфер розщеплюється ферментними препаратами практично так само, як і поліглюкін.

При застосуванні поліферу та поліглюкіну у дозах, які значно перевищують терапевтичні, в органах тварин не знайдено некробіозу, ділянок запалення чи інших змін, які б свідчили про токсичність речовин. При багаторазовому в/в введені в дозі 20 мл/кг на протязі 10 днів виявлений надлишок препарату (в печінці вакуолізації гепатоцитів, уособлення зірчастих ретикулоендотеліоцитів та значне збільшення іх розмірів). Виявленні накопичення препарату мали тимчасовий характер.

Покази. Використовується при шоці, що розвинувся в результаті травми, гострої крововтрати, опіку; при операційному шоці, в післяопераційному періоді для профілактики шоку та стимуляції гемопоезу; одночасно з гемотрансфузіями для поповнення крововтрати при планових та екстрених операціях.

^ Спосіб застосування та дози.

При шоці, що супроводжується крововтратою, поліфер вводять в/в плинно в разовій дозі 400 – 1200 мл (при необхідності до 2000 мл). В тих випадках, коли показники гемодинаміки приближаються до норми, доцільно переходити на крапельний метод введення (40 – 60 крап/хв). При крововтраті більше 1000 мл та вираженій анемізації хворого переливання поліферу потрібно поєднувати з інфузією ЕМ чи крові.

^ При операційному шоці, корекції гемодинаміки та стимуляції гемопоезу (профілактика). Поліфер вводять в/в крапельно (40-60 крап/хв) в дозі 200 – 400 мл При різькому зниженні АТ (нижче 60 мм рт. ст.) препарат вводять плинно в дозі 400 – 1200 мл

^ При планових та екстренних операціях поліфер вводять крапельно в об’ємі, що перевищує крововтрату на 25%.

В післяопераційному періоді поліфер вводять відповідно крововтраті.

^ При травматичному і опіковому шоці в перші 24 години можна влити до 2000 мл, в наступні 24 год – до 1500 мл. При великих та глибоких опіках поліфер слід поєднувати з плазмою, альбуміном та -глобуліном.

^ Сторонні явища. Реакцій після введення поліферу, як правило, не спостерігається. Однак інфузію препарату необхідно починати крапельно. Після введення перших 10 та послідуючих 30 крапель необхідно зробити перерву на 3 хв. для біологічної проби. У випадку виникнення алергічних реакцій (уртикальні висипання, шкірна сверблячка, набряк Квінке, прискорення пульсу, зменшення АТ та підвищення температури) вливання повинно бути припинене, необхідно ввести антигістамінні препарати, 40 % розчин глюкози, серцеві засоби, при важких реакціях - кортикостеоїдні гормони парантерально.

Протипокази. Черепно-мозкова травма, що протікає з підвищеним внутрішньочерепного тиску; захворювання, при яких протипоказане в/в введення великих доз рідини (набряк легень, набряково-асцитичний синдром та ін.).

^ Форма випуску та умови зберігання. По 100, 200, 400 мл в скляних флаконах, зберігають при температурі від +10 до +25°С. Транспортувати поліглюсоль можна при температурі до -10°С. Заморожування не є протипоказом до застосування при збереженні герметичності флакону.

Виробник. ВО “Белмедпрепараты” (Белоруссия).


РОНДЕКС (Rondex)

Склад:

Декстран з ММ 60000±10000

60 г

NaCl

9

Вода для ін’єкцій

до 1 л

^ Коротка характеристика препарату:

Відносна в’язкість при температурі 20°С – 2,5-2,8; характеристична в’язкість – 0,165-0,185; рН 4,5-7,0; азот – не більше 0,001%; важкі метали – не більше 0,0002 %. Препарат стерильний, нетоксичний, апірогенний.

^ Фармакологічна дія. Рондекс відноситься до гемодинамічних замінників плазми крові. При радіаційній деструкції нативного декстрану досягається відносно вузький молекулярно-масовий розподіл полісахариду. За рахунок водневих зв’язків та підвищеної гнучкості полімерних ланцюгів молекули модифікованого декстрану стають більш компактними, що в 1,5 рази зменшує характеристичну та відносну в’язкість рондекса.

Не поступаючись поліглюкіну вираженістю та стійкостю гемодинамічної дії, рондекс володіє здатністю більш виразно покращувати реологічні властивості крові та функціональний стан її клітинних елементів, коригуючи порушення мікроциркуляції. Інфузії рондексу зменшують порушення системи згортання крові, що виникають у вигляді ДВЗ–синдрому. Рондекс, на відміну від поліглюкіну, не прискорює фазу гемокоагуляції, не впливає на фібринтромбоцитарну структуру і спонтанний фібриноліз, але покращує електрокінетичну дію еритроцитів, знижує їх здатність до арегації, послаблює адгезивні та агрегаційні якості тромбоцитів.

Завдяки вищеназваним якостям препарат може успішно застосовуватись при патологічних станах, що загрожують тромбоемболічними ускладненнями, без побоювання викликати чи посилити процеси, характерні для коагулопатій ДВЗ крові. Рондекс володіє дезінтоксикаційними властивостями завдяки наявності функціональних груп (карбоксильних, карбонільних), що дозволяє здійснювати хімічні реакції комплексоутворення. Препарат виводиться з організму нирками, на першу добу – біля 50%. Через 3 доби в крові зберігаються сліди препарату.

Показання. Лікувальні (з метою відновлення тиску і ОЦК) і профілактичні заходи при крововтраті та шоці різного походження.

^ Спосіб застосування та дози. Вводять в/в. Перед переливанням роблять біологічну пробу. Кількість введеного препарату, спосіб та швидкість введення визначаються індивідуально. При крововтраті до 1000 мл достатньо використовувати один рондекс. При великій крововтраті для ліквідації гіпоксії переливання слід доповнити переливанням ЕМ ( крові). Звичайно разові дози рондексу - від 400 до 1600 мл, при необхідності – до 2000 мл на добу. При шоці препарат потрібно вводити плинно, після підйому АТ до рівня, що наближається до норми, доцільно продовжити переливання крапельно (40-60 крап/хв). Крапельний спосіб показаний для профілактики травматичного та операційного шоку. При шоці, крім рондексу, необхідне проведення всіх інших протишокових міроприємств. При переливанні великих доз рондексу, який володіє гідрофільними та волемічними властивостями, для попередження зневоднення тканин рекомендовано переливати сольові розчини.

^ Сторонні явища. При переливанні рондексу можливе виникнення реакцій анафілактичного типу, які залежать від індивідуальної чутливості. В цьому випадку проводять десенсибілізуючу терапію.

Протипокази. В тих випадках, коли небажане швидке підвищення АТ та є небезпека перевантаження ССС надлишком рідини.

^ Форма випуску та умови зберігання. По 400 мл в скляних флаконах, 96 шт. в упаковці. Зберігають при температурі від +10 до +20°С.

Виробник. ВО “Белмедпрепараты” (Белоруссия).


ХЕМОДЕКС (Hemodex)

Склад:

Декстран з ММ 60-70 000

50 г

Натрію хлорид

9 г

Бідистильована вода

до 1 л

^ Фармакологічна дія. Препарат впливає на гемодинаміку, збільшуючи об’єм рідини в кровоносному руслі.

Покази. Виражена постгеморагічна гіповолемія, гіповолемічний шок внаслідок травми, втрата крові при пологах чи позаматковій вагітності та ін. Гіповолемія, яка обумовлена втратою плазми (опіки, синдром тривалого розчавлювання). Тромбоемболія, передопераційна та рання післяопераційна профілактика емболії.

^ Спосіб застосування та дози. Втрата крові до 2-х літрів може бути компенсована тільки за допомогою хемодексу; втрата крові більше 2 л – введення не тільки хемодексу (не більше 2,5 л на день), але і додатково ЕМ чи крові. Внутрішньовенні інфузії проводять зі швидкістю 60-80 крапель на хвилину.

Протипокази. Порушення коагуляції та гемостазу, серцева декомпенсація, олігоурія і анурія, що обумовлені органічними ураженнями нирок. Травма черепа з підвищеним внутрішньочерепним тиском, крововиливи в мозок та інші захворювання, при яких не показане введення великої кількості рідини. Схильність до алергічних реакцій.

^ Форма випуску. По 500 мл в скляних флаконах.

Виробник. Zdravle (Югославія).


ХЕМОДЕКС З ГЛЮКОЗОЮ (Hemodex cum glucoso)

Склад:

Декстран з ММ 70 000

60 г

Глюкоза

50 г

Бідистильована вода

до 1 л



^ Фармакологічна дія, покази, спосіб застосування та дози, протипокази, форма випуску – такі самі, як і у хемодексу.

Виробник. Zdravle (Югославія).


1   2   3   4

Схожі:

\"Кровозамінники, їх класифікація. Покази, протипокази, техніка переливання, можливі ускладнення, профілактика ускладнень\" icon"Гемотрансфузія та інфузія, Покази, протипокази, техніка переливання, можливі ускладнення, профілактика ускладненнь"
Тема: “Гемотрансфузія та інфузія, Покази, протипокази, техніка переливання, можливі ускладнення, профілактика ускладненнь”
\"Кровозамінники, їх класифікація. Покази, протипокази, техніка переливання, можливі ускладнення, профілактика ускладнень\" iconЗаняття
Наркоз кетаміном. Покази, протипокази, методика проведення. Можливі ускладнення та їх профілактика
\"Кровозамінники, їх класифікація. Покази, протипокази, техніка переливання, можливі ускладнення, профілактика ускладнень\" icon"Значення крові та кровотворних органів в хірургії. Клініко-лабораторна оцінка гемостазіологічного стану. Діагностика внутрішньої та зовнішньої кровотечі"
Актуальність теми: Переливання крові іноді призводить до ускладнень, тому медичні сестри повинні знати клініку, особливо перші ознаки...
\"Кровозамінники, їх класифікація. Покази, протипокази, техніка переливання, можливі ускладнення, профілактика ускладнень\" iconДата Тема лекции
Види знеболювання в щелепно-лицевій ділянці, показання до їх застосування. Можливі ускладнення, їх лікування і профілактика
\"Кровозамінники, їх класифікація. Покази, протипокази, техніка переливання, можливі ускладнення, профілактика ускладнень\" icon"затверджено"
«Вагітність та екстрагенітальна патологія. Перебіг та ускладнення вагітності, принципи сестринського догляду. Покази до госпіталізації...
\"Кровозамінники, їх класифікація. Покази, протипокази, техніка переливання, можливі ускладнення, профілактика ускладнень\" iconМетодичні вказівки для студентів по підготовці до практичного заняття
«Загальна характеристика щелепно-лицьових апаратів та їх класифікація. Транспортні шини. Лігатурне зв’язування зубів, показання,...
\"Кровозамінники, їх класифікація. Покази, протипокази, техніка переливання, можливі ускладнення, профілактика ускладнень\" iconПоказання, правила та техніка переливання компонентів крові та кровозамінників. Актуальність теми
Знання показань до гемотрансфузій, ускладнень їх, вміння їх уникати та купірувати є необхідною умовою роботи в широкій лікарській...
\"Кровозамінники, їх класифікація. Покази, протипокази, техніка переливання, можливі ускладнення, профілактика ускладнень\" iconТема Практичні навички
Вікові особливості клінічного перебігу, методи обстеження та діагностики. Ускладнення гострого апендициту: інфільтрат, перитоніт....
\"Кровозамінники, їх класифікація. Покази, протипокази, техніка переливання, можливі ускладнення, профілактика ускладнень\" iconТема Практичні навички
Вікові особливості клінічного перебігу, методи обстеження та діагностики. Ускладнення гострого апендициту: інфільтрат, перитоніт....
\"Кровозамінники, їх класифікація. Покази, протипокази, техніка переливання, можливі ускладнення, профілактика ускладнень\" iconСухоставець наталія петрівна удк: 618. 177(477. 52)(043. 3) Профілактика післяопераційних ускладнень у гінекологічних хворих старших вікових груп
Профілактика післяопераційних ускладнень у гінекологічних хворих старших вікових груп
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи