Рани І рановий процес. Профілактика розвитку інфекції в рані. Лікування чистих ран. Актуальність теми icon

Рани І рановий процес. Профілактика розвитку інфекції в рані. Лікування чистих ран. Актуальність теми




НазваРани І рановий процес. Профілактика розвитку інфекції в рані. Лікування чистих ран. Актуальність теми
Сторінка2/8
Дата23.06.2012
Розмір0.9 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4   5   6   7   8




    1. ^ Поради студенту.

5.1. Зміст теми:

Рана - це механічне порушення цілості шкіри або слизових оболонок з можливим пошкодженням прилеглих тканин. Клінічна картина рани залежить від місцевих порушень тканин та органів і від загальних реакцій організму у відповідь на травму. Місцевими симптомами рани є біль у рані; дефект покривних, іноді глибоких тканин або зяяння рани, кровотеча. Рана має краї, стінки, дно, кути, вміст.

^ При суб’єктивному обстеженні хворих встановлюють:

Скарги (на болі в ділянці рани, їх поява або підсилення при дотику; порушення функції певної частини тіла, кровотечу з рани); анамнез (звертається увага на механізм пошкодження - удар гострим або тупим предметом, вогнепальне поранення та інш.; час, який пройшов з моменту пошкодження; ким, коли і як була надана перша допомога; при наявності джгута з’ясовується час його накладання; подальше лікування хворого та вплив проведених заходів на його самопочуття та загальний стан; особлива увага приділяється динаміці больового синдрому - характер та інтенсивність болі, її наростання чи послаблення).

^ При об’єктивному обстеженні хворих встановлюють:

  1. Загальний стан хворого.

  2. Локальний статус:

а) локалізація рани (топографо-анатомічні особливості області нерідко дозволяють прогнозувати пошкодження судинно-нервового пучка, кісток, внутрішніх органів);

б) форма та розміри рани в сантиметрах (глибина рани визначається під час первинної хірургічної обробки, зондувати свіжу рану не рекомендується);

в) характер країв рани (рівні, розміжчені, припухлі, наявність смужки епітелізації, колір шкіри по краям рани);

г) вигляд тканин стінок і дна рани (колір, кровоточивість, характер грануляцій - рожеві, бліді, дрібно-, середньо- та крупнозернисті, соковиті, набряклі, сухі тощо);

д) характеристика виділень з рани (кров’янисті, серозні, гнійні -колір гною, консистенція, наявність запаху; бульбашки газу при анаеробній інфекції), їх кількість (по степені промокання пов’язки).

  1. При пальпації оточуючих рану тканин:

а) ступінь болючісті;

б) періфокальна інфільтрація.


Класифікація ран:

1. За характером пошкодження тканини в залежності від агента, який ранить (колота, різана, рубана, забита, розміжчена, рвана, укушена, вогнепальна, змішана, отруєна, садно, подряпина).

2. За формою дефекту (лінійна, дирчаста, клаптева, скальпована).

3. За глибиною пошкодження (поверхнева, проникаюча, наскрізна, тангенційна).

4. За причиною пошкодження (операційна, випадкова).

5. За ступенем руйнування тканини.

6. За ступенем інфікованості.

7. За загоюванням рани.

Функціональні та морфологічні зміни, які відбуваються в рані, мають певну послідовність і можуть бути розмежовані на періоди або фази ранового процесу.

^ Класифікація перебігу ранового процесу по І.Г.Руфанову (1954):

- фаза гідратації (набряку та очищення рани від змертвілих тканин);

- фаза дегідратації (заповнення рани грануляціями та їх визрівання).

^ Класифікація перебігу ранового процесу по М.І.Кузіну (1977):

- фаза запалення (період судинних змін і період очищення рани від змертвілих тканин);

- фаза регенерації, утворення та дозрівання грануляційної тканини;

- фаза утворення рубця та його реорганізація.

^ Класифікація перебігу ранового процесу по Б.М.Даценко (1985):

гнійно-некротична фаза;

- фаза грануляції;

  • фаза епітелізації.


Свіжоінфіковані рани. Лікування чистих ран.

Загоєння первинним натягом можливе за умови стикання стінок і країв рани і відсутності умов для розвитку інфекції. Таке загоєння спостерігається при лінійних ранах, коли краї і стінки з’єднані швами (рани після ПХО або операції). Воно відбувається протягом 5-8 діб. Спочатку вузька щілина між зближеними стінками рани заповнюється кров’ю, яка згортається з утворенням ниток фібрину. Нитки фібрину склеюють стінки і краї рани (первинна склейка). Водночас починаються репаративні процеси, які проходять усі фази перебігу ранового процесу, в тому числі етапи запалення, проліферації, утворення сполучної тканини та епітелізації

При проведенні дослідження хворих особлива увага приділяється питанню надання першої допомоги, в залежності від стану хворого, складається план подальшого лікування. Невеликі свіжі (не більше 6–10 год. після ураження) поверхневі рани з рівними незіяючими краями не потребують оперативного втручання. В таких випадках достатньо провести туалет рани: очищення оточуючих рану ділянок шкіри від бруду спиртом, бензином, 0,5% розчином нашатирного спирту (протирати шкіру потрібно від рани до периферії), бриття волосся (сухе бриття від рани до периферії), шкіру змащують йодною настойкою, йодонатом; видалення сторонніх тіл, промивання рани антисептиками. На рану накладають суху асептичну пов’язку. При зиянні країв рани останні зближують накладанням первинного шва.

Рвані, забійні, розчавлені, колоті рани, які мають вузький, глибокий рановий хід, вогнепальні рани потребують первинної хірургічної обробки. Ціль цієї операції заключається у створенні несприятливих умов для розвитку інфекції, яка попала в рану.

Обробка повинна проводитись при повному знеболенні (місцевому та загальному) з дотриманням усіх правил асептики. Методом висікання країв і стінок рани механічно видаляються не тільки забруднені (інфіковані), але й травмовані, нежиттєздатні тканини, які являють собою особливо сприятливий субстрат для розвитку інфекції. З метою випорожнення гематом, ліквідації усіх кишень, де інфекція може знайти сприятливі умови для розвитку, і створення вільного відтоку ранового вмісту нерідко виникає необхідність додатково висікти края свіжоінфікованих ран, провести додаткові розрізи (контрапертури). Проводять ретельний гемостаз, усі видимі чужерідні тіла видалають. В подальшому, в залежності від часу, який пройшов від моменту пошкодження, локалізації рани, виду пошкоджених тканин і органів, а також умов (мирного чи військового часу) вирішуємо питання про накладання швів. Первинний шов накладають зразу. При відсутності ознак ранової інфекції, задовільному стані пораненого, на протязі перших 5-6 днів накладають відстрочений первинний шов. Перша допомога при пораненнях заключається в тимчасовій зупинці кровотечі (якщо вона має місце), накладанні на рану асептичної (помірно тиснучої при венозній кровотечі) пов’язки. При можливості шкіру навколо рани заздалегідь обробляють 5% розчином йоду. При великих і ускладнених ранах проводиться транспортна іммобілізація, при необхідності - протишокові заходи.

Подальше лікування (у хірургічному стаціонарі) залежить від величини, глибини, локалізації рани, наявності тих чи інших ускладнень. Невеликі свіжі (не більше 6-10 годин після ураження) поверхневі рани з рівними не зяяючими краями не вимагають оперативних втручань. У цих випадках достатньо провести туалет рани. При наявності таких хворих студенти під керівництвом викладача очищують оточуючі рану ділянки шкіри від бруду спиртом, бензином, 0,5% розчином нашатирного спирту (від рани до періферії); шкіру змащують йодною настойкою. Видимі в рані сторонні предмети видаляють стерильним пінцетом. Рану промивають 3% розчином перекису водню, фурациліном, висушують, повторно змащують йодом навкруги і накладають на неї суху асептичну пов’язку або пов’язку з тим чи іншим антисептичним розчином.

При зяянні рани її краї зближують накладанням первинних швів або металевих скобок.

Рвані, забійні, розміжчені, колоті рани, які мають вузький глибокий рановий хід, вогнепальні рани вимагають первинної хірургічної обробки. Мета цієї операції полягає у створенні несприятливих умов для розвитку інфекції, що потрапила в рану.


ПХО ран повинна проводитись при повному знеболенні (загальному чи місцевому) з дотриманням усіх вимог асептики.

Шляхом висічення країв та стінок рани механічно видаляються не тільки забруднені (інфіковані), але й травмовані та нежиттєздатні тканини, які при їх залишенні особливо сприяють розвитку інфекції. Для створення вільного відтоку ранових виділень нерідко виникає необхідність доповнити висічення країв розтином свіжоінфікованих ран, проведення протирозрізів (контрапертур). Виконують ретельний гемостаз. Механічну антисептику змінює хімічна (промивання рани розчинами антисептиків) та фізична (дренування затьоків, підведення дренажів до дна рани, накладання асептичної гігроскопічної пов’язки після накладання первинних швів.

Питання про накладання швів вирішується в залежності від строку з моменту пошкодження, локалізації, характеру рани, а також умов (мирного чи військового часу).

В мирний час шви накладаються:

  • при поверхневих зяяючих ранах, які оброблені в перші 6 годин після поранення;

  • після первинної хірургічної обробки великих ран при умові, що хворий знаходиться в стаціонарі.

Не бажано накладати глухі шви:

  • при великих пошкодженнях м’язів, особливо нижніх кінцівок та сідниць - з метою запобігання ускладнення анаеробною інфекцією;

  • при підозрі на наявність сторонніх предметів;

  • при обробці рани в більш пізні строки після пошкодження.


У військовий час, коли хворі не знаходяться під постійним наглядом лікаря, шви на рану не накладають, окрім випадків уражень обличчя, кистей рук, наявності відкритого пневмотораксу.

У випадках радіаційного опромінення після ретельного проведення ПХО і накладання на рану швів на фоні повноцінної антибактеріальної терапії та іммобілізації встановлюється пильне спостереження за хворим - аби рана загоїлася до розвитку променевої хвороби.

Первинний глухий шов накладають одразу після обробки рани.

Первинний відстрочений шов накладають на рану після її обробки, але затягують через 2-5 днів при умові відсутності в рані будь-яких ускладнень.

При лікуванні ран, після обробки яких шви накладені не були, застосовують фізичні, хімічні та біологічні види антисептики, які сприяють більш швидкому її загоєнню.

При дренуванні ран потрібно стежити, аби дренаж був встановлений пухко і сприяв відтоку ранових виділень, а не їх застою.

Всім пацієнтам з випадковими ранами з профілактичною метою обов’язково вводять протиправцеву сироватку (3000 од) та правцевий анатоксин (0,5 мл). У випадках підозри на забруднення рани анаеробною інфекцією вводять протигангренозну сироватку.

Якщо хворий поступив у пізні строки (через 12-24 години і пізніше), коли в рані наявні явища значного запалення, виконують вторинну її обробку. Вона полягає у розтині рани з широким розкриттям оболонок та кишень, всіх гнійних затьоків, з формуванням (по можливості) однієї порожнини замість багатьох, видаленні всіх сторонніх предметів та явно нежиттєздатних і некротичних тканин. Після такої обробки рану добре дренують з одночасним використанням антисептичних розчинів.

Поверхневі, без порушення цілісності всієї товщі шкіри, рани, які неможливо ушити, можуть загоюватися під шкоринкою без нагноєння. Вузенька шкоринка з засохлої крові, білків, лімфи та інших елементів ранових виділень утворюється також по лінії дотику країв рани, що гоїться первинним натягом.

Якщо краї шкіри не гіперемійовані ,не припухлі, шкоринку не варто знімати до самовільного її відокремлення, що наступає після повної епітелізації під шкоринкою. Поява навколо рани ознак запалення може вказувати на наявність під шкоринкою гною. У цих випадках шкоринку треба зняти та лікувати рану як гнійну.


^ 5.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Рани. Визначення поняття.

2. Класифікація ран.

3. Клінічна картина ран.

4. Визначення ранового процесу.

5. Протікання ранового процесу.

6. Ознаки запалення.

7. Ускладнення ран.

8. Додаткові методи дослідження при ранах.

9. Поняття про операційну рану.

^ 5.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

1.Накладання вузлових швів.

2. Зняття вузлових швів.

3. Перев’язка чистої рани.

5.4. Питання для самоконтролю:


5.5. Задачі для самоконтролю:

Завдання №1.

Лікаря Швидкої медичної допомоги викликали до потерпілого з різаною раною передньої поверхні передпліччя в середній рерині. Із рани втікає тонкий струмінь темної крові. Який метод тимчасової зупинки кровотечі потрібно застосувати?

^ А. Накласти стискаючу повязку.

Б. Притиснути пальцем плечову артерію.

В. Накласти джгут вище рани.
Г.
Накласти джгут нижче рани.

Д. Максимально зігнути кінцівку в ліктьовому суглобі.


^ Завдання №2.

У потерпілого Р., 43 років, під час ПХО рани в паховій ділянці виявлено ушкодження стегнової артерії з дефектом її стінки до 4 см. при перетисканні артерії затискачем кінцівка залишається холодною, блідою, пульсація на підколінній артерії і артеріях стопи не визначається. Який метод кінцевої зупинки кровотечі потрібно використати?

^ А. Тампонаду рани.

Б. Перевязку артерії в рані.

В. Перевязку артерії протягом.
Г.
Судинний шов.

Д. Протезування артерії.


5.6. Тести для самоконтролю:


Література.

Основна:

        1. Гостищев В.К. Общая хирургия. М., “Медицина”, 1993.- с. 264-276, 281-289.

        2. Стручков В.И. Общая хирургия. М., “Медицина”, 1988.- с. 371-377.

        3. Волколаков Я.В. Общая хирургия. Рига “Звайгзне”, 1989.- с.360-371

        4. Жученко С.П., Желіба М.Д., Хіміч С.Д. Загальна хірургія. "Здоров’я",Київ, 1999, с.251-259.

        5. Гостищев В.К. Руководство к практическим занятиям по общей хирургии. М., “Медицина”, 1987.- с.182.

        6. Черенько М.П. Загальна хірургія. Київ “Здоров’я”, 1999.

        7. Хірургія. Т. 1 (підручник з загальної хірургії) (за редакцією Березницького Я.С., Захараща М.П., Мішалова В.Г., Шідловського В.О.). Дніпропетровськ, РВА „Дніпро-VAL”, 2006.

        8. Петров С.В. Общая хирургия.”Питер”,2003.-с.141-178.


Додаткова:

1. Диагностика и лечение ранений /Под ред. Ю.Г.Шапошникова.-М., Медицина.-1984.


^
16. ІНФІКОВАНІ РАНИ


1. Актуальність теми: Велику небезпеку для хірургічних відділень становлять спалахи госпітальної інфекції, а широке поширення антибіотико-резистентних штамів мікроорганізмів обумовлює значні труднощі у боротьбі з нею, що призводить до збільшення числа випадків неспецифічної інфекції та гнійних ускладнень.

Всі випадкові рани, будучи інфікованими, несуь загрозу виникнення різних ускладнень, нерідко небезпечних для життя хворого.


^ 2. Тривалість заняття: 2 год.


3. Навчальна мета (конкретні цілі):

3.1. Знати:

  • визначення терміну “гнійна рана”;

  • причини нагноєння ран;

  • клінічні ознаки рани у фазі гідратації;

  • клінічні ознаки рани у фазі дегідратації;

  • лікування гнійних ран в залежності від фази ранового процесу;

  • використання вторинного раннього та пізнього швів.

3.2. Вміти:

  • діагностувати гнійну рану;

  • оволодіти послідовністю проведення вторинної хірургічної обробки рани;

  • визначити візуально фазу ранового процесу;

  • провести диференційну діагностику між гніною раною та трофічною виразкою;

  • намітити план додаткових методів дослідження.

3.3. Опанувати практичні навички:

  • принципи проведення вторинної хірургічної обробки рани;

  • огляд та оцінка стану оточуючих рану тканин;

  • перев’язка гнійної рани;

  • накладання вторинних швів на рану та їх зняття.


4. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Назва дисципліни та відповідної кафедри

Знати

Вміти

^

Базисні кафедри


Анатомія топографічна анатомія (кафедра анатомії людини та топографічної анатомії)

Анатомія та топографічна анатомія

Класифікувати та ідентифікувати рану в залежності від її топографо-анатомічного розташування

Пропедевтика внутрішніх хвороб


Методики обстеження хворого.

Збирати анамнез, проводити огляд, володіти технікою пальпації, перкусії, аускультації та застосовувати їх на практиці.

Біохімія

Обмін речовин.




Пат. анатомія

Запальну реакцію

Володіти вмінням інтерпретувати симптоми запалення та ідентифікувати фазність ранового процесу

Пат. фізіологія

Порушення обміну речовин




Мікробіологія

Основні збудники гнійної неспецифічної інфекції

Запропонувати алгоритм дослідження патологічного вмісту рани для ідентифікації збудника та визначення чутливості його до анти бактеріальних препараів

Фармакологія

Лікарські препарати та механізм їх дії.

Вміти призначити фармакологічні препарати в залежності від фази ранового процесу.
^

Внутрішньопредметна інтеграція


Десмургія

Правила та техніку бинтування.

Володіти вмінням накладати пов’язки на верхню та нижню кінцівки, косинкові, лікувальні пов’язки.

Тверді пов’язки. Транспортні шини.

Правила та техніку накладання шинних пов’язок.

Вміти накладати шинні пов’язки при обширних ранах кінцівок.

Асептика та антисептика.

Передсерилізаційна обробка інструментарія після гнійних операцій

Застосовувати антисептичні препарати в різні фази ранового процесу

Кровотечі.

Методи тимчасової та остаточної зупинки кровотечі.

Вміти вибрати метод тимчасової та остаточної зупинки вторинної пізньої кровотечі та застосувати його у хворих з гнійними ранами
1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

Рани І рановий процес. Профілактика розвитку інфекції в рані. Лікування чистих ран. Актуальність теми iconДитячі інфекції. Актуальність теми
Мета (загальна): вміти видзначати морфологічні особливості інфекційних хвороб, знати їх етіологію, патогенез, механізми розвитку...
Рани І рановий процес. Профілактика розвитку інфекції в рані. Лікування чистих ран. Актуальність теми icon12 провідні віл-індикаторні інфекції. Діагностика І лікування Тривалість
Актуальність теми. Опортуністичні інфекції при віл/сніді – унікальна група захворювань, які розвиваються на фоні імунодефіцитного...
Рани І рановий процес. Профілактика розвитку інфекції в рані. Лікування чистих ран. Актуальність теми icon1 Актуальність теми
Епідемічна ситуація з віл-інфекції в україні. Нормативні документи щодо запобігання поширенню віл-інфекції та соціального захисту...
Рани І рановий процес. Профілактика розвитку інфекції в рані. Лікування чистих ран. Актуальність теми iconКарантинні й інші інфекції (особливо небезпечні інфекції. Оні). Актуальність теми
Варто врахувати, що деякі кі в даний час можуть бути використані як бактеріологічна зброя. Будуть вивчені й інші інфекції – бруцельоз,...
Рани І рановий процес. Профілактика розвитку інфекції в рані. Лікування чистих ран. Актуальність теми iconI. Актуальність теми
Гх на початку її розвитку. Тому правильна діагностика та вміння призначити ефективне лікування є практичною необхідністью, яка визначає...
Рани І рановий процес. Профілактика розвитку інфекції в рані. Лікування чистих ран. Актуальність теми icon1 Актуальність теми
Загальна І специфічна профілактика віл-інфекції. Універсальні заходи безпеки та організація праці лікаря з метою запобігання інфікування...
Рани І рановий процес. Профілактика розвитку інфекції в рані. Лікування чистих ран. Актуальність теми iconПрактичне заняття в поліклініці. Актуальність теми
Гнійна хірургічна патологія є однією з частих причин розвитку непрацездатності та ускладнень. Значеня гнійної хірургічної інфекції...
Рани І рановий процес. Профілактика розвитку інфекції в рані. Лікування чистих ран. Актуальність теми iconЗагальна характеристика роботи актуальність теми
Особливого розмаху цей процес набув з 60-х рр. ХІХ ст., коли після скасування кріпосного права з’явилась можливість для становлення...
Рани І рановий процес. Профілактика розвитку інфекції в рані. Лікування чистих ран. Актуальність теми iconКишкові інфекції актуальність теми
Знання цієї теми необхідні Вам для освоєння кишкових інфекцій на клінічних кафедрах,в практичній діяльності сімейного лікаря, для...
Рани І рановий процес. Профілактика розвитку інфекції в рані. Лікування чистих ран. Актуальність теми iconВірусні інфекції актуальність теми
Мета (загальна): уміти визначити на основі морфологічних змін (макро- І мікроскопічних) наявності вірусних захворювань (грип, кір,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи