Розділ вертикальне планування міських територій загальні положення проектування вертикального планування

Назва	Розділ вертикальне планування міських територій загальні положення проектування вертикального планування
Дата	09.06.2012
Розмір	109.49 Kb.
Тип	Документи

Зміст

Горизонталь – лінія, що з'єднує на кресленні точки рівних висот над прийнятим горизонтом (звичайно рівнем моря)
Масштабом плану чи карти називають відношення довжини лінії на плані до горизонтальної проекції відповідної лінії на місцевості
Методи проектування вертикального планування
Метод проектних профілів
Метод проектних (червоних) позначок
Графоаналітичні методи.

РОЗДІЛ 2. ВЕРТИКАЛЬНЕ ПЛАНУВАННЯ МІСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

2.1. Загальні положення проектування вертикального планування

Рельєф і його містобудівна оцінка

Рельєф є найбільш важливим показником, що визначає поверхню міської території, впливає на планування, забудову і благоустрій міст, економіку будівництва.

У містобудуванні прийнято такі категорії рельєфу:

макрорельєф – рельєф великих територій із значним перепадом висот і нерівностей поверхні;
мікрорельєф – рельєф з невеликими перепадами висот на обмеженій території. Він визначає висотне положення вулиць, входів у будинки та ін.

Основні форми рельєфу – рівнинний і гірський.

Рівнинний рельєф розділяють на такі категорії:

1. Рівнинний (спокійний) з крутістю схилів до 4 ‰;

2. Рівний з крутістю схилів 4 – 30 ‰;

3. Слабко пересічений – 30 – 60 ‰;

4. Пересічений – 60 – 100 ‰;

5. Сильнопересічений – 100 – 200 ‰;

6. Дуже сильнопересічений – більше 200 ‰.

Гірський рельєф характеризують наявністю гір різної висоти.

Рельєф місцевості визначають геодезичною зйомкою і відображають на топографічних картах і планах горизонталями, штрихами, пунктиром, кольоровою пластикою.

^ Горизонталь – лінія, що з'єднує на кресленні точки рівних висот над прийнятим горизонтом (звичайно рівнем моря). На горизонталях надписують їхні позначки. Позначка – відстань по висоті від точки місцевості до рівенної поверхні. Абсолютні позначки відраховують від абсолютного нуля, за який прийнято рівень Балтійського моря. При відсутності таких даних приймають умовний рівень, а позначки називають відносними.

Горизонталі мають такі властивості:

усі точки, що лежать на одній горизонталі, мають на місцевості однакову висоту;
усі горизонталі, що замикаються у межах плану чи карти, позначають пагорб чи улоговину, їх розрізняють за бергштрихами чи надписами;
горизонталі природного рельєфу мають бути безперервні, виключення складають обриви;
горизонталі не можуть перетинатися у плані, виключення – нависаючі скелі;
відстань між горизонталями у плані характеризує крутість схилу. На схилах, що мають рівномірний ухил, проміжки між горизонталями однакові;
найкоротша відстань між горизонталями – перпендикулярна до них лінія – відповідає напрямку найбільшої крутості;
горизонталі, що зображують похилу площину, мають вид рівнобіжних прямих.

Розрізняють такі основні форми рельєфу: рівнини, гори, пагорб, улоговина, хребет, лощина чи тальвег, сідловина, схили (рис. 2.1)

Рис. 2.1 – Основні форми рельєфу і їх відображення на планах і картах

Найвищі лінії хребтів є вододільними, а найбільш низькими ділянками, що називаються тальвегами, концентрується стік поверхневих вод. Хребти чи вододіли характеризуються у плані опуклістю горизонталей у напрямку ухилу, а тальвеги – їх увігнутістю. Розріджені горизонталі характеризують відносно рівні місця, зближені – підвищення крутості місцевості.

Для полегшення вивчення рельєфу на горизонталях, перпендикулярно до них, наносять бергштрихи – невеликі риски, що вказують напрямок ухилу убік зниження рельєфу.

Залежно від стадійності проектування і масштабу плану змінюють детальність зображення рельєфу.

^ Масштабом плану чи карти називають відношення довжини лінії на плані до горизонтальної проекції відповідної лінії на місцевості. Масштаби бувають чисельні, лінійні (рис. 2.2, а), поперечні (рис. 2.2, б). Прийнято вважати 0,1 мм найменшою відстанню, що може бути відкладена вимірником. Отже, горизонтальну відстань на місцевості, що відповідає у даному масштабі 0,1 мм на плані, називають точністю масштабу. Так, для масштабу 1:500 точність дорівнює 0,05 м; 1:1000 – 0,10 м; 1:5000 – 0,50 м; 1:10000 – 1,00 м.

а)

б)

Рис. 2.2 – Масштаби плану чи карти:

а – лінійний; б – поперечний

Масштаб плану чи карти може бути визначений за номенклатурою, координатною сіткою (кілометровою сіткою прямокутних координат), за відомим відрізком в натурі і його зображенням на карті чи плані (кілометрові стовпи, позначена ширина ріки, ширина вулиці чи проїзної частини та ін.).

Природний рельєф місцевості характеризують такими показниками:

а) крутістю схилів, що визначають у градусах чи відсотках у напрямку, нормальному до горизонталей;

б) напрямком схилів за сторонами світу;

в) пересіченістю, що визначає чергування і різноманіття низин і височин;

г) стабільністю форм чи їхньою рухливістю (яри, що ростуть, активні зсуви).

Крутість схилів характеризують ухилом поверхні:

де i – крутість схилу; h – перевищення між найвищою і найнижчою точками, м; l – горизонтальна проекція лінії між точками, м;  – кут нахилу схилу.

Крутість схилу виражають у градусах (), відсотках (%), промілях (‰), тисячних частках.

Оцінка рельєфу залежно від крутості схилів приведена у табл. 2.1.

Таблиця 2.1 - Інженерна оцінка території залежно від крутості поверхні

Групи рельєфу	Переважна крутість, ‰	Містобудівна оцінка природного рельєфу
І	Менше 5	 Сприятливий для розміщення забудови, трасування доріг і вулиць.  Несприятливий для організації стоку поверхневих вод, прокладки самопливних мереж каналізації
ІІ	5 – 30	 Задовольняє вимогам забудови, вулиць і доріг, водовідводу, підземних комунікацій. Інженерна підготовка не викликає складних заходів
ІІІ	30 – 60	 Сприятливий для планування і забудови.  Деякі складності при розміщенні будинків, трасуванні магістральних вулиць, плануванні міських площ. В інженерній підготовці потребує деяких робіт з переформування рельєфу
ІV	60 – 100	 Великі труднощі у плануванні й забудові території, трасуванні й будівництві вулиць, прокладці інженерних комунікацій. Великі обсяги робіт із пристосування рельєфу до будівництва
V	100 – 200	 Несприятливий для розміщення забудови, необхідність влаштування терас. Складності з усіх питань благоустрою та інженерної підготовки
VI	Більше 200	 Дуже несприятливий і складний з усіх питань містобудування. Може бути освоєний при особливій необхідності.

Плани в горизонталях служать підосновою для проектування планування і забудови міст, а також для вирішення інженерних зав-дань.

2.1.2. Принципи і завдання вертикального планування

Існуючий рельєф території, яку вибирають для будівництва міста, не завжди відповідає усім вимогам благоустрою.

Штучну зміну природного рельєфу з метою задоволення вимог міського будівництва називають вертикальним плануванням.

При плануванні міст необхідно використовувати всі позитивні властивості природного рельєфу, що сприяють мальовничому розташуванню міської забудови, не вдаючись до його корінної зміни.

Завдання корінної зміни існуючого рельєфу виникає в разі потреби здійснення великих інженерно-меліоративних заходів, наприклад, при суцільному підсипанні територій, що затоплюються, при зрізаннях окремих височин та ін.

Загальним принципом при проектуванні вертикального планування є дотримання балансу земляних мас, тобто рівності об'ємів насипів і виїмок. Головні завдання вертикального планування:

ефективне використання існуючого рельєфу способом утворення сприятливих умов для висотного розміщення елементів міста;
висотне розміщення вулиць міста, що задовольняє вимогам усіх видів міського транспорту відносно швидкості й безпеки руху;
забезпечення організованого відводу поверхневих вод;
створення сприятливих умов рельєфу для висотного розміщення забудови вулиць і внутрішньоквартальних територій;
вирішення приватних завдань з висотного розміщення окремих унікальних будівель і споруд.

^ Методи проектування вертикального планування

Методи проектування вертикального планування залежать від особливостей існуючого рельєфу і стадій розробки проекту.

Головні методи вертикального планування:

^ Метод проектних профілів застосовують головним чином при проектуванні лінійних об'єктів: автомобільних доріг, залізниць, трамвайних шляхів, підземних мереж та ін. Як правило, його використовують у поєднанні з іншими методами вертикального планування. Метод полягає у відображенні проектної та існуючої поверхні території на поздовжніх і поперечних профілях. Для вулиць і доріг поздовжній профіль будують по осі проїзної частини, а поперечні профілі – на кожному пікеті і в характерних перерізах. Для залізниць і трамвайних шляхів поздовжні профілі будують по головці рейки. Території спеціального призначення розбивають на сітку квадратів, лінії якої визначають напрямок профілів. Відстань між профілями приймають залежно від рельєфу і бажаної точності визначення проектних позначок і підрахунку обсягів земляних робіт. При вертикальному плануванні окремих кварталів відстань між профілями приймають 20 – 50 м; при плануванні великих територій ці відстані збільшують до 100 – 200 м.

У результаті проектування виходить сітка з позначками, що характеризують майбутній рельєф (рис. 2.3).

Рис. 2.3 – Сітка профілів на ділянці проектування

Недоліком цього методу є відсутність наочного зображення проектного рельєфу: осей гребенів, тальвегів, граней проектних поверхонь.

^ Метод проектних (червоних) позначок застосовують при розробці перших етапів висотного вирішення вуличної мережі, забудованих територій чи окремих районів, а також при детальному вертикальному плануванні в умовах рівнинного рельєфу. Сутність цього методу полягає в тому, що на плані проектованої ділянки визначають чорні позначки за існуючими горизонталями. Позначки визначають на всіх перерізах осей вулиць і в характерних місцях: місцях перелому рельєфу, біля штучних споруд, місцях, намічених значних виїмок чи насипів та ін. Існуючі позначки визначають за горизонталями способом інтерполяції. Потім назначають червоні позначки і між ними розраховують ухили (рис. 2.4).

Цей метод також не дає наочного зображення рельєфу.

Рис. 2.4 – Схема вертикального планування методом проектних (червоних)

позначок

Метод проектних горизонталей полягає в зображенні проектованого рельєфу в нових горизонталях з допустимими ухилами поверхні, що дозволяє легко уявити собі майбутній рельєф території (рис. 2.5). Проектні горизонталі наносять через 0,10; 0,20; 0,25; 0,50 м залежно від складності рельєфу і необхідної точності. На проектних горизонталях надписують їхні позначки: кратні метру горизонталі надписують цілком, на інших проставляють тільки сантиметри.

Обриси проектних горизонталей залежать від форми запроектованої поверхні (рис. 2.6). Відстані між горизонталями характеризують ухил. Злам горизонталей говорить про те, що поверхня має кілька схилів. Кут, утворений горизонталлю і спрямований убік меншої позначки, означає гребінь, убік більшої – лоток. Розриви і зміщення горизонталей біля планувальних елементів показують вертикальну стінку, висота якої дорівнює різниці позначок двох горизонталей, що примикають до стінки з різних боків. Концентрично розташовані замкнуті горизонталі з позначками, що зменшуються від центра, означають пагорб, що збільшуються від центра – улоговину.

Рис. 2.5 – Вертикальне планування методом проектних (червоних)

горизонталей

Рис. 2.6 – Зображення проектними горизонталями планованої поверхні:

а – опукла з гребенем; б – увігнута з лотком; в, г – розділення поверхонь бортовим каменем (підпірною стінкою); д – пагорб; е – котловина; ж – сполучення трьох площин; з – розділова смуга на проїзній частині

Метод проектних горизонталей відрізняється від інших більшою наочністю, можливістю сполучити існуючий рельєф з проектним. При цьому відпадає необхідність у побудові численних профілів. Метод застосовують при детальному проектуванні.

^ Графоаналітичні методи.

Область застосування цих методів обмежують великими територіями. Графоаналітичні методи різні, як різні й форми рельєфу. Так, метод проф. Є.Ф. Страментова полягає у побудові площин поверхні при зрівноваженні земляних мас у насипах і виїмках, тобто за принципом нульового балансу робіт (1941 р.).

У методі проф. Відуєва і доц. В.П. Гржибовського спрощені обчислювальні роботи, властиві аналітичним методам, графічними побудовами із застосуванням координатно-векторної геометрії і номографії (1964 р.).

Оригінальним є графічний метод к.т.н. В.І. Лоскутникова, заснований на геометричних прийомах визначення центрів ваги на поперечних профілях і побудові поздовжнього профілю центрів ваги, на основі якого будуються поздовжній і поперечний профілі поверхні (1956 р.).

Вертикальне планування міських вулиць і доріг

2.2.1. Проектування елементів вулиць і міських доріг

Згідно з ДБН 360-92* усі міські вулиці й дороги класифікують:

1. Магістральні дороги:

безперервного руху;
регульованого руху.

Магістральні вулиці загальноміського значення:

безперервного руху;
регульованого руху.

3. Магістральні вулиці районного значення.

4. Вулиці й дороги місцевого значення:

житлові;
промислово-складські;
проїзди;
пішохідні вулиці й дороги;
велосипедні доріжки.

Границями вулиці є «червоні лінії», що визначають гранично допустиме положення забудови.

Схожі:

	Розділ ІІІ. Криміналістична тактика тема 12, 13. Загальні положення Криміналістичної тактики та організації І планування розслідування злочинів (2 год.) Мета заняття: навчити студентів аналізувати зібрані у провадженні матеріали; конструювати і перевіряти слідчі версії за допомогою...		Питання до екзамену з дисципліни «планування пек» Основні види планування. Довгострокове, середньострокове, короткострокове планування
	Тема фінансове планування зміст І принципи фінансового планування Фінансове планування — специфічна сфера управління. На всіх етапах історичного розвитку воно потребувало особливих підходів щодо...		Протокол №1 від «13» лютого 2013 р Програма, програмування, проектування, процедура, регресивна залежність, системний підхід, система прогнозування, стратиграфічне...
	Протокол №1 від «8» лютого 2012 р Програма, програмування, проектування, процедура, регресивна залежність, системний підхід, система прогнозування, стратиграфічне...		Зміст розділ загальні положення 2 розділ 2 виробничі та трудові відносини 3 розділ 3 відпустки 7 розділ 4 забезпечення продуктивної зайнятості 9 розділ 5 оплата праці 11 розділ 6 охорона праці 15 Додаток 2 Положення про порядок обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників Доннту
	Програма навчальної дисципліни «Основи територіального проектування І районного планування» для напряму підготовки – 070904 «Геодезія, картографія та землеустрій» Основи територіального проектування І районного планування. Програма навчальної дисципліни. – Чернівецький національний університет...		Тема 11. Планування як функція менеджменту поняття планування Поняття планування. Планування являє собою завчасне прийняття рішень про те, що потрібно робити І що для цього необхідно, коли робити,...
	Програма фахових вступних випробувань з напряму “Географія” для квалікаційних рівнів “магістр”, “спеціаліст” Програма, програмування, проектування, процедура, регресивна залежність, системний підхід, система прогнозування, стратиграфічне...		Положення про планування та облік науково-педагогічної діяльності професорсько-викладацького складу Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка. "Погоджено" Положення визначає організацію планування та обліку навчальної, методичної, наукової, організаційної та інших видів діяльності, а...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи

База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації